Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/27226/19-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 30.12.2021. Зареєстровано: 31.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 04.01.2022.

Номер судового провадження: 2-2423/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/27226/19-ц 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		07 грудня 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого - судді Литвинової І. В.,
		при секретарі судового засідання - Орел А. О.,
		представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,
		представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,
		представника третьої особи ТОВ «ФК «Барселона» - Грекової Л. В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Банк Камбіо» до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕСІС СА КИЇВ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Майдан Плаза», ОСОБА_7 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Капітал Девелопмент», ОСОБА_8 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Корнієць Лариса Іванівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Барселона» про визнання недійними договорів застави майнових прав та відступлення прав вимоги, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		І. Позиція сторін у справі.
		Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому, враховуючи заяву від 06 серпня 2019 року про зміну предмета позову та позовну заяву про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів від 05 серпня 2019 року, просив суд визнати за позивачем право вимоги за кредитним договором № 017/2-2011/840 від 09 вересня 2011 року, укладеним ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_5 , визнати за ПАТ «Банк Камбіо» право іпотеки за договором іпотеки від 29 грудня 2010 року, укладеного між ПАТ «Банк Камбіо» (іпотекодержатель) та ТОВ «Капітал Девелопмент» (іпотекодавець), який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаренко О. С. за № 3007; визнати за ПАТ «Банк Камбіо» право іпотеки за договором іпотеки від 29 грудня 2010 року, укладеного ПАТ «Банк Камбіо» (іпотекодержатель) та ТОВ «Майдан-Плаза» (іпотекодавець), який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаренко О. С. за № 3005; визнати за ПАТ «Банк Камбіо» право іпотеки за договором іпотеки від 22 березня 2011 року, укладеного ПАТ «Банк Камбіо» (іпотекодержатель) та ОСОБА_8 (іпотекодавець), який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського округу Корнієць Л. І. за № 804; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 травня 2015 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Корнієць Л. І., індексний номер рішення: 21273728 щодо реєстрації припинення запису про іпотеку: № 9648955 та індексний номер рішення: 21275908 щодо реєстрації припинення запису про обтяження № 9649774; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 травня 2015 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Корнієць Л. І., індексний номер рішення: 21271484 щодо реєстрації припинення запису про іпотеку: № 9647834 та індексний номер рішення 21269507 щодо реєстрації припинення запису про обтяження: 9646789; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08 травня 2015 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Корнієць Л. І., індексний номер рішення: 21203747 щодо реєстрації припинення запису про іпотеку: № 9615686 та індексний номер рішення: 21203214 щодо реєстрації припинення запису про обтяження: 9615454; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08 травня 2015 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Корнієць Л. І., індексний номер рішення: 21203664 щодо реєстрації припинення запису про іпотеку: № 9615648 та індексний номер рішення: 21202329 щодо реєстрації припинення запису про обтяження № 9615019.
		В обґрунтування позову зазначено, що укладення додаткових забезпечувальних договорів мало удаваний характер; укладання договорів застави після прострочення основного зобов`язання та одномоментне звернення стягнення на предмет застави - не відповідає сутності та меті забезпечувальних зобов`язань та свідчить про умисне відступлення права вимоги. Як наслідок, розрахунок відбувся у період фактичної відсутності грошових коштів на рахунках банку про що усім учасникам правовідносин було відомо, механізм розрахунку відбувся у порядку, який не відповідав імперативним вимогам, установленими НБУ. Відсутність дотримання імперативних норм, які регулюють процедуру звернення стягнення на предмет застави підтверджує удаваність такого правочину та протиправність відступлення права вимоги. Належного виконання зобов`язання не відбулось, тобто повернення виданого кредиту банк не отримав.
		Відповідач ОСОБА_6 у відзиві позов не визнав, представником зазначено, що 10 вересня 2014 року заборгованість ОСОБА_5 за кредитним договором № 017/2-2011/840 від 09 вересня 2011 року була погашена повністю перед банком, а права кредитора перейшли до ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , які виконали зобов`язання боржника. Таким чином з моменту погашення заборгованості правовідносини між банком та ОСОБА_5 за вказаним кредитним договором припинилися. Також у відзиві вказано, що наказ № 109 суперечить нормам чинного законодавства, оскільки перевірка правочинів на предмет нікчемності, відповідно до ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції від 04 липня 2014 року) здійснюється протягом дії тимчасової адміністрації, а не ліквідації. Банк у даній ситуації отримав кошти на погашення виданого кредиту, тобто не поніс майнових збитків, його майнові інтереси не були порушені. Відповідачі у результаті виконання договору застави отримали право вимоги до відповідача ОСОБА_5 , але не на підставі договору застави, а у зв`язку із його виконанням у силу ст. 512 ЦК України, сплативши банку грошові кошти у погашення зобов`язань за кредитним договором. Під час дії постанови № 510/БТ банк мав право здійснювати будь-які банківські операції, відповідно до своєї ліцензії без будь-яких обмежень. 10 вересня 2014 року банк провів на підставі 4.1 договорів застави договірне списання грошових коштів з депозитного рахунку ОСОБА_6 та двох інших заставодавців у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 за кредитним договором, що не передбачає використання кореспондентських рахунків. Крім цього, стороною наголошено, що позивач пропустив строк позовної давності, і просив застосувати передбачені наслідки.
