Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 570/6013/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 28.12.2021. Зареєстровано: 29.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 30.12.2021.
Дата набрання законної сили: 12.12.2022
Номер судового провадження: 1-кп/570/27/2021
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018180180001253

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 570/6013/18
		номер провадження 1-кп/570/27/2021
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		   24 грудня 2021 року                                     м. Рівне 
		 
		Рівненський районний суд Рівненської області 
		 
		в особі судді                  ОСОБА_1 , 
		при секретарі судового засідання      ОСОБА_2 ,
		з участю прокурора           ОСОБА_3 ,
		потерпілої                 ОСОБА_4 ,
		захисника                 ОСОБА_5 ,
		обвинуваченого             ОСОБА_6 ,
		 
		   розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження№12018180180001253 про обвинувачення 
		    ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Оржів Рівненського району, громадянина України, який має повну загальну середню освіту, непрацюючий, неодружений, зареєстрований та фактично проживає по АДРЕСА_1 , раніше судимого:
		- 01.11.2016 Рівненським районним судом Рівненської області за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України до позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнено з іспитовим строком на 3 роки
		 
		   у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, 
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		     ОСОБА_6 30 вересня 2018 року приблизно о 19-ій годині 30 хвилин, знаходячись на дорозі лісопаркової зони неподалік магазину-кав`ярні « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що по АДРЕСА_2 , в ході раптового виниклого конфлікту з ОСОБА_7 , діючи умисно, маючи умисел на завдання тілесних ушкоджень, наніс не менше 3 ударів кулаками рук по голові та не менше трьох ударів ногами по тулубу ОСОБА_7 , завдавши останньому наступні тілесні ушкодження:
		- закрита черепно-мозкова травма у вигляді забою головного мозку важкого ступеня з внутрішньочерепним крововиливом, поєднана з переломами кісток лицевого скелету (перелом виличної дуги зліва з травматичним розходженням вилично- верхньощелепного шва зліва та перелом кута нижньої щелепи з поширенням лінії перелому на суглобовий відросток нижньої щелепи зліва без суттєвого зміщення) та зовнішніми ушкодженнями м`яких тканин (множинні забої та крововиливи м`яких тканин, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя в момент їх заподіяння;
		- закрита тупа травма грудної клітки у вигляді множинних переломів правих ребер (2,3,4,5,6,7,8 по передньо-середній аксілярній лінії із зміщенням уламків; 3,5,7 - по задньо-аксілярній лінії), забоїв обох легень, травматичного розриву легеневої паренхіми правої легені, ускладнена пневмогемотораксом (накопичення повітря і крові в плевральній порожнині) справа та масивною травматичною підшкірною та міжм`язовою емфіземою шиї, грудної клітки та черевної стінки, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя в момент їх заподіяння;
		- відривний перелом верхньої третини епіфізу правої плечової кістки з ознаками фрагментації, укорочення кінцівки, сходженням та наповзанням відламків, які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень по критерію довготривалого розладу здоров`я.
		Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ІНФОРМАЦІЯ_3 о 5 год. 20 хв., перебуваючи в комунальному некомерційному закладі «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради (вул. Миколи Карнаухова, 25-а, м. Рівне), ОСОБА_7 помер.
		Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України не визнав, заперечив свою причетність до вчиненого йому інкримінованого злочину. Розповів, що 30 вересня 2018 року приблизно о 19-ій годині 30 хвилин він разом із ОСОБА_8 йшли до лісу. На велосипеді їхала жінка, яка їх гукнула та повідомила, що на обочині лежить чоловік. Вони обоє підійшли на її прохання до лежачого чоловіка. Жінка викликала швидку і вони залишилися чекати приїзду лікарів. Обвинувачений заперечив, що наносив потерпілому будь-які удари. Зазначив, що зважаючи на те, що кримінального правопорушення по відношенню до ОСОБА_7 він не вчиняв, тому цивільний позов він не визнає. В судових дебатах ОСОБА_6 вказав, що кримінальне провадження відносно нього сфабриковане працівниками поліції, а також зазначив, що свідок ОСОБА_9 надав відносно нього неправдиві свідчення, оскільки на нього було вчинено тиск.
		Потерпіла в судовому засіданні розповіла, що вона є донькою ОСОБА_7 30 вересня 2018 року батько був у неї. Вказала, що він був тверезий. Вона дала йому з собою продукти харчування і він близько 19-ї години пішов додому. Потім вже вона дізналася про побиття батька і знаходження його у лікарні. Пояснила суду, що внаслідок заподіяних побиттям ушкоджень її батько помер у медичному закладі. Щодо призначення покарання потерпіла просила призначити найсуворіше покарання обвинуваченому за вчинений злочин. Поданий нею цивільний позов підтримала повністю. В судових дебатах вказала, що обвинувачений жорстоко познущався із її батька, після нанесення тілесних ушкоджень він три місяці пробув у лікарні зі страшними болями, це було для нього не життя, а суцільні страждання.
		Вказані в обвинувальному акті обставини нанесення тілесних ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_7 підтвердили свідки події.
