Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/6235/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 28.12.2021.
Дата набрання законної сили: 22.12.2021
Номер судового провадження: 61-7903ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                           
		Іменем  України
		 
		22 грудня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 359/6235/18
		провадження № 61-7903св21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), 
		Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,
		суб`єкт оскарження - заступник начальника Мостиського районного відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Буриш Луція Альфонсівна,
		заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2 ,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2020 року у складі судді 
		Муранової-Лесів І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Андрієнко А. М., 
		Соколової В. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		1. Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У вересні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду із скаргою, заінтересована особа - заступник начальника Мостиського районного відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Буриш Л. А. (далі - Мостицький РВ ДВС Західного МУ МЮ (м. Львів), стягувач - ОСОБА_2 , про визнання дій неправомірними, визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії.
		Скаргу мотивовано тим, що на виконанні у Мостиському РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області знаходиться виконавче провадження № 58064066 з виконання виконавчого листа № 359/6235/18, виданого 27 грудня 2018 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області про стягнення з нього на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку доходу щомісячно, починаючи з 01 квітня 2018 року.
		Вказував, що станом на 14 лютого 2019 року сплатив наявну заборгованість зі сплати аліментів, але в березні цього ж року державний виконавець в телефонному режимі повідомила про перерахунок аліментів та наявність заборгованості в приблизному розмірі 50 000,00 грн, які ним були сплачені.
		Зазначав, що 07 квітня 2019 року здійснив відчуження нерухомого майна на суму 194 100,00 грн, про що зазначив у декларації про доходи за 2018 рік.
		У вересні 2019 року йому стало відомо про звернення ОСОБА_4 до суду з позовом про стягнення пені за прострочення сплати аліментів та додаткових витрат на дитину. У додатках до позову містилась постанова від 11 березня 2019 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у зв`язку із продажем майна, 1/4 частина вартості якого склала 48 525 грн.
		Таким чином зазначав, що оскільки ним зазначена сума вже була сплачена, то повторне її стягнення суперечитиме закону. Окрім того, отримання коштів від продажу майна не є доходом, який може бути врахований для цілей визначення розміру аліментів.
		Враховуючи викладене, ОСОБА_3 просив суд поновити строк на оскарження дій і рішень заступника начальника Мостиського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області Буриш Л. А.; визнати неправомірними дії заступника начальника Мостиського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області Буриш Л. А. щодо включення до переліку видів доходів ОСОБА_3 при проведенні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів грошових коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна в сумі 194 100,00 грн; визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Мостиського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області Буриш Л. А. від 11 березня 2019 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника; зобов`язати заступника начальника Мостиського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області Буриш Л. А. здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_3 зі сплати аліментів. 
		Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
		Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області 
		від 23 листопада 2020 року скаргу ОСОБА_3 задоволено.
		Визнано неправомірними дії заступника начальника Мостиського РВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) 
		(до перейменування - Мостиський РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області) 
		Буриш Л. А. щодо включення до переліку видів доходів ОСОБА_3 при проведенні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів грошових коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, у розмірі 194 100,00 грн.
		Визнано протиправною та скасовано постанову заступника начальника Мостиського РВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (до перейменування - Мостиський РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області) Буриш Л. А. від 11 березня 2019 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
		Зобов`язано заступника начальника Мостиського РВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) 
		(до перейменування - Мостиський РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області) здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_3 .
		Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що за результатами судового розгляду встановлено, що заявник - боржник у виконавчому провадженні ОСОБА_3 не погоджується з нарахуванням державним виконавцем заборгованості зі сплати аліментів у зв`язку з включенням до переліку видів його доходів при проведенні розрахунку заборгованості по аліментам грошових коштів, отриманих ним від реалізації нерухомого майна (квартири) 
		в сумі 194 100,00 грн.
