Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 385/1521/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 12.01.2022. Зареєстровано: 12.01.2022. Забезпечено надання загального доступу: 13.01.2022.
Дата набрання законної сили: 15.04.2022
Результат оскарження 15.04.2022 Кропивницький апеляційний суд: змінено судове рішення
Номер судового провадження: 2/385/15/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 385/1521/21 
		Провадження № 2/385/15/22 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 
		   
		11.01.2022 року                                 м. Гайворон
		 
		Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі: 
		головуючого судді Венгрина М. В.
		секретаря судового засідання Шевченко Л. О.
		розглянувши у засіданні в залі суду в місті Гайворон в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача шляхом стягнення коштів за скасованим виконавчим написом нотаріуса,
		встановив:
		17.11.2021 позивач через свого представника - адвоката Волощука В. В. звернулась в суд із позовною заявою до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» в якій просила стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти у розмірі 39399,50 грн.
		Стислий виклад позицій сторін
		позиція позивача
		В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 покликалась на те, що рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 08.06.2021 в справі №385/540/21 задоволено її позов та визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М. від 20.03.2017. За цим виконавчим написом з неї, ОСОБА_2 , було стягнуто на користь ПАТ «КБ «Приватбанк» кошти в загальному розмірі 39399,50 грн. Зокрема 07.07.2017 на його підставі державним виконавцем відкрито виконавче провадження АСВП №54249800. 04.06.2021 дане виконавче провадження було закрите на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження у зв`язку з повним фактичним виконанням.
		Підтвердженням погашення заборгованості, у відповіді на відзив зазначає також заяву від АТ «КБ «Приватбанк» до Гайворонського РВ ДВС про закінчення виконавчого провадження № 54249800 з примусового виконання виконавчого напису № 2111 від 20.03.2017 на суму 39399,50 грн.
		Вважає стягнуті з неї кошти на користь АТ «КБ «Приватбанк» такими, що набуті банком безпідставно, підстава їх набуття відпала та просить стягнути такі в судовому порядку.
		Також просила стягнути судовівитрати в розмірі 9566,00 грн. 
		позиція відповідача
		Представник відповідача у поданому відзиві, що надійшов до суду 17.12.2021 заперечив проти задоволення позову. Вказав, що оскільки кошти, які стягувались за виконавчим написом нотаріуса на підставі генеральної угоди б/н від 14.07.2015 та стягнуті в межах виконавчого провадження, як заборгованість за діючим кредитним договором, то спірні кошти не можуть бути повернутими на підставі приписів ст. 1212 ЦК України, набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним. Також покликався на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження перерахування суми коштів стягнутої за виконавчим написом АТ «КБ «Приватбанк», що також, на його думку, є підставою для відмови в позові.
		Щодо витрат на професійну правничу допомогу, представник відповідача вказав, що представником позивача зазначено завищену суму витрат на правову допомогу, в орієнтовному розрахунку суми судових витрат - витрати часу та вартості наданих послуг є завищеними та за своєю правовою природою є однією послугою, послуги зазначені в розрахунку  зустріч, консультація клієнта не мають змістовного обґрунтування, послуга «участь в судовому засіданні» не надавалась. Також, позивачем не додано доказів, які б свідчили про доцільність та неминучість витрат на професійну правничу допомогу, оскільки копія договору про надання правової допомоги, як доказ надання послуг, не направлений відповідачу.
		 
		Процесуальні дії у справі та заяви, клопотання, подані учасниками справи
		Ухвалою суду від 19.11.2021 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
		17.12.2021 від представника АТ «КБ «Приватбанк» до суду надійшов відзив на позовну заяву.
		22.12.2021 від позивачки надійшла відповідь на відзив.
		 
		Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
		Заявою від 21.06.2017 за вих. № 201706162300 ПАТ «КБ «Приватбанк» звернулось до ВДВС Гайворонського РУЮ про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документу від 20.03.2017 по справі № 2111 про стягнення з ОСОБА_1 39399,50 грн.
		За виконавчим написом приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М. від 20.03.2017 № 2111 в користь ПАТ «КБ «Приватбанк» з ОСОБА_1 визначено стягнути 39399,50 грн, з яких - 20501,01 грн - залишок заборгованості за кредитом, 4026,42 грн - залишок заборгованості за відсотками, 7220,44 грн - пеня та комісія, 4651,63 грн - штраф, 3000 грн - витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису.
		Постановою про відкриття виконавчого провадження від 07.07.2017 ВП №54249800 державним виконавцем Гайворонського районного відділу ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Приватбанк» за виконавчим написом нотаріуса №2111 від 20.03.2017 39399,50 грн.
		Постановою державного виконавця від 02.08.2017 постановлено здійснювати відрахування з доходів боржника ОСОБА_1 у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 39399,50 грн.
		Згідно заяви поданої представником АТ «КБ «Приватбанк» до Гайворонського РВ ДВС вх. № 1240 від 04.06.2021 представник банку просить закінчити виконавче провадження № 54249800 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 2111 від 20.03.2017 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 39399,50 грн у зв`язку з погашенням заборгованості.
		Постановою державного виконавця від 04.06.2021 встановлено, що борг, виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій сплачено, та на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» постановлено закінчити виконавче провадження № 54249800 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 39399,50 грн на користь АТ «КБ «Приватбанк».
		Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 08.06.2021 в справі № 385/540/21 визнано виконавчий напис посвідчений 20.03.2017 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Приватбанк» 39399,50 грн заборгованості таким, що не підлягає виконанню. Рішення набрало законної сили 23.07.2021.
		 
		Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
		Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
		Відповідно до ч. 2ст. 1212 ЦК Україниположення глави 83 глави ЦК Українизастосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Частиною 3 ст. 1212 ЦК Українивстановлено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
		Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу Українидає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
		Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього, аналогічні висновки зазначені в постановах Верховного Суду від 06.03.2019 по справі №910/1531/13, 08.09.2021 по справі № 206/2212/18.
		Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19, від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18.
		Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2016 року у справі № 6-2978цс15 та від 03 червня 2016 року у справі №6-100цс15.
		Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову
		Судом встановлено, що АТ «КБ «Приватбанк» отримав від ОСОБА_1 кошти в сумі 39399,50 грн в результаті виконання виконавчого напису нотаріуса.
		Також судом встановлено, що виконавчий напис рішенням суду було визнано таким, що не підлягає виконанню.
		Доводи АТ КБ «ПриватБанк» про те, що кредитний договір (генеральна угода), на виконання якого було вчинено виконавчий напис, є дійсним, не спростовує факт визнання виконавчого напису (на підставі якого у виконавчому провадженні було здійснено стягнення грошових коштів з позивача) таким, що не підлягає виконанню, що є підставою для повернення таких коштів.
		При цьому питання наявності та/або відсутності заборгованості позивача перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за таким кредитним договором може бути предметом окремого судового розгляду.
		Також суд відхиляє доводи відповідача про недоведення перерахування коштів стягнутих за виконавчим написом на користь АТ «КБ «Приватбанк», оскільки такі спростовуються наданими позивачем доказами, зокрема постановою про закриття виконавчого провадження від 04.06.2021, в якій вказано, що борг ОСОБА_1 погашено та заявою, поданою представником АТ «КБ «Приватбанк» на адресу Гайворонського РВ ДВС, в якій таким вказано, що заборгованість ОСОБА_1 в розмірі 39399,50 грн погашена.
		Суд погоджується з тим, що оскільки виконавчий напис нотаріуса в судовому порядку визнано таким, що не підлягає виконанню, підстава, за якою відповідач стягнув з позивача 39399,50 грн - відпала. Таким чином, вимоги позивача про повернення стягувачем коштів у розмірі 39399,50 грн на підставіст. 1212 Цивільного кодексу Україниє обґрунтованими та підлягають задоволенню.
		Щодо судових витрат
		Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Позивачем за звернення до суду з даним позовом сплачено 908,00 грн судового збору, що підтверджено квитанцією №0.0.2344242218.1 від 17.11.2021 та саме таку суму слід стягнути в її користь з відповідача.
		За ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
		Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки.
		Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі.
		За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України.
		Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.
		Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
		Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
		Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
		Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
		У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
		Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 по справі №922/1163/18.
		З матеріалів справи вбачається, що надання адвокатом Волощуком В. В. позивачці адвокатських послуг при розгляді даної справи підтверджується: договором про надання правової допомоги від 20.07.2021 №34, укладеним між адвокатом Волощуком В. В. та Кашаповою О. А.; орієнтовним розрахунком суми судових витрат від 29.10.2021 в якому вказано детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом.
		Водночас, у самому тексті договору відсутні умови щодо порядку та форми розрахунку адвокатського гонорару, а лише зазначається про те, що обсяг і вартість наданої правової допомоги за цим договором визначається за кількістю годин витрачених адвокатом на вчинення процесуальних дій та підготовку процесуальних документів.
		Зважаючи на те, що відсутня об`єктивна можливість пересвідчитись щодо домовленості між адвокатом Волощуком В. В. та його клієнтом ОСОБА_1 щодо розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару, а також беручи до уваги заперечення іншої сторони, суд приходить до висновку, що наявні підстави для часткового задоволення заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають сплаті позивачкою.
		Визначаючи розмір таких витрат суд виходить з наступного.
		Законодавцем визначено, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата.
		З орієнтовного розрахунку суми судових витрат від 29.10.2021 адвокатом Волощуком В. В., вбачається, що ОСОБА_1 планує понести такі судові витрати: зустріч, консультація клієнта (1 год)  1094 грн, підготовка та подання до суду заяви (позову) (6 год)  6564 грн, участь адвоката в судовому засіданні (1 судове засідання -1000 грн), судовий збір - 908 грн, всього 9566 грн. Зазначено, що сторонами узгоджено вартість однієї години роботи адвоката  1094 грн.
		Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що адвокат Волощук В. В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , дійсно складав та подавав позовну заяву, відповідь на відзив.
		З огляду на те, що ціна наданих адвокатом послуг не була узгоджена між сторонами шляхом внесення змін до договору про надання правової допомоги, суд приходить до висновку про часткове стягнення судових витрат на правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи в суді, у розмірі 6564 грн за підготовку та подання позовної заяви, відмовивши в стягненні витрат за «зустріч, консультація клієнта» в розмірі 1094 грн, «участь адвоката в судовому засіданні» в розмірі 1000 грн, оскільки зустріч не є видом правничої допомоги, консультація, на думку суду, входить до іншої послуги адвоката, вказаної в розрахунку  «підготовка та подання позовної заяви», а судове засідання в справі, яка розглядається в порядку спрощеного провадження без виклику сторін  не проводилось.
		На думку суду, покликання відповідача на те, що сума коштів за підготовку позовної заяви є значно завищеною не підтверджені жодними доказами та є загальними фразами.
		При цьому, суд також враховує критерії розумності розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи та обсягу наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів. А також зважає на те, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України), що зокрема відповідає висновку ВС в постанові від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19.
		Керуючись ст. 4,12,13,80,81,141,263,265,354 ЦПК України, суд, 
		ВИРІШИВ:
		Позов задовольнити.
		Стягнути з Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) кошти у розмірі 39399 (тридцять дев`ять тисяч триста дев`яносто дев`ять) гривень 50 копійок.
		Стягнути з Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 908,00 грн сплаченого судового збору та 6564 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, а всього 7472 (сім тисяч чотириста сімдесят дві) гривні 00 коп.
		В стягненні решти судових витрат  відмовити.
		На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст рішення складено та підписано без проголошення 11 січня 2022 року.
		 
		 
		 
		   Суддя: М.  В.  Венгрин 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Дата документу 11.01.2022

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...