		Відповідач ОСОБА_5 у відзиві позов не визнав, представником зазначено, що 10 вересня 2014 року заборгованість повністю погашена, тому правовідносини, які виникли з договорів іпотеки, припинилися між банком та ТОВ «Капітал Девелопмент», ТОВ «Майдан Плаза», ОСОБА_8 . Погашення заборгованості відбулося до прийняття постанови правлінням НБУ № 782 від 04 грудня 2014 року «Про віднесення ПАТ «Банк Камбіо» до категорії неплатоспроможних» і запровадження тимчасової адміністрації, тому твердження позивача, що операція з погашення кредитної заборгованості є штучною, гроші обліковувалися як запис і відбулося корегування структури банківського балансу, не можуть свідчити про нікчемність правочину. Позивачем не надано підтвердження, що вказані правочини та здійснені операції порушують банківське законодавство, не надано суду будь-яких актів банківського нагляду, де були б описані такі «порушення», які стали підставою для визнання банком правочинів нікчемними. Позивачем не обґрунтовано свої дії щодо визнання правочинів нікчемними, не доведено належними та допустими доказами, того, що банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог, а також щодо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Відповідачем ОСОБА_5 також подано заяву про застосування строку позовної давності.
		Відповідач ОСОБА_3 не визнав позову, у своєму відзиві зазначив, що зобов`язання за кредитними договорами є припиненими внаслідок належного виконання шляхом повернення позичених коштів. Банк виконав договірне списання грошових коштів, що належать заставодавцям, з їхніх рахунків, для погашення заборгованості за кредитними договорами перед банком, що навпаки не свідчить про направленість таких дій на зменшення розміру капіталу банку. Надання кредиторам банку очевидних «пільг» у розумінні господарських відносин та банківського законодавства не підтверджено належними даними. Механізм погашення заборгованості по кредиту не суперечить постанові Правління Національного банку України від 19 серпня 2014 року № 510/БТ «Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ «Банк Камбіо» шляхом призначення куратора» у цілому. Невиконання вимог постанови НБУ може свідчити про незаконність дій самого банку, оскільки саме він повинен виконувати вимоги постанови, а тому результатом незаконних дій повинен бути пред`явлення відповідних вимог до винних посадових осіб банку, а не покладення на заставодавців та боржника відповідальності за їхні дії. 
		Відповідач ОСОБА_7 позов банку не визнав, у відзиві зазначено, що перевірка Комісією, створеною розпорядчим документом ФГВФО, могла бути забезпечена протягом дії тимчасової адміністрації (з 05 грудня 2014 року по 18 березня 2015 року), однак цього вчинено не було. Такі дії банку є грубим порушенням Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відповідач також просив суд застосувати наслідки пропуску строку позовної давності.
		ІІ. Процесуальні дії і рішення суду.
		27 травня 2019 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення та ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
		04 червня 2019 року, 20 червня 2019 року, 21 червня 2019 року, 25 червня 2019 року на судові запити, подані у відповідності до частини шостої статті 187 ЦПК України, надійшли відповіді щодо відомостей про адреси місць проживання відповідачів, зареєстровані у передбаченому законом порядку.
		27 червня 2019 року ухвалою судді у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду по суті у порядку спрощеного позовного провадження, на підставі статті 274 ЦПК України /т. І а. с. 122-123/.
		06 серпня 2019 року представником позивача ПАТ «Банк Камбіо» - Крижовим Д. В. подано до суду заяву про зміну предмета позову та позовну заяву про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів /т. І а. с. 129-131, 155-167/.
		29 серпня 2019 року представником відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_9 подано до суду відзив на позовну заяву від 05 серпня 2019 року, у якому позов не визнано, а також заперечення на розгляд справи у спрощеному порядку /т. І а. с. 178-188, 203-205/.
		03 вересня 2019 року стороною позивача подано до суду клопотання про витребування доказів у Національному банку України та відповідь на відзив відповідача ОСОБА_6 , поданого представником ОСОБА_9 /т. І а. с. 206-207, 208-222/.
		04 вересня 2019 року від представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_10 надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та надання додаткового часу на підготовку відзиву /т. ІІ а. с. 28/.
		05 вересня 2019 року стороною відповідача ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_9 подано до суду відзив на позов, заперечуючи проти вимог позовної заяви, заперечення на обраний порядок розгляду у спрощеному позовному провадженні, а також заява про застосування наслідків пропуску строків позовної давності /т. ІІ а. с. 31-58, 75-76/.
		11 вересня 2019 року представником позивача ПАТ «Банк Камбіо» - Крижовим Д. В. подано відповідь на відзив відповідача ОСОБА_5 , поданого представником ОСОБА_9 /т. ІІ а. с. 77-79/.
		09 жовтня 2019 року від третьої особи у справі - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Корнієць Л. І. до суду засобами поштового зв`язку надійшла заява про розгляд справи за її відсутності /т. ІІ а. с. 89, 90/.
		28 жовтня 2019 року представником відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_10 подано до суду письмові пояснення на позов /т. ІІ а. с. 91-101/.
		28 жовтня 2019 року представник позивача звернувся до суду із клопотанням про заміну кредитора його правонаступником - ТОВ «ФК «Фінмарк», посилаючись на укладення ПАТ «Банк Камбіо» та ТОВ «ФК «Фінмарк» про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги та майнових прав /т. ІІ а. с. 101-104/.
		28 жовтня 2019 року ухвалою суду клопотання представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Будник К. С. та заяву представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_9 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, задоволено і ухвалено вважати судове засідання 28 жовтня 2019 року першим підготовчим /т. ІІ а. с. 122, 126-127/.
		02 грудня 2019 року до суду надійшла заява про розгляд цивільної справи за відсутності третьої особи ОСОБА_11 /т. ІІ а. с. 136/.
		06 грудня 2019 року до суду надійшли заперечення відповідача ОСОБА_3 на клопотання АТ «Банк Камбіо» про заміну сторони позивачем правонаступником ТОВ «ФК «Фінмарк» /т. ІІ а. с. 138-139/. 
