Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 716/1133/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: 21.12.2021. Зареєстровано: 22.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 23.12.2021.
Дата набрання законної сили: 27.01.2022
Номер судового провадження: 2/716/29/2021

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                 
		Справа № 716/1133/20 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		03.12.2021 Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі: 
		головуючого судді - Стрільця Я.С.,
		за участю секретаря судових засідань - Якимик К.В.,
		позивача - ОСОБА_1 ,
		представника позивача - Данищука В.В. ,
		представника відповідача - Котляра О.Б.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Заставна цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , від імені якого діє представник Данищук Василь Вячеславович , до Комунального підприємства Заставнівської міської ради «Благоустрій плюс» про стягнення матеріальної шкоди,-
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Позивач ОСОБА_1 , в особі представника Данищука В.В. , звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства Заставнівської міської ради «Благоустрій Плюс» (далі по тексту - КП ЗМР «Благоустрій Плюс»), в якому просить стягнути з КП ЗМР «Благоустрій Плюс» 160 302, 53 грн матеріальної шкоди, а також відшкодувати йому судові витрати, пов`язані з розглядом справи.
		В обгрунтування заявлених вимог посилається на те, що, КП ЗМР «Благоустрій Плюс», в особі її директора ОСОБА_3 , є юридичною особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду, що була заподіяна його (позивача) майну, внаслідок неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху транспортних засобів на території міста Заставна Чернівецької області. 
		Зокрема, ОСОБА_3 , 15.10.2019, о 23:00 год., в м. Заставна, будучи посадовою особою, директором КП ЗМР «Благоустрій Плюс», та відповідальною за експлуатаційний стан доріг, не вжила заходів щодо ліквідації ями, довжиною 0,5 м, шириною 1,1 м, глибиною 0,7 м на проїзній частині вул. Пушкіна, що стало причиною ДТП, внаслідок якої належний позивачу транспортний засіб, марки Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження.
		Винність у вчиненні ОСОБА_3 вказаного правопорушення встановлена постановою Заставнівського районного суду Чернівецької області від 04.05.2020.
		Згідно Висновку експерта №52-06-20 від 23.06.2020 за наслідками проведення автотоварознавчої експертизи вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті пошкодження під час ДТП, яка сталася 15.10.2019, станом на дату виконання експертизи, складає 54 734,89 грн, вартість відновлювального ремонту автомобіля - 160 302,53 грн.
		Відтак, з урахуванням того, щовідповідач відмовляється у добровільному порядку відшкодувати завдану шкоду, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
		В свою чергу, представником відповідача Котлярем О.Б. , подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він свої заперечення проти позову аргументував тим, що настання у КП ЗМР «Благоустрій Плюс», директором якого є  ОСОБА_3 , цивільно-правової відповідальності внаслідок дорожньо-транспортної пригоди є недоведеною. Зокрема, зазначив, що згідно висновку, наведеного у постанові Чернівецького апеляційного суду від 04.06.2020, поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень є неприпустимим, а тому постанова Заставнівського районного суду Чернівецької області від 04.05.2020, на яку посилається позивач, не може бути взята до уваги судом, як належний доказ. Крім того, на його думку, сумнівними є посилання суду у вищевказаній постанові щодо перебування на балансі у КП ЗМР «Благоустрій плюс» дороги по вулиці Пушкіна. Також, зауважив, що ОСОБА_3 не була обізнаною про наявність дефектів дорожнього покриття на вулиці Пушкіна, у зв`язку із тим, що її ніхто про це не повідомляв. Поряд з цим вказав на неправомірно завищений вказаний позивачем розмір матеріальної шкоди.
		В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник Данищук В.В. підтримали позовні вимоги в повному обсязі, обґрунтувавши їх вищевикладеними обставинами та просили задовольнити в повному обсязі, взявши до уваги первинний висновок автотоварознавчої експертизи.
		Представник відповідача - Комунального підприємства Заставнівської міської ради «Благоустрій плюс» - Котляр О.Б. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву. 
		Суд, з`ясувавши позиції сторін, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.
