Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 201/10970/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 22.12.2021. Зареєстровано: 22.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 23.12.2021.
Дата набрання законної сили: 18.01.2022
Номер судового провадження: 2/201/3874/2021

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		№ 201/10970/21
		провадження 2/201/3874/2021
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 грудня 2021 року місто Дніпро
		 
		суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Антонюк О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності і ділової репутації, зобов`язання вчинити певні дії і стягнення моральної шкоди та судових витрат,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		    ОСОБА_1 27 жовтня 2021 року звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про захист честі, гідності і ділової репутації, зобов`язання вчинити певні дії і стягнення моральної шкоди та судових витрат, позовні вимоги не змінювалися, але доповнювалися і уточнювалися. Позивач в своєму позові та з представником посилаються на те, що в липні 2021 року позивачу стало відомо про поширення у мережі Інтернет стосовно нього неправдивої та недостовірної інформації, яка порушує його особисті немайнові права на повагу до його честі та гідності. Інформація була поширена у наступних джерелах. 
		Так, 06 червня 2021 року на веб-сайті https://www.facebook.com/ на сторінці ОСОБА_3 у загальному доступі опублікована та поширено відеозапис та публікацію під назвою «Дружба с предателем» (https://www.facebook.com/KorolovMichael2020'). Вказані обставини підтверджуються звітом за результатами проведеної фіксації і дослідження веб-сторінки у мережі Інтернет № 299/2021-ЗВ від 18.08.2021 року Дочірнього підприємства «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» та цифровим носієм типу DVD-R (серійний номер MFP644YH311321212). Даний відеозапис і публікація містить недостовірну та неправдиву інформацію. Зокрема відповідачем зазначено наступне: «Но заказными убийствами, насколько мне известно, занимаются сообщества уж точно не адвокатов, юристов и финансистов, заказными убийствами занимаются сообщества убийц и бандитов, организованные преступные группировки, с которыми ОСОБА_4 плотно сотрудничает еще с 90-х годов. Это факт №1.»; « ОСОБА_5 предположить, что ОСОБА_6 был убит киллером, нанятым ОСОБА_7 , находящимся в США, то для сбора информации о жертве, вычисления маршрутов и времени перемещения, необходимо следить за жертвой не один день, Корбан имеет в личном подчинении пол города бандитов и огромное количество охраны, которая бы точно обратила внимание что за человеком, с которым он завтракает, обедает и ужинает ведется слежка. Это факт № 2.». «Корбан на пару с Филатовым, воспользовавшись затруднительным положением ОСОБА_7 , обобрали всю его семью до нитки.». «Так, как Лазаренко в Украине имеет целые сообщества преданных адвокатов, юристов, финансистов, он точно владел информацией, что все активы после убийства Аксельрода перейдут к Корбану и Филатову которые ограбили всех членов его семьи в Украине.». «Банк Форум подарил Геннадию Корбану и Борису Филатову деньги в размере 300 000 000 $.»
		Позивач вважає, що вищевказані твердження та висловлювання відповідача ОСОБА_2 у мережі Інтернет на веб-сайті https://www.facebook.com/ є безпідставними, необгрунтованими та не підтверджені жодним засобом доказування. Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Позивач є відомим бізнесменом, його діяльність пов`язана з постійним спілкуванням з людьми, налагодженням відкритих партнерських відносин. Також, ОСОБА_1 є громадським діячем та був обраний головою Громадської ради при Дніпровській міській раді. У 2014-2015 роках позивач обіймав посаду заступника голови Дніпропетровської ОДА та під керівництвом позивача у 2014 році в Дніпрі було створено Фонд Оборони Країни, організовано допомогу армії, роботу Центру визволення полонених «Офіцерський корпус», Центру оперативного командування «Південь», створено Центр ідентифікації тіл загиблих, і саме у Дніпрі формувалася більша частина добровольчих батальйонів. Також ОСОБА_1 є засновником Благодійної організації «Благодійний фонд «Стратегія Дніпра».
		В той же час, опублікуванні відповідачем твердження про причетність позивача до замовлення вбивства ОСОБА_8 , співпраці з кримінальними спільнотами, обвинувачення ОСОБА_9 у вбивстві ОСОБА_10 , пограбування членів сім`ї ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , а також співпраці з ФСБ Російської Федерації та виконання завдань Кремля вказують на вчинення позивачем протиправних дій та які чинним законодавством кваліфікуються як злочин і дискредитують його в очах оточуючих, формуючи у них відповідну негативну оцінку його дій з точки зору дотримання закону.
		Як вбачається з вищевказаних посилань, відеозапис та публікація під назвою «Дружба с предателем» були викладені на відкритому інтернет-сайті https://www.facebook.com/, до якого доступ має необмежене коло осіб. Слід зазначити, що відеозапис та публікація оприлюднені на мережі FасеЬоок на сторінках, які мають достатньо велику кількість підписників, більше того, публікації, що є предметом цього позову, є доступними, усім користувачам, хто заходить на відповідні сторінки у мережі FасеЬоок, а відтак варто казати про те, що вищезазначені твердження та висловлювання відповідача були доведені ним до необмеженого кола осіб. Окрім цього, із поширених у мережі FасеЬоок відеозапису та публікації, які порочать чесне та незаплямоване ім`я позивача, вбачається, що їх переглянула досить велика кількість людей. Більшість підписників сторінок публічної особи ОСОБА_3 , сторінки користувача ОСОБА_3 працюють та проживають у рідному місті позивача ОСОБА_1 , в якому він веде основну частину своєї діяльності, а поширення ж такої інформації серед жителів м. Дніпра чинить перешкоди у господарській, громадській та благодійній діяльності позивача.
		 
		У зазначеному відеозаписі та публікації неодноразово згадується ім`я та прізвище позивача ОСОБА_1 та демонструються фрагменти з інтерв`ю із зображенням позивача, тому поширені відповідачем ОСОБА_2 твердження та висловлювання стосуються саме позивача по справі. Факт того, що поширена відповідачем у його відеозаписі та публікації твердження та висловлювання є недостовірною інформацією про позивача ОСОБА_1 підтверджується наступним.
		У відеозаписі та публікації відповідач стверджує, що позивач ОСОБА_1 є замовником вбивств бізнесменів. Відповідно до статті 62 Конституції України, статті 6 Конвенції особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Вирок суду є єдиним процесуальним документом, що встановлює винуватість.
		Позивач ніколи не притягався до кримінальної відповідальності за вбивство людей, стосовно позивача не ухвалювалось обвинувальних вироків за вбивство та він не був засуджений за ст. 115 Кримінального кодексу України. Таким чином, твердження відповідача про те, що позивач є замовником вбивства ОСОБА_8 є недостовірними та порушують принцип презумпції невинуватості.
		Також, позивач ніколи не мав та не має на меті спілкування, а тим більше зустрічі з людьми з «кримінального світу», оскільки його репутація та внутрішні переконання не дозволяють таких контактів. Твердження відповідача ОСОБА_2 про участь позивача в злочинних угрупуваннях та співпрацю з кримінальними спільнотами не підтверджені жодними належними і допустимими доказами та є неправдивою інформацією.
		Стосовно посилань відповідача на пограбування членів сім`ї ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , слід зазначити, що ОСОБА_1 не вчиняв жодних дій спрямованих на незаконне привласнення активів сімей вказаних осіб.
		Щодо голослівних тверджень ОСОБА_2 про співпрацю ОСОБА_1 з ФСБ Російської Федерації, виконання завдань Кремля та здійснення підривної діяльності проти України, позивач зазначає, що він з 2014 року брав активну участь у формуванні добровольчих батальйонів МВС України, які протистояли незаконним збройним формуванням і Збройним силам країни-окупанта у агресивній війні проти України. Як вже зазначалось під керівництвом позивача у 2014 році в Дніпрі було створено Фонд Оборони Країни, організовано допомогу армії, роботу Центру визволення полонених «Офіцерський корпус», Центру оперативного командування «Південь». Прошу суд враховувати, що позивача було нагороджено численними відзнаками та нагородами, зокрема, орденом «За мужність» III ст. - за мужність і самовідданість, активну громадянську позицію та високий професіоналізм, виявлені під час виконання службових обов`язків; заохочувальною відзнакою-медаллю «Захиснику Дніпропетровська від сепаратизму» від 14 квітня 2016 року; медаллю «За жертовність і любов до України» від 25 березня 2015 року; пам`ятним знаком «Самовідданість, Рішучість, Сміливість» від «05» грудня 2014 року; медаллю «Український опір» від «10» червня 2016 року; подякою від особового імені складу військових частин оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від «05» грудня 2014 року; нагородою від командування 92-ї окремої механізованої бригади; подякою від «Менської сотні»; премією «За сприяння органам внутрішніх справ України» від 29 травня 2006 року.
