Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 756/8815/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 29.12.2021.
Дата набрання законної сили: 23.12.2021
Номер судового провадження: 14-218цс21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		У Х В А Л А                                                   
		23 грудня2021 року
		м. Київ
		Справа №  756/8815/20
		Провадження № 14-218цс21
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Сімоненко В. М.,
		суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І.,                      Гудими Д. А., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М.,                Ткача І. В., Штелик С. П.
		перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати                    Верховного Суду справи за скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатБондар Артем Васильович, на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненка Олексія Вікторовича за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 01 березня 2021 року у складі судді Шевчука А. В. та постанову Київського апеляційного суду                        від 29 квітня 2021 року у складі колегії суддів Левенця Б. Б., Борисової О. В., Ратнікової В. М., та
		ВСТАНОВИЛА:
		1.                  У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненка О. В. (далі - приватний виконавець), у якій просив: визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця щодо відмови у скасуванні арешту грошових коштів на банківському рахунку                                                № НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк», призначеного для зарахування заробітної плати ОСОБА_1 від Публічного акціонерного товариства «Донецькоблгаз» (далі - ПАТ «Донецькоблгаз»); зобов`язати приватного виконавця скасувати арешт грошових коштів  на вказаному вище рахунку.
		2.                  Скарга обґрунтована тим, що на примусовому виконанні приватного виконавця вже знаходяться два виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Євротрубпласт» (далі - ТОВ «ТД «Євротрубпласт») грошових коштів за виконавчим листом № 6/756/12/13 від 24 травня                       2013 року, виданим Оболонським районним судом міста Києва, та виконавчим листом №  488/1134/13-ц від 15 травня 2015 року, виданим Карабельним районним судом міста Миколаєва. Приватним виконавцем звернуто стягнення на заробітну плату ОСОБА_1   за вказаними вище виконавчими листами, розмір відрахувань за ними становить 20 відсотків за кожним. Після проведення утримань із заробітної плати заявника у розмірі             40 відсотків за виконавчим провадженням залишок заробітної плати перераховується на його банківський рахунок.
		3.                  24 лютого 2020 року приватний виконавець наклав арешт на грошові кошти ОСОБА_1 , зокрема на ті, які знаходяться на картковому рахунку для зарахування йому заробітної плати. 
		4.                   ОСОБА_1 вказує, що накладенням арешту на грошові кошти, які містяться на рахунку для виплати йому заробітної плати, приватний виконавець порушив частину третю статті 70 Закону України                                           «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), яка передбачає, що  загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі відрахування за кількома виконавчими документами. 
		5.                  Заявник звертався до приватного виконавця із заявою про скасування арешту коштів на його банківському рахунку, призначеного для виплати заробітної плати, однак отримав відмову. ОСОБА_1 зазначає, що своєю бездіяльністю приватний виконавець порушує його право на оплату праці та позбавляє засобів до існування.
		6.                  01 березня 2021 року ухвалою Оболонського районного суду міста Києва скаргу ОСОБА_1 задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність приватного виконавця щодо залишення арешту грошових коштів на банківському рахунку ОСОБА_1 , призначеного для виплати заробітної плати. Зобов'язано приватного виконавця скасувати арешт грошових коштів, які містяться на вказаному вище рахунку заявника. 
		7.                  Задовольняючи вимоги скарги у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що приватний виконавець не мав правових підстав для винесення постанови про накладення арешту на кошти боржника, які знаходяться на його картковому рахунку, відкритому виключно для виплати заробітної плати; неправомірні дії приватного виконавця щодо накладення арешту на грошові кошти боржника порушують право останнього на отримання заробітної плати.
		8.                  29 квітня 2021 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу приватного виконавця Літвиненка О. В. залишено без задоволення, а ухвалу Оболонського районного суду міста Києва                                  від 01 березня 2021 року без змін. 
		9.                  14 травня 2021 року приватний виконавець Літвиненко О. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 01 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 квітня 2021 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні скарги.
		10.             Приватний виконавець Літвиненко О. В. вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновку, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 756/1927/16, в якому зазначено, що, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, які містяться на рахунку зі спеціальним чи обмеженим режимом використання та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Оскільки документального підтвердження того, що рахунок для виплати заробітної плати боржнику є рахунком зі спеціальним чи обмеженим режимом використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом, виконавцю не надано, а кошти, які знаходяться на вказаному рахунку стали власністю їх отримувача та набули статусу вкладу, помилковим є висновок судів про наявність підстав для скасування постанови приватного виконавця про накладення арешту на кошти боржника, які призначені для виплати заробітної плати.  
		11.             Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції. Зупинено дію ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 01 березня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 29 квітня 2021 року до закінчення касаційного провадження. 