		18 грудня 2019 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача АТ КБ «Банк Камбіо» про заміну сторони позивача на ТОВ «ФК «Фінмарк» /т. ІІ а. с. 151-152/.
		18 грудня 2019 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті /т. ІІ а. с. 148-149/.
		21 січня 2020 року ТОВ «ФК «Барселона» звернулося до суду із заявою про заміну кредитора (АТ КБ «Банк Камбіо») на заявника, посилаючись на те, що до ТОВ «ФК «Барселона» перейшли від ПАТ «Банк Камбіо» усі права вимоги до боржника з належного та реального виконання всіх грошових зобов`язань, зокрема за кредитним договором № 017/2-2011/840 від 09 вересня 2011 року, укладеного банком з ОСОБА_5 , а тому новий кредитор є правонаступником ПАТ «Банк Камбіо» та як наслідок у межах розгляду справи № 757/27226/19-ц повинна відбутись заміна сторони позивача у справі /т. ІІ а. с. 165-168/.
		11 лютого 2020 року представник позивача подав до суду заяву про зупинення провадження у справі до розгляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 920/653/18 виключної правової проблеми та різної практики щодо застосування судовими Палатами Касаційного господарського суду положень ст. 56 Закону України «Про Національний банк України», частини третьої ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» /т. ІІ а. с. 180-181/.
		10 червня 2020 року до суду представник ТОВ «ФК «Барселона» подала заяву про залучення у справі Товариства як третьої особи без самостійних вимог на боці позивача /т. ІІ а. с. 212-213/.
		15 вересня 2020 року представником відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_12 подано клопотання про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, та відзив на позов /т. ІІ а. с. 233-238, т. ІІІ а. с. 1-47/.
		15 вересня 2020 року ухвалою суду залишено без задоволення клопотання про заміну сторони позивача /т. ІІІ а. с. 56, 59-62/.
		20 листопада 2020 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано заяву про застосування позовної давності, а 24 листопада 2020 року - відзив на позов /т. ІІІ а. с. 78-82, 83-104/.
		02 грудня 2020 року також до суду подано адвокатом Шейбут Д. В. попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач ОСОБА_1 понесла у зв`язку із розглядом справи /т. ІІІ а. с. 121-122/.
		25 жовтня 2021 року до суду засобами поштового зв`язку надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача - ПАТ «Банк «Камбіо» в особі ліквідатора Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, позовні вимоги повністю підтримуються стороною і просить задовольнити.
		У судовому засіданні присутні представники відповідачів та третьої особи заперечували проти задоволення позову і просили відмовити, посилаючись на доводи, викладені у відзивах на позов та поясненнях.
		Суд, заслухавши обґрунтування і заперечення сторін, пояснення третьої особи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
		ІІІ. Фактичні обставини справи.
		09 вересня 2011 року ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 017/2-2011/840, згідно з п. 1.1. якого банк видав позичальнику суму кредиту у розмірі 2 000 000, 00 доларів США, з строком повернення - 29 вересня 2011 року (п. 1.2. кредитного договору). Кредит було надано за умови оформлення фінансової поруки ТОВ «Майдан Плаза» та іпотеки від ТОВ «Капітал Девелопмент» та ТОВ «Майдан Плаза» (п. 1.6. кредитного договору).
		29 грудня 2010 року (з урахуванням змін від 27 вересня 2011 року за договором № 3229), ПАТ «Банк Камбіо» (іпотекодержатель) та ТОВ «Капітал Девелопмент» (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки (нежилі приміщення з № 1 по № 8 (групи приміщень №53) (в літ. А), загальною площею 168, 60 кв м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належать іпотекодавцю на праві власності, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 32335874), який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаренко О. С. за № 3007 та внесено запис про іпотеку № 9648955 від 29 грудня 2010 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер іпотеки: 10683047 від 29 грудня 2010 року (відомості про реєстрацію до 01 січня 2013 року).
		29 грудня 2010 року (з урахуванням змін від 27 вересня 2011 року за договором № 3228), між банком (іпотекодержатель) та ТОВ «Майдан-Плаза» (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки (нежилі приміщення з № 1 по № 34 (групи приміщень № 52) (в літ. А), загальною площею 535, 00 кв м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належать іпотекодавцю на праві власності, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 32336136), який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаренко О. С. за № 3005 та внесено запис про іпотеку № 9647834 від 29 грудня 2010 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер іпотеки: 10683082 від 29 грудня 2010 року (відомості про реєстрацію до 01 січня 2013 року).
		22 березня 2011 року (з урахуванням змін від 16 січня 2012 року за договором № 153), між банком (іпотекодержатель) та ОСОБА_8 (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки (житловий будинок на плані - літера «А», загальною площею 454, 20 кв м, крім того, споруди №№ 1, 3, 4 та земельна ділянка загальною площею 0,0730 га, кадастровий номер: 8000000000:82:079:0029, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та належать іпотекодавцю на праві власності, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 31716424), який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнієць Л. І. за № 804 та внесено запис про іпотеку № 9615686 від 23 березня 2011 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер іпотеки: 10979330 від 23 березня 2011 року (відомості про реєстрацію до 01 січня 2013 року).
		27 вересня 2011 року ПАТ «Банк Камбіо» та боржником укладено додаткову угоду до кредитного договору, згідно з якою суму кредиту змінено на 4 000 000, 00 доларів США, із строком повернення кредиту - 28 вересня 2012 року.
