Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 947/37275/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів; тримання особи під вартою.
Надіслано для оприлюднення: 31.12.2021. Зареєстровано: 02.01.2022. Забезпечено надання загального доступу: 04.01.2022.
Дата набрання законної сили: 18.02.2022
Результат оскарження 18.02.2022 Апеляційний суд Одеської області: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кс/947/16819/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42019160000000581

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   Справа № 947/37275/21
		Провадження № 1-кс/947/16819/21
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		28.12.2021 року
		Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурорів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , захисників: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , розглянувши в судовому засіданні в місті Одесі клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 42019160000000581 від 16.10.2019 року відносно 
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Одеса Одеської області, громадянина України, раніше не судимого,місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2 , 
		підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.1 ст.366, ч.3 ст.27 ч.2 ст.358, ч.5 ст.191, ч.3 ст.28 ч.1 ст.366, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.3 ст.28 ч.4 ст.358, ч.3 ст.209, ч.2 ст.15 ч.5 ст.191 КК України,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		24.11.2021 року в провадження слідчого судді Київського районного суду міста Одеси надійшло клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 42019160000000581 від 16.10.2019 відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		17.12.2021 року старшим слідчим відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 було подано клопотання про обрання запобіжного заходу виді тримання під вартою (змінене та доповнене на підставі ч.2 ст.185 КПК України) відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Обставини інкримінованих ОСОБА_9 кримінальних правопорушень викладені слідчим в письмовому клопотанні.
		Також, відповідно до клопотання, під час досудового розслідування 23.01.2012 року першим заступником прокурора Одеської області ОСОБА_10 винесено постанову про порушення кримінальної справи № 051201200007 за фактом заволодіння службовими особами ПП «Ремерцентр» чужим майном, а також внесення завідомо недостовірних відомостей до офіційних документів за ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України.
		11.03.2014 року заступником прокурора Одеської області ОСОБА_11 винесено постанову про скасування постанови від 09.07.2014 року про закриття кримінальної справи № 051201200007 та внесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
		На підставі вищезазначеної постанови 12.03.2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014160000000101 внесено відомості щодо вчинення службовими особами ПП «Ремерцентр» у період 2010-2012 років, шляхом зловживання службовим становищем та підробки документів, розкрадання державних коштів на суму 118,2 млн. грн. при здійсненні будівельно-монтажних робіт з будівництва очисних споруд станції біологічного очищення «Північна» та на об`єкті «Глибоководний випуск» у м. Одеса.
		У ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42014160000000101 від 12.03.2014 року, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 31.05.2017 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.15 ч.5 ст.191, ч.3 ст.28 ч.1 ст.366, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.3 ст.28 ч.4 ст.358 КК України.
		10.12.2018 року прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_3 з матеріалів кримінального провадження № 42014160000000101 виділено в окреме провадження № 42018160000001152 матеріали досудового розслідування відносно ОСОБА_9 та невстановлених осіб за епізодами кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.28 ч.1 ст.366, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.3 ст.28 ч.4 ст.358, ч.2 ст.15 ч.5 ст.191 КК України.
		Одночасно у межах кримінального провадження № 42018160000001152 від 10.12.2018 року ОСОБА_9 повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.1 ст.366, ч.3 ст.27 ч.2 ст.358, ч.5 ст.191, ч.3 ст.28 ч.1 ст.366, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.3 ст.28 ч.4 ст.358, ч.3 ст.209, ч.2 ст.15 ч.5 ст.191 КК України.
		11.02.2019 року ОСОБА_9 у межах кримінального провадження № 42018160000001152 від 10.12.2018 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.1 ст.366, ч.3 ст.27 ч.2 ст.358, ч.5 ст.191, ч.3 ст.28 ч.1 ст.366, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.3 ст.28 ч.4 ст.358, ч.3 ст.209, ч.2 ст.15 ч.5 ст.191 КК України.
		16.10.2019 року прокурором у кримінальному провадженні прийнято рішення про виділення з кримінального провадження № 42018160000001152 в окреме провадження за № 420191600000000581 матеріалів досудового розслідування відносно ОСОБА_9 та невстановлених осіб, здійснення досудового розслідування у якому доручено слідчим прокуратури Одеської області. 
		У подальшому, постановою від 20.11.2019 року заступника Генерального прокурора ОСОБА_12 , з огляду на завершення повноважень слідчих органів прокуратури, здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42019160000000581 від 16.10.2019 доручено іншому органу досудового розслідування  детективам Національного антикорупційного бюро України.
		Постановою прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_13 від 10.11.2021 підслідність вказаного кримінального провадження визначено за СУ ГУНП в Одеській області.
		15.12.2021 року ОСОБА_9 у межах кримінального провадження № 42019160000000581 від 16.10.2019 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.1 ст.366, ч.3 ст.27 ч.2 ст.358, ч.5 ст.191, ч.3 ст.28 ч.1 ст.366, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.3 ст.209, ч.2 ст.15 ч.5 ст.191 КК України, а також кримінального проступку, передбаченого ч.3 ст.28 ч.4 ст.358 КК України.
		Слідчий зазначає, що ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється органом досудового розслідування в організації вчинення ряду особливо тяжких кримінальних правопорушень, вчинених у найбільш суспільно небезпечній формі співучасті  у складі організованої групи, за які Кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років, що, згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК України, дозволяє обрання йому виключного запобіжного заходу  тримання під вартою.
		Крім того, звертаючись з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий посилається на наявність ризиків передбачених п.1, п.3, п.4, п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
		Обґрунтування наявності зазначених ризиків викладено слідчим в клопотанні.
		В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 наполягав на задоволенні клопотання, посилаючись на викладені в ньому доводи та наявність ризиків і обґрунтованої підозри.
		Прокурор ОСОБА_14 підтримав клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 та просив його задовольнити.
		Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував, щодо клопотання сторони обвинувачення, надавши письмові заперечення, посилаючись на те, що в матеріалах клопотання про обрання відносно ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відсутні будь-які відомості про вручення останньому повідомлення про підозру, у тому числі у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, тобто ОСОБА_9 не набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні.
		Таким чином, у зв`язку із тим, що у кримінальному провадженні № 42019160000000581 відсутній підозрюваний, що виключає будь-яку можливість здійснювати розгляд клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо особи, яка не має статусу підозрюваного.
		Крім того, сторона захисту в письмових запереченнях посилалась на необґрунтованість підозри та відсутності будь яких ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
		Обґрунтування своїх заперечень стороною захисту викладено письмово та надано слідчому судді в судовому засіданні.
