Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 907/583/21 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 24.12.2021. Зареєстровано: 26.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 28.12.2021.
Дата набрання законної сили: 14.12.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
		_________________________________________________________________________________________________________
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"14" грудня 2021 р. Справа №907/583/21
		 
		Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
		головуючого судді:Галушко Н.А. 
		суддівЖеліка М.Б.
		Орищин Г.В.
		 
		секретар судового засідання  Федорів Н.
		 
		за участю представників учасників процесу:
		від позивача  Глоба Л.В. - представник;
		від відповідача  Ліпенко Ю.К. - представник;
		від третьої особи не з`явився
		 
		розглянув апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях №14-11-05408 від 07.10.2021 (Вх.№ ЗАГС 01-05/3382/21 від 07.10.2021)
		на рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.09.2021 (повний текст складено 13.09.2021) 
		у справі №907/583/21
		за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м.Львів,
		до відповідача: Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна", м. Київ,
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Військової частини НОМЕР_1 , м. Чоп,
		про стягнення заборгованості з орендної плати, неустойки та виселення з нежитлового приміщення
		 
		Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції
		Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях звернулося до суду з позовом до ПАТ "ВФ Україна" з вимогою про стягнення заборгованості з орендної плати, неустойки та виселення з нежитлового приміщення, мотивуючи вимогу тим, що відповідач відмовляється звільнити приміщення після закінчення строку договору оренди та відмови Фонду як орендодавця його продовжити.
		Позивач зазначає, що оскільки строк дії договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 01-18/О6-08 від 02.01.2018 закінчився 01.12.2020, а балансоутримувач на цей час, починаючи з дати його державної реєстрації 19.11.2019, реєстраційний номер 1059, набув статусу військової частини, яка підпорядкована Міністерству оборони України та правомочностей орендодавця відповідно до Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», з дозволеним видом господарської діяльності надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код 68.20), позивач відмовив відповідачеві у продовженні договору оренди, висунувши вимогу повернути орендоване майно позивачеві за актом приймання-передавання та сплатити заборгованість на час фактичного передання майна.
		Позивачем підтверджується факт належності в/ч НОМЕР_1 майна на праві оперативного управління як суб`єкту господарської діяльності у Збройних Силах, але вважає, що оскільки ці відомості позивачеві як орендодавцеві не було повідомлено раніше, він має право вимагати повернення майна та сплати орендної плати і неустойки за договором оренди № 01-18/06-08 від 02.01.2018.
		 
		Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 09.09.2021 у справі №907/583/21 у задоволенні позову відмовлено.
		При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що неузгодженість дій між Фондом державного майна та балансоутримувачем майна Військовою частиною НОМЕР_1 стосовно несвоєчасного з 2019 року повідомлення Військовою частиною НОМЕР_1 про набуття правового статусу нерухомого майна як військового, набуття ним прав орендодавця нерухомого майна, що утримується ним на балансі і є об`єктом оренди, вказує лише на неналежне урядування щодо управління об`єктами державної власності. Але ця обставина за встановленими судом іншими обставинами, що мають юридичне значення для продовження договору, не може бути застосована як позивачем Фондом державного майна, так і третьою особою Військовою частиною НОМЕР_1 як підстава для відмови орендареві у продовженні строку дії договору.
		 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
		Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинських областях подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.09.2021 у справі №907/583/21 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити, посилаючись на те, що судом при прийнятті рішення неправильно застосовано норми матеріального права.
		Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не повністю враховано приписи ч.8 ст.20 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», яка передбачає імперативне правило, що у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права та обов`язки за договором оренди, якщо інше не передбачено договором. В даному випадку, п. 10.5 договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №01-18/06-08 від 02.01.2018 передбачено, що реорганізація орендодавця або перехід права власності на орендоване майно третім особам не є підставою для зміни чи припинення чинності договору, і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна (його правонаступників). Власником орендованого майна є держава, державна форма власності не змінилася, відбулась зміна органу управління майном. Військова частина НОМЕР_1 не є правонаступник позивача відповідно до Положення про військову частину НОМЕР_1 , затвердженого головою Адміністрації Державної спеціалізованої служби транспорту від 12.07.2019.
		Скаржник вважає, що військова частина НОМЕР_1 не виступала стороною вищезазначеного договору, отже не може бути стороною додаткової угоди про продовження договору. 
		На думку скаржника, якщо військова частина НОМЕР_1 як орендодавець продовжила договір оренди, в такому випадку мала витримати процедуру продовження договорів оренди відповідно до вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та врахувати лист ФДМУ до Міністерства оборони України та регіональних відділень ФДМУ від 24.03.2021 №10-16-6555, в якому зазначено, що до приведення нормативно-правових актів з питань оренди військового майна у відповідність до вимог чинного законодавства при передачі військового майна в оренду та продовженні відповідних договорів оренди на новий строк необхідно керуватися Законом України «Про оренду державного та комунального майна» та Порядком передачі в оренду державного та комунального майна, затв. постановою КМУ від 03.06.2020 №483.
		Скаржник зазначає, що Управлінням забезпечення реалізації повноважень у Закарпатській області Регіонального відділення ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, яким наказом від 19.01.2021 №00028 прийнято рішення про відмову відповідачу у продовженні договору оренди, про що орендаря було повідомлено листом від 26.01.2021 №11-03-00128. У зв`язку із припиненням строку дії договору оренди 01.12.2020 та неповерненням орендарем орендованого майна за актом, Управлінням повідомлено відповідача про нарахування з 20.01.2021 неустойки в розмірі подвійної плати за користування державним майном за час прострочення листом від 12.04.2021 №11-03-00539 та претензією від 13.05.2021 №11-03-00674.
		На адресу Західного апеляційного господарського суду 17.11.2021 від представника позивача надійшли пояснення №26 від 16.11.2021, у яких представник просить суд стягнути з ПАТ "ВФ Україна" заборгованість з орендної плати до державного бюджету та неустойку включно до дня повернення майна за актом приймання-передачі, а також виселити орендаря  ПАТ "ВФ Україна"з орендованого майна, розміщеного за адресою Закарпатська область, м. Чоп, вул. Берег, 146. Зокрема, скаржник зазначає, що ПрАТ «ВФ Україна» зобов`язання за договором оренди не виконало та продовжувало самостійно займати державне майно без належних підстав, додаткова угода від 04.06.2021 до договору оренди нерухомого майна №01-18/06-08 від 02.01.2018, укладена між відповідачем та Військовою частиною НОМЕР_1 є такою, що суперечить вимогам чинного законодавства.
		 
		Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.
		ПАТ "ВФ Україна" у відзиві на апеляційну скаргу просить суд залишити апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.09.2021 у даній справі - без змін, посилаючись на те, що станом на даний час договір не є припиненим, оскільки його дія була продовжена на підставі укладеної між відповідачем та Військовою частиною НОМЕР_1 додаткової угоди до договору оренди нерухомого майна №01-18/06-08 від 02.01.2018, відповідачем сплачується орендна плата згідно договору на рахунки орендодавця  Військової частини НОМЕР_1 .
		 
		Процесуальні дії суду у справі.
		Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2021 справу №907/583/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя  Галушко Н.А., судді Желік М.Б., Орищин Г.В.
		Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.10.2021 апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинських областях залишено без руху для усунення встановленого недоліку, а саме: зобов`язано скаржника надати (надіслати) на адресу Західного апеляційного господарського суду докази надсилання копії апеляційної скарги третій особі, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
		Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.09.2021 у справі №907/583/21, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинських областях та призначено розгляд справи на 23.11.2021.
		Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 23.11.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 14.12.2021.
		 
		Представники сторін в судовому засіданні виклали доводи та заперечення щодо вимог апеляційної скарги.
		Третя особа не забезпечила явки в судове засідання уповноваженого представника, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи. Суд не визнавав обов`язковою явку в судове засідання учасників судового процесу.
		Отже, в силу положень ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто за відсутності уповноваженого представника третьої особи.
		Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 14.12.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.
		 
