Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 926/3268/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин.
Надіслано для оприлюднення: 29.12.2021. Зареєстровано: 29.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 30.12.2021.
Дата набрання законної сили: 19.01.2022
Номер судового провадження: 3/926/3268/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 грудня 2021 року м. ЧернівціСправа № 926/3268/21
		За позовом ОСОБА_1 , с. Грозинці Хотинського району Чернівецької області
		 
		до Товариства з обмеженою відповідальністю Чернівецька обласна виробничо-комерційна фірма "Медтехніка", м. Чернівці
		 
		про визнання недійсним протоколу загальних зборів, визнання незаконними та скасування рішення державного реєстратора та відновлення попереднього становища
		 
		Суддя О.В. Гончарук
		Секретар судового засідання  А. В. Фагурел
		 
		Представників сторін:
		від позивача  Васілов В.В.
		від відповідача  не з`явився. 
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:  ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Чернівецька обласна виробничо-комерційна фірма Медтехніка, в якому просить:
		- визнати недійсним протокол загальних зборів засновників №26 від 05.11.2001-03.12.2002;
		- визнати незаконними та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, яке розташоване в будівлях по АДРЕСА_1 , яке неправомірно відчужено відповідачем відповідним особам з січня 1998 року; 
		- відновити становище, яке існувало в Товаристві на момент січня 1998 року згідно довідки ЄДРПУ №41 від 13.01.1998, шляхом повернення товариству нерухомого майна, яке було незаконно вилучено та знаходиться у незаконному володінні.
		Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що на підставі підробленого, на думку позивача, протоколу загальних зборів засновників за №26 від 05.11.201-03.12.2002, оформленого з порушенням ст. ст. 53-55 Закону України Про господарські товариства, частина нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю Чернівецька обласна виробничо-комерційна фірма Медтехніка незаконно відчужена, у зв`язку з чим порушені інтереси позивача як учасника цього Товариства.
		Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 10.08.2021, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків вказаних в ухвалі.
		16 серпня 2021 року через службу діловодства Господарського суду Чернівецької області від позивача надійшла заява (вх. № 3377) про усунення недоліків позовної заяви, у тому числі уточнено першу позовну вимогу: позивач просить визнати недійсним протокол загальних зборів засновників №26 від 05.11.2001-03.12.2001;
		Ухвалою суду від 18.08.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15.09.2021.
		Ухвалою суду від 15.09.2021 підготовче засідання відкладено на 29 вересня 2021 року.
		У своєму відзиві на позовну заяву (вх.№3993 від 29.09.2021) відповідач просить відмовити у задоволенні позову, у зв`язку з наявністю встановленого чинним законодавством на час проведення зборів кворуму, здійсненням належним чином скликання та проведення загальних зборів 03.12.2001.
		Крім цього, відповідач у відзиві зазначає про пропуск з боку позивача строку позовної давності та просить застосувати при вирішенні спору цей строк.
		29 вересня 2021 підготовче засідання не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Гончарука О.В., а ухвалою господарського суду від 11.10.2021 призначено підготовче засідання на04 листопада 2021 року.
		Судове засідання 04 листопада 2021 року не відбулось у зв`язку з неможливістю завантаження комп`ютерної операційної системи, що унеможливило проведення судового засідання в режимі відеоконференцзв`язку, про що складено відповідний акт про несправність (неналежне функціонування) системи відеоконференцзв`язку.
		Ухвалою від 04.11.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; відкладено підготовче засідання на 24.11.2021.
		Ухвалою від 24.11.2021 у задоволенні клопотання позивача (вх.№3270 від 05.08.2021) про витребування доказів  відмовлено. У задоволенні клопотання відповідача (вх.№3994 від 29.09.2021) про витребування доказів  відмовлено. У задоволенні клопотання відповідача (вх.№4438 від 02.11.2021) про приєднання доказів  відмовлено. Одночасно цією ухвалою встановлено сторонам додатковий строк для подачі доказів, необхідних для вирішення спору до 07.12.2021, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08 грудня 2021 року.
		У судовому засіданні 08.12.2021 позивач наполягав на задоволенні позову з підстав, зазначених у позовній заяві, а представник відповідача, з посиланням на свій відзив, проти позову заперечував.
		У судовому засіданні 08.12.2021 оголошено перерву до 21.12.2021.
		Заслухавши сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини у справі, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		Згідно з ч.1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
		Відповідно до ч. 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (стаття 15 Цивільного кодексу України).
