Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 369/1586/17 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 31.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 04.01.2022.
Дата набрання законної сили: 30.09.2021
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		  КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		 
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 вересня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
		 
		 
		 головуючого судді    ОСОБА_1 ,
		 
		 суддів  ОСОБА_2 , 
		  ОСОБА_3 , 
		 при секретарях   ОСОБА_4 ,
		  ОСОБА_5 , 
		 з участю прокурорів  ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		 потерпілих  ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
		 представника потерпілого ОСОБА_8  адвоката ОСОБА_10 , 
		 захисника  ОСОБА_11 ,
		 обвинуваченого, щодо якого
		 ухвалено виправдувальний вирок  ОСОБА_12 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 12015110200001588 стосовно 
		 
		ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Олександрівка Жашківського району Черкаської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		 
		обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 171, ч. 1 ст. 171, ч. 2 ст. 186 КК України, за апеляційними скаргами прокурора у провадженні, заступника прокурора Київської області  ОСОБА_13 , потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 березня 2020 року,
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 березня 2020 року ОСОБА_12 визнано невинуватим у ______________________________________________________
		Справа №11-кп/824/700/2021 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_14 
		Категорія: ч. 2 ст. 186 КК України Доповідач ОСОБА_1  
		вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 171, ч. 1 ст. 171, ч. 2 ст. 186 КК України, та виправдано його: за ч. 1 ст. 171 КК України (перший епізод - 28 квітня 2015 року близько 15 год. 10 хв.) у зв`язку з недоведенням, що в його діях є склад даного кримінального правопорушення; за ч. 1 ст. 171, ч. 2 ст. 186 КК України (другий епізод - 28 квітня 2015 року близько 18 год. 22 хв.) у зв`язку з недоведенням, що ці правопорушення вчинені обвинуваченим. 
		 
		Органом досудового розслідування ОСОБА_12 висунуто обвинувачення в тому, що він, 28 квітня 2015 року близько 15 год. 10 хв., перебуваючи поблизу житлового будинку, у якому зареєстрований, за адресою: АДРЕСА_1 ,достовірно розуміючи, що ОСОБА_9 та ОСОБА_8 є журналістами, бажаючи перешкодити їх законній професійній діяльності, всупереч ст.ст. 1, 17 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» та ст.ст. 22, 25 Закону України «Про інформацію», зажадав від них припинення відеозйомки. Отримавши від  ОСОБА_9 та ОСОБА_8 відмову у задоволенні його протиправних вимог, ігноруючи їх роз`яснення про законність проведення відеозйомки, ОСОБА_12 вчинив декілька (не менш десяти) наступових кроків в напрямку ОСОБА_8 , намагаючись відібрати відеокамеру. Свої протиправні дії ОСОБА_12 супроводжував висловленням образ на адресу журналістів. Сукупністю вказаних дій ОСОБА_12 унеможливив подальше здійснення журналістами ОСОБА_9 та ОСОБА_8 законної професійної діяльності та вимусив покинути їх вказане місце.
		В подальшому, приблизно о 18 год. 22 хв. 28 квітня 2015 року, ОСОБА_12 , достовірно розуміючи, що ОСОБА_9 та ОСОБА_8 є журналістами, бажаючи перешкодити їх законній професійній діяльності, всупереч ст.ст. 1, 17 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» та ст.ст. 22, 25 Закону України «Про інформацію», діючи повторно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою із двома невстановленими досудовим слідством особами, прибув на транспортному засобі «Volkswagen Transporter T 5», без державного номерного знаку, на ділянку вулиці Підлісна біля будинку 30 в с. Лісники Києво-Святошинського району Київської області, де перебувала вищезазначена знімальна група.
		Реалізуючи свій злочинний умисел, вийшовши з транспортного засобу «Volkswagen Transporter T 5», ОСОБА_12 разом із невстановленими досудовим слідством особами підбігли до транспортного засобу «Chery Tiggo», із державним номерним знаком « НОМЕР_1 ».
		При цьому, ОСОБА_12 , відкривши задні праві двері автомобіля «Chery Tiggo», проник до салону автомобіля та застосовуючи насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров`я, а саме - спричиняючи легкі тілесні ушкодження, у вигляді синців передньої поверхні шиї і верхньої третини грудної клітки та передньої поверхні правого передпліччя, а також садна долонної поверхні лівої кисті, що підтверджено висновком експерта № 6/60д від 10 липня 2015 року, правою рукою схопив за шию ОСОБА_8 , який знаходився на правому передньому сидінні автомобіля та в руках якого в цей час знаходилась відеокамера «Sony HXR HX-5E». Відтягуючи рукою тіло ОСОБА_8 від прижатої до ніг останнього відеокамери, ОСОБА_12 сприяв діям невстановленої досудовим слідством особи, спрямованим на відкрите заволодіння відеокамерою. 
		В цей же час, невстановлена досудовим слідством особа, що знаходилась зі сторони водія ОСОБА_15 , шляхом декількох ривків за корпус відеокамери «Sony HXR HX-5E», яка знаходилась у руках ОСОБА_8 , відкрито заволоділа відеокамерою «Sony HXR HX-5E», що належить Товариству з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «МІСТ-ТБ». 
		В цей же час, інша невстановлена досудовим слідством особа, що знаходилась зі сторони ОСОБА_8 , правою рукою шляхом ривка відкрито заволоділа відеореєстратором «Pago m 2 Night», що був закріплений на лобовому склі автомобіля «Cherry Tigo» та належить потерпілому ОСОБА_15 .
		Заволодівши відеокамерою «Sony HXR HX-5E» та відеореєстратором «Pago m 2 Night», ОСОБА_12 та невстановлені досудовим слідством особи покинули місце вчинення злочину на автомобілі «Volkswagen Transporter T 5» без державного номерного знаку.
		Сукупністю вказаних дій ОСОБА_12 та невстановлені досудовим слідством особи унеможливили подальше здійснення журналістами  ОСОБА_9 та ОСОБА_8 законної професійної діяльності. 
		Крім того,28 квітня 2015 року приблизно о 18 год. 22 хв., перебуваючи на ділянці вулиці Підлісна біля будинку 30 с. Лісники Києво-Святошинського району Київської області, діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою із двома невстановленими досудовим слідством особами, підбігли до транспортного засобу «Chery Tiggo», із державним номерним знаком « НОМЕР_1 », у якому знаходилися ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_16 та  ОСОБА_17 .
		При цьому, ОСОБА_12 , відкривши задні праві двері автомобіля «Chery Tiggo», проник до салону автомобіля та застосовуючи насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров`я, а саме - спричиняючи легкі тілесні ушкодження, у вигляді синців передньої поверхні шиї і верхньої третини грудної клітки та передньої поверхні правого передпліччя, а також садна долонної поверхні лівої кисті, правою рукою схопив за шию ОСОБА_8 , який знаходився на правому передньому сидінні автомобіля та в руках якого в цей час знаходилась відеокамера «Sony HXR HX-5E». Відтягуючи рукою тіло ОСОБА_8 від прижатої до ніг останнього відеокамери, ОСОБА_12 сприяв діям невстановленої досудовим слідством особи, спрямованим на відкрите заволодіння відеокамерою.
		В цей же час, невстановлена досудовим слідством особа, що знаходилась зі сторони водія ОСОБА_15 , шляхом декількох ривків за корпус відеокамери «Sony HXR HX-5E», яка знаходилась у руках ОСОБА_8 , відкрито заволоділа відеокамерою «Sony HXR HX-5E», що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія МІСТ-ТБ».
		В цей же час, інша невстановлена досудовим слідством особа, що знаходилась зі сторони ОСОБА_8 , правою рукою шляхом ривка відкрито заволоділа відеореєстратором «Pago m 2 Night», що був закріплений на лобовому склі автомобіля «Cherry Tigo» та належить потерпілому ОСОБА_15 . 
		Заволодівши відеокамерою «Sony HXR HX-5E» та відеореєстратором «Pago m 2 Night», ОСОБА_12 і невстановлені досудовим слідством особи, покинули місце вчинення злочину на автомобілі «Volkswagen Transporter T 5» без державного номерного знаку, завдавши таким чином потерпілому  ОСОБА_15 матеріального збитку в розмірі 1150,52 гривень, а Товариству з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «МІСТ-ТБ» матеріального збитку у розмірі 71609,60 гривень.
		 
