Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 712/7089/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них; за заповітом.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 22.12.2021.
Дата набрання законної сили: 21.12.2021
Номер судового провадження: 61-15756ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова  
		Іменем  України
		 
		21 грудня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 712/7089/19
		провадження № 61-15756св21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., 
		Луспеника Д. Д., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ;
		відповідач -  ОСОБА_2 ;
		третя особа - Перша черкаська державна нотаріальна контора;
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - на рішення Соснівського районного 
		суду м. Черкаси від 22 лютого 2021 року у складі судді Пироженко В. Д. та постанову Черкаського апеляційного суду від 13 травня 2021 року у складі колегії суддів: Вініченка Б. Б., Новікова О. М., Гончар Н. І.,
		ВСТАНОВИВ:
		1.     Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У травні 2019 року  ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до 
		ОСОБА_2 , третя особа - Перша черкаська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним.
		Позовна заява мотивована тим, що вона є рідною сестрою ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті якої залишилось спадкове майно у вигляді двокімнатної квартири 
		АДРЕСА_1 .
		Звернувшись до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, вона отримала відмову, з якої дізналася, що при житті її сестра склала заповіт, посвідчений 03 жовтня 2018 року Першою черкаською державною нотаріальною конторою, яким все своє майно заповіла 
		ОСОБА_2 .
		Позивачка вважала, що вищевказаний заповіт є незаконним, оскільки обставини, за яких він був укладений, свідчать про те, що її сестра не усвідомлювала значення своїх дій. 
		За життя сестра неодноразово повідомляла їй, що вона буде єдиним спадкоємцем після її смерті. Крім того, у телефонних розмовах сестра повідомляла, що хоче укласти із нею правочин щодо належної їй на праві власності квартири. Свій намір сестра пояснювала тим, що її сусідка - ОСОБА_2 запропонувала їй прийти у їхню церкву «Свідків Ієгови» та прийняти віру, а в разі її смерті все своє майно віддати церкві.
		Приблизно 16-17 вересня 2018 року до неї зателефонувала жінка з міста Черкаси на ім`я ОСОБА_2 та повідомила, що її сестра - ОСОБА_4 впала біля під`їзду і втратила свідомість, сусіди викликали швидку 
		та вона була госпіталізована у Третю Черкаську міську лікарню. Приїхавши у лікарню, вона постійно знаходилась біля своєї сестри, лікувала її за власні кошти, виконуючи всі вказівки та рекомендації лікаря.
		Зазначала, що сестра після того, що сталося, була неконтактною, знаходилась у безпорадному стані, не могла розмовляти, не впізнавала людей та особисто не могла висловлювати свої думки, а також своє волевиявлення щодо прийняття будь-яких рішень, чи прохань. У неї стояв носогортанний катетер, через який її годували, оскільки вона не могла самостійно приймати їжу у зв`язку з парезом і відсутністю ковтального рефлексу, її очі майже постійно були закриті. Після смерті сестри 
		ОСОБА_2 почала вимагати у неї документи на квартиру та ключі 
		від неї, проте вона їй відмовляла, оскільки вважала, що заповіт сестри
		є незаконним, недійсним, а дії відповідачки є корисливими. 
		Посилаючись на викладене,  ОСОБА_1 просила суд визнати складений ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_2 заповіт, посвідчений 03 жовтня 
		2018 року Першою черкаською державною нотаріальною конторою, недійсним.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. 
		Визнано заповіт, складений ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_2 , зареєстрований у реєстрі № 1-3670 від 03 жовтня 2018 року, посвідчений державним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори Починок Ю. В., недійсним. 
		Задовольняючи позов, районний суд виходив із того, що ОСОБА_4 під час складання та підписання 03 жовтня 2018 року заповіту на ім`я ОСОБА_2 за станом здоров`я не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, не розуміла наслідків вчинення вищевказаного правочину, оскільки у неї відмічалися прояви психічного розладу у формі судинної деменції з гострим початком, що підтверджується висновком судової-психіатричної експертизи від 07 грудня 2020 року № 482, проведеної у справі. При цьому суд оцінив вищевказаний висновок експертизи разом із іншими доказами у справі, поданим сторонами. 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Черкаського апеляційного суду від 13 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 лютого 2021 року залишено без змін. 
