Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 499/205/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 13.01.2022. Зареєстровано: 13.01.2022. Забезпечено надання загального доступу: 18.01.2022.
Дата набрання законної сили: 28.02.2023 (частково)
Результат оскарження 28.02.2023 Одеський апеляційний суд: змінено вирок
Номер судового провадження: 1-кп/499/5/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018160000000760

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Іванівський районний суд Одеської області    
		 
		Іванівський районний суд Одеської області
		 
		Справа № 499/205/19 
		Провадження № 1-кп/499/5/22 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		13 січня 2022 року смт. Іванівка
		   
		 
		Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю учасників кримінального провадження секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт кримінального провадження №12018160000000760, внесеного до ЄРДР від 25.10.2018 року за обвинуваченням:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Придніпровськ Дніпропетровської області, зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_1 , зі слів працюючого водієм, не одруженого, на утриманні маючого одну неповнолітню дитину, раніше не судимого, у вчинені злочину передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		25 жовтня 2018 року приблизно о 05:45 годині, більш точний час встановити не представилося можливим, обвинувачений ОСОБА_4 керував технічно справним автопоїздом у складі спеціалізованого вантажного сідлового тягача «SCANIA P 380» д/н НОМЕР_1 з напівпричепом-рефрижератором «Е KRONE» НОМЕР_2 , де в цей час в салоні тягача спільно з ОСОБА_4 перебував ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Автопоїзд під керуванням ОСОБА_4 рухався в темну пору доби по асфальтованому, сухому дорожньому покриттю автодороги «Київ-Одеса» в напрямку м. Києва.
		Під час наближення до 420 км. автодороги «Київ-Одеса» в межах бувшого Іванівського (нині - Березівського) району Одеської області, на прямій, рівній ділянці, де організовано двосторонній рух по дві смуги руху в протилежних напрямках, що поділенні та позначенні відповідною розміткою, у правій смузі руху по своєму напрямку, з невстановленою під час судового розгляду швидкістю, обвинувачений ОСОБА_4 не був уважним, не врахував дорожню обстановку, не вжив заходів, що виключають виникнення і розвиток аварійної ситуації, при відсутності перешкод технічного або іншого характеру, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та легковажно розраховуючи на їх відведення, не стежив за дорожньою обстановкою та не слідкував за її зміною, внаслідок чого не впорався з керуванням, виїхав за межі проїжджої частини на праву за ходом руху смугу розгону, та в подальшому на праве узбіччя, де допустив наїзд передньої правою частиною спеціалізованого сідлового тягача «SCANIA P 380» д/н НОМЕР_1 на задню ліву бокову частину бортового напівпричепу «E SCHMITZ» д/н НОМЕР_3 від спеціалізованого вантажного сідлового тягача «E RENAULT PREMIUM» д/н НОМЕР_4 під керування водія ОСОБА_7 , який був припаркований за межами проїжджої частини, якого внаслідок зіткнення відкинуло вперед за інерцією по смузі розгону за ходом руху. 
		Своїми діями ОСОБА_4 порушив вимоги п.10.1 «Правил дорожнього руху», затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 року, згідно з якими:
		п. 10.1. «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху».
		Внаслідок дорожньо-транспортної події на місці загинув пасажир спеціалізованого вантажного сідлового тягача «SCANIA P 380» д/н НОМЕР_1 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який знаходився в салоні тягача на полиці для відпочинку, якому спричиненні тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя. Смерть ОСОБА_6 знаходиться в прямому причино-наслідковому зв`язку з отриманою в результаті ДТП поєднаною травмою голови, грудей, правої верхньої та нижніх кінцівок, з переломом кісток черепа, розривами мозкових оболонок та травматичною «евакуацією» речовин головного мозку. Безпосередньою причиною смерті стало розтрощення голови.
		Порушення водієм автопоїзду у складі спеціалізованого вантажного сідлового тягача «SCANIA P 380» д/н НОМЕР_1 з напівпричепом-рефрижератором «Е KRONE» НОМЕР_2 ОСОБА_4 вимог п.10.1 «Правил дорожнього руху», затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 року знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події та її наслідків.
		 
		Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні свою провину визнав, оскільки вказав, що внаслідок його дій загинула людина, попросив вибачення у потерпілих, зазначив, що йому дуже шкода, що трапився таких випадок, зазначив, що щиро кається, буде відшкодовувати потерпілим матеріальну шкоду. По суті обвинувачення показав, що маючи стаж роботи водієм з 1992 року, працював водієм на підприємстві. 23.10.2018 року йому зателефонували з місця роботи та повідомили, що о 19:00 годині йому необхідно приїхати на завантаження товару, який необхідно було доставити до с. Нерубайське, що біля м. Одеса. Даний рейс він повинен був виконувати разом з потерпілим ОСОБА_6 . Загрузивши товар, він разом з ОСОБА_6 приблизно о 23:00 годині вирушили на автомобілі Scania з напівпричепом-рефрижератором E Krone в напрямку м. Одеси. При цьому перед виїздом на рейс вони пройшли медичний огляд та перевірили технічний стан транспортного засобу. Перед виїздом з пункту відправлення він запропонував ОСОБА_6 перепочити та виїхати пізніше, оскільки вони нещодавно приїхали з іншого рейсу, однак останній відмовився, оскільки не хотів порушувати графік роботи. Приблизно о 07:00 годин 24.10.2018 року вони прибули до місця призначення, при цьому дорогою вони підміняли один одного за кермом. Прибувши на територію місця відвантаження товару, вони чекали коли їх автомобіль відвантажують, при цьому ОСОБА_6 перебував в кабіні авто та відпочивав, оскільки сказав, що йому трохи зле, а ОСОБА_4 гуляв по території складу, ходив на заправку, займався іншими справами, не відпочивав, оскільки коли спить, то він дуже хропить, що завадило би відпочити потерпілому. Приблизно до 18:00 годин їх відвантажили та вони отримали інше завдання, а саме у порту м. Іллічівськ (нині Чорноморськ), що недалеко він м. Одеси завантажити рибні продукти та привезти їх в пункт призначення. До м. Чорноморськ транспортним засобом керував ОСОБА_6 , оскільки він там раніше бував та знав дорогу. Приблизно о 03:00 годині вони покинули порт в м. Чорноморськ та попрямували по трасі Київ-Одеса в напрямку м. Київ. При цьому після виїзду з порту, ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_4 , що його знобить, він себе погано почуває та за кермо сів обвинувачений, а ОСОБА_6 одягнув теплу куртку та ліг на спальне місце відпочивати. При керуванні транспортним засобом ОСОБА_4 почував себе добре. Їдучи по трасі Київ-Одеса в напрямку м. Києва зі швидкістю 65-70 км/год, (на авто їх підприємства стоять спеціальні фіксатори, та їм заборонено їхати швидше 80 км/год.), не порушуючи швидкісний режим та проїхавши біля двох годин, приблизно на 420 км. траси Київ-Одеса був дуже плавний поворот на ліво, відбійника в тому місці не було, тому фари зустрічних машин засліплювали його, і в цей час йому здалося, що він побачив людину за метрів 50 від себе, яка з зустрічної смуги руху перебігає дорогу рухаючись в праву сторону, тобто на його смугу руху, і щоб уникнути наїзду на людину, він почав пригальмовувати, щоб об`їхати дану перешкоду, та різко вивернув