		Відповідно до вимог статті 81 СК України перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ). Такий перелік було затверджено постановою КМУ від 26 лютого 1993 року 
		№ 146. Взагалі затвердженим Переліком видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, не передбачено можливості нарахування аліментів на доходи від продажу майна, що перебуває у власності платника аліментів. Розширене, на розсуд державного виконавця, тлумачення вищевказаного нормативного акту - Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого 
		постановою КМУ від 26 лютого 1993 року № 146, суд вважав незаконним і неправомірним, оскільки призвело до втручання в право власності заявника.
		Нарахування аліментів з коштів, отриманих від продажу належного платнику аліментів майна, порушує вимоги статті 41 Конституції України, яка визначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Київського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2020 року змінено та викладено мотивувальну частину ухвали суду в редакції цієї постанови. У іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
		Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що виручення боржником грошових коштів від продажу нерухомого майна, в обмін на передачу покупцю права власності на зазначене нерухоме майно, не має наслідком отримання доходу платником аліментів, а є грошовим еквівалентом вартості цього майна до його продажу та не є видом заробітку (доходу), з якого стягуються аліментні платежі, у розумінні Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів. Апеляційний суд зазначив, що самі по собі висновки суду першої інстанції щодо неможливості врахування для визначення розміру аліментів доходів, які отримані від продажу нерухомого майна, є вірними.
		Разом з тим, апеляційний суд вказав, що згідно даних декларації сума, яка визначена державним виконавцем як дохід від продажу нерухомого майна, складається із доходу відчуження двох земельних ділянок та доходу від надання майна в оренду, на що суд першої інстанції увагу не звернув. Отже не можна уважати правомірними дії державного виконавця щодо включення до переліку видів доходів ОСОБА_3 при проведенні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів грошових коштів в сумі 194 100,00 грн, оскільки до складу цієї суми входить як дохід від відчуження нерухомого майна, який не може враховуватись при визначенні розміру аліментів, так і дохід від надання майна в оренду, який віднесено до переліку доходів, що включається при визначення розміру аліментів.Вказане вище є підставами для визнання дій державного виконавця щодо включення до переліку видів доходів ОСОБА_3 при проведенні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів грошових коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна в сумі 194 100,00 грн неправомірними, визнання протиправною та скасування постанови від 11 березня 2019 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_3 .
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У травні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга 
		ОСОБА_2 , в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про залишення скарги 
		ОСОБА_3 без розгляду.
		Підставою касаційного оскарження ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з суду першої інстанції. 
		У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2021 року справу за скаргою 
		ОСОБА_3 , заінтересована особа - заступник начальника Мостиського РВ ДВС Західного МУ МЮ (м. Львів) Буриш Л. А., стягувач - ОСОБА_2 , про визнання дій неправомірними, визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії, призначено до судового розгляду. 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що ОСОБА_3 пропустив встановлений законом процесуальний строк на оскарження дій державного виконавця, не надав належних доказів обґрунтування причин пропуску строку, заявник вважав, що судами помилково не застосовано приписи статті 126 ЦПК України до спірних правовідносин, та не залишено скаргу без розгляду. 
		Зазначає, що суди попередніх інстанцій, неправильно встановивши обставини справи й помилково застосувавши норми матеріального права, дійшли помилкового висновку про те, що нарахування аліментів з отриманих доходів, у тому числі від продажу та оренди нерухомого майна, не відповідає нормам законодавства та по суті не узгоджується з Переліком видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, який не є вичерпним, а відтак - оскаржувані рішення підлягають скасуванню. 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		У червні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_3 , поданий представником - ОСОБА_6 , на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому він просив зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області 
		від 14 листопада 2018 року у справі № 359/6235/18 за позовом 
		ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 на користь 
		ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 % мінімального прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 01 квітня 2018 року, до дня досягнення дитиною повноліття.
		Постановою заступника начальника Мостиського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області Буриш Л. А. 14 січня 2019 року відкрито виконавче провадження 
		№ 58064066 щодо примусового виконання виконавчого листа за цим рішенням суду.
		Одночасно прийнято постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_3 .
