Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 397/548/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Шахрайство.
Надіслано для оприлюднення: 13.01.2022. Зареєстровано: 14.01.2022. Забезпечено надання загального доступу: 18.01.2022.
Дата набрання законної сили: 11.02.2022
Номер судового провадження: 1-кп/397/44/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021121140000141

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Копія
		Справа № 397/548/21 
		н/п : 1-кп/397/44/22 
		 
		 
		 
		В И Р О К
		Іменем України
		 
		12.01.2022 смт. Олександрівка
		 
		Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі: 
		головуючого-судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритомусудовому засіданнів залісуду кримінальнепровадження,внесене доЄдиного реєстру досудових розслідувань за №12021121140000141 від 23.03.2021 за обвинуваченням
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженки тамешканки АДРЕСА_1 ,яка зареєстрованаза адресою: АДРЕСА_2 , українки, громадянки України, з середньою освітою, не працюючої, не заміжньої, яка має на утриманні двох малолітніх дітей, раніше не судимої, 
		у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.3ст.190Кримінального кодексуУкраїни (далі - КК України),
		за участю учасників судового провадження:
		прокурора ОСОБА_4 , 
		обвинуваченої ОСОБА_3 ,
		У С Т А Н О В И В:
		З січня 2021 року (точного часу та дати в ході досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_3 за місцем свого фактичного проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , зареєструвалась в соціальній мережі «Facebook», де створила обліковий запис « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
		У подальшому, з січня 2021 року (точного часу та дати в ході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_3 , діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих мотивів та ціллю особистого самозбагачення, переслідуючи мету наживи, з метою протиправного заволодіння грошовими коштами користувачів соціальної мережі «Facebook», шляхом обману шляхом незаконнихоперацій звикористанням електронно-обчислювальноїтехнікиза допомогою мобільного телефону (смартфону) марки «Huawei», моделі «Y6», за допомогою технології мобільного доступу до Всесвітньої мережі «Інтернет» розміщувала узазначеному обліковомузаписі оголошенняз приводупродажу жіночого одягу, який після отримання від покупців оплати за купівлю обраного ними одягу, розміщеного в обліковому записі, не мала дійсного наміру скеровувати покупцям, з метою привласнення отриманих від них грошових коштів. 
		05.01.2021 з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, діючи шляхом обману, ОСОБА_3 під час листування у соціальній мережі «Facebook», з використанням облікового запису « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з потерпілою ОСОБА_5 , обговорили умови продажу жіночого одягу на загальну суму 369 гривень 00 копійок. При цьому ОСОБА_3 , не повідомляючи останній про свої дійсні наміри, переслідуючи мету покращення власного майнового становища злочинним шляхом, діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом обману, не маючи дійсного наміру щодо продажу жіночого одягу, та не маючи його в наявності, повідомила ОСОБА_5 , яка мала намір придбати у неї жіночий одяг про необхідність здійснення оплати вартості в сумі 369 гривень 00 копійок, та вказану суму грошових коштів перерахувати на відкриту на її ім`я картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 . Після чого ОСОБА_5 відправила продавцю скріншот з «Приват24» про перерахування коштів. Продавець в свою чергу пообіцяв, що товар відправить Новою Поштою на її ім`я та на вказане нею відділення, як вони попередньо і домовлялися.
		Після оплати товару, продавець перестав відповідати на повідомлення, та в подальшому заблокував ОСОБА_5 доступ до сторінки. Товар остання не отримала та грошові кошти їй не повернуто.
		Таким чином, ОСОБА_5 , не усвідомлюючи злочинний намір ОСОБА_3 , будучи впевненою у досягненні з останньою угоди на придбання жіночого одягу, 05.01.2021 через платіжний сервіс «Приват24» перерахувала грошові кошти в загальній сумі 369 гривень 00 копійок на картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , яка відкрита на ім`я  ОСОБА_3 , якими остання заволоділа шляхом обману.