		Таким діям  ОСОБА_12 органом досудового розслідування дана кримінально-правова кваліфікація за ч. 1 ст. 171 КК України, як умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів (перший епізод - 28 квітня 2015 року близько 15 год. 10 хв.), та за ч. 1 ст. 171 КК України, як умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів (другий епізод - 28 квітня 2015 року близько 18 год. 22 хв.), і за ч. 2 ст. 186КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб. 
		 Суд,оцінивши надані стороною обвинувачення докази,прийшов до висновку про недоведення стороною обвинувачення, що в діях ОСОБА_12 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 171 КК України (по першому епізоду 28 квітня 2015 року близько 15 год. 10 хв.), а також, що кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 171 (по другому епізоду 28 квітня 2015 року близько 18 год. 22 хв.) та ч. 2 ст. 186 КК України, вчинені обвинуваченим, а тому визнав його невинуватим та виправдав. 
		В апеляційній скарзі прокурор у провадженні, вважаючи вирок суду незаконним та необґрунтованим через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, просить його скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_12 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 171 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 років обмеження волі, і у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України встановити іспитовий строк тривалістю 3 роки.
		В обґрунтування своїх вимог зазначає, що, виправдовуючи ОСОБА_12 за ч. 1 ст. 171 КК України (перший епізод), суд зазначає, що доведені всі обставини (місце, час, спосіб вчинення інкримінованого ОСОБА_12 діяння), окрім форми вини ОСОБА_12 , а саме, що в даному випадку дії ОСОБА_12 були спрямовані виключно на припинення зйомки його, як приватної особи, а не на умисне перешкоджання журналістській діяльності, тобто відсутня суб`єктивна сторона злочину. 
		Проте судом не враховані показання потерпілої ОСОБА_9 , які повністю співпадають з показаннями ОСОБА_8 , які неодноразово зазначали, що ОСОБА_9 представлялась ОСОБА_12 та показувала посвідчення журналіста, однак ОСОБА_12 на це не реагував, відразу вийшовши з подвір`я, поводив себе агресивно в сторону знімальної групи. При цьому і ОСОБА_9 , і ОСОБА_8 наголошували, що вони перебували у громадському місці та відповідно до законодавства України мали право проводити зйомку. А щодо дій ОСОБА_12 , то потерпілі та свідок ОСОБА_18 вказують, що вони були спрямовані на повне припинення відеозйомки, а не лише вимогу не проводити зйомку особисто ОСОБА_12 , як приватної особи. 
		Крім того, зазначений епізод підтверджений відеозйомкою, наданою під час допиту на досудовому слідстві потерпілою ОСОБА_9 , з якої вбачається, що ОСОБА_12 дійсно йшов, в іншому разі біг в бік оператора, вимагаючи припинити відеозйомку, при цьому моментами на відео чути, як обвинувачений просить когось з осіб, що знаходяться поблизу його подвір`я та не є членами знімальної групи, принести ножа. А тому у потерпілих були всі підстави побоюватись за своє життя та здоров`я, і саме такі дії ОСОБА_12 стали причиною припинення відеозйомки взагалі.
		При цьому судом не наведено мотивів, з яких він, беручи до уваги показання потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , свідка ОСОБА_19 в частині часу, місця, способу вчинення обвинуваченим ОСОБА_12 інкримінованого йому діяння (по першому епізоду), не враховує показання останніх в частині спрямованості умислу ОСОБА_12 , які, на думку сторони обвинувачення, в своїй сукупності та будучи підтвердженими відеозаписом, повністю доводять вину ОСОБА_12 у вчиненні умисного перешкоджання законній професійній діяльності журналістів, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 171 КК України.
		Щодо другого епізоду інкримінованого ОСОБА_12 правопорушення за ч. 1 ст. 171 КК України, а також за ч. 2 ст. 186 КК України, за якими суд виправдав ОСОБА_12 у зв`язку з недоведеністю, що кримінальні правопорушення вчинені обвинуваченим, то потерпілі та свідок ОСОБА_18 однозначно вказують саме на ОСОБА_12 , як на особу, яка 28.04.2015 близько 18 год. 22 хв. разом з іншими невстановленими особами, перешкоджала законній професійній діяльності журналістів та незаконно відкрито заволоділа відеокамерою та відеореєстратором. Такі показання, на переконання прокурора, підтверджені слідчими експериментами з останніми та протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, де потерпілі та свідок ОСОБА_18 впізнають саме ОСОБА_12 , як особу, яка вчиняла зазначені вище правопорушення, і у суду не було підстав сумніватися у правдивості даних показань, принаймні у вироку таких підстав суд не зазначає. Разом з тим, суд не надав належної правової оцінки наданим доказам, та не зазначив мотиви, з яких не взяв до уваги вказані докази.
		Крім того, приходячи до висновку про недоведеність вчинення злочинів (другий епізод ч. 1 ст. 171 та ч. 2 ст. 186 КК України) обвинуваченим ОСОБА_12 , суд послався на показання свідка ОСОБА_20 та на інформацію, отриману за результатами моніторингу з`єднань стільникового зв`язку, проте дані радіорозвідки підтверджують лише той факт, що мобільний телефон обвинуваченого в час інкримінованого ОСОБА_12 діяння не перебував за адресою: АДРЕСА_1 .
		Із викладеного, як вказує прокурор, також вбачається, що за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у вироку не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші.
		Таким чином, прокурор вважає, що оскаржуваний вирок суду є незаконним, у зв`язку чим підлягає скасуванню.
		 
		В апеляційній скарзі заступник прокурора Київської області ОСОБА_13 , вважаючи вирок суду незаконним та необґрунтованим через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, просить його скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_12 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 171 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 років обмеження волі, та у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_12 покарання у виді 5 років позбавлення волі. 
		В обґрунтування своїх вимог, навівши доводи щодо незаконності та необґрунтованості вироку суду внаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, аналогічні тим, що містяться в апеляційній скарзі прокурора у провадженні, також вказує, що, приходячи до висновку про недоведеність вчинення злочинів обвинуваченим ОСОБА_12 , суд послався на показання свідка ОСОБА_20 та на інформацію, отриману за результатами моніторингу з`єднань стільникового зв`язку, проте дані радіорозвідки підтверджують лише той факт, що мобільний телефон обвинуваченого в час інкримінованого йому діяння не перебував за адресою: вул. Підлісна с. Лісники Києво-Святошинського району Київської області. При цьому відсутність при обвинуваченому мобільного телефону не може автоматично свідчити про відсутність самого обвинуваченого на місці вчинення злочинів, оскільки після вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 171 КК України (перший епізод), обвинувачений завбачливо, з метою не бути викритим, міг залишити його в іншому місці. На такі вжиті заходи обвинуваченим опосередковано може також вказувати той факт, що на автомобілі «Volkswagen Transporter T5», на якому він з невстановленими особами приїхав до місця вчинення злочинів, були відсутні державні номерні знаки.
		Крім того, відкидаючи показання потерпілих та свідків щодо причетності ОСОБА_12 до вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 171 КК України, та беручи до уваги лише показання самого обвинуваченого, який є зацікавленою особою, суд не встановив та, відповідно, не зазначив якими мотивами чи метою керуються потерпілі та свідок ОСОБА_17 , надаючи необ`єктивні, на думку суду, показання. Одночасно, суд не поставився критично до показань самого обвинуваченого, і не розцінив це як спосіб уникнути кримінальної відповідальності.
		Не надав суд належної оцінки і тому, що о 18 год. 22 хв. 28.04.2015 (другий епізод) протиправні дії стосовно потерпілих були вчинені неподалік місця першого конфлікту з обвинуваченим (біля будинків №19 та АДРЕСА_3 ), після виникнення у останнього неприязних відносин до потерпілих, через незначний проміжок часу. При цьому ні органами досудового розслідування, ні судом не встановлено, що у період часу з 15 год. 10 хв. до 18 год. 22 хв. у потерпілих виникав конфлікт з іншими особами.
		Таким чином, за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у вироку не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші, а не визнавши ОСОБА_12 винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 171 КК України, суд не застосував закон України про кримінальну відповідальність, який підлягає застосуванню.
		 
		В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_9 , вважаючи вирок суду незаконним, необґрунтованим та невмотивованим, просить його скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_12 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 171, ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити йому відповідну міру кримінальної відповідальності.
		В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що допитані у судовому засіданні потерпілі ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та свідок ОСОБА_18 послідовно, чітко та беззаперечно пояснили, що, під час спілкування між обвинуваченим ОСОБА_12 та ОСОБА_9 , остання представилася, що вона є журналіст і пред`явила ОСОБА_12 журналістське посвідчення, та почала йому задавати питання, але останній після цього проявив агресію по відношенню до оператора ОСОБА_8 та вимагав від нього припинити проведення відеозйомки в цілому.
		В свою чергу обвинувачений ОСОБА_12 , маючи намір уникнути відповідальності за пред`явленим обвинуваченням, спочатку взагалі відмовився надавати показання у судовому засіданні, але в подальшому зачитав з листка короткий текст своїх пояснень, в яких стверджував тільки одну обставину по суті питання, що йому журналіст ОСОБА_9 та оператор ОСОБА_8 не представилися, а він не знав, що перед ним журналісти, та вимагав аби була припинена відеозйомка відносно нього особисто та відносно йогомайна, а свою агресивну поведінку відносно оператора ОСОБА_8 пояснив тим, що той не припинив відеозйомку на його вимогу та начебто його ображав, та після цього відмовився надавати будь-які подальші пояснення та відповідати на запитання. 
		Тому суд першої інстанції мав би дати оцінку такій обраній захисній тактиці обвинуваченого ОСОБА_12 як небажання сприяти встановленню дійсних обставин по справі, проте зробив свій вибір на користь вказаних коротких і незмістовних пояснень обвинуваченого ОСОБА_12 , надавши їм перевагу перед показаннями потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_19 , які вказували на протилежні обставини, та не навів у вироку підстав, чому відхилив докази, які були зібрані у судовому засіданні в результаті допиту вказаних потерпілих та свідка, а, натомість, прийняв до уваги покази обвинуваченого, у зв`язку з чим судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження. 
		При цьому вважає незаконними та безпідставними висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_12 не усвідомлював, що перешкоджає законній журналістській діяльності, не передбачав суспільно-небезпечних наслідків свого діяння і не бажав їх настання, тому в його діях відсутня об`єктивна сторона, а отже і склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 171 КК України по першому епізоду, оскільки перешкоджання журналістській діяльності полягало в тому, що обвинувачений ОСОБА_12 в результаті психологічного впливу погрозами та під страхом застосування фізичного насильства заборонив оператору ОСОБА_8 проводити відеозйомку не відносно нього особисто, а взагалі будь-яку зйомку, і, що саме агресивна поведінка обвинуваченого відносно оператора, поєднана із загрозою застосування з боку обвинуваченого ОСОБА_12 холодної зброї  ножа, призвела до того, що вся знімальна група була змушена покинути місце зйомки.
		 Крім того, висновок суду про те, що органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_12 на час вчинення інкримінованих йому дій користувався абонентським номером НОМЕР_2 , є нічим не підтвердженим припущенням, яке видано судом першої інстанції за встановлений факт, оскільки орган досудового слідства таких обставин не встановлював, що підтверджується матеріалами справи, в яких відсутні будь-які докази щодо встановлення зазначеної обставини, а тому судом першої інстанції в обґрунтування своєї позиції щодо наявності у обвинуваченого ОСОБА_12 алібі 28.04.2015 р. станом на 18:22 год. покладено нічим не підтверджену інформацію, джерело якої є сам обвинувачений.
		При цьому, пересування номеру телефону НОМЕР_2 по мережі стільникового зв`язку оператора ПрАТ «МТС» ніяк не свідчить, що таким саме чином пересувався по місту обвинувачений ОСОБА_12 , і, що саме у нього в цей момент знаходився зазначений номер телефону, оскільки, за результатами аналізу моніторингу з`єднань мобільних телефонів, зазначений номер телефону о 18:59 год. 28.04.2015 р. знаходився на вулиці Івана Мазепи у м. Києві (або скоріше рухався по Набережному шосе), в той же час за результатами слідчого експерименту від 05.06.2015 р. встановлено, що обвинувачений ОСОБА_12 28.04.2015 р. ще до 18:00 год. заїхав на авторинок на бульварі Перова у м. Києві (буд. 19) і після цього поїхав за місцем свого проживання на зустріч із ОСОБА_20 приблизно о 19:00 год. на бульвар Героїв Сталінграду, буд. 24 у м. Києві, та їхав на Оболонь через Московський міст, що повністю спростовує висновок суду першої інстанції про те, що обвинувачений ОСОБА_12 в дійсності користувався 28.04.2015 р. телефоном НОМЕР_2 і свідчить про те, що в цій частині обвинувачений ОСОБА_12 приховує інформацію про номери телефонів, якими він реально користувався 28.04.2015 р.
		Що стосується показань свідка ОСОБА_20 , яким суд першої інстанції довіряє та взяв їх до уваги, то до них слід відноситись критично, оскільки відносини між ОСОБА_20 і обвинуваченим ОСОБА_12 носять очевидно довірчий характер, так як транспортний засіб «Volkswagen Transporter Т5» (білого кольору), державний номер НОМЕР_3 , був придбаний на кошти обвинуваченого ОСОБА_12 , яким останній і користувався, хоча документально оформлений на праві власності на ОСОБА_20 .
		Крім того, ОСОБА_20 станом на 28.04.2015 р. працював механіком ТОВ «ATM», власником якої є обвинувачений ОСОБА_12 , тобто ОСОБА_20 перебував у відносинах підпорядкування по відношенню до обвинуваченого ОСОБА_12 у зв`язку із виконанням трудових обов`язків.
		До того ж на стадії досудового розслідування ОСОБА_12 та  ОСОБА_20 користувалися правовою допомогою одного і того ж адвоката, що очевидно вказує на формування узгодженої правової позиції між цими особами.
		Крім цього, потерпілі ОСОБА_9 і ОСОБА_8 вказували на  ОСОБА_20 , як на одного з трьох учасників нападу на знімальну групу 28.04.2015 р. приблизно о 18:22 год., і той факт, що по зазначеному епізоду ОСОБА_20 не було висунуто обвинувачення, ніяк не свідчить про те, що потерпілі помиляються, а вказує скоріше на неспроможність швидкого та чіткого розслідування злочинів працівниками правоохоронних органів, проте це також дає ОСОБА_20 мотив давати показання, які ідуть в розріз з обвинувальною позицією потерпілих.
		 Тому вважає, що вина ОСОБА_12 у скоєнні злочинів, по яким йому висунуто обвинувачення (другий епізод, вчинений 28.04.2015 р. приблизно о 18:22 год.), доводиться сукупністю доказів, а саме: чіткою вказівкою потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_19 на нього, як на одного з трьох учасників нападу на знімальну групу 28.04.2015 р. приблизно о 18:22 год. та наданими цими ж особами у судовому засіданні чіткими та послідовними показаннями; наявністю у нього в той же день попередньо очевидної конфліктної ситуації, в якій брали участь обвинувачений  ОСОБА_12 та потерпілі ОСОБА_9 , ОСОБА_8 ; наявністю речових доказів у вигляді уламків від відеокамери Sony, вилучених 28.04.2015 р. під час огляду місця події, що відповідає обставинам справи по епізоду від 28.04.2015 р. приблизно о 18:22 год., повідомленим потерпілими та свідками; наявністю у потерпілого ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, які за своїм походженням за висновком експерта відповідають обставинам їх нанесення, повідомленим потерпілим ОСОБА_8 по епізоду від 28.04.2015 р. приблизно о 18:22 год.; тим фактом, що для нападу на знімальну групу 28.04.2015 р. зловмисники використовували саме транспортний засіб «Volkswagen Transporter Т5» білого кольору і за словами як обвинуваченого ОСОБА_12 , так і свідка  ОСОБА_20 саме 28.04.2015 р. зазначений транспортний засіб використовувався обвинуваченим ОСОБА_12 , а також іншими доказами, зібраними по справі.
		Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що суду не надано достатніх поза розумним сумнівом доказів, що ці дії вчинені обвинуваченим ОСОБА_12 , і останній підлягає виправданню у зв`язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, є незаконними та безпідставними.
		 