		Захисник Колісник в судовому засіданні підтримав позицію адвоката ОСОБА_5 та просив відмовити в задоволенні клопотання сторони обвинувачення.
		Захисник ОСОБА_7 підтримав позицію захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
		Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, а також вислухавши думку прокурорів і захисників, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Розділ II Кримінального процесуального кодексу України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження. До заходів забезпечення згідно з п.9 ч.2 ст.131 цього кодексу віднесені також запобіжні заходи. Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.
		Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
		Згідно із п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.
		При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
		Відповідно до ст.5 Конвенції кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п.с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
		Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
		В рішенні «Єлоєв проти України» Європейський суд з прав людини вказує на те, що пункт 4 статті 5 забезпечує заарештованим чи затриманим особам право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення «законності» позбавлення свободи. Це означає, що компетентний суд має перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, яка стала підставою для затримання, а також мети, з якою застосовувалося затримання (також справа «Буткевічюс проти Литви»).
		ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.1 ст.366, ч.3 ст.27 ч.2 ст.358, ч.5 ст.191, ч.3 ст.28 ч.1 ст.366, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.3 ст.28 ч.4 ст.358, ч.3 ст.209, ч.2 ст.15 ч.5 ст.191 КК України, за які можливе призначення покарання у виді позбавлення волі до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, що відповідає законодавчо передбаченим підставам для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
		Згідно із частинами 1, 2 статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
		Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
		З огляду на те, що слідчий звернувся із клопотанням про обрання запобіжного заходу в порядку ч.6 ст.193 КПК України за відсутності підозрюваного, слідчий суддя має перевірити наявність підстав передбачених ч.2 ст.177 КПК України та наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
		 
		Щодо наявності у ОСОБА_9 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 42019160000000581 від 16.10.2019 року.
		Відповідно до ч.1 ст.42 КПК України,підозрюваним є особа,якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
		Частиною 1 статті 276 КПК України передбачено, що повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу.
		Відповідно до ч.1 ст.278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
		Частиною 1 статті 111 КПК України визначено, що повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.
		Відповідно до ч.3 ст.111 КПК України,повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
		Статтею 135 КПК Глави 11 Розділу ІІ КПК України передбачено порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні.
		Відповідно до ч.1 ст.135 Глави 11 КПК України, особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
		У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч.2 ст.135 КПК України).
		Особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов`язана прибути за викликом. У випадку встановлення цим Кодексом строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом (ч.8 ст.135 КПК України).
		Відповідно до ч.1 ст.136 КПК України, належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістку про виклик або ознайомлення з її змістом.
		Так, дійсно, з огляду на наведені положення закону, стаття 278 КПК України покладає на слідчого/прокурора обов`язок вручити підозрюваному в кримінальному провадження письмове повідомлення про підозру в день його складення слідчим/прокурором, однак, якщо це неможливо зробити, повідомлення про підозру вручається у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень у кримінальному провадженні (ст.111 КПК України), тобто, - у порядку здійснення виклику в кримінальному провадженні (ст.135 КПК України) - шляхом вручення підозрюваному повідомлення про підозру, надіслання його поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення повідомлення про підозру по телефону або телеграмою, а у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повідомлення про підозру для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
		Під час розгляду клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_9 встановлено, що 31.05.2017 року слідчим складено та погоджено прокурором повідомлення про підозру ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.28, ч.1 ст.366, ч.3 ст.28, ч.3 ст.358, ч.3 ст.28, ч.4 ст.358, ч.2 ст.15, ч.5 ст.191 КК України.
		Повідомлення про підозру ОСОБА_9 31.05.2017 року вручено дорослому члену сім`ї останнього, а саме дружині ОСОБА_9  ОСОБА_15 , за відомим органу досудового розслідування місцем проживання підозрюваного за адресою: АДРЕСА_2 , яка в присутності понятих відмовилась від отримання повідомлення про підозру. Разом з тим, 31.05.2017 року, на виконання вимог ч.2 ст.135 КПК України, повідомлення про підозру вручено представнику житлово-експлуатаційній організації, за останнім відомим, на території України, місцем реєстрації та проживання підозрюваного.
		10.12.2018 року прокурором з матеріалів кримінального провадження № 42014160000000101 виділено в окреме провадження № 42018160000001152 матеріали досудового розслідування відносно ОСОБА_9 та невстановлених осіб за епізодами кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.28 ч.1 ст.366, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.3 ст.28 ч.4 ст.358, ч.2 ст.15 ч.5 ст.191 КК України.
		В межах кримінального провадження № 42018160000001152 від 10.12.2018 року ОСОБА_9 повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.1 ст.366, ч.3 ст.27 ч.2 ст.358, ч.5 ст.191, ч.3 ст.28 ч.1 ст.366, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.3 ст.28 ч.4 ст.358, ч.3 ст.209, ч.2 ст.15 ч.5 ст.191 КК України.
		Крім того, 11.02.2019 року ОСОБА_9 в межах кримінального провадження № 42018160000001152 від 10.12.2018 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.1 ст.366, ч.3 ст.27 ч.2 ст.358, ч.5 ст.191, ч.3 ст.28 ч.1 ст.366, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.3 ст.28 ч.4 ст.358, ч.3 ст.209, ч.2 ст.15 ч.5 ст.191 КК України.
		В подальшому, 16.10.2019 року прокурором з кримінального провадження № 42018160000001152 в окреме провадження за № 420191600000000581 виділено матеріали досудового розслідування відносно ОСОБА_9 та невстановлених осіб. 
		15.12.2021 ОСОБА_9 в межах кримінального провадження 
		№ 42019160000000581 від 16.10.2019 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.1 ст.366, ч.3 ст.27 ч.2 ст.358, ч.5 ст.191, ч.3 ст.28 ч.1 ст.366, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.3 ст.209, ч.2 ст.15 ч.5 ст.191 КК України, а також кримінального проступку, передбаченого ч.3 ст.28 ч.4 ст.358 КК України.
		Так, повідомлення від 15.12.2021 року про зміну раніше повідомленої підозри вручено для передачі під розписку керівнику ОСН «Чубаївка» ОСОБА_16 , за відомим на території України місцем проживання підозрюваного за адресою АДРЕСА_1 , та направлено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 15.12.2021 року поштою за можливими адресам перебування ОСОБА_9 до ОАЕ, посольству Республіки Болгарії та крім іншого захисникам підозрюваного.