		Погоджуючись із висновками районного суду, апеляційний суд також вказав, що згідно з висновком судової-психіатричної експертизи 
		від 07 грудня 2020 року № 482, у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент складення заповіту 02-03 жовтня 2018 року 
		на користь ОСОБА_2 , станом на 03 жовтня 2018 року відмічалися прояви психічного розладу у формі судинної деменції з гострим початком, через що вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, перебувала у такому стані, що не могла розуміти текст заповіту, який був складений та оголошений нотаріусом. Відповідачка, вважаючи вказаний висновок експертизи необґрунтованим та таким, що суперечить наявним
		 у матеріалах справи доказам, клопотання про призначення повторної посмертної комісійної судово-психіатричної експертизи не заявляла. При цьому суд першої інстанції правильно виходив із того, що показання свідка ОСОБА_6 про психічний стан спадкодавця на момент складання заповіту не є належним і допустимим доказом у розумінні статей 77 і 78 ЦПК України, так як обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Тобто висновок про психічний стан ОСОБА_4 
		на момент вчинення правочину може бути підтверджений доказами медичного характеру, які були дослідженні та враховані при складанні висновку судово-психіатричної експертизи від 07 грудня 2020 року № 482, 
		а не показаннями свідків.
		При цьому суд послався на положення статей 225, 1257 ЦК України і застосував усталену релевантну практику Верховного Суду. 
		 
		Короткий зміст касаційних скарг 
		У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. 
		Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2021 року клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задоволено. Поновлено представникові ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - строк на касаційне оскарження рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 лютого 2021 року та постанови Черкаського апеляційного суду 7від 13 травня 
		2021 року. Відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Соснівського районного суду м. Черкаси.
		У листопаді 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили усіх обставин справи, зокрема, не надали відповіді на доводи відповідачки про те, що висновок судової-психіатричної експертизи від 07 грудня 2020 року 
		№ 482 є неналежним доказом у справі, так як головою експертної комісії 
		є ОСОБА_7 , а представником позивачки при подані позову був ОСОБА_8 , які можуть мати родинні зв`язки. Крім того, вказаний висновок експертизи є необґрунтованим та суперечливим, оскільки не узгоджується із показаннями лікуючого лікаря померлої. Суди також належним чином не оцінили показання свідка ОСОБА_6 , яка вказувала, що померла ОСОБА_4 під час складання і підписання оспореного заповіту розмовляла не реченнями, а окремими словами, говорила кілька слів та відповідала на запитання нотаріуса. 
		Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив. 
		2.     Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження 
		у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення 
		від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою,третьою статті 411 цього Кодексу.
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Судами встановлено, що  ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_4 , яка відповідно до свідоцтва про смерть від 26 березня 2019 року серії НОМЕР_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Факт того, що померла ОСОБА_4 є рідною сестрою ОСОБА_1 підтверджується їхніми свідоцтвами про народження, згідно з яких їх дівочі прізвища зазначені як « ОСОБА_1 », а батьками зазначені: ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
		29 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Першої черкаської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті її рідної сестри ОСОБА_4 , проте отримала відповідь нотаріуса, в якій зазначено, що померлою ОСОБА_4 за життя складено 
		03 жовтня 2018 року заповіт, яким остання все своє майно заповіла ОСОБА_2 . Оскільки заповіт складено не на користь ОСОБА_1 , тому вона не відноситься до осіб, які мають право на обов`язкову частку 
		у спадщині, у нотаріуса відсутні правові підстави для видачі на її ім`я свідоцтва про право на спадщину на квартиру.
		За життя ОСОБА_4 , відповідно до заповіту від 03 жовтня 2018 року, посвідченого нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори Починок Ю. В., заповіла ОСОБА_2 все майно, де б воно не було і з чого 
		б воно не складалось на момент її смерті.
		Відповідно до виписки з історії хвороби № 16200 Третьої Черкаської 
		міської лікарні швидкої медичної допомоги «Черкаської міської лікарні» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була госпіталізована 
		до лікарні 16 вересня 2018 року, а виписана 07 жовтня 2018 року 
		з діагнозом цереброваскулярна хвороба. Порушення мозкового кровообігу за геморагічним типом (16 вересня 2018 року) в басейні правої середньої мозкової артерії з формуванням масивної внутрішньо мозкової гематоми в тім`яній ділянці праворуч та проривом в шлункову систему. Лівостороння геміплегія, афатичні розлади. Церебральний атеросклероз ІІІ.ІХС: дифузний кардіосклероз. Гіпертонічна хвороба ІІІ ст; ризик 4. Післяопераційний 
		(1997) гіпотиреоз. Правобічна прикорнева застійна бронхопневмонія. Стан при виписці ОСОБА_4 поліпшився, помічається позитивна динаміка в неврологічному статусі - регрес рухових порушень до глибокого порезу в лівій нозі елегія лівої руки, незначний регрес порушень мови - вимовляє окремі слова, розуміє звернену мову, виконує інструкції.
		Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. Заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов`язків, але до моменту смерті не створює їх у нього. Розпорядження, яке міститься 
		у заповіті, набирає чинності лише у разі смерті заповідача.
		Статтею 1247 ЦК України встановлено загальні вимоги до форми заповіту, за якими заповіт повинен складатися у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, має бути особисто підписаний заповідачем (якщо особа не може підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу). Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.
		Відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
		За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо 
		буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (частина друга статті 1257 ЦК України).
		Згідно з частиною третьою статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
		Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка 
		у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними визначенні статті 225 ЦК України. Частинами першої, другої цієї статті встановлено, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
		Правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала у такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів.
		Для визначення тимчасового стану особи, при якому вона внаслідок функціональних розладів психіки, порушення фізіологічних процесів в організмі або інших хворобливих станів не може розуміти значення своїх дій та керувати ними у момент укладення нею правочину, необхідно обов`язкове призначення судово-психіатричної експертизи.
		У постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі 
		№ 161/17119/16-ц; від 12 вересня 2018 року у справі № 522/25597/13-ц; 
		від 18 вересня 2019 року у справі № 311/3823/15 зазначається, що розгляд вимог про визнання правочину недійсним на підставі статті 225 ЦК України здійснюється з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, які підтверджують чи спростовують доводи позивача про те, що в момент укладення оспорюваного правочину особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.
		При цьому підставою для визнання правочину недійсним за статтею 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними і в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях (постанова Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року у справі № 6-9цс12).
		Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїхвимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до статей 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Судами встановлено, що згідно з висновком судово-психіатричної експертизи від 07 грудня 2020 року № 688 у ОСОБА_4 ,  
		ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент складення заповіту 02-03 жовтня 
		2018 року на користь ОСОБА_2 ,станом на 03 жовтня 2018 року відмічалися прояви психічного розладу у формі судинної деменції з гострим початком, через що вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, перебувала у такому стані, що не могла розуміти текст заповіту, який був складений та оголошений нотаріусом.
		З огляду на викладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, встановивши, що в момент складання і підписання оспорюваного заповіту  ОСОБА_4  не усвідомлювала значення 
		своїх дій та не могла керувати ними, оскільки висновок експертизи свідчить про її абсолютну неспроможність, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав, передбачених статтею 225 ЦК України, для визнання заповіту недійсним.
		Доводи касаційної скарги про те, що висновок судової-психіатричної експертизи від 07 грудня 2020 року № 482 є неналежним доказом у справі, так як головою експертної комісії є ОСОБА_7 , а представником позивачки при подані позову був ОСОБА_8 , які можуть мати родинні зв`язки, безпідставні, оскільки відповідачкою на підтвердження цих доводів не надано жодних доказів, а з її слів у судовому засідання ці обставини 
		є її припущеннями, а на припущеннях доказування не може ґрунтуватися (частина шоста статті 81 ЦПК України). Крім того, вважаючи вказаний висновок експертизи необґрунтованим та таким, що суперечить наявним 
		у матеріалах справи доказам, відповідачка клопотань про призначення додаткової чи повторної посмертної комісійної судово-психіатричної експертизине заявляла, що є процесуальним обов'язком особи довести свої твердження (статті 12, 81 ЦПК України).
		Посилання касаційної скарги на неврахування судами показання свідка 
		ОСОБА_6 не заслуговують на увагу, так як судами надано оцінку 
		цим показанням свідка поряд із іншими доказами у справі (стаття 89 ЦПК України).
		Інших доводів касаційна скарга не містить, а наведені - фактично зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційні скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
		Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 лютого 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 13 травня 2021 року залишити без змін. 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                           Б. І. Гулько
		 
		Г. В. Коломієць
		 
		Д. Д. Луспеник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...