Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/8356/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 23.12.2021.
Дата набрання законної сили: 09.12.2021
Номер судового провадження: 61-5144ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		09 грудня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 359/8356/18
		провадження № 61-5144св21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , 
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Ратнікової В. М., Борисової О. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ незавершеного будівництвом домоволодіння.
		 
		Позовна заява обґрунтована тим, що 21 травня 2000 року сторони уклали шлюб, проте подружнє життя не склалося, тому сторони вирішили розірвати шлюб. Під час шлюбу вони спільними зусиллями звели житловий будинок 
		з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 . Однак будівництво домоволодіння хоча і завершене, але усі документи знаходяться у відповідача, тому немає можливості здати будинок 
		в експлуатацію, отримати технічний паспорт, встановити відсоток готовності будівництва і можливі варіанти поділу спірного будинку. 
		 
		ОСОБА_1 просив суд здійснити поділ незавершеного будівництва будинку 
		АДРЕСА_1 , що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, виділити у власність йому та ОСОБА_2 
		по 1/2 частині незавершеного будівництва домоволодіння 
		АДРЕСА_1 .
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 жовтня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн.
		 
		Суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 обрав неналежний спосіб захисту цивільного права, оскільки, не будучи житловим будинку з юридичної точки зору, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки.
		 
		Короткий зміст ухвали апеляційного суду 
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку в об`єкті незавершеного будівництвом житлового будинку 
		АДРЕСА_1 , загальною площею 159,7 кв. м, житловою площею 77,6 кв. м. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку 
		в об`єкті незавершеного будівництвом житлового будинку 
		АДРЕСА_1 , загальною площею 
		159,7 кв. м, житловою площею 77,6 кв. м. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Установивши, що за час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі набуто 
		у власність земельну ділянку на АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за відповідачем, та зведено на цій земельній ділянці житловий будинок, будівельна готовність якого складає 99,42 %, що підтверджується висновком експерта від 04 жовтня 2019 року 
		№ С-9133 проведеної у цій справі судової будівельно-технічної експертизи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про визнання зазначеного майна (незавершеного будівництвом житлового будинку) об`єктом права спільної сумісної власності сторін, як колишнього подружжя та визнання за позивачем 
		та відповідачем по 1/2 частці у праві спільної сумісної власності на це майно, оскільки ОСОБА_2 не спростувала презумпцію спільності вказаного майна.
		 
		Узагальнені доводи касаційної скарги
		 
		У березні 2021 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу 
		у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції. 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції залишено поза увагою, що будівництво будинку було проведено за її грошових коштів, суд апеляційної інстанції ухвалив рішення на підставі неналежних доказів (висновків експерта). Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Крім того, судом апеляційної інстанції проведено судове засідання без участі представника відповідача, яким заявлялось клопотання про оголошення перерви. 
		 
		Судом застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 520/8073/16-ц, від 18 грудня 2019 року 
		у справі № 200/22329/14-ц, від 06 травня 2020 року у справі № 722/823/17-ц, 
		від 30 жовтня 2019 року у справі № 344/1312/16-ц, від 28 листопада 2018 року 
		у справі № 494/498/16-ц.
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		У травні 2021 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, 
		а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін. Зазначав, що твердження скаржника є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають 
		до задоволення.
		 
		У вересні 2021 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відповідь на відзив, у якому зазначила, що визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва нормами ЦК України не передбачено.
		 
		У вересні та жовтні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду письмові зауваження у яких зазначав, що у касаційній скарзі та відповіді на відзив скаржник критикує постанову апеляційного суду, проте не зазначає жодної норми, які б обґрунтували його твердження.
		 
		У вересні 2021 року ОСОБА_2 подала зауваження на письмові пояснення 
		від 15 вересня 2021 року, у якому просила врахувати, що на час будівництва позивач не був працевлаштований. 
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 359/8356/18, витребувано її з Бориспільського міськрайонного суду Київської області та зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судом
		 
		21 травня 2000 року ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_3 , після одруження відповідач змінила прізвище на ОСОБА_2 . Ця обставина підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 21 травня 2000 року.
		 
		25 жовтня 2013 року ОСОБА_2 уклала з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким вона сплативши продавцю 70 200,00 грн. придбала земельну ділянку площею 0,100 га з кадастровим номером 3210500000:11:055:0005 з цільовим призначенням для будівництва 
		і обслуговування жилого будинку, розташовану на 
		АДРЕСА_1 . Право власності ОСОБА_2 на вищевказану земельну ділянку зареєстровано встановленим порядком.
		 
		Зі змісту технічного паспорту на житловий будинок вбачається, що на вказаній земельній ділянці побудовано житловий будинок «А-ІІ», ганки «а1» та «а2», колонка «К» та яма вигрібна «Л» на АДРЕСА_1 . 
		                                                                                                                                                   
		Відповідно до висновку спеціаліста С-8163 від 27 вересня 2018 року експертного будівельно-технічного дослідження щодо визначення вартості незакінченого будівництвом будинку та вартості будівельних матеріалів та конструктивних елементів будинку АДРЕСА_1 , за яким визначена дійсна вартість недобудованого житлового будинку без врахування вартості земельної ділянки 827 260,00 грн, а дійсна вартість будівельних матеріалів та конструктивних елементів будинку становить 451 998,72 грн. 
		 
		Відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 
		від 20 жовтня 2018 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано 
		(т. 1 а. с. 235).
		 
		На виконання ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області 
		від 20 лютого 2019 року проведено судову експертизу та складено висновок експерта судової будівельно-технічної експертизи С-9133 від 04 жовтня 2019 року, з якого видно, що відсоток будівельної готовності домоволодіння 
		на АДРЕСА_1 становить 99 % (у таблиці дослідницької частини висновку 99,42 %). Будівництво домоволодіння 
		АДРЕСА_1 можливо довести до кінця в разі завершення оздоблювальних робіт в будинку. Поділ в натурі незавершеного будівництвом домоволодіння АДРЕСА_1 можливо здійснити, запропоновані два варіанти поділу домоволодіння відповідають вимогам Державних будівельних норм. У висновку запропоновано варіанти поділу домоволодіння (т. 1 а. с. 175-202). 
		 
		07 липня 2014 року управлінням містобудування та архітектури Бориспільської міської ради замовнику ОСОБА_2 видано будівельний паспорт на будівництво житлового будинку садибного типу та господарчих споруд за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		Крім того, в матеріалах справи міститься витяг з реєстру КС № 062141280704 
		за 2014 рік про подання до Державної архітектурної будівельної інспекції України повідомлення про початок будівельних робіт із зазначенням об`єкту будівництва - житловий будинок садибного типу та господарчі споруди за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 234).
		 
		2. Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства 
		є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права 
		чи порушення норм процесуального права.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		 
		Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 Сімейного кодексу України (далі - СК України) та статтею 372 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
		 
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
		 
		Правилами статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, 
		що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
		 
		Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя. Право подружжя на поділ майна, 
		що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частини друга статті 364 ЦК України).
		 
		Отже, стаття 60 СК України, стаття 368 ЦК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один з подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, 
		в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
		 
		Вказані висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц та від 05 квітня 2018 року у справі 
		№ 404/1515/16-ц.
		 
		Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		 
		Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази 
		за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		 
		Суд апеляційної інстанції, надавши оцінку доказам у справі, правильно зазначив, що відповідачем не спростовано презумпцію спільності права власності подружжя на спірне майно, не надано належних доказів на підтвердження своїх доводів про те, що майно, яке є предметом спору, було придбано за її власні кошті.
		 
		Крім того, відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності 
		на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає 
		з моменту державної реєстрації.
		 
		Аналіз положень статті 331 ЦК України у системному зв`язку з нормами статей 177-179, 182 цього Кодексу, частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації, 
		а державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію 
		у встановленому порядку.
		 
		Визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого до експлуатації, у судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.
		 
		Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 200/22329/14-ц (провадження № 14-483цс19).
		 
		Отже, новостворене нерухоме майно, будівництво якого здійснено 
		в передбаченому законом порядку, набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього.
		 
		До цього об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів як речей матеріального світу, як у зібраному виді (конструкції, окремі елементи об`єкта незавершеного будівництва, чи сам об`єкт у цілому в залежності від ступеня готовності), так і у вигляді окремих видів будівельних матеріалів, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому такий об`єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.
		 
		За позовом дружини, членів сім`ї забудовника, які спільно будували будинок, 
		а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об`єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.
		 
		Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду України: від 20 червня 2012 року у справі № 6-56цс12, 
		від 15 травня 2013 року у справі № 6-37цс13, від 07 вересня 2016 року у справі 
		№ 6-47цс16.
		 
		Установивши, що спірний об`єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток, ступінь його готовності складає 99 %, що дає можливість визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво сторонами, а тому суд апеляційної інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення про визнання спірного об`єкта незавершеного будівництва об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, та визнали за кожним по 1/2 частці у праві власності на цей об`єкт.
		 
		З урахуванням наведеного не заслуговують на увагу аргументи касаційної скарги про те, що визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, неприйнятий до експлуатації, в судовому порядку нормами ЦК України 
		чи іншими нормативними актами не передбачено.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд застосував норми матеріального права усупереч висновкам Верховного Суду, викладеним 
		у постанові Суду від 28 березня 2018 року у справі № 520/8073/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 200/22329/14-ц, від 06 травня 2020 року у справі № 722/823/17-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 344/1312/16-ц, 
		від 28 листопада 2018 року у справі № 494/498/16-ц, на увагу не заслуговують, оскільки ухвалені у цій справі рішення не суперечать цим висновкам.
		 
		Таким чином, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, 
		що оскаржуване судову рішення ухвалено без додержання норм матеріального 
		і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, 
		що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення постановлено без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, судове рішення - без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		 
		Постанову Київського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту 
		її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                                           С. Ю. Бурлаков
		 
		                                                                                                                        В. М. Коротун
		 
		                                                                                                                        М. Є. Червинська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...