		Показання свідка ОСОБА_8 вказують на те, що 30 вересня 2018 року приблизно о 19 годині він разом із ОСОБА_6 пішли до лісу і там вживали спиртні напої. Повз них проходив старий чоловік. В подальшому він дізнався, що це був ОСОБА_7 ОСОБА_6 попросив у нього цигарку, на що той відповів, що у нього не має. Після цього ОСОБА_6 наніс йому удар в ділянку голови, в результаті якого ОСОБА_7 впав. Після цього вже лежачому чоловіку ОСОБА_6 наніс ще два удари ногою в ділянку грудей. Свідок вказав, що хвилин через 15, як вони зустріли цього старого чоловіка, їхала жінка на велосипеді ( ОСОБА_10 ), яку вони спинили і попросили викликати швидку, бо дуже злякалися. Протягом цих 15 хвилин вони намагалися підняти діда. Свідок зазначив, що із ним було проведено слідчий експеримент, на якому він відтворив вказані обставини. На запитання судді щодо вчинення тиску та інших протиправних дій відносно нього з боку працівників поліції зазначив, що незаконні методи при його допиті працівниками поліції не застосовувалися, з даного приводу ніяких заяв він не подавав.
		Свідок ОСОБА_10  в своїх показаннях розповіла суду, що 30 вересня 2018 року їхала на велосипеді від дочки з смт. Оржів у військове містечко і побачила двох хлопців та лежачого на обочині старшого чоловіка. Коли ближче до них під`їхала і зупинилась, то вони запитали чи є телефон та сказали, щоб вона викликала швидку, що вона в подальшому і зробила. Зазначила, що хлопці біля чоловіка стояли, ніяких активних дій по відношенню до потерпілого в її присутності вони не вчиняли. Вказала, що після того, як вона викликала швидку, ОСОБА_6 намагався піти, але вона наполягла, щоб вони разом дочекалися лікарів, бо можливо буде потреба допомогти. На запитання свідка до хлопців що трапилося, вони їй не відповіли. ОСОБА_6 хотів потерпілого перевернути, але вона сказала, що його слід покласти на бік та так тримати, що він і зробив.
		   Позиція сторони захисту зводиться до того, що захисник підтримав свого довірителя та вважає, що надані свідком ОСОБА_8 показання були нещирими, відібрані у нього під тиском та не можуть свідчити про винуватість обвинуваченого. Суд критично відноситься до такої позиції сторони захисту, оскільки під час надання показань ОСОБА_8 в судовому засіданні суддею ставилося запитання свідку, чи не вчинявся працівниками поліції відносно нього тиск та інші протиправні дії. На що ОСОБА_8 відповідав категорично про відсутність будь-яких дій відносно нього та вказував, що він дає правдиві свідчення.
		Вказані обставини нанесення тілесних ушкоджень, небезпечних для життя потерпілого в момент заподіяння ОСОБА_6 потерпілому, та його винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджуються крім показань свідків, іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: 
		- протоколом огляду місця події від 01.10.2018 (а.с. 10-12), зафіксовано, що місцем вчинення злочину є частина лісового масиву, що знаходиться на відстані 200м у західному напрямку від кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яке розташоване по АДРЕСА_2 ; 
		- заява ОСОБА_6 про видачу ним кросівок для огляду (а.с.14) та протокол огляду предметів (кросівок) (а.с. 15-16) вказують на добровільну видачу взуття обвинуваченим для огляду;
		- запит та протокол відбору крові потерпілого (а.с. 41-42), які в подальшому визначили наявність зразків крові потерпілого, як на місці події, так і на речах обвинуваченого;
		- протокол проведення слідчого експерименту із застосуванням відеозапису (а.с. 65-68), який було відтворено в ході судового розгляду, підтверджує обставини події вчинення злочину ОСОБА_6 , які викладені свідком ОСОБА_8 ;
		- постанова та протокол відбору крові ОСОБА_6 (а.с. 80-81) дали змогу провести в подальшому ряд експертиз;
		- висновок експерта №907 (а.с. 86-87) вказує на групову приналежність крові обвинуваченого та потерпілого;
		- висновок експерта №906 (а.с. 93-94) вказує на наявність крові потерпілого на місці події;
		- висновок експерта №928 (а.с. 105-106) та огляд речових доказів - кросівок «Adidas», що належать обвинуваченому ОСОБА_6 , вказує на наявність на них крові потерпілого;
		- висновок судово-психіатричної експертизи №239/18 (а.с. 111-115) вказує на те, що ОСОБА_6 в стані фізіологічного афекту або в іншому емоційному стані, який міг істотно вплинути на його поведінку під час події, яка досліджується в провадженні, не перебував та застосування примусових заходів медичного характеру не потребує;
		- висновок експерта №83 (а.с. 132-145 Т.2 кримінального провадження), який було надано на ухвалу суду в ході судового розгляду та який вказує на те, що отримана ОСОБА_7 поєднана травма голови та грудей, які перебувають в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням його смерті.
		   У відповідності до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу.
		   Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки вони містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінальним процесуальним законодавством.
		Зазначені докази є узгодженими між собою та сумніву у своїй належності та допустимості не викликають.
		Досліджені в судовому засіданні дані, які характеризують обвинуваченого (а.с. 133) вказують на те, що характеризується ОСОБА_6 за місцем проживання негативно, був раніше судимий, вказаний злочин вчинив під час іспитового строку, встановленого вироком суду.
		За нормативним визначенням умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК України) з об`єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров`я іншої людини, наслідками у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та причинним зв`язком між указаним діянням та наслідками, а із суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти шкоди здоров`ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання (ст. 24 КК України).
		Кримінальна відповідальність за ч. 2 ст. 121 КК України настає за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
		В судовому засіданні свідки підтвердили факт нанесення ОСОБА_6 удару кулаком по голові потерпілому, від якого останній впав на землю. Після цього ОСОБА_6 також наніс два удари в ділянку грудей. Отже, обвинувачений наносив удари в життєво важливі органи  голову та ділянку грудей. Як наслідок, саме від цих ударів утворилися тяжкі тілесні ушкодження, що потягло за собою смерть потерпілого. Отже, наносячи удари у життєво важливі органи потерпілого, обвинувачений ОСОБА_6 свідомо припускав спричинення шкоди здоров`ю потерпілого, але при цьому не конкретизував точними межами у своїй свідомості тяжкість своєї шкоди, тобто діяв з невизначеним умислом.