вправо, після чого помітив автомобіль (на думку обвинуваченого МОЖЛИВО без увімкнених сигналів), який як йому здалося стояв не на узбіччі, а ближче до правої смуги руху, після чого відразу відбулося зіткнення з даним автомобілем. При цьому після того, як він повернув кермо вправо та побачив стоячий автомобіль, зіткнення не вдалося би запобігти, оскільки автопотяг, яким він керував був навантажений та його загальна маса разом з вантажем складала близько 40 тон, тому екстрене гальмування повністю би зробило авто некерованим. Відразу після зіткнення він втратив свідомість, через деякий відрізок часу він прийшов до тями від холоду та побачив, що сталася ДТП, підійшов до потерпілого, який лежав біля понівеченої кабіни, хотів його перевернути, однак коли побачив, що у нього повністю розтрощена голова, то йому знову стало зле, та до приїзду швидкої він більше нічого не пам`ятає. 
		Також показав суду, що після ДТП, на місці пригоди жодних людей не бачив. Вважає, що причиною ДТП є сукупність декількох обставин, в тому числі дорожня обстановка та його втома. Зазначив, що в момент настання ДТП дорожнє покриття було сухе, дощу не було. Вказав, що режим праці між двома водіями на їх підприємстві встановлюється по можливості та по домовленості.
		Додатково показав, що після похорон ОСОБА_6 він спілкувався з його дружиною ОСОБА_8 , вибачався, пропонував допомогу, однак остання сказала, що ані вона, ані її син ОСОБА_9 кошти від нього не візьмуть. При подальшому спілкуванні з потерпілим ОСОБА_9 , останній також не озвучив суму, як компенсацію за скоєне.
		Що до цивільного позову потерпілого ОСОБА_9 , то обвинувачений ОСОБА_4 відзначив, що визнає його частково, а саме в частині матеріальної шкоди не визнав позов в частині стягнення витрат на встановлення надгробного пам`ятника та проведення поминального обіду, оскільки дані витрати не відносяться до витрат на поховання. Захисник обвинуваченого, якого підтримав обвинувачений, посилався на ту обставину, що встановлення надгробного пам`ятника є справою особистою, не входить до обов`язкових витрат на поховання, а також понесені витрати на його встановлення не підтверджені належним фінансовим документом про здійснення таких витрат.
		Щодо цивільного позову дружини потерпілого ОСОБА_6 - ОСОБА_8 про стягнення моральної шкоди, то даний позов обвинувачений визнав частково, згоден сплатити моральну шкоду у розмірі 30000,00 грн. на користь цивільного позивача, аналогічну позицію висловив щодо цивільного позову ОСОБА_10 , матері потерпілого ОСОБА_6 .
		Захисник обвинуваченого у судовому засідання під час судових дебатів просив суд при ухваленні вироку врахувати особу обвинуваченого, який, щиро розкаюється, наразі офіційно працевлаштований водієм у інтернаті для дітей-інвалідів, тому просив не застосовувати до обвинуваченого додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами. Також підтримав думку прокурора в частині того, що прокурор вважав за можливе звільнити обвинуваченого від призначеного покарання на підставі ст.75 КК України.
		 