		Таким чином, в період з 2006 по 2016 рік позивачем внаслідок його активної громадянської позиції та проявленого професіоналізму була набута певна позитивна соціальна оцінка в очах оточуючих, а також суспільна оцінка його ділових і професійних якостей, що наразі принижуються поширенням про нього недостовірної інформації. Позивачу не оголошувалась підозра за фактами державної зради та він не був учасником відповідного кримінального провадження, жодних доказів на підтвердження своїх висловлювань відповідачем не надано, тому твердження відповідача про те, що позивач є «зрадником» та «агентом Кремля» є недостовірною інформацією, яка порушує особисті немайнові права позивача.
		Фактичні твердження відповідача про обвинувачення ОСОБА_7 у вбивстві ОСОБА_8 не відповідають дійсності, оскільки позивач ніколи не звинувачував конкретних осіб у вчиненні вбивстві ОСОБА_8 .
		Отже, поширена відповідачем ОСОБА_2 відносно позивача ОСОБА_1 інформація щодо замовлення вбивства ОСОБА_8 , співпраці з кримінальними спільнотами, обвинувачення ОСОБА_7 у вбивстві ОСОБА_10 , пограбування членів сім`ї ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , а також співпраці з ФСБ Російської Федерації та виконання завдань ОСОБА_12 , не відповідає дійсності, тобто є недостовірною. При цьому, з опублікованих відповідачем відеозапису та публікації не вбачається, що поширена ним інформація є інформацією з приводу виконання позивачем своїх функцій як політичного діяча, або здійснення ним своїх посадових обов`язків як державного службовця, або вчинення певних дій як певної публічної особи.
		Характер висловлювань відповідача ОСОБА_2 у вказаних відеозаписах та публікації дозволяє зробити висновок, що інформація викладена відповідачем у формі саме фактичних тверджень, а не оціночних суджень. Поширена відповідачем ОСОБА_2 інформація є негативною, адже її зміст вказує на те, що розповсюдження такої інформації може створити негативні наслідки для позивача у вигляді приниження здобутої позитивної соціальної оцінки в суспільстві, зокрема, може сформувати у читачів, користувачів мережі Facebook враження про наявність кримінальних переслідувань позивача, причетність позивача до вбивства бізнес партнера ОСОБА_10 , пограбування сімей ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , а також співпраці з ФСБ Російської Федерації та владою Кремля, та поставити під сумнів моральні якості позивача та дотримання ним законодавства України.
		Наведені вище обставини та факти свідчать про умисне порушення відповідачем особистих немайнових прав позивача та, як наслідок, ОСОБА_13 зобов`язаний спростувати недостовірну інформацію, що порушує немайнові права позивача на повагу до честі, гідності та ділової репутацїї в порядку, передбаченому ст. 276-277 Цивільного кодексу України.
		Враховуючи, що відповідачем ОСОБА_2 на веб-сторінці у соціальній мережі «FасеЬоок» - https://www.facebook.com/KorolovMichael2020 у загальному доступі опубліковано та публікацію під назвою «Дружба с предателем», в якій міститься недостовірна інформація щодо позивача ОСОБА_1 , то належним способом захисту прав позивача, у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, буде зобов`язання відповідача видалити вказану публікацію та опублікувати на веб-сторінці у соціальній мережі «FасеЬоок» - https://www.facebook.com/KorolovMichael2020, резолютивну частину судового рішення впродовж десяти днів з моменту набрання ним законної сили без скорочень, редагування та коментування. Поширення відповідачем ОСОБА_2 щодо позивача недостовірної інформації, яка розповсюджена у мережі Інтернет, викликала несприятливі негативні наслідки для ОСОБА_1 , оскільки дана недостовірна інформація переглянута необмеженою кількістю користувачів веб-сайту https://www.facebook.com/. В очах оточуючих, в тому числі сім`ї, друзів, знайомих, може сформуватись негативне враження щодо дій позивача та оцінки його людських, ділових та професійних якостей, що безумовно принижує честь, гідність та несе негативні наслідки для ділової репутації позивача. Відеозапис та публікація під назвою «Дружба с предателем» з недостовірною інформацією про позивача, ставить під сумнів його моральні якості та принижують його перед громадою м. Дніпра.
		Отже, факт оприлюднення відповідачем відеозапису та публікації з недостовірною та неправдивою інформацією, завдали позивачу ОСОБА_1 значної моральної шкоди, оскільки вони впливають на його репутацію як бізнесмена, добропорядної людини, громадського діяча та патріота свого міста і країни. За таких обставин, враховуючи характер та обсяг заподіяних позивачу моральних страждань та виходячи із засад розумності і справедливості, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача в якості компенсації моральної шкоди, завданої внаслідок опублікування відносно нього недостовірної та неправдивої інформації, має бути стягнуто суму, яку позивач оцінює в 162 000 грн.
		Опублікована та доведена до широкого кола осіб відповідачем інформація про особу, майновий стан та професійну діяльність позивача є недостовірною та такою, що носить негативний, образливий характер, цілком не відповідає дійсності, завдає шкоди немайновим правам позивача, зокрема на повагу його честі, гідності, ділової репутації як фізичної особи, так і керівника громадської організації.
		З урахуванням, що відповідачем відносно позивача розповсюджено недостовірну інформацію, то такі відомості підлягають спростуванню відповідачем. В той же час, судження відповідача про особу та діяльність позивача, висловлені в грубій, образливій, принизливій формі, а тому позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої такими неправомірними діями відповідача. Отже, позивачем обґрунтовано завдану йому моральну шкоду протиправними діями відповідача. Позивач вважає вказані відповідачем обставини невірними, не відповідаючими дійсності, вони порочать його честь і гідність, ділову репутацію, інформація набула великого розголосу. Винним у всьому вказаному є відповідач. Про нього розповсюджена особиста інформація, яка не може поширюватися без його дозволу. Позивач звертався з заявами до правоохоронних органів та інш. з метою спростування вказаної інформації, але такого спростування не відбулося, фактично була відмова. Звертався з цим питанням і до відповідача, але в добровільному порядку спростування вказаної інформації в цьому повідомленні не відбулося і він вимушений звернутися з позовом до суду. Просив визнати недостовірною та порушуючою особисті немайнові права позивача на повагу його честі, гідності та ділової репутації, публікацію, оприлюднену 06 червня 2021 року в мережі «FасеЬоок» під назвою «Дружба с предателем» (веб-сторінка у соціальній мережі « ОСОБА_14 ), зобов`язати відповідвача ОСОБА_2 видалити публікацію, оприлюднену 06 червня 2021 року в мережі «FасеЬоок» під назвою «Дружба с предателем» (веб-сторінка у соціальній мережі «FасеЬоок» - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), зобов`язати відповідача ОСОБА_2 спростувати поширену про ОСОБА_1 недостовірну інформацію, що порочить його честь, гідність та ділову репутації, шляхом повідомлення на веб-сторінці у соціальній мережі « ІНФОРМАЦІЯ_3 , про це ухвалене рішення з публікацією його резолютивної частини впродовж десяти днів з моменту набрання ним законної сили без скорочень, редагування та коментування та стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 162 000 грн., задовольнивши уточнений позов в повному обсязі.
		Відповідач ОСОБА_2 надав відзив на позов, в письмовому зверненні до суду позовні вимоги не визнав, вважаючи позов не доведеним, все ними зроблено згідно вимог закону. Ніяких зобов`язань відносно позивача на себе не брав і не бере, нічиїх прав не порушував і будь-якої шкоди не завдавав. Вважає позовні вимоги безпідставними і просив в їх задоволенні відмовити в повному обсязі.
		З`ясувавши думку сторін, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.
		Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
		Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 
		Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 
		Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
		Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
		   В судовомузасіданні встановлено,що у липні 2021 року позивачу стало відомо про поширення у мережі Інтернет стосовно нього неправдивої та недостовірної інформації, яка порушує його особисті немайнові права на повагу до його честі та гідності. Інформація була поширена у наступних джерелах. Так, 06 червня 2021 року на веб-сайті https://www.facebook.com/ на сторінці ОСОБА_3 у загальному доступі опублікована та поширено відеозапис та публікацію під назвою «Дружба с предателем» (https://www.facebook.com/KorolovMichael2020'). Вказані обставини підтверджуються звітом за результатами проведеної фіксації і дослідження веб-сторінки у мережі Інтернет № 299/2021-ЗВ від 18.08.2021 року Дочірнього підприємства «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» та цифровим носієм типу DVD-R (серійний номер MFP644YH311321212). Переклад англійської мови тексту допису на російську мову виконано перекладачем ОСОБА_15 , підпис якої було засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лівійською Н.С. 16 серпня 2021 року. 
