Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 449/1290/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про повернення безпідставно набутого майна (коштів).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.01.2022. Забезпечено надання загального доступу: 17.01.2022.
Дата набрання законної сили: 11.01.2022
Номер судового провадження: 61-18698ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		11 січня 2022 року 
		м. Київ
		 
		справа № 449/1290/20
		провадження № 61-18698св21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
		 
		учасники справи: 
		позивач - ОСОБА_1 , 
		відповідачі: Добряницька сільська рада Перемишлянського району Львівської області, Перемишлянська районна державна адміністрація, Приватна агрофірма «Добряничі», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , 
		 
		провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою  ОСОБА_1 на ухвалу Перемишлянського районного суду Львівської області від 16 лютого 2021 року у складі судді Савчак А. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 21 вересня 2021 рокуу складі колегії суддів: Левика Я. А., Савуляка Р. В., Шандри М. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
		 
		У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Добряницької сільської ради Перемишлянського району Львівської області, Перемишлянської районної державної адміністрації, Приватної агрофірми «Добряничі», ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про відшкодування упущеної вигоди та отримання майна в натурі, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь 8 732 000 грн упущеної вигоди та зобов`язати відповідачів передати йому майно в натурі.
		 
		Ухвалою Перемишлянського районного суду Львівської області від 11 листопада 2020 року відкрито провадження в цій справі. Постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
		 
		11 лютого 2021 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про залишення його позову без розгляду. Крім цього, позивач просив повернути йому сплачений за подання позовної заяви судовий збір.
		 
		Ухвалою Перемишлянського районного суду Львівської області від 16 лютого 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду. Клопотання ОСОБА_1 про повернення судового збору залишено без задоволення. Роз`яснено ОСОБА_1 його право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення позову без розгляду.
		 
		Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що право позивача на залишення поданого ним позову без розгляду передбачено пунктом 5 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а тому відповідна заява ОСОБА_1 приймається судом. Разом з тим, оскільки позовна заява залишена без розгляду саме за заявою позивача, то за положеннями пункту 4 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» в даному випадку сплачений ним судовий збір не підлягає поверненню. 
		 
		Постановою Львівського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Перемишлянського районного суду Львівської області від 16 лютого 2021 року - без змін.
		 
		Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ухвала суду першої інстанції в частині залишення позову ОСОБА_1 без розгляду не оскаржується, а тому в означеній частині не переглядається в апеляційному порядку. Водночас висновки місцевого суду щодо відсутності підстав для повернення сплаченого позивачем судового збору за подання позовної заяви є обґрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням пункту 4 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», за змістом якого у разі залишення позову без розгляду за заявою позивача судовий збір не повертається. Незнання або нерозуміння заявником норм чинного законодавства не може бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. 
		 
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
		 
		У листопаді 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Перемишлянського районного суду Львівської області від 16 лютого 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		 
		На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник вказав, що він був впевнений у тому, що в разі задоволення його заяви про залишення позову без розгляду суд поверне йому сплачений судовий збір, інакше він не подавав би такої заяви.  
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Перемишлянського районного суду Львівської області. 
		 
		16 грудня 2021 року справа № 449/1290/20 надійшла до Верховного Суду.
		 
		Позиція Верховного Суду.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Пунктом 16 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо залишення позову (заяви) без розгляду.
		 
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
		 
		Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Відповідно до статті 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		 
		Встановлено, що у листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь 8 732 000 грн упущеної вигоди та зобов`язати відповідачів передати йому майно в натурі.
		 
		Ухвалою Перемишлянського районного суду Львівської області від 11 листопада 2020 року відкрито провадження в цій справі. Постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
		 
		11 лютого 2021 року ОСОБА_1 подав до місцевого суду заяву про залишення його позову без розгляду. Крім цього позивач просив повернути йому сплачений за подання позовної заяви судовий збір. 
		 
		Згідно з пунктом 5 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
		 
		Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.
		 
		Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це його диспозитивне право, передбачене нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.
		 
		В ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету (частина третя статті 257 ЦПК України).
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
		 
		Спеціальним законом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України від 08 липня 2011 року        № 3674-VI «Про судовий збір».
		 
		Згідно з пунктом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
		 
		Таким чином, за змістом наведеної норми вказаного Закону у випадку залишення судом позову без розгляду на підставі відповідної заяви позивача сплачена останнім сума судового збору не повертається. 
		 
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		 
		Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
		 
		Частиною третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
		 
		З огляду на викладене, залишаючи позов без розгляду на підставі відповідної заяви позивача, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для повернення ОСОБА_1 сплаченої ним суми судового збору за подання позовної заяви. 
		 
		Доводи заявника про те, що він був впевнений у тому, що в разі задоволення його заяви про залишення позову без розгляду місцевий суд поверне йому сплачений судовий збір, інакше він не подавав би такої заяви, не заслуговують на увагу, оскільки незнання чи неправильне розуміння заявником закону не може бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень. За наявності заяви позивача про залишення позову без розгляду суд, не перевіряючи підстави подання такої заяви, в силу вимог пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України зобов`язаний постановити ухвалу про залишення позову без розгляду. Разом з тим особі, позов якої судом залишено без розгляду за її заявою, не повертається сплачена сума судового збору за подання позовної заяви, що узгоджується в приписами пункту 4 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір».
		 
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, поставлені заявником, а доводи та міркування, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильності висновків судів.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.
		 
		Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні. 
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Ухвалу Перемишлянського районного суду Львівської області від 16 лютого 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:В. А. Стрільчук   В. М. Ігнатенко   С. О. Карпенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...