		Потерпілий ОСОБА_9 , у судове засідання не з`явився, однак надав заяву про розгляд справи у його відсутність, просив призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі. Раніше у судовому засіданні повідомив суду що очевидцем ДТП не був, однак працював в той момент на тому ж підприємстві, що і обвинувачений та його батько ОСОБА_6 , повідомив, що водії даного підприємства мали поліс страхування, відзначив, що розмовляв з батьком в ніч ДТП, останній повідомив йому, що він виїхав з порту в м. Чорноморськ, вони з обвинуваченим заїхали на заправку біля ОСОБА_11 , де за кермо пересів ОСОБА_12 . Також повідомив, що обвинувачений дійсно вибачався перед ним, у них була зустріч, однак при даній зустрічі жодних конкретних пропозицій щодо відшкодування шкоди від обвинуваченого не надходило, він лише попросив у нього номер банківської картки, та вказав, що скине щось. Більше жодних дій зі сторони обвинуваченого щодо намагання відшкодувати шкоду не було. Цивільний позов підтримав в повному обсязі, також вказав, що збільшує позовні вимоги на суму витрат на встановлення надгробного пам`ятникам у розмірі 32800,00 грн., про що надав суду оригінал накладної №8 від 05.06.2020 року.
		 
		Цивільний позивач ОСОБА_8 , яка є дружиною потерпілого ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилася, однак надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, цивільний позов підтримала у повному обсязі. Допитана раніше у судовому засіданні повідомила суду, що очевидцем ДТП не була, обставини її скоєння їй не відомі, вона розмовляла 24.10.2018 року ввечері зі своїм чоловіком, та він повідомив їй, що напевне має захворіти на грип, оскільки його знобить. Вказала, що дійсно на другий день після похорону ОСОБА_6 до неї звертався ОСОБА_4 , просив вибачення, пропонував допомогу, однак вона дійсно на той момент відмовилася від неї, тому що перебувала в шоковому стані та не могла адекватно оцінювати те, що відбувається навколо, в той момент їй було не до компенсацій. 
		 
		Цивільний позивач ОСОБА_10 у судове засідання не з`явилася, однак надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, цивільний позов підтримала у повному обсязі.
		 
		Так, під час судового розгляду вказаного кримінального провадження, суд прийшов до висновку, що винність ОСОБА_4 в скоєнні кримінального правопорушення при обставинах, визнаних судом встановленими, та наведених у вироку, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.
		Показами допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_7 , який був водієм спеціалізованого вантажного сідлового тягача E Renault Premium з напівпричепом бортовим E Schmitz, тобто з яким відбуло зіткнення спеціалізованого вантажного сідлового тягача Scania з напівпричепом-рефрижератором E Krone під керуванням ОСОБА_4 , показав суду, що 25.10.2019 року він рухався на вищевказаному автомобіля по трасі Київ-Одеса в напрямку м. Київ, приблизно на 420 км. даної дороги він побачив, що датчик температури авто показує високу температуру та вирішив зупинитися, щоб дізнатися в чому проблема. Він зупинився на узбіччі шириною приблизно 5 м. з асфальтованим покриттям, біля з`їзду з дороги на поле, увімкнувши аварійні сигнали. Почекавши хвилини 2, коли все нормалізувалося, він сів до авто, зняв його з ручного гальму, хотів було їхати, однак відчув сильний удар ззаду у причеп, в результаті чого його авто повело вправо, однак він встиг повернути кермо вліво, щоб уникнути з`їзду на поле. Вийшовши з авто, він побачив, що в його ліву задню частину причепу врізалося авто фірми «Наша Ряба», після чого він відразу викликав швидку. Також повідомив, що після зіткнення його авто по інерції проїхало метрів 30 від місця зіткнення. Зазначив, що в авто він був сам, жодних іншим сторонніх осіб на даній ділянці дороги не було, не бачив осіб, які б могли перебігати дорогу. Приблизна вага його транспорту складала 13 тон разом з причепом. Положення автотранспорту після ДТП він не змінював, в його присутності була складена схема ДТП, яка відповідає дійсності. Після ДТП водій автомобілю фірми «Наша Ряба» був в шоковому стані та казав, що мабуть він задрімав, про жодних осіб, які перебігали дорогу не повідомляв.
		Аналізуючи вищевказані свідченні свідка, суд розцінює його показання як правдиві, оскільки вони узгоджуються з показами обвинуваченого, перед допитом свідок попереджався про кримінальну відповідальність за завідоме неправдиве показання. 
		 