		В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_8 , вважаючи вирок суду таким, що не відповідає вимогам ст. 370 КПК України щодо його законності, обґрунтованості та вмотивованості, просить його скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_12 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 171, ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити йому відповідну міру кримінальної відповідальності.
		В обґрунтування своїх вимог наводить доводи щодо незаконності та необґрунтованості оскаржуваного судового рішення аналогічні тим, що містяться в апеляційній скарзі потерпілої ОСОБА_9 .
		Інші учасники судового провадження даний вирок не оскаржують.
		 Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , представника потерпілого ОСОБА_8  адвоката ОСОБА_10 на підтримку доводів поданих апеляційних скарг, а також заперечення обвинуваченого та його захисника проти їх задоволення, повторно дослідивши обставини, встановлені під час кримінального провадження, в межах заявлених прокурором, представником потерпілого ОСОБА_8  адвокатом ОСОБА_10 та захисником ОСОБА_11 клопотань, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		 Відповідно до вимогст. 370 КПК України,судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто таким, що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і оціненими судом відповідно достатті 94 цього Кодексута в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		При цьому, положеннямист. 94 КПК Українивстановлено обов`язок суду за його внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінювати кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		В силу ч. 3 ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Отже, при вирішенні питання про вину обвинуваченої особи, не можна виходити з припущень, а лише з належних доказів, які підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, за умов усунення всіх суперечностей, що мають місце та відсутності будь-яких сумнівів у тому, що винуватість обвинуваченої особи доведена.
		 Згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст.373 КПК України,виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
		 У відповідності до вимог п. 3 ч. 1ст. 373 КПК Українивиправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України, мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
		 За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, як тих, що були зібрані стороною захисту, так і тих, що зібрані стороною обвинувачення, в тому числі і поданих у судовому засіданні.
		 Цих вимог закону, як вважає колегія суддів, суд першої інстанції дотримався.
		 Як убачається зі змісту вироку, в ньому викладено формулювання обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_12 і визнаного судом недоведеним, а також підстави виправдання із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
		 Ухвалюючи виправдувальний вирок, суд під час розгляду провадження, відповідно до вимог кримінального процесуального закону,забезпечивши принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів, передбачений ч. 2 ст. 22 КПК України, згідно якої сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, на противагу твердженням апелянтів, ретельно перевірив представлені сторонами докази, у тому числі й ті, на підставі яких було пред`явлено ОСОБА_12 обвинувачення, навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них і їх сукупності у взаємозв`язку.
		Так, з обвинувального акта слідує, що ОСОБА_12 висунуто обвинувачення в умисному перешкоджанні законній професійній діяльності журналістів (перший епізод), а саме в тому, що він, 28 квітня 2015 року близько 15 год. 10 хв., перебуваючи поблизу житлового будинку, у якому останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,достовірно розуміючи, що  ОСОБА_9 та ОСОБА_8 є журналістами, бажаючи перешкодити їх законній професійній діяльності, всупереч ст.ст. 1, 17 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» та ст.ст. 22, 25 Закону України «Про інформацію», зажадав від них припинення відеозйомки, та отримавши від ОСОБА_9 та ОСОБА_8 відмову у задоволенні його протиправних вимог, ігноруючи їх роз`яснення про законність проведення відеозйомки, ОСОБА_12 вчинив декілька (не менш десяти) наступових кроків в напрямку ОСОБА_8 , намагаючись відібрати відеокамеру. Свої протиправні дії ОСОБА_12 супроводжував висловленням образ на адресу журналістів. Сукупністю вказаних дій ОСОБА_12 унеможливив подальше здійснення журналістами ОСОБА_9 та  ОСОБА_8 законної професійної діяльності та вимусив покинути їх вказане місце.
		А також в умисному перешкоджанні законній професійній діяльності журналістів (другий епізод) та у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, а саме в тому, що 28 квітня 2015 року приблизно о 18 год. 22 хв., ОСОБА_12 , достовірно розуміючи, що ОСОБА_9 та ОСОБА_8 є журналістами, бажаючи перешкодити їх законній професійній діяльності, всупереч ст.ст. 1, 17 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» та ст.ст. 22, 25 Закону України «Про інформацію», діючи повторно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою із двома невстановленими особами, прибув на транспортному засобі «Volkswagen Transporter T 5», без державного номерного знаку, на ділянку вулиці Підлісна біля будинку 30, с. Лісники, Києво-Святошинського району, Київської області, де перебувала вищезазначена знімальна група, та реалізуючи свій злочинний умисел, вийшовши з транспортного засобу «Volkswagen Transporter T 5», разом із невстановленими особами, підбіг до транспортного засобу «Chery Tiggo», із державним номерним знаком « НОМЕР_1 », у якому знаходилися ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_15 та ОСОБА_17 .
		При цьому, ОСОБА_12 , відкривши задні праві двері автомобіля «Chery Tiggo», проник до салону автомобіля та застосовуючи насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров`я, а саме - спричиняючи легкі тілесні ушкодження, у вигляді синців передньої поверхні шиї і верхньої третини грудної клітки та передньої поверхні правого передпліччя, а також садна долонної поверхні лівої кисті, що підтверджено висновком експерта № 6/60д від 10.07.2015, правою рукою схопив за шию ОСОБА_8 , який знаходився на правому передньому сидінні автомобіля та в руках якого в цей час знаходилась відеокамера «Sony HXR HX-5E». Відтягуючи рукою тіло ОСОБА_8 від прижатої до ніг останнього відеокамери, ОСОБА_12 сприяв діям невстановленої особи, спрямованим на відкрите заволодіння відеокамерою. 
		В цей же час, невстановлена особа, що знаходилась зі сторони водія ОСОБА_15 , шляхом декількох ривків за корпус відеокамери «Sony HXR HX-5E», яка знаходилась у руках ОСОБА_8 , відкрито заволоділа відеокамерою «Sony HXR HX-5E», що належить Товариству з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «МІСТ-ТБ», а інша невстановлена особа, що знаходилась зі сторони ОСОБА_8 , правою рукою шляхом ривка відкрито заволоділа відеореєстратором «Pago m 2 Night», що був закріплений на лобовому склі автомобіля «Cherry Tigo» та належить потерпілому ОСОБА_15 . Після цього, ОСОБА_12 та невстановлені особи покинули місце вчинення злочину на автомобілі «Volkswagen Transporter T 5» без державного номерного знаку.
		Сукупністю вказаних дій ОСОБА_12 і невстановлені особи унеможливили подальше здійснення журналістами ОСОБА_9 та ОСОБА_8 законної професійної діяльності та завдали потерпілому ОСОБА_15 матеріального збитку в розмірі 1150,52 гривень, а Товариству з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «МІСТ-ТБ» матеріального збитку у розмірі 71609,60 гривень.
		 