		12.             Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2021 року справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частинами третьою та п`ятою статті 403 Цивільного процесуального кодексу України                                             (далі - ЦПК України), а саме у зв`язку з необхідністю відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів                         (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду, та розв`язання виключної правової проблеми з метою забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. 
		13.             Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати      Касаційного цивільного суду, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, вважає за необхідне відступити від правових висновків, викладених у постановах Касаційного цивільного суду у складі                      Верховного Суду від 03 та 24 лютого 2021 року у справах № 756/1927/16-ц (провадження № 61-10611св20), № 756/1927/15-ц (провадження                                    №  61-14725св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 711/4732/16-ц (провадження № 61-3203св21), ухвалах цього ж суду  від 17 жовтня 2019 року у справі № 635/1530/17 (провадження № 61-18227св19), від 24 травня                    2021 року у справі № 605/1287/13-ц (провадження № 61-3788ск21),                              від 24 червня 2021 року у справі № 712/12826/20 (провадження                                            № 61-9269св21), від 31 січня 2019 року у справі № 2-306/22006 (провадження № 61-778ск19) та постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 червня 2021 року у справі № 520/4794/20, від 22 липня 2021 року у справі № 280/3860/20, в яких суди зробили висновок про правомірність накладення державним виконавцем арешту на кошти боржника, які використовуються для отримання заробітної плати, з огляду на відсутність повідомлення банківської установи про те, що ці кошти перебувають на рахунках зі спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках та звернення стягнення на них заборонено законом.
		14.             У зазначених вище справах суди зазначили, що, виконуючи рішення суду, державний/приватний виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII повинен визначити статус рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження коштів на рахунку, накладення арешту на який заборонено,  банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів. Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»). Оскільки банк не повідомив виконавця про те, що кошти, на які накладається арешт, перебувають на рахунках зі спеціальним режимом використання та звернення стягнення на них заборонено законом, відповідного документального підтвердження виконавцю не надано, то постанова про накладення арешту винесена правомірно і немає підстав для її скасування.
		15.             Крім того, касаційні суди зазначили, що кошти, переказані боржнику, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, втрачають свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат) та набувають статусу вкладу (банківського рахунку). Таким чином, арешт, накладений на рахунок боржника, не унеможливлює отримання заробітної плати ним за його бажанням готівкою через касу роботодавця або поштовими переказами на вказаний ним рахунок (адресу), а тому висновок судів про те, що накладення арешту на грошові кошти боржника порушує його право на отримання заробітної плати, є необґрунтованим.
		16.             Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, направляючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, мотивує свою ухвалу необхідністю відступити від такого висновку касаційних судів, оскільки накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, який використовується для виплати особі заробітної плати, призводить до порушення конституційних прав особи та позбавляє його коштів для існування. Крім того, державний/приватний виконавець перед накладенням арешту на банківські рахунки, зобов`язаний самостійно пересвідчитись у відсутності спеціального режиму їх використання або відсутності заборон щодо арешту коштів, що перебувають на цьому рахунку,    а накладення такого арешту не повинне ставитись у залежність від повідомлення банку про наявність таких обмежень. 
		17.             Відтак колегія суддів вважала, що у цих правовідносинах висновок судів про відмову у скасуванні арешту, накладеного державним/приватним виконавцем на грошові кошти, які є заробітною платою на банківському рахунку боржника, є помилковим. 
		18.             Крім того, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа, що розглядається, містить виключну правову проблему, оскільки з приводу застосування положень Закону № 1404-VIII щодо накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунках банківських установ та використовуються для виплати заробітної плати, суди касаційної інстанції, при однакових фактичних обставинах і подібних правовідносинах дійшли протилежних висновків. 
		19.             Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, мотиви, з яких справу передано для розгляду, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне прийняти справу до розгляду з огляду на таке.
		20.             Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129                                   Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій                                              статті 10 ЦПК України.
		21.             Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
		22.             За частиною четвертою статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).
		23.             Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність  і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.
		24.             Відповідно до частини третьої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі                        колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
		25.             Наявність у частині третій статті 403 ЦПК України умов передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду зумовлена підставами касаційного оскарження судових рішень та межами повноважень колегій суду, судових палат та об`єднаних палат Касаційних судів у складі Верховного Суду, а також повноваженнями Великої Палати Верховного Суду.
		26.             За узагальненим змістом частини другої статей 389 та статті 403                         ЦПК України справи, у яких виникає правова проблема, пов`язана з відступом від правових позицій Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, вирішується палатою чи об`єднаною палатою цього суду. Лише наявність різних правових позицій іншого касаційного суду є однією з підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від вказаних позицій (частина третя статті 403 ЦПК України).
