Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/9689/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано судом: 30.12.2021. Зареєстровано: 31.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 31.12.2021.
Дата набрання законної сили: 29.12.2021
Номер судового провадження: К/9901/27775/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 грудня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 380/9689/20
		провадження № К/9901/27775/21 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Смоковича М. І.,
		суддів: Данилевич Н. А., Мельник-Томенко Ж. М.
		розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу 
		за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито
		за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Вовк Ольги Степанівни на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2021 року, ухваленого у складі головуючого судді Кедик М. В., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Обрізко І. М., суддів: Іщук Л. П., Хобор Р. Б.
		І. Суть спору
		1. У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - ГУНП у Львівській області), в якому просив:
		1.1. визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП у Львівській області від 22 вересня 2020 року № 2884 "Про застосування дисциплінарного стягнення до заступника начальника Новороздільського ВП Пустомитівського ВП ГУНП";
		1.2. визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП у Львівській області від 19 жовтня 2020 року № 316 о/с "По особовому складу" та поновити ОСОБА_1 на службі;
		1.3. стягнути з ГУНП у Львівській області на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу.
		2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що проходив службу в поліції, обіймаючи посаду заступника начальника Новороздільського відділення поліції Пустомитівського відділу поліції ГУНП у Львівській області, маючи спеціальне звання старшого лейтенанта поліції.
		Вказує, що наказом ГУНП у Львівській області від 22 вересня 2020 року № 2884 його притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з поліції за порушення службової дисципліни.
		Підстава прийняття оскаржуваного наказу зумовлена скоєнням дисциплінарного проступку, внаслідок вчинення порушення вимог частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", пунктів 1, 3 Внутрішнього розпорядку дня поліцейських, працівників апарату, відділів та відділень ГУНП у Львівській області, затвердженого наказом ГУНП у Львівській області від 21 грудня 2019 року № 3911, частини першої, пункту 8 частини третьої статті 1 Розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, пунктів 1, 2 частини першої розділу II, частини третьої розділу V Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179 та пункту 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
		Позивач наголошує, що під час службового розслідування порушено його право на захист, гарантоване статтею 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут). З урахуванням того, що в період службового розслідування ОСОБА_1 був на лікарняному, його не повідомлено у встановленому порядку про службове розслідування, в результаті чого не мав можливості надати пояснення і листки непрацездатності, що привело до видання відповідачем необґрунтованих наказів. Стверджує, що його не ознайомлено з висновком службового розслідування.
		Вважаючи наказ протиправним та таким, що виданий на підставі службового розслідування, яке проведено упереджено та неякісно,    ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про поновлення його на посаді.
		ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
		3. ОСОБА_1 проходив службу в поліції, обіймаючи посаду заступника начальника Новороздільського відділення поліції Пустомитівського відділу поліції ГУНП у Львівській області, маючи спеціальне звання старшого лейтенанта поліції.
		4. 14 липня 2020 року начальник Новороздільського відділення поліції Пустомитівського відділу поліції ГУНП у Львівській області підполковник поліції ОСОБА_3 подав начальнику ГУНП у Львівській області рапорт року про те, що заступник начальника вищевказаного відділення поліції старший лейтенант поліції ОСОБА_1 тривалий час перебуває на лікарняному, однак при звірці лікарняних, частину з них не було здано, а саме за періоди: з 08 лютого 2020 року по 10 лютого 2020 року, з 21 лютого 2020 року по 23 лютого 2020 року, з 07 березня 2020 року по 18 травня 2020 року; з 02 червня 2020 року по 14 липня 2020 року. В телефонній розмові повідомляє, що продовжує хворіти та буде звільнятись із Національної поліції України через проходження військово-лікарської комісії (далі - ВЛК). Станом на 14 липня 2020 року ВЛК не проходить та на службу в Новороздільське відділення поліції не з`являється.