		Проаналізувавши у вироку представлені сторонами докази, суд першої інстанції, на переконання колегії суддів, дійшов правомірного висновку про недоведення стороною обвинувачення, що в діях ОСОБА_12 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 171 КК України (перший епізод - 28 квітня 2015 року приблизно о 15 год. 10 хв.), а також недоведення того, що кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 171 (другий епізод - 28 квітня 2015 року близько 18 год. 22 хв.) та ч. 2 ст. 186 КК України, вчинені обвинуваченим. 
		Так, кримінально-караним діянням, передбаченим ч. 1ст. 171 КК України, на час інкримінованого ОСОБА_12 діяння, є умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів. 
		З об`єктивної сторони даний злочин виражається в діях, які спрямовані на перешкоджання законній професійній діяльності журналістів. 
		Перешкоджання полягає у створенні різних перепон, обмежень, заборон щодо одержання, використання, поширення та зберігання інформації як окремим журналістом, так і засобами масової інформації.
		Суб`єктивна сторона вказаного кримінального правопорушення характеризується лише прямим умислом, при якому винна особа усвідомлює, що своїми діями перешкоджає законній діяльності журналіста, та передбачає суспільно-небезпечні наслідки свого діяння і бажає їх настання.
		Відповідно дост. 1 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів»від 23 вересня 1997 року (зі змінами та доповненнями), журналістом визнається творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для засобів масової інформації, виконує редакційно-посадові службові обов`язки в засобі масової інформації (в штаті або на позаштатних засадах) відповідно до професійних назв посад (роботи) журналіста, які зазначаються в державному класифікаторі професій України.
		 Таким чином, під журналістом уст. 171 КК Українислід розуміти особу, що систематично здійснює діяльність, пов`язану із збиранням, одержанням, створенням, поширенням, зберіганням або іншим використанням інформації з метою її поширення на невизначене коло осіб через друковані засоби масової інформації, телерадіоорганізації, інформаційні агентства, мережу Інтернет. Підтвердженням статусу журналіста або його належності до засобу масової інформації є редакційне або службове посвідчення чи інший документ, виданий засобом масової інформації, його редакцією або професійною чи творчою спілкою журналістів.
		При цьому на час вчинення інкримінованого діяння поняття професійної діяльності журналістів було розкрите не в диспозиції статті 171 ч. 1 КК України, а у ч. 2 ст. 24 Закону України «Про інформацію», де визначено, що забороняється втручання у професійну діяльність журналістів, контроль за змістом поширюваної інформації, зокрема з метою поширення чи непоширення певної інформації, замовчування суспільно необхідної інформації, накладення заборони на висвітлення окремих тем, показ окремих осіб або поширення інформації про них, заборони критикувати суб`єкта владних повноважень, крім випадків встановлених законом, договором між засновником (власником) і трудовим колективом, редакційним статутом. 
		 Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про інформацію», під час виконання професійних обов`язків журналіст має право здійснювати письмові, аудіо- та відеозаписи із застосуванням необхідних технічних засобів, за винятком випадків, передбачених законом. 
		Між тим, відповідно до ч. 1 ст. 307 ЦК України, фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле-, чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на зніманні її на фото-, кіно-, теле-, чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру. 
		Як убачається з матеріалів провадження, суд у вироку досить детально виклав всі досліджені докази, яким надав відповідну оцінку, та у колегії суддів відсутні підстави вважати, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам провадження, як про це зазначають в апеляційних скаргах прокурор у провадженні, заступник прокурора Київської області ОСОБА_13 та потерпілі ОСОБА_9 і ОСОБА_8 .
		 
		 Так, судом першої інстанції було допитано обвинуваченого ОСОБА_12 , який не визнав свою винуватість у вчинені інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях та показав, що він не є публічною особою, державним службовцем, не займав жодних посад в органах державної влади чи місцевого самоврядування. В АДРЕСА_1 у нього є недобудований будинок, в якому він в 2015 році не мешкав, однак періодично приїздив на будівництво. 28 квітня 2015 року близько 15 години до зазначеного будинку прибули незнайомі йому люди і постукали у хвіртку, та коли він відчинив хвіртку, то побачив незнайомих осіб, які почали знімати його на відеокамеру. Він сказав, що забороняє його знімати, однак зйомка не припинилась. Коли він почав до них підходити, вони почали тікати від нього, він побіг за оператором, однак, пробігши декілька кроків, повернувся і пішов до будинку. При цьому стверджує, що зазначені особи не представились йому як журналісти, йому не була відома мета їх прибуття саме до його помешкання, він просто не бажав, щоб невідомі йому особи знімали його на відео. В подальшому, близько 17 години, він поїхав по своїх справах в м. Київ, і більше в селі Лісники цього дня не перебував, та жодних протиправних дій не вчиняв.
		 Вказані показання обвинувачений ОСОБА_12 підтвердив і в суді апеляційної інстанції, зазначивши, що 28 квітня 2015 року близько 15 години він приїхав у село Лісники, де знаходиться будинок його сім`ї. Заїхавши у двір, будівельник на ім`я ОСОБА_21 , який зустрів його, повідомив, що у ворота стукали якісь люди та запитували чи живе тут родина ОСОБА_22 . Приблизно через три хвилини знову почався стукіт у ворота. Коли він вийшов за ворота, закривши за собою хвіртку, там стояла, як вже зараз йому відомо - ОСОБА_9 , яка не надала відповіді на його питання про те, хто вони, а лише постійно наголошувала - позвіть ОСОБА_23 . Також він побачив, як вже знає - ОСОБА_8 , який стояв весь час поряд з ним та тримав камеру, направлену на нього. На його питання, хто йому дав дозвіл його знімати, відповіді не отримав, а почув лише від ОСОБА_8 : « ОСОБА_24 кого я повинен питати?». Тоді він зробив крок до ОСОБА_25 та почав підходити до нього, а останній відійшов на дорогу, де стояв, як вже зараз йому відомо - ОСОБА_17 , який знімав всі події на планшет. І також на дорозі перебував їх автомобіль. Побачивши, що  ОСОБА_8 уходить, він - ОСОБА_12 розвернувся і хотів йти додому, але в цей час його за руку схопила ОСОБА_9 , запитуючи, чому не виходить ОСОБА_26 та чого вона боїться. Він обернувся, але що він їй відповів вже не пам`ятає, на що ОСОБА_8 , який фактично перебував поряд, висловився в його - ОСОБА_12 адресу якимись образливими словами, тому він почав наближатись до нього для з`ясування такої поведінки ОСОБА_8 , але той утік. Потім він почув різкий звук коліс автомобіля і почав повертатися додому, та зайшовши у двір, він вже їх більше не бачив. Щодо того, що відтворено на відео - щоб йому - ОСОБА_12 дали ножа, то він дійсно таке казав, але насправді він не збирався його застосовувати, у нього ножа в руках не було і йому ніхто його не виносив. Сказав про ножа, оскільки просто не знав скільки їх чоловік, принаймі три, що були перед ним, і хто вони такі, так як вони ніяк не представлялися, а були лише з боку ОСОБА_9 наполегливі крики про зустріч з ОСОБА_27 , яка до даного домоволодіння не мала ніякого відношення, і все відбувалося дуже швидко. Вважає, що ОСОБА_9 хотіла зайти на територію його домоволодіння, тому що, наскільки він розуміє, її цікавив автомобіль з певними номерними знаками, яким, за твердженням ОСОБА_9 приїхала до його домоволодіння ОСОБА_26 , але на даному автомобілі приїхав саме він. На його переконання, на наданому відео видно лише те, як він біжить та як каже дати ножа, а нічого іншого не видно, і також не чутно, що прибулі особи є журналістами з телеканалу «ЗІК». При цьому на них не було ніяких розпізнавальних знаків, що вони є журналістами, а про це він дізнався вже пізніше з Інтернету.
		 Що стосується другого епізоду, в якому його звинувачують, то він його не вчиняв, оскільки, зайшовши після конфлікту у двір, він автомобілем Фольксваген поїхав на Обухівську трасу, щоб показати його покупцям за домовленістю про його продаж, а, повернувшись о 16 год. в с. Лісники, залишив цей автомобіль, а на іншому автомобілі Тойота поїхав в справах в місто Київ, і в село Лісники цього дня більше не повертався. На той момент він користувався номерами телефонів НОМЕР_2 та НОМЕР_4 . 
		 За викладеним вважає, що дії ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та інших були спланованою провокацією, але не проти нього, а проти родини його дружини, зокрема батька, який на той час займав посаду заступника міністра МВС, і їм потрібен був компрометуючий матеріал, щоб мав наслідком, зокрема, звільнення його з роботи, а так як, вони вважали, що першого епізоду їм для цієї мети буде недостатньо, тому був придуманий другий епізод, якого в дійсності не було. 
		 
		 Отже, за позицією ОСОБА_12 щодо першого епізоду він не вчиняв умисного перешкоджання законній професійній діяльності журналістів, а його умисел був направлений виключно на припинення відеозйомки його, як приватної особи, а другий епізод є таким, що штучно створений потерпілими.
		 
