Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/13953/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано судом: 24.12.2021. Зареєстровано: 27.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 28.12.2021.

Номер судового провадження: П/380/14140/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		24 грудня 2021 року
		справа №380/13953/21
		провадження № П/380/14140/21
		Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 17.08.2021 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі  ВЧ НОМЕР_1 НГУ, відповідач) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії. 
		Ухвалою №380/13703/21 від 20.08.2021 суд роз`єднав позовні вимоги ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в самостійні провадження, в провадженні цієї справи розглядаються такі вимоги:
		- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо непроведення розрахунку при звільненні, - невиплату ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) грошової компенсації за неотримане речове майно;
		- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України виплатити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно у розмірі 17030,20 (сімнадцять тисяч тридцять) гривень 20 копійок згідно Довідки №73 від 19.07.2021, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач повідомив, що проходив військову службу за контрактом у ВЧ НОМЕР_1 НГУ, 27.07.2017 звільнений з військової служби в запас та виключений зі списків особового складу частини. Позивач стверджує, що на день його звільнення відповідач не провів виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно. В липні 2021 року уповноважений представник позивача звернувся до командування ВЧ НОМЕР_1 НГУ про надання довідки про вартість неотриманого речового майна та здійснення виплати на підставі цієї довідки грошової компенсації за неотримане речове майно. У відповідь на адвокатський запит представника позивача листом №50/14/33-Аз1019 від 19.07.2021 ВЧ НОМЕР_3 НГУ інформувала заявника, що ОСОБА_1 проведено нарахування за неотримане речове майно згідно довідки-розрахунку №73 від 19.07.2021, сума компенсації становить 14432,37 грн.
		Суд ухвалою від 13.09.2021 відкрив провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 та призначив таку до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, за наявними матеріалами. Відповідачу запропоновано подати відзив на позовну заяву із викладенням позиції щодо визнання чи заперечення позову.
		Відповідач подав відзив на позовну заяву, позов не визнає, просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі. Відповідач вказує, що ОСОБА_1 перед звільненням з військової служби не подавав рапорт щодо нарахування та виплати йому грошової компенсації за неотримане речове майно. Позивач зауважує, що з цією позовною заявою звернувся до суду 17.08.2021, при цьому виключений зі списків особового складу військової частини 27.07.2017, тому вважає, що позивач пропустив визначений частиною п`ятою статті 122 КАС України місячний строк звернення до суду, просить суд залишити позов ОСОБА_1 без розгляду.
		Вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строків звернення до суду, суд керується такими міркуваннями:
		Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду у справах щодо проходження публічної служби встановлюється місячний строк.
		Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду Верховного Суду в постанові від 30.11.2020 у справі №480/3105/19 визначила правову природу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а також строки виплати цієї компенсації. Судова палата дійшла до висновку, що речове забезпечення не має характеру винагороди за виконану працю, а спрямоване насамперед на задоволення потреб військовослужбовців під час несення ними військової служби. Отже, речове майно не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням) військовослужбовця. Щодо правової природи компенсації за неотримане речове майно, судова палата вказала, що таку слід розглядати як особливий, окремий вид належних військовослужбовцю сум. Чинне законодавство передбачає обов`язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини. Умовою для виникнення такого обов`язку є подання військовослужбовцем відповідного рапорту під час проходження служби. Враховуючи визначену у цитованій постанові правову природу грошової компенсації за неотримане речове майно, Верховний Суд в постанові від 26.05.2021 у справі №380/5093/20 сформував правовий висновок, що спеціальним строком звернення до суду з позовом щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно на підставі довідки є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України; оскільки розрахунок суми компенсації здійснюється військовою частиною в довідці про нараховану грошову компенсацію за неотримане речове майно вартість речового майна, що належить до видачі, то місячний строк звернення до суду обчислюється з дати видачі військовослужбовцю/колишньому військовослужбовцю відповідної довідки.
		За обставин цієї справи на дату звільнення з військової служби (27.07.2017) відповідач не провів виплату позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно. Разом з тим, перед виключенням зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_1 не звертався до командування військової частини з рапортом щодо виплати грошової вартості за неотримане під час проходження служби речове майно. На адвокатський запит представника позивача ВЧ НОМЕР_1 НГУ провела відповідні розрахунки та разом із листом №50/14/33-Аз1019 від 19.07.2021 надіслала довідку про вартість речового майна №73 від 19.07.2021, що належить до видачі солдату ОСОБА_1 . З цим позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 17.08.2021, тобто в межах місяця з дати видачі відповідачем довідки №73 від 19.07.2021 про вартість речового майна, що належить до видачі позивачу. За наведених обставин суд дійшов висновку, що місячний строк звернення до суду з цим позовом не пропущений.
		 
