Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/1501/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин; про припинення права користування земельною ділянкою.
Надіслано для оприлюднення: 28.12.2021. Зареєстровано: 29.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 30.12.2021.
Дата набрання законної сили: 23.12.2021
Результат оскарження 14.06.2022 Верховний Суд: залишено постанову апеляційної інстанції без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		_____________________________________________________________________________________________
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 грудня 2021 рокум. ОдесаСправа № 916/1501/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді: Діброви Г.І.
		суддів: Головея В.М., Принцевської Н.М.
		 
		секретар судового засідання, за дорученням головуючого судді: Іванов І.В.
		 
		за участю представників учасників справи:
		від прокуратури - Малєєв О.М., посвідчення № 057782, дата видачі: 29.10.20;
		від Одеської міської ради - Варбаногло Г.А., посвідчення № 849;
		від Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, м. Одеса  Готич О., на умовах самопредставництва;
		від Товариства з обмеженою відповідальністю «Спорт-Сервіс», м. Одеса - Бойко І.О., ордер ОД № 372142, дата видачі: 29.11.21;
		від Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер-Парк», м. Одеса  Нікішев О.В., ордер ОД № 475720, дата видачі: 17.12.21;
		від Товариства з обмеженою відповідальністю «Земельне кадастрове бюро», м. Одеса  не з`явився.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури, м. Одеса
		на рішення Господарського суду Одеської області від 19.10.2021 року, м. Одеса, суддя Бездоля Д.О., повний текст рішення складено та підписано 29.10.2021 року
		у справі № 916/1501/21
		за позовом Першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури, м. Одеса в інтересах держави в особі Одеської міської ради, м. Одеса
		до відповідача-1: Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, м. Одеса
		до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Спорт-Сервіс», м. Одеса
		за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер-Парк», м. Одеса та Товариства з обмеженою відповідальністю «Земельне кадастрове бюро», м. Одеса
		про визнання недійсною та скасування державної реєстрації земельної ділянки та скасування реєстрації речових прав на земельну ділянку, -
		В С Т А Н О В И В:
		Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
		 
		У травні 2021 року Заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради, м. Одеса звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, м. Одеса та Товариства з обмеженою відповідальністю «Спорт-Сервіс», м. Одеса, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лідер-Парк», м. Одеса та Товариство з обмеженою відповідальністю «Земельне кадастрове бюро», м. Одеса, в якій просив суд:
		- визнати недійсною та скасувати проведену 12.03.2019 року Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 5110137500:29:005:0035, загальною площею 0,6000 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 7, та відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови; цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку); вид використання: для експлуатації та обслуговування будинку адміністративно-побутового призначення та тенісних кортів;
		- скасувати проведену 08.04.2019 року Комунальним підприємством Новоселівської сільської ради Регіональне бюро державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1808077451101) - право комунальної власності Одеської міської ради на земельну ділянку кадастровий номер 5110137500:29:005:0035, загальною площею 0,6000 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 7, та відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови; цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку); вид використання: для експлуатації та обслуговування будинку адміністративно-побутового призначення та тенісних кортів, шляхом припинення права комунальної власності Одеської міської ради на дану земельну ділянку;
		- скасувати проведену 08.04.2019 року Комунальним підприємством Новоселівської сільської ради Регіональне бюро державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1808077451101) - право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Спорт-Сервіс», м. Одеса земельної ділянки, кадастровий номер 5110137500:29:005:0035, загальною площею 0,6000 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 7, та відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови; цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку); вид використання: для експлуатації та обслуговування будинку адміністративно-побутового призначення та тенісних кортів, шляхом припинення права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Спорт-Сервіс», м. Одеса на дану земельну ділянку.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч вимогам укладеного між відповідачем-2 та Одеською міською радою, м. Одеса договором оренди землі, при виготовленні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж орендованої земельної ділянки було незаконно змінено цільове призначення цієї земельної ділянки, а саме: з «для експлуатації та обслуговування будинку та адміністративно-побутового призначення та тенісних кортів» на «для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку)», чим порушено право територіальної громади м. Одеса в особі Одеської міської ради самостійно вирішувати питання цільового призначення власної земельної ділянки та створено передумови для її забудови. 12.03.2019 року Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області була проведена державна реєстрація спірної земельної ділянки з порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення цієї земельної ділянки, а тому така реєстрація підлягає визнанню недійсною та скасуванню. Водночас, враховуючи, що у разі скасування судом спірної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі вона перестане існувати як об`єкт цивільних прав та з урахуванням діючих законодавчих норм у сфері державної реєстрації, прокурором також було заявлено у позові вимоги про скасування державної реєстрації права комунальної власності Одеської міської ради та права оренди ТОВ Спорт-Сервіс на цю земельну ділянку зі зміненим цільовим призначенням, яку було проведено 08.04.2019 КП Новоселівської сільської ради Регіональне бюро державної реєстрації на підставі витягу з ДЗК від 12.03.2019.