		З урахуванням того, що положеннями КПК України передбачена можливість вручення підозрюваному повідомлення про підозру не в день його складання, але таке вручення має бути у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень у кримінальному провадженні (ст.111 КПК України), тобто, - у порядку здійснення виклику в кримінальному провадженні (ст.135 КПК України), то слідчий суддя дійшов висновку, що органом досудового розслідування дотримані вимоги КПК України, оскільки органом досудового розслідування повідомлення про підозру ОСОБА_9 від 31.05.2017 року вручено останньому у спосіб, визначений КПК України, а саме, - шляхом вручення дружині ОСОБА_9  ОСОБА_15 за відомим на той час місцем проживання ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_2 , та в останнє повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 15.12.2021 року було вручено ОСОБА_9 у спосіб, визначений КПК України, а саме, - шляхом вручення повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри для передачі під розписку керівнику ОСН «Чубаївка» ОСОБА_16 , за місцем проживання підозрюваного за адресою АДРЕСА_1 , та направлення повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 15.12.2021 року поштою за можливими адресам перебування ОСОБА_9 до ОАЕ та посольству Республіки Болгарії, тобто вжито всіх можливих заходів для повідомлення ОСОБА_9 про повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 15.12.2021 року, і саме такий спосіб вручення повідомлення про підозру, повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та сповіщення про це підозрюваного був направлений на забезпечення дотримання прав останнього, зокрема, щодо належного вручення останньому повідомлення про підозру та якнайшвидшого отримання підозрюваним відповідного повідомлення, з урахуванням відсутності у органу досудового розслідування на день повідомлення про підозру та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_9 доказів на підтвердження саме постійного місця проживання останнього на теперішній час. 
		При цьому, Кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає обов`язку і права слідчого (прокурора) відкласти вручення повідомлення про підозру та чекати настання сприятливих обставин для його вручення особі, яка не може його отримати в день складання в силу об`єктивних причин. В свою чергу, слідчим та прокурором було вчинено всі можливі, передбачені законом дії для того, щоб особа, якій повідомляється про підозру, була обізнана про це.
		Таким чином, ОСОБА_9 повідомлення про підозру та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.1 ст.366, ч.3 ст.27 ч.2 ст.358, ч.5 ст.191, ч.3 ст.28 ч.1 ст.366, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.3 ст.28 ч.4 ст.358, ч.3 ст.209, ч.2 ст.15 ч.5 ст.191 КК України, буливручені у порядку ч.1 ст.278 КПК України, у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України для вручення повідомлень,тобто, - у порядку здійснення виклику в кримінальному провадженні (ч.1 та ч.2 ст.135 КПК України), а враховуючи те, що згідно ч.1 ст.42 КПК України підозрюваним є особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень, за такого слідчий суддя дійшов висновку, що ОСОБА_9 набув статусу підозрюваного в кримінальному провадженні № 42019160000000581 від 16.10.2019 року.
		Окрім того, слідчий суддя звертає у вагу на те, що ОСОБА_9 дійсно має дозвіл на постійне проживання в ОАЕ де, відповідно до наданого стороною захисту договору, тимчасово з 16.02.2021 року винаймає житло строком до 15.02.2022 року, однак ОСОБА_9 є громадянином України та відповідно до довідки ДМС України від 17.08.2021 року має місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , однак в той же час має громадянство Республіки Болгарії, де зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , а тому у будь-який час може постійно перебувати і в цій країні, що спростовує твердження сторони захисту про те, що з 2017 року місцем постійного проживання ОСОБА_9 є ОАЕ.
		Крім того, не заслуговують на увагу доводи сторони захисту про те, що органу досудового розслідування станом на 31.05.2021 року було достеменно відомо про те, що ОСОБА_9 виїхав на постійне місце проживання до ОАЕ, так як останній перетин Державного кордону України відбувся 03.03.2017 року в пункті пропуску «Бориспіль» в напрямку м.Париж, Франція.
		Таким чином, вищенаведені обставини спростовують той факт, що на час повідомлення підозри, місцем постійного проживання ОСОБА_9 були та на час повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри є ОАЕ. За таких обставин слідчий суддя відхиляє доводи сторони захисту про те, що повідомлення ОСОБА_9 про підозру 31.05.2017 року, а також повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 15.12.2021 року мали бути здійснені за правилами, визначеними ч.7 ст.135 КПК України.
		 
		Щодо оголошення підозрюваного ОСОБА_9 у міжнародний розшук.
		Частиною 6 статті 193 КПК України передбачено, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного можливе лише у разі доведення прокурором існування підстав, передбаченихст.177 КПК України, та доведення виїзду підозрюваного та/або оголошення його у міжнародний розшук.
		Тобто положення ч.6 ст.193 КПК України не зобов`язують при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу за відсутності підозрюваного доводити факт перебування особи в розшуку, йдеться лише про його оголошення в міжнародний розшук.
		Чинний КПК України у жодній нормі не розкриває поняття «міжнародний розшук» та не визначає момент, з якого особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук. Водночас в абз.1 ч.1 ст.281 КПК України вказано, що «якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного».
		Частиною 2 ст.281 КПК України встановлено, що про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
		Отже, положення чинного КПК України покладають на прокурора/слідчого обов`язок надати докази на підтвердження оголошення підозрюваного, зокрема, у міжнародний розшук, та не зобов`язують прокурора/слідчого доводити факт перебування такої особи в розшуку.
		При цьому, чинний Кримінальний процесуальний кодекс України не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особа перебуває у розшуку, однак регламентує, що про оголошення розшуку (державного, міждержавного, міжнародного) органом досудового розслідування має бути винесена відповідна постанова (ч.2ст.281 КПК України), що в даному випадку і було здійснено старшим детективом Національного бюро Другого відділу детективів Четвертого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ шляхом винесення постанови від 17.08.2021 року про оголошення міжнародного розшуку підозрюваного ОСОБА_9 .
		Таким чином, факт оголошення особи у розшук (міжнародний розшук, як один з різновидів розшуку) підтверджується окремою постановою, в даному випадку, детектива. Вказана умова в даному випадку була дотримана.
		Частина 3 зазначеної статті передбачає, що у подальшому оголошений розшук здійснюється за відповідним доручення, але поняття «здійснення» розшуку не є тотожнім поняттю «оголошення розшуку» за змістом статті 281 КПК України. Розшук здійснюється після його оголошення, при чому здійснення розшуку стосується вирішенню організаційним питань, які вирішуються після його оголошення.
