Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 280/8519/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших зборів.
Надіслано для оприлюднення: 24.12.2021. Зареєстровано: 27.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 28.12.2021.
Дата набрання законної сили: 12.11.2021
Номер судового провадження: 852/6904/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		П О С Т А Н О В А
		і м е н е м У к р а ї н и
		 
		12 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 280/8519/20
		Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: 
		головуючого - судді Чабаненко С.В.,
		 суддів: Чумака С.Ю., Юрко І.В., 
		розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 березня 2021 року у справі №280/8519/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),- 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 звернулась з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просила:
		- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.11.2020 № Ф-23500-13;
		- визнати протиправною бездіяльність щодо невжиття заходів для повернення позивачу помилково сплаченого єдиного внеску у розмірі 29293,44 грн.;
		- зобов`язати відповідача підготувати та подати Головному управлінню Держаної казначейської служби України у Запорізької області висновок про повернення помилково сплаченого ЄСВ на погашення недоїмки у розмірі 29293,44 грн.;
		- зобов`язати відповідача здійснити коригування інтегрованої картки позивача з метою виключення (списання) заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску розміром 31371,56 грн., що виникла в період з 01.01.2018 по 27.02.2020, а також штрафу у розмірі 5858,72 грн. та пені за період з 10.02.2018 по 27.02.2020 у розмірі 13577,84 грн.
		Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02 березня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-23500-13 від 17.11.2020. Зобов`язано Головне управління ДПС у Запорізькій області здійснити коригування індивідуальної картки платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення (списання) заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску у розмірі 31371,56 грн., що виникла в період з 01.01.2018 по 27.02.2020, а також штрафу у розмірі 5858,72 грн. та пені за період з 10.02.2018 по 27.02.2020 у розмірі 13577,84 грн. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Запорізькій області щодо невжиття заходів для повернення ОСОБА_2 помилково сплаченої суми єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне страхування у розмірі 29293,44 грн. Зобов`язано Головне управління ДПС у Запорізькій області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області висновок про повернення ОСОБА_2 помилково сплаченої суми єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 29293,44грн.
		Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позов в повному обсязі.
		Дана справа розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
		Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, відповідно до даних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ФОП ОСОБА_2 18.12.2003 зареєстрована як фізична особа-підприємець(запис №21030170000016418) та 20.03.2020 припинила підприємницьку діяльність (запис №21030060004016418).
		На підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів та відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI ГУ ДПС у Запорізькій області 12.02.2020 року сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5529-50 ФОП ОСОБА_2 на загальну суму боргу 29293,44 грн.
		Згідно з квитанцією №0.0.1632539099.1 від 27.02.2020 року позивачем борг сплачено на р/рUA768999980000355649204000829 у повному обсязі в сумі 29293 грн. 44 коп. 
		Податковий орган рішенням №0027735005 від 03.03.2020 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до ФОП ОСОБА_2 застосовано штрафні санкції в сумі 5858,72 грн. та за період з 10.02.2018 року по 27.02.2020 року нараховано пеню в сумі 13577,84 грн. відповідно до ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».
		Водночас, судом першої інстанції встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27.04.2020 року у справі № 280/2054/20, яке набрало законної сили 12.08.2020 року визнано протиправним та скасовано:
		- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5529-50 від 12.02.2020 року щодо сплати боргу з недоїмки по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 29293,44 грн., який виник станом на 31.01.2020 року;
		- рішення №0027735005 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 03.03.2020, яким застосовано до ОСОБА_2 штраф у сумі 5858,72грн. та нараховано пені у сумі 13577,84грн. 
		07.10.2020 року позивач звернулась до Вознесенівського управління у м. Запоріжжі ГУ ДПС у Запорізькій області із заявою про перерахування надмірно сплачених коштів у розмірі 29293,44 грн. за вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5529-50 від 12.02.2020 року.
		ГУ ДПС у Запорізькій області листом від 29.10.2020 року № 25647/14/08-041-04-25 повідомило, що сплачена сума 29293,44 грн. по ЄСВ 27.02.2020 року зарахована в рахунок погашення боргу, який обліковувався в ІКП 71040000 станом на 31.01.2020 року та поверненню не підлягає, оскільки рішенням суду по справі №280/2054/20 від 27.04.2020 року не було заявлено вимог щодо коригування даних інтегрованої картки платника податків шляхом виключення нарахувань з єдиного внеску. Крім того, повідомлено, що станом на 29.10.2020 року в ІКП 7104000 обліковується заборгованість зі сплати ЄСВ у сумі 2078,12 грн. за січень-лютий 2020 року (а.с.9).
