Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 597/46/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері господарської діяльності; Легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом.
Надіслано для оприлюднення: 30.12.2021. Зареєстровано: 30.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 31.12.2021.

Номер судового провадження: 1-кп/597/13/2021
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12014210080000224

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа №597/46/21
		Провадження №1-кп/597/13/2021
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"29" грудня 2021 р. Заліщицький районний суд Тернопільської області 
		в складі: головуючого судді ОСОБА_1 
		з участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_2 
		прокурора ОСОБА_3 
		обвинуваченого ОСОБА_4 
		захисника обвинуваченого      ОСОБА_5  
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Заліщики кримінальне провадження №12014210080000224 про обвинувачення  ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із повною вищою освітою, керівника ПП Трітон, одруженого, на утриманні має двох малолітніх дітей, раніше несудимого, у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.240 ч.2, 209 ч.1 Кримінального кодексу України, 
		   
		в с т а н о в и в : 
		   
		ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що у нього, як у керівника ПП Трітон, 04.06.2015 року виник злочинний умисел, направлений на незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення з дна ріки Дністер, під час проведення робіт по робочому проекту «Розчистка річки Дністер для забезпечення судноплавства на ділянці м.Заліщики, с.Добровляни, с.Городок Тернопільської області». 
		З цією метою, ОСОБА_4 , 04.06.2015 року, замовив у ФОП  ОСОБА_6  виготовлення робочого проекту «Розчистка річки Дністер для забезпечення судноплавства на ділянці м.Заліщики, с.Добровляни, с.Городок Тернопільської області». Під час розробки вказаного робочого проєкту проведені геологічні дослідження та вивчено будову дна ріки Дністер, у межах визначених проектом. 
		У пункті 1.3 робочого проекту «Розчистка річки Дністер для забезпечення судноплавства на ділянці м.Заліщики, с.Добрівляни, с.Городок Тернопільської області» зазначено, що в геологічній будові ділянки проектування приймають участь девонські і четвертинні відклади. Четвертинні відклади заплави представлені гравійно-гальковим ґрунтом з піщаним і супіщаним заповнювачем, супісками, суглинками переважно легкими. Гравійно-галькові відклади  гравій, галька, дрібнозернистий пісковик з супісково-суглинистим і піщаним заповнювачем. Склад фракцій наступний: галька - 18-33% (d 200-40 мм), гравій 48-51% (d 40-2 мм), піщаних часток 19-31% (d 2-0/05 мм), валунів 5% (d більше 200 мм). 
		Також у вказаному робочому проекті вказано, що судноплавний канал буде влаштований в ґрунтовому шарі складеного: гравійно-гальковими відкладами з супісковим заповнювачем, гравійно-гальковими відкладами з піщаним заповнювачем, супісками, аргілітами.
		Згідно зі статтею 86 Водного кодексу України роботи, пов`язані з поглибленням дна для судноплавства, видобуванням корисних копалин (крім піску, гальки і гравію в руслах малих та гірських річок), розчисткою русел річок, каналів і дна водойм, прокладанням кабелів, трубопроводів, інших комунікацій, а також бурові та геологорозвідувальні роботи здійснюються відповідно до проектів, що погоджуються з обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства (крім робіт на землях, зайнятих морями), та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.
		Крім цього, порядок видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду регулюється постановою Кабінету Міністрів України №557 від 12.07.2005 року. Всупереч вимогам Постанови та Водного кодексу України директором ПП Трітон ОСОБА_4 не отримано дозволу на проведення днопоглиблювальних робіт на землях водного фонду України.
		Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді директора ПП Трітон, будучи обізнаним із геологічною будовою дна ріки Дністер, в порушення вимог ст.86 Водного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України №557 від 12.07.2005 року, тобто без отримання дозволу на землях водного фонду України, під час здійснення діяльності по розчистці русла ріки Дністер для забезпечення судноплавства на ділянці м.Заліщики, с.Добрівляни, с.Городок Тернопільської області, в період з червня 2017 року (точної дати досудовим розслідуванням не встановлено) по 01.10.2019 року, всупереч Кодексу України про надра, без спеціального дозволу на користування надрами, діючи умисно з корисливих мотивів, використовуючи спеціальну техніку  судно типу земснаряд черпаковий УРС 151  Юрій Мурза та найманих працівників,не обізнанихіз йогозлочинним умислом, незаконно видобув з русла ріки Дністер на території Заліщицького району Тернопільської області у складі річкової суміші гальку та гравій в загальній кількості 22500 тонн. 
		Галька та гравій, згідно з Переліком корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 року №827 Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення (із змінами, внесеними згідно з Постановами КМУ №1463 (1463-2000-п) від 27.09.2000 року, №1481 (1481-2000-п) від 28.09.2000 року, №792 (792-2004-п) від 21.06.2004 року, №747 (747-2005-п) від 16.08.2005 року, №754 (754-2006-п) від 25.05.2006 року, №718 (718-2011-п) від 06.07.2011 року, №1048 (1048-2011-п) від 12.10.2011 року, №1370 (1370-2011-п) від 28.12.2011 року, №1065 (1065-2019-п) від 04.12.2019 року) відносяться до корисних копалин загальнодержавного значення.
		В подальшому директор ПП Трітон  ОСОБА_4 , використовуючи спеціальну техніку  плавальний засіб буксир-штовхач УРС 138 Заліщики, кран РДК-3, вантажні автомобілі та найманих працівників, не обізнаних із його злочинним умислом, перевіз незаконно видобуті корисні копалини загальнодержавного значення на територію ПП Трітон, що у с.Добрівляни вул.Національного Відродження 62, тодішнього Заліщицького району Тернопільської області, та переробив їх у готову продукцію, оприбуткувавши на баланс ПП Трітон 22500 тонн готової продукції, а саме:
		щебінь фракції 5/20 в кількості 10500 тонн;
		щебінь фракції відсів в кількості 12000 тонн.
		 
		Такі дії ОСОБА_4 стороною обвинувачення кваліфіковані за ст.240 ч.2 КК України, як незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення.
		 
		Крім цього,у ОСОБА_4 ,як керівникаПП «Трітон»,виник злочиннийумисел,направлений нанабуття,володіння тавикористання майна,одержаного внаслідоквчинення суспільнонебезпечного протиправногодіяння,що передувалолегалізації (відмиванню)доходів  незаконно видобутих з русла ріки Дністер на території тодішнього Заліщицького району Тернопільської області корисних копалин загальнодержавного значення  гальки та гравію у складі річкової суміші.
		З цією метою ОСОБА_4 незаконну видобутув період з червня 2017 року (точної дати досудовим розслідуванням не встановлено) по 01.10.2019 року, річкову сумішу складіякої булигалька тагравій,у загальній кількості 30000 тонн перевіз на територію ПП Трітон, що у с.Добрівляни по вул.Національного Відродження 62 тодішнього Заліщицького району Тернопільської області, де за допомогою спеціального обладнання переробив її товарний вигляд та оприбуткував у загальній кількості 22500 тонн готової продукції а саме: щебінь фракції 5/20 в кількості 10500 тонн; щебінь фракції відсів в кількості 12000 тонн.
		Реалізуючи свій злочинний умисел, директор ПП Трітон ОСОБА_4 реалізував незаконно видобуті гравій та гальку у вигляді готової продукції у кількості 16155,30 тонн, на загальну суму 1484795,60 гривні, наступним контрагентам за її видами:
		- ФОП  ОСОБА_7 , щебінь фракції 5/20 в кількості 4359,93 тонни, на суму 352105,96 гривні;
		- ПП Перфект Буд, щебінь фракції 5/20 в кількості 2440 тонн, щебінь фракції відсів в кількості 6666 тонн, на загальну суму 701695 гривень;
		- ПП Енергобудкомфорт, щебінь фракції 5/20 в кількості 57,46 тонни, щебінь фракції відсів в кількості 6,34 тонни, на загальну суму 8291,80 гривні;
		- ТОВ Мрія Фармінг Буковина, щебінь фракції 5/20 в кількості 124 тонни, на суму 16532,92 гривні;
		- ПП Будівельний Затишок, щебінь фракції відсів в кількості 238,70 тонни, на суму 32821,25 гривні;
		- ФОП  ОСОБА_8 , щебінь фракції відсів в кількості 269,91 тонни, на суму 37112,63 гривні;
		- ФОП  ОСОБА_9 , щебінь фракції 5/20 в кількості 617,76 тонни, щебінь фракції відсів в кількості 269,92 тонни, на загальну суму 122282,20 гривні;
		- ПСП Надія, щебінь фракції 5/20 в кількості 150 тонн, на суму 20812 гривень;
		- ТОВ Західімпекс, щебінь фракції 5/20 в кількості 15,50 тонни, щебінь фракції відсів в кількості 15,50 тонни, на загальну суму 4874,75 гривні;
		- ФОП  ОСОБА_10 , щебінь фракції 5/20 в кількості 100 тонн, на суму 13875 гривень;
		- ТОВ БК Валк, щебінь фракції 5/20 в кількості 255 тонн, щебінь фракції відсів в кількості 240 тонн, на загальну суму 112500 гривень;
		- ТОВ Фора-С2, щебінь фракції 5/20 в кількості 45 тонн, на суму 8347,50 гривні;
		- ТОВ Фора-С3, щебінь фракції 5/20 в кількості 49,62 тонни, на суму 15752,64 гривні;
		- ПАТ УкрАгроНПК, щебінь фракції 5/20 в кількості 30 тонн, на суму 6062,70 гривні;
		- СВГ Урожай, щебінь фракції 5/20 в кількості 50 тонн, щебінь фракції відсів в кількості 50 тонн, на загальну суму 15725 гривень;
		- ТОВ Нова Біла, щебінь фракції 5/20 в кількості 10,30 тонни, щебінь фракції відсів в кількості 10,30 тонни, на загальну суму 3239,36 гривні;
		- ПП НВАП Ель Гаучо, щебінь фракції 5/20 в кількості 24,06 тонни, на суму 3338,39 гривні;
		- ФОП  ОСОБА_11 , щебінь фракції 5/20 в кількості 60 тонн, на суму 8880 гривень.
		 
