Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/16849/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне легке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 24.12.2021. Зареєстровано: 26.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 28.12.2021.
Дата набрання законної сили: 24.01.2022
Номер судового провадження: 1-кп/521/798/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020165470000089

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                 Справа № 521/16849/20
		 
		                            Пр-ня по справі № 1кп/521/798/21 
		В И Р О К
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		 
		ВСТУПНА ЧАСТИНА
		м. Одеса, Україна
		24 грудня 2021 року 
		 
		Малиновський районний суд м. Одеси засідаючи у складі: 
		Головуючого судді  ОСОБА_1 
		із секретарем судового засідання  ОСОБА_2 на стадії судового провадження розглянувши кримінальні провадження № 12020165470000089 від 16.07.2020 року, у відношенні:
		    ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Суклея, Республіки Молдова, громадянина України, одруженого, маючого двох малолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , маючого вищу  педагогічну освіту, працюючого директоромТОВ «Родоніт», який зареєстрований в АДРЕСА_1 та проживає в АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК.
		   Сторони кримінального провадження, які приймали участь на стадії судового провадження, -
		   з боку обвинувачення: прокурор ОСОБА_4 
		   з боку захисту: обвинувачений ОСОБА_3 , захисник  адвокат ОСОБА_5 
		   інші учасники судового провадження: потерпілий ОСОБА_6 , представник потерпілого  адвокат ОСОБА_7 
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		   
		   1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
		   1.1. ОСОБА_3 23 червня 2020 року приблизно о 15 годині 25 хвилин знаходячись на прибудинковій території, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 48, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи з прямим умислом, спрямованим на нанесення тілесних ушкоджень, з мотивів раптово виниклої особистої неприязні до потерпілого, переслідуючи мету завдання шкоди здоров`ю, спровокував конфлікт із ОСОБА_6 під час якого, наніс один удар рукою в область правої сторони обличчя потерпілого, в результаті чого, останній впав на поверхню асфальтного покриття. 
		   В результаті незаконних дій ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_6 були завдані тілесні ушкодження у вигляді: саден області обох ліктьових суглобів, які як у сукупності так і окремо, мають незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6-ти діб і за цим критерієм відносяться до легких тілесних ушкоджень. 
		   1.2.Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 125 КК, за кваліфікуючими ознаками: умисне легке тілесне ушкодження.
		   2.Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
		   2.1.Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю та показав, що 23 червня 2020 року його дружина направилась на вул. Ген. Петрова до однієї зі шкіл м. Одеси для влаштування одного з його дітей до школи. Через деякий час вона зателефонувала йому та повідомила, що її автомобіль подряпала якась людина. В результаті в неї виник конфлікт з вказаною людиною. Почувши у слухавку певні крики сторонніх людей та крики своїх малолітніх дітей, ОСОБА_3 дуже сильно розхвилювався та швидко приїхав на місце події. На місці він побачив раніше незнайомих йому потерпілого ОСОБА_6 та чоловіка похилого віку, які конфліктували з його дружиною біля її автомобіля. Одразу ж вийшовши з автомобіля, не розмовляючи ні з ким, він підійшов до ОСОБА_6 і наніс йому один удар долонею руки в обличчя. Від удару ОСОБА_6 впав на землю та подряпав ліктьові суглоби. 
		   Під час прямого та перехресного допиту, обвинувачений показав, що удар він наніс не сильний, оскільки розумів, що має певні навички у силових видах спорту і відповідну фізичну підготовку, а також більш розвинену ніж у потерпілого статуру. Все це вплинуло на прийняття ним рішення про фізичний удар лише долонею. 
		   В теперішній час обвинувачений щиро розкаюється, обіцяє бути більш стриманим і виваженим та не приймати таких силових рішень по відношенню до інших.