		Згідно із ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останнього відповідно до закону, а також інші правомочності передбачені законом та статутними документами.
		Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав (частина третя цієї ж статті).
		Відповідно до зазначених приписів законодавства суб`єктом корпоративних прав господарського товариства є учасник (засновник, акціонер) такого товариства.
		У вирішенні корпоративних спорів господарським судам слід виходити з того, що особа стає носієм корпоративних прав з моменту набуття права власності на акції акціонерного товариства або вступу до інших господарських товариств.
		Так, позивач  ОСОБА_1 , є одним з засновників товариства з обмеженою відповідальністю Чернівецька обласна виробнича комерційна фірма Медтехніка (в подальшому за текстом - Товариство), якому належить частка у статутному фонді цього Товариства у розмірі 5000000 карбованців (50 грн) - 100 часток, що становить 1,8% Статутного Фонду Товариства (всього у Статутному фонді - 5316 часток).
		В матеріалах справи міститься протокол загальних зборів членів товариства з обмеженою відповідальністю Чернівецька обласна виробнича комерційна фірма Медтехніка за №25 від 05.11.2001.
		Згідно з порядком денним загальних зборів членів Товариства 05.11.2001 заплановано: 1). розгляд заяв про вихід засновників з цього Товариства; 2). вибори голови Товариства; 3). вибори директора Товариства.
		За наслідками проведення загальних зборів членів Товариства, прийнято ОСОБА_2 до складу засновників товариства з обмеженою відповідальністю Чернівецька обласна виробнича комерційна фірма Медтехніка, однак, в подальшому, за пропозицією голови Товариства, у засіданні зборів оголошено перерву до 03.12.2001.
		Спір між сторонами щодо факту проведення 05.11.2001 загальних зборів членів Товариства та участі позивача у цих зборах, відсутній.
		Зі змісту протоколу загальних зборів членів товариства з обмеженою відповідальністю Чернівецька обласна виробнича комерційна фірма Медтехніка за №26 від 03.12.2001, вбачається, що, цього дня продовжено засідання зборів Товариства, розпочатих 05.11.2021 за участю зазначених у ньому членів Товариства, перелік яких наводиметься нижче за текстом.
		Усього, як зазначено у протоколі за №26 від 03.12.2001, присутні на зборах засновників, які володіють 82,76% Статутного фонду.
		Разом з тим, судом встановлено, що дійсна участь засновників у зборах 03.12.2001 становила 51,37% власників Статутного фонду, оскільки ОСОБА_3 володілець 18,52% у Статутному капіталі, а не 20,84% як зазначено в протоколі), ОСОБА_4 (11,68%, а не 16,74), ОСОБА_5 (1,89%, а не 12,17), ОСОБА_1 (1,88%, а не 6,43), ОСОБА_6 (4,15 % - зазначено вірно), ОСОБА_7 (2,27%, а не 6,28), ОСОБА_8 (1,89%, а не 3,07), ОСОБА_9 (0,39%, а не 0,77), ОСОБА_10 (1,52  зазначено вірно), ОСОБА_11 (4,15%, а не 7,24), ОСОБА_12 (1,89  зазначено вірно), ОСОБА_13 (0,37  зазначено вірно), ОСОБА_14 (0,77,%, а не 1,26).
		За результатами розгляду першого питання в порядку денного, загальні збори вирішили: 1). вважати такими що вибувають за власним бажанням зі складу членів товариства з обмеженою відповідальністю Чернівецька обласна виробнича комерційна фірма Медтехніка ОСОБА_3 , ОСОБА_14 , ОСОБА_4 , ОСОБА_15 ; ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_1 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_13 та ОСОБА_23 2). провести розрахунки з вибуваючими членами Товариства майном пропорційно їх долей в Статутному Фонді шляхом складання та підписання актів прийому-передачі майна; 3). до підписання актів прийому-передачі майна, член товариства з обмеженою відповідальністю Чернівецька обласна виробнича комерційна фірма Медтехніка, який виходить, має право відкликати заяву про вихід з товариства, або передати свою долю ( частку) іншим членам товариства, написавши відповідну заяву.
		Щодо другого та третього питання порядку денного (вибори голови та директора товариства), вирішено провести інші збори за участю засновників цього Товариства, що залишилися у його складі.
		Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
		Згідно зі ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Реалізуючи визначене право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
		Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
		Згідно усталеної практики Верховного Суду, спосіб захисту насамперед повинен слугувати поновленню порушених прав позивача або захисту його охоронюваного законом інтересу. Невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
		Велика Палата Верховного Суду також неодноразово звертала увагу, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19), а також, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу.