		Постанова про оголошення особи в міжнародний розшук є єдиним доказом існування юридичного факту оголошення такої особи в міжнародний розшукв розумінні вимогст.281КПК Українита ч.6ст.193 КПК України. При цьому, скерування даної постанови до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України є одним із можливих шляхів організації міжнародного розшуку, тобтоє лише засобом здійснення такого розшуку (ч.3 ст.281) КПК України.
		За змістом Розділу IV Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затвердженої Наказом № 613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17.08.2020, етапу здійснення відповідного запиту до Інтерполу щодо особи, яка розшукується з метою її затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в України передує оголошення такої особи в установленому законодавством порядку в розшук правоохоронними органами України, а документами, які додаються до запиту є завірена копія постанови про оголошення розшуку особи (постанови про зупинення досудового розслідування) та завірена копія ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії досудового розслідування. Таким чином, вже на момент звернення із запитом до Інтерполу особа має бути оголошена в розшук.
		Вищевикладене свідчить про те, що момент, з якого особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук, відповідає часу винесення постанови про оголошення особи у міжнародний розшук, а доказом, яким сторона обвинувачення має доводити перед слідчим суддею факт того, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук є наявність у матеріалах клопотання процесуального рішення про оголошення особи в міжнародний розшук, оформленого постановою.
		З огляду на наявні в матеріалах клопотання докази, зокрема, відомості про перетин державного кордону України ОСОБА_9 03.03.2017 року, постанову слідчого детектива НАБУ від 17.08.2021 року про оголошення підозрюваного ОСОБА_9 в міжнародний розшук, слідчий суддя дійшов до висновку, що прокурором доведено факт оголошення ОСОБА_9 у міжнародний розшук.
		Крім того, слід зазначити, що слідчий вправі здійснювати дії з розшуку підозрюваних осіб як в системі організації Інтерпол, так і поза нею.
		Положення «Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів», затвердженої Наказом № 3/1/2/5/2/2 від 09.01.1997 року МВС України, ГПУ, СБУ, ДМС, ДПА України, визначають, що міжнародний розшук здійснюється з використанням каналів та можливостей Інтерполу, тобто, передбачають саме порядок використання можливостей Інтерполу. При цьому не зазначається, що виключно вона регулює питання міжнародного розшуку особи. Так, розділ 4 Інструкції має назву «Міжнародний розшук каналами Інтерполу», проте КПК України не обмежує поняття міжнародного розшуку тільки міжнародним розшуком з використанням каналів та можливостей Інтерполу.
		Так, за змістом статті 2 Статуту Міжнародної організації кримінальної поліції Інтерполу, вказана організація здійснює взаємодію всіх органів кримінальної поліції. Тобто, наявність або відсутність у вказаній організації відомостей про розшук певної особи, ще не свідчить, що особа не оголошена у міжнародний розшук, а може свідчити, що такий розшук не здійснюється цією організацією, але у цьому випадку компетентні органи відповідної країни для здійснення розшуку мають можливість звертатись напряму до інших країн відповідно до міжнародних угод.
		Міжнародна організація кримінальної поліції  Інтерпол лише дає змогу ефективносупроводжуватипроцес міжнародного розшуку та здійснювати криміналістичне, інформаційне, аналітичне, організаційне, методичне забезпечення такої діяльності.
		Відсутність інформації в організації Інтерпол про розшук певної особи не свідчить про не оголошення особи у міжнародний розшук, оскільки з наявністю/відсутністю такої інформації КПК не пов`язує можливість/неможливість оголошення особи у розшук (міжнародний розшук).
		Отже, з огляду на те, що у судовому засіданні знайшли своє підтвердження ті обставини, що ОСОБА_9 набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, а також факт того, що він оголошений у міжнародний розшук та виїхав з території України, слідчим суддею встановлено достатні підстави для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу за відсутності підозрюваного, відповідно до приписів ч.6 ст.193 КПК України.
		 
		Щодо обґрунтованості підозри.
		Згідно ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
		При розгляді клопотання, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
		Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 року, § 57).
		Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
		При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
		Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
		Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
		У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
		Зі змісту повідомлення про підозру вбачається, що ОСОБА_9 інкриміновано вчинення кримінальних правопорушень за наступних обставин.
		Так, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_9 у період з 1994 по 2010 рік виконував повноваження депутата Одеської міської ради, з огляду на що, маючи доступ до інформації про стан мереж водовідведення, санітарно-епідеміологічний стан прибережних вод на пляжах м. Одеси, дізнався про заплановане Програмою комплексного соціально-економічного розвитку міста Одеси на 2005-2015 роки будівництво споруд по обробці осаду і системи відводу очищених стічних вод від Станції біологічної очистки (далі  СБО) «Північна».
		Водночас ОСОБА_9 стало відомо про наявність проектної документації з будівництва глибоководного випуску очищених стічних вод у море, розробленої у 1986 році підприємством «Одесакомунпроект».
		Зазначений об`єкт є життєво важливим для м. Одеси, оскільки каналізаційні стоки від СБО «Північна» виливаються або в акваторію Чорного моря за 300 метрів від урізу води, що призводить до біологічного забруднення морської води і вкрай негативно впливає на санітарно-епідеміологічну ситуацію в зоні узбережжя Чорного моря, або до Хаджибейського лиману, що може призвести до прориву дамби та затоплення частини міста. Будівництво ж глибоководного випуску мало забезпечити можливість транспортувати очищені стоки на безпечну відстань  не менше 4000 метрів від берегу Чорного моря. 
		З огляду на нагальну необхідність та соціальну значимість будівництва глибоководного випуску, у ОСОБА_9 виник злочинний умисел на заволодіння бюджетними коштами в особливо великих розмірах під час будівництва цього об`єкту підконтрольними підприємствами шляхом штучного завищення вартості та обсягів необхідних робіт та матеріалів, передбачених проектно-кошторисною документацію.
		Разом з тим, у вказаний період часу ОСОБА_9 одночасно зі здійсненням повноважень депутата Одеської міської ради організував утворення низки підприємств, ставши особисто або через довірених осіб їх фактичним власником, керівником та кінцевим вигодо набувачем, які об`єднано в єдину групу (холдинг) під назвою «Інкор-Групп», до складу якого у різні періоди часу входило понад 20 суб`єктів господарювання, зокрема ПП «Ремерцентр», ПП «Інно-Трейдінг», ТОВ «Інкор-групп», ТОВ «Реставратор-1946», ПП «Будрембізнес», ПП «Грандстиль»,ПП «Строй-Систем», ТОВ «Гранд Отель», ТОВ «Одеські реставраційні майстерні» таТОВ «Компас Проект», більшість з яких на замовлення державних органів та органів місцевого самоврядування виступали підрядниками, субпідрядниками, проектувальниками у сфері будівництва, капітального ремонту та реконструкції інженерних об`єктів та нерухомості, у тому числі на території м. Одеси.