		28 вересня 2012 року ПАТ «Банк Камбіо» та боржником укладено додаткову угоду до кредитного договору, згідно з якою суму кредиту змінено на 3 220 000, 00 доларів США, із строком повернення кредиту - 02 вересня 2013 року.
		02 вересня 2013 року між банком та боржником укладено додаткову угоду до кредитного договору, згідно з якою суму кредиту змінено на 3 220 000, 00 доларів США, із строком повернення кредиту - 25 серпня 2014 року.
		19 серпня 2014 року Правлінням Національного банку України видано постанову № 510/БТ «Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ «Банк Камбіо» шляхом призначення куратора» і заборонено банку використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки; зобов`язано банк здійснювати розрахунки у національній валюті виключно через кореспондентський рахунок № НОМЕР_1 , який відкритий в Національному банку України.
		01 вересня 2014 року ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_3 укладено договір застави № 017/2-2011/840/1 майнових прав та відступлення прав вимоги, предметом якої є право вимоги грошових коштів у розмірі 200 000, 00 доларів США за договором строкового банківського вкладу у ПАТ «Банк Камбіо».
		10 вересня 2014 року ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_6 укладено договір застави № 017/2-2011/840/1 майнових прав та відступлення прав вимоги, предметом якої є право вимоги грошових коштів у розмірі 100 000, 00 доларів США за договором строкового банківського вкладу у ПАТ «Банк Камбіо».
		10 вересня 2014 року між ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_1 було укладено договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги, предметом якої є право вимоги грошових коштів у розмірі 474 596, 69 доларів США за договором строкового банківського вкладу у ПАТ «Банк Камбіо».
		01 вересня 2014 року звернуто стягнення на предмет застави за договором застави від 01 вересня 2014 року у сумі 187 517, 14 доларів США.
		10 вересня 2014 року звернуто стягнення на предмет застави за договором застави 10 вересня 2014 року у сумі 100 000, 00 доларів США.
		09 вересня 2014 року звернуто стягнення на предмет застави за договором застави 10 вересня 2014 року у сумі 474 596, 69 доларів США.
		25 вересня 2014 року Правлінням Національного Банку України видано Постанову за № 603/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Камбіо» до категорії проблемних».
		04 грудня 2014 року Правлінням Національного Банку України видано Постанову № 782 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» до категорії неплатоспроможних», на виконання якої виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі за текстом також Фонд) прийнято рішення від 04 грудня 2014 року за № 140 «Про затвердження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Камбіо».
		Відповідно до Рішення № 140, починаючи з 05 грудня 2014 року, в ПАТ «Банк Камбіо» запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Банк Камбіо».
		Водночас, згідно з постанови Правління Національної банку України № 603/БТ від 25 вересня 2014 року установлено, що ПАТ «Банк Камбіо» мав високий ризик ліквідності та неспроможний своєчасно виконувати зобов`язання перед клієнтами/кредиторами, його діяльність не відповідає вимогам нормативно-правових актів Національного банку України (як установлений факт).
		Відповідно до Постанови Правління Національного банку України № 144 від 27 лютого 2015 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ «Банк Камбіо», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року за № 46 «Про початок ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» та признання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Додусенка В. І. строком на 1 рік з 02 березня 2015 року по 01 березня 2016 року включно.
		08 травня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнієць Л. І вчинено реєстраційну дію щодо внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення іпотеки, номер запису № 9615686, яку було зареєстровано на підставі договору іпотеки, зареєстрований за № 804, індексний номер рішення: 21203747 від 08 травня 2015 року.
		13 травня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнієць Л. І., вчинено реєстраційну дію щодо внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення іпотеки, номер запису: 9648955, яка були зареєстрована на підставі договору іпотеки, зареєстрованого за № 3007, індексний номер рішення: 21273728 від 13 травня 2015 року та номер запису: 9647834, які були зареєстровані на підставі договору іпотеки, зареєстрований за № 3005, індексний номер рішення: 21271484 від 13 травня 2015 року.
		На підставі п. 2 ч. 5 ст. 12. ч. 1 ст. 35. ч. 5 ст. 44, ч. 3 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 22 лютого 2016 року за № 212 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» на два роки до 01 березня 2018 року включно.
		01 лютого 2018 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 304 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» строком на один рік з 02 березня 2018 року до 01 березня 2019 року включно.
		29 березня 2018 року, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 900, згідно з яким змінено уповноважену особу Фонду, якій делеговано повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Камбіо» та відповідно до якого повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Камбіо» надано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Северину Ю. П. на строк з 30 березня 2018 року до 01 березня 2019 року включно.
		16 липня 2018 року видано наказ № 108, яким було створено комісію для підготовки, аналізу та узагальнення аналітичної інформації щодо правочинів укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, які можуть містити ознаки нікчемності.
		18 липня 2018 року видано наказ № 109, згідно з яким затверджено Акт комісії з перевірки правочинів на предмет нікчемності від 18 липня 2018 року.
		Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було здійснено перевірку діяльності банку на предмет доведення останнього до неплатоспроможності та вчинення інших правопорушень, у ході якої було встановлено такі факти:
		- аналіз балансових даних ПАТ «Банк Камбіо» за рік до введення тимчасової адміністрації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб свідчить про активне згортання балансу Банку протягом серпня-вересня 2014 pоку, валюта якого за період з 01 вересня 2014 року до 01 жовтня 2014 року зменшилась з 2 535, 7 млн грн до 1 505, 4 млн грн (на 1 030, 3 млн грн або 41 %) у тому числі за рахунок кредитів юридичних та фізичних осіб більш ніж на 889 млн грн.