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.06.2021 року за вказаною позовною заявою відкрито провадження у справі № 916/1501/21 та залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Лідер-Парк» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Земельне кадастрове бюро», як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2, в той же час, у залученні Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації», с. Новоселівка, Березівського району, Одеської області, судом першої інстанції було відмовлено у зв`язку із його припиненням як юридичної особи.
		Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.10.2021 року у справі № 915/1501/21 (суддя Бездоля Д.О.) у задоволенні позову відмовлено повністю. 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в межах підстав позову прокурора суд не встановив протиправності дій Товариства з обмеженою відповідальністю «Спорт-Сервіс», м.Одеса, яке у спірних правовідносинах отримало відповідний дозвіл позивача на розробку технічної документації із землеустрою та виступило замовником технічної документації, оскільки розробником технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), загальною площею 0,6000 га, за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 7, для експлуатації та обслуговування будинку адміністративно-побутового призначення та тенісних кортів, що відповідає виду використання згідно з п. 1.2. договору оренди від 11.03.2002 року, було Товариство з обмеженою відповідальністю «Земельне кадастрове бюро», м. Одеса.
		Щодо Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, м. Одеса, яке провело державну реєстрацію земельної ділянки у ДЗК та яке мало перевірити відповідність документів вимогам законодавства, суд першої інстанції зазначив, що на час розроблення третьою особою-2 у спірних правовідносинах технічної документації із землеустрою та вчинення спірних державних реєстрацій УКЦВЗ вже не діяв, а замість нього став чинний КВЦПЗ, при цьому, за останньою позицією Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, яка реалізує державну політику у сфері землеустрою та Державного земельного кадастру, орендована відповідачем-2 у спірних правовідносинах земельна ділянка, якій був присвоєний код УКЦВЗ 1.12.7 за нечинним наразі Класифікатором, може належати до двох різних кодів КВЦПЗ: 03.10 «Землі житлової та громадської забудови; землі громадської забудови; для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури» (який визначений щодо земельної ділянки під час розроблення технічної документації із землеустрою) та 07.02 «Землі рекреаційного призначення; для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту» (про який зазначає прокурор), з огляду на що суд дійшов висновку, що прокурором не доведено невідповідність технічної документації із землеустрою вимогам законодавства та фактичну зміну нею у спірних правовідносинах цільового призначення земельної ділянки.
		 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
		 
		Заступник керівника Одеської обласної прокуратури, м. Одеса з рішенням суду першої інстанції не погодився, тому звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просив суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 19.10.2021 року у справі № 915/1501/21 та прийняти нове, яким позов прокурора задовольнити в повному обсязі.
		Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи. 
		Зокрема, скаржник зазначає, що підставою позову прокурора у цій справі є невідповідність вимогам законодавства рішення про проведення 12.03.2019 року Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області у Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки, прийнятого на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), оскільки таке рішення (із визначенням цільового призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку) могло бути прийнято державним кадастровим реєстратором виключно на підставі відповідного проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, тоді як у даній справі розроблялась технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), сам факт замовлення та розроблення якої прокурором не оспорювався.
		Разом з тим, як наголошує скаржник, обставини щодо розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) не можуть бути підставою для зміни цільового призначення земельної ділянки, оскільки відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України така зміна проводиться на підставі відповідного проекту землеустрою.
		Щодо висновку суду про необхідність визначення у технічній документації із землеустрою цільового призначення земельної ділянки згідно з КВЦПЗ, яка визначена Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2021 року № 1051, та чинною ст. 20 Земельного кодексу України, прокурор зазначає, що відповідно до чинної редакції ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила його застосування з визначенням категорій земель та видів цільового призначення земельних ділянок, які можуть встановлюватися в межах відповідної функціональної зони, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені класифікатор та правила використовуються для ведення Державного земельного кадастру і містобудівного кадастру. 
		Віднесення земельних ділянок до певних категорії та виду цільового призначення земельних ділянок має відповідати класифікатору та правилам, зазначеним в абзаці першому цієї частини. 
		При цьому, ст. 21 Земельного кодексу України встановлено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для, зокрема, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.
		Натомість, чинна на час виникнення спірних правовідносин (редакція ст. 20 Земельного кодексу станом на 12.03.2019 року - дата проведення Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області у Державному земельному кадастрі спірної державної реєстрації земельної ділянки, яка оскаржується прокурором) не містила таких вимог та взагалі не містила будь-якої подібної вимоги до віднесення земельних ділянок до певних категорій та видів цільового призначення виключно у відповідності до КВЦПЗ (класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок).
		Також прокурор наголошує, що чинна редакція ст. 20 Земельного кодексу України, Порядок ведення Державного земельного кадастру та взагалі будь-яка норма чинного земельного законодавства не зобов`язують відносити земельні ділянки, які були сформовані до набрання чинності Законом України «Про державний земельний кадастр» до певних категорій та видів цільового призначення виключно у відповідності до КВЦПЗ. Більш того, ані Порядок ведення Державного земельного кадастру, ані Класифікація видів цільового призначення земель, яка затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року за № 548, не надає право орендарю земельної ділянки комунальної власності на зміну її цільового призначення та/або визначення іншого коду цільового призначення, ніж це було передбачено первинним та єдиним проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, оскільки такий порядок передбачений ст. 20 Земельного кодексу України.