		У подальшому ОСОБА_9 , діючи з корисливих мотивів і переслідуючи за мету власне незаконне збагачення, використовуючи власні права і можливості як депутата Одеської міської ради та можливості контрольованої ним групи підприємств (холдингу) «Інкор-Групп», у достовірно не встановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше січня 2008 року, розробив злочинний план заволодіння бюджетними коштами в особливо великих розмірах під час будівництва об`єкту під назвою «Глибоководний випуск».
		За задумом ОСОБА_9 , як організатора, злочинний план умовно складався з 7 етапів, реалізація частини з яких тривала одночасно з іншими етапами: 
		І  забезпечення складання, погодження та затвердження проектно-кошторисної документації з будівництва глибоководного випуску зі штучно завищеною ціною, з метою отримання значно більшого фінансування з державного бюджету, ніж реальна, обґрунтована та законнаціна будівництва вищевказаного об`єкту;
		ІІ  забезпечення укладання замовником будівництва глибоководного випуску договору підряду зі штучно завищеними твердими цінами матеріалів і робіт з підконтрольним йому підприємством;
		ІІІ  пошук постачальників та субпідрядних організацій, якими буде здійснено реальну поставку матеріалів та виконано будівельні роботи за ринковою вартістю;
		ІV  забезпечення складання та підписання службовими особами підприємств групи (холдингу) «Інкор-Групп» та фіктивних підприємств, задіяних у реалізації злочинної схеми, документів, що містять завідомо недостовірні відомості щодо ціни матеріалів, вартості та об`ємів виконаних робіт, для підтвердження завідомо завищених витрат з метою укриття вчинення злочину та надання злочинним діям законного вигляду;
		V  отримання від замовника будівництва підконтрольним йому підприємством бюджетних грошових коштів за документами, які містять завідомо недостовірні відомості; 
		VІ  легалізація бюджетних грошових коштів, отриманих злочинним шляхом, використовуючи фіктивні підприємства та підконтрольні підприємства групи (холдингу) «Інкор-Групп»; 
		VII  у випадку відсутності відповідного фінансування, організація звернення до суду з метою стягнення з замовника будівництва грошових коштів як штучно створеної внаслідок складання завідомо підроблених документів заборгованості. 
		У подальшому ОСОБА_9 залучив до вчинення злочину ряд службових осіб підконтрольних йому підприємств, зокрема ПП «Ремерцентр», ПП «Інно-Трейдінг», ПП «Грандстиль» та ПП «Будрембізнес», фіктивних підприємств, Головного управління капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації (далі  ГУКБ ООДА) та Головного управління розвитку інфраструктури та енергозабезпечення Одеської обласної державної адміністрації (далі  ГУРІЕ ООДА), що у різні періоди часу виконували функції замовника будівництва, які мали забезпечити реалізацію розробленого ним плану заволодіння бюджетними грошовими коштами шляхом зловживання своїм службовим становищем та внесення завідомо недостовірних даних в офіційні документи.
		Згідно розробленого злочинного плану, учасники організованої групи з метою заволодіння бюджетними грошовими коштами діяли за чотирма схемами:
		Схема № 1  заволодіння бюджетними грошовими коштами шляхом завищення вартості матеріалів (труби та комплектуючих до неї), що використовувались у будівництві глибоководного випуску.
		За цією схемою службові особи ГУКБ ООДА, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_9 , уклали у порушення вимог законодавства про державні закупівлі за переговорною процедурою (без проведення відкритих торгів) з ПП «Ремерцентр» договір підряду від 26.07.2010 № 26 на будівництво глибоководного випуску та додаткові угоди до нього, погодивши договірну ціну труби поліетиленової, виробництва «PipelifeNorge AS»(Норвегія),що використовувалась у будівництві цього об`єкту,в розмірі 50 251,20 грн. з ПДВ за п. м., яка не відповідала реальній вартості її придбання у виробника (7 896,517 грн. за п. м.) та вартості, передбаченій у первинному проекті будівництва (12 267,81 грн. за п. м). 
		У свою чергу, посадові особи підконтрольного ОСОБА_9 ПП «Ремерцентр», придбавши трубу та комплектуючі безпосередньо у виробника із залученням ТОВ «ПКФ «Коно», внесли завідомо недостовірні відомості щодо витрат на придбання труби за завищеною ціною в документи первинного бухгалтерського обліку, шляхом відображення їх придбання у фіктивних підприємств ТОВ «Рем-Промстрой Індустрія» та ТОВ «Експортно-імпортна компанія «Верес».
		Так, загальна вартість витрат на придбання поліетиленових труб діаметром 2000 мм довжиною 4307 м з комплектуючими згідно актів виконаних робіт форми № КБ-2в складає 222 511 332,40грн. Водночас, загальна вартість реальних витрат на її придбання,включаючи витрати на транспортування, страхування, зберігання, розмитнення склала 53 087 997,63 грн.
		З огляду на вищезазначене, загальна сума завищення вартості труб поліетиленових діаметром 2000 мм довжиною 4307 м з комплектуючими складає169 423 334,77 грн., а загальна сума збитків (по оплаченим актам) складає 82 280 516,87 грн.
		Таким чином, у період з грудня 2010 року по кінець 2012 року шляхом завищення вартості труби організована ОСОБА_9 група заволоділа грошовими коштами державного бюджету у сумі 82 280 516,87грн.
		Схема № 2  заволодіння бюджетними грошовими коштами шляхом завищення вартості робіт з будівництва глибоководного випуску.
		За цією схемою ОСОБА_9 забезпечено укладання підконтрольним йому ПП «Ремерцентр» договору субпідряду з підконтрольним йому ж ПП «Інно-Трейдінг» та подальше складання їх службовими особами документів первинного бухгалтерського обліку, що містять відомості про завищену ціну робіт. 
		У той же час ОСОБА_9 організовано укладення ПП «Інно-Трейдінг» договору субпідряду з дійсними виконавцями робіт - ТОВ «МьобіусКонстракшнЮкрейн» і ТОВ «ПКФ «Коно» за реальною вартістю виконання робіт. 
		При цьому, посадові особи ООДА, будучи достовірно обізнаними щодо реальних виконавців робіт, маючи обов`язок перевірити витрати генпідрядника на виконання будівельних робіт шляхом залучення субпідрядних організацій, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_9 , погодили договірні ціни та підписали акти приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в, що містили завідомо недостовірні відомості про вартість таких робіт.