		Крім того, покази обвинуваченого, свідчення свідка відповідають іншим письмовим доказам, наявним в матеріалах справи, які підтверджують винуватість ОСОБА_4 в скоєнні кримінального правопорушення при обставинах, визнаних судом встановленими, та викладеними у вироку, а саме:
		даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 25.10.2018, додатків до нього: ілюстративної фототаблиці та схеми до протоколу, з яких вбачається, що дорожньо-транспортна пригода мала місце у нічний час доби, по асфальтованому сухому дорожньому покриттю автодороги «Київ-Одеса» М-05 на 402 км. + 100 м. на території Іванівського (нині - Березівського) району Одеської області. Перед дорожньо-транспортною пригодою автопоїзд у складі спеціалізованого вантажного сідлового тягача «SCANIA P 380» д/н НОМЕР_1 з напівпричепом-рефрижератором «Е KRONE» д/н НОМЕР_2 рухався з боку м. Одеси у напрямку м. Києва, поза межами населеного пункту, по прямій, рівній ділянці, де організовано двосторонній рух і проїзна чистина має по дві основні смуги руху у протилежних напрямках, що позначені відповідною дорожньою розміткою, та розділенні між собою. На схемі та ілюстративній фототаблиці до протоколу огляду місця ДТП зафіксовано кінцеве положення автопоїзд у складі спеціалізованого вантажного сідлового тягача «SCANIA P 380» д/н НОМЕР_1 з напівпричепом-рефрижератором «Е KRONE» д/н НОМЕР_2 та спеціалізованого вантажного сідлового тягача «E RENAULT PREMIUM» д/н НОМЕР_4 з бортовим напівпричепом «E SCHMITZ» д/н НОМЕР_3 від, напрямок руху кожного автомобіля, слідова інформація.
		Вказані у протоколі та додатках до нього відомості підтверджують встановлені судом обставини щодо місця дорожньо-транспортної пригоди, що в свою чергу відповідає свідченням свідка і обвинуваченого.
		Даними висновку експерта №1256-А від 21.01.2019 року та фототаблицями до нього, згідно якого рульове керування автомобіля «SCANIA P 380» д/н НОМЕР_1 на момент виникнення події цієї пригоди, перебувало в працездатному стані та могло виконувати функції за своїм призначенням, встановити працездатність гальмової системи, ходової частини та системи освітлення автомобіля «SCANIA P 380» д/н НОМЕР_1 не надалося можливим, оскільки дані системи знаходилися в зоні основних ушкоджень автомобілю. Гальмова система та ходова частина напівпричепа «Е KRONE» д/н НОМЕР_2 на момент виникнення ДТП знаходилися в працездатному стані та дозволяли водію автомобілю контролювати, змінювати напрямок та характер руху.
		Даними висновку експерта №1311-А від 07.12.2018 року відповідно до якого за заданого експерту вихідних даних, у даній дорожній ситуації водій автомобіля SCANIA P 380 д/н НОМЕР_1 з напівпричепом «Е KRONE» д/н НОМЕР_2 ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до вимог п.12.1 та п.10.1 ПДР. У даній дорожній ситуації, водій автомобіля SCANIA P 380 д/н НОМЕР_1 з напівпричепом «Е KRONE» д/н НОМЕР_2 ОСОБА_4 дотримуючись вимог п.10.1 ПДР мав технічну можливість уникнути настання цієї ДТП. У даній дорожній ситуації у діях водія автомобіля SCANIA P 380 д/н НОМЕР_1 з напівпричепом «Е KRONE» д/н НОМЕР_2 ОСОБА_4 вбачаються невідповідності вимогам п.10.1 ПДР, які з технічної точки зору, знаходяться у причинному зв`язку з настанням події даної ДТП.
		Так, згідно висновку експерта №1715-3558/18 в ід 13.11.2018 року, при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_6 , 1968 року народження, всі тілесні ушкодження, виявлені при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_6 заподіяні одночасно при дорожньо-транспортній пригоді, складають єдиний нерозривний морфологічний комплекс поєднаної травми голови, грудей, правої верхньої та нижніх кінцівок, який був небезпечний для життя, в тому числі і в момент заподіяння та згідно з п.п. 2.1.2. (а) 2.1.3. (а,б,л,м,о) та п.4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (Київ, 1995 р.) по відношенню до живих осіб мають ознаки ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень. Не виключається, що смерть ОСОБА_6 могла настати ІНФОРМАЦІЯ_2 в період часу з 04:49 до 08:49 годин. Безпосередньою причинною смерті ОСОБА_6 стало розтрощення голови, що є безумовно смертельним. Множинність, масивність, локалізація і механізм утворення ушкоджень свідчать про те, що ушкодження ОСОБА_6 могли утворитися в салоні автомобілю в результаті транспортної травми від дії деталей і поверхонь салону автомобіля.
		Всі вищенаведені докази, досліджені в судовому засіданні, оцінені судом як належні та допустимі, містять інформацію щодо предмету доказування у даному кримінальному провадженні.
		Таким чином, протиправні, винні дії ОСОБА_4 призвели до вищезазначених наслідків, а саме: загибелі ОСОБА_6 .
		 
