Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 932/14639/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 22.12.2021. Зареєстровано: 23.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 24.12.2021.
Дата набрання законної сили: 22.12.2021
Номер судового провадження: 11-кп/803/2509/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020040000000695

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 11-кп/803/2509/21 Справа № 932/14639/20   Суддя у 1-й інстанції -  ОСОБА_1  Суддя у 2-й інстанції -                 ОСОБА_2 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ВИРОК 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 грудня 2021 року                                м. Дніпро
		Колегія суддівсудової палатиз розглядукримінальних справДніпровського апеляційногосуду ускладі:
		головуючого судді ОСОБА_2 ,
		суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		за участю 
		секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
		прокурора                 ОСОБА_6 ,
		обвинуваченого             ОСОБА_7 ,
		захисника ОСОБА_8 ,
		потерпілого ОСОБА_9 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , та прокурора на вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 липня 2021 року у кримінальному провадженні № 12020040000000695 стосовно 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
		обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,-
		ВСТАНОВИЛА:
		Вироком Бабушкінськогорайонного судум.Дніпропетровська від08липня 2021року  ОСОБА_7  визнано винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання на підставі ст.69 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.
		Вирішено питання щодо процесуальних витрат та долю речових доказів.
		ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 16 вересня 2020 року, приблизно о 12 годині 12 хвилин, керуючи технічно справним автобусом-D «БАЗ А079.32 Еталон», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ПП «ЗІГФРІД-М», рухався по маршруту №113 у світлий час доби по сухій асфальтній проїзній частині дороги вул. А. Фабра в м.Дніпро, з боку вул.Мечникова у напрямку нерегульованого перехрестя вул. А.Фабра із пр. Д. Яворницького в м.Дніпро, при цьому здійснюючи перевезення пасажирів в салоні автобусу.
		Під час руху водій ОСОБА_7 не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, на нерегульованому перехресті вул. А. Фабра із пр. Д. Яворницького, не переконавшись в безпеці подальшого руху, та що його дії не створюють перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виконуючи маневр повороту праворуч із виїздом на проїзну частину дороги пр. Д. Яворницького, не надав дорогу пішоходу ОСОБА_10 , яка перетинала проїзну частину пр. Д. Яворницького на нерегульованому пішохідному переході справа наліво відносно напрямку руху автобуса, під час чого на нерегульованому пішохідному переході правою передньою частиною автобуса ОСОБА_7 допустив наїзд на ліву бічну частину пішохода ОСОБА_10 із подальшим переїздом тіла останньої.
		Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_10 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: сумісної тупої травми тіла: осаднення та синця на лівій половині обличчя, осаднення у вилично-щічній ділянці праворуч, у проекції кута нижньої щелепи праворуч, по зовнішній поверхні шиї у верхній третині праворуч, забійні рани у лобній ділянці ліворуч (у кількості 2), в ділянці носо-губного трикутника ліворуч (у кількості 2), крововиливи у товщу м`яких покривних тканин голови в скронево-тім`яній ділянці ліворуч на висоті 155 см від підошви лівої стопи, в тім`яно-скронево-потиличній ділянці праворуч; крововиливи у проекції осаднення на обличчі, шиї, товщу слизової оболонки ясен довкола 1,2,3,4 зубів ліворуч, верхньої та нижньої губи ліворуч, стертості емалі по передній поверхні 1,2,3,4 зубів на верхній щелепі ліворуч, крововиливів під м`яку мозкову оболонку в лобно-тім`яно-скроневій частці ліворуч, на межі лобно-тім`яної частки праворуч, під м`які оболонки півкуль мозочку; осаджень по зовнішній поверхні лівого та правого плеча, синців на розгинальній поверхні лівого передпліччя у верхній третині, у проекції обох ліктьових суглобів на тлі з саднами (у кількості 5), на тильній поверхні обох кистей, ділянки осадження на передній поверхні черевної стінки в навколо пупковій ділянці, крововиливів у товщу м`яких тканин відповідно осадженням та синцям, крововиливів у проекції правої підключичної ямки з переходом на верхню третину тіла грудини, у товщі м`яких тканин спини ліворуч, починаючи від лопаткової ділянки з переходом до верхнього краю гребня клубової кістки, у попереково-крижовій ділянці праворуч з переходом на верхні квадранти правої сідниці, поперечних переломів ребер з розривами пристінкової плеври та ушкодженням тканини легень; симетричних двобічних прямих переломів з 1 до 6 ребер по середньо-ключичним