Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/3957/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо приватизації майна.
Надіслано для оприлюднення: 31.12.2021. Зареєстровано: 31.12.2021. Забезпечено надання загального доступу: 04.01.2022.

Результат оскарження 09.06.2022 Південно-західний апеляційний господарський суд: скасовано іншу ухвалу місцевого суду повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
		веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
		________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
		УХВАЛА
		про забезпечення позову
		"31" грудня 2021 р. Справа № 916/3957/21
		Господарський суд Одеської області у складі: 
		судді Малярчук І.А.,
		 
		Господарський суд Одеської області у складі: 
		судді Малярчук І.А.,
		 
		дослідивши матеріали заяви ПП «ЛІРА» від 30.12.2021 за вх.№2-1559/21 про забезпечення позову по справі №916/3957/21 за позовом Приватного підприємства „ЛІРА" (65024, м. Одеса, вул. Семена Палія 70; ел. пошта: lira od@ukr.net) до Територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська 1: ел. пошта: sovet@omr.gov.ua), Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська,1; ел. пошта: reception_dks@omr.gov.ua), Регіонального відділення Фонду Державного Майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 15; odesa@spfu.gov.ua), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю «Баня Плюс» (65091, м. Одеса, вул. Середня, 48), Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» (65069, м. Одеса, вул. Семена Палія 70) про забезпечення позову, 
		ВСТАНОВИВ:
		Ухвалою суду від 23.12.2021 відкрито провадження у справі №916/3957/21, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання суду на « 24» січня 2022 о 10год.45хв.
		30.12.2021 за вх.№2-1559/21 до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд: накласти арешт на нежилі приміщення першого поверху, об`єкт житлової нерухомості, які знаходяться в оренді позивача - загальна площа (кв. м. 353.6. Одеська обл., м. Одеса, вулиця Палія Семена, будинок 70, приміщення 501а, зареєстровані за реєстраційним номером 2105257251101 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради, код ЄДРПОУ: 26597691; заборонити відповідачу - Департаменту комунальної власності ОМР та Одеській міській раді вчиняти певні дії - будь-які дії, пов`язані із поділом, виділом в натурі часток в окремі частки із нежилих приміщень першого поверху, об`єкт житлової нерухомості, загальна площа (кв. м. 353.6, Одеська обл., м. Одеса, вулиця Палія Семена, будинок 70, приміщення 501 а, які знаходяться в оренді позивача Приватного підприємства «Ліра».
		В обґрунтування заявленого позивач послався на наступне. 
		Згідно п.7 ст. 11 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» № 2269-VIII від 18.01.2018, в редакції від 06.10.2021, державні органи приватизації протягом трьох днів після надходження заяви звертаються щодо надання згоди на включення такого об`єкта до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації, до уповноважених органів управління державним майном, крім випадків, коли орган приватизації є уповноваженим органом управління державним майном або уповноважений орган управління самостійно ініціював включення такого об`єкта до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації. Уповноважені органи управління державним майном надають згоду на приватизацію об`єкта державної власності або вмотивовану відмову протягом 15 днів з моменту надходження звернення від державних органів приватизації. Згідно п.10 ст. 11 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» державні органи приватизації щороку до 15 січня поточного року забезпечують оприлюднення переліків об`єктів, що підлягають приватизації на відповідний рік, в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, на офіційному веб-сайті Фонду Державного майна України. Якщо протягом року у передбаченому цією статтею порядку приймаються рішення про включення додаткових об`єктів права державної власності до переліків об`єктів, що підлягають приватизації, Фонд державного майна України має включити такі об`єкти до відповідного переліку та оприлюднити відповідний змінений перелік об`єктів, що підлягають приватизації, в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України. Позивач зазначає, що до 15 січня 2021 року, відповідач Регіональне відділення Фонду Державного Майна України по Одеській та Миколаївській областях, має оприлюднити перелік об`єктів малої приватизації комунального майна м. Одеси на 2022 рік.
		Крім того, позивач вказує, що оскільки строк дії договору оренди № 7/004 від 07.03.2019 між позивачем ПП «Ліра» та відповідачем Департаментом комунальної власності спливає 07.02.2022 року, продовження строку його дії винесено відповідачем Департаментом комунальної власності на аукціон, а питання затрачених позивачем витрат на реконструкцію (за згодою орендодавця) орендованого приміщення не вирішено відповідачами у встановленому законом порядку, існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, щодо якого він звертався до суду.
		А саме, згідно п.4.6. договіру № 7/004 оренди нежитлового приміщення (нова редакція) від 07.03.2019, укладеного між позивачем та відповідачем. 22.02.2022, ПП «Ліра» зобов`язане повернути орендоване майно орендодавцю. У разі, якщо до 15 січня 2021 року, відповідачі не включать позивача до процедури приватизації, шляхом викупу без аукціону, а судовий розгляд справи відповідно ст. 195 ГПК України, триватимуть пізніше вказаної дати, та судове рішення може бути ухвалено значно пізніше, тому є вочевидь факт того, що ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду. 