		А тому, на думку скаржника, безпідставним та необґрунтованим є висновок суду про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Спорт-сервіс», м. Одеса було вимушено віднести земельну ділянку до певної категорії та виду цільового призначення виключно у відповідності до КВЦПЗ, оскільки, по-перше, прокурором у позові взагалі не порушувалось питання зміни категорії земельної ділянки, по-друге, бажання державної реєстрації земельної ділянки (присвоєння їй кадастрового номеру) у Державному земельному кадастрі є правом особи (у даному випадку орендаря), а не обов`язком, визначеним земельним законодавством.
		Крім того, як вказує прокурор, слід відповідно до ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України в редакції, чинній на дату проведення спірної державної реєстрації (12.03.2019 року ) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень - саме на підставі такого рішення (рішення Одеської міської ради від 28.12.2001 року за № 3066-ХХІІІ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Спорт-сервіс», м. Одеса спірної земельної ділянки) було віднесено земельну ділянку до категорії земель фізичної культури та спорту та визначено вид її цільового призначення - експлуатація та обслуговування будинку адміністративно-побутового призначення та тенісних кортів. Інше віднесення (відведення) даної земельної ділянки до певних категорій та видів цільового призначення ніколи більш, ніж станом на 28.12.2001 року - затвердження відповідного проекту землеустрою та 11.03.2002 року - укладення договору оренди цієї земельної ділянки, її власником - Одеською міською радою взагалі не здійснювалось.
		Прокурор, окрім іншого, вважає необґрунтованими посилання суду у своїх висновках на листи Департаменту ДЗК Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру від 20.03.2017 за № 22-28-0.21-404/20-17 та від 09.08.2017 № 22- 28-0.21-1076/20-17, як на підставу для відмови у задоволенні позову, оскільки, по-перше, сам суд зазначає, що ці листи носять рекомендаційний характер; по-друге, зміст цих листів не надає жодної оцінки викладеним прокурором фактам зміни цільового призначення земельної ділянки, а застосування цих листів взагалі не спростовує необхідності зміни цільового призначення земельної ділянки виключно на підставі рішення її власника - Одеської міської ради.
		Також скаржник посилається на те, що судом не надано оцінки тому факту, що відповідно до ст. 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості Державного земельного кадастру є офіційними, і саме згідно цих відомостей (згідно наданого прокурором відповідного витягу з Державного земельного кадастру) після проведення оспорюваних державних реєстрацій земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та речових прав щодо неї у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, остання має цільове призначення не «для експлуатації та обслуговування будинку адміністративно-побутового призначення та тенісних кортів», а «для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку)».
		Таким чином, прокурор вважає, що судом у рішенні, що оскаржується, допущено невідповідність висновків, викладених у рішенні, встановленим обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, а саме: ст. 20 та 21 Земельного кодексу України, Порядку ведення Державного земельного кадастру та Класифікації видів цільового призначення земель.
		Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури, м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 19.10.2021 року у справі № 916/1501/21, справу призначено до судового розгляду.
		20.12.2021 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Спорт-сервіс», м. Одеса надійшли письмові пояснення, у яких відповідач  2 зазначив про те, що апеляцiйну скаргу заступника прокурора Одеської областi на рiшення Господарського суду Одеської областi від 19.10.21 року у справi №916/1501/21 він вважає такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення таким, що має бути залишене без змін. Пояснення колегією суддів долучено до матеріалів справи.
		Зокрема, відповідач  2 у поясненнях, посилаючись на обставини справи, встановлені судом першої інстанції обставини та його правову позицію, на якій він наголошував під час розгляду справи місцевим господарським судом, наголосив на тому, що з апеляційної скарги прокуратури Одеської областi не вбачасться в чому полягає незаконнiсть чи необrрунтованiсть оскарженого рiшення суду першої iнстанцiї, чому воно не вiдповiдає завданню господарського судочинства, та якi саме висновки, викладенi в постановах Верховного Суду не врахував суд першої інстанції пiд час його винесення. Відтак, на переконання відповідача  1, фактично апеляцiйна скарга прокуратури Одеської областi крiм формальної незгоди з рiшенням суду першої інстанції полягає у власному неправильному тлумаченні норм чинного законодавства України та намаганні ним змiнити пiдстави поданого позову шляхом подання апеляцiйної скарги.
		23.12.2021 року у судовому засіданні представником Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надано відзив (вх. №4425/21/Д2) на апеляційну скаргу прокурора, у якому відповідач  1 просив суд його прийняти та врахувати при розгляді справи. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів справи. 
		Зокрема, відзив обґрунтовано тим, що для скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:29:005:0035 в Державному земельному кадастрі, необхідно скасувати реєстрацію речового права. Лише після внесення до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування речового права на земельну ділянку зі вказаним вище кадастровим номером, відповідна інформація в порядку взаємообміну надійде до Державного земельного кадастру та кадастровий реєстратор матиме можливість внести інформацію в Державний земельний кадастр щодо скасування державної реєстрації вище зазначеної земельної ділянки.
