Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 646/7463/16-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.01.2022. Забезпечено надання загального доступу: 20.01.2022.
Дата набрання законної сили: 12.01.2022
Номер судового провадження: 61-17601ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                       
		Іменем України
		 
		12 січня 2022 року
		м. Київ
		 
		справа № 646/7463/16-ц
		 
		провадження № 61-17601св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А., 
		Черняк Ю. В.,
		 
		учасники справи:
		суб`єкт звернення - приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Близнюков Юрій Володимирович,
		стягувач у виконавчому провадженні - ОСОБА_1 ,
		боржник у виконавчому провадженні - ОСОБА_2 ,
		заінтересована особа - ОСОБА_3 ,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 травня 2019 року у складі судді Єжова В. А. та постанову Харківського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Кругової С. С., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.     Описова частина 
		Короткий зміст подання
		У листопаді 2018 року приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Близнюков Ю. В. (далі - приватний виконавець) звернувся до суду з поданням про визначення частки майна боржника ОСОБА_2 у спільному майні подружжя. 
		Подання мотивовано тим, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю. В. перебуває зведене виконавче провадження № 54687680 на загальну суму 
		стягнення 410 710,47 грн з примусового виконання виконавчого листа 
		№ 646/7463/16-ц, виданого 26 липня 2017 року Червонозаводським районним судом м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми боргу за договором позики грошових коштів у розмірі 362 976,00 грн та з примусового виконання виконавчого листа 
		№ 646/7463/16-ц, виданого 26 липня 2017 року Червонозаводським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 3 729,77 грн.
		Зазначав, що ОСОБА_2 з 05 серпня 1995 року перебуває у шлюбі 
		з ОСОБА_3 , за яким на праві власності з 31 травня 2002 року зареєстровано нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 . Виходячи з викладеного, зазначене вчинено 
		в інтересах сім`ї та на її потреби, про що свідчить факт реєстрації боржника та дитини ОСОБА_4 у зазначеній квартирі. Вважав, що майно 
		є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та 
		ОСОБА_3 .
		Ураховуючи зазначене, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Близнюков Ю. В. просив суд визначити частку майна боржника ОСОБА_2 у спільному сумісному майні подружжя - 
		квартирі АДРЕСА_1 , що належить на праві власності чоловіку боржника -  ОСОБА_3 на підставі договору 
		 