		           30.11.2021 ПП «Ліра» подало до Одеської міської Ради та Департаменту комунальної власності ОМР письмову заяву про ініціювання включення об`єкту нерухомості нежитлові приміщення у житловому будинку, загальною площею 536,4 кв.м., розташовані в м. Одесі, вул. Семена Палія (колишня Дніпропетровська дорога), 70 в затверджений перелік об`єктів, що підлягає приватизації шляхом викупу без аукціону, на підставі виданого підрозділами відповідачів - ОМР та Департаменту комунальної власності - Свідоцтва № 15000472 від 24.06.2009 про відповідність збудованого об`єкту проектній документації вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, яким засвідчена відповідність закінченого будівництвом об`єкта (окремого пускового комплексу): Реконструкція нежилих приміщень у житловому будинку, загальна площа 536,4 кв. м; за адресою: вул. Дніпропетровська дорога 70 (теперішня вул. Палія Семена) у м. Одесі.
		          Також позивач відмічає, що приватизація комунального майна здійснюється органами місцевого самоврядування, перелік об`єктів, що підлягають приватизації, ухвалюється міською радою, а у разі необхідності включення нових об`єктів до переліку, таке включення відбувається шляхом прийняття окремих рішень по кожному об`єкту майна. Приватизація комунального майна здійснюється шляхом викупу об`єктів приватизації. 09.04.2009 за рішенням Одеської міської ради № 4122-V, ПП «Ліра» увійшло до підприємств, які мають право на приватизацію нежилих приміщень під торгівлю, та отримало відповідний дозвіл на приватизацію нежилого приміщення, розташованого за адресою вул. Дніпропетровська дорога, 70 у м. Одесі, за рішенням Одеської міської ради № 2094-V від 21.12.2007, шляхом викупу. Вказане рішення на теперішній час не скасовано, та матиме правові наслідки відповідно до закону, так як процедура приватизації комунального майна і досі триває, а ПП «Ліра» є орендарем зазначеного комунального майна із 1996 року по 07.02.2022 рік та від приватизації не відмовлялось, а кожен рік зверталась до Департаменту по комунальної власності про включення його до процедури приватизації за викупом, але, на теперішній час, відповідачі Одеська міська Рада та Департамент комунальної власності не розглянули заяву про ініціювання позивача щодо включення орендованого майна до Переліку об`єктів малої приватизації на 2022 рік.
		          Також 03.12.2021 року позивач ПП «Ліра» направило до відповідача Департаменту комунальної власності ОМР заяву про включення об`єкту права державної власності до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, згідно Порядку подання та розгляду заяв про включення об`єкту права державної власності до переліку об`єктів великою або малої приватизації. Однак, вказана заява не розглянута та поліпшення на реконструкцію орендованого майна ПП «Ліра» не враховуються.
		08 грудня 2021 року відбулась XI сесія відповідача Одеської міської ради VІІІ, на якій прийнято рішення № 823-VІІІ від 08.12.2021 «Про схвалення Переліку об`єктів малої приватизації комунальної власності територіальної громади м. Одеси, які підлягають приватизації у 2022 році та приватизацію цих об`єктів». Також в п.15 вказаного рішення зазначено об`єкт, який містить поліпшення, здійсненні позивачем ПП «Ліра», - нежилі приміщення першого поверху загальної площі 137, 3 кв.м., вул. Семена Палія, 70, приміщення 501. Згідно п. 2 рішення ОМР №823-VІІІ від 08.12.2021 приватизація об`єктів, зазначених у підпунктах 14-24 - шляхом викупу орендарем. Але, нежилі приміщення першого поверху загальної площі 137,3 кв.м., вул. Семена Палія, 70, приміщення 501, на теперішній час в розмірі 350 кв. м. відповідно договору оренди між позивачем та відповідачем знаходяться в оренді ПП «Ліра». Вказане приміщення входить до складу приміщення 1-го поверху площею 536,4 кв.м., Дніпропетровська дорога, 70, жодних розрахунків із позивачем за понесеними ПП «Ліра» витратами на реконструкцію відповідачі не провадили у встановленому законом порядку до теперішнього часу.
