Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/19854/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадської безпеки; Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності.
Надіслано для оприлюднення: 24.12.2021. Зареєстровано: 26.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 29.12.2021.
Дата набрання законної сили: 25.01.2022
Номер судового провадження: 1-кп/755/1661/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021100040003231

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 755/19854/21
		№ 1-кп/755/1661/21
		 
		В И Р О К
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		"23" грудня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого судді         ОСОБА_1 ,
		при секретарі             ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100040003231 від 09.11.2021 року, за обвинуваченням  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, не працюючого, не одруженого, з середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, зокрема, востаннє: 17 жовтня 2018 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 263, ст. 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі, 08.10.2021 року звільнений із Білоцерківської ВК № 35 по відбуттю покарання,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України,
		за участю учасників кримінального провадження:
		прокурора             ОСОБА_4 ,
		обвинуваченого         ОСОБА_3 ,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		ОСОБА_3 , 09.11.2021 року, приблизно о 13 годині 00 хвилин, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що поширена ним інформація є неправдивою та розуміючи, що таке повідомлення створить обстановку страху у населення, а також, порушить громадську безпеку, реалізовуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у вигляді шкоди громадській безпеці, здійснив дзвінок із власного мобільного телефону «Нокіа» з абонентським номером: НОМЕР_1 , на спецлінію «101», після чого, повідомив завідомо неправдиву інформацію про загрозу спричинення ним вибуху в будівлі державної установи  відділ поліції № 1 Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві, розташованого по вул. Петра Запорожця, 19-А в місті Києві, що в подальшому, призвело до породження паніки та порушення нормального ритму роботи відділу Національної поліції, внесення дезорганізації у функціонування державних установ, а також, до безпідставного відволікання сил і засобів спеціальних служб для перевірки вказаного повідомлення, що загрожує загибеллю людей. 
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію», Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе за ч. 2 ст. 259 КК України визнав у повному обсязі та показав, що дійсно, 09.11.2021 року, приблизно о 13 годині 00 хвилин, він перебував вдома за адресою: АДРЕСА_1 , та за допомогою мобільного телефону з номером НОМЕР_2 , вчинив кримінальне правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, які він не оспорює. Зокрема, показав, що суть обвинувачення йому зрозуміла, винним себе визнає повністю та всі обставини, викладені в обвинувальному акті, а саме: дата, час, спосіб та місце скоєння ним кримінального правопорушення, відповідають дійсності. У скоєному щиро каявся та жалкує про вчинене.
		Покази ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
		Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		Положення ч. 3 ст. 349 КПК України, роз`яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.
		Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
		За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин кримінального провадження, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових документів, а саме: рапортів; протоколу огляду місця події від 09.11.2021 року; протоколу обшуку від 09.11.2021 року; постанов про визнання та приєднання речових доказів від 10.11.2021 року; протоколів огляду предметів від 17.11.2021 року; протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 09.11.2021 року; протоколу обшуку затриманої особи від 09.11.2021 року; повідомлення про підозру від 10.11.2021 року та матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 .
		Відповідно дост.84КПК України,доказами вкримінальному провадженніє фактичнідані,отримані упередбаченому цимКодексом порядку,на підставіяких судвстановлюють наявністьчи відсутністьфактів таобставин,що маютьзначення длякримінального провадженнята підлягаютьдоказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		Зокрема, згідно зі ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
		Наведені вище докази, в їх сукупності, суд визнає належними та допустимими у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.
		Вина обвинуваченого ОСОБА_3 повністю підтверджується його показаннями, щирим каяттям у скоєному та дослідженими письмовими документами.
		Аналізуючи наведене, суд вважає доведеною вину ОСОБА_3 у тому, що він своїми умисними діями вчинив завідомо неправдиве повідомлення про загрозу загибеллю людей та підготовку вибуху об`єкту, що забезпечує діяльність органу державної влади, тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 259 КК України.
		При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, конкретні обставини кримінального провадження, його ставлення до скоєного (щиро каявся, вину визнав у повному обсязі), особу обвинуваченого, а саме: на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше судимий.
		Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом`якшуючою обставиною щире каяття обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненому.
		Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, судом може бути визнано рецидив злочинів (ст. ст. 115, 194, 198, 304 КК України), однак, органом досудового розслідування та державним обвинуваченням йому цього висунуто не було, від цього він не захищався, тому суд не виходить за межі висунутого обвинувачення.
		Так, з урахуванням обставин кримінального провадження, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення ОСОБА_3 , його особи - раніше судимий, суд вважає, що його перевиховання і виправлення неможливо без ізоляції від суспільства і не знаходить підстав для застосування ст. ст. 69, 75 КК України, однак, поряд з цим, враховуючи його ставлення до скоєного - вину визнав повністю, щиро каявся у скоєному, наявності пом`якшуючої обставини, суд дійшов висновку про призначення останньому міри покарання у виді позбавлення волі, у мінімальному розмірі санкції, передбаченої ч. 2 ст. 259 КК України.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
		Процесуальні витрати у кримінальному проваджені не понесені.
		Речові докази у кримінальному проваджені вирішено, відповідно до ст. 100 КПК України.
		На підставі викладеного та керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_3 визнати винуватим за ч. 2 ст. 259 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
		Запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою залишити без зміни до набрання вироком законної сили.
		Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з 09 листопада 2021 року, тобто з моменту його фактичного затримання.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
		Процесуальні витрати у кримінальному проваджені не понесені.
		Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: мобільний телефон марки «Нокіа 1650», без клавіатури з АКБ, імеі: НОМЕР_3 , із сім-картою Київстар; мобільний телефон марки «Нокіа», чорного кольору, імеі: НОМЕР_4 , із сім-картою Київстар, що передані на зберігання до камери схову речових доказів Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві  знищити;
		-СD-диск, на якому знаходиться аудіозапис із спецлінії «101», що приєднаний до матеріалів кримінального провадження  залишити у матеріалах.
		Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. 
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. 
		 
		   Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...