		17.11.2020, на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів та відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI ГУ ДФС у Запорізькій області позивачу сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-23500-13 на загальну суму боргу 2078,12грн., у т.ч.: недоїмка 2078,12 грн. (а.с.26).
		При цьому судом першої інстанції встановлено, що відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу з Пенсійного фонду України (форма ОК-5) страхувальником-роботодавцем за період січень-лютий 2020 року сплачувався внесок з його заробітної плати (а.с.14-15).
		Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку щодо протиправності вимоги про сплату боргу, оскільки остання прийнята не в порядку, та не в спосіб визначені чинним законодавством. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку щодо протиправної бездіяльності податкового органу, оскільки останнім не вжито заходів для повернення платнику податків зайво сплаченого єдиного внеску, а також не здійснено відповідне коригування в інтегрованій картці платника податків.
		Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
		Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) самозайнята особа платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
		Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону;
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
		Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
		Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям:
		застрахована особа фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;
		страхувальники це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.
		Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
		Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
		Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:
		для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
		для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
		для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
		В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.
		З аналізу наведених норм права вбачається, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. При цьому необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
		Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
		На підставі наведеного можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
		Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.
		Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає відповідач, щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
		В свою чергу з матеріалів справи вбачається, що позивач протягом січня-лютого 2020 року працювала у ФОП  ОСОБА_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), тобто була найманим працівником. При цьому у зазначеному періоді роботодавець сплачував за позивача єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, що також підтверджується індивідуальними даними застрахованої особи за формою 5-ОК, наданих ГУ ПФУ в Кіровоградській області (а.с. 14-16).
		Доказів зворотного відповідачем не надано. Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження господарської діяльності під час розгляду справи не встановлено. 
		Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід вд неї.
		Враховуючи виклалені норми права та обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що у відповідача не було правових підстав для нарахування ОСОБА_2 єдиного соціального внеску та відповідно, прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-23500-13 від 17.11.2020 року.
		Стосовно вимог позовної заяви щодо про зобов`язання податковий орган здійснити коригування інтегрованої картки позивача з метою виключення (списання) заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску, суд зазначає наступне. 
		Порядоком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України №422 від 07.04.2016 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України за №751/28881 від 20.05.2016 (далі - Порядок №422) визначено питання організації діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
		Згідно з положенням пункту 1 Розділу І вказаного Порядку №422, інтегрована картка платника (далі - ІКП) це - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.
		Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Порядку№ 422 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Облікові та звітні показники включаються до еталонних довідників з подальшим обов`язковим внесенням відповідних змін до реєстрів операцій та показників, які формуються ДФС за погодженням Міністерства фінансів України. Зміни до реєстрів операцій та показників вносяться не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем впровадження нових операцій та/або показників. Спеціальне кодування всіх операцій, що використовуються для відображення в ІКП облікових показників, забезпечує автоматизоване ведення ІКП. Усі вартісні облікові операції та облікові показники в ІКП проводяться у гривнях з двома десятковими знаками. Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій. В ІКП на дату проведення кожної облікової операції підбиваються підсумки за всіма її графами.
		Приписами пункту 5 розділу І Порядку №422 визначено, що контроль достовірності первинних показників за єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень. Дії працівників органів ДФС під час відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників фіксуються із зазначенням ідентифікатора користувача, дати та часу дії. При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов`язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою. У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.
		Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу 2 Порядку №422, з метою забезпечення контролю за коректністю відображення інформації в інформаційній системі органів ДФС при відкритті/закритті ІКП підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, проводиться щоденний контроль шляхом формування реєстрів перевірки записів за напрямами: відповідність форм відкритих ІКП затвердженому переліку форм ІКП; відповідність відкритої ІКП за видами бюджетів та платежів як для юридичних, так і для фізичних осіб відповідно до затвердженого переліку форм ІКП; наявність нарахованих сум, сум податкового боргу, заборгованості з єдиного внеску та переплати за платежами, за якими не передбачено подання платником податкової звітності до органу ДФС (крім платежів, які контролюються органами ДФС в частині актів перевірок); наявність відкритої ІКП за платником, який знятий з обліку в органі ДФС; наявність у платника, якого виключено з реєстру платників певного податку, відкритої ІКП без ознаки «платник відсутній в реєстрі»; наявність нарахованих сум, сум податкового боргу, заборгованості з єдиного внеску в ІКП зі спеціальним кодом «платежі до з`ясування»; одночасна наявність показника переплати та невиділеного (незафіксованого) податкового боргу з грошового зобов`язання (заборгованості (без пені)) в ІКП; від`ємне значення переплати та/або боргу (заборгованості) в ІКП.