		Після чого ОСОБА_3 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном шляхом обману, на власний розсуд розпорядилась грошовими коштами, отриманими нібито за проданий нею одяг, якого в дійсності не мала наміру продавати та передавати покупцеві, чим спричинила потерпілій ОСОБА_5 матеріальних збитків на вказану суму.
		Крім того, 17.01.2021 з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, діючи шляхом обману, ОСОБА_3 під час листування у соціальній мережі «Facebook», з використанням облікового запису « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з потерпілою ОСОБА_6 , обговорили умови продажу жіночого одягу на загальну суму 380 гривень 00 копійок. При цьому ОСОБА_3 , не повідомляючи останній про свої дійсні наміри, переслідуючи мету покращення власного майнового становища злочинним шляхом, діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом обману, не маючи дійсного наміру щодо продажу жіночого одягу, та не маючи його в наявності, повідомила ОСОБА_6 , яка мала намір придбати у неї жіночий одяг про необхідність здійснення оплати вартості товару в сумі 380 гривень 00 копійок, та вказану суму грошових коштів перерахувати на відкриту на її ім`я картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 . Після чого ОСОБА_6 перерахувала вказану суму грошових коштів, та надіслала продавцю скріншот з додатку «Приват24» про перерахування коштів. Продавець в свою чергу пообіцяв, що товар відправить Новою Поштою на її ім`я та на вказане нею відділення, як вони попередньо і домовлялися.
		Після оплати товару, продавець перестав відповідати на повідомлення, та в подальшому заблокував ОСОБА_6 доступ до сторінки. Товар остання не отримала та грошові кошти їй не повернуто.
		Таким чином, ОСОБА_6 , не усвідомлюючи злочинний намір ОСОБА_3 , будучи впевненою у досягненні з останньою угоди на придбання жіночого одягу, 17.01.2021 через платіжний сервіс «Приват24» перерахувала грошові кошти в загальній сумі 380 гривень 00 копійок на картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 , яка відкрита на ім`я  ОСОБА_3 , якими остання заволоділа шляхом обману.
		Після чого ОСОБА_3 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном шляхом обману, на власний розсуд розпорядилась грошовими коштами, отриманими нібито за проданий нею одяг, якого в дійсності не мала наміру продавати та передавати покупцеві, чим спричинила потерпілій ОСОБА_5 матеріальних збитків на вказану суму.
		Крім того, 19.01.2021 з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, діючи шляхом обману, ОСОБА_3 під час листування у соціальній мережі «Facebook», з використанням облікового запису « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з потерпілою ОСОБА_7 , обговорили умови продажу жіночого одягу на загальну суму 380 гривень 00 копійок. При цьому ОСОБА_3 , не повідомляючи останній про свої дійсні наміри, переслідуючи мету покращення власного майнового становища злочинним шляхом, діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом обману, не маючи дійсного наміру щодо продажу жіночого одягу, та не маючи його в наявності, повідомила ОСОБА_7 , яка мала намір придбати у неї жіночий одяг про необхідність здійснення оплати вартості в сумі 380 гривень 00 копійок, та вказану суму грошових коштів перерахувати на відкриту на її ім`я ОСОБА_3 картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 . Після чого ОСОБА_7 відправила продавцю скріншот з «Приват24» про перерахування коштів. Продавець в свою чергу пообіцяв, що товар відправить Новою Поштою на її ім`я та на вказане нею відділення, як вони попередньо і домовлялися.
		Після оплати товару, продавець перестав відповідати на повідомлення, та в подальшому заблокував ОСОБА_7 доступ до сторінки. Товар остання не отримала та грошові кошти їй не повернуто.
		Таким чином, ОСОБА_7 , не усвідомлюючи злочинний намір ОСОБА_3 , будучи впевненою у досягненні з останньою угоди на придбання жіночого одягу, 19.01.2021 через платіжний сервіс «Приват24» перерахувала грошові кошти в загальній сумі 380 гривень 00 копійок на картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 , яка відкрита на ім`я  ОСОБА_3 , якими остання заволоділа шляхом обману.
		Після чого ОСОБА_3 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном шляхом обману, на власний розсуд розпорядилась грошовими коштами, отриманими нібито за проданий нею одяг, якого в дійсності не мала наміру продавати та передавати покупцеві, чим спричинила потерпілій ОСОБА_7 матеріальних збитків на вказану суму.