		Оцінуючи в сукупності досліджені в ході судового розгляду докази, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, визнаних судом встановленими та наведених у вироку, доведена у повному обсязі та кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч.2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_6 , оскільки обвинуваченим ОСОБА_4 було порушено вимоги п.10.1 ПДР.
		Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд у відповідності до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, який у відповідності до ст.12 КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.
		 
		Вивченням письмових доказів, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 , встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, зі слів обвинуваченого офіційно працевлаштований, офіційно не одружений, має місце постійного проживання, за яким характеризується позитивно, доглядає за непрацездатною матір`ю та має на утриманні одну неповнолітню дитину.
		Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , у відповідності до ст. 67 КК України, під час судового розгляду не встановлено.
		Обставини, які згідно з положеннями ст.66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_4 також не встановлено, при цьому суд не визнає вказану в обвинувальному акті пом`якшуючу обставину у виді щирого каяття, оскільки щире каяття це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Разом з тим, з боку обвинуваченого суд не вбачає активних дій щодо намагання відшкодувати потерпілим шкоду, таким чином виправити зумовлену кримінальним правопорушенням ситуацію. Надані суду квитанції про переказ обвинуваченим ОСОБА_4 потерпілому та цивільним позивачам коштів у розмірі 5000,00 грн. кожному у 2019 році, які останні відмовилися приймати суд не може розцінювати як активні дії щодо намагання виправити ситуацію, оскільки обвинувачений під час розгляду справи на протязі майже трьох років неодноразово зустрічався з потерпілим та цивільним позивачами у судових засіданнях, однак жодних спроб відшкодувати шкоду не здійснив.
		 
		Відповідно до вимог ч.2 ст.65КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч.2 ст.50КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
		З урахуванням характеру і ступеня тяжкості скоєного кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, досудову доповідь, позицію сторін кримінального провадження, а саме потерпілого, який просив призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі та прокурора, який вважав за можливе звільнити обвинуваченого від призначеного покарання на підставі ст.75 КК України, те, що шкода завдана кримінальним правопорушенням не відшкодована, інших обставин кримінального провадження в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для звільнення обвинуваченого від призначеного покарання у виді позбавлення волі, та про не можливість виправлення засудженого без відбування покарання, та з урахуванням особи обвинуваченого, вважає за можливе призначити обвинуваченому покарання у мінімальному розмірі, визначеному санкцією ч.2 ст.286 КК України.
		 
		При вирішенні питання про доцільність позбавлення ОСОБА_4 права керувати транспортними засобами суд виходить з наступного.
		Згідно з п.п. 20, 21 Постанови №14Пленуму ВерховногоСуду України«Про практикузастосування судамиУкраїни законодавствау справахпро деякізлочини протибезпеки дорожньогоруху таексплуатації транспорту,а такожпро адміністративніправопорушення натранспорті» від23грудня 2005року зазначено, що при призначенні покарання за відповідною частиною статті 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, але й мотиви допущених особою порушень правил дорожньогоруху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, і з огляду на ці обставини визначати доцільність застосування до обвинуваченого додаткового покарання, зокрема позбавлення права керувати транспортними засобами.
		З урахуванням того, що ОСОБА_12 допустив порушення положень Правил дорожнього руху, які знаходиться в причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали у виді спричинення смерті потерпілого, суд вважає за необхідне призначити йому додаткове покарання в межах санкції, встановленої ч.2 ст.286КК України з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.
		 