		Даний відеозапис і публікація містить недостовірну та неправдиву інформацію. Зокрема відповідачем зазначено наступне: «Но заказными убийствами, насколько мне известно, занимаются сообщества уж точно не адвокатов, юристов и финансистов, заказными убийствами занимаются сообщества убийц и бандитов, организованные преступные группировки, с которыми ОСОБА_4 плотно сотрудничает еще с 90-х годов. Это факт №1.»; « ОСОБА_5 предположить, что ОСОБА_6 был убит киллером, нанятым ОСОБА_7 , находящимся в США, то для сбора информации о жертве, вычисления маршрутов и времени перемещения, необходимо следить за жертвой не один день, Корбан имеет в личном подчинении пол города бандитов и огромное количество охраны, которая бы точно обратила внимание что за человеком, с которым он завтракает, обедает и ужинает ведется слежка. Это факт № 2.». «Корбан на пару с Филатовым, воспользовавшись затруднительным положением ОСОБА_7 , обобрали всю его семью до нитки.». «Так, как Лазаренко в Украине имеет целые сообщества преданных адвокатов, юристов, финансистов, он точно владел информацией, что все активы после убийства Аксельрода перейдут к Корбану и Филатову которые ограбили всех членов его семьи в Украине.». «Банк Форум подарил Геннадию Корбану и Борису Филатову деньги в размере 300 000 000 $.»
		Позивач вважає, що вищевказані твердження та висловлювання відповідача ОСОБА_2 у мережі Інтернет на веб-сайті https://www.facebook.com/ є безпідставними, необгрунтованими та не підтверджені жодним засобом доказування. Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Позивач ОСОБА_1 є відомим бізнесменом, його діяльність пов`язана з постійним спілкуванням з людьми, налагодженням відкритих партнерських відносин. Також, ОСОБА_1 є громадським діячем та був обраний головою Громадської ради при Дніпровській міській раді. У 2014-2015 роках позивач обіймав посаду заступника голови Дніпропетровської ОДА та під керівництвом позивача у 2014 році в Дніпрі було створено Фонд Оборони Країни, організовано допомогу армії, роботу Центру визволення полонених «Офіцерський корпус», Центру оперативного командування «Південь», створено Центр ідентифікації тіл загиблих, і саме у Дніпрі формувалася більша частина добровольчих батальйонів. Також ОСОБА_1 є засновником Благодійної організації «Благодійний фонд «Стратегія Дніпра».
		В той же час, опублікуванні відповідачем твердження про причетність позивача до замовлення вбивства ОСОБА_8 , співпраці з кримінальними спільнотами, обвинувачення ОСОБА_9 у вбивстві ОСОБА_10 , пограбування членів сім`ї ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , а також співпраці з ФСБ Російської Федерації та виконання завдань Кремля вказують на вчинення позивачем протиправних дій та які чинним законодавством кваліфікуються як злочин і дискредитують його в очах оточуючих, формуючи у них відповідну негативну оцінку його дій з точки зору дотримання закону.
		У зазначеному відеозаписі та публікації неодноразово згадується ім`я та прізвище позивача ОСОБА_1 та демонструються фрагменти з інтерв`ю із зображенням позивача, тому поширені відповідачем ОСОБА_2 твердження та висловлювання стосуються саме позивача по справі.
		Відповідно до статті 62 Конституції України, статті 6 Конвенції особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
		Вирок суду є єдиним процесуальним документом, що встановлює винуватість.
		Позивач ніколи не притягався до кримінальної відповідальності за вбивство людей, стосовно позивача не ухвалювалось обвинувальних вироків за вбивство та він не був засуджений за ст. 115 КК України. Таким чином, твердження відповідача про те, що позивач є замовником вбивства ОСОБА_8 є недостовірними та порушують принцип презумпції невинуватості.
		Також, позивач ніколи не мав та не має на меті спілкування, а тим більше зустрічі з людьми з «кримінального світу», оскільки його репутація та внутрішні переконання не дозволяють таких контактів. Твердження відповідача ОСОБА_2 про участь позивача в злочинних угрупуваннях та співпрацю з кримінальними спільнотами не підтверджені жодними належними і допустимими доказами та є неправдивою інформацією.
		Стосовно посилань відповідача на пограбування членів сім`ї ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , слід зазначити, що ОСОБА_1 не вчиняв жодних дій спрямованих на незаконне привласнення активів сімей вказаних осіб.
		Щодо тверджень ОСОБА_2 про співпрацю ОСОБА_1 з ФСБ Російської Федерації, виконання завдань Кремля та здійснення підривної діяльності проти України, необхідно вказати, що позивач з 2014 року брав активну участь у формуванні добровольчих батальйонів МВС України, які протистояли незаконним збройним формуванням і Збройним силам країни-окупанта у агресивній війні проти України. Як вже зазначалось під керівництвом позивача у 2014 році в Дніпрі було створено Фонд Оборони Країни, організовано допомогу армії, роботу Центру визволення полонених «Офіцерський корпус», Центру оперативного командування «Південь». Прошу суд враховувати, що позивача було нагороджено численними відзнаками та нагородами, зокрема, орденом «За мужність» III ст. - за мужність і самовідданість, активну громадянську позицію та високий професіоналізм, виявлені під час виконання службових обов`язків; заохочувальною відзнакою-медаллю «Захиснику Дніпропетровська від сепаратизму» від 14 квітня 2016 року; медаллю «За жертовність і любов до України» від 25 березня 2015 року; пам`ятним знаком «Самовідданість, Рішучість, Сміливість» від «05» грудня 2014 року; медаллю «Український опір» від «10» червня 2016 року; подякою від особового імені складу військових частин оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від «05» грудня 2014 року; нагородою від командування 92-ї окремої механізованої бригади; подякою від «Менської сотні»; премією «За сприяння органам внутрішніх справ України» від 29 травня 2006 року.
		Таким чином, в період з 2006 по 2016 рік позивачем внаслідок його активної громадянської позиції та проявленого професіоналізму була набута певна позитивна соціальна оцінка в очах оточуючих, а також суспільна оцінка його ділових і професійних якостей, що наразі принижуються поширенням про нього недостовірної інформації.
		Позивачу не оголошувалась підозра за фактами державної зради та він не був учасником відповідного кримінального провадження, жодних доказів на підтвердження своїх висловлювань відповідачем не надано, тому твердження відповідача про те, що позивач є «зрадником» та «агентом Кремля» є недостовірною інформацією, яка порушує особисті немайнові права позивача. Фактичні твердження відповідача про обвинувачення ОСОБА_7 у вбивстві ОСОБА_8 не відповідають дійсності, оскільки позивач ніколи не звинувачував конкретних осіб у вчиненні вбивстві ОСОБА_8 .
		Враховуючи вищевикладене, поширена відповідачем ОСОБА_2 відносно позивача ОСОБА_1 інформація щодо замовлення вбивства ОСОБА_8 , співпраці з кримінальними спільнотами, обвинувачення ОСОБА_7 у вбивстві ОСОБА_10 , пограбування членів сім`ї ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , а також співпраці з ФСБ Російської Федерації та виконання завдань ОСОБА_12 , не відповідає дійсності, тобто є недостовірною. При цьому, з опублікованих відповідачем відеозапису та публікації не вбачається, що поширена ним інформація є інформацією з приводу виконання позивачем своїх функцій як політичного діяча, або здійснення ним своїх посадових обов`язків як державного службовця, або вчинення певних дій як певної публічної особи.
		При цьому, поширені відповідачем відеозапис та публікація містить твердження про причетність позивача до вчинення кримінальних правопорушень, однак такі факти не відповідають дійсності з огляду на відсутність вироку суду, який набрав законної сили, щодо вказаних дій із встановленням вини позивачів у їх вчиненні. Характер висловлювань відповідача ОСОБА_2 у вказаних відеозаписах та публікації дозволяє зробити висновок, що інформація викладена відповідачем у формі саме фактичних тверджень, а не оціночних суджень. 
		З метою підтвердження дійсної форми висловлювань відповідача, 04 серпня 2021 позивач звертався до Державного підприємства «Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України» з клопотанням про проведення семантико-текстуальної лінгвістичної експертизи писемного мовлення №1 від 04 серпня 2021 щодо вказаних відповідачем питань і отримано висновок про спростування публікацій ОСОБА_2 .
