Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 552/4981/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Службове підроблення.
Надіслано для оприлюднення: 30.12.2021. Зареєстровано: 30.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 31.12.2021.

Номер судового провадження: 1-кп/552/13/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42017000000002667

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД  м.ПОЛТАВИ 
		 
		 
		Справа №552/4981/18 
		Провадження № 1-кп/552/13/21
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		30.12.2021 року Київський районний суд м. Полтави в складі: 
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		при секретарі ОСОБА_2 
		за участю прокурора ОСОБА_3 
		обвинуваченого ОСОБА_4 
		захисника адвоката ОСОБА_5 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальне провадження, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42017000000002667 від 17.08.2017 року відносно: 
		ОСОБА_4  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Аркалик Тургайської області Казахстану, громадянина України, освіта вища, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, 
		В С Т А Н О В И В:
		Органами досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей та видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів за наступних обставин. 
		Так, ОСОБА_4 , займаючи посаду старшого оперативного уповноваженого з особливо важливих справ відділу протидії незаконному обігу підакцизних товарів оперативного управління Головного управління ДФС у Полтавській області, будучи працівником правоохоронного органу та службовою особою, наділеною функціями представника влади, діючи умисно, нехтуючи вимогами кримінального процесуального законодавства України щодо забезпечення порядку здійснення кримінального провадження, з метою полегшення своєї роботи в частині виконання доручення слідчого про проведення огляду, у проміжок часу з 21 по 22 серпня 2017 року, точний день та час досудовим розслідуванням не встановлено, на виконання доручення слідчого ОСОБА_6 за №2242/16-31-23-01-03 від 15.08.2017, перебуваючи у складських приміщеннях за адресами: АДРЕСА_2 , та АДРЕСА_3 , діючи умисно, достовірно знаючи, що відповідно до вимог ч.7 ст. 223 КПК України, огляд іншого володіння особи здійснюється з обов`язковою участю не менше двох понятих, провів шість оглядів вилученої в ході досудового розслідування кримінального провадження №32017170000000011 продукції у вказаних складських приміщеннях за відсутності будь-яких понятих та в невставлений досудовим розслідуванням місці та час, вніс до шести протоколів огляду у кримінальному провадженні №32017170000000011 від 27.02.2017 року в електронному та в подальшому друкованому вигляді, залишивши місце для внесення рукописних даних, інформацію щодо участі понятих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які, нібито, були присутні при проведення цих оглядів.
		   В подальшому, здійснивши службове підроблення, ОСОБА_9 , продовжуючи умисні дії, направлені на видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, 28.08.2017 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи у приміщенні Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області, за адресою: м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, 47, виконуючи доручення слідчого у кримінальному провадженні №32017170000000011, будучи службовою особою, діючи умисно, супровідним листом за №1536/16-31-21-05-12 від 28.08.2017, направив слідчому слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Полтавській області ОСОБА_6 , який не був обізнаний про факт їх підроблення, вказані протоколи оглядів для приєднання до матеріалів вказаного кримінального провадження, тобто здійснив видачу завідомо неправдивих офіційних документів.
		 
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав. Суду пояснив, що обвинувачення органу досудового розслідування є надуманим, та вважає, що стороною обвинувачення не доведено те, що він вчинив внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей та видачу завідомо неправдивих офіційних документів. Порушень вимог кримінального процесуального закону при проведенні слідчих дій не допускав, неправдивої інформації в протоколи не вносив.
		 
		Прокурор в судових дебатах підтримав висунуте ОСОБА_4 обвинувачення, вважаючи достатніми для його підтвердження докази, які надані стороною обвинувачення та які досліджувалися у судовому засіданні, а саме:показання свідка ОСОБА_10 письмові докази, які надавались у судовому засіданні. Окрім того, просив суд віднестись критично до показань свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , оскільки вони, на його думку, надавали неправдиві свідчення в судовому засіданні, і які не узгоджуються між собою та з письмовими матеріалами кримінального провадження
		 