лініям, симетричних двобічних переломів по лопатковим лініям (аналогічного характеру), поперечних та косо-поперечних непрямих переломів ребер без розривів пристінкової плеври; симетричних двобічних переломів по передньо-пахвовим лініям з 2 до 7 ребер, симетричних двобічних переломів по навколохребтовим лініям з 1 до 12 ребер, багатоуламковий перелом обох лопаток, поперечного перелому остистих відростків у 6-12 грудний хребці, крововиливів у товщу навколо артальної клітковини, по задній поверхні легень, прикореневих та міждольових ділянках, брижу кишечнику, симетричного неповного розриву правого та лівого крижово- здухвинного з`єднання, уламкового перелому верхньої гілки лобкової кістки, поперечного перелому обох нижніх та правої верхньої гілки лобкової кістки, з крововиливами у м`які тканини довкола вищевказаних переломів, забійної рани у проекції гребня лівої клубової кістки, садна на межі верхнього і нижнього зовнішнього квадранту правої сідниці, по задній поверхні лівої гомілки у верхній та середній третині, синця по передній поверхні лівого стегна у верхній третині, рваної рани по передньо-внутрішній поверхні правої нижньої кінцівки, крововиливів у товщу м`яких тканин відповідно осадженням та синцям, правої нижньої кінцівки у проекції підколінної ямки з переходом на задньо-внутрішню поверхню гомілки до рівня середньої третини, стертості компактної та частково губчатої речовини латерального мищелку правої великогомілкової кістки, що у своїй сукупності, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя у момент спричинення.
		Смерть ОСОБА_10 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , приблизно о 12 годині 12 хвилин, на місці дорожньо-транспортної пригоди, а саме: м.Дніпро, перехрестя пр. Д. Яворницького та вул. А. Фабра, від сумісної тупої травми тіла у вигляді забитих та рваних ран, синців та саден, крововиливів у м`які тканини, множинні переломи ребер з ушкодженням пристінкової плеври та тканини легень, переломи обох лопаток, кісток тазу, крововиливів у навколо аортальну клітковин, брижу кишечника, під м`які мозкові оболонки, яка у своєму перебігу супроводжувалась розвитком шоку.
		Не погоджуючись з призначеним покаранням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів на строк 3 роки.
		Апеляційну скаргу прокурор обгрунтовує тим, що вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання є незаконним та необгрунтованим через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
		Прокурор зазначає, що застосування ст. 69 КК України можливо лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що помякшують покарання, та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винуватого, проте, крім щирого каяття, відсутні інші помякшуючі вину обставини, оскільки, як вбачається з показань потерпілого та обвинуваченого, останній тільки розпочав відшкодовувати потерпілому збитки, шляхом перерахування лише чотирьох тисяч гривень перед судовим засіданням.
		Прокурор зазначає, що судом першої інстанції при призначені покарання порушено вимоги ст. 65 КК України, оскільки не було враховано всіх обставин ДТП, а також те, що ОСОБА_7 було грубо порушено ПДР України.
		Прокурор зазначає, що ОСОБА_7 чотири рази притягався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху України, проте у вироку вказано, що обвинувачений не притягався до адміністративної відповідальності, в тому числі, за скоєння адміністративних правопорушень на транспорті.
		Захисник ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , також подав апеляційну скаргу, в якій просив вирок суду першої інстанції змінити та звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
		Свою апеляційну скаргу обгрунтував тим, що судом першої інстанції не встановлено обставин, які обтяжують покарання.
		Захисник зазначає, що ОСОБА_7 працевлаштований на даний час та отримує дохід, раніше не судимий, за місцем роботи характеризується позитивно, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, щиро кається у вчиненому ним кримінальному правопорушенні, просив вибачення у потерпілого та добровільно почав відшкодовувати потерпілому шкоду, яка ним не була заявлена.
		Захисник вважає, що покарання обвинуваченому може бути призначено без позбавлення волі, оскільки ОСОБА_7 усвідомлює суспільно-небезпечність його діянь та став на шлях виправлення.
		Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Висновки суду про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні суспільно небезпечного діяння за обставин, викладених у вироку, правильність кваліфікації його дій прокурором та захисником не оскаржуються, а тому, відповідно до ст. 404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються. 
		Відповідно до вимог ст. 65 КК України та роз`яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів і повинно відповідати принципам законності, справедливості, обґрунтованості і гуманізму.
