Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 344/2995/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); В порядку КПК України.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 29.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 29.12.2021.
Дата набрання законної сили: 24.12.2021
Номер судового провадження: 51-8361км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Ухвала
		24 грудня 2021 року
		м. Київ
		справа № 344/2995/15-к
		провадження № 51-8361кмо18
		 
		Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів:   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , 
		розглянувши матеріали провадження за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 на вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 29 травня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014090010002864, за обвинуваченням
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,раніше не судимого,
		у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, п. 13 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі КК),
		у с т а н о в и л а: 
		Вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області 
		від 17 червня 2016 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років; за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді довічного позбавлення волі. 
		На підставі ст. 70 КК ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі.
		Цим же вироком засуджено ОСОБА_9 , судові рішення щодо якої в касаційному порядку не оскаржені.
		Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 29 травня 2018 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 залишено без змін.
		Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 7 вересня 2014 року о 24:00 у приміщенні ванної кімнати стоматологічного кабінету на АДРЕСА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків лезами ножиць ударив ОСОБА_10 у ліве око, а коли останній впав на підлогу, завдав ще один удар ножицями у праве око потерпілого, від чого останній помер на місці події. 8 вересня 2014року ОСОБА_7 розчленував тіло потерпілого та сховав у підвалі, а ввечері він та ОСОБА_9 очистили приміщення від слідів крові. Після чого, 9 вересня 2014 року приблизно о 02:00 ОСОБА_7 та ОСОБА_9 приховали частини тіла потерпілого у дворі будинку на АДРЕСА_2 .
		Крім того, 4 жовтня 2014 року ОСОБА_7 приблизно о 19:00 у підвальному приміщенні будинку АДРЕСА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків ударив ножем ОСОБА_11 у праве око, а згодом завдав йому кількох ударів молотком по голові, від чого той помер на місці події. 6 жовтня 2014 року ОСОБА_7 розчленував тіло, а 7 жовтня 2014 року ОСОБА_7 та ОСОБА_9 приховали частини тіла поряд з частинами тіла ОСОБА_10 , а згодом очистили місце вбивства від слідів крові.
		Засуджений ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_8 подали касаційні скарги, в яких посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просять скасувати судові рішення і закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК).
		Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року матеріали провадження за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 на підставі ч. 2 
		ст. 4341 КПК передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі  об`єднана палата).
		Відповідно до вимог ч. 2 ст. 4341 КПК суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає таке кримінальне провадження на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи іншої об`єднаної палати.
		Отже, за змістом наведеної норми процесуального права підставою для передачі кримінального провадження на розгляд об`єднаної палати є такі умови: 1) необхідність відступити від висновку, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої судової палати або у складі іншої палати; 2) подібність правовідносин, за яких було неоднаково застосовано норми права. 
		Проте, при передачі матеріалів провадження на розгляд об`єднаної палати колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду 
		(далі  колегія суддів) не дотрималась зазначених вимог закону.
		Відповідно до висновку щодо застосування норм права, викладеного в постанові об`єднаної палати від 22 лютого 2021 року (справа № 754/7061/15), за змістом статей36, 37, 110 КПК рішення про призначення (визначення) прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, та у разі необхідності групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, обов`язково повинно прийматись у формі постанови, яка має міститись у матеріалах досудового розслідування для підтвердження факту наявності повноважень. Така постанова має відповідати передбаченим КПК вимогам до процесуального рішення в формі постанови, у тому числі, бути підписаною службовою особою, яка її прийняла. Відсутність зазначеної постанови в матеріалах досудового розслідування або її непідписання керівником відповідного органу прокуратури обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора (прокурорів), який не мав на те законних повноважень. 
		В ухвалі про передачу матеріалів на розгляд об`єднаної палати колегія суддів вважала за необхідне переглянути цей висновок і натомість сформулювати новий висновок щодо застосування норм права такого змісту: «у разі, якщо під час судового розгляду учасник кримінального провадження ставить під сумнів наявність у певної особи повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, то наявність таких повноважень має бути підтверджена стороною обвинувачення шляхом надання доказів прийняття відповідного рішення керівником органу прокуратури».
		При цьому у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_12 , за наслідками розгляду якого об`єднаною палатою було сформульовано висновок щодо застосування норм права, які містяться у статях 36, 37, 110 КПК, обставини щодо повноважень прокурора у даному кримінальному провадженні оскаржувалися стороною захисту та були предметом перевірки і дослідження судом апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про те, що ОСОБА_12 висунуто обвинувачення без повідомлення про підозру, тобто без дотримання встановленої кримінальним процесуальним законом процедури та за відсутності належних даних про повноваження прокурора ОСОБА_13 , яка затвердила обвинувальний акт, визнав докази недопустимими.
		Разом з тим, на відміну від вищезазначеного кримінального провадження, в якому захисником в апеляційній скарзі зазначалось про відсутність належних даних щодо повноважень прокурора, у кримінальному провадження щодо ОСОБА_7 , яке є предметом перегляду, сторона захисту лише у касаційній скарзі порушує питання перевірки наявності повноважень прокурора під час досудового розслідування, яке ним не ставилось ні під час досудового розслідування, ні в судах першої та апеляційної інстанцій.
		Отже, між вказаними кримінальними провадженнями не убачається подібності правовідносин, за яких було застосовано норми права, передбачені статтями 36, 37, 110КПК, з огляду на що слід констатувати й відсутність відповідних підстав для відступу від висновку про застосування норм права, викладеного у постанові об`єднаної палати від 22 лютого 2021 року (справа № 754/7061/15).
		Однією ж із функцій, а також завданням об`єднаної палати є необхідність сформувати обґрунтовану правову позицію щодо застосування конкретної норми права, яку було неправильно застосовано, й сприяти єдиному та правильному правозастосуванню в судовій практиці. При цьому забезпечення єдності практики є реалізацією принципу правової визначеності, яка втілюється з додержанням загальних засад кримінального провадження, встановлених у ст. 7 КПК, шляхом однакового застосування тієї самої норми закону в подібних правовідносинах. Тобто завдання об`єднаної палати Верховного Суду  досягти у встановленому законом порядку юридичної визначеності у спірних правовідносинах і запобігти невизначеності в подібних ситуаціях. 
		Враховуючи зазначене, ухвала колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 12 жовтня 2021 року не містить передбачених ч. 2 ст. 4341 КПК підстав для передачі провадження за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 на вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 29 травня 2018 року на розгляд об`єднаної палати, а тому кримінальне провадження підлягає поверненню на розгляд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду для прийняття рішення по суті. 
		Окрім того, відповідно до положень ст. 28 КПК та з огляду на те, що касаційне провадження за касаційними скаргами захисника ОСОБА_8 та засудженого ОСОБА_7 було відкрито ще 5 вересня 2018 року та 12 жовтня 2018 року, відповідно, об`єднана палата звертає увагу колегії суддів на необхідність дотримання розумних строків розгляду вказаних касаційних скарг.
		Керуючись статтями 7 та 4341 КПК, об`єднана палатаКасаційного кримінального суду Верховного Суду
		п о с т а н о в и л а:
		Повернути матеріали кримінального провадження за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 на вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 29 травня 2018 року на розгляд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду для прийняття рішення по суті. 
		 
		С у д д і:
		 
		 
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2    ОСОБА_3 
		 
		 
		 
		ОСОБА_4  ОСОБА_5   ОСОБА_6

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...