		27.             Разом з тим Верховний Суд у складі Другої судової палати                  Касаційного цивільного суду, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного суду, просив відступити від правових висновків, викладених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду                                від 03 та 24 лютого 2021 року у справах № 756/1927/16-ц (провадження                                         № 61-10611св20), № 756/1927/15-ц (провадження №  61-14725св20),                             від 01 вересня 2021 року у справі № 711/4732/16-ц (провадження                                      № 61-3203св21), ухвалах цього ж суду від 17 жовтня 2019 року у справі                          № 635/1530/17 (провадження № 61-18227св19), від 24 травня 2021 року у справі № 605/1287/13-ц (провадження № 61-3788ск21), від 24 червня                     2021 року у справі № 712/12826/20 (провадження № 61-9269св21), від 31 січня 2019 року у справі № 2-306/22006 (провадження № 61-778ск19) та постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 червня 2021 року у справі № 520/4794/20, від 22 липня 2021 року у справі                                      № 280/3860/20.
		28.             Оскільки вирішення правової проблеми, пов`язаної з відступом від висновків, викладених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 та 24 лютого 2021 року у справах № 756/1927/16-ц (провадження № 61-10611св20), № 756/1927/15-ц (провадження                                      №  61-14725св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 711/4732/16-ц (провадження № 61-3203св21), ухвалах цього ж суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 635/1530/17 (провадження № 61-18227св19), від 24 травня                     2021 року у справі № 605/1287/13-ц (провадження № 61-3788ск21),                               від 24 червня 2021 року у справі № 712/12826/20 (провадження                                           № 61-9269св21), від 31 січня 2019 року у справі № 2-306/22006 (провадження № 61-778ск19), належить до повноважень об`єднаної палати цього суду, підстави для прийняття справи до розгляду Великої Палати Верховного Суду в цій частині відсутні. 
		29.             Водночас наявність різних правових позицій Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо застосування положень                                               Закону № 1404-VIIIпро накладення арешту державним/приватним виконавцем на грошові кошти, що містяться на рахунках банківських установ та використовуються для виплати заробітної плати, є підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення  правової проблеми, пов`язаної з відступом від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 червня 2021 року у справі № 520/4794/20 та від 22 липня 2021 року у справі                               № 280/3860/20.
		30.             Крім того, відповідно до частини п`ятої статті 403 ЦПК України  суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		31.             Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має, як правило, оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв.
		32.             Кількісний критерій ілюструє те, що певна проблема постала не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням питання, щодо якого постає проблема.
		33.             Так, спірні питання щодо того, чи є правомірними дії приватного/державного виконавця про накладення арешту на рахунок боржника, на який зараховується заробітна плата боржника, вирішувалось касаційними судами у багатьох справах (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 та 24 лютого 2021 року у справах                          № 756/8861/18 (провадження 61-14919св20), № 756/1927/15-ц (провадження № 61-14725св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 711/4732/16-ц (провадження № 61-3203св21); від 03 лютого 2021 року у справі                                          № 756/1927/16-ц (провадження 61-10611св20), постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 червня 2021 року у справі № 520/4794/20, від 22 липня 2021 року у справі № 280/3860/20,                           від 10 вересня 2020 року у справі № 340/3042/19, що підтверджує кількісний показник виключної правової проблеми.
		34.             Водночас про наявність якісного критерію виключної правової проблеми свідчать неоднакові висновки, зроблені судами при розгляді цих справ щодо суті позовних вимог.
		35.             З огляду на наявність виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, а також з урахуванням того, що принцип верховенства права вимагає юридичної визначеності стосовно спірного питання, Велика Палата Верховного Суду вважає, що існують і зазначені вище підстави для прийняття справи до розгляду.
		36.             Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		37.             Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		38.             Отже, справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у письмовому провадженні).
		Керуючись частиною тринадцятою статті 7, статтями 402 - 404                             ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		УХВАЛИЛА:
		1. Прийняти до розгляду справу за скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бондар Артем Васильович, на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненка Олексія Вікторовича.
		2. Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на 08 лютого 2022 року в приміщенні Верховного Суду за адресою: місто Київ, вулиця Пилипа Орлика, 8.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню 
		не підлягає.
		Суддя-доповідач                                                                       В. М. Сімоненко
		Судді:                 В. В. Британчук                             Г. Р. Крет
		Ю. Л. Власов                                         Л. М. Лобойко
		І. В. Григор`єва                                      К. М. Пільков
		М. І. Гриців                                              О. Б. Прокопенко
		Д. А. Гудима                                            Л. І. Рогач
		І. В. Желєзний                                        О. М. Ситнік
		О. С. Золотніков                                    І. В. Ткач
		Л. Й. Катеринчук                                    С. П.  Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...