		Наведені обставини в сукупності з даними про кількість, характер та локалізацію утворення тілесних ушкоджень свідчать про те, що обвинувачений без будь-якого попередження умисно з великою силою завдаючи удари кулаком по голові та ногами в ділянку грудей потерпілого, передбачав і бажав настання наслідків у виді заподіяння, в тому числі і тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, тобто діяв щодо первинних наслідків з прямим умислом. Щодо спричинення смерті ОСОБА_7 , то має місце необережна форма вини обвинуваченого, оскільки завдаючи потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, засуджений не передбачав можливість настання смерті потерпілого (свідок зазначив, що вони обоє намагалися підняти потерпілого, після того як їм це не вдалося, то вони злякалися і попросили жінку на велосипеді викликати швидку), але повинен був і міг це передбачити.
		Суд погоджується з кваліфікацією прокурором дій ОСОБА_6 , як заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілому за ч. 2 ст. 121 КК України.
		Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, врахувавши показання свідків, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
		Потерпілою ОСОБА_4 до обвинуваченого ОСОБА_6 подано цивільний позов про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданих внаслідок вчинення злочину. Потерпіла ОСОБА_4 повністю підтримала свої позовні вимоги та просила стягнути з обвинуваченого на її користь матеріальну шкоду в розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень та моральну шкоду в розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень. В обґрунтування своїх вимог покликаються на те, що внаслідок вказаних протиправних дій, які сталися з вини обвинуваченого, її батьку були завдані тяжкі тілесні ушкодження, які потягли за собою його смерть, що потребувало значних витрат на довготривале лікування та поховання батька. Разом з тим їй було завдано значних моральних страждань у зв`язку із втратою близької людини. 
		Суд, заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, прийшов до висновку про наявність безпосереднього причинного зв`язку між протиправними діями відповідача і шкодою, заподіяною позивачу та наявністю вини відповідача у заподіянні цієї шкоди.
		У відповідності до ч.1. ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Понесені матеріальні витрати повністю підтверджені потерпілою в наданих до позову документах, тому підлягають повному відшкодування з боку відповідача ОСОБА_6 .
		Ст.1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування матеріальної шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілих.
		Ст.3 Конституції України проголошує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Під власне моральною шкодою маються на увазі душевні страждання, пов`язанні із заподіянням як фізичної, так і майнової шкоди, а також душевні страждання, не пов`язанні ні з тією, ні з іншою. Моральну шкоду, на відміну від майнової, не можна вимірювати у грошах, але це не означає, що вона не може бути компенсованою в будь-якій формі.
		Враховуючи глибину і тривалість моральних страждань, які ОСОБА_4 пережила у зв`язку зі смертю її батька, негативні переживання, які змінили її звичний спосіб життя, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у визначеному потерпілою розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень є співмірним завданій моральній шкоді, а також зазначена сума відповідає глибині моральних і психічних страждань потерпілої, відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості за обставин цього кримінального провадження.
		Тому, зважаючи на вищенаведені обставини, позов підлягає повному задоволенню.
		За положеннями ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. 
		Так, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який належить до категорії тяжких злочинів, конкретні обставини його вчинення, а саме те, що тяжкі тілесні ушкодження потерпілому було спричинено, коли він знаходився в лежачому положенні, а також наслідки злочину, а саме, що внаслідок умисних дій обвинуваченого, потерпілому були завдані тяжкі тілесні ушкодження, які призвели до його смерті.
		Пом`якшуючі покарання обставини судом встановлено не було. Обтяжуючою покарання обставиною судом визнано рецедив злочинів, оскільки ОСОБА_6 вчинив новий умисний злочин під час іспитового строку, маючи судимість за умисний злочин. Виходячи з наведених характеристик обвинуваченого, зважаючи на повне невизнання вини обвинуваченим, відсутність відшкодування завданої майнової та моральної шкоди, позиції потерпілої ОСОБА_4 , яка наполягала на суворій мірі покарання, дотримуючись принципу співмірності та індивідуалізації покарання, суд приходить до висновку про неможливість призначення покарання обвинуваченому за нижньою межею санкції статті. 
		Згідно з вимогами ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення та має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Суд, беручи до уваги наявність таких ризиків, як можливість вчинення обвинуваченим нового кримінального правопорушення, та виключення можливості ухилитись від відбування призначеного судом покарання, що передбачено ст. 177 КПК України, вважає за необхідне продовжити обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
		Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, суд вважає за необхідне зарахувати ОСОБА_6 в строк відбутого покарання строк попереднього ув`язнення в період з 05 жовтня 2018 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день тримання під вартою за один день позбавлення волі.
		На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд 
		 