		Такі дії ОСОБА_4 стороною обвинуваченнякваліфіковані заст.209ч.1КК України,як незаконне набуття, володіння та використання майна, одержаного внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів.
		 
		Однак, за результатами розгляду кримінального провадження, суд приходить до переконання про виправдання ОСОБА_4 з наступних підстав:
		 
		Обвинувачений ОСОБА_4 винним себе не визнав, просить його виправдати та суду пояснив, що жодних протиправних дій при будівництві фарватеру на річці Дністер не вчиняв. Всі роботи проходили згідно затвердженого проекту, який належним чином погоджено з Тернопільською обласною державною адміністрацією. 
		 
		Відповідно до ст.368 КПК України ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення; чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення; чи є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання обвинуваченого, і які саме; яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати, які обов`язки слід покласти на особу в разі її звільнення від відбування покарання з випробуванням; чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку; чи є підстави для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру; чи вчинив обвинувачений кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності; що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами; на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі; як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.
		Відповідно до вимог ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
		Згідно ст.91 ч.1 п.1 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; та інші обставини.
		Обов`язок доказування, обставин зазначених у ст.91 КПК України, покладається на прокурора.
		Відповідно до ст.93 ч.2 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених КПК України.
		Відповідно до ст.94 ч.1 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Статтею 86 ч.2 КПК України передбачено, що недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		 
		Під час судового розгляду безпосередньо досліджено та оцінено постанову про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні №12014210080000224 із правовою кваліфікацією за ст.240 ч.1 КК України, прийняту 10.07.2014 року в.о. прокурора Заліщицького району ОСОБА_12 , яку сторона захисту вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню, про що подала скаргу 08.04.2021 року, до вирішення якої ухвалою суду 08.04.2021 року постановлено повернутися при розгляді кримінального провадження по суті.
		Відповідно до ст.19 ч.2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно зі ст.2 ч.1 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також, зокрема, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Стаття 4 ч.1 КПК України визначає дію Кодексу в просторі, тобто, що кримінальне провадження на території України здійснюється з підстав та в порядку, передбачених КПК України, незалежно від місця вчинення злочину.
		Так, відповідно до ст.37 ч.1 КПК України, прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.
		Згідно із приписами ст.11 ч.3 Закону України «Про прокуратуру», у разі відсутності керівника обласної прокуратури його повноваження здійснює перший заступник керівника обласної прокуратури, а в разі його відсутності - один із заступників керівника обласної прокуратури.
		Закон України «Про прокуратуру» та ст.3 КПК України, не визначають такого процесуального статусу учасника кримінального провадження як виконувач обов`язків.
		Конституційний Суд України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про тимчасове виконання обов`язків посадових осіб, яких призначає на посаду за згодою Верховної Ради України Президент України або Верховна Рада України за поданням Президента України" (справа про тимчасове виконання обов`язків посадових осіб), від 27.04.2000 року у справі №1-22/2000 (№7-рп/2000), вказав, що за Конституцією України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України (стаття 75), до повноважень якого належить прийняття законів (пункт 3 частини першої статті 85) та здійснення інших повноважень, які віднесені до його відання (частина друга статті 85). Це стосується і призначення чи обрання на посади, звільнення з посад, надання згоди на призначення і звільнення з посад осіб у випадках, передбачених Конституцією України (пункт 15 частини першої статті 85). Пунктом 12 частини першої статті 92 Конституції України передбачено, що організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби визначаються виключно законами. Норми цієї статті відтворюються і в частині другій статті 120 Конституції України, згідно з якою організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади визначаються Конституцією і законами України. Питання про порядок призначення посадових осіб, тимчасове виконання їхніх обов`язків, в тому числі й визначення строків щодо подання кандидатур для призначення на відповідну посаду та порядку внесення пропозицій щодо цих кандидатур, перебуває саме в площині діяльності органів виконавчої влади і правових основ державної служби і тому має регулюватися виключно законами України (ч.4 абз.5). 
		Таким чином,на підставісистемного аналізунорм кримінальногопроцесуального кодексуУкраїни таположень ЗаконуУкраїни «Пропрокуратуру» ,із врахуваннямзазначеного рішення  Конституційного Суду України, чинним законодавством встановлюється вичерпний перелік осіб, що мають повноваження на здійснення дій щодо визначення прокурора у кримінальному провадженні, а тому виконувач обов`язків прокурора Заліщицького району ОСОБА_12 згідно займаної посади не був наділений повноваженнями щодо призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні. 
		Наведене свідчить про те, що під час досудового розслідування допущенні суттєві порушення вимог чинного законодавства з приводу призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні №12014210080000224, тому вказану постанову суд вважає незаконною, а докази та процесуальні рішення зібрані та постановлені групою прокурорів у складі прокурорів прокуратури Заліщицького району ОСОБА_13 та ОСОБА_14 недопустимими, а тому такі докази не можуть стверджувати вину ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст.240 ч.1 КК України.
		 
		Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України №12-рп/2011, який на підставі аналізу положення ст.62 ч.3 Конституції України дійшов висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтовано фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме, порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою, тощо.
		 
		Під час судового розгляду безпосередньо досліджено та оцінено постанову про визначення прокурора у кримінальному провадженні №12020210000000319 з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ст.209 ч.1 КК України, прийняту 01.06.2020 року в.о. заступника прокурора Тернопільської області ОСОБА_15 , яку сторона захисту вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню, про що подала скаргу 08.04.2021 року, до вирішення якої ухвалою суду 08.04.2021 року постановлено повернутися при розгляді кримінального провадження по суті.
		При вирішенні питання чи допустимим доказом являється дана постанова та докази та процесуальні рішення зібрані та постановлені визначеним нею прокурором ОСОБА_16 , зокрема постанова про об`єднання матеріалів досудових розслідувань №12020210000000319 від 01.06.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.209 ч.1 КК України та №12014210080000224 від 11.07.2014 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.240 ч.1, 4 КК України, у кримінальне провадження №12014210080000224, суд виходить з тих же міркувань і доводів, що й при визнанні незаконною вищевказаної постанови в.о. прокурора Заліщицького району ОСОБА_12 .
		Суд вважає, що виконувач обов`язків заступника прокурора Тернопільської області ОСОБА_15 згідно займаної посади не був наділений повноваженнями щодо визначення прокурора у кримінальному провадженні, тому наведене свідчить про те, що під час досудового розслідування допущенні суттєві порушення вимог чинного законодавства з приводу призначення прокурора у кримінальному провадженні №12020210000000319, тому вказану постанову суд вважає незаконною, а докази та процесуальні рішення зібрані та постановлені прокурором ОСОБА_16 недопустимими, а тому такі докази не можуть стверджувати вину ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст.240 ч.1 КК України.
		 
		Недопустимим доказом з огляду на вищевказане порушення законодавства суд також визнає постанову про об`єднання матеріалів досудових розслідувань від 01.06.2020 року постановлену прокурором ОСОБА_16 , якою об`єднано матеріали досудових розслідувань №12020210000000319 від 01.06.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.209 ч.1 КК України та №12014210080000224 від 11.07.2014 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.240 ч.1, 4 КК України, у кримінальне провадження №12014210080000224.
		 
		У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.
		Суд повинен брати до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (рішення ЄС у справі «Веренцов проти України» - п.86, «Яллох проти Німеччини»).
		 