		Поширена відповідачем ОСОБА_2 інформація є негативною, адже її зміст вказує на те, що розповсюдження такої інформації може створити негативні наслідки для позивача у вигляді приниження здобутої позитивної соціальної оцінки в суспільстві, зокрема, може сформувати у читачів, користувачів мережі Facebook враження про наявність кримінальних переслідувань позивача, причетність позивача до вбивства бізнес партнера ОСОБА_10 , пограбування сімей ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , а також співпраці з ФСБ Російської Федерації та владою Кремля, та поставити під сумнів моральні якості позивача та дотримання ним законодавства України.
		Факт оприлюднення відповідачем відеозапису та публікації з недостовірною та неправдивою інформацією, завдали позивачу ОСОБА_1 значної моральної шкоди, оскільки вони впливають на його репутацію як бізнесмена, добропорядної людини, громадського діяча та патріота свого міста і країни. За таких обставин, враховуючи характер та обсяг заподіяних позивачу моральних страждань та виходячи із засад розумності і справедливості, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача в якості компенсації моральної шкоди, завданої внаслідок опублікування відносно нього недостовірної та неправдивої інформації, має бути, на думку позивача, стягнуто 162 000 грн.
		Опублікована та доведена до широкого кола осіб відповідачем інформація про особу, майновий стан та професійну діяльність позивача є недостовірною та такою, що носить негативний, образливий характер, цілком не відповідає дійсності, завдає шкоди немайновим правам позивача, зокрема на повагу його честі, гідності, ділової репутації як фізичної особи, так і керівника громадської організації.
		З урахуванням, що відповідачем відносно позивача розповсюджено недостовірну інформацію, то такі відомості підлягають спростуванню відповідачем. В той же час, судження відповідача про особу та діяльність позивача, висловлені в грубій, образливій, принизливій формі, а тому позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої такими неправомірними діями відповідача. Отже, позивачем обґрунтовано завдану йому моральну шкоду протиправними діями відповідача. Позивач вважає вказані відповідачем обставини невірними, не відповідаючими дійсності, вони порочать його честь і гідність, ділову репутацію, інформація набула великого розголосу. Винним у всьому вказаному є відповідач. Про нього розповсюджена особиста інформація, яка не може поширюватися без його дозволу. Позивач звертався з заявами до правоохоронних органів та інш. з метою спростування вказаної інформації, але такого спростування не відбулося, фактично була відмова. Позивачу завдана значна моральна шкода. Звертався з цим питанням і до відповідача, але в добровільному порядку спростування вказаної інформації в цьому повідомленні не відбулося, відповідач відмовився це робити, виник спір, який добровільному порядку не вирішено і позивач вимушений був звернутися з позовом до суду.
		   Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, виходячи з наступного.
		Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».
		Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Згідно зі ст. 270 ЦК України право на повагу до гідності та честі віднесено до особистих немайнових прав фізичної особи. Відповідно до ст. 269 ЦК України особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом та тісно пов`язані з фізичною особою. 
		Судом з`ясовано, що у липні 2021 року позивачу стало відомо про поширення у мережі Інтернет стосовно нього неправдивої та недостовірної інформації, яка порушує його особисті немайнові права на повагу до його честі та гідності. Інформація була поширена у наступних джерелах. Так, 06 червня 2021 року на веб-сайті https://www.facebook.com/ на сторінці ОСОБА_3 у загальному доступі опублікована та поширено відеозапис та публікацію під назвою «Дружба с предателем» (https://www.facebook.com/KorolovMichael2020'). Вказані обставини підтверджуються звітом за результатами проведеної фіксації і дослідження веб-сторінки у мережі Інтернет № 299/2021-ЗВ від 18.08.2021 року Дочірнього підприємства «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» та цифровим носієм типу DVD-R (серійний номер MFP644YH311321212). Переклад англійської мови тексту допису на російську мову виконано перекладачем ОСОБА_15 , підпис якої було засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лівійською Н.С. 16 серпня 2021 року. 
		Даний відеозапис і публікація містить недостовірну та неправдиву інформацію. Зокрема відповідачем зазначено наступне: «Но заказными убийствами, насколько мне известно, занимаются сообщества уж точно не адвокатов, юристов и финансистов, заказными убийствами занимаются сообщества убийц и бандитов, организованные преступные группировки, с которыми ОСОБА_4 плотно сотрудничает еще с 90-х годов. Это факт №1.»; « ОСОБА_5 предположить, что ОСОБА_6 был убит киллером, нанятым ОСОБА_7 , находящимся в США, то для сбора информации о жертве, вычисления маршрутов и времени перемещения, необходимо следить за жертвой не один день, Корбан имеет в личном подчинении пол города бандитов и огромное количество охраны, которая бы точно обратила внимание что за человеком, с которым он завтракает, обедает и ужинает ведется слежка. Это факт № 2.». «Корбан на пару с Филатовым, воспользовавшись затруднительным положением ОСОБА_7 , обобрали всю его семью до нитки.». «Так, как Лазаренко в Украине имеет целые сообщества преданных адвокатов, юристов, финансистов, он точно владел информацией, что все активы после убийства Аксельрода перейдут к Корбану и Филатову которые ограбили всех членов его семьи в Украине.». «Банк Форум подарил Геннадию Корбану и Борису Филатову деньги в размере 300 000 000 $.»
		Вищевказані твердження та висловлювання відповідача ОСОБА_2 у мережі Інтернет на веб-сайті https://www.facebook.com/ є безпідставними, необгрунтованими та не підтверджені жодним засобом доказування.
		Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
		Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (пункт 4 частина друга стаття 23 ЦК України). 
		Згідно зі статтею 275 ЦК України кожній фізичній особі надано право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб.
		Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.
		Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
		Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.
		Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.
		Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
		Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення у справі «Карпюк та інші проти
		України від 06 жовтня 2015 року).
		Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, ОСОБА_16 і Гійзельс, ОСОБА_17 , Прагер і Обершлік) свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.
		Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19 (Lingens, cited above, р. 28, пункт 46).
		Підлягає врахуванню також правова позиція Європейського суду з прав людини щодо різниці між поняттями «оціночне судження» та «фактів». Так, у пункті 39 рішення Європейського суду з прав людини від 28 березня 2013 року у справі «Нова Газета і Бородянський проти Росії» вказано, що правдивість оціночних суджень не піддається доведенню і їх потрібно відрізняти від фактів, існування яких може бути доведено. У пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2001 року у справі «Фельдек проти Словаччини» суд зазначав, що на відміну від оціночних суджень, реальність фактів можна довести.
		Отже, при оцінці твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко, як і в цій справі, віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав. (Jerusalem v. Austria, no. 26958/95, n. 43, ECHR 2001-11).
		Публічна особа, державний службовець, повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, у тому числі у грубій формі, прискіпливої уваги суспільства і підвищеної зацікавленості суспільства його діяльністю та/або особистим життям тощо, адже вони, обираючи кар`єру публічної особи, погодились на таку увагу.
		У разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя.
		У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
		У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
		Позивач ОСОБА_1 є відомим бізнесменом, його діяльність пов`язана з постійним спілкуванням з людьми, налагодженням відкритих партнерських відносин. Також, ОСОБА_1 є громадським діячем та був обраний головою Громадської ради при Дніпровській міській раді. У 2014-2015 роках позивач обіймав посаду заступника голови Дніпропетровської ОДА та під керівництвом позивача у 2014 році в Дніпрі було створено Фонд Оборони Країни, організовано допомогу армії, роботу Центру визволення полонених «Офіцерський корпус», Центру оперативного командування «Південь», створено Центр ідентифікації тіл загиблих, і саме у Дніпрі формувалася більша частина добровольчих батальйонів. Також ОСОБА_1 є засновником Благодійної організації «Благодійний фонд «Стратегія Дніпра».
		В той же час, опублікуванні відповідачем твердження про причетність позивача до замовлення вбивства ОСОБА_8 , співпраці з кримінальними спільнотами, обвинувачення ОСОБА_9 у вбивстві ОСОБА_10 , пограбування членів сім`ї ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , а також співпраці з ФСБ Російської Федерації та виконання завдань Кремля вказують на вчинення позивачем протиправних дій та які чинним законодавством кваліфікуються як злочин і дискредитують його в очах оточуючих, формуючи у них відповідну негативну оцінку його дій з точки зору дотримання закону.