		 Допитана у судовому засіданні, як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, потерпіла ОСОБА_9 вказала, що на початку 2015 року вона працювала журналістом телеканалу «Zik». 28 квітня 2015 року вона у складі знімальної групи отримала редакційне завдання: зробити репортаж з приводу незаконної приватизації земельних ділянок в с. Лісники Києво-Святошинського району. Їхредакційне завдання було знайти та відзняти нерухомість заступника міністра МВС ОСОБА_28 , оскільки він та його родина були причетні до незаконної вирубки лісу в с. Лісники, а саме - встановити номер будинку, щоб можна було по відкритому реєстру нерухомого майна з`ясувати, хто його власник, та підготувати матеріали для сюжету про нього. Редакційне завдання було письмове, але яке конкретно, вона вже не пам`ятає, однак прізвище « ОСОБА_29 » у цьому завданні не значилося, а також не значилося і завдання на зйомку ОСОБА_12 , проте законом не передбачено встановлення меж редакційного завдання, тому вони і не були встановлені в ньому, як і відсутні обмеження щодо здійснення її журналістської діяльності по виконанню цього завдання.Вона разом з оператором ОСОБА_8 , стажистом ОСОБА_17 та водієм ОСОБА_15 на автомобілі«Chery Tiggo» приїхали на вул. Підлісна в с. Лісники виконувати редакційне завдання, у зв`язку з чим підійшли до будинку, на який місцеві мешканці вказали, як на будинок родини ОСОБА_22 , та оскільки на ньому не було номеру, а по кадастровій карті не видно, що це саме той будинок, який вони шукають, вони постукали у хвіртку, щоб дізнатися номер будинку.Вийшов робітник, який не представився, та повідомив, що не знає номеру будинку та кому він належить, оскільки приїхав на роботу лише на декілька днів. Тому вона разом з оператором ОСОБА_8 та стажером ОСОБА_17 обійшли даний будинок, що знаходився на узліссі, щоб зняти незаконну вирубку лісу, а водій ОСОБА_15 залишився біля будинку. Коли вони повернулися, то водій  ОСОБА_15 їм повідомив, що на територію зазначеного домоволодіння заїхав автомобіль, що записаний на родину заступника міністра МВС - Сергія Чеботаря, яким користується його дружина - ОСОБА_26 , а тому у них виникла обґрунтована підстава, що це саме той будинок, який вони шукають. Вони знову підійшли і постукали у ворота, щоб дізнатись номер будинку. До них вийшов ОСОБА_12 , якому вона представилась як журналіст телеканалу «Zik», показала посвідчення журналіста та повідомила, що в рамках виконання роботи їм потрібно з`ясувати - кому належить цей будинок. При цьому у неї була професійна петличка, а у оператора - професійна камера. Однак після того, як вона запитала у ОСОБА_12 про автомобіль, який щойно заїхав, він почав себе агресивно поводити, підходити до оператора з вимогою прибрати камеру. В свій час вона йому роз`яснювала, що вони мають право знімати публічні місця, і не заходили на приватну територію, а з`ясовували номер будинку, і жодним чином не порушували нічиїх прав. ОСОБА_12 здійснював в сторону оператора агресивні кроки, які оператор зафіксував на камеру, і не дивлячись на її роз`яснення, що вони журналісти, він продовжував наступати і в решті погнався за оператором, який, переймаючись за свою безпеку і, щоб у нього не забрали камеру, почав тікати. Вона також почала бігти, а в цей час водій ОСОБА_15 різко завів автомобіль, на якому вони приїхали, і ОСОБА_12 зупинився та став повертатися до будинку, при цьому ОСОБА_12 звернувся до невідомої особи та просив принести ножа. Тому через таку агресивну поведінку ОСОБА_12 , який, у разі якби наздогнав оператора, міг би завдати йому тілесних ушкоджень, та вважаючи, що з воріт міг вийти ще хтось з людей, вони, не завершивши зйомку, сіли в автомобіль та поїхали з даного місця. При цьому зазначила, що на відео не видно моменту, коли вони підійшли до воріт, а видно лише момент, коли ОСОБА_12 нападає на них, оскільки відеореєстратор автомобіля не працював постійно, а водій ОСОБА_15 включив його лише тоді, коли ОСОБА_12 почав себе поводити агресивно та нападати на них. Тому, коли водій ОСОБА_15 під`їхав до них, вони поїхали в с. Великі Дмитровичі здійснити зйомку іншої земельної ділянки, яка також належить родині ОСОБА_22 . Але, оскільки вони не виконали редакційне завдання, через декілька годин вони вирішили повернутися в с. Лісники, щоб продовжити зйомку та, зокрема, зняти автомобіль, що заїхав у двір. Коли вони приїхали до вказаного будинку, оператор став на бордюр та намагався через паркан зняти чи є у дворі автомобіль, який належить дружині ОСОБА_28 , або його виїзд, але у двір вони не заходили. В цей момент вони побачили як на великій швидкості до них наближається білий автомобіль, тому, злякавшись, вони сіли до свого автомобіля. Вказаний автомобіль під`їхав до передньої частини їхнього автомобіля та зупинився. Із нього вийшли троє чоловіків, серед яких був ОСОБА_12 , який, підійшовши до їхнього автомобіля, відкрив задні праві пасажирські двері, сів до автомобіля та схопив оператора ОСОБА_8 , який знаходився на передньому пасажирському сидінні і тримав відеокамеру, за шию, а інша людина - ОСОБА_20 намагався забрати в ОСОБА_8 камеру. Забравши за допомогою фізичної сили у них відеокамеру, а також відеореєстратор, який зняв інший невідомий з панелі автомобіля, вказані особи поїхали у невідомому напрямку, а вона повідомила редактору про ситуацію та викликала працівників поліції. При цьому зазначила, що вона дуже добре запам`ятала ОСОБА_12 , тому стверджує, що саме він був в той день, коли у них забрали камеру, підстав його оговорювати у неї не має. Також вважає, що це була її помилка, що вони після першого свого приїзду не викликали поліцію, оскільки вже тоді було перешкоджання ОСОБА_12 їх професійній діяльності.
		 
		За показаннями допитаного у суді першої інстанції та під час апеляційного розгляду потерпілого ОСОБА_8 , 28 квітня 2015 року вони знімальною групою у складі: журналіста ОСОБА_9 , водія ОСОБА_15 і стажера ОСОБА_17 приїхали в село Лісники, щоб знімати незаконну вирубку дерев та будинків, які там побудовані. Завдання приїхати у дане село було у журналіста ОСОБА_9 , яка є головною, а він, як оператор, виконує її вказівки, що саме знімати. Їм потрібно було дізнатися номери будинків, де проходила вирубка лісу, тому ОСОБА_9 ходила і питала у людей номери будинків, але ніхто нічого не знав. З того будинку, звідки потім вийшов ОСОБА_12 , виходив чоловік і сказав, що не знає номер будинку, тому вони пішли на дільницю, яка не була огороджена, та знімали вирубку лісу. Вони ще тоді звернули увагу, що декілька раз повз них проїжджали автомобілі, в тому числі були - білий Фольксваген та якийсь чорний легковий автомобіль, які біля них пригальмовували та дивились на них. Було видно, що вони за ними слідкують. Потім вони повернулись до свого автомобіля і водій ОСОБА_15 повідомив, що у двір даного будинку заїхав білий автомобіль. Тоді вони знову пішли до цього будинку і, на їх стук, вийшов ОСОБА_12 , який був знервований та роздратований. ОСОБА_9 повідомила ОСОБА_12 , що вона журналіст та показала посвідчення, а на ньому ( ОСОБА_8 ) бейджику не було. Після цього вона пояснила, що вони знімають вирубку лісу і запитала номер цього будинку, на що ОСОБА_12 нічого не сказав, а задавав свої питання про те, хто вони такі, і казав, що там - в іншому місці, йде вирубка лісу, то йдіть туди і знімайте, а коли ОСОБА_9 спитала про Варвару Чеботар, яка була якось пов`язана з незаконною вирубкою лісу, то ОСОБА_12 розлютився, почав кричати і вимагати, щоб нічого не знімали та припинили зйомку,і вимагав покинути територію. Потім ОСОБА_12 почав йти на нього, і казав - не знімай, а він почав відходити і потім побіг, так як у нього було відчуття, що  ОСОБА_12 хоче забрати камеру. ОСОБА_12 також почав бігти за ним, а після того, як водій ОСОБА_15 різко рушив на автомобілі і ОСОБА_12 почув цей звук, то останній пішов назад до будинку, крикнувши комусь нести ножа, та зайшов у ворота. Вони дуже злякались і ОСОБА_9 наказала сідати в автомобіль та їхати звідти. До поліції вони не звертались, а поїхали в інше село знімати також ділянки. Десь через 3-4 години ОСОБА_9 прийняла рішення знову повернутись в с. Лісники та дізнатись, що то була за машина, яка заїхала у двір будинку, звідки вийшов ОСОБА_12 . Біля 18 години вечора вони приїхали в с. Лісники та, підійшовши до паркану даного будинку, через нього хотіли швидко відзняти подвір`я, але в цей час побачили мікроавтобус, який вони раніше бачили, як такий, що проїжджав повз них під час перших подій, і який зараз на великій швидкості рухався до їх автомобіля. Вони швидко повернулися до свого автомобіля та тільки сіли в нього, як даний мікроавтобус зупинився біля них. З нього вискочили ОСОБА_12 , ОСОБА_20 та третя особа, яку вони не впізнали. Вони не встигли навіть заблокувати двері, як з його сторони відкрив двері ОСОБА_20 , зі сторони ОСОБА_15  невідома особа, а зі сторони ОСОБА_9  ОСОБА_12 . ОСОБА_20 почав намагатися забрати камеру, але він її міцно утримував та намагався в цей час дістати з неї картку, але у нього не виходило. ОСОБА_20 спочатку відірвав монітор від камери, потім накамерний мікрофон, бленду. Оскільки вони не змогли забрати камеру, то ОСОБА_12 зі сторони ОСОБА_9 схопив його рукою за шию, а ОСОБА_20 відтягнув йому руки і людина, яка була зі сторони водія, забрала у нього камеру. ОСОБА_12 дав команду ОСОБА_20 забрати реєстратор, який його зняв. Також на торпеді у нього був гаманець, який ОСОБА_12 взяв та почав там щось дивитися. В гаманці було посвідчення, яке ОСОБА_12 також бачив, та нічого не взявши, кинув гаманець назад у машину. Після цього вони сіли в мікроавтобус і поїхали, а вони - знімальна група, трохи від`їхавши, викликали поліцію і, повернувшись на місце події, десь 40 хвилин чекали на їх приїзд. Наполягав на тому, що серед осіб, які у них відібрали камеру та відеореєстратор, були ОСОБА_20 та ОСОБА_12 .
		 