		На вимогу державного виконавця боржником ОСОБА_3 подано декларацію про доходи та майно боржника фізичної особи від 07 березня 2019 року, у пункті 8 Розділу II якої зазначено відомості про отримання доходу від відчуження нерухомого майна в сумі 194 100,00 грн (а. с. 46, т. 1).
		Відповідно до даних декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави за 2018 рік - ОСОБА_1 (військовослужбовець), ним зокрема, задекларовано 5 600,00 грн доходу від надання майна в оренду, 40 000,00 грн доходу від відчуження нерухомого майна та 148 500,00 грн доходу від відчуження нерухомого майна, всього 194 100,00 грн (а. с. 69, т. 2).
		11 березня 2019 року заступником начальника Мостиського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області прийнято постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, у якій зазначено: звернути стягнення на доходи боржника ОСОБА_3 , що отримує дохід у Мостиському управлінні прикордонного загону, за адресою: Львівська область, Мостиський район, м. Мостиська, вул. Я. Мудрого, 113; здійснювати відрахування із доходів боржника у відповідності до чинного законодавства на користь стягувача за вказаними реквізитами у розмірі 50 % до виплати загальної суми боргу 48 525,00 грн. Після погашення вказаної заборгованості стягнення проводити по 1/4 частині заробітної плати ОСОБА_3 
		(а. с. 52, т. 2).
		Постанова обґрунтована тим, що боржником подано декларацію про доходи за 2018 рік, де зазначено дохід від реалізації нерухомого майна в сумі 194 100,00 грн, отже 1/4 частка від доходу боржника становить 48 525,00 грн. Зазначено, що направляється постанова про стягнення із заробітної плати ОСОБА_3 : 25% заробітної плати поточні аліменти на утримання дитини та 25 % на погашення заборгованості на користь ОСОБА_4 .
		У листі Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Прикордонної служби України від 04 грудня 2019 року за 
		№ 44/8420 на виконання ухвали суду повідомлено, що 14 березня 2019 року постанова отримана, протягом січня-листопада 2019 року утримано з 
		ОСОБА_3 кошти у сумі 51 535,24 грн. Окрім того, зазначено, що 
		ОСОБА_3 сплачено готівкою 06 лютого 2019 року заборгованість зі сплати аліментів в сумі 28 000,00 грн (а. с. 138, т. 1).
		Установлено також, що згідно даних виконавчого провадження, заборгованість зі сплати аліментів в сумі 48 525,00 грн нарахована державним виконавцем із доходу від відчуження майна, була сплачена заявником - боржником ОСОБА_3 шляхом перерахування на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа 
		№ 2/359/2318/2018, виданого 27 грудня 2018 року, а саме: 35 000,00 грн сплачені 11 квітня 2019 року; 7 593,76 грн сплачені 14 червня 2019 року; 5 060,00 грн сплачені 27 червня 2019 року, що підтверджується відповідними розпорядженнями державного виконавця та платіжними дорученнями про перерахування коштів стягувачу, листами-повідомленнями 
		Мостиського РВ ДВС головному бухгалтеру - начальнику фінансово-економічного відділу Мостиського прикордонного загону про погашення заборгованості та квитанцією Приватбанку від 27 червня 2019 року на суму 5 060,00 грн (а. с. 85, 86, 91, 106, 107, 109, 110, 111, 112, т. 2).
		2. Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про відмову ухвалити додаткове рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
		Статтею 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
		Згідно з частиною третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
		У частині першій статті 183 СК України встановлено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
		Аналіз положень СК України, зокрема положень статті 81, частини третьої статті 181, частини другої статті 182, статті 183 СК України, свідчить про те, що законодавець ототожнює поняття «заробітку» та «доходу», передбачаючи можливість стягнення на користь дитини мінімального рекомендованого розміру аліментів з обох джерел отримання грошових коштів.
		ЦК України також ототожнює поняття «заробітку» та «доходу», зокрема у відносинах щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.
		Відповідно до статті 81 СК України перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується КМУ.
		У пункті 12 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів визначені види доходів, з яких не провадиться утримання аліментів, перелік яких є вичерпним.
		Утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків (пункт 13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів).
		Частиною першою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що  розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
		Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включається зокрема і дохід від операцій з майном, розмір якого визначається відповідно до статті 172 цього Кодексу.
		Згідно з пунктом 172.1 статті 172 ПК України дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного року протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об`єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельні ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначені статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковуються. Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку понад три роки не розповсюджується на майно, отримане платником у спадщину.
		Таким чином, положення пункту 172.1 статті 172 ПК України містить виключення із загального правила, визначеного підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України щодо визначення будь-якого доходу, отриманого резидентами або нерезидентам від будь-яких видів діяльності на території України, зокрема, доходу, отриманого від продажу рухомого та нерухомого майна, який підлягає оподаткуванню.
		Отже, доходи боржника, які звільнені від оподаткування, не належать до бази відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника, які підлягають стягненню у виконавчому провадженні.
		Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад.
		Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії. З урахуванням вимог справедливості та розумності будь-який суб`єкт приватного права безумовно спрямовує на споживання лише такі доходи, які становлять безумовний приріст його майна (заробітна плата, гонорари, плата за надання послуг, доходи від процентів по депозитам, орендна плата тощо). Саме тому лише той дохід, який збільшує майно платника аліментів, якщо тільки він прямо не звільнений від цього Переліком видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, має враховуватись під час визначення розміру аліментів.
		Натомість, грошовий дохід, який є просто еквівалентом відчуженого платником аліментів майна, не повинен враховуватись під час визначення розміру аліментів.
		Тлумачення наведених вище норм права дає підстави для висновку, що виручення боржником грошових коштів від продажу нерухомого майна, в обмін на передачу покупцю права власності на зазначене нерухоме майно, не має наслідком отримання доходу платником аліментів, а є грошовим еквівалентом вартості цього майна до його продажу та не є видом заробітку (доходу), з якого стягуються аліментні платежі, у розумінні Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів.
		Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 25 січня 2021 року в справі №758/10761/13-ц, відступивши від правового висновку Верховного Суду у складі колегії судів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 
		від 31 липня 2020 року у справі 234/15413/17 про те, що дохід від відчуження належного боржникові нерухомого майна, набутого ним до укладення шлюбу та народження дитини, відноситься до Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, а тому на такий дохід може бути здійснено нарахування аліментів у межах виконавчого провадження.
		Змінюючи ухвалу суду першої інстанції в частині мотивів, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що виручення боржником грошових коштів від продажу нерухомого майна, в обмін на передачу покупцю права власності на зазначене нерухоме майно, не має наслідком отримання доходу платником аліментів, а є грошовим еквівалентом вартості цього майна до його продажу та не є видом заробітку (доходу), з якого стягуються аліментні платежі, у розумінні Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів. Разом з тим, апеляційний суд правильно вказав, що згідно даних декларації сума, яка визначена державним виконавцем як дохід від продажу нерухомого майна, складається із доходу відчуження двох земельних ділянок та доходу від надання майна в оренду.
		Отже не можна уважати правомірними дії державного виконавця щодо включення до переліку видів доходів ОСОБА_3 при проведенні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів грошових коштів в сумі 
		194 100 грн, оскільки до складу цієї суми входить як дохід від відчуження нерухомого майна, який не може враховуватись при визначенні розміру аліментів, так і дохід від надання майна в оренду, який віднесено до Переліку доходів, що включається при визначення розміру аліментів.
		Доводи касаційної скарги про те, що скаргу ОСОБА_3 потрібно було залишити без розгляду, оскільки останні пропустив строк оскарження постанови державного виконавця є необґрунтованими, оскільки ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 
		2019 року у цій справі поновлено строк на подачу скарги та призначено її до розгляду.
		Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанції, оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області 
		від 23 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду 
		від 01 квітня 2021 року залишити без змін. 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                           Є. В. Синельников
		Судді:                                                                                                      О. В. Білоконь
		                                                                                                                   О. М. Осіян
		       С. Ф. Хопта
		       В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...