		- починаючи з вересня 2014 року зобов`язання клієнтів банку (усього 148 кредитів юридичних та фізичних осіб) закривались коштами клієнтів банку, що розміщувались на депозитних та поточних рахунках 67-ми фізичних та 5-ти юридичних осіб, які прямо чи опосередковано пов`язані з банком.
		- після проведення керівниками банку та пов`язаних з ними особами (за їх усвідомленою участю), з під застави за кредитними операціями було виведено високоліквідне майно (нерухомість, майнові права та грошові кошти, транспортні засоби, тощо.)
		- за умови відмови кредиторів банку від проведення таких «взаємозаліків», кошти депозитних та поточних рахунків пов`язаних з банком осіб було включено до кредиторських вимог банку та виставлено у чергу для їх відшкодування у рамках чинного законодавства, а заставне майно увійшло б до заставної маси, чим зменшило б навантаження по відшкодуванню коштів на Фонд гарантування та державу в його особі, забезпечило б виконання банку своїх зобов`язань пропорційно між усіма його вкладниками, а не їх привілейованої частини.
		18 липня 2018 року проведено засідання Малого комітету з управління активами ПАТ «Банк Камбіо».
		18 липня 2018 року видано наказ № 109, згідно з яким затверджено Акт комісії з перевірки правочинів на предмет нікчемності від 18 липня 2018 pоку, згідно якого виявлено ознаки нікчемності у тому числі у таких договорах:
		- договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги № 017/2-2011/840/1 від 10 вересня 2014 року, укладений між ПАТ «БАНК «КАМБІО» та фізичною особою ОСОБА_6 ;
		- договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги № 017/2-2011/840/1 від 01 вересня 2014 року, укладений між ПАТ «БАНК «КАМБІО» та фізичною особою ОСОБА_3 ;
		- договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги від 10 вересня 2014 року, укладений між ПАТ «БАНК «КАМБІО» та фізичною особою ОСОБА_1 
		14 лютого 2019 року Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 350 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «БАНК КАМБІО» строком на один рік з 02 березня 2019 року до 01 березня 2020 року включно.
		ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду.
		Відповідно до положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, у тому числі, відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання права, визнання правочину недійсним.
		Відновлення становища, що існувало до порушення права як спосіб захисту застосовується у тих випадках, коли порушене суб`єктивне право унаслідок цього не припиняє свого існування і може бути реально відновлене шляхом усунення наслідків правопорушення.
		Позивач зазначив, що банк втратив статус сторони договірних відносин без отримання реального виконання зобов`язання (безоплатно відчужив своє майнове право кредитора та іпотекодержателя). У зв`язку із чим, звертається до суду з позовом про встановлення факту нікчемності договорів застави та відновлення становище, що існувало до порушення, а саме свого статусу іпотекодержателя та кредитора.
		Відповідно до абз. 2 п. 2.5.2. постанови пленуму Вищого господарського суду № 11 від 29 травня 2013 року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», за змістом частини другої статті 215 Цивільного кодексу України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.
		Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 зазначаються наступні правові висновки.
		Запис про скасування державної реєстрації прав вноситься до Державного реєстру речових прав саме на підставі рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав. За відсутності такого рішення суду реалізувати рішення суду про визнання правочинів недійсними, тобто відновити порушені права позивача, буде неможливо.
		Тому для реального захисту та відновлення порушених прав позивача необхідно скасувати рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, оскільки оскаржувані договори не створили жодних юридичних наслідків.
		Таким чином, суть позовних вимог зводиться до визнання нікчемних правочинів недійсними та застосування наслідків недійсності у вигляді скасування реєстраційних записів про припинення іпотек, які було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно з іпотечним договором.
		Відносини, що виникають у зв`язку із функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.
		Відповідно до частини другої, третьої ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
		Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
		1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
		2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
		3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
		4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
		5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;
		6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
		7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
		8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
		9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
		Так, відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 березня 2018 року у справі № 914/1317/16 було закріплено правову позицію, що недійсність правочинів неплатоспроможного банку, згідно з якими банк відмовився від власних майнових вимог, установлено законом, такі правочини є недійсними (нікчемними) незалежно від часу їх виявлення уповноваженою особою Фонду, за умови якщо вони вчинені банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку.
		При цьому відповідно до частини четвертої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів як під час дії тимчасової адміністрації, так і протягом ліквідації, у тому числі звертається до суду з відповідним позовом.
		Таким чином, Верховний Суд дотримується позиції, що правочини є недійсними (нікчемними) незалежно від часу їх виявлення уповноваженою особою Фонду, за умови якщо вони вчинені банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку.
		01 вересня 2014 року та 10 вересня 2014 року укладені договори застави, сторонами яких були фізичні особи: ОСОБА_6 та ОСОБА_1 .
		Згідно з відомостями форми № 670 банку, власниками істотної участі ПАТ «Банк Камбіо» станом на 01 січня 2014 року: ОСОБА_13 (24, 52 %  у статутному капіталі), ОСОБА_14 (28, 17 % у статутному капіталі); ОСОБА_6 (11, 31 % у статутному капіталі), ОСОБА_15 (28, 17% у статутному капіталі).
		Всі договори застави та відступлення прав вимоги, та наступні операції щодо сплати заборгованості ОСОБА_5 по кредитному договору № 017/2-2011/840 від 09 вересня 2011 року перед ПАТ «Банк Камбіо» за рахунок депозитних коштів поручителів системі ПАТ «Банк Камбіо» без застосування розрахунків через кореспондентський рахунок Національного банку України № 32003197901 та надходження коштів на них, шляхом лише внутрішньобанківського перерахування коштів.