		 Допитаний у судовому засіданні, як в суді першої, так і апеляційної інстанцій, свідок ОСОБА_17 надав показання про те, що 28 квітня 2015 року він проходив стажування на телеканалі «Зік» як відеооператор і його, як стажера, разом зі знімальною групою у складі: журналіста ОСОБА_9 , водія ОСОБА_15 та оператора ОСОБА_8 направили в с. Лісники. Від ОСОБА_9 йому стало відомо, що їх редакційним завданням було зняти будинок заступника міністра МВС ОСОБА_28 , який знаходився на земельній ділянці, де відбувалася незаконна вирубка лісу. Приїхавши у вказане село, ОСОБА_9 питала у мешканців, чи знають вони, де знаходиться даний будинок, показуючи його на кадастровій карті земельних ділянок. Прийшовши до певної ділянки, на яку вказали люди, вони побачили, що там дійсно була вирубка лісу, а поряд стояв будинок. ОСОБА_9 та ОСОБА_8 підійшли до даного будинку, щоб дізнатись його номер, та, на їх стук у хвіртку, звідти вийшов охоронець, який повідомив, що не знає номеру цього будинку. Тоді ОСОБА_9 та ОСОБА_8 вирішили пройти трохи далі та відзняти процес вирубки лісу, і він також був разом з ними, так як його задача, як стажера, була дивитись як працює оператор  ОСОБА_8 . Відзнявши матеріал, вони пішли до своєї машини, водій якої повідомив, що бачив як на територію даного будинку заїхав автомобіль Тойота білого кольору, номерів якого він вже не пам`ятає, але за інформацією  ОСОБА_9 ці номери та автомобіль були у власності дружини ОСОБА_30 . Тому ОСОБА_9 вирішила знову підійти до будинку, щоб з`ясувати цей момент. Підійшовши до хвіртки, вона постукала і вийшов ОСОБА_12 . ОСОБА_9 одразу представилась журналістом та показала посвідчення, а потім запитала, чи вдома ОСОБА_31 , так як бачили, що у двір заїжджала її машина. ОСОБА_12 на це повів себе агресивно, щось говорив на "суржику", вимагав, щоб вони звідти йшли, і тому він - свідок, щоб не заважати, відійшов в сторону та пішов ближче до автомобіля. Деякий час вони там щось з`ясовували, а потім він побачив як ОСОБА_12 робив різкі рухи у бік ОСОБА_8 , показуючи руками на камеру, а потім почав йти на ОСОБА_8 , і останній побіг, а ОСОБА_12 побіг за ним. Він вирішив втрутитись та побіг на допомогу ОСОБА_8 , так як поведінка ОСОБА_12 була схожа на те, що він міг нанести ОСОБА_8 тілесні ушкодження. В цей час водій ОСОБА_15 різко рушив автомобілем та поїхав у тому ж самому напрямку. ОСОБА_12 зупинився, можливо його налякав гучний звук машини та свист коліс, він був розлючений, кричав та, йдучи назад до будинку, звернувся до когось, хто знаходився за воротами, щоб принести ножа. Він - свідок злякався, так як не знав скільки ще людей знаходиться за воротами цього будинку. Після цього ОСОБА_12 зайшов у двір, а ОСОБА_9 дала команду сідати в машину і вони від`їхали та зупинились неподалік від цього будинку. При цьому він не може пояснити причини, чому ОСОБА_12 побіг за ОСОБА_8 , можливо тому, що зрозумів, що наговорив неприємних висловлювань ("кучу гадостей"), та побачив камеру, яка фіксує, і це його обурило. Так як у ОСОБА_9 було ще одне завдання - перевірити ще один об`єкт, який належав сім`ї ОСОБА_22 , то вони поїхали на іншу адресу. Відзнявши необхідну нерухомість на іншому об`єкті, ОСОБА_9 прийняла рішення повернутися знову до цього будинку, де трапився неприємний інцидент, та спробувати відзняти автомобіль білого кольору Тойота, який належить ОСОБА_32 . Коли вони повернулися, то біля будинку нікого не було. ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вийшли з машини та підійшли до паркану і ОСОБА_8 через паркан намагався відзняти, що відбувається в середині - на території домоволодіння, щоб зафіксувати, чи є там автомобіль. В цей час він побачив як, на великій швидкості, до них наближається мікроавтобус Фольксваген та повідомив про це ОСОБА_9 , а вона наказала сідати в машину. Тільки вони сіли до машини, як перед їх автомобілем зупинився білий мікроавтобус. Вікна у них - в авто знімальної групи, були відкриті, так як було жарко, і водій ОСОБА_15 не встиг їх зачинити. В цей час з мікроавтобусу вийшло троє людей  ОСОБА_12 , ОСОБА_20 та невідома особа. Один з них побіг до водія, щоб завадити йому завести автомобіль та поїхати, ОСОБА_20 напав на ОСОБА_8 та почав видирати у нього з рук камеру, а ОСОБА_12 сів з боку пасажира на заднє сидіння, притиснувши ОСОБА_9 до нього, та намагався душити ОСОБА_8 правою рукою, а лівою відштовхував ОСОБА_9 . Він - свідок кричав нападникам, що вони ніякі не бандити та не злодії, а ОСОБА_9 в свою чергу показувала своє посвідчення журналіста, але їх слова ніяк не зупиняли дії цих осіб. В результаті нападники відібрали камеру та відеореєстратор, який знаходився в їх автомобілі. Після цього зазначені особи сіли в мікроавтобус та поїхали, а вони викликали поліцію. Також зазначив, що він впевнений, що коли відбирали камеру та відеореєстратор, там були ОСОБА_12 та ОСОБА_20 .
		 
		З дослідженого під час апеляційного розгляду відеозапису події за 28 квітня 2015 року, що був наданий потерпілою ОСОБА_9 під час її допиту на досудовому слідстві, вбачається, що на ньому зафіксовані: чоловік в синіх штанах, футболці сіро-жовтого кольору, на голові кепка сірого кольору та довге темне волосся, середнього зросту та який знаходиться зі спини відносно камери на відстані приблизно 5 метрів ( ОСОБА_17 ). Далі, на відеозаписі наявний чоловік у синьому одязі, а саме футболка синього кольору, темно-сині штани, із довгим темним волоссям та у правій руці якого наявний предмет ззовні схожий на професійну камеру, який теж знаходиться зі спини відносно камери та на відстані приблизно 10 метрів відносно неї ( ОСОБА_8 ), а навпроти якого лицем знаходиться чоловік середнього зросту, у футболці темного кольору ( ОСОБА_12 ) Поблизу вхідних дверей домоволодіння знаходиться жінка одягнена в темні штани, червону кофту із довгим волоссям ( ОСОБА_9 ). Події, зафіксовані на відеозаписі, відбуваються на ділянці місцевості при в`їзді до території домоволодіння, яка огороджена бетонним парканом та коричневими вхідними дверима. Так, о 15:17:46 ОСОБА_12 здійснює декілька (не менше двох) наступових кроків в напрямку ОСОБА_8 , який в свою чергу, йдучи назад, спіткнувся об тротуар та втратив координацію, однак не впав. Після чого ОСОБА_8 намагається відійти від ОСОБА_12 , який рухається в його напрямку, здійснюючи ще не менше двох наступових кроків. Далі, ОСОБА_8 здійснив близько 5 кроків назад від ОСОБА_12 . Після чого, о 15:17:53 ОСОБА_12 , знаходячись в положенні навпроти  ОСОБА_17 говорить із ним, та в цей час поряд видно ОСОБА_8 , а ОСОБА_9 - знаходиться лівіше. З наступного відеозапису видно, що о 15:18:00 ОСОБА_12 та ОСОБА_9 розмовляють. О 15:18:13 ОСОБА_12 звертається до ОСОБА_8 , який знаходиться напроти останнього на відстані приблизно 3 метрів та розпочинає бігти в напрямку ОСОБА_8 , який в свою чергу тікає від ОСОБА_12 , здійснивши не менше 10 кроків, а ОСОБА_12 , який, переслідуючи його та почувши звук автомобіля, що їде в його напрямку, зупинився і повернувся назад (т. 7 а.п. 2). 
		Тобто з даного відеозапису подій, вбачається, що: він здійснений іншим технічним засобом, ніж відеокамера, яка перебувала у ОСОБА_8 ; що він не є безперервним і зафіксував лише розвиток конфлікту, без його початку; що жоден з учасників знімальної групи не містить будь-яких розпізнавальних знаків, які б свідчили про їх належність до засобів масової інформації, чи представлялись ОСОБА_12 , як журналістська група з певним редакційним завданням, на противагу твердженням потерпілих ОСОБА_9 і ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_17 , і зокрема, що ОСОБА_9 мала петличку, як про те вона вказала під час апеляційного розгляду; що конфлікт у ОСОБА_12 протягом відзнятого часу був лише з оператором ОСОБА_8 з їх переміщенням на значну відстань від території домоволодіння і під час конфлікту весь час були присутні ОСОБА_9 та ОСОБА_17 , по відношенню до яких ОСОБА_12 взагалі ніяких дій не вчиняв. При цьому ОСОБА_12 дійсно йшов, в іншому разі біг в бік оператора ОСОБА_8 , що відбувалося на проїзній частині, і в цьому їх супроводжувала ОСОБА_9 , а на певній відстані і ОСОБА_17 , та в подальшому автомобіль, під керуванням  ОСОБА_15 , з прискоренням, на що вказує характерний звук роботи автомобіля, поїхав в бік ОСОБА_12 , у зв`язку з чим ОСОБА_17 відійшов у сторону, а ОСОБА_12 зупинився та пішов у бік свого домоволодіння, звертаючись до невідомої особи принести ножа.
		 Також даними відеозапису не підтверджується, і та обставина, про яку стверджують потерпілі ОСОБА_9 і ОСОБА_8 та свідок ОСОБА_17 , - що ОСОБА_12 намагався забрати камеру, а таке є виключно їх припущеннями, про що прямо вказав в суді апеляційної інстанції потерпілий ОСОБА_8 , зазначаючи, що він відходив, а потім побіг, так як у нього було відчуття, що ОСОБА_12 хоче забрати камеру. 
		 Проаналізувавши показання обвинуваченого ОСОБА_12 , а також допитаних в суді потерпілих ОСОБА_9 і ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_17 , на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про спрямованість умислу ОСОБА_12 при вчиненні ним дій по першому епізоду - 28 квітня 2015 року близько 15 год. 10 хв., виключно на припинення відеозйомки його, як приватної особи, а не на перешкоджання законній журналістській діяльності в сенсі ч. 2 ст. 24 Закону України «Про інформацію», через не усвідомлення ним того, що особи, які проводили відеозйомку, є журналістами, здійснюють якесь редакційне завдання на підставі діючого законодавства, що регулює журналістську діяльність, що фактично не оспорюється потерпілими та свідком щодо отримання редакційного завдання - зібрати матеріал стосовно саме сім`ї ОСОБА_22 , де ОСОБА_33 є публічною особою, з яким не можна ототожнювати приватну особу ОСОБА_12 , який, за їх твердженнями,задавав їм питання про те, хто вони такі, і вимагав, щоб вони припинили його зйомку, що вказує нафакт проведення відеозйомки безпосередньо і самого ОСОБА_12 без його дозволу, що свідчить про недотримання гарантованих ст. 32 Конституції України прав ОСОБА_12 , за яких ніхто не може зазнавати втручання в особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
		 Отже, показання потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_17 , всупереч їх позиції щодо того, що судом не взято до уваги їх показання, є непереконливими ще й за тим, що будь-яких інших показань, крім наведених вище, та доказів у кримінальному провадженні, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_12 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 171 КК України (перший епізод - 28 квітня 2015 року близько 15 год. 10 хв.), стороною обвинувачення не надано.
		 
		Не вбачається такого доказуіз дослідженого судом апеляційної інстанції редакційного завдання, наданого журналістці телеканалу «ZIK» ОСОБА_34 , за яким їй необхідно було здійснити зйомку в селі Лісники Києво-Святошинського району за участю оператора ОСОБА_35 та водія ОСОБА_36 земельних ділянок/маєтків на АДРЕСА_1 , в рамках виконання якого знімальна група мала: з`ясувати, чи побудовані на земельних ділянках маєтки; дізнатися номери будинків, з метою, у подальшому, через відкритий реєстр нерухомості, з`ясувати власників маєтків; відзняти маєтки та земельні ділянки на вулиці Підлісний у селі Лісники. При цьому, аналіз змісту редакційного завдання не містить завдань на відеозйомку самого ОСОБА_12 , як фізичної особи (т. 3 а.п. 90).
		 
		Отже, на переконання колегії суддів, з матеріалів провадження вбачається, що знімальна група у складі ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_17 та ОСОБА_15 , яка прибула у село Лісники о 15 години 10 хвилин, проводила відеозйомку відкрито на вулиці і даних про те, що вони продовжили її, після заборони ОСОБА_12 , не має, тому відсутні будь-які дані, що свідчили б про те, що діяльність знімальної групи в цілому була законною. 
		 