		5. Таким чином ГУНП у Львівській області наказом від 20 липня 2020 року № 2186 призначено службове розслідування за фактом відсутності тривалий час на службі, без поважних причин заступника начальника Новороздільського відділення поліції Пустомитівського відділу поліції ГУНП у Львівській області наказом від 20 липня 2020 року № 2186 старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 .
		6. 14 серпня 2020 року відповідач видав наказ № 2473, яким продовжив термін службового розслідування, призначеного наказом ГУНП у Львівській області наказом від 20 липня 2020 року № 2186, до 19 вересня 2020 року.
		7. 17 вересня 2020 року затверджений висновок службового розслідування за фактом порушення позивачем службової дисципліни.
		8. Наказом ГУНП у Львівській області від 22 вересня 2020 року № 2884 за грубе порушення службової дисципліни, зокрема частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", пунктів 1, 3 Внутрішнього розпорядку дня поліцейських, працівників апарату, відділів та відділень ГУНП у Львівській області, затвердженого наказом ГУНП у Львівській області від 21 грудня 2019 року № 3911, частини першої, пункту 8 частини третьої статті 1 Розділу І Дисциплінарного статуту, пунктів 1, 2 частини першої розділу II, частини третьої розділу V Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179 та пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України та абзацу першого пункту 24 постанови № 9, роз`яснення Мін`юсту від 01 лютого 2011 року, на підставі пункту 7 ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, до заступника начальника Новороздільського ВП Пустомитівського ВП ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
		9. На підставі доповідної записки від 07 жовтня 2020 року, наказом ГУНП у Львівській області від 07 жовтня 2020 року № 3113 внесено зміни до описової частини та пункту 2 наказової частини дисциплінарного наказу ГУНП у Львівській області від 22 вересня 2020 року № 2884 «Про застосування дисциплінарного стягнення до заступника начальника Новороздільського ВП Пустомитівського ВП ГУНП». Дати 23 липня 2020 року та з 25 липня 2020 року по 31 липня 2020 року, викладено у наступній редакції: 23 серпня 2020 року та з 25 серпня 2020 року по 31 серпня 2020 року.
		10. 19 жовтня 2020 року відповідачем видано наказ № 316 о/с, яким старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , заступника начальника Новороздільського відділення поліції Пустомитівського відділу поліції ГУНП у Львівській області відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено з 19 жовтня 2020 року зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту). 
		ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
		11. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2021 року, в позові відмовлено. 
		12. Такі свої рішення суди мотивували тим, що позивач проігнорував обов`язок повідомити своє керівництво про факт перебування на відповідному лікуванні з наданням відповідних доказів, що призвело до грубого порушення службової дисципліни у зв`язку з відсутністю позивача на роботі без поважних причин.
		IV. Касаційне оскарження 
		13. Представник позивача подала касаційну скаргу на вказані судові рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким відмовити в позові. 
		Так, автор скарги зауважує на тому, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення застосував норму права без урахування висновку щодо застосування: пунктів 7 - 10 частини шостої статті 1 Дисциплінарного статуту, викладеного у постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 520/4159/19; пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, викладеного у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 273/212/16-ц, від 17 жовтня 2019 року у справі № 761/23477/16-ц, від 04 березня 2020 року у справі № 826/8871/18, від 11 березня 2020 року у справі № 459/2618/17.
		14. Верховний Суд ухвалою від 21 жовтня 2021 року відкрив касаційне провадження за скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Вовк О. С. на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2021 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
		V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
		15. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		16. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		17. Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки регулюється Законом України "Про Національну поліцію" та Дисциплінарним статутом.
		18. Визначення службової дисципліни міститься у статті 1 Дисциплінарного статуту та означає дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
		19. За змістом частини другої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
		20. Частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
		21. При цьому дисциплінарним проступком в розумінні статті 12 Дисциплінарного статуту визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
		22. Нормами частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
		23. В силу частин другої, третьої та десятої статті 14 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
		24. Так, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за № 1355/32807, затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок № 893).