		Інші учасники справи своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористались, відзиви на апеляційну скаргу, в строк, визначений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження у справі, не надали, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
		В судовому засіданні, в якому була оголошена перерва, представник прокуратури підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово. Представник Одеської міської ради, м. Одеса апеляційну скаргу прокурора підтримала та просила скасувати рішення суду першої інстанції.
		Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Спорт-сервіс», м. Одеса підтримала доводи, викладені в письмових поясненнях, просила суд відмовити прокурору в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер-Парк», м. Одеса також просив суд відмовити прокурору в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з мотивів, викладених ним усно.
		Представник Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, м. Одеса заперечувала проти доводів апеляційної скарги прокурора з мотивів, викладених письмово у відзиві на апеляційну скаргу.
		Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Земельне кадастрове бюро», м. Одеса в судове засідання не з`явився, про причини неявки в судове засідання не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань суду не надав, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений шляхом направлення копії ухвали суду про призначення справи до розгляду на електронну адресу та телефонограмою.
		Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
		Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
		Разом із тим право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України").
		В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
		Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
		Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
		Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також додатково розміщено на офіційному веб-сайті суду повідомлення про розгляд справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав осіб, які з`явились до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника інших учасників справи.
		Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Заступника керівника Одеської обласної прокуратури, м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 19.10.2021 року у справі № 916/1501/21 не потребує задоволення, проте рішення Господарського суду Одеської області від 19.10.2021 року у справі № 916/1501/21 потребує зміни у його мотивувальній частині з залишенням без змін рішення в іншій частині, виходячи з наступного.
		 
		Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.
		 
		У 2001 році, на підставі дозволу Управління земельних ресурсів Одеської міської ради № 2600 від 21.08.2001 року (а.с. 41, т. 1) Товариством з обмеженою відповідальністю «Спорт-Сервіс», м. Одеса було виготовлено проект відведення земельної ділянки площею 6000 кв.м., за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 7, для експлуатації та обслуговування будинку адміністративно-побутового призначення та тенісних кортів.
		Згідно з проектом відведення вказаної земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Спорт-Сервіс», м. Одеса (2001 рік) та висновками уповноважених органів (а.с. 34-61, т. 1), цільове використання землі та її код згідно УКФВЗ було визначено землі громадського призначення: землі фізичної культури та спорту, код 1.12.7. 
		У пояснювальній записці до проекту (а.с. 37, т. 1) зазначено, що на час обстеження на земельній ділянці знаходяться: будинок адміністративно-побутового призначення, тенісні корти, літні майданчики з благоустроєм та декоративний басейн. Будівлі та споруди знаходяться у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Спорт-Сервіс», м. Одеса на підставі свідоцтва про право власності від 17.07.2001 року № 014430. Аналогічна інформація міститься також у висновку Управління архітектури та містобудування ОМР від 09.11.2001 року № 396/4872 (а.с. 32-33, т. 1), висновку Державного управління екології та природних ресурсів в Одеській області від 31.10.2001 року № 3788/03-08 (а.с. 45-46, т. 1) та не заперечується учасниками справи. 
		15.11.2001 року Управлінням земельних ресурсів Одеської міської ради за результатами розгляду вищезазначеного проекту було видано Умови відведення земельної ділянки (а.с. 42, т. 1), відповідно до яких мета використання земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування будинку адміністративно-побутового призначення та тенісних кортів.
		Також 15.11.2001 року Управлінням земельних ресурсів Одеської міської ради за результатами розгляду вищезазначеного проекту було надано висновок, яким погоджено проект (а.с. 51, т. 1) та в якому зазначено, що відповідно до УКФВЗ встановлено таке правове обмеження: 1.1.  зміна цільового використання.
		Рішенням Одеської міської ради від 28.12.2001 року № 3066-ХХІІІ (а.с. 62-63, т. 1) було вирішено: вилучити з користування ДСК «ЧМП» земельну ділянку площею 0,400 га (за її згодою); затвердити проект відведення земельної ділянки, який є додатком № 1 до рішення; надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Спорт-Сервіс», м. Одеса земельну ділянку, загальною площею 0,600 га (код згідно Українського класифікатору цільового використання землі  1.12.7.  землі фізичної культури та спорту), в тому числі: земельну ділянку, площею 0,200 га, із земель міста; земельну ділянку, площею 0,400 га, із земель ДСК «ЧМП», за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 7, у тимчасове довгострокове користування, на умовах оренди, терміном на 49 років, для експлуатації та обслуговування будинку адміністративно-побутового призначення та тенісних кортів.
		11.03.2002 року між Одеською міською радою, м. Одеса (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спорт-Сервіс», м. Одеса (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 20.03.2002 року за № 565/42, відповідно до п. 1.1., 1.2. якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння і користування на 49 років земельну ділянку, загальною площею 6000 кв.м., за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 7, для експлуатації та обслуговування будинку адміністративно-побутового призначення та тенісних кортів. 