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції 
		Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 травня    2019 року подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю. В. задоволено.
		Визначено частку майна боржника ОСОБА_2 у розмірі 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності чоловіку боржника - ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 31 травня 2002 року.
		Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що право власності ОСОБА_3 на квартиру 
		АДРЕСА_1 , набуто під час перебування у шлюбі з ОСОБА_2 , відповідно, це майно є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Враховуючи вимоги законодавстващодо рівності прав подружжя на майно, суд дійшов до висновку про необхідність визначення частки боржника ОСОБА_2 в розмірі 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , в порядку статті 443 ЦПК України, адже зазначене майно було придбане ОСОБА_3 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_2 , тому є спільною сумісною власністю подружжя.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 
		Постановою Харківського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.
		Ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 травня 
		2019 року скасовано. 
		Подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю. В. задоволено.
		Визначено частку майна боржника ОСОБА_2 в розмірі 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу 
		від 31 травня 2002 року.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, встановивши, що вказана в поданні приватного виконавця квартира була придбана в період шлюбу боржника з ОСОБА_3 , а тому є їхньою спільною сумісною власністю,дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для задоволення подання приватного виконавця та визначення частки майна боржника ОСОБА_2 у майні, яким вона спільно володіє з ОСОБА_3 , з метою виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 суми боргу за договорами позики грошових коштів у розмірі 362 976,00 грн.
		Оскільки учасники справи не були повідомлені про розгляд справи у суді першої інстанції, що в силу вимог пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, тому апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_3 частково, ухвалу суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення про задоволення подання приватного виконавця.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2020 року до Верховного Суду, 
		ОСОБА_3 ,посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні подання приватного виконавця відмовити.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
		У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справу призначено 
		до розгляду.
		 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій 
		не врахували того, що квартира АДРЕСА_1 належить йому на праві особистої власності та була придбана за його особисті кошти, які він отримав від реалізації його майна. 
		Зазначав, що суди попередніх інстанцій не врахували того, що рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2016 року шлюб між ним та ОСОБА_2 розірвано. 
		Вказує, що він нічого не знав про борг ОСОБА_2 та про те, що 
		є рішення суду щодо стягнення боргу.
		Зазначає, що 27 жовтня 2017 року домовився із ОСОБА_2 про добровільний поділ майна, згідно з яким ОСОБА_2 отримала автомобіль, який був за нею зареєстрований, а він отримав квартиру, оскільки квартира придбана за його особисті кошти.
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		У січні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, 
		а оскаржувані судові рішення - без змін.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		У приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю. В. перебуває зведене виконавче провадження № 54687680 на загальну суму стягнення 410 710,47 грн з примусового виконання виконавчого листа № 646/7463/16-ц, виданого 26 липня 2017 року Червонозаводським районним судом м. Харкова, про стягнення 
		з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми боргу за договором позики грошових коштів у розмірі 362 976,00 грн та з примусового виконання виконавчого листа № 646/7463/16-ц, виданого 26 липня 2017 року Червонозаводським районним судом м. Харкова, про стягнення 
		з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 3 729,77 грн.
		На підставі відповіді Великобурлуцького районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції 
		в Харківській області від 18 жовтня 2017 року, наданої приватному виконавцю, встановлено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3  зареєстровано шлюб, актовий запис від 05 серпня 1995 року № 08 (а.с. 80).
		За відомостями, отриманими від Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради, реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , проведено за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу 
		від 31 травня 2002 року.
		2.     Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження 
		в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно 
		у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного 
		у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою 
		статті 411 цього Кодексу.
		Касаційна скарга  ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог 
		і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
		Згідно з частинами першою, другою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади 
		і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження 
		і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, 
		у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		За приписами частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
		Згідно з частиною шостою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, 
		з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
		Частиною першою статті 443 ЦПК України визначено, що питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно 
		з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.
		Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи подання приватного виконавця про визначення частки майна боржника ОСОБА_2 , посилався на те, що вказана в поданні приватного виконавця квартира АДРЕСА_1  була придбана в період шлюбу боржника з ОСОБА_3 , а тому є їхньою спільною власністю. 
		Проте вказаний висновок є передчасним.
		05 серпня 1995 року Виконавчим комітетом Григорівської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . 
		За відомостями, отриманими від Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради, реєстрацію права власності на квартиру 
		АДРЕСА_1 проведено за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 31 травня 2002 року.
		Відповідно до пункту 1 розділу VII «Прикінцевих положень» Сімейного кодексу України(далі - СК України), зазначений Кодекс набув чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України, тобто 
		з 01 січня 2004 року. За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України), норми СК Українизастосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми СК Українизастосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набрання ним чинності.
		З огляду на вищевказані правові норми порядок набуття спільного майна та його правовий режим у цій справі повинен визначатися Кодексом про шлюб та сім'ю України (далі - КпШС України), який був чинним на час набуття зазначеної квартири.
		Відповідно до статті 22 КпШС Українимайно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або 
		з інших поважних причин не мав самостійного заробітку (аналогічні положення містить стаття 60 СК України).
		Згідно зі статтею 24 КпШС Українимайно, яке належало кожному 
		з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або 
		в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші. Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.
		Відповідно до статті 28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу. Суд може визнати майно, нажите кожним 
		з подружжям під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.
		Згідно з частиною першою статті 29 КпШС України, якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному 
		з подружжя з покладенням на нього обов`язку компенсувати другому 
		з подружжя його частку грішми.
		Аналогічні положення містяться в статтях 60, 70 СК України, статті 368 ЦК України.
		Отже, наведеними нормами права передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.
		Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.
		Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована.
		Якщо ж заява одного з подружжя про те, що річ була куплена на її особисті кошти, не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною.
		Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя.
		Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
		Конструкція норми статті 22 КпШС України та статті 60 СК Українисвідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
		Статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).
		У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
		Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не 
		є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.
		Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що 
		є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
		Згідно з частиною першою статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
		Під час вирішення питання про визначення майна боржника у спільному майні подружжя та визначаючи її частку у розмірі 1/2 частини у квартирі 
		АДРЕСА_1 , суд першої інстанції мав перевірити статус вказаної квартири, поширення на неї принципу спільності майна подружжя. 
		Вказані обставини мають істотне значення для правильного вирішення питання про визначення частки у спільному майні та підлягали перевірці 
		і встановленню судом першої інстанції. 
		Задовольняючи подання приватного виконавця, суд першої інстанції наведених обставин справи не перевірив і не встановив, розглянув справу за відсутності ОСОБА_3 , який, оскаржуючи судове рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, посилався на те, що квартира 
		АДРЕСА_1 придбана за його особисті кошти, отримані ним від продажу іншої квартири, що належала йому на підставі договору дарування.
		Апеляційний суд, скасовуючи судове рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове, вказаних недоліків суду першої інстанції не усунув та не звернув уваги на те, що рішенням Червонозаводського районного суду 
		м. Харкова від 26 листопада 2016 року шлюб між ОСОБА_3 
		та ОСОБА_2 розірвано, та здійснено добровільний поділ майна, згідно з яким ОСОБА_2 отримала автомобіль, який був за нею зареєстрований, а ОСОБА_3 отримав квартиру.
		Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК Українипідставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
		Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		Оскільки суд першої інстанції не встановив фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, то ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
		Ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 травня 
		2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 29 жовтня 
		2020 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    Д. Д. Луспеник
		 
		 
		Судді:                                                                                               І. А. Воробйова
		 
		 
		                                                                                                            Б. І. Гулько
		 
		 
		                                                                                                            Р. А. Лідовець
		 
		 
		                                                                                                            Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...