		Суд вивчив доводи сторін, викладені в заявах по суті спору, дослідив долучені до матеріалів справи копії письмових доказів та встановив такі фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини:
		ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом в Національної гвардії України. Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 №34 о/с від 26.07.2017 ОСОБА_1 звільнений з військової служби в запас за п. «а» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із закінченням строку контракту); відповідно до наказу №191 від 27.07.2017 з 27.07.2019 виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. 
		Перед виключенням зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_1 не звертався до командування військової частини з рапортом з висловленим бажанням отримати речове майно, яке не було отримане ним під час проходження військової служби, або ж грошову компенсацію за нього.
		На адвокатський запит представника позивача від 02.07.2021 листом №50/14/33-Аз1019 від 19.07.2021 ВЧ НОМЕР_4 НГУ повідомила про проведене нарахування за неотримане речове майно та надіслала заявнику довідку про вартість речового майна №73 від 19.07.2021. Відповідно до даних цієї довідки сума грошової компенсації вартості речового майна, що належить до видачі за 42 предмета складає 14432,37 грн., сума податку з доходів фізичних осіб становить 2597,83 грн., потреба разом з ПДФО становить 17030,20 грн. 
		 
		При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:
		Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 та пункту 2 частини першої статті 19 КАС України спори з приводу проходження та звільнення з публічної служби віднесено до юрисдикції адміністративних судів. 
		Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII. Згідно з частиною першою статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. 
		Згідно з частиною третьою статті 24 Закону №2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
		Пункт 242 розділу XII «Звільнення з військової служби» Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, визначає таке:
		Після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік. [. . . ] Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
		Правові засади організації та порядку діяльності Національної гвардії України, її загальну структуру, функції та повноваження визначає Закон України «Про Національну гвардію України» від 13.03.2014 №876-VII (далі -Закон №876-VII). Відповідно до частини третьої статті 20 Закон №876-VII норми забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України військовою формою одягу, спеціальним одягом, взуттям та спорядженням, а також іншими предметами речового майна визначаються Міністерством внутрішніх справ України.
		Відповідно до частини другої статті 21 Закону №876-VII військовослужбовці Національної гвардії України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства.
		Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі  Закон №2011-XII). В статті 9 цього Закону закріплено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
		Згідно з статтею 91 Закону №2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
		Постановою Кабінету Міністрів України №178 від 16.03.2016 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі  Порядок №178), що містить такі положення:
		1. Цей Порядок визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація).
		2. Виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.
		3. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: - звільнення з військової служби; - загибелі (смерті) військовослужбовця.
		4. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
		5. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
		Наказом МОУ від 29.04.2016 №232 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту» з метою упорядкування речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України затверджена «Інструкція про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період» (Інструкція №232). 
		Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Інструкції військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
		Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
		Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.
		 