		   2.2.За згодою учасників судового провадження суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_3 правопорушення, які ніким не оспорюються і на підставі ч. 3 ст. 349 КПК обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням доказів обставин, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого та обтяжують чи пом`якшують покарання. Окрім цього, судом досліджені докази за цивільним позовом. При цьому судом з`ясовано правильність розуміння обвинуваченим обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність його позиції, та роз`яснено вимоги ч. 3 ст. 349 КПК, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		   2.3.Таким чином, суд ухвалює вирок в особливому порядку без дослідження будь-яких доказів обставин передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 91 КПК.
		   3.Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.
		   3.1.Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого на думку суду є вчинення правопорушення вперше, щире каяття, а також певне емоційне хвилювання за свою сім`ю.
		   3.2.Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого не встановлено. 
		   4.Мотиви призначення покарання.    
		   4.1.При визначені виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, його вік та соціальне положення, характер, мотиви та обставини вчинених злочинів, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		   4.2.Призначаючи покарання ОСОБА_3 , та встановлюючи ступінь його вини у вказаному злочині, суд дає оцінку не окремому вчинку обвинуваченого, а і його особистості, наскільки вона проявилася у злочинних діях, наскільки він має нахили до скоєння правопорушень. 
		   4.3.Судом встановлено, що ОСОБА_3 знаходиться у віці 35 років. Має вищу педагогічну освіту за спеціальністю фізичне виховання. Раніше судимих в сім`ї не має. Працює директором ТОВ «Родоніт». Створив свою сім`ю, має двох малолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 . Постійно проживає в м. Одесі де і зареєстрований. Раніше не притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності. Встановлено також, що ОСОБА_3 має навички у певних видах силового спорту (бокс, боротьба та інш.). Фізично розвинений та має більшу за середню людину статуру. 
		   4.4.З`ясовуючи обставини події, судом встановлено, що обвинувачений застосував фізичну силу майже інстинктивно. Події, які сталися з його дружиною, стосувались звичайного людського непорозуміння. Натомість, нажаль і досі дуже частим є в суспільстві думка, що кожний словесний конфлікт найкраще вирішується за допомогою кулаків. Про можливість вирішення такого конфлікту лише за допомогою фізичної сили, повідомив і сам обвинувачений, який вважає, що деяким людям можливо пояснити свою позицію лише за допомогою такої сили. ОСОБА_3 також показав, що в той проміжок часу не бачив іншого шляху вирішення конфлікту. На прийняття такого рішення спонукало його волю також і той факт, що дружина знаходилась у такій ситуації разом з його двома малолітніми дітьми. Безпека дітей та дружини, для нього є найвищою цінністю. 
		   4.5.Суд дуже критично оцінює таку поведінку обвинуваченого, вважаючи її не тільки образливою по відношенню до іншого, але й шкідливою для суспільства в цілому. Навіть при умові, що події, які були причиною виникнення конфлікту, пов`язані з неправомірними діями потерпілого (нанесення подряпини на автомобіль його дружини), не можна вважати нормальним вирішення таких дріб`язкових конфліктів за допомогою автоматичної поведінки на рівні інстинктів. Хоча пояснення обвинуваченого і є зрозумілими для пізнання, вони не є розумними за змістом. Намагаючись допомогти своїй дружині у вирішенні конфлікту, ОСОБА_3 нажаль невірно оцінив сам зміст конфлікту, оскільки в тому числі не можливо зрозуміти з показів останнього, які існували загрози його родині (дружині, дітям) для існування потреби у застосуванні фізичної сили. Як показав обвинувачений, окрім словесного конфлікту інших образливих дій з боку потерпілого та людини похилого віку не було. Відповідно існували підстави для врегулювання конфлікту більш цивілізованим шляхом. 
		   4.6.Очевидно, що вказане правопорушення стало можливим виключно в зв`язку з відсутністю звичайної людської культури та виховання з боку обвинуваченого. Не останню роль зіграли досвід, знання і навички обвинуваченого у силових видах спорту (боксі та боротьбі). Розуміючи свою перевагу у таких навичках, ОСОБА_3 нажаль не дотримався загально відомих філософських правил будь-якого силового спортсмена «…. опір будь-якій формі агресії; справжньому майстру не притаманні будь-яка злість і жорстокість…». 
