Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 175/2618/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Домашнє насильство.
Надіслано для оприлюднення: 12.01.2022. Зареєстровано: 12.01.2022. Забезпечено надання загального доступу: 13.01.2022.
Дата набрання законної сили: 14.02.2022
Номер судового провадження: 1-кп/175/114/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021041440000021

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 175/2618/21 
		Провадження № 1-кп/175/114/21 
		 
		Вирок
		Іменем України
		12 січня 2022 року   
		Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
		головуючого - судді ОСОБА_1 
		при секретареві  ОСОБА_2 
		за участю сторін судового провадження:
		прокурора  ОСОБА_3 
		обвинуваченого  ОСОБА_4 
		потерпілої  ОСОБА_5 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021041440000021 відносно
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с.Дудківка Магдалинівського району Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст.126-1 КК України -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Обвинувачений ОСОБА_4 в період часу з 24.09.2020 року до теперішнього часу перебуваючи за місцем мешкання, діючи умисно, в порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно з якою кожен має празо на повагу до його гідності та ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», безпричинно, систематично вчиняв психологічне насильство цодо своєї колишньої дружини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із якою протягом тривалого часу мешкає разом за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом словесних образ або погроз, залякування, що призвело до психологічних страждань останньої та завдання шкоди її психічному здоров`ю у формі емоційної невпевненості, нездатності захистити себе, втрати повноцінного побуту та відпочинку, заниження самооцінки, а також втрати позитивних емоцій.
		Так, 24.09.2020 року о 13 год. 40 хв., обвинувачений ОСОБА_4 знаходячись за місцем свого мешкання, діючи умисно та безпричинно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, вчинив психологічне насил ьство щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_5 , яке виразилося у словесних образах, погрозах, приниженні та залякуванні, що спричинило емоційну невпевненість останньої та призвело до психологічного страждання, у зв`язку з чим постановою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03.12.2020 року ОСОБА_4 було визнано винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 70,00 грн.
		Крім цього, 28.09.2020 року о 19 год. 50 хв., знаходячись за місцем свого мешкання, діючи умисно та безпричинно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, вчинив домашнє насильство щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_5 , яке виразилося у обмеженні її у доступі до користування спільною власністю, що призвело до психологічного страждання, у зв`язку з чим постановою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24.12.2020 року ОСОБА_4 було визнано винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 170,00 грн.
		Також, цього ж дня, а саме 28.09.2020 року о 23 год. 00 хв. знаходячись за місцем свого мешкання, діючи умисно та безпричинно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, знову вчинив психологічне насильство щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_5 , яке виразилося у словесних образах, погрозах, приниженні та залякуванні, що спричинило емоційну невпевненість останньої та призвело до психологічного страждання, у зв`язку з чим постановою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24.12.2020 року ОСОБА_4 було визнано винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст.173-2 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 170,00 грн.
		Далі, 29.09.2020 року знаходячись за місцем свого мешкання, діючи умисно та безпричинно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, знову вчинив психологічне насильство щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_5 , яке виразилося у словесних образах, погрозах, приниженні та залякуванні, що спричинило емоційну невпевненість останньої та призвело до психологічного страждання та порушив терміновий заборонний припис контактувати з особою, у зв`язку з чим постановою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24.12.2020 року ОСОБА_4 було визнано винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та піддано адміністретивному стягненню у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.
		Крім цього, 30.09.2020 року близько 16 год. 30 хв. знаходячись за місцем свого мешкання, діючи умисно та безпричинно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, вчинив психологічне насильство щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_5 , що виразилося у словесних образах, погрозах, приниженні та залякуванні,    що спричинило емоційну невпевненість останньої та призвело до психолоічного страждання та порушив терміновий заборонний припис контактувати з особою, у зв`язку з чим постановою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24.12.2020 року ОСОБА_4 було визнано винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та піддано адмінистративному стягненню у виді штрафу в розмірі 170,00 грн.
		Також, 24.10.2020 року о 21 год. 00 хв. знаходячись за місцем свого мешкання, діючи умисно та безпричинно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, ОСОБА_4 вчинив економічне насильство щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_5 , яке виразилося у погрозах вимкнення комунальних послуг, що призведе до психологічного страждання, у зв`язку з чим постановою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18.11.2020 року ОСОБА_4 було визнано винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст.173-2 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 70,00 грн.
		При жодному розгляді вищезазначений постанов ОСОБА_4 не був присутнім на судових засіданнях та жодне адміністративне стягнення у вигляді штрафу останнім не було сплачено.
		Далі, 27.04.2021 року відносно гр. ОСОБА_4 було складено адміністративний протокол про вчинення домашнього насильства відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_5 , який продовжив вчиняти домашнє насильство, що виразилось у вчиненні конфлікту в ході якого ОСОБА_4 виражався нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою останній, який направлений до суду для розгляду.
		30.06.2021 року отримано висновок експерта № 3194-21 від 29.06.2021 року у якому зазначено, що внаслідок систематичного вчинення насильства в сім`ї     з боку колишнього чоловіка потерпілої спричинені психологічні страждання, які є суттєвими. Також, експертом зазначено, що психологічні страждання спричинені потерпілій ОСОБА_5 внаслідок вчинення стосовно неї систематичного насильства в сім`ї з боку колишнього її чоловіка могли призвести до емоційної залежності та спричинили погіршення якості життя потерпілої.