		Судом встановлено, що 15.10.2019, о 21 год 00 хв, водій ОСОБА_1 , керуючи власним автомобілем марки Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Пушкіна в м.Заставна Чернівецької області, діючи у відповідності до дорожньої ситуації, здійснив наїзд у відкриту яму, яка знаходиться на проїжджій частині дороги по вул. Пушкіна,№11.
		Факт вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди сторонами у справі не оспорюється.
		Записами у схемі місця дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 15.10.2019, о 21 год. 00 хв. та фотофіксацією місця події зафіксовано факт наїзду транспортного засобу марки Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 в яму природнього походження, яка утворилася внаслідок стікання атмосферних опадів (а.с.8-12 адміністративний матеріал №716/2224/19).
		Факт природнього походження ями, в яку здійснено наїзд позивачем за вищевказаних обставин також підтверджується письмовими показами свідка ОСОБА_5 (а.с.5), які містяться в матеріалах адміністративної справи № 716/2224/19, що була предметом дослідження в судовому засіданні.
		За наслідками дорожньо-транспортної пригоди відносно ОСОБА_3 , як директора КП ЗМР «Благоустрій Плюс», складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.4 ст. 140 КУпАП.
		Постановою Заставнівського районного суду Чернівецької області від 04.05.2020 провадження у справі стосовно ОСОБА_3 за ч.4 ст. 140 КУпАП закрито на підставі ч.2 ст.38 КУпАП за закінченням на момент розгляду справи строків притягнення до адміністративної відповідальності. Одночасно, вказаною постановою констатовано факт наявності у діях ОСОБА_3 вини у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.4 ст.140 КУпАП.
		Постановою Чернівецького апеляційного суду від 04.06.2021, ухваленою за наслідками розгляду апеляційної скарги, поданої захисником Котлярем О.Б., в якій він просив скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження по справі на підставі п.1 п.1 ст. 247 КУпАП, постанову суду І інстанції залишено без змін. При цьому апеляційний суд зауважив, що приписи ст. 247 КУпАП не містять положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
		З огляду на наведене, слід зазначити, що встановлення під час розгляду справи про адміністративне правопорушення вини особи не має преюдиційного значення при розгляді позовів щодо застосування наслідків вчинення такого діяння, зокрема відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. 
		Постанова у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч. 6 ст. 82 ЦПК України). 
		Не встановлення вини особи та притягнення її до адміністративної відповідальності внаслідок закінчення строків про притягнення до адміністративної відповідальності не виключає можливості надання оцінки її дій при розгляді позовів щодо наслідків вчинення таких діянь, виходячи із зібраних у справі доказів та не позбавляє учасників дорожньо-транспортної пригоди можливості звернутися за захистом своїх прав в порядку цивільного судочинства.
		З метою визначення розміру збитків позивач звернувся до ФОП « ОСОБА_6 » для проведення автотоварознавчої експертизи про вартість відновлювального ремонту та вартість матеріального збитку, заподіяних пошкодженням транспортного засобу.
		Відповідно до висновку експерта №52-06-20 від 23.06.2020, виготовленого на замовлення ОСОБА_1 , вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті пошкодження під час ДТП, яка сталася 15.10.2019, станом на дату виконання експертизи, складає 54 734,89 грн, вартість відновлювального ремонту автомобіля - 160 302,53 грн (а.с.31-40).
		Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди завдано матеріальну шкоду.
		Одночасно, судом встановлено, що ОСОБА_1 у момент дорожньо-транспортної пригоди правомірно володів транспортним засобом на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 06.05.2015, тому вправі звернутися за захистом порушеного права, як користувач майна на достатній правовій підставі.
		Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. 
		Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
		Відповідно до частин першої та третьої статті 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
		Згідно ч.3 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху мають право на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.
		Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи є правопорушення, яке включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою та вина, і за відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
		Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
		Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
		Аналіз наведених норм, з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди. Разом з тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідачів, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідачі є заподіювачами шкоди.
		В свою чергу, виходячи з визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного судочинства, саме на відповідачів покладено обов`язок доведення відсутності їх вини у завданні шкоди позивачеві.
		Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2018 року, справа № 761/6010/15-ц, провадження № 61-15835 св 18.
		З урахуванням неведеного, при вирішенні питання про наявність правових підстав для відшкодування позивачу матеріальної шкоди, суд виходить з наступного.
		Приписами статті 1 Закону України «Про автомобільні дороги» встановлено, що вулиця - це автомобільна дорога, призначена для руху транспорту і пішоходів, прокладання наземних і підземних інженерних мереж у межах населених пунктів; автом обільна дорога - лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів.
		Згідно п. 1.10 постанови КМУ «Про правила дорожнього руху» №1306 від 10.01.2001 автомобільна дорога, вулиця (дорога) - частина території, зокрема, в населеному пункті, з усіма розташованими на ній спорудами (мостами, шляхопроводами, естакадами, надземними і підземними пішохідними переходами) та засобами організації дорожнього руху, призначена для руху транспортних засобів і пішоходів та обмежена по ширині зовнішнім краєм тротуарів чи краєм смуги відводу. Цей термін включає також спеціально побудовані тимчасові дороги, крім довільно накатаних доріг (колій).
		Відповідно до ст. 6 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції міських рад та їх виконавчих органів, районних рад та районних державних адміністрацій належить, в тому числі, організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів.
		Статтею 16 Закону України «Про автомобільні дороги» вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.
		Відповідно до  ст. 19  Закону України «Про автомобільні дороги»  до основних  обов`язків  органів місцевого  самоврядування у  частині управління функціонуванням і розвитком вулиць і доріг  міст та інших населених пунктів є:  забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів і пішоходів вулицями і дорогами міст та інших населених пунктів; організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами та нормами.
		Підпунктом 7 пункту «а» частини 1 статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
		Відтак, суд приходить до висновку, що дорога по вулиці Пушкіна, розташована на території міста Заставна Чернівецької області, перебуває у віданні Заставнівської міської ради та є комунальною власністю. 
		Поряд з цим, до відання виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом доріг.
		Так, відповідно до п.1 ч.1 ст. 2 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» благоустрій населених пунктів передбачає розроблення і здійснення ефективних і комплексних заходів з утримання територій населених пунктів у належному стані, їх санітарного очищення, збереження об`єктів загального користування, а також природних ландшафтів, інших природних комплексів і об`єктів.
		Відповідно до статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень сільських, селищних і міських рад та їх виконавчих органів у сфері благоустрою населених пунктів, зокрема, належить:
		- затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів;
		- затвердження правил благоустрою територій населених пунктів;
		- створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб`єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб);
		- забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів.
		Відповідно до ч.2 ст. 18 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані:
		1) утримувати в належному стані об`єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об`єктів територію;
		2) утримувати в належному стані закріплені за ними на умовах договору з балансоутримувачем об`єкти благоустрою (їх частини);
		3) усувати на закріплених за ними об`єктах благоустрою (їх частинах) за власний рахунок та в установлені строки пошкодження інженерних мереж або наслідки аварій, що сталися з їх вини;
		4) усувати на закріплених за ними об`єктах благоустрою (їх частинах) наслідки надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру в установленому порядку;
		5) проводити згідно з планами, затвердженими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, інвентаризацію та паспортизацію закріплених за ними об`єктів благоустрою (їх частин), що здійснюються у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства;
		6) у процесі утримання об`єктів благоустрою (їх частин) дотримуватися відповідних технологій щодо їх експлуатації та ремонту, регулярно здійснювати заходи щодо запобігання передчасному зносу об`єктів, забезпечення умов функціонування та утримання їх у чистоті й належному стані;
		7) відшкодовувати збитки та іншу шкоду, завдану ними внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою та охорони навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, установлених законодавством України;
		8) допускати на об`єкти благоустрою, що перебувають у їх власності або користуванні, аварійно-рятувальні та інші служби для здійснення заходів щодо запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
		Відповідно до п.3.1, 3.2 Технічних правил ремонту і утримання вулиць та доріг населених пунктів, затверджених Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 14.02.2012 № 54 під час планування робіт з ремонту та утримання вулиць та доріг повинна враховуватись оцінка стану вулиць та доріг.