		   4.7.Разом з тим, суд вважає, що дуже позитивним у мисленні ОСОБА_3 є в тому числі розуміння своєї переваги над звичайною людиною, що в тому числі в критичній ситуації, яка є предметом судового розгляду, виразилось у застосуванні не значної фізичної сили і лише долонею руки. Тобто обвинувачений, навіть при складних (для нього, а не з точки зору об`єктивної картини) умовах конфліктної ситуації, здатен на певну стриманість у реалізації своєї волі. 
		   4.8.Таким чином, враховуючи обставини правопорушення та особистість обвинуваченого, обставини які пом`якшують покарання, відсутність обставин які обтяжують покарання, а також думку сторін кримінального провадження, суд вважає, що необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження нових злочинів, повинно бути призначено покарання у межах, встановлених у санкції статі, зв`язане зі штрафом. Прокурор та обвинувачений також просили призначити покарання у вигляді штрафу. 
		   4.9.Підстав для призначення більш суворого покарання, у вигляді громадських або виправних робіт не має. Самі властивості правопорушення та наслідки від неправомірних дій обвинуваченого не дають підстав для думки про більш суворе покарання. 
		   4.10.При цьому суд враховує, що на первинних етапах судового розгляду, потерпілий з`являвся до суду та не бажав примиритись з обвинуваченим, що очевидно випливало із глибокої образи останнього на обвинуваченого. Можливо потерпілий не бажаючи примирення, бажав більш суворого покарання. Разом з тим, «Суддя не є месником; помста також є здійснення справедливості, але вона пов`язана з інтересами, з певними почуттями і приватними інтересами, від цього залежить здійснення справедливості, яке довільне і може виявитися несправедливим. Суддя повинен бути холодний, його серце і душа повинні мовчати, його інтерес повинен полягати тільки в тому, щоб був дотриманий закон»1. Як раніше вже зазначалось судом в інших рішеннях, призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у вигляді штрафу, є саме тим балансом інтересів, між сторонами, яке зможе призвести до думки, про дотримання судом формальних вимог закону та людської справедливості2. 
		   5.Окремі висновки суду.
		   5.1.Суд не може залишити поза увагою дії обвинуваченого, які стали наслідком певної невихованості та нехтування загально прийнятими правилами поведінки. Кримінальний Закон встановлюючи загальні принципи, умови та підстави кримінальної відповідальності та регулюючи суспільні відносини у сфері забезпечення серед іншого охорони прав і свобод людини і громадянина, громадського порядку та громадської безпеки від кримінально-протиправних посягань, нажаль не надає суду влади пов`язаної з більшим розсудом судді при призначені покарань, які б позитивно впливали на свідомість людини. У даному випадку мова іде про покарання які за своїм змістом більше схожі не на кару, а на виховання (перевиховання) особистості. 
		   5.2.При призначені штрафу, закон не надає право суду застосовувати обов`язки передбачені ст. 76 КК, оскільки їх застосування можливе лише при звільненні особи від відбування певних видів покарань (виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, обмеження волі та позбавлення волі). Разом з тим, суд не може не звернути увагу на той факт, що конфлікт, що був предметом судового розгляду, не мав ознак ситуації, яку не можливо було вирішити за допомогою діалогу. Як відомо, загальними принципами діалогу окрім намірів і його цілеспрямованості є правила ведення розмови. Коли є бажання досягти мети за допомогою розмови, волю людини не можна нічим стримати. Культура діалогу проявляється в його соціальному призначені. За допомогою діалогу, як літературної форми і філософського прийому, Платон і Аристотель створили видатні пам`ятки філософської думки, які є одними із найважливіших та найвпливовіших філософських праць в історії людства. 
		   5.3.Однак ОСОБА_3 сприйнявши словесний конфлікт як загрозу, нерозумно оцінив існуючи наміри потерпілого, який не бажав фізичного насилля, а лише доводив в своєму розумінні, своє бачення виниклої ситуації. Такі дії обвинуваченого в тому числі стали можливі в зв`язку з відсутністю у обвинуваченого любові до морального та розумового самовдосконалення. Не може бути для будь-якої людини виправданням зайнятість на роботі або нестача часу. Розвиток себе це частина буття кожної людини. 