		Відповідно до частини четвертої ст. 75 Закону України «Про банки та банківську діяльність» Національний банк України мав право заборонити проблемному банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від проблемного банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок. Тобто, зобов`язання проведення розрахунків через консолідований кореспондентський рахунок та заборона використання прямих кореспондентських рахунків не є тотожними поняттями.
		Поняття консолідованого кореспондентського рахунку закріплено в Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 16 серпня 2006 року № 320.
		Так, консолідований кореспондентський рахунок - кореспондентський рахунок, що відкритий у Національному банку і на якому об`єднані кошти банку та його філій для роботи банку у системі електронних платежів за відповідною моделлю обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку.
		Так, суд погоджується з доводами сторони відповідача, що з урахуванням обмежень, встановлених Постановою Правління Національного банку України № 510/БТ від 19 серпня 2014 року, саме на консолідованому кореспондентському рахунку № НОМЕР_1 кошти мали б відображатись у разі їх реального надходження та саме на цей рахунок мали б надходити.
		Розрахунки за усіма договорами (у тому числі і тими, які є предметом розгляду даної справи) мали проводитися шляхом перерахування коштів з поточного рахунку, відкритого в ПАТ «Банк Камбіо», на кореспондентський рахунок банку, з котрого в подальшому кошти спрямовувались на рахунок («Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами»), відкритого також у ПАТ «Банк Камбіо», а потім, в свою чергу, на позичкові рахунки боржника.
		Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку в банках України, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 року № 280, за дебетом балансового рахунку 1200 «Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України» проводяться суми коштів, які надходять на користь банку та його клієнтів, за кредитом рахунку проводяться суми коштів, які списуються Національним банком України за дорученням банку - власника рахунку за власними операціями, операціями його клієнтів.
		На кореспондентському рахунку відображаються фактичні надходження і видатки грошових коштів з/на рахунок банку, що означає те, що всі кошти, які надходять на користь банку та його клієнтів, зараховуються на кореспондентський рахунок банку в Національному банку України, а для обліку коштів, які надходять на користь клієнтів, банк відкриває на своєму балансі аналітичні рахунки балансових рахунків (поточні рахунки) тощо.
		Отже, власникам істотної участі ПАТ «Банк Камбіо» ОСОБА_6 (11, 31%), ОСОБА_15 (28,17%), як окремим кредиторам було надано переваги (пільги), прямо не встановлені для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
		Відповідно до частини першої ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти у розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000, 00 грн. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
		Відповідно до пункту 4, 6 частини четвертої ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд не відшкодовує кошти: розміщені на вклад у банку особою, яка є пов`язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», протягом року до дня прийняття такого рішення); розміщені на вклад власником істотної участі банку.
		Оскільки, у силу приписів пункту 6 частини четвертої ст. 26 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» власниками істотної участі ПАТ «Банк Камбіо» є поручителі нікчемних договорів - ОСОБА_6 (11, 31 %) та ОСОБА_15 (28, 17 %), які є пов`язаними особами з банком з відкритим депозитом, грошові кошти на якому були передані у забезпечення, а саме за договором застави від 10 вересня 2014 року ( ОСОБА_6 ) у сумі 100 000, 00 доларів США та за договором застави від 10 вересня 2014 року у сумі 474 596, 69 доларів США і як наслідок Фонд не здійснював би ОСОБА_6 (11, 31 %) та ОСОБА_15 відшкодування навіть гарантованої суми у 200 000, 00 грн.
		Тоді як, сам ПАТ «Банк Камбіо» фактично не отримав реальних грошових надходжень на погашення зобов`язань за кредитним договором, погашення кредиту відбулось за рахунок внутрішньобанківських проводок (коригування структури банківського балансу) у період неможливості виконання банком своїх зобов`язань перед кредиторами, що призвело до порушення ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що визначено як ознаку нікчемності правочину.
		Таким чином, право вимоги за кредитним договором було відступлено на користь пов`язаних із банком осіб (інсайдерів), яким було відомо про фінансовий стан банку та установлених обмежень у його діяльності.
		Відповідно до пункту 7 частини третьої ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
		Серед фактів, які свідчить про безумовне надання переваг вкладникам та боржнику банку, можна назвати:
		- дата повернення кредиту, згідно з п. 1.2 кредитного договору, є 25 серпня 2014 року;
		- договори застави були укладені уже після прострочення кредитного зобов`язання. Забезпечення зобов`язання після його невиконання не відповідає суті та меті забезпечувальних зобов`язань;
		- кредитний договір уже був забезпечений, згідно з договорами іпотеки, а тому реальної потреби у додатковому забезпеченні не було;
		- механізм розрахунку не відповідав установленим Національним банком України обмеженням, які зобов`язували здійснювати розрахунок виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у НБУ;
		- аналогічні способи відчуження, шляхом укладання договорів застави протягом серпня- вересня 2014 року мали масовий характер, за результатами чого у аналогічний спосіб було відступлено право вимоги у розмірі понад 800 млн грн;
		- порядок звернення стягнення на предмет застави, який передбачено Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який є імперативним та не виконується на розсуд стягувача, дотримано не було (повідомлення не надсилались, запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна не вносився).
		Такі обставини у сукупності надають право стверджувати, що умови договорів застави передбачають передачу майна (права вимоги), з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
		Отже, дані правочини не мали на меті виконання забезпечувальної функції, а були укладені напередодні віднесення банку до категорії неплатоспроможних з тією метою, щоб вкладники (кредитори банку) мали можливість задовольнити свої вимоги позачергово у порівнянні із іншими.