		Під час судового розгляду безпосередньо досліджено та оцінено постанову про скасування постанови про закриття кримінального провадження та доручення здійснення досудового розслідування слідчому підрозділу вищого рівня, прийняту 23.10.2019 року першим заступником прокурора Тернопільської області ОСОБА_17 , яку сторона захисту вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню, про що подала скаргу 08.04.2021 року, до вирішення якої ухвалою суду 08.04.2021 року постановлено повернутися при розгляді кримінального провадження по суті.
		Вказаною постановою скасовано постанову слідчого СВ Заліщицького РВ УМВС України в Тернопільській області ОСОБА_18 від 22.09.2014 року про закриття кримінального провадження №12014210080000224 із правовою кваліфікацією за ст.240 ч.1 КК України від 10.07.2014 року.
		У відповідності до змісту оскаржуваної постанови, підставою її скасування є те, що постанова про закриття кримінального провадження від 22.09.2014 року була передчасною. А підставою доручити подальше досудове розслідування у даному кримінальному провадженні СУ ГУНП в Тернопільській області є неефективність досудового розслідування.
		Такі висновки та твердження в оскаржуваній постанові є невірними, а сама постанова винесена в супереч положень КПК України.
		Статтею 113 ч.1 КПК України визначено, що процесуальні строки  це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.
		Згідно положень ст.113 ч.2 КПК України, які носять імперативний характер, будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням КПК України.
		Відповідно до ст.284 ч.4 КПК України про закриття кримінального провадження слідчий, дізнавач, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому КПК України.
		Виходячи з аналізу вказаних норм, постанова про закриття кримінального провадження може бути оскаржена лише в порядку передбаченому КПК України та в межах процесуальних строків.
		Такий порядок закріплено у ст.284 ч.6 КПК України, який носить обов`язковий характер для прокурора та не підлягає суб`єктивному свавільному трактуванню.
		Зокрема ст.284 ч.6 КПК України визначає, що копія постанови слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження надсилається заявнику, потерпілому, прокурору. Прокурор протягом двадцяти днів з моменту отримання копії постанови має право її скасувати у зв`язку з незаконністю чи необґрунтованістю.
		Зі змісту даної статті вбачається, що постанова про закриття кримінального провадження може бути скасована прокурором протягом 20 днів з моменту отримання, та лише з підстав її незаконності чи необгрунтованості.
		22.09.2014 року складено та підписано старшим слідчим СВ Заліщицького РВ УМВС України в Тернопільській області ОСОБА_18 постанову про закриття кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12014210080000224 із правовою кваліфікацією за ст.240 ч.1 КК України від 10.07.2014 року.
		Того ж дня, 22.09.2014 року за вих.№5741 прокурору Заліщицького району було направлено вказану постанову до відому, та направлено кримінальне провадження для перевірки законності прийнятого рішення.
		Тобто, 12.10.2014 р. у відповідності до положень ст.284 ч.6 КПК України для прокурора був граничний строк для скасування вказаної постанови.
		Проте в супереч імперативних вимог КПК України постанову про скасування постанови про закриття кримінального провадження та доручення здійснення досудового розслідування слідчому підрозділу вищого рівня прийнято поза межами граничного процесуального строку, а саме, 23.10.2019 року, що свідчить про її незаконність.
		Окрім цього, підставою скасування постанови про закриття кримінального провадження була її передчасність. Така підстава скасування не передбачена вимогами ст.294 КПК України, оскільки дана стаття закріплює вичерпний перелік підстав для скасування постанови про закриття кримінального провадження, а саме, незаконність чи необгрунтованість. Тобто заступником прокурора Тернопільської області ОСОБА_17 визначено підставою скасування постанови про закриття кримінального провадження, яка не передбачена законом.
		Постанова обгрунтована тим, що у відповідності до ст.36 ч.6 КПК України генеральний прокурор, керівник регіональної прокуратури, керівник місцевої прокуратури, їх перші заступники та заступники при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування мають право скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих та прокурорів нижчого рівня у межах строків досудового розслідування, передбачених статтею 219 КПК України.
		Проте у відповідності до вказаної норми генеральний прокурор, керівник регіональної прокуратури, керівник місцевої прокуратури, їх перші заступники та заступники при здійсненні нагляду за додержанням законів можуть скасовувати лише незаконні та необгрунтовані постанови слідчого під час досудового розслідування.
		В свою чергу на момент винесення оскаржуваної постанови досудове розслідування не проводилось, окрім цього визначені ст.219 КПК України процесуальні строки досудового розслідування закінчились, так як оскаржувана постанова винесена поза межами граничних строків, оскільки згідно ст.219 ч.2 п.1 КПК України такий строк становить 12 місяців, який сплив 10.07.2015 року.
		Вказаною постановою також визначено орган досудового розслідування СУ ГУНП в Тернопільській області.
		Відповідно до ст.36 ч.5 КПК України, генеральний прокурор, керівник регіональної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування.
		Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що доручити досудове розслідування слідчому підрозділу вищого рівня, можливо лише досудове розслідування, яке розслідується неефективно. Тобто досудове розслідування яке перебуває в провадженні конкретного органу досудового розслідування, а саме кримінальне провадження не є закритим в порядку ст.284 КПК України.
		В свою чергу процесуальне рішення, яке оскаржується стороною захисту, прийняте стосовно кримінального провадження, яке на дату винесення постанови не розслідувалось, що свідчить про його очевидну незаконність.
		Окрім наведеного, КПК України не передбачає можливість поєднання в одній постанові, двох окремих процесуальних рішень, а саме: скасування постанови та доручення здійснення досудового розслідування слідчому підрозділу вищого рівня.
		Суд вважає, що дії першого заступника прокурора Тернопільської області ОСОБА_17 в частині прийняття процесуального рішення - постанови про скасування постанови про закриття кримінального провадження та доручення здійснення досудового розслідування слідчому підрозділу вищого рівня від 23.10.2019 року у кримінальному провадженні внесеному в ЄРДР за №12014210080000224 із правовою кваліфікацією за ст.240 ч.1 КК України від 10.07.2014 року є незаконними, тому вказана постанова не має для суду жодного правового значення в даному кримінальному провадженні, яке відповідно до чинної постанови про закриття кримінального провадження старшого слідчого СВ Заліщицького РВ УМВС України в Тернопільській області ОСОБА_18 від 22.09.2014 року являється закритим.
		З огляду на вищевикладене, всі зібрані в рамках кримінального провадження №12014210080000224 докази та вчинені процесуальні рішення після 22.09.2014 року є недопустимими, а тому такі докази не можуть стверджувати вину ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст.240 ч.1 КК України.
		Європейський суд з прав людини застосував у своїй практиці, зокрема в рішенні у справі «Балицький проти України», різновид доктрини «плодів отруєного дерева» - визнаються недопустимими не лише докази, які безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і докази, які не були б отримані, якби не були отримані перші. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.
		 
		Під час судового розгляду безпосередньо досліджено та оцінено постанову про скасування постанови про закриття кримінального провадження та доручення здійснення досудового розслідування слідчому підрозділу вищого рівня, прийняту 23.10.2019 року першим заступником прокурора Тернопільської області ОСОБА_17 , яку сторона захисту вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню, про що подала скаргу 08.04.2021 року, до вирішення якої ухвалою суду 08.04.2021 року постановлено повернутися при розгляді кримінального провадження по суті.
		Вказаною постановою скасовано постанову слідчого СВ Заліщицького РВ УМВС України в Тернопільській області ОСОБА_18 від 31.07.2015 року про закриття кримінального провадження №12015210080000176 із правовою кваліфікацією за ст.240 ч.1 КК України від 25.06.2015 року.
		При вирішенні питання чи допустимим доказом являється дана постанова та докази та процесуальні рішення зібрані та постановлені після постанови про закриття кримінального провадження 31.07.2015 року, суд виходить з тих же міркувань і доводів, що й при визнанні незаконною вищевказаної постанови першого заступника прокурора Тернопільської області ОСОБА_17 .
		Суд вважає, що перший заступник прокурора Тернопільської області ОСОБА_17 в частині прийняття процесуального рішення - постанови про скасування постанови про закриття кримінального провадження та доручення здійснення досудового розслідування слідчому підрозділу вищого рівня від 23.10.2019 року у кримінальному провадженні внесеному в ЄРДР за №12015210080000176 із правовою кваліфікацією за ст.240 ч.1 КК України від 24.06.2015 року діяв з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, тому вказана постанова не має для суду жодного правового значення в даному кримінальному провадженні. Кримінальне провадження №12015210080000176 від 25.06.2015 року за ст.240 ч.1 КК України відповідно до чинної постанови про закриття кримінального провадження старшого слідчого СВ Заліщицького РВ УМВС України в Тернопільській області ОСОБА_18 від 31.07.2015 року являється закритим.
		З огляду на вищевикладене, всі зібрані в рамках кримінального провадження №12015210080000176 докази та вчинені процесуальні рішення після 31.07.2015 року є недопустимими, а тому такі докази не можуть стверджувати вину ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст.240 ч.1 КК України.
		 
		Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 11 грудня 2008 року у справі «Мирилашвілі проти Росії» зазначено, що у змагальному процесі повинні розглядатися не лише докази, які безпосередньо стосуються фактів справи, а й інші докази, які можуть стосуватися допустимості, достовірності та повноти останніх.
		Крім цього, у рішеннях Європейського суду з прав людини, неодноразово вказано про те, що вимога справедливості судового розгляду включає дослідження способу, у який було отримано та представлено докази; завдання Суду, серед іншого, установити, чи провадження в цілому, включно зі способом отримання і представлення доказів, було справедливим у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції («Домбо Беєер проти Нідерландів» (Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands), заява №14448/88, п. 31).
		 