		   Відповідно до ст..22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне відстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.     Підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. 
		    Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. 
		Вказаних вимог закону при розгляді даного кримінального провадження суд дотримався, створивши передбачені процесуальним законом умови для реалізації як стороною обвинувачення, так і стороною захисту їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. А саме, суд допитав свідків сторони обвинувачення:
		 
		- ОСОБА_10  суду пояснив, що в 2017 році органами ГУ ДФС у Полтавській області були проведено обшук його складських приміщень, в ході яких було вилучено серед інших речей і лікеро-горілчану продукцію, яку із складських приміщень не вивозили, а передали йому на відповідальне зберігання. Після цього через деякий час приїхали працівники податкової міліції для проведення огляду лікеро-горілчаної продукції. Він сам їм надав доступ до складських приміщень де вони проводили переписування акцизних марок лікеро-горілчаної продукції. Стверджує, що при вказаній слідчій дії поняті були відсутні. Крім того зазначив, що огляд проводився досить тривалий час і він на складському приміщенні не перебував у весь час, а відлучався у своїх справах.
		 
		Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , суду зазначили, що вони перебували в м. Миргороді на проведенні якоїсь слідчої дії, а потім по її закінченню підписували протокол. Коли проходила слідча дія вони переважно перебували в автомобілі. На питання прокурора щодо перебування їх мобільних терміналів у м. Полтаві в той час як проходила слідча дія у м. Миргороді, зазначили, що телефони дійсно перебували за місцем їх роботи так як вони їх та залишили. 
		 
		Суд, розглядаючи кримінальне провадження, та зберігаючи об`єктивність і неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав, а також виконання процесуальних обов`язків, - прийшов до наступних висновків. 
		Згідно з приписамист. 62 Конституції Україниособа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Також, відповідно до ч. 2ст. 17 КПК Україниніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом..
		 
		Відповідно дост. 92 КПК Україниобов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбаченихст. 91 КПК України, покладається на прокурора.
		Відповідно до ч. 1ст. 91 КПК Україниу кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат, обставини які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
		Таким чином, обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні
		Згідно зістаттею 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту; суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
		 
		Об`єктивна сторона злочину характеризується вчиненням службовою особою однієї з передбачених у диспозиції до ч.1ст. 366 КК Українидій, а саме: внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей; інше підроблення документів; складання завідомо неправдивих документів; видача завідомо неправдивих документів.
		Злочин, передбачений ч.1ст. 366 КК України, має формальний склад та вважається закінченим з моменту початку будь-якої із зазначених дій. Органом досудового розслідування ОСОБА_4 інкримінується виконання таких дій, як складання, внесення неправдивих відомостей до офіційних документів та їх видачу, тобто три самостійні дії, які можуть самостійно складати об`єктивну сторону злочину, передбаченого ч.1ст. 366 КК України.
		Відповідно до диспозиціїст. 366 КК Українита узагальнень Верховного суду України «Про практику розгляду кримінальних справ про злочини, склад яких, передбачено ст. 366 КК України (службове підроблення)», слідує, що об`єктивна сторона службового підроблення полягає у перекручуванні істини в офіційному документі, вчиненому службовою особою з використанням свого службового становища. Складання неправдивих документів - це повне виготовлення документа, який містить інформацію, що не відповідає дійсності. При цьому форма та реквізити документа відповідають необхідним вимогам.
		Видача неправдивих документів означає надання фізичним або юридичним особам такого документа, зміст якого цілком або частково не відповідає дійсності і який був складений або службовою особою, яка його видала, або іншою службовою особою.
		 
		Як вбачається із обвинувального акту прокурора ОСОБА_4 ніби-то вчинив кримінальне правопорушення провівши у складських приміщеннях за адресами: АДРЕСА_2 , та АДРЕСА_3 , провів шістьоглядів,вилученої в ході досудового розслідування кримінального провадження №32017170000000011, продукції увказаних складськихприміщеннях за відсутності будь-яких понятих, при цьому достовірно знаючи, що відповідно до вимог ч.7 ст. 223 КПК України, огляд іншого володіння особи здійснюється з обов`язковою участю не менше двох понятих, та вніс до шести протоколів огляду в електронному та в подальшому друкованому вигляді, залишивши місце для внесення рукописних даних, інформацію щодо участі понятих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які, нібито, були присутні при проведення цих оглядів.
		 