		Суд звертає увагу на те, що застосування конкретного способу захисту залежить від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Крім того, задоволення позовних вимог судом не повинно порушувати прав інших осіб.
		Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач прагне відновити становище, що існувало до порушення його прав, зокрема, скасувати державну реєстрацію майна Товариства за іншими  не зазначеними ним у позові особами, яка відбулась на підставі рішень загальних зборів Товариства від 03.12.2001.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2021 у справі №906/1336/19 зазначила, що позовна вимога про визнання недійсним рішення загальних зборів може бути спрямована на настання різних правових наслідків залежно від підстав, з яких таке рішення оспорюється (п. 7.2.4.), оскільки така позовна вимога може бути спрямована на позбавлення такого рішення загальних зборів юридичної сили, а також на захист інтересу щодо правової визначеності.
		Велика Палата Верховного Суду у цій справі також зазначила, що рішення загальних зборів учасників, яке за своїм змістом не відповідає закону, не створює правових наслідків, оскільки застосування імперативної норми закону не може залежати від волі приватних осіб. Такі ж наслідки настають, якщо рішення загальних зборів учасників товариства за своїм змістом не відповідає правомірним нормам статуту, оскільки останній є локальним нормативним актом юридичної особи (підпункт 4.22 пункту 4 постанови Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №910/10463/19). У подібних випадках позовна вимога про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства спрямована не на позбавлення спірного рішення загальних зборів юридичної сили, яке не створює правових наслідків незалежно від прийняття судом відповідного рішення, а на захист інтересу щодо правової визначеності.
		Таким чином, дійсні правові наслідки настання яких прагне досягнути позивач шляхом подання вказаного пов`язані в першу чергу з задоволенням другої та третьої позовних вимог.
		Невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
		Відповідно до статті 50 Закону України «Про господарські товариства», в редакції від 17.05.2001 (Закон), товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.
		Статтею 51 Закону передбачено, що установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.
		Відповідно до статті 52 Закону у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний фонд, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю.
		Статтею 53 Закону встановлено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за згодою решти учасників відступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам цього ж товариства, а якщо інше не передбачено установчими документами, то і третім особам. Учасники товариства користуються переважним правом придбання частки (її частини) учасника, який її відступив, пропорційно їх часткам у статутному фонді товариства або в іншому погодженому між ними розмірі.
		Згідно з статтею 54 Закону при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.
		Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.
		Відповідно до стаття 58 Закону вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Представники учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасник вправі в будь-який час замінити свого представника у зборах учасників, сповістивши про це інших учасників. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника товариства. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному фонді. Збори учасників товариства обирають голову товариства.
		Статтею 59 Закону передбачено, що до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю крім питань, зазначених у пунктах "а", "б", "г-ж", "и-ї" статті 41 цього Закону, належить:
		а) встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів;
		б) вирішення питання про придбання товариством частки учасника;
		в) виключення учасника з товариства.
		З питань, зазначених у пунктах "а", "б" статті 41 цього Закону, а також при вирішенні питання про виключення учасника з товариства необхідна одностайність у вищому органі.
		З решти питань рішення приймається простою більшістю голосів.
		У відповідності до стаття 60 Закону, збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів (що узгоджується з п.п. 10.2. Статуту, де зазначено, що кожний з учасників володіє у зборах кількістю голосів пропорційно їх часткам у статутному фонді. Збори вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники, які володіють у сукупності не менш як 60% голосів), а з питань, які потребують одностайності, - всі учасники.
		Брати участь у зборах з правом дорадчого голосу можуть члени виконавчих органів, які не є учасниками товариства. Учасники зборів, які беруть участь у зборах, реєструються з зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Цей перелік підписується головою та секретарем зборів.
		Голова зборів товариства організує ведення протоколу. Книга протоколів має бути у будь-який час надана учасникам товариства. На їх вимогу повинні видаватися засвідчені витяги з книги протоколів.
		Відповідно до стаття 61 Закону збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами.
		Позачергові збори учасників скликаються головою товариства при наявності обставин, зазначених в установчих документах, у разі неплатоспроможності товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення статутного фонду.
		Збори учасників товариства повинні скликатися також на вимогу виконавчого органу.