		Відповідно до п. 1.3. договору зміна цільового призначення та використання зазначеної земельної ділянки можлива тільки на підставі відповідного рішення позивача.
		Рішенням Одеської міської ради від 21.03.2018 року № 3128-VII, з урахуванням змін, внесених рішенням міськради від 31.10.2018 року № 3980-VII (а.с. 64-65, т. 1), було вирішено: надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Спорт-Сервіс», м. Одеса дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), загальною площею 0,6000 га, за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 7, для експлуатації та обслуговування будинку адміністративно-побутового призначення та тенісних кортів; надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Спорт-Сервіс», м. Одеса згоду на відновлення меж зазначеної земельної ділянки в натурі (на місцевості).
		На підставі вказаного рішення міськради та інших правовстановлюючих документів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Спорт-Сервіс», м. Одеса звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю «Земельне кадастрове бюро», м. Одеса з клопотанням від 17.07.2018 року (а.с. 66, т. 1) про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), загальною площею 0,6000 га, за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 7, для експлуатації та обслуговування будинку адміністративно-побутового призначення та тенісних кортів.
		Також 17.07.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Спорт-Сервіс», м. Одеса та Товариство з обмеженою відповідальністю «Земельне кадастрове бюро», м. Одеса затвердили/погодили відповідно технічне завдання на складання технічної документації із землеустрою (а.с. 71, т. 1).
		Згідно з пояснювальною запискою, розробленою третьою особою, Товариством з обмеженою відповідальністю «Земельне кадастрове бюро», м. Одеса до технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (а.с. 72-75, т.1) за основним цільовим призначенням орендована Товариством з обмеженою відповідальністю «Спорт-Сервіс», м. Одеса земельна ділянка, площею 0,6000 га, за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 7, відноситься до категорії земель: «землі житлової та громадської забудови». Відповідно до КВЦПЗ код цільового призначення землі: розділ  секція В 03, підрозділ  03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку).
		12.03.2019 року, на підставі розробленої Товариством з обмеженою відповідальністю «Земельне кадастрове бюро», м. Одеса технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), у Державному земельному кадастрі була здійснена державна реєстрація вказаної земельної ділянки, кадастровий номер: 5110137500:29:005:0035, площею 0,6000 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 7, з такими загальними відомостями про земельну ділянку: категорія земель - землі житлової та громадської забудови; цільове призначення  03.10 Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку); категорія земель  землі житлової та громадської забудови; вид використання - для експлуатації та обслуговування будинку адміністративно-побутового призначення та тенісних кортів (а.с. 76-80, т. 1, а.с. 81-82, т. 2).
		Згідно з інформацією/витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 81-83, т. 1, 79-80, т. 2, а.с. 24-25, т. 3, а.с. 49-50, т.4), рішенням державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Корсуна О.В. від 11.04.2019 року, індексний номер: 46412724, було зареєстровано в реєстрі (записи № 31125255, 31125542) право власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, м. Одеса та право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Спорт-Сервіс», м. Одеса щодо цієї ж земельної ділянки, кадастровий номер: 5110137500:29:005:0035, площею 0,6 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 7, з такими цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури.
		Також матеріали справи містять:
		- лист Департаменту ДЗК Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру від 20.03.2017 року № 22-28-0.21-404/20-17 на адресу Головного управління Держгеокадастру в областях і м. Києві (а.с. 67, т.1), відповідно до якого з метою забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення та врегулювання питання приведення у відповідність до КВЦПЗ, затвердженої наказом Держкомзему від 23.07.2010 року № 548, інформації про цільове призначення земельних ділянок у випадку наявності у ДЗК застарілої інформації з УКЦВЗ або відсутності інформації про підрозділ коду КВЦПЗ при застосуванні рекомендацій рекомендовано використовувати, зокрема, такі дані таблиці: код УКЦВЗ  1.12.7 «Землі населених пунктів; громадського призначення; фізичної культури і спору» / код КВЦПЗ  07.02 «Землі рекреаційного призначення; для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту».
		- лист Департаменту ДЗК Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру від 09.08.2017 року № 22-28-0.21-1076/20-17 на адресу Головного управління Держгеокадастру в областях і м. Києві, відповідно до якого з метою впорядкування відомостей Державного земельного кадастру, у зв`язку з набранням чинності наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.05.2017 року № 261, яким внесені зміни до КВЦПЗ, рекомендовано застосовувати оновлену таблицю відповідності УКЦВЗ кодам КВЦПЗ, зокрема: код УКЦВЗ 1.12.7 «Землі населених пунктів; громадського призначення; фізичної культури і спору» / коди КВЦПЗ 03.10 «Землі житлової та громадської забудови; землі громадської забудови; для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури» та 07.02 «Землі рекреаційного призначення; для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту».
		 
		Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.