		Суд вважає висунуте прокурором обвинувачення ОСОБА_4 неконкретним та суперечливим. Відповідно до матеріалів кримінально провадження та письмових доказів наданих прокурором, ОСОБА_4 в ході досудового розслідування кримінального провадження №32017170000000011, основним фігурантом якої був свідок ОСОБА_10 , провів шістьоглядів лікеро-горілчаноїпродукції на предмет відповідності акцизних марок.
		Отже, за версією слідства, недостовірні дані внесені в протоколи огляду полягають лише у внесення рукописних даних, інформацію щодо участі понятих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які, нібито, були присутні при проведення цих оглядів. Проте, слідством взагалі не перевірялась та інформація яка була внесена в протокол огляду щодо підакцизного товару.
		Ч.7 ст. 223 КПК України містить вичерпний перелік у яких процесуальних діях слідчий, прокурор зобов`язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих), це такі як пред`явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов`язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи. У всіх інших діях ПОНЯТІможуть бути запрошені, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне.
		Обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюються з обов`язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії.
		Відповідно до ч. 2 ст. 233 КПК України під житлом особи розуміється будь-яке приміщення, яке знаходиться у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, а також всі складові частини такого приміщення. Не є житлом приміщення, спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені за законом. Під іншим володінням особирозуміються транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи.
		 
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_4 не проводив Обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, а лише проводив огляд лікеро-горілчаної продукції, яка була вилучена в ході обшуку, на предмет відповідності акцизних марок. Крім того, свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні зазначив, що доступ працівникам податкової міліції до підакцизного товару він надав самостійно, відкривши складські приміщення власним ключем.
		 
		Отже, як вбачається з норм кримінального процесуального закону у ОСОБА_4 не виникало обов`язку у залученні понятих при проведенні слідчих дій, пов`язаних з оглядом лікеро-горілчаної продукції, а лише було його правом. Крім того, свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтвердили в судовому засіданні свою присутність під час проведення слідчої дії. Прокурор в судових дебатах просив суд не приймати до уваги показання цих свідків, оскільки вони неправдиві. Вказані свідки надавали свої показання в суді безпосередньо під присягою, про те прокурором не надано жодного доказу про неправдивість показань свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судовому засіданні. Наявність протоколів тимчасового доступу до речей та документів, відповідно до яких слідчий встановив, що мобільні термінали свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 під час слідчої дії перебували в м. Полтаві, а не в місті Миргород, де проходила слідча дія, не може слугувати доказом того, що свідки були відсутні на слідчій дії. Крім того, слідчим не проводився огляд мобільних терміналів належних свідкам ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на предмет ідентифікації належності їм абонентських номерів.
		 
		   Крім цього, стороною захисту наголошено на істотних порушеннях кримінального процесуального законодавства України, допущених стороною обвинувачення під час досудового розслідування.
		   Відповідно до ч.1 ст. 481 КПК України, письмове повідомлення про підозру депутату місцевої ради здійснюється - Генеральним прокурором, його заступником, керівником обласної прокуратури в межах його повноважень.
		Відповідно до досліджених матеріалів в судовому засіданні 09.07.2018 року повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України ОСОБА_4 було складено заступником Генерального прокурора ОСОБА_11 та вручене обвинуваченому слідчим прокуратури ОСОБА_12 (т.5 а.с. 51-59)
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_4 з 05.11.2015 року являвся депутатом Супрунівської сільської ради Полтавської області. 
		Відповідно до ч.3 ст.31 ЗУ «Про статус депутатів місцевих рад» та ч.1 ст.481 КПК України,- письмове повідомлення про підозру депутату місцевої ради може бути здійснено лише Генеральним прокурором, заступником Генерального прокурора, керівником відповідної регіональної прокуратури.
		Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються Главою 37 КПК України.
		Здійснення повідомлення про підозру депутату місцевої ради виключно Генеральним прокурором або його заступником є похідним повноваженням від первинного права, що випливає з процесуального керівництва. Обмеження переліку процесуальних керівників у кримінальному провадженні, що мають право повідомляти про підозру депутатам, зумовлене особливим статусом визначеним Конституцією України та відповідним законом.
		Таким чином, повідомлення про підозру депутату місцевої ради ОСОБА_4 , яке було підписано заступником Генерального прокурора України ОСОБА_11 09.07.2018 року, який станом на 09.07.2018 року не входив до групи прокурорів в кримінальному провадженні № 420017000000002667, оскільки відповідно до витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань, який був наданий прокурором в судовому засіданні (т.2 а.с 1-2, т.6 а.с. 1-2), заступник Генерального прокурора України ОСОБА_11 мав таке право лише з 12.07.2018 року як набув статус процесуального керівника в кримінальному провадження.
		Крім того в матеріалах кримінального провадження відсутня постанова прокурора про визначення прокурорів та слідчих для проведення досудового розслідування від 12.07.2018 року.
		 