		   5.4.Таким чином, враховуючи, що Закон не дозволяє встановлювати додаткові покарання або обов`язки, як частину покарання під час призначення основного покарання у вигляді штрафу, суд вважає за необхідне рекомендувати обвинуваченому звернути увагу на власне відношення до життя та критично оцінивши всі наслідки скоєного, приділити увагу власному інтелектуальному розвитку у напрямку доброзичливих відносин до іншої людини. У цьому аспекті, продовжуючи послідовно правову позицію, що «….суд, у відомому відношенні, є школа для народу»3 суд вважає, що обвинуваченому не зайвим було б звернутись до читання літератури, яка як відомо здатна змінювати не тільки людей, а й весь світ навколо людей. Вважається, що книга окрім уникнення самотності, здатна швидко позбавляти поганих думок, створити образи у віру на краще, здатна допомогти знайти мету в житті та краще пізнати світ і людей. Хороші книги здатні зробити людину добрішою. Не даремно, відомий американський письменник у своєму не менш видатному романі словами одного з героїв зазначає: «Все, що ви шукаєте, ……. існує у світі, але проста людина хіба тільки одну соту може побачити на власні очі, а решта дев`яносто дев`ять відсотків вона пізнає через книгу»4. 
		   5.5.Суд вважає за необхідне рекомендувати обвинуваченому прочитати роман американської письменниці Елеонор Портер «Полліана», який хоча і є дитячим, але за змістом настільки духовно великий, що здатен навчити усіх дорослих радіти дрібницям, бути добрішим і щасливішим незалежно від складних життєвих обставин. За думкою одного з критиків твору, особливість головної героїні, маленької рудої дівчини, в її мудрості і «неймовірному оптимістичному до нестерпності» погляді на життя, яка  «увірвашись в життя, не змінила його, ні, але додала щось важливе і справжнє». У творі маленька дівчинка намагається навчити дорослих людей «грі у радість», зміст якої полягає спробувати знайти радість у тому, що є і не важливо в чому така радість може виявлятись. 
		   5.6.«Людина випромінює те, чим сповнені її розум і серце. Якщо він буде доброзичливий і чуйний, то таким незабаром стане і його ближній. Однак якщо він буде похмурий, буркотливий і прискіпливий  його ближній з лишком відплатить йому тим же!.. Якщо ви налаштовані на погане, то воно не забариться! Однак якщо ви живете з упевненістю, що на вас чекає хороше, то позитивний результат не змусить себе чекати!»5.
		   6.Рішення про цивільний позов.
		   6.1.Суд вважає за необхідне враховуючи положення ч. 3 ст. 129 та ч. 1 ст. 326 КПК цивільний позов потерпілого (цивільного позивача) залишити без розгляду, з наступних підстав. Закон надає право суду у випадку не явки потерпілого (цивільного позивача) до суду залишити позов без розгляду, при цьому не вказуючи підстави такого рішення. Натомість із змісту процесуальної норми, можливо зрозуміти, що таке рішення може випливати з необхідності доказування такого цивільного позову, задля дотримання однієї із головних засад кримінального провадження змагальності. 
		   6.2.Потерпілий та його представник в судове засідання 23.12.2021 року не з`явились. Представник потерпілого надав заяву про розгляд справи без участі сторони потерпілого. Свою позицію вони вважали висловленою у цивільному позові, який підтримали та просили задовольнити. 
		   6.3.Натомість суд вважає, що при існуючому Відзиві на позовну заяву, який наданий захисником ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 , в яких він детально спростовує заявлені суми до стягнення на користь потерпілого і який був наданий заздалегідь стороною захисту, представник потерпілого зобов`язаний був в свою чергу пояснити неспроможність таких доводів сторони захисту. Суд також вважає, що потерпілим та його представником не були надані належні та допустимі докази цивільного позову, в частині саме необхідності звернення до відповідних медичних установ при наявних тілесних ушкоджень ліктьових суглобів. Поза доведенням залишилась також позиція щодо моральної шкоди. 