		Як вбачається з вищевказаних посилань, відеозапис та публікація під назвою «Дружба с предателем» були викладені на відкритому інтернет-сайті https://www.facebook.com/, до якого доступ має необмежене коло осіб. Слід зазначити, що відеозапис та публікація оприлюднені на мережі FасеЬоок на сторінках, які мають достатньо велику кількість підписників, більше того, публікації, що є предметом цього позову, є доступними, усім користувачам, хто заходить на відповідні сторінки у мережі FасеЬоок, а відтак варто казати про те, що вищезазначені твердження та висловлювання відповідача були доведені ним до необмеженого кола осіб. Окрім цього, із поширених у мережі FасеЬоок відеозапису та публікації, які порочать чесне та незаплямоване ім`я позивача, вбачається, що їх переглянула досить велика кількість людей. Більшість підписників сторінок публічної особи ОСОБА_3 , сторінки користувача ОСОБА_3 працюють та проживають у рідному місті позивача ОСОБА_1 , в якому він веде основну частину своєї діяльності, а поширення ж такої інформації серед жителів м. Дніпра чинить перешкоди у господарській, громадській та благодійній діяльності позивача.
		У зазначеному відеозаписі та публікації неодноразово згадується ім`я та прізвище позивача ОСОБА_1 та демонструються фрагменти з інтерв`ю із зображенням позивача, тому поширені відповідачем ОСОБА_2 твердження та висловлювання стосуються саме позивача по справі.
		Факт того, що поширена відповідачем у його відеозаписі та публікації твердження та висловлювання є недостовірною інформацією про позивача ОСОБА_1 підтверджується наступним: у відеозаписі та публікації відповідач стверджує, що позивач ОСОБА_1 є замовником вбивств бізнесменів.
		Відповідно до статті 62 Конституції України, статті 6 Конвенції особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
		У частинах першій, другій та п`ятій статті 17 КПК України зазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
		Презумпцію невинуватості необхідно розглядати в загальноправовому і процесуальному значеннях. Як загально правова вимога вона визначає положення особи в суспільстві. Хоча цей принцип сформульований як кримінальний процесуальний, однак його дія виходить за рамки лише кримінального процесу. Презумпція невинуватості - об`єктивне право положення. Це вимога закону, звернена до всіх громадян, посадових осіб, державних і громадських організацій, до суспільної думки в цілому. Такої позиції дотримується і Європейський Суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
		У найзагальнішому вигляді правило презумпції невинуватості означає, що особа може бути визнана винуватою у вчиненні злочину і покарана лише за умови, що її вина буде доведена в передбаченому законом порядку і встановлена обвинувальним вироком суду. Повідомлення особі про підозру, складання слідчим та затвердження прокурором обвинувального акта на стадії досудового розслідування, розгляд справи у підготовчому провадженні не вирішують наперед визнання його винуватим у вчиненні злочину. Лише один орган у державі наділений таким правом - це суд, який є відповідно до Конституції України (стаття 124) носієм судової влади, що здійснює правосуддя в умовах законності, незалежності, гласності та змагальності.    
		Вирок суду є єдиним процесуальним документом, що встановлює винуватість.
		При цьому Європейський суд з прав людини зазначає, що презумпцію невинуватості буде порушено, якщо судове рішення або заява посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального злочину, відображає думку про її вину до того, як вона буде доведена відповідно до закону. Достатньо мати навіть за відсутності будь-якого формального висновку певні підстави припускати, що суд або посадова особа вважає обвинуваченого винним. Питання про те, чи порушує заява посадової особи державного органу принцип презумпції невинуватості, необхідно визначати в контексті конкретних обставин, за яких оспорювану заяву було зроблено (пункт 42 рішення від 21 вересня 2006 року в справі «Грабчук проти України» (заява № 8599/02); пункт 48 рішення від 12 січня 2012 року в справі «Довженко проти України» (заява № 36650/03)).
		Подібні висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 01 березня 2021 року у справі № 577/4402/19-ц, від 22 березня 2021 року у справі № 482/1474/16-ц, від 07 липня 2021 року у справі № 537/3205/17.
		Так, позивач ніколи не притягався до кримінальної відповідальності за вбивство людей, стосовно позивача не ухвалювалось обвинувальних вироків за вбивство та він не був засуджений за ст.115 Кримінального кодексу України.
		Таким чином, твердження відповідача про те, що позивач є замовником вбивства ОСОБА_8 є недостовірними та порушують принцип презумпції невинуватості.
		Також, позивач ніколи не мав та не має на меті спілкування, а тим більше зустрічі з людьми з «кримінального світу», оскільки його репутація та внутрішні переконання не дозволяють таких контактів. Твердження відповідача ОСОБА_2 про участь позивача в злочинних угрупуваннях та співпрацю з кримінальними спільнотами не підтверджені жодними належними і допустимими доказами та є неправдивою інформацією.
		Стосовно посилань відповідача на пограбування членів сім`ї ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , слід зазначити, що ОСОБА_1 не вчиняв жодних дій спрямованих на незаконне привласнення активів сімей вказаних осіб.
		Щодо голослівних тверджень ОСОБА_2 про співпрацю ОСОБА_1 з ФСБ Російської Федерації, виконання завдань Кремля та здійснення підривної діяльності проти України, необхідно вказати, що позивач з 2014 року брав активну участь у формуванні добровольчих батальйонів МВС України, які протистояли незаконним збройним формуванням і Збройним силам країни-окупанта у агресивній війні проти України. Як вже зазначалось під керівництвом позивача у 2014 році в Дніпрі було створено Фонд Оборони Країни, організовано допомогу армії, роботу Центру визволення полонених «Офіцерський корпус», Центру оперативного командування «Південь». Прошу суд враховувати, що позивача було нагороджено численними відзнаками та нагородами, зокрема, орденом «За мужність» III ст. - за мужність і самовідданість, активну громадянську позицію та високий професіоналізм, виявлені під час виконання службових обов`язків; заохочувальною відзнакою-медаллю «Захиснику Дніпропетровська від сепаратизму» від 14 квітня 2016 року; медаллю «За жертовність і любов до України» від 25 березня 2015 року; пам`ятним знаком «Самовідданість, Рішучість, Сміливість» від «05» грудня 2014 року; медаллю «Український опір» від «10» червня 2016 року; подякою від особового імені складу військових частин оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від «05» грудня 2014 року; нагородою від командування 92-ї окремої механізованої бригади; подякою від «Менської сотні»; премією «За сприяння органам внутрішніх справ України» від 29 травня 2006 року.
		Таким чином, в період з 2006 по 2016 рік позивачем внаслідок його активної громадянської позиції та проявленого професіоналізму була набута певна позитивна соціальна оцінка в очах оточуючих, а також суспільна оцінка його ділових і професійних якостей, що наразі принижуються поширенням про нього недостовірної інформації.
		Позивачу не оголошувалась підозра за фактами державної зради та він не був учасником відповідного кримінального провадження, жодних доказів на підтвердження своїх висловлювань відповідачем не надано, тому твердження відповідача про те, що позивач є «зрадником» та «агентом Кремля» є недостовірною інформацією, яка порушує особисті немайнові права позивача.
		Фактичні твердження відповідача про обвинувачення ОСОБА_7 у вбивстві ОСОБА_8 не відповідають дійсності, оскільки позивач ніколи не звинувачував конкретних осіб у вчиненні вбивстві ОСОБА_8 .
		Враховуючи вищевикладене, поширена відповідачем ОСОБА_2 відносно позивача ОСОБА_1 інформація щодо замовлення вбивства ОСОБА_8 , співпраці з кримінальними спільнотами, обвинувачення ОСОБА_7 у вбивстві ОСОБА_10 , пограбування членів сім`ї ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , а також співпраці з ФСБ Російської Федерації та виконання завдань Кремля, не відповідає дійсності, тобто є недостовірною.
		При цьому, з опублікованих відповідачем відеозапису та публікації не вбачається, що поширена ним інформація є інформацією з приводу виконання позивачем своїх функцій як політичного діяча, або здійснення ним своїх посадових обов`язків як державного службовця, або вчинення певних дій як певної публічної особи.
		Тому, засада застосування більш широкої межі допустимої критики щодо політиків та службових осіб, встановлена практикою ЄСПЛ під час розгляду скарг на порушення права, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є застосовною до даних правовідносин, оскільки поширені відповідачем публікації «Фейковые покушения на ОСОБА_18 или театр плохого актера» не стосується діяльності позивача як політичного діяча або виконання ним обов`язків як службової особи державного органу.
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 369/1052/16-ц
		При цьому, поширені відповідачем відеозапис та публікація містить твердження про причетність позивача до вчинення кримінальних правопорушень, однак такі факти не відповідають дійсності з огляду на відсутність вироку суду, який набрав законної сили, щодо вказаних дій із встановленням вини позивачів у їх вчиненні.
		Характер висловлювань відповідача ОСОБА_2 у вказаних відеозаписах та публікації дозволяє зробити висновок, що інформація викладена відповідачем у формі саме фактичних тверджень, а не оціночних суджень. 