		25. Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 893 підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
		26. Статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено основні обов`язки поліцейського, а саме: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
		27. За правилами встановленими статтею 19 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону у разі вчинення протиправних діянь. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
		28. В силу статті 21 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.
		У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування.
		Перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.
		29. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
		30. Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію"  поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
		VI. Позиція Верховного Суду
		31. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про те, чи є порушення службової дисципліни грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.
		32. З матеріалів справи вбачається, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугувала безпідставна відсутність на службі.
		33. Слід зазначити, що пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.
		Прогулом без поважних причин вважається полишення роботи без відповідного попередження роботодавця в установленому порядку про розірвання трудового договору або залишення роботи до закінчення строку попередження без згоди на це роботодавця, якщо такий договір укладено на невизначений строк; залишення без поважних причин особою, з якою укладено строковий трудовий договір, роботи до закінчення строку трудового договору; самовільне залишення молодим спеціалістом (молодим робітником) роботи, на яку його направили після закінчення відповідного навчального закладу, до закінчення строку обов`язкового відпрацювання; самовільне використання без погодження з роботодавцем днів відгулів, чергової відпустки тощо. Не може вважатися прогулом відсутність працівника на робочому місці за умови, що він присутній на підприємстві. Якщо працівник не залишив місця розташування підприємства, його не можна звільнити за прогул. До такого працівника можуть застосовуватися інші види дисциплінарного або громадського стягнення чи впливу.
		34. У справі, що розглядається, суди повинні були встановити чи мало місце відсутність позивача на службі, що зумовить певні правові наслідки, а у разі наявності - чи підтверджується відсутність позивача на службі поважними причинами, зокрема, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.
		35. З оскаржуваних наказів висновується, що позивача звільнено із займаної посади за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" та  у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення, який передбачений Дисциплінарним статутом та пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України. 
		36. У постанові від 13 жовтня 2020 року у справі № 712/9213/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільним використанням без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишенням роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального навчального закладу).
		37. Згідно з частиною третьою статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
		38. Статтею 139 КЗпП України визначено обов`язок працівників працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
		39. Разом з цим основні обов`язки поліцейського передбачені статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", а також статтею 1 Дисциплінарного статуту.
		40. Вчинення поліцейським порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку, слугує підставою для накладення дисциплінарного стягнення, якому передує службове розслідування.
		41. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що службовому розслідуванню передував рапорт начальника Новороздільського ВП Пустомитівського ВП ГУНП у Львівські області підполковника поліції ОСОБА_3 про те, що заступник начальника Новороздільського ВП Пустомитівського ВП ГУНП у Львівській області старший лейтенант поліції ОСОБА_1 тривалий час перебуває на лікарняному, однак при звірці листків тимчасової непрацездатності, частину з них не було здано, а саме: з 08 лютого 2020 року по 10 лютого 2020 року, з 21 лютого 2020 року по 23 лютого 2020 року, з 07 березня 2020 року по 18 травня 2020 року та з 02 червня 2020 року по 14 липня 2020 року. У телефонній розмові повідомляє, що продовжує хворіти та буде звільнятись із Національної поліції України через проходження військово-лікарської комісії. Станом на 14  липня 2020 року вказану комісію не проходить та на службу в Новороздільське ВП не з`являється.
		Згідно з висновком службового розслідування встановлено, що заступник начальника Новороздільського від ВП ГУНП старший лейтенант поліції ОСОБА_1 з 10 березня 2020 року по 31 березня 2020 року (22 дні) без поважних причин був відсутній на службі та на робочому місці, тобто допустив прогул, чим порушив службову дисципліну, однак дисциплінарне стягнення за вказане грубе порушення службової дисципліни не може бути застосовано, оскільки згідно з частиною першою статті 21 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення.
