Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/2322/16 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 28.12.2021.
Дата набрання законної сили: 23.12.2021
Номер судового провадження: 61-20632ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала
		23 грудня 2021 року
		м. Київ
		справа № 760/2322/16-ц
		провадження № 61-20632ск21
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,          Коломієць Г. В.,
		розглянув касаційну скаргу державного підприємства «Українська залізнична швидкісна компанія» на рішення Дарницького районного суду 
		м. Києва від 18 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Українська залізнична швидкісна компанія», Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця) про захист прав споживачів, стягнення пені та відшкодування моральної шкоди,
		ВСТАНОВИВ:
		У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним вище позовом, у якому, посилаючись на неналежне надання послуг перевізником, просив стягнути з відповідачів на його користь 113,38 грн пені, 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди та 3 500,00 грн витрат на правову допомогу.
		Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду 
		від 17 листопада 2021 року, позов ОСОБА_1 до державного підприємства «Українська залізнична швидкісна компанія» задоволено. Стягнуто з державного підприємства «Українська залізнична швидкісна компанія» на користь ОСОБА_1 пеню в розмірі 113,38 грн, 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди та 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а усього 7 113,38 грн. Стягнуто з державного підприємства «Українська залізнична швидкісна компанія» в дохід держави судовий збір в сумі 840,80 грн. У позові ОСОБА_1 до Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця) відмовлено. 
		У грудні 2021 року державне підприємство «Українська залізнична швидкісна компанія» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року, 
		у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову 
		у задоволенні позову  ОСОБА_1 .
		Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
		Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). 
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження 
		в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та 
		у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених 
		у цій же нормі ЦПК України. 
		Відповідно до пункту 5 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. 
		Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 
		1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).  
		Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» передбачено, що з 01 січня 2021 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі 
		2 270,00 грн.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
		Ціна позову у даній справі становить 5 113,38 грн, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн х 250 = 567 500,00 грн).
		Таким чином, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону 
		і окремого визнання її такою не потребує. 
		Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 
		2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 
		4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
		Отже, згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.
		Касаційна скарга містить посилання на випадок, передбачений підпунктома) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, оскільки касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
		Наведені заявником обставини, передбачені підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Прикладів неоднакового застосування судами одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах (та яких саме норм права) заявником не наведено 
		і доказів на їх підтвердження не надано. При цьому, доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою судами зібраних у справі доказів та встановлених обставин, що не стосується питанняправа, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
		Інших підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.
		Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
		Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
		Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року,          § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
		При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)           від 19 грудня 1997 року, § 36).
		З урахуванням наведеного, оскільки державне підприємство «Українська залізнична швидкісна компанія» подало касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, 
		у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
		Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 274, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		УХВАЛИВ:
		У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою державного підприємства «Українська залізнична швидкісна компанія» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Українська залізнична швидкісна компанія», Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця) про захист прав споживачів, стягнення пені та відшкодування моральної шкоди відмовити.
		Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові. 
		Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
		Судді:                                                                                                          Д. Д. Луспеник
		                                                                                                                Б. І. Гулько
		                                                                                                                Г. В. Коломієць

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...