		Оцінку стану вулиць та доріг виконують на підставі результатів таких видів технічних оглядів та обстежень:
		а) поточних технічних оглядів, які постійно здійснюють дорожньо-експлуатаційні організації;
		б) сезонних технічних (періодичних) оглядів, які здійснюють керівники дорожньо-експлуатаційних організацій щонайменше 2 рази на рік після закінчення зимового та літнього сезонів;
		в) спеціальних (детальних) обстежень, які здійснюють спеціалізовані організації через кожні 3 - 4 роки, а також комісії з питань щодо стану вулиць та доріг, які за потребою створюються балансоутримувачами вулиць та доріг.
		Поряд з цим, статтею 78 ГПК України передбачено, що комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.
		Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.
		Майно комунального унітарного підприємства перебуває в комунальній власності й закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).
		Як вбачається з розпорядження Заставнівської міської ради №17-к від 01.08.2018 між Заставнівською міською радою та КП ЗМР «Благоустрій плюс» в особі директора ОСОБА_3 було укладено контракт терміном на 1 рік, починаючи з 09.08.2018 по 09.08.2019, дію якого відповідно до розпорядження №54-к від 08.07.2019 було продовжено на термін 3 роки, починаючи з 10.08.2019 по 09.08.2022 (а.с. 20, 21 адміністративний матеріал №716/2224/19).
		Відповідно до Розділу І статуту КП ЗМР «Благоустрій Плюс», в редакції чинній станом на дату настання дорожньо-транспортної пригоди (далі по тексту - Статуту) - КП ЗМР «Благоустрій Плюс» є суб`єктом господарювання, утвореним у формі комунального унітарного підприємства.
		Підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в установах банків, печатки та штампи зі своєю назвою.
		Відповідно до п.2.1 Розділу ІІ Статуту основною метою діяльності підприємства є забезпечення благоустрою міста Заставна та населених пунктів, що входять до Заставнівської об`єднаної територіальної громади.
		Згідно п.2.2 розділу ІІ Статуту основними напрямками діяльності підприємства є: утримання та ремонт доріг і тротуарів; проведення робіт із водовідведення, водозниження, захисту схилів на дорогах; поточний ремонт шляхового покриття міських шляхів, підсипка, планування і укріплення обочин, укосів, насипу та видалення бур`янів з обочин, кюветів і водовідвідних, засівання укосів, насипу та виїмок газонною травою; поверхнева обробка проїзної частини шляхів з різними видами покриття; ліквідація спучень ґрунту та інших пошкоджень ділянок проїзної частини шляхів; регулювання руху на цих ділянках; ліквідація окремих пошкоджень тротуарів, виправлення і заміна окремого бортового каменю; очищення проїзної частини міських вулиць і тротуарів від пилу, сміття, снігу і льоду, боротьба з ожеледдю; оновлення та заміна пошкоджених регулюючих та попереджувальних дорожніх знаків і сигналів та інших елементів дорожньої обстановки, нанесення ліній безпеки руху на вулицях, поїздах і площах; проведення обліку інтенсивності руху транспорту для правильної організації безпеки руху.
		Відповідно до п.2.3 Розділу ІІ Основним показником діяльності Підприємства є благоустрій міста Заставна та населених пунктів Заставнівської об`єднаної територіальної громади.
		Відповідно до п.3.2 Розділу ІІІ джерелом формування майна підприємства є, зокрема, надходження коштів з місцевого бюджету згідно планів використання бюджетних коштів, розроблених на основі витрат згідно річних кошторисів; надходження бюджетних коштів згідно затверджених програм.
		Одночасно з розпоряджень Заставнівської міської ради №63-р від 21.06.2018, №124-р від 31.08.2016 та актів прийому-передачі від 29.06.2018, 31.08.2016 вбачається, що на баланс КП ЗМР «Благоустрій плюс» передано вартість поточного ремонту доріг, в тому числі і дороги по вул. Пушкіна в м. Заставна Чернівецької області (а.с. 43-46 адміністративний матеріал №716/2224/19).