		В той же час, як вірно встановив суд першої інстанції,  ОСОБА_12 не усвідомлював, що перешкоджає законній журналістській діяльності, не передбачав суспільно-небезпечних наслідків свого діяння і не бажав їх настання. 
		 
		Крім того, на користь відсутності умислу в діях ОСОБА_12 по першому епізоду - 28 квітня 2015 року близько 15 год. 10 хв., суд першої інстанції вірно тлумачить і невстановлення в обвинувальному акті, всупереч вимогам ст. 91 КПК України, форми вини обвинуваченого та мотив його діяння, оскільки при формулюванні обвинувачення прокурором не зазначено - з яким умислом діяв ОСОБА_12 , так як при розкритті об`єктивної сторони зазначено, що ОСОБА_12 зажадав припинення відеозйомки та вчинив декілька (не менше десяти) наступових кроків в напрямку ОСОБА_8 , намагаючись відібрати відеокамеру, що унеможливило подальше здійснення законної професійної діяльності та змусив покинути вказане місце. 
		Проте, з такого формулювання обвинувачення не зрозуміло, яким чином це стало перепоною для законної журналістської діяльності, згідно редакційного завдання - здійснити зйомку в селі Лісники Києво-Святошинського району земельних ділянок/маєтків на вулиці Підлісній, в рамках виконання якого знімальна група мала: з`ясувати, чи побудовані на земельних ділянках маєтки; дізнатися номери будинків, з метою, у подальшому, через відкритий реєстр нерухомості, з`ясувати власників маєтків; відзняти маєтки та земельні ділянки на вулиці Підлісний у селі Лісники, та які заборони здійснив ОСОБА_12 в розумінні положень ч. 2 ст. 24 Закону України «Про інформацію». Тому за відсутності у формулюванні обвинувачення спрямованості умислу ОСОБА_12 на перешкоджання законній професійній діяльності журналістів, розкритої об`єктивної сторони, відсутній і сам склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 171 КК України (перший епізод - 28 квітня 2015 року близько 15 год. 10 хв.).
		 
		Також слід вказати, що і самі журналісти не сприйняли, на час вчинення ОСОБА_12 першого епізоду - 28 квітня 2015 року близько 15 год. 10 хв., його дії як перешкоджання законній журналістській діяльності, оскільки після цього не скористались своїм правом на звернення до правоохоронних органів, не викликали поліцію на місце вчинення інкримінованих ОСОБА_12 дій, а повторно прибули на місце події через три години цього ж дня для закінчення редакційного завдання, яке, за їх твердженнями, полягало у необхідності здійснення фіксації автомобіля, якій належить сім`ї ОСОБА_22 , не побоюючись дій ОСОБА_12 за можливості погрози застосування ножа. 
		 
		Враховуючи викладене, доводи апеляційних скарг прокурора у провадженні, заступника прокурора Київської області ОСОБА_13 та потерпілих ОСОБА_9 і ОСОБА_8 про неправильну оцінку судом першої інстанції доказів обвинувачення у вказаній частині, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах провадження і вимогах закону.
		 За таких обставин, погоджуючись з висновком суду першої інстанції про виправдання ОСОБА_12 за ч. 1 ст. 171 КК України(перший епізод - 28 квітня 2015 року близько 15 год. 10 хв.),у зв`язкуз недоведеністю, що в його діях є склад вказаного кримінального правопорушення, колегія суддів вважає, що у вказаній частині обвинувачення суд першої інстанції, діючи в межах визначених процесуальним законом повноважень, дотримуючись принципу змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, врахувавши вимоги ст. 62 Конституції України, ухвалив законне й обґрунтоване рішення.
		На обґрунтування винуватості  ОСОБА_12  у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 171 (другий епізод - 28 квітня 2015 року близько 18 год. 22 хв.) та ч. 2 ст. 186 КК України, апелянти в апеляційних скаргах посилаються в тому числі на: надані у суді першої інстанції показання потерпілих ОСОБА_9 і ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_17 , які однозначно вказують саме на ОСОБА_12 , як на особу, яка разом з іншими особами, перешкоджав їх журналістській діяльності та відкрито заволодів майном (відеокамерою та відеореєстратором); протокол огляду місця події від 28 квітня 2015 року, в ході якого з місця події були вилучені частини відеокамери; протоколи пред`явлення потерпілим ОСОБА_9 і ОСОБА_8 та свідку ОСОБА_17 осіб для впізнання за фотознімками від 12 травня 2015 року та 14 травня 2015 року, які впізнавали ОСОБА_12 та свідка ОСОБА_20 , як осіб, які вчинили перешкоджання їх журналістській діяльності та відкрито заволоділи майном (відеокамерою та відеореєстратором), стверджуючи при цьому, що суд не надав належної правової оцінки наданим доказам та не зазначив мотиви, з яких не взяв до уваги вказані докази.
		 Між тим, вищеприведені докази, що були надані стороною обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_12 в цій частині, були досліджені судом першої інстанції та їм надано оцінку, відповідно до положень ст. 94 КПК України, за якою сторона обвинувачення не довела належними і достатніми доказами того, що кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 171 (другий епізод - 28 квітня 2015 року близько 18 год. 22 хв.) та ч. 2 ст. 186 КК України, вчинені обвинуваченим ОСОБА_12 , з чим погоджується і колегія суддів.
		Так, відповідно до протоколів пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками від 12 травня 2015 року та 14 травня 2015 року, які було повторно досліджено і судом апеляційної інстанції, вбачається, що потерпілі ОСОБА_9 і ОСОБА_8 та свідки ОСОБА_17 і ОСОБА_15 на досудовому слідстві по фотознімках впізнали ОСОБА_12 , як особу, яка 28 квітня 2015 року, перебуваючи у АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3 , вчинила напад на їх знімальну групу та нанесла тілесні ушкодження  ОСОБА_8 (т. 2 а.п. 9-11, 22-24, 35-37, 48-50). 
		 
		Допитані у суді першої та апеляційної інстанції потерпілі ОСОБА_9 і ОСОБА_8 та свідок ОСОБА_17 вказали, що  ОСОБА_12 особисто відеокамеру та відеореєстратор не забирав, а що відкрив задні праві пасажирські двері їх автомобіля, схопив за шию та притиснув до сидіння оператора ОСОБА_8 , який знаходився на передньому пасажирському сидінні і тримав в руках відеокамеру, а в цей час ОСОБА_20 , який був активним учасником даних подій, за допомогою фізичної сили вирвав з рук ОСОБА_8 відеокамеру, а інша невідома особа забрала з автомобіля відеореєстратор.
		В той же час, як вбачається з показань обвинуваченого ОСОБА_12 , наданих ним як у суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду, він категорично заперечив свою причетність до вчинення будь-яких дій 28 квітня 2015 року о 18 год. 22 хв., вказуючи на те, що цього дня близько 17 години він поїхав по своїх справах в м. Київ і більше в селі Лісники цього дня не перебував та жодних протиправних дій щодо знімальної групи не вчиняв.
		Допитаний у суді першої інстанції свідок ОСОБА_20 категорично заперечив свою присутність 28 квітня 2015 року о 18 год. 22 хв. в с. Лісники Києво-Святошинського району та надав показання про те, що 28 квітня 2015 року в першій половині дня він перебував у м. Києві по вул. Чистяківського, 2, а після обіду поїхав на СТО, потім на мийку. Після цього, близько 19 години, зустрічався з Поліщуком в м. Києві в районі «Оболонь», щоб передати йому автомобіль. Факт перешкоджання журналістській діяльності та викрадення камери йому невідомий, так як у зазначений в обвинуваченні час він в с. Лісники не перебував.
		Також на підтвердження своїх показань свідок ОСОБА_20 , на досудовому слідстві, надав акт виконаних робіт № Т\-028026 від 28 квітня 2015 року до наряд-замовлення № Т\-000028156 від 28 квітня 2015 року, де на прохання ОСОБА_12 він проходив техогляд автомобіля у другій половині дня 28 квітня 2015 року і не міг фізично бути в с. Лісники Києво-Святошинського району Київської області (т. 2 а.п. 197). 
		Згідно дослідженого також і під час апеляційного розгляду протоколу проведення слідчого експерименту від 05 червня 2015 року та відеозапису до нього, відтворення проведено в період часу з 15 год. 15 хв. до 17 год. 25 хв. за участі свідка ОСОБА_12 при застосуванні безперервного відеозапису та автомобіля «Тойота Камрі» білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_5 , в ході якого останній повідомив, що 28 квітня 2015 року приблизно о 15 год. на вищевказаному автомобілі він приїхав до домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та пробувши там деякий час, поїхав на авторинок на бул. Перова в м. Києві, де перебував близько 20 хв., потім поїхав на шиномонтаж на вул. Старосільська, 23 в м. Києві, де знаходився 20-30 хв., та потім поїхав до свого місця проживання на АДРЕСА_5 , куди прибув близько 19 год., де на автомобілі «Мерседес» його чекав ОСОБА_20 . Пробувши з ним близько 30 хвилин, він поставив свій автомобіль «Тойота Камрі» до гаражу та разом з ОСОБА_20 на автомобілі «Мерседес» поїхали до Обухівської траси, по якій вони їздили приблизно до 21 год., зупиняючись попити кави, після цього ОСОБА_12 відвіз  ОСОБА_20 до місця його проживання на пр. Науки в м. Києві, а сам на вказаному автомобілі поїхав до с. Великі Дмитровичі Обухівського району до батьків своєї дружини, куди прибув близько 22 год., де й пробув до наступного дня, тобто до 29 квітня 2015 року (т. 4 а.п. 51-57, 70).
		Крім того, органом досудового розслідування встановлено, що  ОСОБА_12 на час вчинення інкримінованих йому дій користувався абонентським номером НОМЕР_2 , а як вбачається з проведеної радіорозвідки (моніторингу з`єднань) зазначеного абонента, наданих оператором стільникового зв`язку ПрАТ «МТС» за абонентським номером  НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_12 (т. 5 а.п.162-165), останній 28 квітня 2015 року о 16:31:12 дійсно перебував у с. Лісники Києво-Святошинського району і здійснив вихідний дзвінок на абонентський номер НОМЕР_6 , а вже о 18 год. 59 хв. зазначений номер перебуває в АДРЕСА_6 , та знову здійснює дзвінок, що підтверджує показання ОСОБА_12 в тому, що він близько 17 години 28 квітня 2015 року поїхав із с. Лісники в м. Київ і на час вчинення злочину 28 квітня 2015 року близько 18 год. 22 хв. не перебував в с. Лісники на місці вчинення злочину, відповідно до висунутого обвинувачення, з огляду на значну територіальну віддаленість. 
		Доводи сторони обвинувачення про те, що дані радіорозвідки підтверджують лише той факт, що мобільний телефон обвинуваченого в час інкримінованого йому діяння не перебував за адресою: вул. Підлісна с. Лісники Києво-Святошинського району Київської області, а відсутність при обвинуваченому мобільного телефону не може автоматично свідчити про відсутність самого обвинуваченого на місці вчинення злочинів, оскільки після вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 171 КК України (перший епізод - 28 квітня 2015 року близько 15 год. 10 хв.), обвинувачений завбачливо, з метою не бути викритим, міг залишити його в іншому місці - є безґрунтовними, оскільки носять тільки характер припущень на підтвердження висунутого ОСОБА_12 обвинувачення, за відсутності інших доказів у провадженні, ще й за тим, що ОСОБА_12 не було висунуто обвинувачення щодо вчинення ним активних дій з метою приховування вчинення ним кримінальних правопорушень.
		Також і твердження в апеляційних скаргах сторони обвинувачення про те, що дані радіорозвідки (моніторингу з`єднань) щодо зафіксованого місця перебування мобільного телефону обвинуваченого ОСОБА_12 не узгоджуються з даними відеозапису протоколу слідчого експерименту, проведеного з ОСОБА_12 , щодо часу та маршруту його руху і місць перебування, не є обгрунтованими, оскільки в даному випадку слідчий експеримент проводився 05 червня 2015 року (п`ятниця) в період часу з 15 год. 15 хв. до 17 год. 25 хв., а не в безпосередній прив`язці до повідомленого ОСОБА_12 часу від`їзду із села Лісники до міста Києва та без урахування транспортного трафіку, його завантаженості саме на той момент, щоб встановити дійсні часові проміжки його руху по маршруту із заїздом на повідомлені місця перебування та часу перебування там - з 17 год. 28 квітня 2015 року (вівторок). 
		Згідно моніторингу з`єднань, наданих операторами стільникового зв`язку ПрАТ «МТС» - та ТОВ «Лайфселл» за номерами НОМЕР_7 та НОМЕР_8 , що належать ОСОБА_20 , встановлено, що останній 28 квітня 2015 року перебував о 17:54 в м. Києві, проспект Московський (нині С. Бендери), 8, а о 18:30 в м. Києві по вул. Маршала Тимошенка, 19, що підтверджує його показання про відсутність його в с. Лісники о 18 год. 22 хв. 28 квітня 2015 року. 
		Доводи в апеляційних скаргах прокурора у провадженні, заступника прокурора Київської області ОСОБА_13 та потерпілих ОСОБА_9 і ОСОБА_8 про те, що суд послався на показання свідка ОСОБА_20 та на інформацію, отриману за результатами моніторингу з`єднань стільникового зв`язку, проте дані радіорозвідки підтверджують лише той факт, що мобільний телефон обвинуваченого ОСОБА_12 в час інкримінованого йому діяння не перебував за адресою: вул. Підлісна с. Лісники Києво-Святошинського району Київської області, - є непереконливими, оскільки жодних доказів на спростування вищезазначеного сторона обвинувачення не надала як у суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду, а натомість показання свідка ОСОБА_20 та обвинуваченого ОСОБА_12 щодо часу та місця перебування кожного з них не лише узгоджуються між собою, але й підтверджуються даними моніторингу з`єднань вказаних абонентів стільникового зв`язку, з яких також слідує, що ОСОБА_12 активно користується належним йому абонентським номером протягом дня і трафік його з`єднань підтверджує, що під час інкримінованих йому подій за першим епізодом  28 квітня 2015 року близько 15 год. 10 хв. він перебував саме в с. Лісники Києво-Святошинського району Київської області, а не в іншому місці, як і його відсутність цього дня після 17 год. в селі Лісники. 
		 