		Крім того, позивач відзначає, що Департамент комунальної власності опублікував на своєму сайті інформацію про план приватизації нерухомості на 2022 рік - малу приватизацію шляхом викупу без аукціону нежитлових приміщень загальною площею 137,3 кв.м.. розташовані в м. Одесі, вул. Семена Палія (колишня Дніпропетровська дорога), 70, які знаходяться в оренді ТОВ «Баня Плюс», поліпшення на 27%. Вказане приміщення входить до складу приміщення 1-го поверху площею 536,4кв.м., Дніпропетровська дорога. 70, жодних розрахунків із позивачем за понесеними ПП «Ліра» витратами на реконструкцію відповідачі не провадили у встановленому законом порядку до теперішнього часу. Позивачу до грудня 2021 року взагалі не було відомо про внесення відповідачами Департаментом комунальної власності та Одеською міською Радою змін до Договору № 7/004 оренди нежитлового приміщення (нова редакція) від 07.03.2019. Так, згідно Витягу з ДРРП на нерухоме майно - нежилі приміщення першого поверху, об`єкт житлової нерухомості, загальна площа (кв. м. 353.6, Одеська обл., м. Одеса, вулиця Палія Семена, будинок 70, приміщення 501а.; висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна на три самостійних об`єкта, серія та номер: 560570.72/2, виданий 13.05.2020, видавник: КП «Бюро технічної інвентаризації» ОМР; розпорядження про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна, утвореному в результаті поділу нежилих приміщень першого поверху № 501, розташованих за адресою: вул. Семена Палія. 70 у м. Одесі, серія та номер : 398р, виданий 11.06.2020, видавник: Суворівська районна адміністрація Одеської міської ради. Інформації про вказані зміни в об`єкт нерухомості направлені ПП «Ліра»
		відповідачами Одеською міською радою та Департаментом комунальної власності 07.12.2021 за № 01-13/774КУ, отримані 10.12.2021.  
		          Поряд із цим позивач зазначив, що 24 червня 2009 року приймальна комісія у складі представників відповідача - представництва по управлінню комунальною власністю, які виступили замовником, склали акт готовності об`єкта до експлуатації № 472. Відповідно до якого, відповідач вказує, що виконані будівельні роботи, проведені позивачем за умови дотримання вимог ДБНіП, вимог державних стандартів, відповідно проектної документації та з дозволу власника майна - відповідача, про що видано свідоцтво № 15000472 від 24.06.2009. Щодо вартості реконструкції та капітального ремонту існуючих нежилих приміщень по вул. Дніпропетровська дорога 70 у м. Одесі, позивач зазначає, що вона затверджена розпорядженням Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради за № 835 від 19.11.2007, кошторис на проведену реконструкцію та капітальний ремонт склав 1 969 104грн. Вказана кошторисна документація та розмір проведених позивачем реконструкційних робіт узгоджено Представництвом по управлінню комунальною власністю. Згідно аудиторської довідки від 2008 року ПП «Ліра» на реконструкцію та капітальний ремонт орендованого майна за адресою: вул. Дніпропетровська дорога 70 у м. Одесі, понесені затрати на суму 1 969 104 грн., у тому числі ПДВ - 328 184.0 грн., без врахування ПДВ витрати складають 1 640 920 грн. Вказані витрати позивача не були враховані під час оренди та єдине рішення, було прийняте відповідачами під час дії довгострокового договору оренди за яким можливо врахування цих коштів є рішення Одеської міської ради № 2094-V від 21.12.2007р., але воно й досі не реалізовано відповідачами, а на теперішній час існує реальна загроза такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звернувся до суду.
		При цьому заявник вважає, що заходи забезпечення позову, про які він просить, не спричинятимуть збитків відповідачам, а тому необхідність в зустрічному забезпеченні - відсутня.
		Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
		Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.
		Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи  забезпечення позову  повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне  забезпечення позову  може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
		Згідно ч.ч.1, 2 ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		За положеннями ч.ч.1, 2, 3, 4 ст.137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
		Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Заява про забезпечення позову у вигляді арешту на морське судно розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження після її подання без повідомлення особи, яка подала заяву, та особи, яка є відповідальною за морською вимогою. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Якщо на момент постановлення ухвали про арешт судна позов по суті морської вимоги до особи, яка є відповідальною за морською вимогою, не поданий, в ухвалі про арешт судна суд зазначає строк, протягом якого особа, що подала заяву про арешт морського судна, зобов`язана подати такий позов та надати відповідне підтвердження суду (ч.ч.1, 2, 3, 5, 6 ст.140 ГПК України).  
		У вирішенні питання про  забезпечення позову   господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника по   забезпеченню позову;   забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до  забезпечення позову  і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). 
		Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
		Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
		Також заходи забезпечення позову не є додатковим засобом відповідальності або стимулювання відповідача до виконання певних дій, а діють виключно як засіб забезпечення ефективного вирішення існуючого спору та реального виконання рішення суду.
		Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про  забезпечення позову  суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч.2, 5, 6, 7 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).
		Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарського процесуального кодексу України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
		Вищевикладене відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 у справі №910/688/13.
		Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		При цьому підстава вжиття заходів  забезпечення позову,  як ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, також має бути підтверджена відповідними доказами, які б підтверджували обставини, на які посилається заявник, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість того, що невжиття заявленого заходу  забезпечення позову  може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.
		Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до  забезпечення позову.  При цьому, вжиття заходів до  забезпечення позову  має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.
		Слід зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
		При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
		Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
		Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
		На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
		17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
		У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
		Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
		Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
		Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).
		Так, позовні вимоги позивачем заявлено про: зобов`язання Одеську міську раду включити до Переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають Приватизації в 2022 році, в якості нових об`єктів малої приватизації - нежилі приміщення першого поверху, об`єкт житлової нерухомості. Загальна площа кв. м. 353.6, Одеська обл., м. Одеса, вулиця Палія Семена, будинок 70, приміщення 501а., які знаходяться в оренді позивача ПП «Ліра», поліпшення складають 36.35 %, шляхом викупу; про зобов`язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, включити в оприлюднений до 15 січня 2022 року перелік об`єктів малої приватизації комунального майна м. Одеси на 2022 рік, в якості нових об`єктів малої приватизації - нежилі приміщення першого поверху, об`єкт житлової нерухомості. Загальна площа кв. м. 353.6, Одеська обл., м. Одеса, вулиця Палія Семена, будинок 70, приміщення 501а, які знаходяться в оренді позивача ПП «Ліра», поліпшення складають 36,35 %, шляхом викупу; про стягнення із Департаменту комунальної власності Одеської міської ради грошових витрат в розмірі 1640920 грн., фактично понесених ПП «Ліра» внаслідок реконструкції нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м.Одеса, вулиця Семена Палія (колишня Дніпропетровська дорога) 70.
		Отже, з огляду на викладені обставини, наявні у справі докази вказують на те, що обрані позивачем засоби забезпечення позову є ефективними та покликаними на запобігання порушенню його права як потенційного орендаря на викуп спірного майна.
		Поряд із цим суд вбачає, що застосування заходів забезпечення позову у даному спорі запровадить законні обмеження, наявність яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод для виконання рішення суду в разі повного чи часткового задоволення позовних вимог. 
		Відтак, з огляду на наявні матеріали заяви та предмет позовних вимог, суд зазначає про наявність обґрунтованих припущень, що невжиття заходів, про які просить заявник, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду (у разі прийняття судом рішення про задоволення/часткове задоволення позову позивача) або ефективний захист чи поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
		З огляду на що, підлягає судом задоволенню у повному обсязі заява ПП «ЛІРА» від 30.12.2021 за вх.№2-1559/21 про забезпечення позову.
		Так, вжиті судом заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
		Одночасно, суд вважає, що у даному випадку вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи унеможливлення виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу, мають суто процесуальний "забезпечувальний" характер та їх вчинення жодним чином не впливає на вирішення справи по суті.
		Керуючись ст.136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
		ПОСТАНОВИВ: 
		1. Задовольнити заяву ПП «ЛІРА» від 30.12.2021 за вх.№2-1559/21 про забезпечення позову.
		2. Накласти арешт на нежилі приміщення першого поверху, об`єкт житлової нерухомості, які знаходяться в оренді ПП «ЛІРА»  - загальна площа кв. м. 353.6. Одеська обл., м. Одеса, вулиця Палія Семена, будинок 70, приміщення 501а, зареєстровані за реєстраційним номером 2105257251101 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради, код ЄДРПОУ: 26597691.
		3. Заборонити Департаменту комунальної власності ОМР та Одеській міській раді вчиняти будь-які дії, пов`язані із поділом, виділом в натурі часток в окремі частки із нежилих приміщень першого поверху, об`єкт житлової нерухомості, загальна площа кв. м. 353.6, Одеська обл., м. Одеса, вулиця Палія Семена, будинок 70, приміщення 501 а, які знаходяться в оренді Приватного підприємства «Ліра».
		4. Стягувачем за даною ухвалою є: Приватне підприємство „ЛІРА" (65024, м. Одеса, вул. Семена Палія 70; ел. пошта: lira od@ukr.net, код ЄДРПОУ 13889920).
		5. Боржниками за даною ухвалою є: Одеська міська рада (65026, м. Одеса, пл. Думська,1, код ЄДРПОУ 26597691), Департамент комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595).
		6. У відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України ухвала набрала законної сили 31.12.2021р. та згідно ч.8 ст.140, ч.2 ст.254, п.4 ч.1 ст.255 ГПК України підлягає оскарженню в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її винесення. Згідно ч.8 ст.140 ГПК України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
		7. Згідно ч.1 ст.144 ГПК України ухвала підлягає негайному виконанню.
		8. Ухвала може бути пред`явлена до примусового виконання у строки, визначені ст.12 Закону України „Про виконавче провадження".   
		 
		 
		Суддя                                                                              Малярчук Ірина Анатоліївна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...