		Обставини справи.
		Як вбачається із матеріалів справи, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (орендодавець) та ПАТ "ВФ Україна" (орендар) 02.01.2018 укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 01-18/О6-08. Об`єктом оренди за цим договором є частина даху спортзалу літ. В площею 130,0 кв. м, далі майно, що розміщено за адресою: Закарпатська область, м. Чоп, вул. Берег, 146.
		Майно, що передавалося в оренду, на час укладання договору обліковувалося на балансі юридичної особи « 18 окремого мостового загону 1 об`єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ 33114148).
		Позивач зазначає, що оскільки строк дії вищевказаного договору закінчився 01 грудня 2020 року, а балансоутримувач на цей час, починаючи з дати його державної реєстрації 19.11.2019, реєстраційний номер 1059, набув статусу військової частини, яка підпорядкована Міністерству оборони України, та правомочностей орендодавця відповідно до Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», з дозволеним видом господарської діяльності надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, код 68.20, позивач наказом №00028 від 19.01.2021 прийняв рішення про відмову у продовженні договору оренди №01-18/06-08 від 02.01.2018, висунувши вимогу повернути орендоване майно позивачеві за актом приймання-передавання та сплатити заборгованість на час фактичного передання майна (лист №11-03-00128 від 26.01.2021 та №11-03-00539 від 12.04.2021). 
		Позивачем підтверджується факт належності в/ч НОМЕР_1 майна на праві оперативного управління як суб`єкту господарської діяльності у Збройних Силах, але вважає, що оскільки ці відомості позивачеві як орендодавцеві не було повідомлено раніше, він має право вимагати повернення майна та сплати орендної плати і неустойки за договором оренди № 01-18/06-08 від 02.01.2018.
		Отже, у зв`язку із зміною правового статусу третьої особи як балансоутримувача військового майна, відбулася зміна власника речі, переданої у найм , до нового власника перейшли права та обов`язки наймодавця за договором та відбулась заміна орендодавця у правовідносинах оренди, що виникли на підставі договору оренди нерухомого майна № 01-18/06-08 від 02.01.2018.
		На цих правових підставах, між ПрАТ «ВФ Україна» та Військовою частиною НОМЕР_1 як орендодавцем укладено додаткову угоду до договору оренди нерухомого майна № 01-18/06-08 від 02.01.2018, якою продовжено строк дії зазначеного договору на 2 роки 11 місяців, а саме до 01.11.2023. 
		Позивач вважає, що ПрАТ «ВФ Україна» зобов`язання за договором оренди не виконало та продовжувало самостійно займати державне майно без належних підстав, додаткова угода від 04.06.2021 до договору оренди нерухомого майна №01-18/06-08 від 02.01.2018, укладена між відповідачем та Військовою частиною НОМЕР_1 є такою, що суперечить вимогам чинного законодавства.
		У зв`язку із припиненням строку дії договору оренди від 01.12.2020 та неповерненням орендарем орендованого майна за актом, Управлінням повідомлено відповідача про нарахування з 20.01.2021 неустойки в розмірі подвійної плати за користування державним майном за час прострочення листом від 12.04.2021 №11-03-00539 та претензією від 13.05.2021 №11-03-00674.
		Вищенаведені обставини стали підставою для подання позову Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях про виселення орендаря  ПАТ "ВФ Україна" з орендованого майна, розміщеного за адресою Закарпатська область, м. Чоп, вул. Берег, 146 та стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати до державного бюджету та неустойки включно до дня повернення майна за актом.
		 
		Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення. Висновки суду.
		Предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про виселення з орендованого майна та стягнення заборгованості з орендної плати та неустойки включно до дня повернення майна..
		Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями Цивільного кодексу України та статей 283- 291 Господарського кодексу України.
		Згідно із ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
		Відповідно до ч.1 та 6 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		У ч.1 ст.284 ГК України законодавець як істотні умови договору оренди визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.
		Частиною 1 ст.763 ЦК України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, визначений договором.
		Аналогічні за змістом положення містить ч.4 ст.284 ГК України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
		Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (ч.4 ст.291 ГК України).
		Правові наслідки припинення договору оренди визначаються приписами Цивільного кодексу України щодо регулювання договору найму.
		Згідно з ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
		Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором оренди у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
		Як зазначалось вище, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (орендодавець) та ПАТ "ВФ Україна" (орендар) 02.01.2018 укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 01-18/О6-08. Об`єктом оренди за цим договором є частина даху спортзалу літ.В площею 130,0 кв.м, далі майно, що розміщено за адресою: Закарпатська область, м. Чоп, вул. Берег, 146.
		На час укладення даного договору оренди нерухомого майна балансоутримувачем зазначеного майна була юридична особа « 18 окремий мостовий загін 1 об`єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту».
		Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач як орендар належним чином виконував свої зобов`язання за договором та завчасно, листом від 17.08.2020 вх. 11/01529, звернувся до Фонду державного майна як до орендодавця про продовження терміну дії договору оренди № 01 - 18/06-0 від 02.01.2018.
		Під час дії договору правовий статус балансоутримувача змінився, його підпорядковано Міністерству оборони України - Військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ 33114148. Відомості про неї офіційно внесені до відповідного державного реєстру 19.11.2019. Відповідно з 19.11.2019 змінився й правовий статус державного майна, що є об`єктом оренди.
		Листом №7/111 від 21.12.2020 Військовою частиною НОМЕР_1 повідомлено Управління забезпечення реалізації повноважень у Закарпатській області Регіонального відділення Фонду державного майна України про те, що орендоване майно належить Військовій частині НОМЕР_1 на праві оперативного управління, а також надано виписку про зміну установчих документів та положення про Військову частину НОМЕР_1 , що підтверджується відомостями з реєстру прав на нерухоме майно. Також, зазначає, що відповідно до ч.2, 4 ст.18, п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди продовжується без проведення аукціону, оскільки укладений та продовжується вперше, і строк оренди за таким договором становить менше 5 років.
		Однак, як вбачається із листа №11-03-00539 від 12.05.2021 «Щодо повернення майна балансоутримувачу та сплати неустойки» Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, останній лише у процесі проведення процедури продовження дії договору оренди №01-18/06-08 від 02.01.2018 відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, отримав інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та встановив, що засновником балансоутримувача Військової частини НОМЕР_1 є Міністерство оборони України (а.с.28). 
		Відповідно до приписів статтей 1, 7 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» господарська діяльність у Збройних Силах України - це специфічна діяльність військових частин, яка передбачає можливість таких військових частин передавати в оренду рухоме та нерухоме військове майно (за певними винятками) в межах і порядку, визначених цим Законом.
		Господарська діяльність у Збройних Силах України здійснюється з метою одержання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ (сил) для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності.
		Згідно з ст. 3 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» суб`єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є, зокрема, військові частини, які є орендодавцями рухомого та нерухомого військового майна.
		Відповідно до ст. 7 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» військові частини можуть передавати без шкоди бойовій та мобілізаційній готовності закріплене за ними рухоме та нерухоме військове майно в оренду юридичним і фізичним особам.
		Військова частина НОМЕР_1 зареєстрована як суб`єкт господарської діяльності у Збройних Силах (Свідоцтво Департаменту фінансів Міністерства оборони України, дата реєстрації 19.11.2019, реєстраційний номер 1059), з дозволеним видом господарської діяльності - надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, код 68.20.