		З наведеного слідує, що КП ЗМР «Благоустрій Плюс» є одержувачем бюджетних коштів, які спрямовуються в тому числі на ремонт автомобільних доріг, розташованих на території міста Заставна та об`єднаної територіальної громади. Предметом діяльності даного підприємства серед іншого є делегована йому органом місцевого самоврядування організація ремонту автомобільних доріг на вказаній місцевості.
		Поряд з цим, з досліджених по справі письмових доказів вбачається, що дорога по вулиці Пушкіна в м. Заставна, де відбулась дорожньо-транспортна пригода, за своїми техніко-експлуатаційними показниками станом на 15.10.2019 не відповідала вимогам безпеки руху.
		Отже, обов`язок по ремонту дороги по вулиці Пушкіна в м. Заставна Чернівецької області та підтримання безпечних умов руху на вказаній автомобільній дорозі станом на 15.10.2019 відповідачем виконаний не був і вказана бездіяльність, як наслідок призвела до вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди, в ході якої належний позивачу автомобіль потрапив в яму природнього походження та отримав механічні пошкодження.
		Відповідно до п.3.10 Статуту підприємство самостійно планує свою господарську діяльність, коригує план розвитку, затверджує за погодженням Засновника (а.с.77 зворот).
		Відповідно до п.5.4.1 Статуту директор підприємства несе повну відповідальність за стан і діяльність Підприємства, за результати роботи, дотримання фінансової, договірної та трудової дисципліни згідно законодавства України й здійснення своїх функцій перед Засновником та трудовим колективом. 
		Відповідно до 5.4.13 Статуту директор підприємства забезпечує виконання рішень Засновника (а.с.78 зворот).
		Відповідно до ст. 24 Закону України Про дорожній рух власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або повноважні ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.
		Відтак, проаналізувавши вищенаведені норми законодавства та встановлені обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку, що причинно-наслідковий зв`язок між пошкодженням належного позивачу автомобіля та бездіяльністю КП ЗМР «Благоустрій плюс», до обов`язків якого входить ремонт доріг, та яким не було належним чином забезпечено організацію роботи з питань благоустрою, покладеного на нього Заставнівською міською радою, встановлено судом на підставі зібраних у справі доказів та не спростовано відпові- дачем під час розгляду справи.
		В свою чергу, невідповідність ділянки дороги, на якій відбулася дорожньо-транспортна пригода, вимогам безпеки дорожнього руху, свідчить про наявність вини КП ЗМР «Благоустрій Плюс», у зв`язку із невиконанням, делегованих йому повноважень.
		Аргументи представника відповідача про те, що КП ЗМР «Благоустрій Плюс» в особі директора ОСОБА_3, не було обізнане про стан вищевказаної автомобільної дороги та про недоведеність наявності у нього статусу відповідальної особи за експлуатаційний стан вказаної дороги, суд вважає необгрунтованими та такими, що спростовуються вищенаведеними обставинами. 
		Вищенаведене свідчить про наявність правових підстав для відшкодування шкоди.
		Визначаючи фактичний розмір матеріальної шкоди, який підлягає до відшкодування, суд враховує наступне.
		Згідно частини 2 статті 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
		Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
		Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
		Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.
		Як вбачається із змісту позовної заяви, вимоги позивачащодо розміру заявленого до стягнення відшкодування ґрунтуються на Висновку експерта №52-06-20 від 23.06.2020 (а.с.31-58) по визначенню вартості відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_1 , яка станом на дату проведення експертного дослідження становить 160 302,53 грн (а.с.40 зворот). 
		Проведеним експертним дослідженням встановлено, що представлений для дослідження автомобіль Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_1 , має післяаварійні пошкодження в результаті механічного контакту автомобіля під час дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 15.10.2019 (а.с.38).
		В ході розгляду справи, заперечуючи проти вказаного висновку експерта, представник відповідача клопотав про додаткове призначення автотоварознавчої експертизи, посилаючись на те, що первинна експертиза проводилася без особистої участі представника Комунального підприємства Заставнівської міської ради «Благоустрій плюс» та без врахування його позиції. 