		Отже, з аналізу наведених норм слідує, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює наявність матеріально - правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, відповідно належним способом захисту порушеного права позивача є вимога про зобов`язання відповідача здійснити дії з відображення/коригування у інтегрованій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №805/4374/15-а і відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України враховується судом при вирішені цього спору.
		Водночас, саме у разі скасування вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування в інтегрованій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.
		Отже, в даному випадку судом першої інстанції обрано належний та ефективний способом захисту порушеного права позивача, а саме, зобов`язання відповідача здійснити коригування індивідуальної картки платника податків ОСОБА_2 шляхом виключення заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску у загальному розмірі 31371,56 грн., що виникла в період з 01.01.2018 по 27.02.2020, а також штрафу у розмірі 5858,72 грн. та пені за період з 10.02.2018 по 27.02.2020 у розмірі 13577,84 грн.
		Стосовно вимог щодо визнання протиправною бездіяльності щодо невжиття заходів для повернення позивачу помилково сплаченого єдиного внеску у розмірі 29293,44 грн., колегія суддів враховує наступне.
		Так, з урахування норм ст. 9 та ст. 11 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» розроблено Порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 року № 6 (далі - Порядок № 6).
		Відповідно до п. 3 Порядку №6, надміру сплачені суми єдиного внеску - суми коштів, які на певну дату зараховані на відповідний рахунок 3719 понад нараховані суми єдиного внеску на таку дату (крім сум авансових платежів, граничний строк сплати яких не настав, сплачених відповідно до абзацу другого частини восьмої статті 9 Закону); помилково сплачені суми єдиного внеску - суми коштів, які на певну дату зараховані на невідповідний рахунок 3719 та/або сплачені з рахунку неналежного платника; рахунок 3719 - відповідні не бюджетні рахунки за балансовим рахунком 3719 «Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування», відкриті в органах Державної казначейської служби України.
		Пунктами 4-7 Порядку №6 встановлено, що у випадку надмірної сплати сум єдиного внеску на рахунок 3719 органом доходів і зборів здійснюється зарахування цих коштів у рахунок майбутніх платежів за тим самим рахунком відповідно до встановленого розміру єдиного внеску та у порядку календарної черговості виникнення зобов`язань платника з цього платежу.
		Повернення коштів здійснюється у випадках:
		1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок 3719;
		2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок 3719;
		3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на рахунок з обліку доходів бюджету;
		4) помилкової сплати податкових зобов`язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Податковим кодексом України, на рахунок 3719.
		Абзацом 5 п.6 Порядку передбачено, що у разі надходження заяви про повернення коштів, що надміру сплачені страхувальниками, які беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, платник додає оригінал або завірену ним копію розрахункового документа (квитанцію, платіжне доручення тощо), що підтверджує сплату коштів на рахунок 3719.
		Відповідно до п. 7 Порядку № 6 у разі надходження заяви про повернення коштів з рахунку 3719, як то має місце в рамках даного юридичного спору, підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, у строк не більше ніж десять робочих днів з дати реєстрації заяви проводить перевірку наданої платником інформації.
		Заява залишається без задоволення у таких випадках:
		- невідповідність заяви формі, визначеній у додатку 1 до цього Порядку;
		- недостовірність викладеної у заяві платника інформації;
		- подання заяви не за місцем обліку надміру та/або помилково сплачених сум єдиного внеску;
		-наявність у платника заборгованості зі сплати єдиного внеску та/або фінансових санкцій.
		У разі відмови в задоволенні заяви про повернення коштів з рахунку 3719 платнику єдиного внеску підрозділом органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, надається повідомлення за підписом посадової особи із зазначенням причин відмови.