		 
		Предметом позову у цій справі є заявлені прокурором вимоги про визнання недійсною та скасування проведеної 12.03.2019 року Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер 5110137500:29:005:0035; скасування проведеної 08.04.2019 року Комунальним підприємством Новоселівської сільської ради Регіональне бюро державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1808077451101) - право комунальної власності Одеської міської ради на земельну ділянку кадастровий номер 5110137500:29:005:0035, шляхом припинення права комунальної власності Одеської міської ради на дану земельну ділянку, та право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Спорт-Сервіс», м. Одеса вказаної земельної ділянки, шляхом припинення права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Спорт-Сервіс», м. Одеса на таку земельну ділянку.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що під час здійснення реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області не було перевірено належним чином документи, на підставі яких здійснено таку реєстрацію, тоді як при виготовленні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж орендованої земельної ділянки було незаконно змінено цільове призначення цієї земельної ділянки, а саме: з «землі фізичної культури та спорту» на «для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку)», чим порушено право територіальної громади м. Одеса в особі Одеської міської ради самостійно вирішувати питання цільового призначення власної земельної ділянки та створено передумови для її забудови. 
		Отже, за твердженням прокурора, відбулась зміна цільового використання земельної ділянки, розташованої в межах міста, при цьому така зміна відбулась поза волею органу місцевого самоврядування даного міста, яка в таких випадках є обов`язковою.
		Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
		Порядок державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі визначено ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр», у відповідності до приписів ч. 1-2 (в редакції чинній на час проведення спірної державної реєстрації) державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
		Згідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» (в редакції чинній на час проведення спірної державної реєстрації) для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.
		Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.
		Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації (ч. 5 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» (в редакції чинній на час проведення спірної державної реєстрації).
		Детально порядок внесення відомостей до Державного земельного кадастру врегульований Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051 (тут та далі в редакції чинній на час проведення спірної державної реєстрації).
		Так, відповідно до п. 67 Порядку внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України «Про державний земельний кадастр» та цього Порядку. Забороняється вимагати для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених Законом України "Про Державний земельний кадастр". Документи, які є підставою для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, мають відповідати таким вимогам: текст документів має бути написаний розбірливо; документи не мають містити підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені в них виправлення, орфографічні та арифметичні помилки, бути заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст; документи мають відповідати вимогам Закону України "Про Державний земельний кадастр" та цього Порядку.
		Згідно із п. 73 Порядку державний кадастровий реєстратор у строк, що не перевищує 14 робочих днів з дня прийняття заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру: 1) розглядає її разом з документами, зазначеними у п. 69 цього Порядку, та перевіряє: відповідність документів вимогам, зазначеним у п. 67 цього Порядку; електронний документ відповідно до п. 74 цього Порядку; 2) за результатами перевірки вносить відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру або приймає рішення про відмову у внесенні таких відомостей з підстав, зазначених у п. 91-137 цього Порядку, за формою згідно з додатком 14.
		Тобто дійсно, чинним на момент проведення спірної реєстрації законодавством було визначено, що під час проведення державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, на державного кадастрового реєстратора було покладено обов`язок перевірити подані заявником документи на відповідність їх вимогам чинного законодавства України.
		З урахуванням викладеного судова колегія погоджується із твердженням прокурора про те, що під час здійснення вищевказаних реєстраційних дій державний кадастровий реєстратор Головного управлінням Держгеокадастру в Одеській області мав перевірити належним чином документи, стосовно цільового призначення земельної ділянки, щодо якої проводились реєстраційні дії. 
		Таким чином, враховуючи предмет та підстави позову, судова колегія вважає, що в даному випадку, необхідно встановити, чи відбулась зміна цільового призначення спірної земельної ділянки, як про те стверджує прокурор. 
		За змістом ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
		Згідно зі ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
		Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим (ч. 3 ст. 19 Земельного кодексу України).
		Відповідно до ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.
		При цьому, відповідно до ст. 1 Закону України "Про землеустрій" (у редакції, чинній станом на момент проведення реєстраційних дій) цільове призначення земельної ділянки передбачає використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
		В свою чергу, види цільового призначення до 15.02.2011 року визначались відповідно до Українського класифікатору форм власності на землю (УКФВЗ), затвердженим листом Держкомзему України від 24.04.1998 року № 14-1-7/1205, а після 15.02.2011 року (дата набрання чинності КВЦПЗ) визначаються вже Класифікацією видів цільового призначення земель (КВЦПЗ), затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року № 548.
		З наведених норм права вбачається, що за цільовим призначенням землі України поділяються на категорії, у межах кожної категорії земель земельним ділянкам присвоюється вид цільового використання (призначення), у межах кожного виду цільового використання (призначення) може також присвоюватись конкретне функціональне призначення земельної ділянки.
		Відповідно до ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції на час проведення спірних реєстраційних дій) зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу.
		Відповідно до абз. 1, 2 ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції на час проведення спірної реєстрації) види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
		Отже, зазначені норми права розрізняють категорії земель за їх цільовим призначенням та види використання земельної ділянки в межах кожної категорії земель. Зміна цільового призначення земельних ділянок на іншу категорію цільового призначення здійснюється за погодженими проектами землеустрою щодо їх відведення. При цьому, такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки в межах категорії без зміни її категорії цільового призначення чинним законодавством не передбачено.