		Так, не враховуючи вартість робіт із засипки підводного котловану піском та щебнем, ПП «Ремерцентр» згідно актів приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в за липень 2011 року, за листопад 2011 року, № 2 за грудень 2011 року, № 3 за грудень 2011 року та № 4 за грудень 2011 року отримало від замовника в якості оплати за виконані роботи 214 931 123,18грн. 
		При цьому, враховуючи, що усі роботи фактично виконувались ТОВ «МьобіусКонстракшнЮкрейн», вартість яких склала 71 549 304,06 грн., та ТОВ «ПКФ «Коно», вартість яких склала 369 840,00 грн., ПП «Ремерцентр» у зв`язку із завищенням вартості робіт незаконно отримано 143 011 979,12грн.
		Таким чином, у період з липня 2011 року по кінець 2012 року організована ОСОБА_9 група заволоділа бюджетними грошовими коштами шляхом завищення вартості робіт у загальній сумі143 011 979,12грн.
		Схема № 3  заволодіння бюджетними грошовими коштами шляхом завищення об`ємів робіт із засипки підводного котловану піском та щебнем.
		За цією схемою посадові особи ПП «Ремерцентр» відобразили у документах первинно-бухгалтерського обліку виконання робіт, пов`язаних із засипкою підводної траншеї піском та щебнем, які фактично не виконувались. 
		У свою чергу посадові особи ГУКБ ООДА, ГУРІЕ ООДАі працівники підконтрольного ОСОБА_9 ПП «Будрембізнес», які були відповідальні за здійснення технічного нагляду по цьому об`єкту, підписали акти приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в, що містили завідомо недостовірні відомості щодо виконання цих робіт.
		Так, згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 3619/24 від 31.03.2017 вартість робіт по засипці підводного котловану піском та щебнем, відображених в актах приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в, завищена у прямих витратах на 68 555 591 грн., з яких по оплачених актах № 3 за грудень 2011 року у розмірі 7 817 376,00 грн. та № 6 за жовтень 2012 року  в розмірі 11 047 575,00 грн. 
		Таким чином, усього у період з листопада 2011 року по кінець 2012 року організована ОСОБА_9 група заволоділа грошовими коштами шляхом завищення об`ємів робіт у сумі 18 864 061,00 грн.
		Схема № 4  замах на заволодіння бюджетними грошовими коштами шляхом складання підроблених документів щодо вартості використаних у будівництві глибоководного випуску матеріалів, об`єму та вартості виконаних будівельних робіт та надання їх для оплати замовником.
		За цією схемою службові особи ПП «Ремерцентр» відобразили у документах первинно-бухгалтерського обліку понесені витрати за завищеними цінами на придбання труби і комплектуючих до неї та виконання будівельних робіт, а також виконання робіт, пов`язаних із засипкою підводної траншеї піском та щебнем, які фактично не виконувались, а службові особи ГУКБ ООДА, відповідальні за здійснення технічного нагляду по цьому об`єкту, в свою чергу, підписали акти приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в, чим підтвердити придбання труб та комплектуючих до неї та виконання цих робіт за завищеною вартістю. 
		Таким чином, організована ОСОБА_9 злочинна група безпідставно створила кредиторську заборгованість ГУКБ ООДА та ГУРІЕ ООДА перед ПП «Ремерцентр» на загальну суму 177 411 423,87 грн., однак не змогла довести свої протиправні дії до кінця через відсутність відповідного фінансування, чим вчинила замах на заволодіння бюджетними коштами, шляхом зловживання службовим становищем в особливо великому розмірі.
		Вказана кредиторська заборгованість виникла у результаті підписання наступних актів приймання виконаних робіт форми № КБ-2в: акту за грудень 2011 року на суму 93 810 127,78 грн.; акту № 4 за грудень 2011 року на суму 8 601 135,07 грн.; акту № 5 за грудень 2011 року на суму 75 000 161,02 грн.
		У зв`язку з несплатою грошових коштів на підставі вказаних актів приймання виконаних робіт, що містили завідомо недостовірні відомості, посадові особи ПП «Ремерцентр» подали позови до господарських судів, за результатами розгляду яких прийняті рішення про стягнення з ГУКБ ООДА і ГУРІЕ ООДА грошових коштів, враховуючи пеню, штраф та інфляційні витрати, які не сплачені через відсутність відповідного фінансування.
		У подальшому грошові кошти, отримані внаслідок вчинення злочинів, були легалізовані шляхом їх переведення у готівку через фіктивні суб`єкти господарської діяльності, погашення кредитів ПП «КФ «Будінвестгрупп», а також використано під час здійснення господарської діяльності, що не пов`язана із будівництвом вищевказаного об`єкту будівництва, посадовими особами підконтрольних ОСОБА_9 ПП «КФ «Будівнестгрупп», ПП «Строй-Сістем», ТОВ «Реставратор-1946», ПП «Будрембізнес», ТОВ «Одеські реставраційні майстерні», ТОВ «Арт Проект-2010», ТОВ «Компас Проект», ПП «Грандстиль», ТОВ «Гранд Отель», ТОВ «Інкор-Девелоп», ПП «Інно-Трейдінг», що входять у так званий холдинг «Інкор-групп».
		Всього у період з грудня 2010 року по кінець 2012 року ОСОБА_9 , діючи у складі організованої групи та за попередньою змовою зі службовими особами Одеської обласної держаної адміністрації та підконтрольних йому підприємств, організував незаконне заволодіння бюджетними грошовими коштами у розмірі244 156 557,00 грн.,та здійснення замаху на заволодіння грошовими коштами у розмірі177 411 423,87 грн.
		У подальшому, у період з грудня 2010 року по березень 2013 року ОСОБА_9 організовано легалізацію грошових коштів у загальній сумі 216 541 039,52 грн., отриманих у результаті заволодіння бюджетними коштами, шляхом вчинення фінансових операцій з ними.
		При цьому роль ОСОБА_9 у реалізації розробленої злочинної схеми полягала у наступних активних діях: залучення безпосередніх виконавців злочинних дій з числа службових осіб підконтрольних підприємств та контроль за ходом їх виконання; забезпечення підробки проекту будівництва для обґрунтування завідомо завищеної вартості робіт; забезпечення укладання посадовими особами ООДА договору підряду та додаткових угод до нього з підконтрольним йому підприємством без проведення тендерної процедури та погодження договірної ціни до цих угод за завищеними цінами без їх перевірки на підставі завчасно підробленого проекту; забезпечення прийняття працівниками ООДА виконаних робіт без проведення технічного і авторського нагляду; підшукання та залучення до виконання будівельних робіт реальних їх виконавців (субпідрядних організацій); підшукання виробника та забезпечення поставки труб діаметром 2000 мм на територію України, необхідних для спорудження об`єкту будівництва, за ринковою ціною; забезпечення укладання посадовими особами ООДА з підконтрольним ПП «Будрембізнес» договору на здійснення технічного нагляду під час будівництва об`єкту; використання свого суспільного становища та авторитету з метою створення враження щодо законності вчинених ним та організованою ним групою протиправних дій.