		Внаслідок систематичного вчинення насильства у сім`ї з боку колишнього чоловіка ОСОБА_4 до потерпілої ОСОБА_5 у останньої виникли негативні зміни в структурі особистості, індивідуально - психологічних особливостях, емоційно-вольовій сфері, які перешкоджають її активному соціальному функціонуванню.
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винуватим себе визнав у повному обсязі та підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті. Він працює водієм на хлібозаводі, має трьох спільних дітей з ОСОБА_5 , дійсно перебував у шлюбі з нею близько 30 років на даний час розлучені, але проживають у спільному будинку. Він під час сварок застосовував насильство психологічного характеру щодо своєї колишньої дружини. Просив суд суворо не карати, врахувати його щире каяття. Цивільний позов визнав частково, тому як не має значних коштів.
		Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що з обвинуваченим перебували у шлюбі понад 30 років, на теперішній час вони розлучені з 2016 року, причиною розлучення стало те, що її колишній чоловік її бив, вживав алкогольні напої, погрожував і застосовував домашне насильство, її донька була свідком цих сварок і також переживала негативні ємоціїї. Вони на теперішній час проживають у спільному будинку, але відносин у них не має. Щодо призначення покарання просила суд призначити максимально суворе покарання. Цивільний позов підтримала і просила суд його задовольнити.
		Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників процесу визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, дослідженням матеріалів які характеризують особу обвинуваченого.
		При цьому учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції у суду немає, а також сторонам роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		Суд вважає, що наведеними доказами у своїй сукупності у повному обсязі доведена винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 та його умисні дії вірно кваліфіковані органом досудового розслідування, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, які виразились в умисному систематичному вчиненні психологічного та економічного насильства щодо колишнього подружжя, з якою винний перебуває у близьких відносинах, що призводить до психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої особи.
		Згідно з ч.1 і ч. 2 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
		Розглядаючи питання про міру покарання відносно ОСОБА_4 , суд також враховує ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, що він раніше не судимий, який відповідно до ст.12 КК України є нетяжким умисним, те, що вину свою визнав повністю, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, задовільну характеристику за місцем мешкання. 
		З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку про те, що поведінка обвинуваченого ОСОБА_4 свідчить про його схильність до вчинення домашнього насильства, про небажання ставати на шлях виправлення, а тому з метою попередження вчинення ним нових злочинів йому необхідно і доцільно призначити покарання в межах санкції інкримінованої йому статті у виді позбавлення волі за правилами ст.75, 76 КК України на чому в судових дебатах наполягав прокурор, оскільки саме таке покарання буде сприяти його виправленню та попередженню скоєння нових злочинів, а також буде необхідним та достатнім.
		У відповідності до ст.66КК України обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого - є визнання вини. 
		У відповідності до ст.67КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлені. 
		У підготовчому судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 заявила цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 завданої злочином моральної шкоди у розмірі 50 000, 00 грн.
		Так, відповідно до ч.1 ст.1166, ч.1 ст.1177 ЦК України майнова шкода, завдана злочином, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
		Дослідивши надані потерпілою докази на обґрунтування позовів у частині відшкодування моральної шкоди, суд вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
		Згідно ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України.
		Відповідно до вимог ст.10, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
		Відповідно до положень ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Так, згідно з ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав. 
		Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		Позов в частині стягнення моральної шкоди у частковій мірі обґрунтований відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України, оскільки факт спричинення моральної шкоди знайшов своє підтвердження відповідно до наданих суду доказів.
		Відповідно до п.п. 3, 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, суд має з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань, за яких обставин і якими діями вони завдані, ступінь вини заподіювача, яких моральних чи фізичних страждань зазнав потерпілий, в якій грошовій сумі він оцінює пов`язані з ними втрати, та з чого при цьому виходить, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного спору. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Суд дійшов до висновку про те, що протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_4 , був порушений звичайний уклад життя потерпілої у зв`язку із заподіянням їй моральної шкоди, що призвело зокрема до психологічного болю, тобто до моральних страждань.
		З урахуванням викладеного, суд вважає можливим частково задовольнити цивільний позов в частині стягнення моральної шкоди з обвинуваченого, стягнувши з ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_5 15 000,00 грн., в якості відшкодування моральної шкоди.
		Речові докази та судові витрати відсутні. 
		Запобіжний захід обвинуваченому не обирався. 
		Керуючись ст.ст. 364, 369, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України та піддати кримінальному покаранню у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
		На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від призначеного покарання за умови, що на протязі 1 (одного) року іспитового строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. 
		На підставі пунктів 1, 2 ч.1, пункту 2 ч.3 ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти цей орган про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Речові докази по кримінальному провадженню №12021041440000021 відсутні. 
		Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 на користь потерпілої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_2 у рахунок відшкодування моральної 15000,00 грн.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
		На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьоїстатті 349 КПК України.
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...