		Разом з цим установлено, що старший лейтенант поліції ОСОБА_1 в періоди з 01 квітня 2020 року по 18 квітня 2020 року та з 21 квітня 2020 року по 30 квітня 2020 року (28 днів), з 01 травня 2020 року по 08 травня 2020 року та з 12 травня 2020 року по 18 травня 2020 року (15 днів), з 02 червня 2020 року по 06 червня 2020 року, з 08 червня 2020 року по 27 червня 2020 року та 30 червня 2020 року (26 днів), з 01 липня 2020 року по 12 липня 2020 року (12 днів), з 01 серпня 2020 року по 23 серпня 2020 року та з 25 серпня 2020 року по 31 серпня 2020 року (30 днів), з 01 вересня 2020 року по 17 вересня 2020 року (17 днів), отже 128 днів без поважних причин був відсутній на службі та на робочому місці, тобто допустив систематичні прогули, чим грубо порушив службову дисципліну, зокрема приписи частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", відповідно до якої він, як працівник поліції зобов`язаний неухильно дотримуватись положень Конституції України, законів України та нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, вимоги пунктів 1, 3 Внутрішнього розпорядку дня поліцейських, працівників апарату, відділів та відділень ГУНП у Львівській області, затвердженого наказом ГУНП у Львівській області від 21 грудня 2019 року № 3911, частини першої, пункту 8 частини третьої статті 1 Розділу І Дисциплінарного статуту та пунктів 1, 2 частини першої розділу II, частини третьої розділу V Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179.
		42. Слід зазначити, що в матеріалах справи містяться долучені позивачем довідки про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України: від 01 червня 2020 року № 60, видану КНП "Новороздільська міська лікарня", про те, що позивач перебував у стаціонарі з 19 травня 2020 року по 01 червня 2020 року; від 21 липня 2020 року № 339, видану КНП "Львівський обласний клініко-діагностичний кардіологічний центр", про те, що позивач перебував у стаціонарі з 16 липня 2020 року по 21 липня 2020 року; від 22 липня 2020 року № 119, видану КНП "Новороздільська міська лікарня" щодо періоду тимчасової непрацездатності позивача з 22 липня 2020 року по 24 липня 2020 року, з 25 липня 2020 року по 28 липня 2020 року, з 29 липня 2020 року по 31 липня 2020 року; від 04 серпня 2020 року № 24, видану КНП "Миколаївська центральна районна лікарня" стосовно періоду тимчасової непрацездатності позивача з 04 серпня 2020 року по 07 серпня 2020 року, з 08 серпня 2020 року по 12 серпня 2020 року, з 13 серпня 2020 року по 13 серпня 2020 року, 14 серпня 2020 року по 19 серпня 2020 року; від 20 серпня 2020 року № 24, видану КНП "Миколаївська центральна районна лікарня"  щодо періоду тимчасової непрацездатності позивача з 20 серпня 2020 року по 28 серпня 2020 року, з 29 серпня 2020 року по 07 вересня 2020 року, з 08 вересня 2020 року по 16 вересня 2020 року, з 17 вересня 2020 року по 21 вересня 2020 року; від 22 вересня 2020 року № 6, видану КНП "Миколаївська центральна районна лікарня" стосовно періоду тимчасової непрацездатності позивача   з 22 вересня 2020 року по 26 вересня 2020 року та з 27 вересня 2020 року по 28 вересня 2020 року.
		43. Також позивачем надано довідку від 03 серпня 2020 року про його перебування на прийомі у лікаря-кардіолога КНП "Миколаївська центральна районна лікарня".
		44. З наявних у матеріалах справи доказів убачається та не заперечується позивачем, що на момент прийняття ГУНП у Львівській області наказу від 20  липня 2020 року № 2186 «Про призначення службового розслідування і створення дисциплінарної комісії» у відповідача була відсутня інформація щодо тимчасової непрацездатності позивача в періоди з 01 квітня 2020 року по 18 квітня 2020 року та з 21 квітня 2020 року по 30 квітня 2020 року, з 01 травня 2020 року по 08 травня 2020 року та з 12 травня 2020 року по 18 травня 2020 року, з 02 червня 2020 року по 06 червня 2020 року, з 08 червня 2020 року по 27 червня 2020 року та з 30 червня 2020 року по 12 липня 2020 року.