		Отже. Вищенаведені приписи передбачають, що повернення надміру сплачених сум єдиного внеску здійснюється відповідним підрозділом органу доходів і зборів на підставі заяви платника податків у випадках, визначених пунктом 5 Порядку № 6, за умови відсутності у платника податків заборгованості зі сплати єдиного внеску та/або фінансових санкцій. При цьому, перелік підстав, з яких платнику податків може бути відмовлено у задоволенні його заяви, передбачений пунктом 7 Порядку № 6, є вичерпним.
		Колегія суддів вважає неспроможними доводи апелянта стосовно того, що в ІКП 71040000 позивача обліковується заборгованість зі сплати ЄСВ у розмірі 2078,12 грн., оскільки рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27.04.2020 у справі № 280/2054/20, яке набрало законої сили, визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5529-50 від 12.02.2020, за якою ОСОБА_2 була зобов`язана сплатити борг з недоїмки по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 29293,44 грн., який виник станом на 31.01.2020. Корім того, вищевказаним судовим рішенням також визнано протиправним та скасовано Рішення №0027735005 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 03.03.2020, яким застосовано до ОСОБА_1 штраф у сумі 5858 грн. 72 коп. та нараховано пені у сумі 13577 грн. 84 коп.
		Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Таким чином, наведене свідчить, що відповідач був обізнаний, що наявними у справі №280/2054/20 доказами підтверджено статус позивача як застрахованої особи, сплату його роботодавцем ЄСВ в розмірі не менше мінімального, а також фактичне не здійснення позивачем підприємницької діяльності та відсутність доходів від провадження такої діяльності.
		Колегія суддів з урахуванням викладених норм та фактичних обставин справи вважає вірним висновок суду першої інстанції стосовно того, що підстави відмови у поверненні помилково сплачених сум єдиного внеску, викладені у листі ГУ ДПС у Запорізькій області від 29.10.2020 № 25647/14/08-01-04-25 є необґрунтованими, а відмова протиправною.
		Стосовно позовних вимог про зобов`язання відповідача вчинити дії, суд зазначає наступне.
		Пунктами 7, 8 Порядку №6 передбачено, що у разі задоволення заяви про повернення коштів з рахунку 3719 підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, передає заяву з відміткою про підтвердження повернення коштів до підрозділу органу доходів і зборів, відповідального за ведення обліку платежів та складання звітності.
		Підрозділ органу доходів і зборів, відповідальний за ведення обліку платежів та складання звітності, у строк не більше ніж три робочих дні з дня отримання заяви з відміткою про підтвердження повернення коштів на підставі даних інформаційної системи готує висновок за формою згідно з додатком 2 до цього порядку (далі - висновок) та два примірники реєстру висновків про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску (далі - реєстр висновків) за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. Висновки реєструються в журналі обліку висновків про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку та протягом одного робочого дня від дати їх реєстрації разом з примірником реєстру висновків передаються до підрозділу органу доходів і зборів, відповідального за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку.
		На підставі висновку та у строк не пізніше ніж три робочих дні з дня його реєстрації підрозділ органу доходів і зборів, відповідальний за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку, нижчого рівня оформлює розрахунковий документ на повернення коштів з рахунку 3719, на який їх було сплачено, та направляє його відповідному управлінню (відділенню) Державної казначейської служби України у районі, районі у місті, місті обласного, республіканського значення (далі - управління (відділення) Казначейства).
		Управління (відділення) Казначейства на підставі розрахункового документа органу доходів і зборів нижчого рівня перераховує кошти за рахунок поточних надходжень за день з відповідного рахунку 3719 на рахунок платника, зазначений у заяві, відкритий у банку або органі казначейства.
		Отже, чинним законодавцем встановлено порядок та підстави повернення платнику надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а тому судом першої інстанції вірно обрано спосіб захисту порушеного права позивача, шляхом зобов`язання відповідача сформувати та подати до відповідного управління (відділення) Державної казначейської служби України висновок про повернення позивачу суми єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне страхування в розмірі 29293,44 грн.
		Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
		З урахуванням приведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засідання усіх обставин справи в їх сукупності.
		Статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись ст.ст. 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області  залишити без задоволення.
		Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 березня 2021 року у справі №280/8519/20 - залишити без змін.
		Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 328  329 КАС України.
		 
		 
		Головуючий - суддяС.В. Чабаненко 
		 
		 суддяС.Ю. Чумак 
		 
		 суддяІ.В. Юрко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...