		За умови відмови кредиторів банку від проведення таких дій, кошти депозитних та поточних рахунків пов`язаних з банком осіб було б включено до кредиторських вимог банку та виставлено у чергу для їх відшкодування у межах чинного законодавства, а заставне майно увійшло б до заставної маси, чим зменшило б навантаження по відшкодуванню коштів на Фонд гарантування та Державу в його особі, забезпечило б виконання банком своїх зобов`язань пропорційно між усіма його вкладниками, а не їх привілейованої частини.
		Хронологія викладених фактичних обставин дає можливість простежити, що уповноважені особи банку, після прийняття Постанови Правління НБУ № 510/БТ та установлення низьких показників ліквідності, що є передумовою імовірного визнання банку проблемним та неплатоспроможним, звернулись до частини вкладників (кредиторів банку) та боржників (згідно з кредитними договорами) з пропозицією надання їм пільги у вигляді уникнення черговості задоволення власних вимог як кредиторів банку.
		Способом виведення активів банку було укладення договорів застави / поруки з вкладниками банку та відступлення права вимоги за кредитними та іпотечними договорами.
		Одномоментність укладення договорів застави (10 вересня 2014 року) та його виконання (11 вересня 2014 року), прострочення виконання зобов`язання на момент укладення договорів застави, дає підстави стверджувати, що дії уповноважених осіб банку, поручителів та боржника мали на меті не додаткове забезпечення кредитного зобов`язання, а безпосереднє відступлення права вимоги за кредитним договором.
		Перевага, яку отримали поручителі за результатом укладення договорів застави, полягає у тому, що останні отримали право вимоги за кредитним договором до відповідача ОСОБА_5 .
		Водночас, згідно з постановою Правління НБУ № 603/БТ від 25 вересня 2014 року встановлено, що ПАТ «Банк Камбіо» мав високий ризик ліквідності та неспроможний своєчасно виконувати зобов`язання перед клієнтами/кредиторами, його діяльність не відповідає вимогам нормативно-правових актів Національного банку України.
		Відповідно до частини першої, п`ятої ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, йч о моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Отже обґрунтованими є доводи, що уповноважені особи банку усвідомлювали цінність права вимоги грошових коштів за депозитними вкладами напередодні віднесення банку до категорії проблемних. За звичайних умов банк не прийняв би у забезпечення таке майно, а прийняття виконання зобов`язання при відсутності коштів у банку-платника взагалі неможливе.
		Саме тому за результатами перевірки уповноваженою особою Фонду було виявлено ознаки нікчемності, так як дані договори були результатом умисної домовленості, спрямованої на позачергове задоволення своїх вимог вкладниками банку відносно інших вкладників.
		Дані обставини у сукупності надають право стверджувати, що умови договорів застави передбачають передачу майна (права вимоги), з метою надання окремим кредиторам переваг чи пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
		За умови відмови кредиторів банку від проведення таких дій, кошти депозитних та поточних рахунків пов`язаних з банком осіб було б включено до кредиторських вимог банку та виставлено у чергу для їх відшкодування у рамках чинного законодавства, а заставне майно увійшло б до заставної маси, чим зменшило б навантаження по відшкодуванню коштів на Фонд гарантування та Державу у його особі, забезпечило б виконання банку своїх зобов`язань пропорційно між усіма його вкладниками, а не їх привілейованої частини.
		Відповідно до ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або у позасудовому порядку згідно із цим Законом.
		Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати у Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.
		Відповідно до ст. 32 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги, звернення стягнення на нього здійснюється шляхом відступлення обтяжувачу відповідного права.
		У відповідності до ст. 32 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач зобов`язаний повідомити у порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, боржника та інших обтяжувачів відповідного права грошової вимоги про свій намір набути на свою користь таке право. При зверненні стягнення на право грошової вимоги у порядку, передбаченому цією статтею, вимоги статті 28 цього Закону щодо обов`язку боржника передати предмет обтяження у володіння обтяжувачу не застосовуються.
		Після закінчення строку, вказаного у частині другій статті 28 цього Закону, обтяжувач з вищим пріоритетом, який висловив намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, надсилає письмове повідомлення всім особам, які повинні виконати вимоги за відповідним правом грошової вимоги боржника, яке є предметом забезпечувального обтяження. У цьому документі зазначаються: повідомлення про відступлення права грошової вимоги; посилання на підставу для відступлення права грошової вимоги обтяжувачу; реєстраційний номер забезпечувального обтяження; дані про особу обтяжувача. включаючи найменування, адресу та банківський рахунок; вимога про виконання відповідної грошової вимоги на користь обтяжувача; черговість пріоритетів інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження і які вимагають задоволення своїх забезпечених обтяженням вимог за рахунок відповідного права грошової вимоги.
		З дня відправлення зазначеного повідомлення обтяжувач з вищим пріоритетом набуває права кредитора у зобов`язанні, право вимоги за яким відступлене на його користь. Обтяжувач користується правами кредитора у цьому зобов`язанні до моменту повного задоволення його забезпеченої обтяженням вимоги.
		Такий механізм звернення стягнення на предмет застави дотримано не було.
		Порядок звернення стягнення на предмет застави, закріплений вищезазначеним Законом є імперативним, а отже, сторони не можуть відступити від його положень.
		Однак жодні відомості до реєстру не вносились, повідомлення не надсилались і 30-ти денний строк не було дотримано.
		Сам договір застави мав формальний характер і був лише способом виведення активів банку, а порушення механізму звернення стягнення є додатковим підтвердженням позиції банку.
		Позиція щодо обов`язковості дотримання процедури при зверненні стягнення на предмет застави підтримується також і Верховним Судом, який однозначно вирішив актуальну проблему щодо ухвалення різних за змістом рішень у випадку порушення порядку звернення стягнення на предмет застави, після чого однозначно установив, що  вказані вимоги, такі як надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання і зареєструвати в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, є імперативними і не виконуються на розсуд стягувача. 