		У відповідності до приписів ч.4 ст. 72 ЦПК України судом в режимі відеоконференції було допитано експерта ОСОБА_7 , який підтвердив факт проведення даної експертизи за заявою замовника ОСОБА_1  без участі сторони відповідача, який не з`явився на виклик. В ході роз`яснення складеного ним висновку зазначив, що при його виготовленні було враховано коефіцієнт фізичного зносу  автомобіля,  розмір якого на момент проведення експертизи становив 70%. Вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу складається з вартості ремонтно-відновлювальних робіт, вартості необхідних для ремонту матеріалів та вартості складових (запасних частин), що підлягають заміні під час ремонту. Калькуляція вартості ремонтно-відновлювальних робіт, складена за допомогою комп`ютерної програми AUDATEX. Поряд з цим зазначив, що позивач повинен був провести ремонті роботи по відновленню пошкодженого транспортного засобу у офіційному порядку, а тому він не несе відповідальності за те, що ОСОБА_1 самостійно здійснив частковий ремонт автомобіля, понісши при цьому витрати в розмірі 300-400 доларів США. Також зауважив, що без проведення відновлювальних ремонтних робіт автомобіль перебуває в зоні ризику.
		Статтею 110 ЦПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
		При перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати: достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на поставлені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.
		Якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, суд може призначити додаткову експертизу, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Наведене узгоджується з приписами статті 113 ЦПК України.
		Відтак, з метою повного з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення даного спору, судом додатково призначалася судова автотоварознавча експертиза, проведення якої доручалося експертній установі «Західно-український експертно-консультативний центр», розташований за адресою: вул. Головна,119, м. Чернівці.
		Як вбачається з дослідженого Висновку експерта № 199 від 30.08.2021 за результатами проведення додаткової судової автотоварознавчої експертизи та калькуляції №1107 від 20.08.2021, які надійшли до суду з експертної установи 05.05.2021, вартість матеріального збитку (шкоди), завданого власнику транспортного засобу марки Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 на дату оцінки складає 37 462,46 грн., вартість ремонтно-відновлювальних робіт - 96 288,63 грн (а.с.146-171).
		При проведенні додаткової експертизи огляд пошкодженого транспортного засобу проводився у присутності позивача ОСОБА_1 та представника відповідача Котляра О.Б. , з урахуванням їх позицій та наданих доказів, задокументованих у матеріалах даної справи, яка була предметом дослідження у експерта ОСОБА_8 .
		Окрім того, під час здійснення розрахунку по визначенню вартості ремонтно-відновлювальних робіт експертом бралися до уваги дані, отримані внаслідок проведення первинної експертизи та з урахуванням проведених ремонтно-відновлювальних робіт за виключенням деформації кронштейна агрегатів та його заміни у зв`язку із неможливістю візуально виявити його деформацію, без проведення робіт по заміні поперечного важеля попереднього нижнього лівого та послідуючих відповідних контрольно-діагностичних вимірювань та досліджень (а.с.150 зворот-151).
		Згідно вказаного висновку проведення ремонтно-відновлювальних робіт пошкодженого транспортного засобу на момент проведення експертизи технічно можливий і економічно доцільний.
		Відтак, визначаючи розмір відшкодування матеріальної шкоди позивачу, суд бере за основу Висновок експерта № 199 від 30.08.2021, виготовлений на виконання ухвали суду про призначення експертизи, який за своїм змістом є докладним описом проведених експертом досліджень, складений у порядку, визначеному законодавством, який містить отримані у результаті дослідження висновки та обгрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, з урахуванням позиції обох сторін.
		Як роз`яснено у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» № 8 від 30.05.1997, при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обгрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.
		Судом не встановлено обставин недотримання вимог закону експертом ОСОБА_8 при складанні висновку № 199 від 30.08.2021 за результатами проведення автотоварознавчої експертизи, або обставин, які виключають його участь у проведенні дослідження.
		Отже, згідно Висновку експерта № 199 від 30.08.2021 та калькуляції №1107 від 20.08.2021, яка є його невід`ємною частиною, вартість матеріального збитку (шкоди), завданого власнику автомобіля марки Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 , становить 37462,46 грн, вартість ремонтно-відновлювальних робіт пошкодженого автомобіля , на дату оцінки, а саме 19.08.2021, становить 96 288,63 грн. 
