Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 155/98/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 28.12.2021. Зареєстровано: 29.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 31.12.2021.

Номер судового провадження: 1-кп/155/17/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018030000000533

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа №155/98/19
		Провадження №1-кп/155/17/21
		 
		 
		 
		 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 грудня 2021 року                        місто Горохів
		 
		Горохівський районний суд Волинської області в складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 
		за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		прокурора ОСОБА_3 ,
		захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		обвинуваченого ОСОБА_6 ,
		потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		представника потерпілих ОСОБА_9 ,
		цивільного відповідача ОСОБА_10 ,
		представника цивільного відповідача ОСОБА_11 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження про обвинувачення
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Рачин Горохівського (Луцького) району Волинської області, який проживає в АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, працюючого водієм у ФОП « ОСОБА_10 », несудимого,
		 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_6 23 листопада 2018 року, близько 13 години 15 хвилин, керуючи автобусом марки «I-VAN А07А1-60», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , сполученням Горохів-Антонівка-Луцьк, рухаючись заднім ходом по території автостанції міста Горохів, що по вулиці Луцькій, 27, місто Горохів, Волинської області, проявив безпечність, не уважно стежив за дорожньою обстановкою, не переконався, що це не створить небезпеки чи перешкоди іншим учасникам руху, для забезпечення безпеки руху не звернувся за допомогою до інших осіб, в результаті чого скоїв наїзд на ОСОБА_12 , яка стояла на території автостанції.
		В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_12 , згідно з висновком експерта Горохівського міжрайонного відділення Волинського обласного бюро судово-медичних експертиз №96 від 14 грудня 2018 року, отримала тілесні ушкодження у вигляді чисельних синців та садна голови, тулуба та кінцівок; рани правої кисті, перелому кісток правого передпліччя та тазу, двох зон перелому (лобно-скроневої ділянки зліва та потиличної справа) кісток склепіння та основи черепу з вогнищевими крововилитвами між м`які мозкові оболонки, розтрощення грудної клітки та грудного відділу хребта з множинними розривами легень, серця, аорти.
		Смерть ОСОБА_12 наступила внаслідок розтрощення грудної клітки з обширними пошкодженням внутрішніх органів.
		В прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, стало грубе порушення водієм ОСОБА_6 вимог п. 2.3 б), п. 10.1, п. 10.9 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року (з наступними змінами та доповненнями), а саме:
		п. 2.3 б)  для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну…;
		п. 10.1  перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху...;
		п. 10.9  під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.
		Допитаний в судовому засіданні по суті пред`явленого обвинувачення обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, визнав повністю, підтвердив обставини вчинення злочину відповідно до пред`явленого обвинувачення, додатково пояснив, що 23 листопада 2018 року близько 13 години 15 хвилин виїжджаючи з території автостанції міста Горохів рейсовим автобусом сполученням Горохів-Антонівка-Луцьк, рухаючись заднім ходом не помітив потерпілу ОСОБА_12 , яка стояла позаду автобуса, внаслідок чого здійснив на неї наїзд. В результаті отриманих травм остання померла на місці події. Щиро розкаюється у вчиненому, обставин, викладених у обвинувальному акті, не оспорює. Просить суворо не карати та не позбавляти його волі. Цивільні позови потерпілих визнає частково, поряд з цим висловлює свій намір компенсувати останнім завдану матеріальну та моральну шкоду в меншому розмірі. Також просить не обирати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом, оскільки керування транспортними засобами є його основним джерелом доходу, оскільки він працював та працює водієм.
		Потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судовому засіданні при призначенні покарання обвинуваченому поклалися на думку суду, також, просили постановити законне та справедливе рішення. Разом з тим, потерпіла ОСОБА_7 зменшила свої позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди, просила стягнути в її користь 45140 гривень завданої матеріальної шкоди. В частині стягнення моральної шкоди потерпілі свої позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
		Окрім показань обвинуваченого ОСОБА_6 його винуватість у інкримінованому злочині також підтверджується наступними доказами, що містяться в матеріалах кримінального провадження, досліджених судом, які є належними та допустимими, зокрема:
		 протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 23 листопада 2021 року із схемою та фото таблицями до нього, згідно з якими зафіксовано територію автостанції міста Горохів Волинської області, місце дорожньо-транспортної пригоди, розташування автобуса марки «I-VAN А07А1-60», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , розташування тіла потерпілої ОСОБА_12 біля автобуса, а також пошкодження у вигляді тріщини заднього бампера вказаного автобуса;
		 висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 23 листопада 2018 року відповідно до якого у ОСОБА_6 ознак сп`яніння не виявлено;
		 протоколами огляду предметів від 4 грудня 2018 року, відповідно до яких було оглянуто записи з камер відеоспостереження на яких зафіксовано інформацію щодо дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 23 листопада 2018 року на території автостанції міста Горохів Волинської області, що за адресою: вулиця Луцька, 27, місто Горохів, Волинська область;
		 листом Волинського обласного наркологічного диспансеру №4483/1-7 від 13 грудня 2018 року відповідно до якого в результаті проведеного 28 листопада 2018 року дослідження встановлено, що вмісту алкоголю в крові ОСОБА_6 не виявлено;
		 висновкомексперта №96від 14грудня 2018року відповіднодо якого ОСОБА_12  отримала тілесні ушкодження у вигляді чисельних синців та садна голови, тулуба та кінцівок; рани правої кисті, перелому кісток правого передпліччя та тазу, двох зон перелому (лобно-скроневої ділянки зліва та потиличної справа) кісток склепіння та основи черепу з вогнищевими крововилитвами між м`які мозкові оболонки, розтрощення грудної клітки та грудного відділу хребта з множинними розривами легень, серця, аорти. Смерть ОСОБА_12 наступила внаслідок розтрощення грудної клітки з обширними пошкодженням внутрішніх органів. Виявлені ушкодження виникли внаслідок дії із значною силою тупих предметів. Характер та локалізація ушкоджень відповідає ушкодженням, які характерні для переїзду через тіло колеса транспортного засобу;
		 висновком експерта №448 від 24 січня 2019 року інженерно-транспортної експертизи відповідно до якого на момент експертного огляду автобуса марки «I-VAN А07А1-60», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 ходова частина знаходились в працездатному стані. На момент експертного огляду автобуса марки «I-VAN А07А1-60», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 рульове керування та гальмівна система знаходились в непрацездатному стані. На момент експертного огляду автобуса виявлено непрацездатність робочої гальмової системи та системи рульового керування, які виникли до ДТП. З технічної точки зору, виявлена непрацездатність робочої гальмової системи досліджуваного автобуса у вигляді розгерметизації гальмівної камери заднього лівого колеса, негативно впливали на керованість досліджуваного ТЗ, зокрема призводили до загального зменшення ефективності гальмування робочою гальмовою системою і як наслідок  збільшення гальмового шляху автомобіля. З технічної точки зору, виявлена технічна непрацездатність рульового керування у вигляді збільшеного люфту рульового керування негативно впливала на керованість досліджуваного ТЗ, а саме на функцію зміни напрямку руху. З технічної точки зору виявлені непрацездатність робочої гальмової системи та системи рульового керування автобуса марки «I-VAN А07А1-60», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 водій мав змогу виявити під час огляду перед виїздом.
		Розглянувши повно і всебічно кримінальне провадження, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, у тому числі перевіривши і оцінивши усі доводи учасників судового провадження, а також, аналізуючи всі наведені докази, які в своїй сукупності повно відтворюють картину події, суд приходить до висновку про винуватість ОСОБА_6 в тому, що він своїми необережними діями, котрі виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, і кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 2 ст. 286 КК України.
		Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, однак вчинений з необережності, також положення ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не лише кару, а й виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим так і іншими особами.
		Згідно з роз`ясненнями, наведеними у постанові Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» індивідуалізація покарання у даній категорії справ досягається зокрема не лише з урахуванням наслідків, що настали, а й характеру та мотиву допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
		До обставин, які, відповідно до вимог ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування завданих збитків.
		Обставин, які відповідно до вимог ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 суд не вбачає.
