Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/22266/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 23.12.2021. Зареєстровано: 24.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 28.12.2021.

Номер судового провадження: 2/761/2653/2021

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 761/22266/20
		Провадження № 2/761/2653/2021
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		       15 грудня 2021 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мальцев Д.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом позовом ОСОБА_1 до Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського, в.о. ректора Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського Казаріна Володимира Павловича, третя особа: Національне агентство з питань запобігання корупції, про визнання протиправним наказу про застосування дисциплінарного стягнення, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		У липні 2020 року ОСОБА_1 (позивач) звернулася до суду із позовом до Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського (відповідач-1), в.о. ректора Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського Казаріна Володимира Павловича (відповідач-2), третя особа: Національне агентство з питань запобігання корупції, про визнання протиправним наказу про застосування дисциплінарного стягнення, в якому просила:
		1. Визнати протиправним наказ в.о. ректора Казаріна В.П. від 17.07.2020р. № 113-к «Про оголошення догани ОСОБА_1 ».
		2. Зобов`язати в.о. ректора Казаріна В.П. скасувати наказ від 17.07.2020 р. № 113-к «Про оголошення догани ОСОБА_1 ».
		3. Покласти оплату судового збору та інших судових витрат на відповідача.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що 18.07.2020 року позивач отримала лист ТНУ від 17.07.2020 року за № 125-д та копію наказу «Про оголошення догани ОСОБА_1 » 
		Вважає вказаний наказ незаконним з огляду на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 року № 500 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» карантин в Україні було продовжено до 31.07.2020 року у зв`язку із чим, вона продовжила працювати дистанційно.
		Також позивач вказує на те, що цією постановою КМУ заборонено проводити будь-які заходи, крім заходів на відкритому повітрі, а тому, проведення будь-яких заходів за участі більш ніж 10 осіб є незаконним.
		Також позивач вважає, що оголошення їй догани стало наслідком того, що вона є викривачем корупції та неодноразово повідомляла НАЗК про корупційну діяльність посадових осіб ТНУ, у зв`язку з чим звернулась з даним позовом.
		27.07.2020 ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцевим Д.О. справу прийнято до свого провадження, прийнято рішення про розгляд справи за правилами позовного провадження в спрощеному порядку, без повідомлення сторін. Також, вказаною ухвалою відповідачам було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а також клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
		23.04.2021 року на адресу суду від третьої особи надійшли пояснення.
		01.12.2021 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив із викладенням заперечень.
		Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
		Відповідно до ч. 5 ст. 247 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
		Відповідних клопотань до суду не надходило.
		Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов наступних висновків.
		Судом встановлено, що між Таврійським національним університетом ім. В.І. Вернадського і позивачем, ОСОБА_1 , був укладений контракт від 09 квітня 2019 р. №17/19 про призначення ОСОБА_1 , як обрану за конкурсом, на посаду завідувача кафедри спеціально-правових дисциплін Навчально-наукового гуманітарного інституту Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського (далі - ТНУ). Трудові відносини тривають.
		Відповідно до пункту 5.2 контракту ОСОБА_1 університетом гарантується дотримання прав і законних інтересів відповідно до діючого законодавства та цього контракту.
		18.07.2020 р. позивач отримала лист ТНУ від 17.07.2020 р. № 125-д та ознайомилася з наказом в.о. ректора Казаріна В.П. від 17.07.2020 р. № 113-к «Про оголошення догани ОСОБА_1 », який додано до зазначеного листа.
		Як вбачається зі змісту наказу, на позивача накладено дисциплінарне стягнення за порушення трудової дисципліни, а саме - відсутність у період карантину на міжкафедральному засіданні, призначеному директором Навчально-наукового гуманітарного інституту ТНУ Іляшком О.О. на 26.06.2020 р. 
		Позивач вважає наказ в.о. ректора Казаріна В.П. від 17.07.2020 р. № 113-к «Про оголошення догани ОСОБА_1 » протиправним.
		Відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 17 червня 2020 р. № 500 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», карантин в Україні продовжено до 31 липня 2020 року. Підпунктами 4 і 3 пункту 3 зазначених змін на період дії карантину забороняється:
		-відвідування закладів освіти її здобувачами в групах більше 10 осіб, крім участі у державній підсумковій атестації у формі зовнішнього незалежного оцінювання, зовнішньому незалежному оцінюванні, вступних випробуваннях, єдиному вступному іспиті з іноземної мови, єдиному фаховому вступному випробуванні, атестації у формі тестових екзаменів ліцензійних інтегрованих іспитів "КРОК", а також здійснення підтвердження кваліфікації моряків, проведення підготовки моряків, членів екіпажів торговельних суден, зокрема тих, що здійснюють плавання внутрішніми водними шляхами України, та проведення підготовки судноводіїв малих/маломірних суден;
		-проведення масових (культурних, розважальних, спортивних, соціальних, релігійних, рекламних та інших) заходів за участю більше однієї особи на 5 кв. метрів площі будівлі або території (якщо захід проводиться на відкритому повітрі), де проводиться захід. Організатор заходу відповідальний за дотримання фізичної дистанції між учасниками не менше ніж 1,5 метра.
		Пунктом 4 зазначеної постанови Кабінету міністрів України на території регіонів із значним поширенням COVID-19 запроваджується посилення протиепідемічних заходів.
		Відповідно до закону, ні 26.06.2020 р., ні 17.07.2020 р. не було послаблені карантинні заходи у м. Києві, де розташована будівля Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського.
		З метою подальшого недопущення поширення коронавірусної хвороби COVID-19, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500, якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», карантин на усій території України подовжено до 31.07.2020.
		Директор інституту Іляшко О.О. видав розпорядження про проведення 26.06.2020 р. міжкафедрального засідання, що передбачає присутність разом більше, ніж 50 осіб, наражаючи працівників ТНУ на небезпеку зараження коронавірусом.
		Ураховуючи це, позивач не прибула на зазначений захід, так само, як і на засідання Богуславського районного суду Київської області, який надіслав виклик на судове засідання на 26.06.2020 р., про що і повідомила ННГІ письмово та за телефоном.
		У статті 60 Конституції України закріплено, що ніхто не зобов`язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.
		Відповідно до статті 325 КК України, порушення правил та норм, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним хворобам, а також масовим неінфекційним захворюванням (отруєнням) і боротьби з ними, якщо такі дії спричинили або завідомо могли спричинити поширення цих захворювань, - карається штрафом від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
		Тож, відповідно до отриманої від Кабінету міністрів України інформації і попереджень МОЗ України 26.06.2020 р., позивач продовжила працювати дистанційно, як і всі науково-педагогічні працівники університету.
		Дистанційна робота в університеті підтверджується розпорядженням в.о. ректора В.П. Казаріна від 27 квітня 2020 р. № 11.
		Дистанційна робота позивача підтверджується скриншотом електронної пошти від 26.06.2020 р. - в цей день було надіслано до університету: 1) розроблені плани та навантаження, 2) службову записку, 3) заяву про надання наказу, 4) спілкування з підлеглою - доцентом ОСОБА_4 щодо розроблення Освітньо-професійної програми, 5) закінчено написання, а потім надіслано співавтору професору ОСОБА_5 наукову статтю, інше.
		До 17.07.2020 р. керівництво зауважень щодо дистанційної роботи позивачу не висловлювало.
		Відповідно до статті 158 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний вживати заходів щодо полегшення і оздоровлення умов праці працівників шляхом впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, вимог ергономіки, позитивного досвіду з охорони праці.
		В.о. ректора Казарін В.П. видав наказ від 17.07.2020 р. № 113-к «Про оголошення догани ОСОБА_1 », при цьому не ознайомив позивача з висновками комісії від 10.07.2020 р., про яку йдеться у наказі.
		Керівництво університету не ознайомлювало позивача з розпорядженням ТНУ про обов`язкову присутність в університеті під час виконання функціональних обов`язків і заборону працювати дистанційно в умовах карантину в Україні.
		Відповідно до статті 149 КЗпП України, при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
		Проте, відповідач не врахував ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Про сумлінну попередню роботу, зокрема, свідчить заміщення позивачем посади завідувача кафедри та укладення між позивачем і ТНУ контракту, якому передувала робота на посаді професора тієї ж кафедри.
