Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 149/956/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі.
Надіслано для оприлюднення: 05.01.2022. Зареєстровано: 06.01.2022. Забезпечено надання загального доступу: 10.01.2022.
Дата набрання законної сили: 09.03.2022
Номер судового провадження: 1-кп/149/24/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021020210000038

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 149/956/21
		Провадження №1-кп/149/24/22 
		Номер рядка звіту 340 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		05.01.2022                                         м. Хмільник
		Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		за участі секретаря ОСОБА_2 
		сторін кримінального провадження:
		прокурора ОСОБА_3 
		обвинуваченого ОСОБА_4 
		захисника ОСОБА_5 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмільник кримінальне провадження №12021020210000038 від 11.02.2021 року по обвинуваченню
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт. Літин, Вінницької області, не працюючого, освіта середня, одруженого, на утриманні 3 неповнолітніх дітей, проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 369 КК України, 
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_4 маючи мету уникнути відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, 11.02.2021 близько 13:00 год., перебуваючи на вулиці Курортна у м. Хмільник Вінницької області, висловив пропозицію службовим особам - поліцейським СРПП Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про надання неправомірної вигоди в сумі 200 грн за не притягнення його до адміністративної відповідальності.
		Так, інспектор СРПП Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_6 та поліцейський СРПП Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_7 , які згідно з п. 2 примітки до ст. 368 КК України є службовими особами, та посади яких згідно з п. 3 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про Державну службу» відносяться до посад категорії "В", а також які відповідно до графіку чергувань співробітників Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області в складі групи реагування патрульної поліції, на службовому автомобілі марки «ВАЗ 21099» державний номерний знак НОМЕР_1 здійснювали патрулювання у м. Хмільник Вінницької області.
		В ході патрулювання близько 12:30 год. 11.02.2021 цими працівниками поліції зупинено транспортний засіб «Opel Astra» д.н.з. НОМЕР_2 (реєстрація Болгарія) під керуванням ОСОБА_4 , в якого при перевірці документів встановлено відсутність полісу обов`язкового страхування.
		Так, у момент, коли інспектором ОСОБА_6 на підставі ст. 30 Закону України «Про Національну поліцію» складались матеріали про адміністративне правопорушення, ОСОБА_8 , перебуваючи поряд із службовим автомобілем поліції, усвідомлюючи, що працівники поліції є службовими особами, які згідно зі ст. 222 КУпАП уповноважені на розгляд справи про вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП, та накладення стягнення шляхом винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, розуміючи незаконність своїх дій та достовірно знаючи про кримінальну відповідальність за надання неправомірної вигоди службовій особі, запропонував ОСОБА_6 та ОСОБА_7 неправомірну вигоду в розмірі 200 грн, тим самим висловивши пропозицію про надання неправомірної вигоди з метою уникнення відповідальності та невинесення відносно нього постанови за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
		Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, тобто пропозиція службовій особі надати їй неправомірну вигоду за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує та надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади.
		Обвинувачений ОСОБА_4 у суді вину не визнав та пояснив, що взимку 2019-2020 року точної дати і часу не пам`ятає, він керував автомобілем на іноземній реєстрації, забирав з м. Хмільник та віз у напрямку м. Літин свого знайомого ОСОБА_9 , який проходив лікування. Їх зупинили працівники поліції, причину зупинки не пояснили, він пред`явив їм посвідчення водія, техпаспорт та інші документи, серед яких полісу страхування не знайшли, бо він був чорно-білий. Страхова компанія запевняла його, що поліс є в електронній базі даних. Поліцейські склали постанову, яку він у подальшому оскаржив та вона була скасована судом. Поліцейським неправомірну вигоду не пропонував. При ньому готівкових коштів не було, 200-300 грн були на банківській картці.