		45. При цьому слід зазначити, що позивач до матеріалів службового розслідування не подав жодних доказів (документів, тощо) які б вказували на те, що у період з 01 квітня 2020 року по 18 квітня 2020 року та з 21 квітня 2020 року по 30 квітня 2020 року, з 01 травня 2020 року по 08 травня 2020 року та з 12 травня 2020 року по 18 травня 2020 року, з 02 червня 2020 року по 06 червня 2020 року, з 08 червня 2020 року по 27 червня 2020 року та з 30 червня 2020 року по 12 липня 2020 року, з 01 серпня 2020 року по 23 серпня 2020 року та з 25 серпня 2020 року по 31 серпня 2020 року, з 01 вересня 2020 року по 17 вересня 2020 року, позивача було визнано в установленому порядку тимчасово непрацездатним.
		46. Отже, позивач проігнорував обов`язок повідомити своє керівництво про факт перебування на відповідному лікуванні з наданням відповідних доказів, а останнє було б зобов`язане надати відповідним доказам свою оцінку у межах проведеного службового розслідування.
		47. У касаційній скарзі позивач стверджує про відсутність підстав для застосування до нього дисциплінарного стягнення з огляду на те, що він у спірні періоди перебував на лікарняному, що свідчить про поважність причин тривалої відсутності його на службі.
		48. Водночас Верховний Суд зауважує, що в матеріалах справи міститься акт про відмову від надання пояснень, складеного 04 вересня 2020 року.
		49. Отже, позивач, маючи на його думку докази поважності відсутності його на роботі не надав його ні в рамках службового слідування, ні безпосередньому начальнику на роботі до моменту звільнення. Копії довідок про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України позивач подав під час розгляду судової справи. При цьому оригінали довідок знаходяться у позивача.
		50. Слід зазначити, що фактично позивач був відсутній на роботі 128 днів.
		Відповідно до пункту 5 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, нез`явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв`язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.
		Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
		Аналіз наведеної правової норми свідчить, що підставою для розірвання трудового договору є нез`явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності. Вихід на роботу хоч би на один день перериває цей строк. І у подальшому чотиримісячний строк має обчислюватись знову. 
		Отже, застосування зазначеної норми передбачає одночасну наявність двох складових її диспозиції, як установленого нею проміжку часу, протягом якого працівник не з`являвся на роботу, так і факту безперервної непрацездатності працівника упродовж зазначеного часу, відсутність хоча б однієї з них виключає можливість застосування згаданої норми як підстави звільнення з роботи. 
		Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 24 грудня 2008 року у справі № 21-943во08, а також у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № К/9901/1390/18, від 16 травня 2018 року у справі № К/9901/8746/18, від 20 червня 2018 року у справі № 824/2274/15-а.
		51. Наведене свідчить, що у будь-якому випадку позивач підлягає звільненню зі служби.
		52. Повертаючись до суті спору, долучена позивачем довідка від 03 серпня 2020 року про перебування на прийомі у лікаря-кардіолога КНП "Миколаївська центральна районна лікарня" не засвідчує обставин щодо тимчасової непрацездатності позивача 03 серпня 2020 року. Вказана довідка містить лише інформацію про те, що позивач звертався за консультацією до лікаря з приводу певного захворювання та не встановлює тимчасової непрацездатності позивача.
		53. За таких обставин та правового врегулювання, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності й з обраним видом стягнення.
		54. Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
		55. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
		56. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		VII. Судові витрати
		57. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
		 
		п о с т а н о в и в :
		 
		1.          Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Вовк Ольги Степанівни залишити без задоволення.
		2.          Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2021 року у справі № 380/9689/20 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. 
		 
		Головуючий                                                                                М.  І. Смокович 
		Судді                                                                                          Н. А. Данилевич
		                                                                                                              Ж. М. Мельник-Томенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...