		При прийнятті рішення суд керується такими мотивами:
		ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом в Національної гвардії України, 26.07.2017 прийнятий наказ №34-ос про його звільнення в запас Збройних Сил України у зв`язку із закінченням строку контракту. Це рішення реалізоване 27.07.2017 шляхом видачі наказу по стройовій частині, відповідно до якого позивач виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. 
		ОСОБА_1 перед звільненням з військової служби не звертався до командування військової частини НОМЕР_1 НГУ з рапортом про бажання отримати речове майно, яке не було отримане ним під час проходження військової служби, або отримати грошову компенсацію за нього. Із запитом (від 02.07.2021) щодо видачі документів та надання інформації звернулась адвокат Гірник О.О. вже після звільнення ОСОБА_1 з військової служби. Відповідач листом №50/14/33-Аз1019 від 19.07.2021 надіслав ОСОБА_1 довідку про вартість речового майна №73 від 19.07.2021. 
		Оцінюючи аргументи відповідача щодо відсутності підстав для здійснення нарахування та виплати зазначеної компенсації з огляду на відсутність відповідного рапорту військовослужбовця перед звільненням зі служби суд враховує таке:
		Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Верховний Суд в постанові від 23.08.2019 у справі №2040/7697/18 вказав таке:
		«[…] 28. Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення «у разі звільнення з військової служби», а не, наприклад, «при звільненні з військової служби», дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).
		29. Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
		30. На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку №178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів».
		Отже, після звільнення ОСОБА_1 з військової служби в нього залишилося право на отримання грошової компенсації вартості за неотримане ним під час проходження служби речове майно, разом з тим, для реалізації цього права йому слід було вчинити активні дії  подати рапорт (заяву) відповідного змісту.
		Отже, оцінюючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині «визнання протиправною бездіяльності ВЧ НОМЕР_1 НГУ щодо не проведення розрахунку при звільненні», суд враховує, що ОСОБА_1 перед звільненням з військової служби не повідомив відповідача шляхом подання рапорту про обраний ним спосіб - отримати речове майно в натурі чи отримати грошову компенсацію за невидане речове майно; при звільненні позивач не заперечував щодо виключення його зі списків особового складу військової частини попри наявність заборгованості по видачі речового майна. Такі дії позивача суд розцінює як згоду на виключення його зі списків особового складу військової частини без проведення з ним повного розрахунку по речовому майну, тому в цій ситуації має місце виняток із загального правила, передбаченого пунктом 242 Положення №1153/2008 (відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, постанова №480/3105/19 від 30.11.2020). Спір між сторонами виник 19.07.2021  після того, як ОСОБА_1 визначився зі способом отримання заборгованості (грошова компенсація, а не речове майно в натурі), а військова частина на звернення його представника провела нарахування суми грошової компенсації за належне речове майно, проте не здійснила виплати коштів у відповідній сумі. Отже, відповідач не допускав оскарженої позивачем бездіяльності при звільненні його зі служби, а позовні вимоги в цій частині є безпідставними.
		Відповідач не надав суду доказів виплати позивачу грошової компенсації на підставі довідки №73 від 19.07.2021 в сумі 17030,20 грн. Разом з тим, обраний позивачем спосіб захисту його прав (зобов`язати виплатити компенсацію) за наявного розрахунку суми заборгованості суд вважає неефективним. Використовуючи надані статтею 9 КАС України повноваження суд виходить за межі позовних вимог з метою ефективного захисту прав позивача та приймає рішення про стягнення з відповідача суми заборгованості.
		Щодо позовних вимог в частині здійснення компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 (далі  Порядок №44), суд враховує таке:
		відповідно до положень Порядку №44:
		- грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби (пункт 2);
		- виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" (пункт 3);
		- виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення (пункт 4); 
		- грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення (пункт 5). 
		Згідно з пунктом 163.1 статті 163 Податкового кодексу України (далі  ПК України) об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
		Згідно з підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: <…> г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов`язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом; <…>.
		За пунктом 168.5. статті 168 ПК України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
		Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Верховний Суд в постанові від 19.02.2020 у справі №802/1677/16-а вказав таке:
		27. […] предметом спору в цій справі є не компенсація податку з доходів фізичних осіб, а стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиплати позивачу при звільненні з військової служби грошової компенсації замість неотриманого речового майна.
		28. У справі встановлено, що на дату виключення позивача зі списків особового складу грошової компенсації за неотримане речове майно відповідач йому не виплатив. Згодом частину заборгованої суми військова частина сплатила, однак, як з`ясували суди, не в повному обсязі, тому їхній висновок про стягнення цих коштів є правильним.
		29. У цьому зв`язку треба додати, що грошова компенсація за неотримане речове майно, що підлягало видачі під час проходження військової служби не є грошовим забезпеченням військовослужбовця (чи його складовою) і за своєю суттю не може вважатися оподатковуваним місячним/річним доходом такої особи. Позивач за час несення військової служби не отримав речового майна (як-от одяг, взуття, спорядження), яке йому належало, тож поніс власні витрати на його придбання. При звільненні військовослужбовцю (за Законом № 2011-ХІІ) повинні компенсувати ці витрати які, відповідно до пункту 7 Порядку № 178, здійснюються в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених, зокрема, Міноборони на відповідний рік.
		30. Крім того, утримавши з належних позивачу до виплати сум грошової компенсації за неотримане речове майно податок з доходів фізичних осіб відповідач фактично позбавив його частини цієї грошової компенсації, що не узгоджується з підходом законодавця до оподаткування доходів військовослужбовців (пункт 168.5.статті 168 Податкового кодексу України)».
		З урахуванням наведених правових висновків Верховного Суду суми ПДФО, вирахувані з грошової компенсації замість належного військовослужбовцю (в т.ч. колишньому) речового майна, повинні бути компенсовані на підставі Порядку №44.
		Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково, при цьому вийшовши за межі позовних вимог.
		Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 246 КАС України у разі необхідності в резолютивній частині рішення також вказується про порядок і строк виконання рішення. Суд встановлює, що при виплаті ОСОБА_1 суми компенсації вартості неотриманого речового майна та утриманні з цієї суми передбачених законодавством податків та зборів відповідачу слід одночасно здійснити компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004.
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого:
		відповідно до норм статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 908 грн. Представник позивача також просить суд стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн. Ухвалою №380/13703/21 від 20.08.2021 суд роз`єднав позовні вимоги ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_1 НГУ в самостійні провадження, тому в цій справі суд вирішує питання щодо розподілу половини з цих витрат (1000 грн.). Позивач надав суду такі докази понесення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн.: договір №423 про надання правової допомоги від 19.07.2021, додаток №1 до договору №423 від 19.07.2021, акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 12.08.2021, ордер про надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 у Львівському окружному адміністративному суді на підставі зазначеного договору адвокатом Гірник О.О., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Гірник О.О. серія ЛВ №000954 від 18.04.2018.
		Оскільки в цій справі суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з огляду на встановлені КАС України правила розподілу судових витрат понесені позивачем витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог. 
		 
		Керуючись ст.ст. 9, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295, пп.15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, суд 
		ВИРІШИВ:
		Адміністративний позов задовольнити частково.
		Стягнути з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) 17030 (сімнадцять тисяч тридцять) гривень 20 коп.
		Встановити такий порядок виконання цього рішення: при виплаті ОСОБА_1 17030,20 грн. та утриманні з цієї суми передбачених законодавством податків та зборів відповідачу слід одночасно здійснити компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004.
		В задоволенні інших позовних вимог  відмовити.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати на сплату судового збору в сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривень та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 500 (п`ятсот) гривень.
		Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		Суддя Москаль Р.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...