Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 464/7620/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Крадіжка.
Надіслано для оприлюднення: 23.12.2021. Зареєстровано: 23.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 24.12.2021.
Дата набрання законної сили: 24.01.2022
Номер судового провадження: 1-кп/464/535/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021142410000311

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 464/7620/21
		пр.№ 1-кп/464/535/21 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		23.12.2021 року                                     м.Львів
		Сихівський районний суд м.Львова
		головуючий суддя ОСОБА_1 
		секретар судового засідання ОСОБА_2 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові кримінальне провадження № 464/7620/21, внесене 02.10.21. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021142410000311, відносно 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Прип`ять Київської обл., зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, невійськовозобов`язаного, неодруженого, має малолітнього сина, є особою, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 2), не працює, за вимогою УІТ при ГУ НП у Львівській області востаннє засуджений вироком Залізничного районного суду м.Львова від 02.04.21. за ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України до громадських робіт на строк 80 годин, покарання відбуте, -
		обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,
		    де сторонами виступають з боку:
		обвинувачення  прокурор ОСОБА_4 ;
		захисту - обвинувачений ОСОБА_3 ;
		   та учасником провадження є представник потерпілого ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» ОСОБА_5 (подано заяву про розгляд провадження у його відсутності із незапереченням в порядку ч.3 ст.349 КПК України, при призначенні покарання покладається на розсуд суду), -
		 
