Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 570/434/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; купівлі-продажу.
Надіслано для оприлюднення: 30.12.2021. Зареєстровано: 31.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 04.01.2022.
Дата набрання законної сили: 28.12.2021
Номер судового провадження: 22-ц/4815/1184/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		28 грудня 2021 року
		м. Рівне
		 
		Справа № 570/434/19
		Провадження № 22-ц/4815/1184/21
		 
		Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого Ковальчук Н. М.,
		суддів: Боймиструка С. В., Хилевича С. В., 
		секретар судового засідання  Пиляй І. С.
		 
		учасники справи:
		позивач за первісним позовом,
		відповідач за зустрічним позовом  ОСОБА_1 ,
		відповідач за первісним позовом,
		позивач за зустрічним позовом  ОСОБА_2 ,
		відповідач за зустрічним позовом  державний реєстратор КП «Реєстраційний офіс»
		Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області 
		Власенко Володимир Іванович
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2  адвоката Воронюк Катерини Юріївни на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 02 червня 2021 року у складі судді Красовського О. О., ухвалене в м. Рівне о 12 годині 17 хвилин, повний текст рішення виготовлено 12 червня 2021 року,
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		ОСОБА_1 звернувсядо судуз позовомдо  ОСОБА_2  про визнання права власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його бабуся ОСОБА_3 . Все належне їй майно, зокрема, садовий будинок АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5624687000:04:00261754 на території Новоукраїнської сільської ради Рівненського району Рівненської області в садовому товаристві «Західний», масив «Західний - 1», вона заповіла ОСОБА_1 .. Зазначав, що 13 грудня 2018 року Другою рівненською державною нотаріальною конторою йому було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спірний садовий будинок, а також здійснена державна реєстрація права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13 грудня 2018 року реєстраційний номер об`єкту 1339331256000. Після смерті бабусі, при підготовці документів для оформлення спадкових справ, позивачу стало відомо, що 30 квітня 2014 року був укладений договір купівлі-продажу земельноїділянки між його бабусею ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2 , за яким земельна ділянка була продана ОСОБА_2 .. Зі змісту договору випливає, що земельна ділянка була продана без садового будинку, який був побудований ще в 1990 році, і в якому бабуся проживала останніх вісім років до своєї смерті. Зазначав, що згідно з повідомленням Рівненського обласного бюро технічної інвентаризації, станом на 01.01.2013 року право власності на садовий будинок за адресою: АДРЕСА_2 » не зареєстровано. Оскільки відчуження земельної ділянки відбулося без відчуження об`єкту нерухомості, який фактично був розташований на земельній ділянці, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом та просив визнати право власності на земельну ділянку та визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 5624687000:04:002:1754, що розташована на території Новоукраїнської сільської ради Рівненського району Рівненської області, садове товариство «Західний», масив «Західний-1», цільове призначення: для ведення садівництва, що був укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 30 квітня 2014 року.
		 
		ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним до ОСОБА_1 , державного реєстратора КП «Реєстраційний офіс» Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Власенка Володимира Івановича про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом. В обґрунтування зустрічних позовних вимог вказував, що ОСОБА_1 незаконно набув право власності на спірний садовий будинок, оскільки правовстановлюючим документом на садовий будинок ОСОБА_3 , на підставі якого було зареєстровано право власності, була довідка №402/02-12/17 від 27.07.2017 року, видана Новоукраїнською сільською радою Рівненського району Рівненської області, хоча для проведення реєстрації садового будинку власник земельної ділянки повинен надати виписку із погосподарської книги про те, що за ним зареєстровано садовий будинок. Зазначав, що в матеріалах реєстраційної справи щодо об`єкта нерухомого майна із реєстраційним номером № 1339331256000 відсутня довідка № 402/02-12/17 від 27 липня 2017 року, видана Новоукраїнською сільською радою Рівненського району Рівненської області, на підставі якої було першочергово зареєстровано право власності на нерухоме майно. Вважає, що право власності за ОСОБА_3 на спірний садовий (дачний) будинок зареєстровано з порушенням, а саме ст. ст 2, 3, 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а тому рішення про державну реєстрацію прав а також свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 13.12.2018 року підлягає скасуванню. Просив суд скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте державним реєстратором КП «Реєстраційний офіс» Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Власенком В.І. щодо права власності на садовий (дачний) будинок АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 , та скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 13.12.2018 року, видане державним нотаріусом Другої Рівненської нотаріальної контори Костюковим О.О., зареєстроване в реєстрі №3-497.
		 
		Рішенням Рівненськогорайонного судуРівненської областівід 02червня 2021року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про визнання права власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,0596 га, кадастровий номер 5624687000:04:002:1754, що розташована на території Новоукраїнської сільської ради Рівненського району Рівненської області, садове товариство «Західний», масив «Західний-1», цільове призначення: ведення садівництва, що був укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 30 квітня 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Філюк Валентиною Михайлівною 30.04.2014 року, реєстровий номер 1637. У задоволенні решти первісних позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 768 грн. 40 коп. понесених судових витрат (сплата судового збору). 
		У задоволенні зустрічногопозову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , державного реєстратора КП «Реєстраційний офіс» Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Власенка Володимира Івановича про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом відмовлено. 
		 
		Рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки вмотивоване положеннями ст. 120 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, яка передбачала, що особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, та обґрунтоване тим, що за договором купівлі-продажу земельноїділянки остання була продана без садового будинку, який був побудований ще в 1990 році. Судом також врахована поведінка сторін договору, яка полягає в тому, що про наявність нерухомого майна на спірній земельній ділянці на момент її відчуження ОСОБА_2 знав, однак при оформленні договору не повідомив нотаріуса про зазначений факт, адже в іншому випадку нотаріус відмовилася б посвідчувати такий договір купівлі-продажу майна.
		 
		Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову про визнання права власності на земельну ділянку вмотивоване тим, що в цій частині позивачем за первісним позовом обрано неналежний спосіб захисту свого права і такий позов є передчасним . Судом звернуто увагу на те, що позивач за первісним позовом має право захистити свої законні інтереси шляхом реалізації своїх спадкових прав, зокрема подати заяву нотаріусу про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, а вже в разі належно оформленої відмови нотаріуса у видачі такого свідоцтва  звернутись до суду за вирішенням спору, який виник. 
		 
		Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову вмотивоване тим, що позивачем за зустрічним позовом обрано неналежний спосіб захисту та обґрунтоване тим, що законодавцем виключено з конструкції ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» можливість скасування запису про проведену державну реєстрацію прав, у зв`язку з чим задоволення позовної вимоги про скасування записів державного реєстратора не призведе до ефективного захисту прав, оскільки нормою воно не передбачене. Судом також враховано, що реєстратор, у свою чергу, не зможе виконати рішення суду про скасування відповідного запису.
		 
		Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, представник ОСОБА_2  адвокат Воронюк Катерина Юріївна оскаржила його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі доводить, що ОСОБА_1 незаконно набув право власності на спірний садовий будинок, оскільки правовстановлюючим документом на садовий будинок ОСОБА_3 , на підставі якого було зареєстровано право власності, була довідка №402/02-12/17 від 27.07.2017 року, видана Новоукраїнською сільською радою Рівненського району Рівненської області, хоча для проведення реєстрації садового будинку власник земельної ділянки повинен надати виписку із погосподарської книги про те, що за ним зареєстровано садовий будинок, яка в цьому випадку відсутня. Зазначає, що в матеріалах реєстраційної справи щодо об`єкта нерухомого майна із реєстраційним номером № 1339331256000 відсутня довідка № 402/02-12/17 від 27 липня 2017 року, видана Новоукраїнською сільською радою Рівненського району Рівненської області, на підставі якої було першочергово зареєстровано право власності на нерухоме майно. Стверджує, що право власності за ОСОБА_3 на спірний садовий (дачний) будинок зареєстровано з порушенням вимог закону, зокрема, ст. ст.. 2, 3, 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а тому і рішення про державну реєстрацію прав, і свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 13.12.2018 року не може вважатися чинним та підлягає скасуванню. Зазначає, що суд першої інстанції помилково вважав встановленим той факт, що будинок побудовано у 1990 році, проте, як видно із технічної документації на земельну ділянку із кадастровим номером 5624687000:04:002:1754, будь-яких об`єктів нерухомого майна на цій земельній ділянці немає. Звертає увагу суду і на те, що земельна ділянка була сформована і стала окремим об`єктом цивільних прав, а відтак спадкодавець могла вільно продати її будь-якій особі. Додає, що з огляду на це, висновок місцевого суду про те, що оскільки відчуження земельної ділянки відбулося без відчуження об`єкту нерухомості, який на ній розташований, то такий договір не відповідає вимогам закону та є недійсним. Покликається на те, що визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, який був вчинений у відповідності до вимог закону, що діяли в момент його вчинення, призведе до позбавлення її довірителя права власності, яке гарантоване Конституцією України. З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 30.04.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Філюк В.М. 30.04.2014р., реєстровий № 1637, і в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі.
		 
		У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_1 вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без зміни, апеляційну скаргу  відхилити.
		 
		Дослідивши матеріали та обставини справина предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		 
		Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		 
		Судом встановлено, що ОСОБА_3 як члену садового товариства «Західний» належав садовий будинок 
		 
		АДРЕСА_1 розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5624687000:04:00261754, що на території Новоукраїнської сільської ради Рівненського району Рівненської області в садовому товаристві «Західний», масив «Західний - 1».
		 
		30 квітня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу земельноїділянки загальною площею 0,0596 га, кадастровий номер 5624687000:04:002:1754, що розташована на території Новоукраїнської сільської ради Рівненського району Рівненської області, садове товариство «Західний», масив «Західний-1», цільове призначення: для ведення садівництва, що посвідчений приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Філюк Валентиною Михайлівною 30.04.2014 року, реєстровий номер 1637.
		 