		Відповідно до ч. 1ст. 91 КПК Україниу кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив імета вчиненнякримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,а такожрозмір процесуальнихвитрат,обставини яківпливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
		Відповідно до ч.1ст. 92 КПК Україниобов`язок доказування обставин, передбаченихстаттею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених ч.2 цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках - на потерпілого.
		З обвинувального акту прокурора відносно ОСОБА_4 не вбачається ні мотив німета вчиненнякримінального правопорушення, а також вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
		 
		Аналіз наведених вище доказів свідчить, що прокурором не надано жодного доказу, який би вказував на факт умисного внесення ОСОБА_4 , як службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей та видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, а твердження обвинуваченого, про те, що він не вчиняв інкримінованого злочину, відповідає приведеним доказам і не спростованестороною обвинувачення у судовому засіданні.
		Згідно з положеннямист.62 КонституціїУкраїни,ст.17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину й не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Відповідно до п.2ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення вважається невинним доти, доки його вина не буде встановлена в законному порядку.
		Статтею 17Закону України№ 3477-IV«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» від 23.02.2006 року,передбачено, що суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Пункт 2 статті 6 Конвенції з прав людини проголошує право на презумпцію невинуватості. В основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення. Недопустимість порушення таких принципів Європейський суд з прав людини засвідчив у справі «Тельфнер проти Австрії» від 20 березня 2001 року та «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства від 08 лютого 1996 року. У справах «Грабчук проти України» від 21.09.2005 року та «Шагін проти України» (2010р.) Європейський суд з прав людини встановив, що національні суди визнали заявників винними, спираючись на слабкі докази та припущення про їх причетність до вчинення злочину, чим було порушено принцип презумпції невинуватості.
		Суд, оцінюючи всі докази за даним кримінальним провадженням в їх сукупності, враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України»). 
		Очевидно, що сумнівний характер вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому суспільно-небезпечного діяння не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов свій вияв як в положеннях ч.3 та ч.4ст.17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, де зазначається, що суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумпцій факту.
		Аналіз приведених обставин свідчить про те, що стороною обвинувачення суду не надано достатніх доказівдля доведення винуватості ОСОБА_4 в умисному внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей та видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.
		 
		Відповідно до положень ч.3 ст.52 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Враховуючи вищевикладене, оцінюючи в сукупності досліджені під час судового розгляду докази з точки зору достатності та взаємозв`язку і приймаючи до уваги, що інших доказів, які б беззаперечно доводили вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1ст.366 КК Українисудом не здобуті, суд вважає, що пред`явлене обвинувачення за ч.1 ст.366 КК Українине доведено в судовому засіданні, а тому ОСОБА_4 необхідно виправдати.
		Судові витрати у справі віднести за рахунок держави.
		Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд - 
		 
		З А С У Д И В: 
		ОСОБА_4  визнати невинуватим та виправдати його у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.366 КК України в зв`язку з недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину.
		Судові витрати віднести за рахунок держави.
		Речові докази у справі повернути за належністю.
		Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 діб з моменту його проголошення через Київський районний суд м. Полтави.
		 
		Головуючий                          ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...