		з участю його сторін, -
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		ОСОБА_3 16 липня 2021 року о 13.30 год, перебуваючи за адресою: м.Львів, вул.Дж.Вашингтона,8Г та маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, переконавшись, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, шляхом вільного доступу, повторно таємно викрав з торгівельних полиць ТЦ № 37 ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» майно останнього  три банки ікри «Спец посол ікра Лососева» вагою по 275 г та вартістю 692,90 грн за кожну, а всього на загальну суму 2078,70 грн, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму. Викрадене помістив до своєї сумки, після чого покинув приміщення торгового центру, не оплативши за товар. 
		Таким чином ОСОБА_3 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, тобто злочин, передбачений ч.2 ст.185 КК України.
		У судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованої крадіжки визнав повністю, щиро покаявся та дав суду показання, аналогічні фабулі обвинувачення. Зазначив, що тривалий час офіційно не працює, т.я. перебуває на обліку по безробіттю та доглядає за лежачою матір`ю ОСОБА_6 , яка є особою з інвалідністю I групи пожиттєво, за що отримує допомогу щомісяця по 34 грн. і йому рахується стаж, тому лише підробляє по ночах таксуванням, щоб заробити на медикаментозне лікування та засоби по догляду за матір`ю, у якої він є єдиним сином і разом проживають в одній квартирі. З дружиною ОСОБА_7 , після укладення шлюбу з якою він змінив своє прізвище з ОСОБА_8 на ОСОБА_9 , має сина ОСОБА_10 . Після розірвання шлюбу колишня дружина і син залишились проживати в м.Житомирі, а він з матір`ю  у Львові. Так як у сина наближався день народження, а подарунок не було за що купити, вирішив викрасти ікру. У зазначені в обвинувальному акті день і час він прийшов в ТЦ «Метро Кеш енд Кері Україна» на вул.Дж.Вашингтона,8Г у м.Львові, де викрав три банки ікри, поклав їх в сумку-бананку і залишив торговий центр, не оплативши. У подальшому вислав дитині викрадену ікру через Нову Пошту. Коли до нього прийшли працівники поліції, він чистосердечно розповів про вчинене, щиро покаявся та у добровільному порядку відшкодував потерпілому заподіяну шкоду, про що отримав відповідний чек і надав органу досудового розслідування. У вчиненому сльозно щиро покаявся, ствердив, що востаннє вчиняє злочин, не бажає в місця позбавлення волі, усвідмив наслідки, запевняє суд, що ніколи в житті кримінальних правопорушень не вчинить. Просить суд врахувати його щире каяття, активне сприяння розкриттю інкримінованого та не позбавляти його волі, адже доглядати за лежачою його матір`ю буде нікому. 
		З огляду на те, що обвинувачений свою вину у вчиненні злочину визнав, фактичні обставини справи ніким з учасників судового провадження не оспорюються, а тому суд вважає за недоцільне дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються з урахуванням поданої заяви представника потерпілого, та розглядає справу в порядку, визначеному ч.3 ст.349 КПК України.
		Оскільки обвинувачений повністю визнав свою вину, дав суду визнавальні показання, інші докази не досліджувалися, суд дійшов висновку, що його винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, є повністю доведеною, а тому повинен за такі дії нести кримінальну відповідальність та підлягає покаранню. 
		Відтак дії ОСОБА_11 вірно кваліфіковано за ч.2 ст.185 КК України, т.я. він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно.
		При визначенні міри покарання суд враховує приписи ч.2 ст.50 КК України, за якимипокарання має на меті не тільки кару і виправлення засудженого, а й запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.
		Отже, визначаючи вид і міру покарання обвинуваченому на підставі ст.ст.65-67 КК України, суд враховує ступінь тяжкості та характер вчиненого, вчинення обвинуваченим злочину протии власності, що згідно ізст.12 КК України, є нетяжким; особу обвинуваченого, який має судимості, його вік, офіційно не працює, наявність у нього міцних соціальних зв`язків; під наглядом в психоневрологічному чи наркологічному диспансерах не перебуває; характеризуючих даних за місцем проживання особи суду не надано; пом`якшуючими вину обставинами органом досудового розслідування зазначені щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування заподіяної злочином шкоди, що знайшло своє підтвердження і під час судового слідства; обтяжуючої вину обставини ні органом досудового розслідування, ні судом не встановлено; та приймаючи до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого, за якою ризики вчинення ним повторного кримінального правопорушення оцінюється як висовий та небезпеки для суспільства - середній; - відповідно до принципу індивідуалізації покарання, суд, керуючись принципом справедливості, визнає за неможливе досягти мети попередження злочинів та виправлення ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства і поміщення до КВУ закритого типу та доходить висновку про необхідність призначення йому з огляду на все це у своїй сукупності покарання за ч.2 ст.185 КК України позбавлення волі на строк два роки. 
		За положеннями ч.6 ст.368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 378/256/20 висловлено правову позицію про те, що загальні засади призначення покарання, визначені ст.65 КК України, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності  призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст.75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
		Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і межзастосуваннясвободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
		Якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням  ч.1 ст.75 КК України у відповідній редакції. 
		Обвинувачений, є особою, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 2), що підтверджується посвідчення серії НОМЕР_1 с від 31.05.11., виданим ЛОДА безстроково, має малолітнього сина та матір похилого віку, яка є особою з інвалідністю I групи по життєво і потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується відповідним висновком ОМСЕК від 16.11.18., та за якою здійснює догляд, у зв`язку з чим перебуває на обліку і отримує допомогу, відбув попередньо призначене покарання за вироком суду, добровільно відшкодував заподіяну шкоду потерпілому і значимість розміру такої для останнього, обставини, якими було викликано вчинення злочину. Також під час судового розгляду установлено, що обвинувачений, який проявив бездоганну процесуальну поведінку під час досудового розслідування і судового провадження, усвідомив вчинене, сльозно щиросердно покаявся та висловив осуд своєї поведінки.
		Наведенеу своїйсукупності  свідчитьпро можливістьвиправлення обвинуваченогобез ізоляціївід суспільства,але вумовах здійсненняконтролю зайого поведінкоюпротягом іспитовогостроку.Тому обвинуваченогослід звільнитивід відбуванняосновного покаранняз випробуваннямна підставіст.75КК України, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку в максимальному його розмірі, визначеному ч.4 ст.75 КК України, не вчинить нових кримінальних правопорушень і виконає покладені на нього, відповідно до ст.76 КК України, обов`язки, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання/роботи. Вказані обов`язки відповідно до ступеня тяжкості злочину та особи винного будуть необхідними та достатніми для його виправлення. Таке звільнення надасть можливість обвинуваченому, про що запевняв суд, змінитись в кращу сторону і щодо способу життя, і щодо поведінки, та востаннє виправдати довіру суду.
		Відомості, які б спростовували даний висновок суду, відсутні, вибір заходу примусу та порядок його узгоджується із позицією сторони обвинувачення, висловленої у судових дебатах. 
		   Ухвалюючи вирок,суд відповіднодо ст.368КПК Українизобов`язанийвирішити питаннящодо того,що належитьвчинити змайном,на якенакладено арешт,речовими доказамиі документами; накого маютьбути покладеніпроцесуальні витратиі вякому розмірі;як вчинитиіз заходамизабезпечення кримінальногопровадження. 
		   Речові докази: DVD-R диск із записом з місця злочину, визнаний постановою СВ ВП № 2 Львівського РУП № 2 ГУ НП у Львівській області від 05.10.21., слід залишити при матеріалах провадження; футболку обвинуваченого, визнану постановою СВ ВП № 2 Львівського РУП № 2 ГУ НП у Львівській області від 25.10.21., на прохання останнього, слід знищити.
		   Процесуальні витрати по справі відсутні, цивільний позов не заявлено. 
		Заходи забезпеченнякримінального провадження,в томучислі запобіжнийзахід,не застосовувались. Підстави для обрання запобіжного заходу обвинуваченому з урахуванням відсутності клопотань з боку обвинувачення, бездоганної поведінки ОСОБА_3 під час судового провадження та призначеного покарання відсутні.
		 
		   Керуючись ст.ст.368-371, 373-374, 532 КПК України, 
		 
		у х в а л и в:
		 
		    ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст.185 КК України, та призначити йому покарання позбавлення волі на строк два роки.
		   На підставіст.75 КК Українизвільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробовуванням, встановивши іспитовий строк три роки, та згідно із ст.76 КК Українипокласти на нього наступні обов`язки:
		- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		-повідомляти уповноваженийорган зпитань пробаціїпро змінумісця проживання/роботи. 
		Відповідно до ч.1 ст.165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.
		Речові докази:
		-DVD-R диск із записом з місця злочину (постанова СВ ВП № 2 Львівського РУП № 2 ГУ НП у Львівській області від 05.10.21.) залишити при матеріалах кримінального провадження;
		-футболку ОСОБА_3 (постанова СВ ВП № 2 Львівського РУП № 2 ГУ НП у Львівській області від 25.10.21.), що зберігається в камері схову ВП № 2 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області, знищити.
		   Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м.Львова протягом 30 днів з дня його проголошення.
		   Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
		     Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.
		   
		 
		Головуючий суддя          ОСОБА_12

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...