		Свідок ОСОБА_6 у суді надав показання, відповідно до яких, точної дати не пам`ятає, він як поліцейський СРПП Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області разом з поліцейським СРПП Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_7 , здійснювали патрулювання в м. Хмільник та Хмільницькому районі. Приблизно в обідню пору, на вул. Курортній в м. Хмільник вони на службовому автомобілі, увімкнувши проблискові маячки переслідували автомобіль на іноземній реєстрації, зупинили його, водієві цього автомобіля повідомили причину зупинки. При спілкуванні з водієм була увімкнута бодікамера, водій повідомив, що у нього немає страхового полісу, а тому водій пропонував 200-300 грн, хоча про недопустимість таких дій, а також про кримінальну відповідальність за ці дії водія повідомляли та попереджали. На водія було складено постанову за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Причиною зупинки було те, що автомобіль на іноземній реєстрації, така підстава визначена в п. 10 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію». Відеозапис спілкування з водієм здійснювався відповідно до ст. 40 цього ж Закону. На момент зупинки діючої страховки в роздрукованому вигляді і в додатку «Дія» не було. 
		Свідок ОСОБА_7 в суді надав показання, відповідно до яких він точної дати не пам`ятає, у лютому 2021 року спільно з ОСОБА_6 заступили на чергування та здійснювали патрулювання. У напрямку с. Гута, поблизу кафе «Аист» побачили автомобіль на іноземній реєстрації та за допомогою синіх та червоних маячків зупиняли його, відповідно до п. 10 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію». Для перевірки документів підійшов до водія цього автомобіля - ОСОБА_4 , який пред`явив посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, однак не пред`явив страховий поліс, зазначивши, що його дружина мабуть забула подовжити дію страховки. Оскільки автомобіль на іноземній реєстрації, по базі даних за номером автомобіля вибивало автомобіль ВАЗ в Одеській області, враховуючи це також по застосунку «Дія» не можливо було перевірити наявність страхового полісу. В автомобілі ОСОБА_4 знаходився також пасажир, який спочатку перебував у автомобілі, а потім підійшов до них. Оскільки водій ОСОБА_4 не пред`явив страховий поліс справу за ч. 1 ст. 126 КУпАП щодо нього було розглянуто на місці зупинки і ОСОБА_6 складав відповідну постанову. ОСОБА_4 спочатку пропонував 200 грн і говорив, що «він поїхав далі», декілька раз його попереджали про кримінальну відповідальність за такі дії. Потім ОСОБА_4 сказав, що може дати 300 грн, оскільки більше немає. Після третьої пропозиції ОСОБА_4 , викликав «102». Начальник сектору видає одну бодікамеру на екіпаж, про її отримання поліцейський розписується у відповідному журналі, а після зміни камери повертаються. Справність камери перевіряє технічний відділ. Поліцейський не може самостійно коригувати дату і час встановлені у налаштуванні камери, видаляти відеозаписи, оскільки для вчинення таких дій необхідна спеціальна програма та код доступу, яких він немає. На відеозаписі виставлена дата 2008 рік, що є датою виробництва камери. Боді-камера безперервно знімає відео, однак автоматично ділить його на записи тривалістю по 15 хв. Під час розмови з ОСОБА_4 дійсно передавав бодікамеру іншому поліцейському, щоб забезпечити безперервність спілкування з ОСОБА_4 , оскільки саме ОСОБА_6 продовжував це спілкування, а він зателефонував у чергову частину. Від ОСОБА_4 вигоду не отримували були лише пропозиції. Дата 10.01.2008 року не може бути датою зупинки, оскільки в 2008 році він працював в іншому підрозділі у м. Вінниці, а саме ДСО МВС України, у Хмільницькому РВП працював патрульним з 01.10.2018. Окрім того, у службовому автомобілі працював відеореєстратор «Хіаоmi» на якому була встановлена дійсна дата і час.