		Під час судового розгляду безпосередньо досліджено та оцінено доручення про проведення досудового розслідування, надане 08.07.2016 року начальником відділення СУ ГУ НП в Тернопільській області ОСОБА_19 , яке сторона захисту вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню, про що подала скаргу 08.04.2021 року, до вирішення якої ухвалою суду 08.04.2021 року постановлено повернутися при розгляді кримінального провадження по суті.
		У відповідності до ст.3 ч.1 п.17 КПК України слідчий - службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу Державного бюро розслідувань, Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої КПК України, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.
		Згідно із ст.3 ч.1 п.5 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
		Згідно ст.38 ч.4 КПК України досудове слідство (як форма досудового розслідування) здійснюють слідчі одноособово або слідчою групою.
		Відповідно до ст.39 ч.2 п.1 КПК України керівник органу досудового розслідування визначає слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначає старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих.
		Таким чином, повноваження слідчого чи групи слідчих, у конкретному кримінальному провадженні, визначаються процесуальним рішенням керівника органу досудового розслідування і лише після внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань. 
		Приписами ст.3ч.1п.8КПК Українивизначено,що керівникоргану досудового розслідування  це начальник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу, відділення органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу Державного бюро розслідувань, Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України та його заступники, які діють у межах своїх повноважень.
		Виходячи із системного аналізу вказаних норм, уповноваженими особами, які організовують досудове розслідування і визначають слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування в Слідчому управлінні ГУНП в Тернопільській області є начальник Слідчого управління та його заступники.
		В свою чергу оскаржуване стороною захисту доручення про проведення досудового розслідування 08.07.2016 року склав та підписав у кримінальному провадженні начальник відділення Слідчого управління ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_19 , який в силу закону не наділений такими повноваженнями, оскільки відділ у даному випадку є структурним підрозділом слідчого управління ГУНП в Тернопільській області. 
		Окрім наведеного, із змісту вказаного доручення не вбачається у якому кримінальному провадженні взагалі приймалось вказане процесуальне рішення, а тому і в даному випадку воно не визначало процесуальних повноважень слідчого у кримінальному провадженні №12016210000000129 від 08.07.2016 року.
		Відповідно до ст.216 ч.1 КПК України кримінальне правопорушення передбачене ст.240 КПК України підслідне слідчим органам національної поліції.
		Згідно із приписами ст.218 ч.1 КПК України, досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.
		Як вбачається з витягу ЄРДР за №12016210000000129 від 08.07.2016 року місцем вчинення кримінального правопорушення є Заліщицький район Тернопільської області. Таким чином органом досудового розслідування повинен був бути СВ Заліщицького РВ ГУНП в Тернопільській області, як це визначено КПК України.
		Так, підслідність кримінальних проваджень визначається виключно кримінальним процесуальним законом, а саме ст.ст.216, 218 КПК України. Натомість за змістом ст.36 ч.5 КПК України Генеральний прокурор, керівник регіональної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення, окрім того, що віднесене до підслідності Національного антикорупційного бюро України, іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, лише у випадку здійснення неефективного досудового розслідування тим органом, підслідність кримінального провадження якому визначена ст.216 та 218 КПК України.
		Тобто, передумовою здійснення досудового розслідування Слідчим управлінням ГУНП в Тернопільській області, мало бути здійснення відповідним органом, визначеним у ст.ст.216, 218 КПК України, а саме СВ Заліщицького РВ ГУНП в Тернопільській області, досудового розслідування у кримінальному провадженні та встановлення за наслідками такого розслідування його неефективності, що було б підставою застосування ст.36 ч.5 КПК України.
		За вказаних обставин суд вважає доручення про проведення досудового розслідування від 08.07.2016 року таким, яке постановлене всупереч положень ст.ст.216, 218 КПК України, та з порушенням процедури визначеної ст.36 ч.5 КПК України.
		Умовами допустимості доказів є: одержання фактичних даних із належного процесуального джерела, одержання фактичних даних належним суб`єктом; одержання фактичних даних у належному процесуальному порядку; належне оформлення джерела фактичних даних.
		За таких умов суд вважає докази та процесуальні рішення зібрані та постановлені в рамках кримінального провадження №12016210000000129 із правовою кваліфікацією за ст.240 ч.1 КК України від 08.07.2016 року недопустимими, а тому такі докази не можуть стверджувати вину ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст.240 ч.1 КК України.
		 
		Прокурором в судовому засіданні до матеріалів кримінального провадження не надано постанов про перекваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_4 зі ст.240 ч.1 КК України на ст.240 ч.4 КК України та із ст.240 ч.4 КК України на ст.240 ч.2 КК України.
		Поряд з тим, прокурором долучено як докази два витяги з ЄРДР про реєстрацію 08.07.2016 року кримінального провадження №12016210000000129, один витяг №1 від 30.01.2018 року містить правову кваліфікацію кримінального правопорушення за ст.240 ч.1 КК України, інший також №1 від 31.07.2019 року містить правову кваліфікацію кримінального правопорушення за ст.240 ч.4 КК України.
		Також додано постанову про об`єднання матеріалів досудових розслідувань ухвалену 12.03.2020 року прокурором відділу прокуратури Тернопільської області ОСОБА_20 , якою матеріали досудових розслідувань кримінального провадження №12016210000000129 від 08.07.2016 року з правовою кваліфікацією за ст.240 ч.4 КК України та кримінального провадження №12019210000000121 від 04.03.2019 року із правовою кваліфікацією за ст.14 ч.1  ст.289 ч.3 КК України, об`єднано в одне кримінальне провадження №12019210000000121.
		 
		Відповідно до ст.20 ч.1 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені КПК України.
		Відповідно до ст.87 ч.2 п.3 КПК України, суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, порушення права особи на захист.
		 
		За вказаних умов, суд вважає, що обвинувачення ОСОБА_4 за ст.240 КК України є не конкретним, не зрозумілим та таким, що взагалі не передає своєї суті, у зв`язку із чим істотно порушено право ОСОБА_4 на захист, так як стаття 240 КК України містить декілька окремих видів правопорушень, передбачених чотирма частинами даної статті, а кримінальне провадження №12019210000000121 від 04.03.2019 року із правовою кваліфікацією за ст.14 ч.1  ст.289 ч.3 КК України взагалі не являється предметом судового розгляду. 
		 
		Відповідно до ст.7 ч.1 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, відносяться у тому числі верховенство права та безпосередність дослідження показань, речей і документів.
		Відповідно до ст.8 ч.2 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. 
		Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (Рішення ЄСПЛ від 10.07.2001 у справі «Авшар проти Туреччини» - п.282). 
		Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 року у справі «Веренцов проти України» - п.86, «Яллох проти Німеччини»).
		Відповідно до правової позиції Верховного Суду, від 29.09.2020 року, справа №601/1143/16, суд вже неодноразово зазначав, що, вирішуючи питання достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою, суд має керуватися стандартом доведення (стандартом переконання) «поза розумним сумнівом» (частини 2 та 4 статті 17 КПК України). 
		Для додержання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який сумнів у версії обвинувачення був спростований фактами, встановленими на підставі доказів, і єдиною версією, якою безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною у пред`явленому обвинуваченні.
		Обов`язок всебічного дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що стосуються події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може ігнорувати обставини, встановлені під час судового розгляду, лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Встановлення в судовому розгляді таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення, є підставою для розумного сумніву в доведеності винуватості особи, що стверджується рішенням Верховного Суду від 02.03.2021 року, у справі №750/5469/18. 
		 
		Поряд із цим, в судовому засіданні судом досліджено відеозаписи, які стороні захисту не були відкриті в порядку ст.290 КПК України, внаслідок чого суд не має права допустити відомості, що містяться в останніх, як докази, виходячи із наступного обґрунтування.
		Згідно змісту ст.290 КПК України, прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання.
		Відповідно до ст.290 ч.12 КПК України, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
		Як вбачається із рішення Конституційного Суду України у справі від 20.10.2011 №1-31/2011, за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення ст.62 ч.3 Конституції України, аналізуючи положення: "обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом", Конституційний Суд України приходить до висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо. 
		Правила оцінки доказів, особливо вимога дотримуватися передбаченого законом порядку при отриманні доказів, мають за мету запобігання неправомірному втручанню держави та заохочення доброчесної поведінки правоохоронних органів. Вимога визнати докази, отримані з порушеннями, недопустимими спрямована на те, щоб сторона, що допустила порушення, не могла скористатися його результатами. Використання цих правил на шкоду стороні, яка жодним чином не відповідальна за порушення процесуальних правил, суперечить їх меті.
		 