		Поряд з цим, посилання потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на те, що суд першої інстанції взяв до уваги показання свідка ОСОБА_20 , але до них слід відноситись критично, оскільки відносини між ОСОБА_20 і обвинуваченим ОСОБА_12 носять очевидно довірчий характер, так як транспортний засіб «Volkswagen Transporter Т5» (білого кольору), державний номер НОМЕР_3 , був придбаний на кошти обвинуваченого ОСОБА_12 , яким останній і користувався, хоча документально оформлений на праві власності на ОСОБА_20 , при цьому станом на 28 квітня 2015 року  ОСОБА_20 працював механіком ТОВ «ATM», власником якої є  ОСОБА_12 , тобто ОСОБА_20 перебував у відносинах підпорядкування по відношенню до обвинуваченого ОСОБА_12 у зв`язку із виконанням трудових обов`язків, - є безпідставними та такими, що ні на що не вказують, оскільки взаємовідносини ОСОБА_20 і ОСОБА_12 не вплинули на дачу свідком ОСОБА_20 правдивих показань, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України, і не будучи близьким родичем, щоб міг відмовитись давати показання в силу ст. 63 Конституції України та ст. 66 КПК України, ще й при тому, що ОСОБА_20 , на підставі зібраних у провадженні доказів, всупереч твердженням потерпілих та свідка, обвинувачення висунуто не було, однак його показання та місце перебування його під час вчинення другого епізоду обвинувачення за ч. 1 ст. 171 КК України, мають значення і щодо обвинувачення ОСОБА_12 , з огляду на те, що потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 наполягають на участі зазначеної особи у вчиненні протиправних дій о 18 год. 22 хв. 28 квітня 2015 року, стверджуючи, що саме ОСОБА_20 відкрито заволодів відеокамерою, коли ОСОБА_12 тримав ззаду оператора ОСОБА_8 .
		 
		Водночас, надаючи оцінку показанням потерпілих ОСОБА_9 і  ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_17 , в сукупності з даними протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками,за якими вони впізнали ОСОБА_12 , саме як особу, яка здійснила о 18 год. 22 хв. 28 квітня 2015 року напад на знімальну групу та заволодіння їх майном, на думку колегії суддів, вони не є беззаперечним доказом винуватості  ОСОБА_12 у вчиненні інкримінованих йому дій, оскільки його впізнання в даному випадку проводилось після конфліктної ситуації, що виникла у них цього ж дня  28 квітня 2015 року близько 15 год. 10 хв. саме з ОСОБА_12 внаслідок його вимоги припинення відеозйомки його, як фізичної особи, що проводилась біля домоволодіння його родини.
		 
		Досліджуючи доводи апеляційних скарг щодо такого доказу у провадженні, як протокол огляду місця події від 28 квітня 2015 року, в ході якого з місця події були вилучені, зокрема - на відстані приблизно 16 м від транспортного засобі «Cherry Tigo» - паралоновий циліндричний предмет чорного кольору, діаметром близько 3 см, довжиною 10 см, а праворуч від нього на відстані близько 5,5 м - невідомий гумовий предмет чорного кольору, діаметром близько 3 см, довжиною близько 2,5 см, а в самому автомобілі між лобовим склом та капотом, поруч з правим склоочисником, - пластмасовий предмет чорного кольору, по середині якого мається круглий отвір, то колегія суддів вважає, що він не доводить та не спростовує винуватість ОСОБА_12 у вчиненні інкримінованих йому правопорушень по епізоду від 28 квітня 2015 року о 18 год. 22 хв., за тим, що його перебування у даному місці на час інкримінованих подій не доведено, а крім того, згідно висновку експерта №208 від 01.05.2015 року, у зв`язку з відсутністю об`єкта дослідження - а саме відеокамери та відеореєстратора, відповісти на питання чи є вони одним цілим з наданими на дослідження предметами не виявляється можливим.
		 
		При цьому, висновками суду першої інстанції щодо послідовності показань потерпілих ОСОБА_9 і ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_17 , а також їх бездоганної репутації, у зв`язку з чим суд прийняв рішення щодо відсутності сумнівів в правдивості їх показань, водночас вказавши на їх зацікавленість як потерпілих в результатах розгляду справи і відсутність підстав сумніватися в правдивості показань обвинуваченого ОСОБА_12 та свідка ОСОБА_20 , зважаючи на підтвердження їх позиції щодо їх неучасті в подіях другого епізоду  28 квітня 2015 року близько 18 год. 22 хв. доказами у провадженні, - суд допустив протиріччя, які не є істотними, щоб могли тягнути за собою скасування судового рішення з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції в порядку ст.ст. 412, 415 КПК України, і на переконання колегії суддів, повинні трактуватися на користь обвинуваченого ОСОБА_12 , на підставі ч. 3 ст. 62 Конституції України та ч. 4 ст. 17 КПК України, що стороною обвинувачення поза розумним сумнівом не доведено, що кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 171 КК України (в редакції на час вчинення інкримінованих дій) та за ч. 2 ст. 186 КК України, вчинені  ОСОБА_12 .
		А саме, згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Відповідно до положень ч. 2ст. 17 КПК України,ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Відповідно до ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього кодексу покладається на слідчого, прокурора та, в установлених випадках на потерпілого.
		 З огляду на вищевикладене та те, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, рішення про виправдання ОСОБА_12 у зв`язку з недоведеністю того, що в діях ОСОБА_12 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 171 КК України (перший епізод  28 квітня 2015 року близько 15 год. 10 хв.), а також недоведеністю того, що кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 171 (другий епізод  28 квітня 2015 року близько 18 год. 22 хв.) та ч. 2 ст. 186 КК України, вчинені обвинуваченим, суд першої інстанції прийняв законно та обґрунтовано, надавши належну оцінку, як окремим доказам, так і їх сукупності, здійснивши при цьому детальний аналіз і належну юридичну оцінку дослідженим доказам, а твердження в апеляційних скаргах прокурора у провадженні, заступника прокурора Київської області ОСОБА_13 та потерпілих ОСОБА_9 і ОСОБА_8 про протилежне - безпідставні.
		 Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час розгляду справи судом першої інстанції, які могли би вплинути на правильність висновків суду або б мали наслідком безумовне скасування вироку, колегією суддів не встановлено і в апеляційних скаргах не наведено.
		 Виправдувальний вирок суду першої інстанції за своїм змістом відповідає вимогамст. 374 КПК України.
		 З огляду на наведене, підстав для скасування виправдувального вироку та постановлення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_12 , про що просили прокурор у провадженні, заступник прокурора Київської області ОСОБА_13 та потерпілі ОСОБА_9 і ОСОБА_8 в апеляційних скаргах, колегія суддів не вбачає, а тому вони задоволенню не підлягають.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
		 
		у х в а л и л а:
		 
		 апеляційні скарги прокурора у провадженні, заступника прокурора Київської області ОСОБА_13 , потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 березня 2020 року стосовно ОСОБА_12 - без змін. 
		 
		 Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
		 
		Судді:
		 
		__________________ ____________________ __________________
		  ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...