		Вказаний висновок сформовано у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 року у справі № 925/929/19.
		Таким чином, зміною цільового призначення земельної ділянки є лише зміна категорії земель, до якої вона відносилась, наприклад з земель сільськогосподарського призначення на землі житлової та громадської забудови, і саме в такому випадку вимагається виготовлення та затвердження відповідної проектної (землевпорядної) документації (ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України в редакції на час проведення спірної реєстрації).
		Зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо). Єдина умова, яку встановлюють положення ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України при самостійному визначені виду використання земельної ділянки її власником/користувачем, є дотримання вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, та необхідність урахування містобудівної документації та документації із землеустрою.
		Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.07.2020 року у справі № 916/1998/19, від 24.03.2020 року у справі № 640/13670/19, від 10.10.018 року у справі № 357/4277/17, від 14.11. 2019 року у справі № 344/10412/16-а, від 31.07.2019 року у справі № 806/5308/15, від 02.06.2020 року у справі № 500/2308/18, від 25.05.2021 року у справі № 927/703/20, від 31.05.2021 року у справі № 826/1581/18, від 24.11.2021 року у справі №495/1439/18-ц.
		Так, в даному випадку, на підставі рішення Одеської міської ради від 28.12.2001 року № 3066-ХХІІІ та договору оренди земельної ділянки від 11.03.2002 року № 565/42, в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю «Спорт-Сервіс», м. Одеса перебуває земельна ділянка загальною площею 6000 кв.м., за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 7, для експлуатації та обслуговування будинку адміністративно-побутового призначення та тенісних кортів.
		З вказаного рішення, договору, а також технічної документації, на підставі якої було прийнято відповідне рішення про передачу земельної ділянки в оренду вбачається, що вказана вище земельна ділянка належить:
		- за категорією земель  до земель громадського призначення (житлової та громадської забудови відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України);
		- за видом цільового використання (призначення)  до земель фізичної культури та спорту (код 1.12.7 згідно з УКЦВЗ);
		- за функціональним призначенням  для експлуатації та обслуговування будинку адміністративно-побутового призначення та тенісних кортів.
		Після виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), загальною площею 0,6000 га, за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 7, та реєстрації на підставі нього земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та Реєстрі речових прав на нерухоме майно, у відповідності до витягу з Державного земельного кадастру від 12.03.2019 року та витягу з Реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.05.2021 року вбачається, що вказана вище земельна ділянка належить:
		- за категорією земель  до земель житлової та громадської забудови (відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України);
		- за видом цільового використання (призначення)  для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку) (код 03.10 КВЦПЗ);
		- за функціональним призначенням  для експлуатації та обслуговування будинку адміністративно-побутового призначення та тенісних кортів.
		З матеріалів справи вбачається, що цільове призначення (категорія) земельної ділянки, щодо якої було проведено реєстраційні дії, результат яких наразі оскаржується прокурором, не змінилося: вказана земельна ділянка була та залишилася у межах категорії земель - землі житлової та громадської забудови (ст. 19 Земельного кодексу України), а тому прокурор в даному випадку помилково посилається на необхідність виготовлення технічної проектної (землевпорядної) документації щодо зміни цільового призначення земельної ділянки.
		Фактично, при виготовленні технічної документації було змінено лише вид цільового використання (призначення): з земель фізичної культури та спорту (код 1.12.7 згідно з УКЦВЗ) на - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку) (код 03.10 КВЦПЗ). 
		Тобто, цільове призначення земельної ділянки, яка перебуває в оренді відповідача-2 взагалі не змінювалось, змінився лише вид використання земельної ділянки в межах категорії, що не потребувало розроблення та затвердження відповідної проектної (землевпорядної) документації, як на те посилається прокурор, оскільки відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель визначались її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
		До того ж, при виборі коду КВЦПЗ, за твердженням відповідача-2, землевпорядна організація керувалась листом Департаменту ДЗК Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру від 09.08.2017 року № 22-28-0.21-1076/20-17, згідно з яким, у зв`язку з набранням чинності наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.05.2017 року № 261, яким внесені зміни до КВЦПЗ, рекомендовано застосовувати оновлену таблицю відповідності УКЦВЗ кодам КВЦПЗ, зокрема: код УКЦВЗ 1.12.7 «Землі населених пунктів; громадського призначення; фізичної культури і спору» / коди КВЦПЗ 03.10 «Землі житлової та громадської забудови; землі громадської забудови; для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури» та 07.02 «Землі рекреаційного призначення; для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту».
		Тобто, за позицією Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, яка реалізує державну політику у сфері землеустрою та Державного земельного кадастру, орендована відповідачем-2 у спірних правовідносинах земельна ділянка, якій був присвоєний код УКЦВЗ 1.12.7 за нечинним наразі Класифікатором, може належати до двох різних кодів КВЦПЗ: 03.10 «Землі житлової та громадської забудови; землі громадської забудови; для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури» (який визначений щодо земельної ділянки під час розроблення технічної документації із землеустрою) та 07.02 «Землі рекреаційного призначення; для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту» (про який зазначає прокурор). Тому, відповідачем-2 взагалі не здійснено будь-яких дій, які б свідчили про зміну саме ним виду цільового призначення земельної ділянки або вибору коду КВЦПЗ, оскільки спірну реєстрацію земельної ділянки у Державному Земельному Кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснював державний кадастровий реєстратор.