		Суд критично оцінює наданий прокурором як доказ висновок судової експертизи матеріалів, речовин та виробів №2.2-17/20 від 16.03.2020 року та не приймає вказаний висновок експертизи, як доказ винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст.240 ч.2 КК України, з огляду на те, що вказаний висновок експертизи є навчальним висновком експерта, про що свідчить напис на кожному його аркуші.
		Суд вважає, що відповідно до приписів Кримінального процесуального закону України використання навчальних висновків експерта в якості висновків експерта в кримінальному провадженні, як доказу, є недопустимим. 
		 
		Стаття 6 пункт 2 Конвенції проголошує право на презумпцію невинуватості. В основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення.
		Відповідно до положень ст.ст.62, 129 Конституції України і ст.ст.7, 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Дотримання цих вимог є необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду, забезпечує реалізацію таких закріплених у ст.7 КПК України засад кримінального провадження, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості, забезпечення доведеності вини та право на захист.
		Європейський Суд з прав людини зазначає, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного (п.146 справи «Барбера, Мессегуз і Джабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 року).
		Ця норма-засада закріплена також у міжнародно-правових актах, визнаних Україною: Загальній декларації прав людини (ст.11 п.1), Міжнародному пакті про громадянські і політичні права (ст.14 п.2), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ст.6 п.2).
		Згідно з вимогами ст.370КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України.
		Згідно з приписами ст.373 ч.1 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що: 1) було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинив обвинувачений; 3) у діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених ст.284 ч.1 п.1, 2 КПК України.
		Відповідно до правових позицій Верховного Суду України, викладених у Постанові Пленуму №9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, відповідно до якого неприпустимо покладати на підсудного доведення своєї невинуватості, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Згідно правових позицій Верховного Суду України, викладених у Постанові Пленуму №5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного обвинувальний ухил є неприпустимим, усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані в справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.
		 
		Суд вважає, що у зв`язку із ухваленням виправдувального вироку витрати на залучення експерта для проведення судової експертизи матеріалів речовин та виробів в розмірі 7222,46 гривні, витрати на залучення експерта для проведення судової економічної експертизи в розмірі 3269 гривень слід віднести на рахунок держави.
		Суд також вважає, що у зв`язку із завершенням судового розгляду підлягають скасуванню заходи забезпечення кримінального провадження. 
		Вирішення питання подальшої долі речових доказів по даному кримінальному провадженні слід провести відповідно до положеннь ст.100 КПК України. 
		Запобіжний захід  заставу, обрану обвинуваченому ОСОБА_4 під час досудового розслідування, слід залишити до набрання вироком законної сили.
		Керуючись ст.ст.7, 8, 91-94, 100, 126, 182, 337, 368, 373, 374, 376, , noa,
		 
		у х в а л и в:
		 
		ОСОБА_4  визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ст.ст.240 ч.2, 209 ч.1 КК України та виправдати його на підставі ст.373 ч.1 п.3 КПК України, за недоведеністю, що в його діяннях є склад кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.240 ч.2, 209 ч.1 КК України.
		 
		 
		 
		Запобіжний захід  заставу в розмірі 168160 (сто шістдесять вісім тисяч сто шістдесять) гривень залишити до набрання вироком законної сили.
		Після набрання вироком законної сили заставу в розмірі 168160 (сто шістдесять вісім тисяч сто шістдесять) гривень повернути заставодавцю  ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , жительці с.Бедриківці Заліщицької міської територіальної громади Чортківського району Тернопільської області. 
		 
		Віднести на рахунок держави витрати на залучення експертів в загальному розмірі 10491 (десять тисяч чотириста дев`яносто одна) гривня 46 копійок.
		 
		Скасувати застосовані ухвалами слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 04.05.2020 року та 19.05.2020 року заходи забезпечення кримінального провадження  накладені арешти на майно ОСОБА_4 та ПП Трітон, шляхом заборони його відчуження, користування та розпорядження, зокрема: земснаряд черпаковий УРС 151 - ЮРІЙ МУРЗА, буксир-штовхач УРС 138 - ЗАЛІЩИКИ, транспортний засіб КРАЗ 65055, трактор (екскаватор) ВОЛЬВО, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
		 
		Речові докази:
		трактор (екскаватор) ВОЛЬВО, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ;
		земснаряд черпаковий УРС 151 - ЮРІЙ МУРЗА;
		буксир-штовхач УРС 138 - ЗАЛІЩИКИ;
		транспортний засіб КРАЗ 65055,
		повернути після набрання вироком законної сили власникам, або особам, які прамомірно ними володіють.
		 
		Речові докази:
		зразки грунту, що у сейф-пакетах №3339455 та №3339420 зберігаються у камері зберігання речових доказів СУ ГУНП в Тернопільській області знищити після набрання вироком законної сили.
		 