		Згідно з ч.2 ст.124КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, на підставі чого з обвинуваченого ОСОБА_4 в дохід держави підлягає стягненню витрати на залучення експерта у розмірі 3003,00 грн.
		В рамках даного кримінального провадження потерпілим ОСОБА_9 було заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування завданої внаслідок ДТП матеріальної та моральної шкоди, відповідно до якого останній просив стягнути з обвинуваченого на його користь матеріальну шкоду у розмірі 70890,00 грн., розмір якої в подальшому збільшив на суму, що перевищили заявлені витрати на встановлення надгробного пам`ятнику у розмірі 2000,00 грн., та яка остаточно становить 72890,00 грн., а також моральну шкоду у розмірі 45000,00 грн.
		За змістом положень ст.128 ч.1, 5 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого, або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом.
		Відповідно до вимог ст. 129 ч.1 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю, або частково чи відмовляє в ньому.
		Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Згідно ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		Відповідно дост.1201ЦК Україниособа,яка завдалашкоди смертюпотерпілого,зобов`язанавідшкодувати особі,яка зробиланеобхідні витратина похованнята наспорудження надгробногопам`ятника,ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.
		Як роз`яснено в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», витрати на поховання (у тому числі на ритуальні послуги і обряди) відшкодовуються тій особі, яка понесла ці витрати. Витрати на виготовлення пам`ятників і огорож визначаються виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам`ятників і огорож в даній місцевості.
		Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про поховання та похоронну справу", суб`єкти господарювання можуть самостійно на підставі звернення осіб, які зобов`язалися поховати померлого, виготовляти та реалізовувати предмети ритуальної належності, якщо вони відповідають державним стандартам та затвердженій вартості, де це передбачено законодавством.
		Питання стандартизації надмогильних споруд врегульоване Державними стандартами України БВ.2.2-35:2013, якими передбачено загальні технічні вимоги до надмогильних споруд та склепів.
		Пунктом 6.3.2 указаного стандарту передбачено виготовлення надмогильних споруд із природного каменю, включаючи граніт.
		У зв`язку з цим, суд приходить до висновку про те, що гранітний пам`ятник може у даному випадку вважатись стандартним пам`ятником.
		Обвинувачений та його захисник заперечували щодо задоволення позову в цій частині (стягнення витрат на спорудження надгробного пам`ятнику), однак не надали доказів того, що заявлена вартість встановлення пам`ятника перевищує граничну межу на час його встановлення та у даній місцевості, тому дані витрати підлягають стягненню на користь потерпілого з обвинуваченого.
		Так, Законом України"Пропоховання тапохоронну справу" передбачено, що поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.
		Таким чином, законодавством не передбачений обов`язок обвинуваченого на відшкодування витрат, пов`язаних з організацією та проведенням обіду та купівлею додаткових продуктів, тобто витрати, які не пов`язані з обрядовими діями, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом в могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання.
		Таким чином, в матеріалах справи наявні документально підтвердженні матеріальні витрати цивільного позивача ОСОБА_6 , повзанні з похованням потерпілого ОСОБА_6 на загальну суму 36280,00 грн. (72890,00 грн.-23890,00грн.-6360,00 грн.-6360грн.), отже позов в частині стягнення матеріальної шкоди підлягає задоволенню частково.
		 