		Свідок ОСОБА_9 у суді надав показання про те, що точної дати він не пам`ятає, взимку 2021 року, ОСОБА_4 віз його на автомобілі на іноземній реєстрації. По дорозі їх за допомогою проблискових маячків зупинила поліція, водія ОСОБА_10 попросили пред`явити поліс страхування. ОСОБА_11 пред`явив документи, однак поліцейський сказав, що це європротокол, тобто не ті документи. Оскільки він себе погано почував, то попросив ОСОБА_10 розрахуватися банківською карткою, на якій було 200-300 грн. Спочатку він знаходився в автомобілі, а потім вийшов та чув розмову ОСОБА_10 з працівниками поліції, під час якої ОСОБА_11 про хабар не говорив. ОСОБА_11 хотів розрахуватися на місці зупинки та складення постанови. Постанова складалася біля службового автомобіля, який був від нього на відстані близько 15 метрів, тому всієї розмови не чув. Готівкових коштів у ОСОБА_10 не було, гроші були на банківській картці. 
		Незважаючи на невизнання вини, вина ОСОБА_4 у скоєнні вищевказаного кримінального правопорушення підтверджується наданими стороною обвинувачення доказами, які були оглянуті та досліджені судом, а саме:
		-витягом з ЄРДР № 12021020210000038 від 11.02.2021 про внесення відомостей за ч. 1 ст. 369 КК України про те, що ОСОБА_4 пропонує неправомірну вигоду в розмірі 200 грн працівникам поліції за не притягнення його до адміністративної відповідальності (а.с. 75);
		-протоколом огляду місця події від 11.02.2021, з фототаблицею до нього, відповідно до яких слідчим у присутності понятих проведено огляд відрізку автодороги сполученням м. Хмільник-смт. Літин- с. Нова Ушиця Т-0610 на відстані близько 1 км від м. Хмільник у напрямку смт. Літин по ходу руху огляду, де на узбіччі знаходяться припарковані два автомобілі: перший службовий (поліції) ВАЗ 21099 з номерним знаком НОМЕР_1 ; другий Опель Астра сірого кольору із номерним знаком країни «Болгарія» НОМЕР_2 (а.с. 76-80);
		-посадовими інструкціями (а.с. 82-83, 84-85), посвідченнями (а.с. 87, 88), якими підтверджено, що ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на момент події були працівниками поліції Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області та відповідно графіка (а.с. 86) знаходилися на чергуванні та виконували свої службові обов`язки;
		-протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 24.02.2021, відповідного до якого, на виконання ухвали слідчого судді Хмільницького міськрайонного суду від 24.02.2021 (а.с. 95), слідчим за участі понятих отримано тимчасовий доступ до відеозаписів у кількості 18 файлів загальним об`ємом 8,05 Gb, які було записано на 2 DVD-R диски та ще один відеозапис, відзнятих службовою нагрудною камерою 11.02.2021 (а.с.96-98, 99, 100, 101);
		-відтвореними відеозаписами з двох DVD-R дисків, на яких зафіксовано рух автомобіля Опель, момент зупинки його працівниками поліції та спілкування працівників поліції з ОСОБА_4 , під час якого той декілька раз пропонував працівникам поліції неправомірну вигоду в розмірі 200 грн, незважаючи на попередження працівників поліції про відповідальність за такі дії (а.с.100, 101).
		Оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними та допустимими, приймає їх та приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 підтверджена, а його дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 369 КК України, тобто пропозиція службовій особі надати їй неправомірну вигоду за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує та надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади.
		За змістом п.3 примітки дост. 354 КК України під пропозицією у статтях 354, 368, 368-3 - 370 слід розуміти висловлення працівнику підприємства, установи чи організації, особі, яка надає публічні послуги, або службовій особі наміру про надання неправомірної вигоди.
		Особливістю пропозиції надати неправомірну вигоду, передбаченоїст. 369 КК України, є те, що вона полягає у висловленні службовій особі наміру про надання неправомірної вигоди.
		Верховний Суд у постанові від 20.05.2020 № 753/21723/16-к вказав, що злочин, передбачений ч.1 ст. 369 КК Україниє закінченим з моменту, коли винний запропонував чи пообіцяв надати неправомірну вигоду службовій особі, а остання усвідомила цю інформацію, або коли службова особа прийняла хоча б частину наданої неправомірної вигоди. 