		Речові докази:
		договір купівлі-продажу №6 від 24.09.2018;
		видаткова накладна №6 від 24.09.2018 року;
		виписка по рахунку № НОМЕР_3 з 01.09.2018 року до 30.09.2018 року;
		договір купівлі-продажу №8 від 16.10.2018 року;
		видаткова накладна №20 від 16.10.2018 року;
		виписка по рахунку № НОМЕР_3 з 01.10.2018 року до 31.10.2018 року;
		договір купівлі-продажу №9 від 17.10.2018 року;
		видаткова накладна №21 від 17.10.2018 року;
		договір купівлі-продажу №10 від 14.11.2018 року;
		видаткова накладна №24 від 14.11.2018 року;
		виписка по рахунку № НОМЕР_3 з 01.11.2018 року до 30.11.2018 року;
		договір купівлі-продажу №2 від 23.04.2019 року;
		видаткова накладна №5 від 24.04.2019 року;
		виписка по рахунку № НОМЕР_3 з 01.04.2019 року до 30.04.2019 року;
		договір купівлі-продажу №3 від 08.05.2019 року;
		виписка по рахунку № НОМЕР_3 з 01.05.2019 року до 31.05.2019 року;
		видаткова накладна №30 від 22.07.2019 року;
		видаткова накладна №24 від 10.07.2019 року;
		видаткова накладна №27 від 15.07.2019 року;
		видаткова накладна №22 від 04.07.2019 року;
		видаткова накладна №21 від 02.07.2019 року;
		видаткова накладна №12 від 07.06.2019 року;
		копія видаткової накладної №30 з товарно-транспортною накладною №28 від 22.07.2019 року;
		копія видаткової накладної №21 з товарно-транспортною накладною №1 від 02.07.2019 року;
		копія видаткової накладної №12 з товарно-транспортною накладною №1 від 07.06.2019 року;
		копія видаткової накладної №22 з товарно-транспортною накладною №8 від 02.07.2019 року;
		копія видаткової накладної №24 з товарно-транспортною накладною №15 від 10.07.2019 року;
		копія видаткової накладної №27 з товарно-транспортною накладною №22 від 15.07.2019 року;
		договір купівлі-продажу №4 від 16.05.2019 року;
		видаткова накладна №11 від 16.05.2019 року;
		виписка по рахунку №26001380222 з 01.08.2019 року до 31.08.2019 року;
		копія видаткової накладної №15 з товарно-транспортною накладною №7 від 14.06.2019 року;
		виписка по рахунку №26001380222 з 01.07.2019 року до 31.07.2019 року;
		копія видаткової накладної №18 з товарно-транспортною накладною №10 від 20.06.2019 року;
		видаткова накладна №17 від 20.06.2019 року;
		виписка по рахунку №26001380222 з 01.06.2019 року до 30.06.2019 року; 
		видаткова накладна №18 від 20.06.2019 року;
		видаткова накладна №20 від 02.07.2019 року;
		видаткова накладна №15 від 14.06.2019 року;
		видаткова накладна №26 від 10.07.2019 року;
		видаткова накладна №28 від 15.07.2019 року;
		видаткова накладна №32 від 30.08.2019 року;
		видаткова накладна №19 від 01.07.2019 року;
		договір купівлі-продажу №5 від 01.07.2019 року;
		копія експертного звіту, щодо розгляду проектної документації в частині міцності, надійності довговічності об`єкта будівництва від 29.12.2015 року;
		копія декларації про початок виконання будівельних робіт;
		копія кваліфікаційного сертифікату серії АР №004149 від 12.10.2019 року на робочий проект «Розчистка р.Дністер для забезпечення судноплавства на ділянці м.Заліщики, с.Добрівляни, с.Городок Тернопільської області»;
		книга обліку видобувної продукції при влаштуванні судноплавного каналу на р.Дністер за 2017-2018 роки;
		аркуш паперу в якому викладений запис щодо черпанню річкової суміші за 2019 рік;
		договір поставки №1 від 10.05.2018 року;
		видаткова накладна №8 від 14.05.2018 року;
		видаткова накладна №7 від 10.05.2018 року;
		копія видаткової накладної №7 з товарно-транспортною накладною №10 від 10.05.2018 року;
		копія видаткової накладної №8 від 14.05.2018 року разом з товарно-транспортною накладною №11 від 14.05.2018 року;
		видаткова накладна №12 від 25.05.2018 року;
		копія видаткової накладної №12 від 14.05.2018 року разом з товарно-транспортною накладною №22 від 25.05.2018 року;
		договір поставки №2 від 25.05.2018 року;
		договір поставки №1 від 24.05.2017 року;
		видаткова накладна №9 від 14.05.2018 року;
		копія паспорта якості бетонної суміші;
		видаткова накладна №10 від 15.05.2018 року;
		копія паспорта якості бетонної суміші;
		копія видаткової накладної №10 разом з товарно-транспортною накладною №17 від 15.05.2018 року;
		копія видаткової накладної №9 разом з товарно-транспортною накладною №15 від 14.05.2018 року;
		копія видаткової накладної №11 разом з товарно-транспортною накладною №20 від 16.05.2018 року;
		копія видаткової накладної №13 разом з товарно-транспортною накладною №24 від 25.05.2018 року;
		видаткова накладна №11 від 16.05.2018 року;
		видаткова накладна №13 від 25.05.2018 року;
		виписка по рахунку №26005567858 з 01.05.2018 року до 31.05.2018 року; 
		товарно-транспортна накладна №28 від 29.05.2018 року;
		товарно-транспортна накладна №29 від 30.05.2018 року;
		товарно-транспортна накладна №25 від 25.05.2018 року;
		видаткова накладна №14 від 25.05.2018 року;
		копія паспорту якості бетонної суміші;
		видаткова накладна №16 від 30.05.2018 року;
		видаткова накладна №15 від 29.05.2018 року;
		товарно-транспортна накладна №7 від 06.06.2018 року;
		видаткова накладна №19 від 06.06.2018 року;
		договір поставки №2/1 від 06.06.2018 року;
		видаткова накладна №17 від 04.06.2018 року;
		паспорт якості бетонної суміші;
		товарно-транспортна накладна №1 від 04.06.2018 року;
		видаткова накладна №18 від 06.06.2018 року;
		товарно-транспортна накладна №5 від 06.06.2018 року;
		договір поставки №3 від 07.06.2018 року;
		товарно-транспортна накладна №10 від 07.06.2018 року;
		видаткова накладна №22 від 07.06.2018 року;
		видаткова накладна №21 від 07.06.2018 року;
		паспорт якості бетонної суміші;
		товарно-транспортна накладна №9 від 07.06.2018 року;
		видаткова накладна №23 від 07.06.2018 року;
		паспорт якості бетонної суміші;
		товарно-транспортна накладна №11 від 07.06.2018 року;
		товарно-транспортна накладна №8 від 07.06.2018 року;
		видаткова накладна №20 від 07.06.2018 року;
		договір поставки №2/2 від 06.06.2018 року;
		товарно-транспортна накладна №18 від 11.06.2018 року;
		видаткова накладна №24 від 11.06.2018 року;
		паспорт якості бетонної суміші;
		видаткова накладна №25 від 13.06.2018 року;
		товарно-транспортна накладна №22 від 13.06.2018 року;
		видаткова накладна №26 від 15.06.2018 року;
		паспорт якості бетонної суміші;
		товарно-транспортна накладна №23 від 15.06.2018 року;
		товарно-транспортна накладна №№24, 25, 26 від 15.06.2018 року;
		видаткова накладна №30 від 27.06.2018 року;
		товарно-транспортна накладна №39 від 27.06.2018 року;
		товарно-транспортні накладні №№40, 41, 42, 43;
		товарно-транспортні накладні №№35, 36, 37, 38 від 22.06.2018 року;
		видаткова накладна №28 від 22.06.2018 року;
		товарно-транспортні накладні №№27, 28, 29, 30, 31 від 19.06.2018 року;
		видаткова накладна №27 від 19.06.2018 року;
		товарно-транспортні накладні №№32, 33, 34 від 21.06.2018 року;
		видаткова накладна №28 від 21.06.2018 року;
		видаткова накладна №31 від 02.07.2018 року;
		товарно-транспортні накладні №№1, 2, 3, 4, 5, 6 від 02.07.2018 року;
		видаткова накладна №32 від 06.07.2018 року;
		товарно-транспортні накладні №№7, 8, 9, 10 від 06.07.2018 року;
		видаткова накладна №33 від 16.07.2018 року;
		товарно-транспортні накладні №№11, 12, 13, 14, 15 від 16.07.2018 року;
		виписка по рахунку №26005567858 з 01.06.2018 року до 30.06.2018 року;
		виписка по рахунку № НОМЕР_4 з 01.07.2018 року до 31.07.2018 року;
		товарно-транспортні накладні №№1, 2 від 01.08.2019 року;
		видаткова накладна №36 від 01.08.2018 року;
		видаткова накладна №34 від 24.07.2018 року;
		товарно-транспортні накладні №№16, 17, 18, 19, 20, 21 від 24.07.2018 року;
		виписка по рахунку №26005567858;
		виписка по рахунку № НОМЕР_4 з 01.08.2018 року до 31.08.2018 року;
		видаткова накладна №35 від 25.07.2018 року;
		товарно-транспортні накладні №№22, 23, 24, 25 від 25.07.2018 року;
		товарно-транспортна накладна №4 від 09.08.2018 року;
		видаткова накладна №38 від 09.08.2018 року;
		видаткова накладна №39 від 14.08.2018 року;
		товарно-транспортні накладні №№5,6,7 від 14.08.2018 року;
		товарно-транспортні накладні №№8-16 від 17.08.2018 року;
		видаткова накладна №40 від 17.08.2018 року;
		товарно-транспортні накладні №№24-29 від 23.08.2018 року;
		видаткова накладна №44 від 23.08.2018 року;
		видаткова накладна №41 від 20.08.2018 року;
		товарно-транспортні накладні №№17-20 від 20.08.2018 року;
		товарно-транспортні накладні №№22, 23 від 22.08.2018 року;
		видаткова накладна №43 від 22.08.2018 року;
		товарно-транспортна накладна №21 від 22.08.2018 року;
		видаткова накладна №42 від 22.08.2018 року;
		видаткова накладна №46 від 06.09.2018 року;
		товарно-транспортні накладні №№5-10 від 06.09.2018 року;
		видаткова накладна №45 від 05.09.2018 року;
		товарно-транспортні накладні №№1-4 від 05.09.2018 року;
		виписка по рахунку №26005567858 з 01.10.2018 року до 31.10.2018 року;
		виписка по рахунку № НОМЕР_4 з 01.11.2018 року до 30.11.2018 року;
		виписка по рахунку № НОМЕР_4 з 01.12.2018 року до 31.12.2018 року;
		видаткова накладна №49 від 25.09.2018 року;
		товарно-транспортні накладні №№18, 17 від 25.09.2018 року;
		видаткова накладна №47 від 14.09.2018 року;
		ТТН №№11-15 від 14.09.2018 року;
		видаткова накладна №48 від 25.09.2018 року;