		Як вбачається з вироку, суд першої інстанції зробив висновок про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 із призначенням основного покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої ч. 2 ст. 286 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України.
		Колегія суддів вважає, що судом не було враховано в повній мірі те, що злочин, у якому обвинувачується ОСОБА_7 , відноситься до категорії тяжких злочинів, основною причиною його вчинення стало грубе порушення вимог ПДР України, внаслідок чого загинула людина, тому колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги захисника щодо наявності підстав для звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання із застосуванням ст.75 КК України.
		Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги захисника щодо того, що ОСОБА_7 працевлаштований на даний час та отримує дохід, раніше не судимий, за місцем роботи характеризується позитивно, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, щиро кається у вчиненому ним кримінальному правопорушенні, оскільки вказані доводи хоча і характеризують позитивно обвинуваченого, проте не спростовують факту порушення вимог ПДР України, та тяжких наслідків у виді загибелі особи.
		Тому колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги захисника про можливість застосування вимог ст. 75 КК України не знайшли свого підтвердження, оскільки ті обставини, на які посилається захисник у своїй апеляційній скарзі не можуть бути визнані достатніми підставами для задоволення вимог його апеляційної скарги.
		Щодо апеляційної скарги прокурора, колегія суддів погоджується з її доводами про відсутність достатніх підстав для призначення ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК України.
		Відповідно до вимог п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.03 «Про практику призначення судами кримінального покарання», де зазначено, що призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання, або непризначення обов`язкового додаткового покарання (ст. 69 КК) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
		Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не було враховано, що ОСОБА_7 керував транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, порушив вимоги ПДР України та допустив смерть людини, 
		З матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_7 протягом досудового розслідування та судового розгляду намагався відшкодувати шкоду потерпілому, а перерахування потерпілій стороні 4 000 грн один раз не може свідчити про добровільне повне відшкодування завданих збитків, враховуючи такі тяжкі наслідки від скоєного правопорушення, як смерть людини, тому колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні підстави для застосування ст. 69 КК України.
		Колегія суддів відповідно вимог ст.ст. 65, 66, 67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем роботи характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, щире каяття та те, що обвинувачений добровільно почав відшкодовувати шкоду потерпілому. 
		Колегія суддів також враховує, що обвинувачений ОСОБА_7 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності саме за порушення ПДР України, що свідчить про його недбале ставлення до факту керування джерелом підвищеної небезпеки та до Правил дорожнього руху України.
		Колегія суддів також враховує обставину, що пом`якшує покарання - щире каяття обвинуваченого, і відсутність обставин, що обтяжують покарання.
		Враховуючи викладені обставини справи, суспільну небезпечність вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, загибель людини, наслідки, що настали від злочину для потерпілого, колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 основне покарання у виді реального позбавлення волі, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, строком на чотири роки. 
		Колегія суддів вважає, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів. 
		Колегія суддів також вважає за необхідне призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на три роки, оскільки ОСОБА_7 допустив порушення Правил дорожнього руху України, що призвело до загибелі людини, тому колегія суддів вважає, що даний вид та розмір додаткового покарання є справедливим, пропорційним і співрозмірним ступеню тяжкості скоєного злочину та його наслідкам. 
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст 407 КПК України, суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.
		Відповідно до ч. 2 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. 
		Згідно з п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 420 цього Кодексу апеляційний суд має право скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання чи неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
		Частина 1 ст. 421 КПК України передбачає, що обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано, окрім іншого, у зв`язку з необхідністю застосувати суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання лише у разі, якщо на цих підставах апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
		Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, вирок щодо обвинуваченого ОСОБА_7 є таким, що підлягає скасуванню в частині призначеного покарання з постановленням нового вироку в цій частині.
		Керуючись ст.ст.407, 409, 420, 421 КПК України, колегія суддів, - 
		УХВАЛИЛА:
		Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_7 на вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 липня 2021 року у кримінальному провадженні № 12020040000000695 стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України  залишити без задоволення.
		Апеляційну скаргу прокурора на вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 липня 2021 року у кримінальному провадженні № 12020040000000695 стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України  задовольнити частково.
		Вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 липня 2021 року у кримінальному провадженні № 12020040000000695 стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України  скасувати в частині призначення покарання та ухвалити в цій частині новий вирок.
		Призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі, з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів строком на три роки.
		Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_7 рахувати з моменту фактичного затримання.
		В іншій частині вирок залишити без змін.
		Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...