		Згідно з ч. 6 ст. 368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Як встановлено судом з досліджених доказів, зокрема відеозапису розмови поліцейських з ОСОБА_4 , яка фіксувалася бодікамерою поліцейських, ОСОБА_4 не надавши працівникам поліції діючого страхового полісу, під час спілкування з поліцейськими говорив (диск DVD-R із відеозаписами № 1, запис «0000000_00000020080110052035_0009»): «Мужики, візьміть 200 гривень та ми собі поїхали, ось» (08:28 хв. запису), «Чи я може якійсь документи дам, туди покладу ці 200 грн та собі тихенько погнали…» (09:47 хв. запису), «… то я шо беру документи, даю дивись і від… да?» (10:13 хв. запису). Після того, як працівник поліції повідомив ОСОБА_4 про те, що буде складено протокол ОСОБА_4 зазначив (диск DVD-R із відеозаписами № 1, запис «0000000_00000020080110053536_0010»): «Ну я зроблю страховку, завтра чи сьогодні…» (00:02 хв. запису), «Тож дядьки, є двісті гривень, я вам … 300 максимум» (00:12 хв. запису), «Мужики, ну максимум 300 гривень тільки є, я ж кажу, давайте…» (00:30 хв. запису). Після того, як працівники поліції на питання ОСОБА_4 повідомили, що мінімальний штраф становить 425 грн, ОСОБА_4 зазначив: «Може давайте цей» (00:58 хв. запису), «Ну може не пишіть» (01:02 хв. запису). 
		Як видно зі змісту даної розмови ОСОБА_4 з працівниками поліції, він запропонував надати працівникам поліції грошові кошти 200 грн, просив «не писати…», тобто не притягувати його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, однак працівники поліції відмовилися від отримання зазначеної неправомірної вигоди, неодноразово попередивши та повідомивши ОСОБА_4 про кримінальну відповідальність за вчинення таких дій, а також про фіксування розмови на бодікамеру. 
		Вина ОСОБА_4 у вчиненні даного кримінального правопорушення підтверджується чіткими та послідовними показаннями свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які узгоджуються з переглянутими в судовому засіданні відеозаписами розмови поліцейських з ОСОБА_4 , протоколом огляду місця події від 11.02.2021, фототаблицею до нього. При цьому суд враховує, що ОСОБА_6 , ОСОБА_7 як поліцейські (а.с. 87, 88), 11.02.2021 знаходилися на чергуванні (а.с. 86) та виконували свої службові обов`язки, визначені в посадових інструкціях (а.с. 82-83, 84-85).
		Суд не вбачає підстав для визнання недопустимим доказом відеозаписів з бодікамери, як на тому наполягає сторона захисту, зазначаючи, що поліцейськими порушено розділ ІІ п. 3, п. 5 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, яка затверджена наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018 року та зареєстрована у Міністерстві юстиції України № 28/32999 від 11.01.2019 (надалі  Інструкція №1026), оскільки наданий суду запис здійснено 10.01.2008 року, а не 11.02.2021, включення відеореєстратора відбулося не з початку виконання службових обов`язків поліцейськими, а також відсутні дані про те, що поліцейські отримали та здали під підпис у відповідному журналі вказаний відеореєстратор та карти пам`яті, отже походження даних відеозаписів є незаконним. 
		За змістом п. 1 ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про Національну поліцію», в редакції чинній на 11.02.2021, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою , попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб.