		ТТН №16 від 28.09.2018 року;
		договір поставки №4 від 25.09.2018 року;
		видаткова накладна №50 від 28.09.2018 року;
		ТТН №№19, 20;
		ТТН №21 від 28.09.2018 року;
		видаткова накладна №51 від 28.09.2018 року;
		видаткова накладна №52 від 02.10.2018 року;
		ТТН №04 від 04.10.2018 року;
		договір поставки №6 від 02.10.2018 року;
		видаткова накладна №53 від 03.10.2018 року;
		ТТН №08 від 08.10.2018 року;
		договір поставки №56 від 03.10.2018 року;
		видаткова накладна №55 від 10.10.2018 року;
		ТТН №№13-16 від 11.10.2018 року;
		договір поставки №8 від 10.10.2018 року;
		видаткова накладна №56 від 10.10.2018 року;
		ТТН №9 від 11.10.2018 року;
		договір поставки №9 від 10.10.2018 року;
		видаткова накладна №59 від 16.10.2018 року;
		ТТН №17 від 16.10.2018 року;
		видаткова накладна №58 від 11.10.2018 року;
		ТТН №№9-12 від 11.10.2018 року;
		видаткова накладна №57 від 10.10.2018 року;
		ТТН №8 від 10.10.2018 року;
		видаткова накладна №60 від 17.10.2018 року;
		видаткова накладна №№21-24 від 17.10.2018 року;
		видаткова накладна №61 від 17.10.2018 року;
		ТТН №№18, 19, 20 від 17.10.2018 року;
		видаткова накладна №62 від 19.10.2018 року;
		ТТН №№25, 26, 27 від 19.10.2018 року;
		видаткова накладна №63 від 22.10.2018 року;
		ТТН №№28, 29, 30 від 22.10.2018 року;
		видаткова накладна №64 від 26.10.2018 року;
		ТТН №31 від 26.10.2018 року;
		видаткова накладна №65 від 29.10.2018 року;
		ТТН №№32, 33 від 29.10.2018 року;
		договір поставки №11 від 29.10.2018 року;
		видаткова накладна №66 від 29.10.2018 року;
		ТТН №№39, 38, 37, 36, 35, 34 від 29.10.2018 року;
		видаткова накладна №67 від 29.10.2018 року;
		ТТН №40 від 29.10.2018 року;
		видаткова накладна №69 від 30.10.2018 року;
		ТТН №45 від 30.10.2018 року;
		видаткова накладна №68 від 30.10.2018 року;
		ТТН №№41, 42, 43, 44 від 30.11.2018 року;
		договір поставки №10 від 26.10.2018 року;
		видаткова накладна №71 від 31.10.2018 року;
		ТТН №№48-51 від 31.10.2018 року;
		видаткова накладна №70 від 30.10.2018 року;
		ТТН №46 від 30.10.2018 року;
		видаткова накладна №74 від 02.11.2018 року;
		ТТН №4 від 02.11.2018 року;
		видаткова накладна №73 від 02.11.2018 року;
		ТТН №№2, 3 від 02.11.2018 року;
		видаткова накладна №72 від 01.11.2018 року;
		ТТН №1 від 01.11.2018 року;
		видаткова накладна №77 від 14.11.2018 року;
		ТТН №13 від 14.11.2018 року;
		видаткова накладна №76 від 13.11.2018 року;
		ТТН №12 від 13.11.2018 року;
		видаткова накладна №75 від 05.11.2018 року;
		ТТН №№5-11 від 05.11.2018 року;
		видаткова накладна №79 від 16.11.2018 року;
		ТТН №№20-22 від 16.11.2018 року;
		видаткова накладна №78 від 15.11.2018 року;
		ТТН №№14-19 від 15.11.2018 року;
		видаткова накладна №80 від 16.11.2018 року;
		ТТН №23 від 16.11.2018 року;
		видаткова накладна №85/15 від 19.11.2018 року;
		ТТН №№27, 28 від 19.11.2018 року;
		договір поставки №15 від 19.11.2018 року;
		видаткова накладна №81/14 від 19.11.2018 року;
		ТТН №№24, 25, 26 від 19.11.2018 року;
		договір поставки №14 від 19.11.2018 року;
		видаткова накладна №83 від 26.11.2018 року;
		ТТН №29 від 26.11.2018 року;
		видаткова накладна №84 від 06.12.2018 року;
		ТТН №01 від 06.12.2018 року;
		видаткова накладна №85 від 17.12.2018 року;
		ТТН №5 від 17.12.2018 року;
		видаткова накладна №86 від 18.12.2018 року;
		ТТН №6 від 18.12.2018 року;
		видаткова накладна №87 від 27.12.2018 року;
		ТТН №7 від 27.12.2018 року;
		видаткова накладна №1 від 30.01.2019 року;
		ТТН №№1, 2, 3, 4 від 30.01.2019 року;
		видаткова накладна №2 від 25.03.2019 року;
		ТТН №№1-8 від 25.03.2019 року;
		видаткова накладна №3 від 05.04.2019 року;
		договір поставки №2 від 05.03.2019 року;
		ТТН №№4-14 від 08.04.2019 року;
		видаткова накладна №4 від 05.04.2019 року;
		ТТН №№1, 2, 3 від 05.04.2019 року;
		видаткова накладна №5 від 09.04.2019 року;
		ТТН №15 від 09.04.2019 року;
		ТТН №16 від 12.04.2019 року;
		видаткова накладна №6 від 12.04.2019 року;
		видаткова накладна №7 від 19.04.2019 року;
		ТТН №№17-20 від 22.04.2019 року;
		видаткова накладна №8 від 03.05.2019 року;
		ТТН №№1-5 від 03.05.2019 року;
		видаткова накладна №9 від 06.05.2019 року;
		ТТН №№6-10 від 06.05.2019 року;
		видаткова накладна №10 від 07.05.2019 року;
		ТТН №№11-15 від 07.05.2019 року;
		видаткова накладна №11 від 07.05.2019 року;
		ТТН №16 від 08.05.2019 року;
		видаткова накладна №12 від 10.05.2019 року;
		ТТН №17 від 10.05.2019 року;
		видаткова накладна №14 від 24.05.2019 року;
		ТТН №18, 19, 20 від 24.05.2019 року;
		договір поставки №5 від 28.05.2019 року;
		видаткова накладна №15 від 24.05.2019 року;
		ТТН №№21, 22 від 24.05.2019 року;
		видаткова накладна №16 від 27.05.2019 року;
		ТТН №23 від 27.05.2019 року;
		видаткова накладна №17 від 27.05.2019 року;
		ТТН №№24-28 від 27.05.2019 року;
		видаткова накладна №18 від 28.05.2019 року;
		ТТН №№29-30 від 28.05.2019 року;
		договір поставки №4 від 21.05.2019 року;
		видаткова накладна №19 від 04.06.2019 року;
		ТТН №1-7 від 04.06.2019 року;
		видаткова накладна №20 від 07.06.2019 року;
		ТТН №№8-14 від 07.06.2019 року;
		видаткова накладна №21 від 07.06.2019 року;
		ТТН №№15-19 від 07.06.2019 року;
		видаткова накладна №22 від 11.06.2019 року;
		ТТН №№20-24 від 11.06.2019 року;
		видаткова накладна №24 від 11.06.2019 року;
		ТТН №№28, 29 від 11.06.2019 року;
		видаткова накладна №25 від 12.06.2019 року;
		ТТН №30 від 12.06.2019 року;
		видаткова накладна №26 від 12.06.2019 року;
		ТТН №№31-36 від 12.06.2019 року;
		видаткова накладна №28 від 13.06.2019 року;
		ТТН №№43-48 від 13.06.2019 року;
		видаткова накладна №27 від 13.06.2019 року;
		ТТН №№42, 41, 40, 39, 38, 37 від 13.06.2019 року;
		видаткова накладна №29 від 14.06.2019 року;
		ТТН №№49, 50 від 14.06.2019 року;
		видаткова накладна №30 від 14.06.2019 року;
		договір поставки №3 від 11.04.2019 року;
		ТТН №№51-56 від 14.06.2019 року;
		видаткова накладна №31 від 21.06.2019 року;
		ТТН №№57-59 від 21.06.2019 року;
		видаткова накладна №32 від 24.06.2019 року;
		ТТН №№60-65 від 24.06.2019 року;
		видаткова накладна №33 від 26.06.2019 року;
		ТТН №№66-71 від 26.06.2019 року;
		видаткова накладна №34 від 27.06.2019 року;
		ТТН №№72-75 від 27.06.2019 року;
		видаткова накладна №40 від 08.07.2019 року;
		ТТН №13 від 08.07.2019 року;
		видаткова накладна №38 від 05.07.2019 року;
		ТТН №9 від 05.07.2019 року;
		видаткова накладна №36 від 04.07.2019 року;
		ТТН №7 від 05.07.2019 року;
		видаткова накладна №35 від 04.07.2019 року;
		ТТН №№1-6 від 04.07.2019 року;
		видаткова накладна №44 від 10.07.2019 року;
		ТТН №№20-19 від 10.07.2019 року;
		видаткова накладна №42 від 09.07.2019 року;
		ТТН №16 від 09.07.2019 року;
		видаткова накладна №45 від 10.07.2019 року;
		ТТН №№21-25 від 10.07.2019 року;
		видаткова накладна №50 від 19.07.2019 року;
		ТТН №36 від 19.07.2019 року;
		видаткова накладна №49 від 18.07.2019 року;
		ТТН №№33-35 від 18.07.2019 року;
		видаткова накладна №47 від 15.07.2019 року;
		ТТН №27-32 від 15.07.2019 року;
		видаткова накладна №51 від 19.07.2019 року;
		ТТН №37-39 від 19.07.2019 року;
		видаткова накладна №52 від 22.07.2019 року;
		ТТН №40 від 22.07.2019 року;
		видаткова накладна №56 від 25.07.2019 року;
		ТТН №45 від 25.07.2019 року;
		видаткова накладна №59 від 29.07.2019 року;
		ТТН №№54, 55 від 29.07.2019 року;
		видаткова накладна №53 від 22.07.2019 року;
		ТТН №51 від 22.07.2019 року;
		видаткова накладна №60 від 30.07.2019 року;
		ТТН №56-61 від 30.07.2019 року;
		видаткова накладна №54 від 22.07.2019 року;
		ТТН №42 від 22.07.2019 року;
		видаткова накладна №57 від 25.07.2019 року;
		ТТН №№46-51 від 25.07.2019 року;
		видаткова накладна №62 від 06.08.2019 року;
		ТТН №№4-5 від 06.08.2019 року;
		виписка по рахунку № НОМЕР_5 з 01.09.2019 року по 30.09.2019 року;
		виписка по рахунку № НОМЕР_5 з 01.08.2019 року по 31.08.2019 року;
		виписка по рахунку № НОМЕР_5 з 01.07.2019 року по 31.07.2019 року;
		виписка по рахунку № НОМЕР_5 з 01.06.2019 року по 30.06.2019 року;
		виписка по рахунку № НОМЕР_5 з 01.05.2019 року по 31.05.2019 року;
		виписка з рахунку № НОМЕР_5 з 01.04.2019 року по 30.04.2019 року;
		виписка з рахунку № НОМЕР_5 з 01.03.2019 року по 31.03.2019 року;
		виписка з рахунку № НОМЕР_5 з 01.02.2019 року по 28.02.2019 року;
		виписка з рахунку № НОМЕР_5 з 01.01.2019 року по 31.01.2019 року;
		договір купівлі-продажу №5 від 10.07.2017 року ПП «Трітон» ПП «Перфект Буд»;
		видаткові накладні між ПП «Трітон» і ПП «Перфект Буд»: №1 від 11.01.2018 року; №3 від 02.04.2018 року; №5 від 11.05.2018 року; №6 від 06.05.2019 року; №6 від 06.06.2018 року; №8 від 21.06.2018 року; №11 від 16.07.2018 року; №31 від 25.07.2019 року; №35 від 09.09.2019 року; №15 від 03.09.2018 року; №12 від 16.08.2018 року; №25 від 16.11.2018 року; №22 від 30.10.2018 року; №17 від 02.10.2018 року;
		копія наказу про прийняття на роботу ОСОБА_22 №22;
		копія наказу №4 про прийняття на роботу ОСОБА_4 ;
		копія наказу №1 ПП «Трітон»;
		копія наказу №2 ПП «Трітон»;
		копія наказу №12 ПП «Трітон»;
		копія наказу №11 ПП «Трітон»,
		які зберігаються у камерізберігання речовихдоказів СУГУНП вТернопільській області повернути після набрання вироком законної сили ПП Трітон.
		 