		При цьому, мотиви або законність зміни виду цільового використання (призначення) земельної ділянки, які досить детально були досліджені у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції, що оскаржується (необхідність зазначення виду використання земельної ділянки відповідно до дійсного на момент реєстраційних дій КВЦПЗ, відповідність обраного коду КВЦПЗ коду, що було присвоєно земельній ділянці на момент передачі її в оренду, а також відповідність такого визначення рекомендаціям, викладеним у листах Департаменту ДЗК Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру) в даному випадку принципового значення не мають, оскільки підставами позову прокурором визначено саме порушення порядку зміни цільового призначення земельної ділянки, а не виду використання земельної ділянки, відповідно і підстави виходити за межі позовних вимог та досліджувати законність зміни виду використання земельної ділянки, у суду першої інстанції, як і у суду апеляційної інстанції наразі відсутні, тому суд апеляційної інстанції відповідно до норм чинного процесуального законодавства України вважає необхідним змінити мотивувальну частину оскаржуваного рішення, виклавши її в редакції постанови.
		Згідно із абз. 1 ч. 6 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (в редакції, чинній на момент вчинення реєстраційних дій) підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини. 
		Відповідно до ст. 21 ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції на час проведення спірної реєстрації) порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для, зокрема, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.
		Судова колегія вважає, що на момент проведення реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, а також на момент реєстрації речових прав на таку ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно цільове призначення спірної земельної ділянки фактично не змінювалось, у державного кадастрового реєстратора та державного реєстратора відповідно були відсутні підстави вважати, що такі зміни відбулись, і відбулись без виготовлення та затвердження відповідної технічної документації (як на тому наголошує прокурор), а тому і підстави для відмови у проведенні державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та реєстрації речових прав на таку ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були відсутні, з огляду на що колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає, що підстави для скасування відповідних реєстрацій саме з мотивів, що покладені прокурором у підстави позову у даній справі, відсутні. Інших підстав заявлених позовних вимог до відповідача - 1 прокурором в позові не було зазначено.
		Позивач самостійно визначає в позовній заяві, у чому саме полягає його порушення прав та інтересів, і обґрунтовує позовні вимоги, а суд повинен перевірити доводи, на яких ґрунтуються ці вимоги і, залежно від встановлених обставин, вирішити питання про наявність або відсутність підстав для правового захисту.
		Тому, в даному випадку, судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог прокурора, виходячи з заявлених ним підстав та предмету позову як до відповідача  2, так і до відповідача  1, але в цій частині за мотивами, викладеними в постанові суду апеляційної інстанції. 
		Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду також звертає увагу на те, що у позовній заяві та апеляційній скарзі прокурором або помилково ототожнюється цільове призначення земельної ділянки із видом цільового використання (призначення) земельної ділянки, з огляду на що останній помилково вважає, що в даному випадку мав бути розроблений та затверджений проект землеустрою, або ж вимоги прокурора грунтуються на застарілій судовій практиці про те, що зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися в порядку, встановленому для зміни цільового призначення такої землі, яка була викладена раніше в постановах Верховного Суду України від 05.03.2013 року у справі № 21-417а12, від 08.04.2015 року у справі № 6-32цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 року у справі № 712/10864/16-а та постановах Касаційного цивільного суду від 26.06.2019 року у справі № 701/902/17-ц, від 03.06.2019 року у справі № 708/933/17, від 24.02.2020 року у справі № 701/473/17, від висновків у яких відступила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 року по справі № 925/929/19.
		Вказаним вище також спростовуються всі доводи апеляційної скарги прокурора.
		Відтак, приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що аргументи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог є вірним, проте з мотивів, що викладені у постанові суду апеляційної інстанції.
		Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Згідно ч. 1, 4 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
		Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим апеляційна скарга Заступника керівника Одеської обласної прокуратури, м. Одеса не потребує задоволення, проте рішення Господарського суду Одеської області від 19.10.2021 року у справі № 916/1501/21 потребує зміни в його мотивувальній частини з викладенням її в редакції постанови суду апеляційної інстанції з залишенням без змін рішення суду в іншій частині.
		Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
		Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури, м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 19.10.2021 року у справі № 916/1501/21 залишити без задоволення.
		Рішення Господарського суду Одеської області від 19.10.2021 року у справі № 916/1501/21  змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції постанови суду апеляційної інстанції.
		В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 19.10.2021 року у справі № 916/1501/21  залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодекс України.
		Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 23.12.2021 року.
		Повний текст постанови складено та підписано 24 грудня 2021 року.
		 
		Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді Н.М. Принцевська В.М. Головей

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...