		Оцінюючи вищевказанідоводи сторонизахисту,а такожперевіряючи допустимістьдоказів відеозаписівз бодікамериполіцейського,суд приймаєдо увагизасвідчену копіюжурналу обліку,видачі,повернення портативноговідеореєстратора такарт пам`ятікопіювання цифровоїінформації №116від 13.01.2021,відповідно доякого підп/п№ 59є записпро отримання11.02.2021під підписта здачу12.02.2021поліцейським ОСОБА_7 вищевказаного обладнання,а саменагрудної бодікамери інвентарнийномер 101482464.Вказаний доказузгоджується зпоказаннями свідка ОСОБА_7 ,який повідомив,що уначальника отримавбодікамеру.Вказаний свідокпідтвердив,що виставленана бодікамерідата тачас невідповідала дійсній,а дійснадата булазафіксована навідеореєстраторі,що працювавта знаходивсяу службовомуавтомобілі.Також свідокзазначив,що вінсамостійно неможе змінюватидату,час,що визначеніна бодікамері.Такі поясненнясвідка приймаютьсядо увагиі вонивідповідають п.1розділу VIIІнструкції №1026,за якимпід часвиконання своїхповноважень поліцейськимзабороняються,зокрема самовільневидалення відеозаписівз носіїв відеозапису,заміна цихносіїв,зміна їхсистемної датита часу; примусовевиключення відеореєстраторів,у томучислі навимогу сторонніхосіб; перешкоджанняздійсненню фото-і кінозйомки,відеозапису; використанняносіїв відеозаписуу випадках,не пов`язанихіз здійсненнямними повноваженьполіції; копіювання,передання інформаціїз відповіднихносіїв стороннімособам. Поліцейський забезпечує належне виконання вимог цієї Інструкції.
		Отже,хоча поліцейськийвідповідно доп.5розділу ІІІнструкції №1026 у процесі включення портативного відеореєстратора переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу, однак відповідно до п. 1 розділу VII цієї ж Інструкції він не може самостійно налаштувати дату та час, як і не може використовувати носії відеозапису у випадках, не пов`язаних із здійсненням ним своїх повноважень. У свою чергу недотримання поліцейським п. 5 розділу ІІ Інструкції № 1026 в частині включення портативного відеореєстратора не з моменту початку виконання службових обов`язків, а після зупинки автомобіля ОСОБА_4 не свідчить про неналежність чи недопустимість відеозаписів як доказів, не є істотним порушенням, оскільки хід спілкування поліцейських з ОСОБА_4 зафіксовано. 
		При цьому п. 1 розділу ІІ Інструкції № 1026 визначено, що наказом керівникаоргану,підрозділу поліціїпризначається відповідальнаособа зчисла працівниківоргану,підрозділу поліції,на якупокладається відповідальність,зокрема,за зміну дати та часу на портативних відеореєстраторах.
		Показання свідка ОСОБА_7 про те, що дійсна дата були виставлена на відеореєстраторі, що працював та знаходився у службовому автомобілі, підтверджується записами на DVD-R диску № 2 (а.с. 101), що є додатком до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 24.02.2021. На цьому відео виставлено дату «11.02.2021» час з «12:47». Також свідок ОСОБА_7 зазначив, що передавав бодікамеру своєму колезі, коли телефонував у чергову частину. Витягом з ЄРДР підтверджено, що 11.02.2021 біля 13:00 год. по спецлінії «102» до ч/ч Хмільницького РВП надійшло повідомлення про те, що ОСОБА_11 пропонує неправомірну вигоду працівникам поліції в розмірі 200 грн. Цього ж дня слідчим СВ Хмільницького РВП ГУПН у Вінницькій області ОСОБА_12 в період часу з 14:00 до 14:40 год. проведено огляд місця події, про що складено протокол від 11.02.2021 (а.с. 76-80). Вищевказані докази у своїй сукупності спростовують доводи сторони захисту про те, що подія мала місце не 11.02.2021 року. 