		Учасники товариства, що володіють у сукупності більш як 20 відсотками голосів, мають право вимагати скликання позачергових зборів учасників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства. Якщо протягом 25 днів голова товариства не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати збори учасників.
		Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.
		Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у ч.1 ст. 74 ГПК України.
		Отже, за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Обов`язок доказування тих або інших обставин справи визначається предметом спору.
		Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Суд, серед іншого, враховує, що у відповідності до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
		Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
		Як встановлено судом в процесі розгляду справи, дійсна участь засновників у зборах Товариства 03.12.2001 становила менше потрібних 60% голосів, тобто рішення загальних зборів Товариства, оформлені протоколом від 03.12.2007 прийняті за відсутності кворуму для проведення загальних зборів як це передбачалось ст. ст. 59, 60 Закону України Про господарські товариства в редакції від 17.05.2001.
		Крім того, в матеріалах справи відсутні буд-які докази у підтвердження належного повідомлення усіх засновників Товариства про проведення зборів 03.12.2001.
		Однак, суд вважає необхідним звернути увагу позивача, як зазначалось вище, на формулювання позовних вимог у даному спорі та обраному ним способу захисту.
		Так, у позовній заяві позивач просить суд визнати недійсним протокол загальних зборів засновників №26 від 05.11.2001-03.12.2001.
		При цьому, протокол загальних зборів не є актом ненормативного характеру у розумінні ст. 20 Господарського кодексу України, з огляду на те, що він не має обов`язкового характеру та виданий органом юридичної особи, а не державним органом чи органом місцевого самоврядування.
		Суд зазначає, що у судовому порядку недійсним може бути визнано рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи, а не протокол загальних зборів. Протокол є документом, який фіксує факт прийняття рішення загальними зборами, і не є актом за змістом статті 20 ГК України. Тому господарські суди мають відмовляти в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним протоколу загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи. (п. 2.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 25 лютого 2016 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин")
		Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
		У справі Європейський суд з прав людини «Белеш та інші проти Чеської Республіки» вказав, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав та обов`язків.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
		Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
		Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
		Крім цього, за приписами ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Кожна особа згідно ст. 16 ЦК України має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
		За змістом ч. 2 ст. 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів.
		Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права, як визнання недійсним протоколу загальних зборів, не відповідає вимогам встановленим чинним законодавством і, зокрема, ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України.
		Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскільки протокол є документом, який фіксує факт прийняття рішення і не є актом за змістом ст. 20 ГК України, тобто таким, що не породжує ніяких правових наслідків, то відповідно вимоги позивача про визнання протоколу недійсним, не підлягають задоволенню.
		Щодо інших позовних вимог, то позивачем не уточнено позовну вимогу про визнання незаконним рішення державного реєстратора датою прийняття такого рішення та на засадах змагальності не доведено неправомірності відповідного рішення державного реєстратора, не наведено причинного зв`язку між рішеннями загальних зборів від 03.12.2001 та реєстрацією права власності на конкретне майно за конкретними особами.
		Отже, задоволення позову в іншій частині неможливе у зв`язку з неповною визначеністю позивачем предмета позову, а також може вплинути на права інших осіб, яких позивач у своєму формулюванні другої позовної вимоги визначає як «відповідні особи»; у третій позовній вимозі зазначено про повернення майна, яке знаходиться у незаконному володінні без конкретизації як цих осіб, так і самого майна.
		За таких обставин, у задоволенні вимоги про визнання незаконними рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та вимоги про відновлення становища, яке існувало в Товаристві на момент січня 1998 року також слід відмовити.
		У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення позову, судом не досліджуються обставини пропуску позивачем строку позовної давності.
		Судом не беруться до уваги обставини, пов`язані з безпідставним невиконанням, на думку позивача, рішення Господарського суду Чернівецької області у справі за №926/2395/19 від 09.12.2020 про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Чернівецька обласна виробничо-комерційна фірма «Медтехніка» надати ОСОБА_1 докладну, належно оформлену інформацію про господарську діяльність Товариства, у тому числі щодо нерухомого майна Товариства, оскільки такі обставини повинні оцінюватись судом в межах відповідної скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця.
		Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 4, 5, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, - 
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Чернівецька обласна виробничо-комерційна фірма "Медтехніка" про визнання недійсним протоколу загальних зборів, визнання незаконними та скасування рішення державного реєстратора та відновлення попереднього становища  відмовити.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/
		 
		Повне судове рішення складено 29.12.2021.
		 
		Суддя О.В. Гончарук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...