		З метою підтвердження дійсної форми висловлювань відповідача, 04 серпня 2021 позивач звертався до Державного підприємства «Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України» з клопотанням про проведення семантико-текстуальної лінгвістичної експертизи писемного мовлення №1 від 04 серпня 2021 щодо наступних питань: Чи містить текст публікації «Дружба с предателем», або англійський текст, що його супроводжує, оприлюднені 06 червня 2021 року за посиланням https:// ІНФОРМАЦІЯ_4 , інформацію про те, що ОСОБА_19 співпрацював або співпрацює з організованими злочинними угрупованнями? Якщо так, то які саме висловлення містять таку інформацію? Якщо текст публікації «Дружба с предателем», або англійський текст, що його супроводжує, оприлюднені 06 червня 2021 року за посиланням ОСОБА_20 містить інформацію про те, що ОСОБА_19 співпрацював або співпрацює з організованими злочинними угрупованнями, у якій формі її виражено: твердження чи оцінного судження? Чи містить текст публікації «Дружба с предателем», або англійський текст, що його супроводжує, оприлюднені 06 червня 2021 року за посиланням ОСОБА_21 інформацію про те, що ОСОБА_19 злочинно привласнив майно членів сім`ї ОСОБА_22 ? Якщо так, то які саме висловлення містять таку інформацію? Якщо текст публікації «Дружба с предателем», або англійський текст, що його супроводжує, оприлюднені 06 червня 2021 року за посиланням ОСОБА_21 містить інформацію про те, що ОСОБА_19 злочинно привласнив майно членів сім`ї ОСОБА_22 , у якій формі її виражено: твердження чи оцінного судження? Чи містить текст публікації «Дружба с предателем», або англійський текст, що його супроводжує, оприлюднені 06 червня 2021 року за посиланням ОСОБА_21 інформацію про те, що ОСОБА_19 отримав від банку «Форму кошти в сумі 300 000 000 $? Якщо так, то які саме висловлення містять таку інформацію? Якщо текст публікації «Дружба с предателем», або англійський текст, що його супроводжує, оприлюднені 06 червня 2021 року за посиланням ОСОБА_21 містить інформацію про те, що ОСОБА_19 отримав від банку «Форму кошти в сумі 300 000 000 $?, у якій формі її виражено: твердження чи оцінного судження? Чи містить текст публікації «Дружба с предателем», або англійський текст, що його супроводжує, оприлюднені 06 червня 2021 року за посиланням ОСОБА_21 інформацію, яка може бути принизливою для честі й гідності ОСОБА_23 і завдавати шкоди його діловій репутації? Якщо так, то які саме висловлення містять таку інформацію?
		18 серпня 2021 року позивачем було подано до ДП «Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України» клопотання про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи. За результатами проведення семантико-текстуальної експертизи ДП «Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України» було складено висновок експерта № 056/214 від 08 вересня 2021 року. 
		Експертом надані наступні відповіді на вищевказані питання: Відповідь на питання 1 Текст публікації «Дружба с предателем» та англійський текст, що його супроводжує, наданий для експертизи, містить інформацію про те, що ОСОБА_19 співпрацював або співпрацює з організованими злочинними угрупованнями. Зазначену інформацію містять такі текстові сегменти: Но заказными убийствами, насколько мне известно, занимаются сообщества уж точно не адвокатов, юристов и финансйЬтов, заказными убийствами занимаются сообщества убийц и бандитов, организованные преступные группировки, с которыми Геннадий Корбан плотно сотрудничает еще с 90-х годов. Это факт № 1. But as far as I am concerned, contract killings are certainly not fulfilled by advocates, lawyers and financiers, but by communities of murderers and thugs and organized criminal groups, with which Gennady Korban has been closely cooperating since the 1990s. This is Fact №1. Если предположить, что ОСОБА_6 был убит киллером, нанятым Лазаренко, находящимся в США, то для сбора информации о жертве, вычисления маршрутов и времени перемещения, необходимо следить за жертвой не один день, Корбан имеет в личном подчинении пол города бандитов и огромное количество охраны, которая бы точно обратила внимание что за человеком, с которым он завтракает, обедает и ужинает ведется слежка. Это факт № 2. If we assume that Gennady Axelrod was killed by a killer hired by Lazarenko, who was in the United States, then it would be necessary to monitor and follow the victim for more than one day in order to collect all the information about him, to calculate routes and time of movement, etc. Korban has half of the city of thugs and a huge number of security in his personal submission. All these people would definitely pay attention to the fact that the person with whom Korban has breakfast, lunch and dinner is being constantly followed. This is Fact №2. 
		Відповідь на питання 2 Висловлення, зазначені у відповіді на питанні 2, містить інформацію про те, що ОСОБА_19 співпрацював або співпрацює з організованими злочинними угрупованнями, виражену у формі тверджень.
		Відповідь на питання З Текст публікації «Дружба с предателем» та англійський текст, що його супроводжує, наданий для експертизи, містить інформацію про те, що ОСОБА_19 злочинно привласнив майно членів сім`ї ОСОБА_22 . Зазначену інформацію містять такі текстові сегменти: Корбан на пару с Филатовым, воспользовавшись затруднительным положением ОСОБА_7 , обобрали всю его семью до нитки. Korban and Filatov, completely robbed Lazarenko's entire family taking advantage of his predicament. Так, как Лазаренко в Украине имеет целые сообщества преданных адвокатов, юристов, финансистов, он точно владел информацией, что все активы после убийства Аксельрода перейдут к Корбану и Филатову которые ограбили всех членов его семьи в Украине. Since Lazarenko owned entire communities of dedicated advocates, lawyers and financiers in Ukraine, he certainly had the information, that all assets after the murder of Axelrod would go to Korban and Filatov, who robbed all members of his family in Ukraine.
		Відповідь на питання 4 Висловлення, зазначені у відповіді на питанні 3, містять інформацію про те, що ОСОБА_19 злочинно привласнив майно членів сім`ї ОСОБА_24 , виражену у формі тверджень.    
		Відповідь на питання 5 Текст публікації «Дружба с предателем» та англійський текст, що його супроводжує, наданий для експертизи, містить інформацію про те, що ОСОБА_19 отримав від банку «Форум» кошти в сумі 300 000 000,00 $. Зазначену інформацію містить такий текстовий сегмент: Банк Форум подарил Геннадию Корбану и Борису Филатову деньги в размере 300000 000 $. Bank Forum presented Gennady Korban and Boris Filatov $ 300.000.000.00.
		Відповідь на питання 6 Висловлення, зазначене у відповіді на питанні 5, містять інформацію про те, що ОСОБА_19 отримав від банку «Форум» кошти в сумі 300 000 000 $, виражену у формі твердження.
		Відповідь на питання 7 З позицій лінгвістичної кваліфікації текст публікації «Дружба с предателем» та англійський текст, що його супроводжує, наданий для експертизи, містять інформацію, яка може бути принизливою для честі й гідності ОСОБА_23 і завдавати шкоди його діловій репутації. Зазначену інформацію, виражену у формі тверджень, містять такі текстові сегменти: Но заказными убийствами, насколько мне известно, занимаются сообщества уж точно не адвокатов, юристов и финансистов, заказными убийствами занимаются сообщества убийц и бандитов, организованные преступные группировки, с которыми Геннадий Корбан плотно сотрудничает еще с 90-х годов. Это факт № 1. But as far as I am concerned, contract killings are certainly not fulfilled by advocates, lawyers and financiers, but by communities of murderers and thugs and organized criminal groups, with which Gennady Korban has been closely cooperating since the 1990s. This is Fact №1. Если предположить, что Г еннадий Аксельрод был убит киллером, нанятым Лазаренко, находящимся в США, то для сбора информации о жертве, вычисления маршрутов и времени перемещения, необходимо следить за жертвой не один день, Корбан имеет в личном подчинении пол города бандитов и огромное количество охраны, которая бы точно обратила внимание что за человеком, с которым он завтракает, обедает и ужинает ведется слежка. Это факт № 2. If we assume that Gennady Axelrod was killed by a killer hired by Lazarenko, who was in the United States, then it would be necessary to monitor and follow the victim for more than one day in order to collect all the information about him, to calculate routes and time of movement, etc. Korban has half of the city of thugs and a huge number of security in his personal submission. All these people would definitely pay attention to the fact that the person with whom Korban has breakfast, lunch and dinner is being constantly followed. This is Fact №2. Корбан на пару с Филатовым, воспользовавшись затруднительным положением Лазаренко, обобрали всю его семью до нитки. Korban and Filatov, completely robbed Lazarenko's entire family taking advantage of his predicament. Так, как Лазаренко в Украине имеет целые сообщества преданных адвокатов, юристов, финансистов, он точно владел информацией, что все активы после убийства Аксельрода перейдут к Корбану и Филатову которые ограбили всех членов его семьи в Украине. Since Lazarenko owned entire communities of dedicated advocates, lawyers and financiers in Ukraine, he certainly had the information, that all assets after the murder of Axelrod would go to Korban and Filatov, who robbed all members of his family in Ukraine.
		Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 08 травня 2019 року у справі № 761/37180/17, якщо інформація розповсюджена відповідачами містить фактичні твердження про вчинення позивачем протиправних дій, які містять склади злочинів, передбачених КК України - така інформація не є оціночним судженням, а є констатацією фактів, які можуть і мають бути доведені належними доказами. Якщо таких доказів не надано, така інформація визнається судом недостовірною, підлягає спростуванню, а позивач має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди.
		Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права.
		Поширена відповідачем ОСОБА_2 інформація є негативною, адже її зміст вказує на те, що розповсюдження такої інформації може створити негативні наслідки для позивача у вигляді приниження здобутої позитивної соціальної оцінки в суспільстві, зокрема, може сформувати у читачів, користувачів мережі Facebook враження про наявність кримінальних переслідувань позивача, причетність позивача до вбивства бізнес партнера ОСОБА_10 , пограбування сімей ОСОБА_7 та Аксельрода, а також співпраці з ФСБ Російської Федерації та владою Кремля, та поставити під сумнів моральні якості позивача та дотримання ним законодавства України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Наведені вище обставини та факти свідчать про умисне порушення відповідачем особистих немайнових прав позивача та, як наслідок, ОСОБА_13 зобов`язаний спростувати недостовірну інформацію, що порушує немайнові права позивача на повагу до честі, гідності та ділової репутації в порядку, передбаченому ст. 276-277 Цивільного кодексу України.
		Згідно з ч. 7 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
		Положеннями ч. 6 ст. 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв`язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.
		Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо).У судовому рішенні також має бути зазначено строк, у межах якого відповідь чи спростування повинно бути оприлюднено.
		Згідно з пунктом 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», спростування має здійснюватися у такий -а, самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.
		Враховуючи, що відповідачем ОСОБА_2 на веб-сторінці у соціальній мережі «FасеЬоок» - https://www.facebook.com/KorolovMichael2020 у загальному доступі опубліковано та публікацію під назвою «Дружба с предателем», в якій міститься недостовірна інформація щодо позивача ОСОБА_1 , то належним способом захисту прав позивача, у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, буде зобов`язання відповідача видалити вказану публікацію та опублікувати на веб-сторінці у соціальній мережі «FасеЬоок» - https://www.facebook.com/KorolovMichael2020, резолютивну частину судового рішення впродовж десяти днів з моменту набрання ним законної сили без скорочень, редагування та коментування.
		Відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
		Частиною 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
		Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
		Поширення відповідачем ОСОБА_2 щодо позивача недостовірної інформації, яка розповсюджена у мережі Інтернет, викликала несприятливі негативні наслідки для ОСОБА_1 , оскільки дана недостовірна інформація переглянута необмеженою кількістю користувачів веб-сайту https://www.facebook.com/. В очах оточуючих, в тому числі сім`ї, друзів, знайомих, може сформуватись негативне враження щодо дій позивача та оцінки його людських, ділових та професійних якостей, що безумовно принижує честь, гідність та несе негативні наслідки для ділової репутації позивача. Відеозапис та публікація під назвою «Дружба с предателем» з недостовірною інформацією про позивача, ставить під сумнів його моральні якості та принижують його перед громадою м. Дніпра.
		Отже, факт оприлюднення відповідачем відеозапису та публікації з недостовірною та неправдивою інформацією, завдали позивачу ОСОБА_1 значної моральної шкоди, оскільки вони впливають на його репутацію як бізнесмена, добропорядної людини, громадського діяча та патріота свого міста і країни.
		За таких обставин, враховуючи характер та обсяг заподіяних позивачу моральних страждань та виходячи із засад розумності і справедливості, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача в якості компенсації моральної шкоди, завданої внаслідок опублікування відносно нього недостовірної та неправдивої інформації, має бути стягнуто 100 000 грн.
		Відповідно до ч. І ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
		Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу.
		Відповідно до наявної у позивача інформації, відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , яка знаходиться у Соборному (Жовтневому) районі м. Дніпро. Враховуючи, що зареєстроване місце проживання автора недостовірної інформації знаходиться на території Соборного (Жовтневого) району м. Дніпро, то справа за позовом ОСОБА_1 підсудна Жовтневому районному суду м. Дніпропетровська.
		Розрахунок суми судових витрат: відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Згідно ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно з пп. 5 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви про захист честі та гідності фізичної особи, ділової репутації фізичної або юридичної особи ставки судового збору становлять: з вимогами немайнового характеру  0.4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; з вимогами про відшкодування моральної шкоди  1.5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Відповідно до ч. З ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Враховуючи розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 2021 рік - 2270 грн., за подання позову з вказаними вимогами підлягає сплаті судовий збір у розмірі 4 994 грн. (908 грн. х 3 = 2724 грн. - за вимоги немайнового характеру, і 2270 грн. - за вимоги про відшкодування моральної шкоди; 2724 грн. + 2270 грн. = 4994 грн.). Таким чином, розмір понесених позивачем витрат на сплату судового збору на момент подання позову складає - 4994 грн.
		Крім того, відповідно до ч. З ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
		Розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу орієнтовно складає 50000 грн. Також, позивачем було понесено витрати пов`язані з підготовкою до розгляду справи, а саме фіксування і дослідження змісту веб-сторінок, проведення науково-допоміжної та науково-дослідної роботи з лінгвістичного аналізу текстових матеріалів, проведення семантико-текстуальної експертизи. Так, позивачем було укладено з Дочірнім підприємством «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» договір про надання послуг № 267/2021 від 09 серпня 2021 року зі складання звіту за результатами проведеної фіксації і дослідження веб-сторінки у мережі Інтернет. Відповідно до акту наданих послуг №1-267/2021 від 18 серпня 2021 року вартість послуги складає 3650 грн. (без ПДВ), сума ПДВ - 730 грн., а всього з ПДВ  4 380 грн.
		Також, позивачем укладено з ФОП ОСОБА_25 договір про надання послуг від 04 серпня 2021 року для здійснення науково-допоміжної та науково-дослідної роботи з лінгвістичного аналізу публікації «Дружба с предателем» та англійського тексту, що його супроводжує. Відповідно до акту про виконання робіт (надання послуг) від 03 вересня 2021 року та рахунку № 06/08/21-1 від 06 серпня 2021 року вартість науково-допоміжної і науково- дослідної роботи з аналізу тексту публікації «Дружба с предателем» склала 18 000 грн.
		Крім того, ОСОБА_1 , з метою підготовки висновку експерта, було укладено ДП «Українського бюро лінгвістичних експертиз НАН України» договір про виконання робіт від 04 серпня 2021 року. Згідно з рахунком № 0508/21-1 від 05 серпня 2021 року та акту про виконання робіт (надання послуг) від 08 вересня 2021 року вартість робіт по підготовці висновку експерта становить 6 000 грн.
		Відповідно до ч. З ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
		Відповідно до ч.2 ст.6 Закону України «Про судовий збір» у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред`явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою.
		До подання заяви про збільшення позовних вимог, позивачем ОСОБА_1 було доплачено суму судового збору у розмірі 160 грн. (5154 грн. - 4994 грн. = 160 грн.).
		Згідно із частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. 
		Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. 
		Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації. 
		З урахуванням викладеного, позивач має право на захист у судовому порядку своєї гідності, честі, ділової репутації, та відповідно, відшкодування завданої моральної шкоди, спростування недостовірної інформації, оприлюдненої відповідачем. 
		Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації (частина четверта статті 32 Конституції України). З урахуванням викладеного, позивач має право на захист у судовому порядку своєї гідності, честі, ділової репутації, та відповідно, відшкодування завданої моральної шкоди, спростування недостовірної інформації, оприлюдненої відповідачем. 
		Відповідно до частини другої статті 302 ЦК України фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності. 
		Згідно з положеннями статті 277 ЦК України і ст. 81 ЦПК України обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права
		За положеннями статті 29 Закону України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII (далі  Закон № 2657-XII), суспільство має право на отримання суспільно необхідної інформації і предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо. При цьому суспільство також має право на отримання інформації яка відповідає дійсності та надає можливість суспільству здійснити її оцінку самостійно на основі усіх фактів та різноманіття думок щодо оцінки такої інформації та її значення для суспільства, тому так важливо щоб інформація. Яка розповсюджується будь ким, а особливо засобами масової інформації або лідерами суспільної думки, посадовими особами, державними службовцями, відповідала дійсності з одного боку а з іншого була суспільно значуща та задовольняла попит суспільства на необхідність контролю за діяльністю державних органів та їх посадових осіб.
		Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону № 2657-XII оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06 жовтня 2015 року).
		В рішенні у справі «Ляшко проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту другого статті 10 застосовується не тільки до «інформації» чи «ідей», які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе «демократичне суспільство». Свобода політичних дебатів перебуває в самому серці побудови демократичного суспільства, що наскрізь пронизує Конвенцію. При цьому, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19.
		Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 753/21759/16-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 757/22307/17-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 758/6022/14-ц та ін.
		Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод у рішеннях «Газета «Україна-центр» проти України», «Нікула проти Фінляндії», «Яновський проти Польщі» та інших, Суд підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.
		У справі «Дюльдін і Кіслов проти Росії» № ЄСПЛ зазначив: «37. Суд знову повторює, що свобода вираження являє собою одну з найважливіших основ демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу. Відповідно до частини другої статті 10 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), вона стосується не лише «інформації» або «ідей», які сприймаються схвально або вважаються необразливими, або не викликають інтересу, алей тих, що ображають, шокують або непокоять. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та свободи поглядів, без яких не існує «демократичного суспільства».
		За таких обставин, з урахуванням усталеної практики Європейського суду з прав людини, суд погоджується із висновками позивача про можливість задоволення позову, оскільки поширена відносно позивача вищевикладена інформація не є оціночним судженням та не відповідає засадам демократичного суспільства щодо свободи вираження поглядів.
		Позивачем було доведено належними доказами, що поширена про нього інформація є твердженням про факти, а не оціночним судженням, довів, що оспорена інформація принижує його честь, гідність та ділову репутацію.
		Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		Відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.
		Статтею 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1). Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. При цьому, частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, визначено такий спосіб захисту як відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		За нормами ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Пленум Верховного суду України в Постанові № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначив у п. 3 зокрема, що: «Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків».
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4).
		Позивачем у повному обсязі обґрунтовано завдану йому моральну шкоду протиправними діями відповідача, що виразилися у оприлюдненні недостовірних та образливих, принижуючих відомостей, та, відповідно, завдали шкоди честі, гідності та діловій репутації позивача. 
		За правилами частини 1 та 2 статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права) (ч. 9 ст. 10 ЦПК України). Крім того, згідно норм пунктів 4 та 5 частини 3 статті 175 ЦПК України, позовна заява має містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
		У відповідності до положень статті 68 Конституції України та за нормами статей 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації, право звернутися до суду з позовом про захист такого права, а також право на спростування недостовірної інформації та право на відповідь.
		Разом з тим, згідно статті 1 (Визначення термінів) Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2657-ХІІ «Про інформацію» (із змінами та доповненнями), де законодавцем встановлено, що інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Натомість, діючими нормами Законів України та/або іншими нормативно- правовими актами не надано правове визначення терміну (словосполученню) «недостовірна інформація».
		Частиною 1 статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.
		Правове тлумачення статті 277 ЦК України свідчить про те, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь- який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права.
		Згідно із частинами 4 та 7 статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
		Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.
		   Для відшкодування моральної шкоди за правилами ст. 1166 та 1167 ЦК України необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, наявність вини завдавача шкоди. Таким чином лише наявність всіх вищезазначених умов є підставою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. Суд приймає до уваги ті обставини, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»). 
		Наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. 
		Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		З викладеного видно, що позивачу діями відповідача було завдано моральної шкоди з зазначених встановлених законодавцем підстав. 
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України). Частиною 3 статті 12 ЦПК України, зазначено, шо - «Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом».
		Змагальність  це один із найбільш важливих конституційних принципів сучасного судочинства. Він створює умови для всебічного та повного дослідження обставин справи та постановлення судом обґрунтованого та законного рішення. В силу принципу змагальності сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані надати до суду докази, які підтверджують або спростовують ті чи інші факти/обставини.
		Відповідно до пункту 4Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №1від 27лютого 2009 рокупід гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи, як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Працюючи на благо малозабезпечених верств населення, позивач здійснює вагомий внесок в соціальний захист населення, що свідчить про його морально-етичні якості, особисті та ділові якості оцінюються суспільством, що він має гарну ділову репутацію, свідчать численні подяки на його адресу.
		Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34). Разом з тим відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію. У зв`язку з цим статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		Статтею 3 Конституції Українивизначено, що  «людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю».Згідно зістаттею 28 Конституції Україникожен має право на повагу до його гідності.
		Статтею 32 Конституціївизначено, що не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Статтею 269 ЦК Українивизначено, що особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом.
		Нормами статті 275 ЦК Українивстановлено, що фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб, захист особистого немайнового права може здійснюватися відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.
		Згідно зістаттею 276 ЦК Україниорган державної влади, фізична особа або юридична особа, діями або бездіяльністю яких порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов`язані вчинити необхідні дії для його негайного поновлення, якщо такі дії не вчинюються, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням.
		Статтями 15, 16, 18 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Суд може захистити цивільне право способом, що встановлений договором або законом.
		Вирішуючи питання розподілу судових витрат, з огляду на те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволено, то на підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає за можливе розподілити їх по закону.
		   Вимоги до доказів встановлені ст. 77 ЦПК України, якою встановлено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
		   У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
		   Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.
		Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
		Відповідно до ч. 3, 6 ст. 13 ЦК України «Межі здійснення цивільних прав»: не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом. 
		Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.
		Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. 
		Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.
		Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню частково.
		Не може суд прийняти до уваги не визнання відповідачем позову, оскільки вона спростовуються вищенаведеним і нічим об`єктивно не підтверджується. 
		При таких обставинах суд вважає можливим позовну заяву задовольнити і визнати недостовірною та порушуючою особисті немайнові права позивача на повагу його честі, гідності та ділової репутації, публікацію, оприлюднену 06 червня 2021 року в мережі «FасеЬоок» під назвою «Дружба с предателем» (веб-сторінка у соціальній мережі «FасеЬоок» https://www.facebook.com/KorolovMichael2020), зобов`язати відповідвача ОСОБА_2 видалити публікацію, оприлюднену 06 червня 2021 року в мережі «FасеЬоок» під назвою «Дружба с предателем» (веб-сторінка у соціальній мережі «FасеЬоок» - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), зобов`язати відповідача ОСОБА_2 спростувати поширену про ОСОБА_1 недостовірну інформацію, що порочить його честь, гідність та ділову репутації, шляхом повідомлення на веб-сторінці у соціальній мережі « ІНФОРМАЦІЯ_3 , про це ухвалене рішення з публікацією його резолютивної частини впродовж десяти днів з моменту набрання ним законної сили без скорочень, редагування та коментування та стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100 000 грн., судові витрати і витрати на правову допомогу, в задоволенні решти вимог про стягнення моральної шкоди відмовити.
		Таким чином обставини позовних вимог, стосовно яких у позивача є спір, в такому вигляді знайшли своє підтвердження в ході судового засідання і підлягають задоволенню частково.
		На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 11, 15, 16, 18, 23, 94, 265, 269, 270, 275-278, 280, 297, 299, 302, 1167 ЦК України, ст. 29, 30, 47-1 Закону України «Про інформацію», ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позовну заяву задовольнити частково.
		Визнати недостовірною та порушуючою особисті немайнові права позивача на повагу його честі, гідності та ділової репутації, публікацію, оприлюднену 06 червня 2021 року в мережі «FасеЬоок» під назвою «Дружба с предателем» (веб-сторінка у соціальній мережі « ОСОБА_14 ).
		Зобов`язати відповідвача ОСОБА_2 видалити публікацію, оприлюднену 06 червня 2021 року в мережі «FасеЬоок» під назвою «Дружба с предателем» (веб-сторінка у соціальній мережі «FасеЬоок» - ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
		Зобов`язати відповідача ОСОБА_2 спростувати поширену про ОСОБА_1 недостовірну інформацію, що порочить його честь, гідність та ділову репутації, шляхом повідомлення на веб-сторінці у соціальній мережі « ІНФОРМАЦІЯ_3  про це ухвалене рішення з публікацією його резолютивної частини впродовж десяти днів з моменту набрання ним законної сили без скорочень, редагування та коментування.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100 000 грн., сплачений судовий збір в сумі 5154 грн., вартість науково-допоміжної і науково - дослідної роботи з аналізу тексту публікації «Дружба с предателем» в сумі 18 000 грн., оплата висновку експерта 6 000 грн..
		В задоволенні решти вимог про стягнення моральної шкоди відмовити.
		Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.
		   Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...