		Речові докази:
		журнал обліку видобувної продукції при влаштуванні судноплавного каналу на річці Дністер;
		договори купівлі-продажу щебеню різної фракції продавець ПП Трітон №5 від 10.07.2017 року, №11 від 15.11.2016 року, №10 від 30.06.2016 року, №4 від 06.07.2017 року, №5 від 10.07.2017 року, №1 від 09.02.2016 року №2 від 22.02.2016 року, №8 від 18.08.2016 року, №7 від 03.08.2016 року, №5 від 16.06.2016 року, №5 від 21.04.2016 року, №4 від 06.06.2016 року, №9 від 17.10.2018 року;
		видаткові накладні на щебінь постачальник ПП Трітон №4 від 20.07.2017 року, №6 від 25.07.2017 року, №9 від 17.08.2017 року, №7 від 04.08.2017 року, №17 від 02.10.2017 року, №22 від 30.10.2017 року, №11 від 16.07.2018 року, №1 від 11.01.2018 року, №22 від 30.10.2018 року, №20 від 16.10.2018 року, №19 від 08.10.2018 року, №18 від 04.10.2018 року, №17 від 02.10.2018 року, №16 від 24.09.2018 року, №15 від 03.09.2018 року, №14 від 27.08.2018 року, №12 від 16.08.2018 року, №11 від 16.07.2018 року, №10 від 16.07.2018 року, №8 від 21.06.2018 року, №6 від 06.06.2018 року, №5 від 11.05.2018 року №4 від 27.04.2018 року, №3 від 02.04.2018 року, №2 від 30.03.2018 року, №1 від 11.01.2018 року, №19 від 08.12.2017 року, №18 від 27.11.2018 року, №17 від 03.11.2017 року, №16 від 03.11.2017 року, №15 від 30.10.2017 року, №14 від 04.10.2017 року, №12 від 04.10.2017 року, №11 від 13.09.2017 року, №10 від 01.09.2017 року, №9 від 17.08.2017 року, №8 від 14.08.2017 року, №7 від 04.08.2017 року, №6 від 25.07.2017 року, №5 від 25.07.2017 року, №4 від 20.07.2017 року, №3 від 17.07.2017 року, №2 від 12.07.2017 року, №21 від 17.10.2017 року;
		рахунки-фактури товар щебінь постачальник ПП Трітон №3 від 17.07.2017 року, №4 від 20.07.2017 року, №6 від 25.07.2017 року, №9 від 17.08.2017 року, №7 від 04.08.2017 року, №1 від 11.01.2018 року, №18 від 27.11.2017 року, №14 від 05.10.2017 року, №21 від 17.10.2018 року, №22 від 02.11.2018 року, №19 від 08.12.2018 року, №17 від 03.11.2017 року;
		накладні на внутрішнє переміщення товар річкова суміш №3 від 31.08.2018 року, №4 від 31.08.2018 року, №1 від 30.03.2018 року, №6 від 30.11.2017 року, №5 від 31.10.2017 року, №2 від 29.06.2018 року;
		табличка розрахунків з рукописними записами за 2017-2018 роки;
		табличка розрахунків рах.201-2, 201-3;
		звітність інформація про попит на робочу силу вакансії;
		акт №20-1243-15 від 25.12.2015 року щодо висновку комплексної експертизи Укрдержбудекспертиза;
		акт здавання-передачі виконаних робіт від 06.08.2018 року до рахунку №77 від 17.07.2018 року (сертифікаційні випробування піску, сертифікаційні випробування щебеню);
		протоколи №№66с, 67с, про результати сертифікаційних випробувань піску та щебеню;
		договір №72/07/2018 про надання послуг сертифікації продукції;
		протокол погодження договірної ціни по договору №72/07/2018;
		заявка на проведення сертифікації продукції ПП Трітон від 25.06.2018 року;
		договори №1153А від 26.03.2018 року, №36-ТА від 03.04.2017 року із ФОП ОСОБА_23 про технічний нагляд за будівництвом;
		договір №119.11/17-ТН від 30.11.2017 року про виконання робіт з технічного нагляду;
		протокол погодження ціни на виконання договору №21.02/18-ТН від 28.02.2017 року;
		протокол погодження договірної ціни на виконання робіт щодо експертизи проекту;
		титульна сторінка ПП Трітон вхідні договори 2016 рік;
		табличка реєстрації вхідних договорів;
		наказ СПД-ФО ОСОБА_23 від 03.04.2017 року;
		кваліфікаційний сертифікат серії АТ №003222 від 26.03.2015 року;
		кваліфікаційний сертифікат серії АТ №004149 від 12.10.2012 року;
		накази ФОП ОСОБА_6 №14 від 06.04.2017 року, №24 від 09.06.2015 року;
		договір від 23.12.2015 року Укрдержбудекспертиза у Тернопільській області;
		табличка з рукописними записами;
		сертифікати відповідності серії ВГ №1.0940010810-17, ВГ №1.0940010809-17;
		зошит із записом від руки т на титульній сторінці  ПП Трітон реєстрація виписки по щебеню, із записами про дату, суму, покупця щебеню з липня 2017 року по листопад 2018 року;
		реєстр виданих рахунків за 2018 рік;
		журнал із записом на титульній сторінці ПП Трітон відомості по обліку річкової суміші за 2018 рік;
		калькуляція на заготовку річкової суміші при проведенні розчистки річки Дністер на 1 тонну;
		калькуляція на розчистку русла та заготовку гравійно-піщаної суміші;
		калькуляція витрат на виробництво готової продукції на 1 тонну та ціни готової продукції;
		відомості по обліку річкової суміші та викоритсанню ПММ №35 від 31.08.2018 року, №34 від 30.08.2018 року, №33 від 29.08.2018 року, №32 від 23.08.2018 року, №31 від 22.08.2018 року, №30 від 20.08.2018 року, №29 від 16.08.2018 року, №28 від 15.08.2018 року, №27 від 10.08.2018 року, №26 від 06.08.2018 року, №25 від 01.08.2018 року, №24 від 31.07.2018 року, №23 від 26.07.2018 року, №22 від 25.07.2018 року, №21 від 20.07.2018 року, №20 від 19.07.2018 року, №19 від 17.07.2018 року, №18 від 16.07.2018 року, №17 від 12.07.2018 року, №16 від 11.07.2018 року, №15 від 10.07.2018 року, №14 від 08.07.2018 року, №13 від 06.07.2018 року, №12 від 03.07.2018 року, №11 від 02.07.2018 року, №10 від 27.06.2018 року, №9 від 26.06.2018 року, №8 від 21.06.2018 року, №7 від 18.06.2018 року, №6 від 14.06.2018 року, №5 від 12.06.2018 року, №4 від 30.03.2018 року, №3 від 29.03.2018 року, №2 від 28.03.2018 року, №1 від 27.03.2018 року, №1 від 01.11.2017 року, №2 від 02.11.2017 року, №14 від 31.10.2017 року, №13 від 30.10.2017 року, №12 від 27.10.2017 року, №11 від 26.10.2017 року, №10 від 25.10.2017 року, №9 від 24.10.2017 року, №8 від 23.10.2017 року, №7 від 18.10.2017 року, №6 від 17.10.2017 року, №5 від 11.10.2017 року, №4 від 06.10.2017 року, №3 від 05.10.2017 року, №2 від 03.10.2017 року, №1 від 02.10.2017 року;
		договір №45с на проведення випробування з метою сертифікації продукції від 17.07.2018 року;
		журнал відомості по обліку річкової суміші за 2017 рік, 
		які зберігаються у камерізберігання речовихдоказів СУГУНП вТернопільській області повернути після набрання вироком законної сили ПП Трітон. 
		 
		   Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. 
		Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Заліщицький районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити виправданому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
		 
		 
		Суддя  Степан ДУДЯК

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...