		У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 повністю визнала свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, проте на підставі ст. 63 Конституції України відмовилася від надання показань суду.
		Потерпілі ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у судове засідання не з`явились, надали заяви про розгляд кримінального провадження без їх участі. За згодою учасників судового провадження розгляд справи проведено за відсутності потерпілих.
		Ураховуючи те, що учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини справи, судом установлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позицій відсутні, суд провів судовий розгляд провадження із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу (далі КПК) України. Наслідки розгляду судом провадження із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України учасникам процесу роз`яснено.
		   Оскільки, обвинувачена ОСОБА_3 у вчиненому кримінальному правопорушенні повністю визнає провину, відмовилася віднадання судупоказань,а тому за згодою учасників судового провадження, суд обмежився дослідженням матеріалів провадження, які характеризують особу обвинуваченої, досудової доповіді, а також матеріалів, які стосуються речових доказів, так як немає жодного сумніву в добросовісності та істинності відношення останньої до вчиненого нею кримінального правопорушення.
		Таким чином, обвинувачення, висунуте ОСОБА_3 відповідно до обвинувального акту, визнається судом доведеним і воно ніким не оспорюється. 
		Разом з цим, стороною обвинувачення дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 3 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки. Із такою кваліфікацією дій суд не може погодитись з огляду на наступне.
		Диспозицією ч. 3 ст. 190 КК України встановлено, що кримінально караним діянням, передбаченим вказаною нормою Закону України про кримінальну відповідальність визнається вчинення шахрайства, вчиненого у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.    
		Натомість, ч. 2 ст. 190 КК України визначає, що кримінально караним діянням є вчинення шахрайства,вчиненого повторно,або запопередньою змовоюгрупою осіб,або таке,що завдалозначної шкодипотерпілому. 
		Таким чином, така кваліфікуюча ознака шахрайства, як вчинення його повторно визначена саме в ч. 2 ст. 190 КК України.
		Натомість, диспозиція ч. 3 ст. 190 КК України не є відсилочною, тобто такою, котра відсилає до кримінально-правової норми або її окремого положення, які містяться в іншій статті або іншій частині цієї ж статті КК, де називається відповідний злочин або описуються його ознаки, а є описовою.
		За таких обставин, суд уважає помилковим зазначення стороною обвинувачення такої кваліфікуючої ознаки шахрайства, як вчинення його повторно.
		Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження (ч. 1, 3 ст. 337 КПК України).
		У зв`язку з цим суд, розглядаючи справу в межах висунутого обвинувачення, уважає за необхідне вийти замежі висунутогообвинувачення,зазначеного вобвинувальному акті,в частинізміни правовоїкваліфікації кримінальногоправопорушення,оскільки цепокращує становищеобвинуваченої ОСОБА_3 та кваліфікує її дії за ч. 3 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.
		Згідно зіст. 50 КК Українипокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Відповідно до вимогст. 65 КК Українипри призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		При вирішенні питання про призначення ОСОБА_3 покарання за ч. 3 ст. 190 КК України, суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно дост. 12 КК України,є тяжким злочином.
		Як особа, ОСОБА_3 раніше не судима (а.с. 90, 91), має на утриманні двох малолітніх дітей, за місцем свого проживання характеризується позитивно, проживає зі співмешканцем та має на утриманні двох малолітніх дітей, не працює, оскільки знаходиться в декретній відпустці по догляду за дитиною, на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (а.с. 101).
		Також, судом враховується і досудова доповідь на обвинувачену, згідно з якою, виправлення ОСОБА_3 можливе без позбавлення чи обмеження її волі (а.с. 64-67). 
		Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченій, згіднозі ст. 66 КК України, суд визнає активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, щире каяття. 
		Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченій, згіднозі ст. 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення повторно.
		Ураховуючи викладене, обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, його тяжкість, особу обвинуваченої, суд приходить до переконливого висновку, що справедливим та достатнім для виправлення ОСОБА_3 , а також запобіганню вчинення нею нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, визначений санкцією ч. 3 ст. 190 КК України.
		При цьому, підстав для застосування положень ст. 69, 69-1 КК України при призначенні обвинуваченій покарання, суд не убачає, так як у даному кримінальному провадженні встановлена лише одна обставина, яка пом`якшує покарання.
		Водночас, відповідно до ч. 1, 4 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді, зокрема, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.
		Так, судом ураховується те, що обвинувачена ОСОБА_3 хоча і вчинила тяжке кримінальне правопорушення, однак вперше притягується до кримінальної відповідальності, повністю визнала свою провину, розкаялася у вчиненому та активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення, характеризується позитивно за місцем свого проживання, має на утриманні двох малолітніх дітей, потерпілі цивільний позов не заявляли, що вказує на відсутність з їх боку будь-яких претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченої. Водночас, відповідно до висновку органу пробації, виправлення та перевиховання ОСОБА_3 можливе без позбавлення або обмеження її волі.
		За наведених обставин, суд приходить до переконання, що виправлення та перевиховання обвинуваченої ОСОБА_3 можливе без реального відбування нею покарання у виді позбавлення волі, а тому до неї можливо застосувати положення ст. 75 КК України, звільнивши останню від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк у межах, визначених ч. 4 ст. 75 КК України.
		При цьому, на обвинувачену ОСОБА_3 необхідно покласти обов`язки, визначені в ч. 1 ст. 76 КК України, без покладення на неї додаткових обов`язків, передбачених частиною третьою вказаної статті КК України.
		Підстави для застосування запобіжного заходу до ОСОБА_3 на період апеляційного оскарження даного вироку, відсутні.
		Цивільний позов у даному кримінальному провадженні потерпілими не заявлявся. 
		Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.
		Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.
		Керуючись ст. 100, ч. 3 ст. 349, ст. 368-371, 373-374, 376, 394-395 КПК України, суд,
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк на 1 (один) рік.
		Покласти на ОСОБА_3 обов`язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України, а саме:
		1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
		Початок іспитового строку рахувати з моменту проголошення вироку, тобто з 12.01.2022.
		Речові докази: 
		-мобільний телефон «Huawei Y6» синього кольору, IMEI НОМЕР_3 , та флеш-накопичувач MicroSD Kioxia 16 Gb №1951M22533J з адаптером, який є додатком до протоколу обшуку від 08.06.2021, повернути у володіння ОСОБА_3 ;
		-компакт-диск з банківською інформацією, який є додатком до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 07.05.2021 та компакт-диск з банківською інформацією, який є додатком до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 07.07.2021, залишити у матеріалах кримінального провадження.
		Копію вироку негайно, після його проголошення, вручити прокурору та обвинуваченій.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		Подання апеляційної скарги на вирок суду зупиняє набрання ним законної сили.
		У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Судові рішення суду апеляційної інстанції набирають законної сили з моменту їх проголошення.
		Вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду через Олександрівський районний суд Кіровоградської області протягом 30 днів з дня отримання копії вироку суду шляхом подання апеляційної скарги.
		 
		 
		 
		Суддя: /підпис/ ОСОБА_9 
		Згідно з оригіналом.
		Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
		Рішення станом на «___»_______________2021 року набрало законної сили.
		Суддя Олександрівського районного суду
		Кіровоградської області Павло ІВЧЕНКО
		Копію засвідчено «___»________________2021 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...