		Отже, з матеріалів, доданих до клопотання вбачається, що ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.1 ст.366, ч.3 ст.27 ч.2 ст.358, ч.5 ст.191, ч.3 ст.28 ч.1 ст.366, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.3 ст.28 ч.4 ст.358, ч.3 ст.209, ч.2 ст.15 ч.5 ст.191 КК України.
		На підтвердження причетності ОСОБА_9 до вчинення вказаних кримінальних правопорушень, слідчим надано копії наступних документів, які були досліджені в судовому засіданні, а саме копії: експертного висновку № 327-04 від 07.04.2009; експертного висновку № 328-04 від 07.04.2009; експертного висновку № 329-04 від 07.04.2009; експертного висновку № 330-04 від 07.04.2009; експертного висновку № 331-04 від 07.04.2009; експертного висновку № 332-04 від 07.04.2009;договору купівлі-продажу від 29.03.2010; статуту ПП «Ремерцентр»; рішення ПП «Ремерцентр» від 02.08.2010; рішення ПП «Ремерцентр» від 02.12.2011; листа ОМР до ООДА; протоколу № 1/14; запрошення № 14-з; протоколу № 2/14; повідомлення 14-п; звіту від 26.07.2010; договору підряду № 26 від 26.07.2010; договірної ціни від 16.07.2010; календарного графіку виконання робіт; договору № 48/внв про відступлення права вимоги; Розпорядження КМУ № 2255 від 15.12.2010; доповідної записки; довідки про вартість виконаних будівельних робіт; акту приймання виконаних будівельних робіт; довідки про вартість виконаних будівельних робіт; акту приймання виконаних будівельних робіт; акту приймання виконаних будівельних робіт; акту приймання виконаних будівельних робіт; акту приймання виконаних будівельних робіт; довідки про вартість виконаних будівельних робіт; підсумкової відомості; договору поставки № Т -01; акту купівлі-продажу; реєстру документів; договору поставки № Т-02; платіжних доручень; митної декларації; рахунку від 21.03.11; митної декларації; рахунку від 30.05.11; договору поставки № 23/10; специфікації; доповнення № 1 до договору поставки; доповнення № 2 до договору поставки; договору комісії від 29.12.2010; додатку № 1 до договору комісії; додатку № 2 до договору комісії договору підряду від 16.02.2011; реєстру платіжних доручень; договору субпідряду № 05-11 з додатками; протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_17 ; протоколу допиту свідка ОСОБА_18 ; протоколу допиту свідка ОСОБА_19 ; рахунку № 100110-01 від 27.08.2010; протоколу допиту свідка ОСОБА_20 ; протоколу допиту свідка ОСОБА_21 ; протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_22 ; протоколу допиту свідка ОСОБА_22 ; протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_23 ; протоколу додаткового допиту підозрюваного ОСОБА_23 ; протоколу допиту свідка ОСОБА_24 ; протоколу допиту свідка ОСОБА_25 ; протоколу допиту свідка ОСОБА_26 ; протоколу допиту свідка ОСОБА_27 ; протоколу допиту свідка ОСОБА_28 ; протоколу додаткового допиту свідка ОСОБА_28 ; протоколу допиту свідка ОСОБА_29 ; протоколу додаткового допиту свідка ОСОБА_29 ; протоколу допиту свідка ОСОБА_30 ; протоколу допиту свідка ОСОБА_31 ; протоколу допиту свідка ОСОБА_32 ; протоколу допиту свідка ОСОБА_33 ; протоколу допиту свідка ОСОБА_34 ; протоколу допиту свідка ОСОБА_35 ; договору англійською мовою; протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_36 ; доручення в порядку ст. 40 КПК України; відповідь УЗЕ на доручення; протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_37 ; протоколу допиту свідка ОСОБА_38 ; протокол огляду предметів із додатками; протокол допиту свідка ОСОБА_39 ; протокол допиту свідка ОСОБА_40 ; протоколу огляду Інтернет-ресурсу «YouTube» від 15.03.2017 року; протоколу огляду Інтернет-ресурсу «YouTube» від 25.10.2017 року; протоколу огляду Інтернет-ресурсу «YouTube» від 25.10.2017 року; протоколу огляду Інтернет-ресурсу «YouTube» від 25.10.2017 року; протоколу огляду Інтернет-ресурсу «YouTube» від 25.10.2017 року; протоколу огляду Інтернет-ресурсу «YouTube» від 25.10.2017 року; протоколу огляду Інтернет-ресурсу «YouTube» від 25.10.2017 року; технічного звіту від 23.12.2016; акту Держфінінспекції № 06-19/99 від 24.09.2012; акту Держфінінспекції № 06-76/65 від 20.12.2013; аналітичного дослідження ДФС № 389/15-32-1602/33215803 від 20.06.2017; дублікату Наказу Господарського суду м. Києва від 30.04.2015, справа 910/19256/14; Наказу Господарського суду м. Києва від 30.06.2015, справа 910/19328/14; Наказу Господарського суду м. Києва від 07.12.2015, справа 910/25403/15; Наказу Господарського суду м. Києва від 30.06.2015, справа 910/20575/14; протокол огляду предметів; ухвали Херсонського міського суді Херсонської області від 08.08.2017 року; повісток про виклик ОСОБА_9 ; відповіді на запит від 08.08.2017 року; протоколу огляду предметів від 12.11.2021 року; висновку товарознавчої експертизи № 5966/26 від 24.01.2017 року; висновку будівельно-технічної експертизи № 3619/24 від 31.03.2017 року; висновку експертів (економічна експертиза) № 19/13-2/105- СЕ/17 від 02.10.2017; висновку експертів (економічна експертиза) № 34Е від 08.06.2018 року; висновку експертів (економічна експертиза) №127 Е від 12.06.2018року.
		Згідно з доводами, викладеними у клопотанні та документами наданими на підтвердження цих доводів, слідчий суддя погоджується з твердженнями сторони обвинувачення про наявність обґрунтованих підстав вважати про причетність ОСОБА_9 до вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень, що підтверджується сукупністю зібраних доказів.