		При цьому суд визнає недопустимим доказом та не приймає до уваги протокол огляду від 21.02.2021, відповідно до якого слідчим було оглянуто оптичний диск DVD-R, наданий Хмільницьким РВП. У протоколі зазначено, що диск має вміст 8 відеофайлів, кожен з яких починається нумерацією 0000000_00000020080110052035_(далі за порядковим номером), проте вказана нумерація не відповідає нумерації, що зазначена на DVD-R диску № 1, який є додатком до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 24.02.2021, отриманих на виконання ухвали слідчого судді від 24.02.2021 (а.с. 95, 96-98, 99, 100), де з такою нумерацією починається лише перший відеозапис, подальші записи мають різну нумерацію. Також у протоколі огляду від 21.02.2021 зазначено, що до протоколу додається диск, який суду не надано, отже і не досліджено. 
		У свою чергу доступ до відеозаписів з бодікамери були отримані слідчим з дотриманням ст. ст. 159-165 КПК України, зокрема на підставі ухвали слідчого судді від 24.02.2021, про що в присутності понятих складено відповідний протокол від 24.02.2021, до якого надано додатки  опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, а також два DVD-R диски з відеозаписами. При цьому КПК України не передбачено засвідчення відеозаписів цифровим підписом, як на тому наполягає сторона захисту.
		Показаннями свідка ОСОБА_9 також підтверджено, що подія мала місце взимку 2021 року. Проте, цей свідок зазначив, що не був постійно присутній під час розмови ОСОБА_4 з поліцейськими. Доводи свідка ОСОБА_9 проте, що ОСОБА_4 не пропонував поліцейським неправомірну вигоду суд оцінює критично, оскільки вони спростовуються змістом розмов ОСОБА_4 з поліцейськими, що зафіксований на бодікамеру та досліджені судом. 
		За встановлених обставин, суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_4 який вину не визнав, заперечив те, що пропонував працівникам поліції неправомірну вигоду, зазначивши, що мав намір розрахуватися карткою за штраф на місці складення постанови. Такі твердження спростовуються змістом його розмови з поліцейськими, які повідомили, що мінімальний штраф становить 425 грн, в той час як ОСОБА_4 висловлював намір передати поліцейським 200-300 грн. Невизнання вини обвинуваченим суд розцінює як спосіб захисту та намагання уникнення кримінальної відповідальності.
		Відповідно до вимогст. 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		При вирішенні питання щодо обрання ОСОБА_4 покарання суд враховує вимоги ст. ст. 65-67 КК України, роз`яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання»приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та слідує принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
		Відповідно до ст. 66 КК України, обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 відсутні.
		Обставини, які згідност. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого відсутні. 
		При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує, що він посередньо характеризується по місцю проживання, на обліку в лікарів нарколога, психіатра не перебуває, раніше не судимий, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, не працює.
		Відповідно до ч. 2ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
		Враховуючи викладене, приймаючи до уваги обставини справи, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , висновки органу пробації викладені в досудовій доповіді, відповідно до яких ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства оцінено як середні, виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить небезпеки для суспільства, а тому суд вважає, що виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства і йому слід призначити покарання за ч. 1ст.369 КК України- у межах санкції вказаної статті у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Питання щодо процесуальних витрат слід вирішити у відповідності до вимог ст. 124 КПК України.
		Питання щодо речових доказів слід вирішити в порядку визначеномуст. 100 КПК України.
		Запобіжний захід не обирався.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст.373, 374 КПК України, суд,
		 
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 369 КК Україниі призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн.
		Роз`яснити засудженому ОСОБА_4 , що згідно з п. п. 7, 9 Порядку виконання уповноваженими органами з питань пробації судових рішень про призначення покарання у виді штрафу, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №1301/5 від 27.04.2018, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.05.2018 за №544/31996, засуджений зобов`язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання судовим рішенням законної сили і повідомити про це орган пробації шляхом пред`явлення документа про сплату штрафу. Якщо засуджений не з`явився до органу пробації та не підтвердив сплату штрафу шляхом пред`явлення документа після закінчення місячного строку від набрання судовим рішенням законної сили, орган пробації надсилає подання до суду, який виніс судове рішення, для вирішення питання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу або заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону.
		Вирок суду може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Хмільницький міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
		Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		Суддя                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...