		Підтвердження у позивача статусу викривача корупції стосовно посадових осіб ТНУ, міститься у листі Національного агентства з питань запобігання корупції (додаток).
		Позивач вважає, що в.о. ректора Казарін В.П. порушив статтю 53-4 «Захист трудових прав викривача» Закону України «Про запобігання корупції», в якій закріплено, що: викривачу, його близьким особам не може бути відмовлено у прийнятті на роботу, їх не може бути звільнено чи примушено до звільнення, притягнуто до дисциплінарної відповідальності чи піддано з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова у призначенні на вищу посаду, зменшення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв`язку з повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону. До негативних заходів також належать формально правомірні рішення і дії керівника або роботодавця, які носять вибірковий характер, зокрема, не застосовуються до інших працівників у подібних ситуаціях та/або не застосовувалися до працівника у подібних ситуаціях раніше.
		Відповідно до ч. 1 ст. 147 Кодексу законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України) за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
		Згідно із статтею 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
		За статтею 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
		Згідно із п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9 (далі по тексту - Постанова), судам необхідно з`ясувати чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
		Пунктом 24 Постанови передбачено, що прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).
		Окрім того, згідно із висновками, висловленими Верховним Судом України під час розгляду справи № 6-2801цс15: Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами».
		Разом із тим, матеріали справи не містять письмових пояснень порушника трудової дисципліни та відмітки про ознайомлення з наказом від 17.07.2020 р. № 113-к «Про оголошення догани ОСОБА_1 ».
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
		Положеннями ч. 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
		Приймаючи рішення по суті спору, суд має зазначити про застосування положень цивільного процесуального законодавства щодо змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства.
		Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.
		Доказами, відповідно до ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, згідно до ст. 79 ЦПК України.
		В свою чергу положеннями ст. 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
		Некоректне, з точки зору лінгвістики, формулювання вимог позову не може бути перешкодою для захисту порушеного права особи, яка звернулася до суду, оскільки надміру формалізований підхід щодо дослівного розуміння вимог позову, як реалізованого способу захисту, суперечить завданням цивільного судочинства. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 372/2583/18.
		Базова функція суду - додав ВС - ухвалення обов`язкового рішення, яке безпосередньо припиняє спір, а не створює новий спір для цих самих сторін, які не можуть між собою дійти порозуміння у позасудовому порядку.
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		Отже оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд ухвалює рішення про задоволення позову : визнати протиправним та скасувати наказ в.о. ректора Казаріна В.П. від 17.07.2020р. № 113-к «Про оголошення догани ОСОБА_1 ».
		Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Щодо вимог у частині стягнення інших судових витрат - позивач зазначає, що надасть розрахунок понесених витрат по справі. Попередня (орієнтовна сума складає 1500 грн.). Матеріали справи не містять жодного розрахунку та жодних документів на підтвердження понесених витрат - тому суд відмовляє в цій частині.
		Оскільки в силу Закону України «Про судовий збір» за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають з трудових правовідносин, позивачі звільняються від сплати судового збору, відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.
		Тому, з відповідача слід стягнути судовий збір на користь держави в сумі 840,80 грн.
		Керуючись ст. 147, 148, 149 КЗпП України, ст. ст. 3, 57-61, 208, 209, 213, 214, 215, 218, 223 ЦПК України, суд, -
		 
		В И Р І Ш И В :
		Позов ОСОБА_1 до Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського, в.о. ректора Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського Казаріна Володимира Павловича, третя особа: Національне агентство з питань запобігання корупції, про визнання протиправним наказу про застосування дисциплінарного стягнення, - задовольнити частково.
		Визнати протиправним наказ в.о. ректора Казаріна В.П. від 17.07.2020р. № 113-к «Про оголошення догани ОСОБА_1 ».
		Стягнути з Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського /адреса розташування: 01042, вул. Джона Маккейна, 33, м. Київ, юридична адреса: 01010, пр-т Перемоги, 10, м. Київ, код ЄДРПОУ 02070967/ на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн.
		В іншій частині вимог - відмовити.
		Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...