		Наслідки недотримання вимог Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», як спеціального Закону, який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, уже досліджувались у тому числі Великою Палатою Верховного Суду у справі № 320/8269/15-ц. За результатами розгляду було внесено постанову від 16 травня 2018 pоку, з метою формування єдності судової практики у даній категорії справ.
		Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		Згідно зі ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
		У відповідності з частиною першою ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та у порядку, що були встановлені договором.
		Частиною другою ст. 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України.
		Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
		Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання в силу ст. 525 Цивільного кодексу України не допускається.
		Частиною другою ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
		Згідно з частиною першою ст. 216 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
		У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
		Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що наслідками нікчемності договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги № 017/2-2011/840/1 від 01 вересня 2014 року, укладеного банком та ОСОБА_3 , від 10 вересня 2014 року, укладеного банком та ОСОБА_6 , та від 10 вересня 2014 року, укладеного банком з ОСОБА_1 , є чинність кредитного договору № 017/2-2011/840 від 09 вересня 2011 року, укладеного банком та ОСОБА_5 , та правочинів, укладених на забезпечення основного зобов`язання: договору іпотеки від 29 грудня 2010 року, договору іпотеки від 29 грудня 2010 року, договору іпотеки від 22 березня 2011 року.
		Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов ґрунтується на законних підставах, є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
		V. Заява відповідача щодо застосування наслідків пропуску строку позовної давності.
		Відповідачі просили суд застосувати строк позовної давності, посилаючись на те, що з позовом граничним строком для зверненян до суду з позовом про застосування наслідків недійсності договорів застави було 10 вересня 2017 року, оскільки виконання договорів застави майнових прав та відступлення прав відбулося 10 вересня 2014 року, а банк звернувся до суду з даним позовом 27 травня 2019 року, тобто за межами строку позовної давності, встановленого статтею 257 Цивільного кодексу України.
		Оскільки лише з часу запровадження процедури тимчасової адміністрації уповноважена особа має право та можливість здійснити перевірку правочинів на наявність ознак нікчемності, тому з цього моменту виявлення нікчемного правочину, тобто з часу, коли особа довідалася про порушення свого права), слід відраховувати перебіг позовної давності, а саме - 18 липня 2018 року.
		Таким чином, суд погоджується з аргументами сторони позивача про те, що строк позовної давності пропущено не було.
		VІ. Розподіл судових витрат.
		Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Позивачем було сплачено 13 447, 00 грн при поданні позовної заяви від 27 травня 2019 року і 1 921, 00 грн при поданні позовної заяви від 05 серпня 2019 року /т. І а. с. 2, 168/.
		Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позову ПАТ «Банк Камбіо» у повному обсязі, понесені банком судові витрати підлягають стягненню з відповідачів шляхом розподілу по 2 195, 42 грн з кожного.
		Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
		Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). 
		На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись
		ст.ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України,
		ст.ст. 1-22, 203, 215, 216, 525, 526, 598, 599, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України,
		ст.ст. 24, 27, 28, 32 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»,
		ст.ст. 38, 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»,
		ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
		 
		ВИРІШИВ:
		Позов задовольнити.
		Визнати за Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» право вимоги за кредитним договором № 017/2-2011/840 від 09 вересня 2011 року, укладеним Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» та ОСОБА_5 .
		Визнати за Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» право іпотеки за договором іпотеки від 29 грудня 2010 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітал Девелопмент» (іпотекодавець), який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаренко О. С. за № 3007;
		Визнати за Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» право іпотеки за договором іпотеки від 29 грудня 2010 року, укладеного Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Майдан-Плаза» (іпотекодавець), який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаренко О. С. за № 3005;
		Визнати за Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» право іпотеки за договором іпотеки від 22 березня 2011 року, укладеного Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» (іпотекодержатель) та ОСОБА_8 (іпотекодавець), який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського округу Корнієць Л. І. за № 804;
		Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 травня 2015 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Корнієць Л. І., індексний номер рішення: 21273728 щодо реєстрації припинення запису про іпотеку: № 9648955 та індексний номер рішення: 21275908 щодо реєстрації припинення запису про обтяження № 9649774;
		Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 травня 2015 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Корнієць Л. І., індексний номер рішення: 21271484 щодо реєстрації припинення запису про іпотеку: № 9647834 та індексний номер рішення 21269507 щодо реєстрації припинення запису про обтяження: 9646789;
		Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08 травня 2015 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Корнієць Л. І., індексний номер рішення: 21203747 щодо реєстрації припинення запису про іпотеку: № 9615686 та індексний номер рішення: 21203214 щодо реєстрації припинення запису про обтяження: 9615454;
		Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08 травня 2015 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Корнієць Л. І., індексний номер рішення: 21203664 щодо реєстрації припинення запису про іпотеку: № 9615648 та індексний номер рішення: 21202329 щодо реєстрації припинення запису про обтяження № 9615019.
		Стягнути з ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 ), ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_5 ), ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_6 ), Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕСІС СА КИЇВ» (код ЄДРПОУ 42065107, адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 27-Б), Товариства з обмеженою відповідальністю «Майдан Плаза» (код ЄДРПОУ 33302293, адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 27-Б, оф. 52), ОСОБА_7 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , адреса місця проживання: АДРЕСА_7 ) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Банк Камбіо» (код ЄДРПОУ 26549700) судовий збір у розмірі 2 195, 42 грн з кожного.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
		Повний текст судового рішення складений 24 грудня 2021 року.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                        І. В. Литвинова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...