		Що стосується стягнення моральної шкоди, то суд вказує на таке.
		Окрім позовних вимог потерпілого ОСОБА_9 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП на суму 45000,00 грн., цивільним позивачем ОСОБА_8 , яка була дружиною загиблого ОСОБА_6 також було заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування завданої внаслідок ДТП моральної шкоди, відповідно до якого остання просила стягнути з обвинуваченого на її користь моральну шкоду у розмірі 60000,00 грн. та цивільним позивачем ОСОБА_10 , яка була матір`ю загиблого ОСОБА_6 було заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування завданої внаслідок ДТП моральної шкоди, відповідно до якого остання просила стягнути з обвинуваченого на її користь моральну шкоду у розмірі 60000,00 грн.
		Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України вбачається, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		Як встановлено в судовому засіданні вина ОСОБА_4 у вчиненні злочину доведена, та в судовому засіданні встановлено, характер, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
		Відповідно до ст.1167ЦК під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Статтею 23ЦК передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізувати, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
		Вирішуючи питання щодо розміру стягнення з обвинуваченого на користь цивільних позивачів морального відшкодування, суд враховує, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого, які призвели до смерті батька, чоловіка та сина для цивільних позивачів, останнім заподіяно моральну шкоду, а наслідки для них є психотравмуючими та обумовили порушення психоемоційної та соціальної сфер існування. Суд врахував, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого цивільні позивачі перенесли душевні страждання, пережили емоційний стрес, у них виникла необхідність адаптуватися до нових умов існування та життєдіяльності без близької людини, смерть ОСОБА_6 обумовила необхідність цивільним позивачам залучення фізичних, душевних та матеріальних ресурсів на подолання наслідків смерті близької людини.
		Враховуючи глибину і тривалість моральних страждань цивільних позивачів, настання невідворотних наслідків у виді смерті людини, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню в повному обсязі у розмірі 45000,00 гривень на користь ОСОБА_9 , 60000,00 грн.  на користь ОСОБА_8 та 60000,00 грн.  на користь ОСОБА_10 , що відповідає вимогам розумності та справедливості за обставинами даного кримінального провадження.
		 
		Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.
		Оскільки під час судового розгляду, до обвинуваченого запобіжні заходи не застосовувались, суд вважає що початок строку відбування покарання, необхідно обраховувати після вступу вироку в законну силу, з моменту фактичного його затримання.
		Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд 
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 (два) роки.
		Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_4 про відшкодування завданої внаслідок ДТП матеріальної та моральної шкоди  задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду у розмірі 36280,00 грн.(тридцять шість тисяч двісті вісімдесят гривень 00 коп.)
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_9 моральну шкоду у розмірі 45000,00 грн.(сорок п`ять тисяч гривень 00 коп.)
		Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_4 про відшкодування завданої внаслідок ДТП моральної шкоди  задовольнити.
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 моральну шкоду у розмірі 60000,00 грн.(шістдесят тисяч гривень 00 коп.)
		Цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_4 про відшкодування завданої внаслідок ДТП моральної шкоди  задовольнити.
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_10 моральну шкоду у розмірі 60000,00 грн.(шістдесят тисяч гривень 00 коп.)
		 
		Після набрання вироком законної сили арешт, накладений відповідно до ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 31.10.2018 року (справа №520/16300/18)  зняти.
		Речові докази: SCANIAP 380 спеціалізований вантажний спеціалізований сідловий тягач  р.н. НОМЕР_1 номер шасі НОМЕР_5 відповідно до свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_6 , спеціалізований напівпричіп рефрижератор Е KRONE р.н. НОМЕР_2 номер шасі НОМЕР_7 відповідно до свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_8 повернути власнику - ПАТ «Миронівський Хлібопродукт»;
		- Спеціалізований вантажний сідловий тягач Е RENAULT PREMIUM р.н. НОМЕР_4 номер шасі НОМЕР_9 , загальний напівпричіп бортовий Е SCHMITZ р.н. НОМЕР_3 номер шасі НОМЕР_10 повернути власнику - ОСОБА_13 .
		Стягнути з засудженого ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз у розмірі 3003,00 грн. (три тисячі три гривні 00 копійок)
		Запобіжні заходи щодо обвинуваченого не застосовувались.
		Початок строку відбування покарання обраховувати після вступу вироку в законну силу, з моменту фактичного затримання.
		Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Іванівський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копія вироку негайно після його оголошення вручити обвинуваченому та прокурору, надіслати копію вироку потерпілому та цивільним позивачам.
		 
		 
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...