		Поряд з цим, зважаючи на те, що до фактичних втрат позивача належить вартість ремонтно-відновлювальних робіт, без здійснення яких останньому неможливо відновити своє порушене право - до стягнення підлягає сума вартості відновлювально-ремонтних робіт, яка за своїм розміром не перевищує ринкову вартість автомобіля Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_1 , що на момент дослідження становила 137988 грн. 
		З огляду на викладене суд приходить до переконливого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди в розмірі вартості ремонтно-відновлювальних робіт, а саме 96 288,63 грн, у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
		Розглядаючи вимоги позову щодо відшкодування судових витрат, суд зазначає наступне.
		Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з проведенням експертизи.
		Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог: сплачений позивачем судовий збір, в сумі 963,42 грн, а також 2524,20 грн - витрат, пов`язаних з проведенням експертизи.
		Факт понесення позивачем витрат по сплаті судового збору та витрат, пов`язаних з проведенням експертизи підтверджується розрахунковими квитанціями (а.с.1,16).
		Вирішуючи питання розподілу понесених витрат на правову допомогу заявлених позивачем в сумі 6 000 грн., суд виходить з наступного.
		Як було зазначено вище, згідно п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення стягуються пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
		При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
		У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
		Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
		За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
		Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
		Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).
		Підсумовуючи можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
		Суд приймає до уваги положення частини третьої статті 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи та обсяг задоволених позовних вимог та вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу, які є документально підтвердженими, підлягають частковому відшкодуванню у розмірі 3606 грн., оскільки, з урахуванням часткового задоволення позову, саме в цій сумі витрати на професійну правничу допомогу є пропорційними співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді та поза межами судового засідання, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
		До аналогічних висновків в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 19.02.2020 року (справа №755/9215/15-ц провадження № 14-382цс19).
		На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 76-82, 102-110, 133-137, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
		В И Р І Ш И В :
		 
		Позовні вимоги задовольнити частково.
		Стягнути з Комунального підприємства Заставнівської міської ради «Благоустрій Плюс» (код ЄДРПОУ 40261235) на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 96 288 (дев`яносто шість тисяч двісті вісімдесят вісім) гривень 63 копійки.
		Стягнути з Комунального підприємства Заставнівської міської ради «Благоустрій Плюс» (код ЄДРПОУ 40261235) на користь ОСОБА_1 963 (дев`ятсот шістдесят три) гривні 42 копійки судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.
		Стягнути з Комунального підприємства Заставнівської міської ради «Благоустрій Плюс» (код ЄДРПОУ 40261235) на користь ОСОБА_1 витрати пов`язані з розглядом справи: 3606 ( три тисячі шістсот шість) гривень - витрат на професійну правничу допомогу, а також 2524 (дві тисячі п`ятсот двадцять чотири) гривні 20 копійок - витрат, пов`язаних з проведенням експертизи.
		В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		 
		Повне найменування сторін та інших учасників у справі:
		позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання, АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 15.12.2005 Заставнівським РВ УМВС в Чернівецькій області;
		представник відповідача - адвокат Данищук Василь Вячеславович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №000382 від 24.05.2019, діє у справі на підставі ордеру серії СЕ №1009261 від , адреса місцезнаходження: вул. Молдавська,45, м. Заставна Чернівецького району Чернівецької області ;
		відповідач - Комунальне підприємство Заставнівської міської ради «Благоустрій Плюс», адреса місцезнаходження: вул. Гагаріна,9, м. Заставна Чернівецького району Чернівецької області, код ЄДРПОУ 40261235;
		представник відповідача - адвокат Котляр Олег Борисович,свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №257 від 21.04.2009, адреса місцезнаходження: вул. О.Кобилянської,5, м. Заставна Чернівецького району Чернівецької області, діє у справі на підставі ордеру серії СЕ №1010297 від 11.08.2020.
		Дата складення повного судового рішення 13.12.2021.
		 
		 
		Суддя                                                                                                Стрілець Я.С.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...