		   6.4.На підтвердження аргументів суду, матеріали провадження містять висновок судово-медичної експертизи № 1761 від 18.08.2020 року потерпілого ОСОБА_6 , у висновках якої зазначено про встановлення у невролога МЦ «Інто-Сана» 23.06.2020 року у потерпілого діагнозу: «Забій м`яких тканей обличчя справа» та «Забій м`яких тканин обличчя зліва. Травматичний артрит СНЩС». Вказаний діагноз на думку експерта не обґрунтований об`єктивними клінічними даними, а тому і не враховувався при наданні висновку експертизи. 
		   6.5.Потерпілий проводив певні медичні обстеження та консультації лікарів, які не можливо розумно пояснити, як необхідні в умовах отриманих незначних тілесних ушкоджень. Тобто очевидно існує спір щодо витрат матеріального характеру. Одночасно обвинувачений не визнав і моральних претензій потерпілого, а тому в цій частині також існує спір щодо суми завданої моральної шкоди. Вказані факти, необхідно доказувати стороні, яка звертається до суду із позовом враховуючи вимоги КПК та ЦПК. 
		   6.6.Враховуючи викладені обставини, а також той факт, що неявка потерпілого (цивільного позивача) надає можливість суду застосувати пряму норму передбачену ч. 1 ст. 326 КПК  про право суду (а не обов`язок) на розгляд цивільного позову, суд вважає за необхідне скористатись такою нормою, задля забезпечення належного права особи на захист своїх прав. Залишення позову без розгляду, не позбавляє права потерпілого на звернення до суду в загальному Цивільно-процесуальному порядку. 
		   7.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.
		   7.1.Враховуючи вид покарання, суд не обирає будь-який запобіжний захід обвинуваченому, до набрання законної сили вироком суду. 
		   7.2.Ухвалюючи вирок, суд керується ст. ст. 370, 373, 374 КПК.
		 
		   РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
		 
		   1.1.Визнати ОСОБА_3 винним у скоєні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.
		   1.2.Рекомендувати обвинуваченому прочитати роман Елеонор Портер «Полліана», 1913 року.
		   1.3.Цивільний позов потерпілого (цивільного позивача) ОСОБА_6  залишити без розгляду.
		   1.4.До набрання вироком суду законної сили будь-який запобіжний захід обвинуваченому не обирати.
		   1.5.Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК, якщо таку скаргу не було подано.
		   1.6.Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
		   1.7.Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК.
		   1.8.Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		 
		 
		        С У Д Д Я: ОСОБА_1 
		 
		[1] ОСОБА_8 «Філософія права» 1820 р., Додаток (Нові джерела по «Філософії права»), до параграфу 219, а. 445; Видавництво «Думка» 1990 р.
		[2] Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 12.04.2021 року у справі № 521/1042/21, провадження № 1кп/521/965/21.
		[3] А.Ф. Коні, Збірник творів, Том 4, С. 541, Видавництво «Юридична література» М. 1967, «Моральні засади у кримінальному процесі. Загальні риси судової етики» С. 66.
		[4] Рей Дуглас Бредбері, Роман-антиутопія «451 градус за Фаренгейтом».
		[5] Елеонор Годжман Портер, Роман «Полліана», 1913 рік.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		1  ОСОБА_8 «Філософія права» 1820 р., Додаток (Нові джерела по «Філософії права»), до параграфу 219, а. 445; Видавництво «Думка» 1990 р.
		2 Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 12.04.2021 року у справі № 521/1042/21, провадження № 1кп/521/965/21.
		3 А.Ф. Коні, Збірник творів, Том 4, С. 541, Видавництво «Юридична література» М. 1967, «Моральні засади у кримінальному процесі. Загальні риси судової етики» С. 66.
		4 Рей Дуглас Бредбері, Роман-антиутопія «451 градус за Фаренгейтом».
		5 Елеонор Годжман Портер, Роман «Полліана», 1913 рік.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...