		                   у х в а л и в:
		 
		    ОСОБА_6  визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років.
		На підставі ч.1 ст. 71 КК України остаточне покарання ОСОБА_6 призначити за сукупністю вироків - до покарання, призначеного цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 01.11.2016. Остаточне покарання ОСОБА_6 призначити у виді позбавлення волі строком на 9 (дев`ять) років без конфіскації майна.
		Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_6 рахувати з моменту обрання йому запобіжного заходу  з 05 жовтня 2018 року.
		В строк відбутого покарання засудженому ОСОБА_6 зарахувати строк попереднього ув`язнення з 05 жовтня 2018 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
		Запобіжний захід до набрання вироком законної сили засудженому ОСОБА_6 залишити попередній у виді тримання під вартою.
		Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданих внаслідок вчинення злочину. задовольнити повністю.
		Стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_4 матеріальну шкоду, завдану злочином, в розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень та моральну шкоду, завдану злочином, в розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень.
		Зняти арешт з майна, накладений ухвалою слідчого судді Рівненського районного суду Рівненської області від 17 жовтня 2018 року.
		Речові докази по справі - одяг обвинуваченого та кросівки «Adidas» - повернути ОСОБА_6 , решту речових доказів - знищити.
		   Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
		       Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
		       Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		   Суддя                                             ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...