		Враховуючи викладені обставини справи, а також особу винного, який позитивно характеризується як за місцем роботи так і за місцем проживання, вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро розкаявся, є онкохворим, беручи до уваги його належну поведінку як на слідстві, так і в суді, суд вважає, за можливе, призначити обвинуваченому ОСОБА_6 найбільш наближене до мінімального покарання, передбачене санкцією статті за якою він притягується до кримінальної відповідальності та звільнити його від відбування покарання з випробуванням, застосувавши ст. 75 КК України з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
		Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи,  воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
		Додаткове покарання, що передбачене санкцією ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами судом не застосовується, оскільки, як встановлено судом, кримінальне правопорушення ним вчинено з необережності, обвинувачений не перебував у стані алкогольного сп`яніння, не залишав місце дорожньо-транспортної пригоди та відразу ж надав допомогу потерпілій, окрім того, він тяжко хворіє, а керування транспортними засобами є основним та єдиним джерелом його доходу та засобом для існування, а також єдиною можливістю для відшкодування завданих ним збитків.
		При вирішенні цивільних позовів потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином, суд виходить з наступного.
		Відповідно до ч. 4 ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Правовий аналіз наведеної норми Основного Закону свідчить про наявність механізму такого захисту, за умов додержання правил відповідних проваджень.
		Відповідно до положень статті 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		У відповідності до вимог ст. 128 КПК України особа, якій правопорушенням завдано шкоди, має право під час кримінального провадження пред`явити цивільний позов до обвинуваченого. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
		Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
		Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
		Крім того, ст. 1201 ЦК України передбачає, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання  це діяльність відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у межах повноважень, визначених цим Законом, а також суб`єктів господарювання, спрямована на: забезпечення належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого (далі тіла); забезпечення права громадян на захоронення їхнього тіла відповідно до їх волевиявлення, якщо таке є; створення та експлуатацію об`єктів, призначених для поховання, утримання і збереження місць поховань; організацію і проведення поховань померлих та/або загиблих (далі померлих); надання ритуальних послуг, реалізацію предметів ритуальної належності.
		Відповідно до ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.
		Так, відповідно до п. 27.1. ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.
		Згідно з п. 27.4 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі  Закон), страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
		Відповідно до ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.
		З копії полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/6534990 від 10 вересня 2018 року вбачається, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_10 була застрахована в АТ СК «Країна», забезпечений транспортний засіб  автобус марки «I-VAN А07А1-60», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 . Строк дії полісу з 11 вересня 2018 року до 10 березня 2019 року.
		Судом встановлено та не заперечується представником АТ «Страхова компанія «Країна», що потерпіла ОСОБА_7 дійсно зверталась до страхової компанії з заявою на виплату страхового відшкодування і вже з зазначеного часу страхова компанія була повідомлена про претензії потерпілої на страхове відшкодування шкоди, заподіяної забезпеченим транспортним засобом.
		Відповідно до статті 35.3 Закону, Страховик зобов`язаний надавати консультаційну допомогу заявнику при складанні заяви та на прохання заявника зобов`язаний ознайомити його з відповідними нормативними актами та порядком обчислення страхового відшкодування. Незважаючи на це, і порушуючи вимоги статті 35.3 Закону, страхова компанія не виконала обов`язків, покладених на неї, не надала будь-якої допомоги потерпілій для вирішення питання про отримання нею страхового відшкодування.
		Враховуючи вищевикладене, сума матеріальної шкоди, яка підлягає до виплати ОСОБА_7 з боку АТ «Страхова компанія «Країна» становить 44676 гривень (12х3723,00 гривні (розмір мінімальної заробітної станом на 23 листопада 2018 року).
		З наданих потерпілою ОСОБА_7 письмових доказів випливає, що вона понесла витрати на поховання та спорудження надгробного пам`ятника у розмірі 45140 гривень 00 копійок, а отже вказана шкода підлягає стягненню на користь останньої.
		Разом з тим, суд враховує ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_6 добровільно відшкодував потерпілій ОСОБА_7 50000 гривень, а тому завдану матеріальну стягує лише з АТ «Страхова компанія «Країна». В решті частини позову суд відмовляє.
		Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 суд враховує наступне.
		Статтею 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Згідно з ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім`єю.
		За змістом п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов`язковому з`ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.
		Таким чином, особою, яка має право на відшкодування шкоди в зв`язку з смертю ОСОБА_12 , є її діти потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
		Визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає до стягнення в користь потерпілих, аналізуючи обставини вчинення злочину, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що з врахуванням смерті близької людини, непоправної втрати і душевних страждань, а також характеру вимушених змін у їхніх життєвих стосунках, на користь потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 слід стягнути по 150000 гривень завданої моральної шкоди, в решті частини позву відмовити.
		Відповідно до ст. 27.3. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону,  МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
		Враховуючи вищевикладене, сума моральної шкоди, яка підлягає до виплати потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з боку Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» становить 44676 гривень кожному (12х3723 гривні (розмір мінімальної заробітної плати станом на 23 листопада 2018 року).
		Оскільки водій ОСОБА_6 на момент ДТП перебував у трудових відносинах з ФОП « ОСОБА_10 », у володінні якого знаходився транспортний засіб марки «I-VANА07А1-60»,реєстраційний номернийзнак НОМЕР_1  (що стверджується трудовим договором від 1 грудня 2008 року, а також трудовою книжкою ОСОБА_6 ), тому спричинена потерпілим моральна шкода підлягає стягненню також з ОСОБА_10 .
		Тому, враховуючи, що з АТ «Страхова компанія «Країна» в користь потерпілих стягується кожному по 44767 гривень моральної шкоди, то решту по 105324 гривні завданої моральної шкоди слід стягнути з ОСОБА_10 , а в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_6 суд відмовляє.
		Щодо позовних вимог потерпілих про стягнення витрат на правову допомогу суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу. 
		Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		Враховуючи те, що потерпілими не було належним чином підтверджено вартість наданих їм професійних правничих послуг, а тому в цій частині суд залишає позов без розгляду.
		Речових доказів у справі не має, оскільки ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 1 лютого 2019 року було скасовано арешт автобуса марки «I-VAN А07А1-60», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , належного на праві приватної власності ОСОБА_10 , який був накладений ухвалою суду від 28 листопада 2018 року.
		Судові витрати, згідно з ст.124 КПК України, що підтверджені документально, покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 .
		Керуючись ст.ст.368, 369, 370, 371, 374 КПК України, суд, 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_6  визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
		На підставі ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
		Цивільний позов ОСОБА_7 задовольнити частково.
		Стягнути з АТ «Страхова компанія «Країна» в користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди в сумі 44676 (сорок чотири тисячі шістсот сімдесят шість) гривень 00 копійок.
		В решті позову  відмовити.
		Стягнути з АТ «Страхова компанія «Країна» в користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування завданої злочином моральної шкоди в сумі 44676 (сорок чотири тисячі шістсот сімдесят шість) гривень 00 копійок.
		Стягнути з ОСОБА_10 в користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування завданої злочином моральної шкоди в сумі 105324 (сто п`ять тисяч триста двадцять чотири) гривні 00 копійок.
		В задоволенні решти позовних вимог  відмовити.
		Цивільний позов ОСОБА_8 задовольнити частково.
		Стягнути з АТ «Страхова компанія «Країна» в користь ОСОБА_8 в рахунок відшкодування завданої злочином моральної шкоди в сумі 44676 (сорок чотири тисячі шістсот сімдесят шість) гривень 00 копійок.
		Стягнути з ОСОБА_10 в користь ОСОБА_8 в рахунок відшкодування завданої злочином моральної шкоди в сумі 105324 (сто п`ять тисяч триста двадцять чотири) гривні 00 копійок.
		В задоволенні решти позовних вимог  відмовити.
		Цивільні позови потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу  залишити без розгляду.
		Стягнути з ОСОБА_6 в дохід держави судові витрати за проведення інженерно-транспортної експертизи в розмірі 2574 (дві тисячі п`ятсот сімдесят чотири) гривні 00 копійок.
		На вирок суду може бути подана апеляція до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		 
		Головуючий

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...