Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 646/7951/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та кримінальні правопорушення проти журналістів; Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу.
Надіслано для оприлюднення: 05.01.2022. Зареєстровано: 06.01.2022. Забезпечено надання загального доступу: 10.01.2022.
Дата набрання законної сили: 07.02.2022
Номер судового провадження: 1-кп/646/32/2022
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021221140000658

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                    
		Справа № 646/7951/21 
		№ провадження 1-кп/646/32/2022 
		 
		В И Р О К 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		05.01.2022                                  м.Харків     
		 
		Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:
		головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		за участю сторін кримінального провадження: 
		прокурора  ОСОБА_2 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_3 ,
		секретар судового засідання  ОСОБА_4 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м.Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021221140000658 від 19.09.2021 за обвинуваченням
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, учасника бойових дій, розлученого, який має цивільну дружину та малолітню дитину, 2020 року народження, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст.89 КК України раніше не судимий,
		у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.345 КК України,
		УСТАНОВИВ:
		18 вересня 2021 року о 20 годині 00 хвилин ОСОБА_5 , займаючи посаду командиру взводу №2 роти №2 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції відповідно до наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №1093 о/с від 22 листопада 2018 року разом з інспектором взводу №2 роти №2 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції капітаном поліції ОСОБА_6 приступили до чергування в складі екіпажу №2201 на службовому автомобілі «Toyota Prius» у зоні оперативного чергування по території Слобідського та Основ`янського районах м. Харкова.
		Того ж дня, близько 23 години 47 хвилин ОСОБА_5 разом з інспектором ОСОБА_6 , маючи при собі вогнепальну зброю, будучи одягнені у форменому одязі із знаками відрізнення та нагрудними спеціальними жетонами, виконуючи свої обов`язки, покладені на них Законом України «Про національну поліцію» та посадовими інструкціями поліцейського, перебували у салоні службового автомобіля «Toyota Prius» за адресою: АДРЕСА_3 , де відпрацьовували виклик. У цей час поруч із службовим автомобілем перебували дві невстановлені особи чоловічої статі, які самостійно відчиняли двері службового автомобіля та глузували з поліцейських, у зв`язку з чим ОСОБА_5 разом із ОСОБА_6 вийшов зі службового автомобіля. Саме в цей час до службового автомобіля підійшов ОСОБА_3 і також намагався відчинити двері службового автомобіля та перешкодити діяльності працівників поліції. На законну вимогу ОСОБА_5 та ОСОБА_7 відійти від службового автомобіля ОСОБА_3 не відреагував та усвідомлюючи, що ОСОБА_5 є працівником правоохоронного органу та виконує службові обов`язки, перебуває у форменому одязі зі знаками розрізнення, на ґрунті раптово виниклої неприязні, реалізуючи раптово виниклий умисел, направлений на умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу тілесних ушкоджень, у зв`язку з виконанням останнім покладених на нього службових обов`язків, нехтуючи законними вимогами поліцейського відійти від службового автомобіля, демонструючи свою зневагу до працівників правоохоронних органів, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, зненацька наніс поліцейському ОСОБА_5 один удар правою рукою, стисненою у кулак, в область обличчя останнього, від якого він втратив рівновагу та впав на землю. 
		У результаті протиправних дій ОСОБА_3 працівнику поліції ОСОБА_5 відповідно до висновку судово-медичної експертизи спричинено тілесні ушкодження , а саме: синці в правій виличній ділянці, в ділянці лівого колінного суглобу та ліктьового суглобу, забита рана тлі синця на слизовій нижньої губи, що викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше шести днів, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.
		Дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.2 ст.345 КК України як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.
		На підставі ст. 325 КПК України за погодженням із учасниками судового провадження судовий розгляд проведено за відсутності потерпілого, який надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у пред`явленому йому обвинуваченні визнав повністю, погодився з кваліфікацією вчиненого ним діяння та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, щиро розкаявся у скоєному.
		Показання обвинуваченого ОСОБА_3 є послідовними, логічними, не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
		Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, його показання відповідають суті обвинувачення, суд за згодою обвинуваченого та інших учасників кримінального провадження, які вважають підтвердженими наявними в матеріалах кримінального провадження доказами фактичні обставини скоєного: дату, час, місце, спосіб скоєння кримінального правопорушення, а також форму вини і спрямованість умислу, мотив кримінального правопорушення, його наслідки, обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого, визнає їх доказаними в судовому засіданні і вважає за можливе не досліджувати у повному обсязі докази стосовно цих фактичних обставин кримінального правопорушення відповідно до положень ч. 3 ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинувачуваного, дослідженням матеріалів експертиз, речових доказів та вивченням даних, які характеризують особу обвинуваченого, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі.
		Перед встановленням такого порядку дослідження доказів судом було з`ясовано, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а процесуальні наслідки встановлення такого порядку дослідження доказів у частині обмеження права апеляційного оскарження вказаних обставин їм роз`яснені та зрозумілі. У суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін.
		Сукупність наведених і оцінених судом доказів переконує суд у тому, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 2 ст. 345 КК України, тобто умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.
		Вивченням даних про особу ОСОБА_3 встановлено, що він в силу ст.89 КК України раніше не судимий, перебуває у цивільному шлюбі, має малолітню дитину, 2020 року народження, офіційно не працевлаштований, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває.
		Обставиною,яка пом`якшуєпокарання обвинуваченоговідповідно дост.66КК України,суд визнаєйого щирекаяття, яке виражається у визнанні винуватості в обсязі обвинувачення.
		Відповідно до ст. 67 КК України обставини, що обтяжують його покарання, відсутні.
		Відповідно до вимог ч. 2 ст.65КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч. 2 ст.50КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
		Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		При визначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст.12 КК України відноситься до нетяжкого злочину, той факт, що потерпілий матеріальних претензій до обвинуваченого не має, наявність пом`якшуючої та відсутність обставин, що обтяжують покарання, обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, його вік та стан здоров`я, репутацію.
		Суд, з урахуванням вищезазначених обставин, визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинувачуваного і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень призначити йому основне покарання у виді обмеження волі у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини Кримінального кодексу України, за якою він обвинувачується і яка передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення.
		Зважаючи на те, що обвинувачений щиро розкаявся у скоєному, тяжких наслідків від злочинних дій обвинуваченого не настало, позицію сторони обвинувачення, яка просила застосувати відносно обвинуваченого положення ст. 75 КК України і звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням, а також положення диспозитивності кримінального судочинства, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбуття призначеного йому покарання, однак в умовах здійснення контролю за його поведінкою в період строку звільнення від покарання з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
		Суд вважає вищезазначені обставини дійсно можуть бути підставою для застосування інституту звільнення від покарання з випробуванням, бо ще не втрачена можливість соціальної реабілітації та виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, що також підтверджується його критичним ставленням до нього, усвідомлення своєї провини і засудження своєї протиправної поведінки, яка свідчить про дійсне прагнення стати на шлях виправлення і перевиховання.
		Крім того, на думку суду, призначена міра покарання надасть можливість обвинуваченому сформувати у своїй свідомості уявлення про неминучість настання відповідальності за можливі вчиненні ним протиправні діяння у майбутньому, що буде в свою чергу достатньою превентивною мірою.
		Щодо ОСОБА_3 запобіжний захід не обирався і, зважаючи на характер призначеного покарання, його обрання є недоцільним.
		Цивільний позов не заявлений.
		Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.
		Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
		На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст.349, ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд 
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_3 визнативинуватим увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.2ст.345ККУкраїни, та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді обмеження волі, призначеного за цим вироком, з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.
		На підставі ст.76КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Речові докази - чотири DVD-диска - залишити в матеріалах кримінального провадження.
		Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 349 КПК України, до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Червонозаводський районний суд м. Харкова протягом 30 діб з дня його проголошення, а засудженим - в той же строк з часу отримання копії вироку.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		Суддя                                     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...