		За наведених обставин, між ПрАТ «ВФ Україна» та Військовою частиною НОМЕР_1 як орендодавцем укладено додаткову угоду до договору оренди нерухомого майна № 01-18/06-08 від 02.01.2018, якою продовжено строк дії зазначеного договору на 2 роки 11 місяців, а саме до 01.11.2023. За умовами додаткового договору орендодавцем майна, яке є предметом договору оренди, визначено Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
		Отже, додатковою угодою від 04.06.2021 до договору оренди сторони внесли зміни до преамбули договору та реквізитів орендодавця, визначивши строк дії договору до 01.11.2023 включно. 
		Відповідно до п.1.2 додаткового договору сторони узгодили розповсюдити дію договору на відносини сторін, що існували в період з 01.12.2020 і по день укладення угоди. При цьому базовим місяцем розрахунку орендної плати є грудень 2020 року.
		За таких обставин до цих відносин мають бути застосовані приписи цивільного законодавства, а саме ч. 1 ст. 770 ЦК України щодо зміни власника речі, переданої у найм і переходу до нового власника прав та обов`язків наймодавця за договором.
		Такий висновок суду відповідає приписам ч. 8 статті 20 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», яка передбачає імперативне правило, що у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов`язки за договором оренди, якщо інше не передбачено договором.
		Перехід прав і обов`язків до нового власника передбачений також і п. 10.5 договору (том І а.с. 42), яким сторони узгодили, що перехід права власності на орендоване майно третім особам не є підставою для зміни або припинення чинності цього договору, і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна.
		Наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень підтверджується, що на підставі укладеної між відповідачем та Військовою частиною НОМЕР_1 додаткової угоди до договору нерухомого майна №01-18/06-08 від 02.01.2018 відповідачем сплачується орендна плата на рахунки орендодавця (том І а.с.94.97).
		З огляду на викладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що неузгодженість дій між Фондом державного майна та балансоутримувачем нерухомого майна Військовою частиною НОМЕР_1 стосовно несвоєчасного з 2019 року повідомлення Військовою частиною НОМЕР_1 про набуття правового статусу нерухомого майна як військового, набуття ним (балансоутримувачем) прав орендодавця нерухомого майна, що утримується ним на балансі і є об`єктом оренди, вказує лише на неналежне урядування щодо управління об`єктами державної власності. Але ця обставина за встановленими судом іншими обставинами, що мають юридичне значення для продовження договору, не може бути застосована як позивачем Фондом державного майна, так і третьою особою Військовою частиною НОМЕР_1 як підстава для відмови орендареві у продовженні строку дії договору.
		Суд вважає, що третя особа Військова частина НОМЕР_1 , уклавши додаткову угоду з відповідачем, сприяла продовженню дії договору та уникнення порушення законних прав і легітимних очікувань відповідача як орендаря.
		Вищенаведені встановлені обставини спростовують твердження скаржника, що у зв`язку із припиненням строку дії договору оренди 01.12.2020 та неповерненням орендарем орендованого майна за актом, в Управління виникло право на нарахування з 20.01.2021 неустойки за користування державним майном за час прострочення.
		Окрім того, правом на звернення із позовом про виселення щодо військового майна наділене Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України, а відповідні повноваження у скаржника на звернення з позовом про виселення щодо військового майна відсутні.
		 
		Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Відповідно до положень ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).
		Згідно з ч.1 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		З врахуванням наведеного, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи. 
		У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
		Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Ryabykh v.Russia від 24.07.2003 року, Svitlana Naumenko v. Ukraine від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
		У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		За змістом частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
		Судова колегія, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого суду, дійшла висновків, що суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини прийшла до висновку, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог
		Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.09.2021 у справі №907/583/21 прийнято з вірним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги.
		 
		Судові витрати.
		Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на скаржника.
		 
		Керуючись, ст. ст. 129, 269, 270, 273 275, 276, 282, 284 ГПК України,-
		 
		Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях №14-11-05408 від 07.10.2021 (Вх.№ ЗАГС 01-05/3382/21 від 07.10.2021) залишити без задоволення .
		2.Рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.09.2021 у справі №907/583/21 залишити без змін.
		Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника. 
		 
		3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені статтями 287, 288 ГПК України.
		 
		Повний текст постанови виготовлено та підписано 24.12.2021.
		 
		 
		Головуючий суддяГалушко Н.А.
		 
		 
		Суддя Желік М.Б.
		 
		 
		 СуддяОрищин Г.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...