		Щодо доводівсторони захиступро визнаннядоказів недопустимимита недостовірнимислідчий суддязазначає,що слідчийсуддя настадії досудовогорозслідування длявирішення питання,зокрема,щодо обґрунтованостіпідозри невправі вирішуватиті питання,які повиненвирішувати судпри розглядікримінального провадженняпо суті,тобто невправі оцінюватидокази зточки зоруїх достатностіі допустимостідля встановленнявини особи/осібу вчиненнікримінального правопорушеннячи їївідсутності,а лишезобов`язанийна підставірозумної оцінкисукупності отриманихдоказів визначити,що причетністьтієї чиіншої особи/осібдо вчиненнякримінального правопорушенняє вірогідноюта достатньою. 
		Таким чином на даному етапі досудового розслідування надані стороною обвинувачення докази є достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_9 в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.1 ст.366, ч.3 ст.27 ч.2 ст.358, ч.5 ст.191, ч.3 ст.28 ч.1 ст.366, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.3 ст.28 ч.4 ст.358, ч.3 ст.209, ч.2 ст.15 ч.5 ст.191 КК України. При цьому, відповідно до статей 89, 94 КПК України та Глави 28 КПК України питання про встановлення наявності вини ОСОБА_9 , відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими відповідно до ст.87 КПК України, не досліджуючи всі наявні в матеріалах кримінального провадження докази у їх сукупності, на даній стадії кримінального провадження в ході досудового розслідування не встановлено.
		За таких обставин слідчий суддя вважає, що ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.1 ст.366, ч.3 ст.27 ч.2 ст.358, ч.5 ст.191, ч.3 ст.28 ч.1 ст.366, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.3 ст.28 ч.4 ст.358, ч.3 ст.209, ч.2 ст.15 ч.5 ст.191 КК України, з яких зокрема ч.5 ст.191, ч.3 ст.209 КК України, відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких.
		 
		Щодо ризиків кримінального провадження.
		Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрювана однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
		Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися, а обов`язки, про покладення (продовження) яких клопоче прокурор у разі обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, - бути у взаємозв`язку з ними. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження слідчий суддя застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, слідчий суддя має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
		На переконання сторони обвинувачення, в цьому провадженні існують ризики, що підозрюваний може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків та співучасників інкримінованих злочинів; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
		Ризик переховування слідчий суддя оцінює в світлі обставин цього кримінального провадження,особистості підозрюваного, його майнового стану, а також соціальних зв`язків.
		Так, інкриміновані підозрюваному кримінальні правопорушення, зокрема передбачені ч.5 ст.191, ч.3 ст.209 КК України, є особливо тяжкими злочинами, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
		В судовому засіданні встановлено, що підозрюваний ОСОБА_41 є громадянином України та має місце проживання в м.Одесі, однак в той же час має громадянство Республіки Болгарії, а тому у будь-який час може постійно перебувати і в цій країні, має дозвіл на постійне проживання в ОАЕ де, відповідно до наданого стороною захисту договору, з 16.02.2021 року винаймає житло строком до 15.02.2022 року, відповідно до інформації щодо отриманих доходів, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційних карток транспортних засобів, має значні фінансові статки, має у своєму розпорядженні паспорти громадянина України для виїзду за кордон: НОМЕР_1  дата видачі 16.05.2016 року, дійсний до 16.05.2026 року; НОМЕР_2  дата видачі 27.02.2020 року, дійсний до 27.02.2030 року; НОМЕР_3  дата видачі 13.01.2014 року дійсний до 13.01.2024 року (згідно наданих стороною захисту матеріалів), що підвищує ймовірність ризику переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду та у сукупності між собою та з іншими обставинами цього кримінального провадження дають підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду на даному етапі кримінального провадження.
		Ризик незаконного впливу на свідків також є досить обґрунтованим з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні. Так, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
		Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ймовірного впливу на них - це об`єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.
		Що стосується ризиків того, що підозрюваний перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином, або продовжить кримінальне правопорушення, то такі ризики не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання.
		Одночасно з цим, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків встановлених у судовому засіданні, слідчий суддя повинен оцінити в сукупності всі обставини кримінального провадження, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного (ст.178 КПК України).
		Враховуючинаведені правові норми та в результаті дослідження матеріалів провадження за клопотанням слідчого, зважаючи на те, що  ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.1 ст.366, ч.3 ст.27 ч.2 ст.358, ч.5 ст.191, ч.3 ст.28 ч.1 ст.366, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.3 ст.28 ч.4 ст.358, ч.3 ст.209, ч.2 ст.15 ч.5 ст.191 КК України,та наявність відповідно оформленої постанови слідчого про оголошення підозрюваного у міжнародний розшук, слідчий суддя вважає доведеним факт оголошення підозрюваного ОСОБА_9 в міжнародний розшук, що в сукупності з наявними ризиками, передбаченими п.1, п.3 ч.1 ст.177 КПК України, являється підставою для обрання відносно підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за його відсутністю в порядку ч.6 ст.193 КПК України.
		При цьому слідчий суддя враховує, виходячи із досліджених матеріалів, що вік та стан здоров`я підозрюваного не виключають можливості його тримання під вартою.
		Обставин,які єперешкодою длязастосування запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартою,передбачених ч.2ст.183КПК України, не має.
		Разом з цим, слідчий суддя при постановленні ухвали враховує положення абз.7 ч.4 ст.183 КПК України, де зазначено, що при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
		На підставі викладеного, керуючись ст..ст.132, 176, 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205 КПК України 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.1 ст.366, ч.3 ст.27 ч.2 ст.358, ч.5 ст.191, ч.3 ст.28 ч.1 ст.366, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.3 ст.28 ч.4 ст.358, ч.3 ст.209, ч.2 ст.15 ч.5 ст.191 КК України в рамках кримінального провадження № 42019160000000581 від 16.10.2019 року  задовольнити.
		За відсутності підозрюваного обрати відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий Ізолятор», в порядку ч.6 ст.193 КПК України.
		Після затримання ОСОБА_9 і не пізніше, як через 48 годин з часу його доставки до місяця кримінального провадження доставити ОСОБА_9 до слідчого судді для розгляду питання про застосування обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою або його заміну на більш м`який запобіжний захід.
		Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
		На ухвалу може бути подана апеляційна скарга, протягом п`яти днів з дня її оголошення. 
		Подання апеляційної скарги на ухвалу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
		 
		 
		 
		Слідчий суддя                                            ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...