		Згідно повідомлення КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» Рівненської обласної ради, станом на 01.01.2013 року право власності на садовий будинок не було зареєстровано.
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 померла. На випадок своєї смерті вона зробила розпорядження, згідно якого все належне їй майно заповіла ОСОБА_1 , позивачу у справі.
		 
		Відповідно до ст.377 Цивільного Кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
		 
		Стаття 120 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначала особливий правовий механізм переходу прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будівлю і споруду, які розміщені на цій земельній ділянці. Так, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
		 
		Тобто, у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.
		 
		Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.
		 
		Аналогічну правова позицію висловлено Верховним Судом України в постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 та постанові від 20.01.2021 року у справі №318/1274/18.
		 
		Як вбачається зі змісту оспорюваного договору купівлі-продажу земельноїділянки, вона була продана без садового будинку, котрий був побудований ще в 1990 році. В цьому будинку після укладення спірного договору проживала ОСОБА_3 останніх вісім років до своєї смерті.
		 
		Таким чином, обом сторонам спірного правочину було відомо про наявність на спірній земельній ділянці нерухомого майна: ОСОБА_3 проживала у цьому будинку, наявність на спірній земельній ділянці на момент її відчуження об`єкта нерухомості підтверджується довідкою Новоукраїнської сільської ради Рівненського району Рівненської області та довідкою та садового товариства, а також про наявність цього нерухомого майна не заперечувала представник ОСОБА_2 ..
		 
		Більш того, на час оформлення договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_2 не повідомив нотаріуса про наявність на відчужуваній земельній ділянці об`єкту нерухомого майна.
		 
		Положеннями ст.215ЦК Українивизначено правовінаслідки недодержаннясторонами привчиненні правочинувимог законушляхом визнанняйого недійсним.Зокрема: підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленіч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203цього Кодексу.
		 
		Недійсним єправочин,якщойогонедійсність встановленазаконом(нікчемнийправочин).Уцьомуразі визнаннятакогоправочинунедійсним судомневимагається. Увипадках,встановлених цимКодексом,нікчемний правочинможе бутивизнаний судомдійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		 
		Виходячи з того, що відчуження земельної ділянки відбулося без відчуження об`єкту нерухомості, який розташований на земельній ділянці, адже відчужувач ОСОБА_3 після укладення спірного договору проживала в будинку до своєї смерті та фактично продовжувала користуватися земельною ділянкою, що, в свою чергу, свідчить про те, що сторони не мали наміру настання реальних наслідків, обумовлених договором, оскільки право власності на земельну ділянку, виходячи із принципу цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, могло виникнути тільки при переході права власності на садовий будинок.
		 
		Наведені обставини в сукупності та взаємозв`язку із нормами закону, що їх регулюють, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, дають підстави для висновку про те, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 30 квітня 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Філюк Валентиною Михайлівною 30.04.2014 року, реєстровий номер 1637, підлягає визнанню недійсним.
		 
		Доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуваним рішенням суду про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки порушується право власності ОСОБА_2 , яке гарантоване законом, апеляційний суд відхиляє з тих підстав, що зазначений договір був укладений з порушенням вимог щодо порядку укладення правочинів і законом чітко передбачено підстави для визнання таких договорів недійсними. При цьому суд враховує, що ОСОБА_2 як покупець при укладенні оспорюваного договору діяв несумлінно, оскільки скористав правовстановлюючим документом (Державним актом на право власності на земельну ділянку), у якому не було відображено об`єкт нерухомого майна  садового будинку, та не повідомив нотаріуса про наявність об`єкту нерухомого майна на земельній ділянці.
		 
		В частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог про визнання права власності на земельну ділянку, рішення суду першої інстанції в якій також оскаржене в апеляційному порядку, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованих і законних висновків, яких не спростовують доводи апеляційної скарги. Судом першої інстанції дано ґрунтовний аналіз передбаченого законом порядку, який надає можливість позивачу за зустрічним позовом реалізувати свої права спадкоємця щодо спірної земельної ділянки, і лише у випадку реалізації ним такої можливості спір щодо визнання права власності на цю земельну ділянку може бути вирішено в судовому порядку.
		 
		Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів (принцип диспозитивності). Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. 
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
		 
		За наведених обставин, апеляційного суду приходить до переконання про те, що оскаржуване рішення постановлене місцевим судом з дотриманням норм процесуального права, судом першої інстанції в повній мірі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому апеляційні скарги не підлягають до задоволення.
		 
		Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволення зустрічного позову сторонами не оскаржене, а тому, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України, апеляційним судом не переглядається.
		 
		Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
		 
		п о с т а н о в и в :
		 
		Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2  адвоката Воронюк Катерини Юріївни залишити без задоволення.
		 
		Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 02 червня 2021 року залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
		 
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повний текст постанови складено 30 грудня 2021 року.
		 
		Головуючий                        Ковальчук Н. М.
		 
		Судді:                            Хилевич С. В.
		 
		                       Боймиструк С. В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...