Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 638/3499/16-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.01.2022. Забезпечено надання загального доступу: 20.01.2022.
Дата набрання законної сили: 12.01.2022
Номер судового провадження: 51-2563км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42015220000000223

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		12 січня 2022 року
		м. Київ
		справа № 638/3499/16-к
		провадження № 51- 2563 км 21
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 , яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Харківського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016220000000223, за обвинуваченням
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, котрий народився у Краснодарському краї Російської Федерації, зареєстрований та проживає на АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі  КК);
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, котрий народився у с. Рогань Харківського району Харківської області, зареєстрований та проживає на АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2020 року  ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК, та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення ним вказаних кримінальних правопорушень. 
		Цим же вироком ОСОБА_8 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК і виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення ним вказаного злочину.
		Ухвалою Харківського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишено без зміни.
		Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався в привласненні чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб та внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей; ОСОБА_8 обвинувачувався в привласненні чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, за таких обставин.
		Так у період з 20 по 29 травня 2015 року ОСОБА_7 , якого призначено на посаду механіка гаражу з виробництва підприємства Олексіївської ВК УДПтСУ в Харківській області (№ 25) (далі  Олексіївська ВК УДПтСУ (№ 25)), будучи службовою особою, маючи умисел на заволодіння державними коштами, вступив у змову з ОСОБА_8 , котрий займає посаду водія-співробітника 3-го класу відділу охорони Олексіївської ВК УДПтСУ (№ 25) та фактично виконує функції водія начальника установи. Діючи умисно, за попередньою змовою, ОСОБА_8 , користуючись дружніми стосунками із працівником АЗС ТОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» ОСОБА_9 , отримував у останнього чеки електронного контрольно-касового апарату ( далі  ЕККА) АЗС ТОВ «ВОГ РІТЕЙЛ», що видавались на сторонніх осіб, які не мали жодного відношення до Олексіївської ВК УДПтСУ (№ 25) та передавав їх ОСОБА_7 . Після чого, ОСОБА_7 , достовірно знаючи, що по вказаних чеках ЕККА паливо підприємством Олексіївської ВК УДПтСУ (№ 25) не купувалося та не використовувалося, надавав зазначені чеки разом із підписаними ним звітами про використання коштів виданих під звіт на закупівлю паливно-мастильних матеріалів, до бухгалтерії підприємства Олексіївської ВК УДПтСУ (№ 25) для отримання грошових коштів. 
		Таким чином, за період з 20 по 29 травня 2015 року ОСОБА_7 на підставі вищевказаних звітів із доданими до них чеками ЕККА, незаконно отримав з каси підприємства Олексіївської ВК УДПтСУ (№ 25) грошові кошти на загальну суму 3444,89 грн., які ОСОБА_7 і ОСОБА_8 розподілили між собою та витратили на власний розсуд. 
		Крім цього, ОСОБА_7 в період з 20 по 29 травня 2015 року, працюючи на посаді механіка гаражу з виробництва підприємства Олексіївської ВК УДПтСУ (№ 25) і будучи службовою особою державного підприємства, з метою подальшого заволодіння державними коштами, усвідомлюючи неправдивий характер відомостей, що вносяться ним до офіційних документів, умисно вніс до звітів про використання коштів виданих на відрядження, неправдиві відомості, внаслідок чого отримав з каси підприємства Олексіївської ВК УДПтСУ (№ 25) грошові кошти на загальну суму 3444,89 грн.
		За результатами судового розгляду вказане обвинувачення не знайшло свого підтвердження, а тому вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2020 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнано невинуватими у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення ними вказаних правопорушень.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вважає, що зібрані у кримінальному провадженні докази обвинувачення є допустимими та достатніми для доведення винуватості  ОСОБА_7 і ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень. Натомість вказані докази у своїй сукупності не отримали правильної оцінки суду першої інстанції, який, не навівши переконливих мотивів прийнятого рішення, дійшов необґрунтованого висновку про необхідність виправдування обвинувачених. Зазначенні обставини, на думку прокурора, не отримали належної оцінки суду апеляційної інстанції, який в порушення вимог статей 404, 419 КПК всіх доводів апеляційної скарги прокурора належним чином не перевірив, не дав обґрунтованих відповідей на них, повторно не дослідив всіх доказів кримінального провадження та безпідставно залишив виправдувальний вирок місцевого суду без зміни, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.
		Позиції інших учасників судового провадження
		У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 не підтримав касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 ввжав вказані в ній доводи необґрунтованими та просив залишити її без задоволення, а ухвалу апеляційного суду  без зміни.
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК) суд касаційної інстанції переглядає судове рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судом норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Доводи касаційної скарги прокурора про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції є необґрунтованими.
		Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Згідно з приписами ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. 
		Ухвала апеляційного суду про залишення без зміни виправдувального вироку щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вказаним вимогам закону відповідає.
		Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу прокурора, в якій порушувалося питання незаконності виправдувального вироку суду щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильною оцінкою доказів, наданих стороною обвинувачення, апеляційний суд навів докладні мотиви прийнятого рішення та, не встановивши істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та ухвалити судове рішення, обґрунтовано залишив виправдувальний вирок місцевого суду без зміни.
		Таке рішення суду апеляційної інстанції узгоджується з вимогами ч.1 ст. 373 КПК, згідно з якими обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень має суворо додержуватись принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. 
		Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках,  на потерпілого.
		Згідно з вимогами ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
		При цьому, зазначені обставини встановлюються на підставі доказів, які повинні відповідати критеріям належності, допустимості та у своїй сукупності  достатності для постановлення обвинувального вироку. 
		Відповідно до положень ст. 86, ст. 87 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може послатися суд при ухваленні судового рішення. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, в тому числі внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
		Вказане узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 9 червня 1998року, «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 6 грудня 1998 року. У своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово наголошував, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази. При оцінці доказів суд має керуватися критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
		Переглянувши вирок місцевого суду, перевіривши обставини, встановлені судом першої інстанції, частково дослідивши в апеляційному порядку докази, а також обговоривши доводи апеляційної скарги прокурора, апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду, що стороною обвинувачення не надано достатньо належних та допустимих доказів, які б поза розумним сумнівом у сукупності могли би підтвердити винуватість ОСОБА_7 та ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень.
		Такий висновок місцевого та апеляційного судів достатньо вмотивований і ґрунтується на доказах, які були предметом безпосереднього дослідження суду першої інстанцій відповідно до вимог ст. 94 КПК та у своїй сукупності отримали належну оцінку апеляційного суду.
		Так, за змістом ст. 290 КПК, якщо сторона обвинувачення не здійснить відкриття матеріалів досудового розслідування стороні захисту, то суд не має права допустити відомості, що містяться в цих матеріалах, як докази. 
		Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року (справа № 751/7557/15-к) та від 16 жовтня 2019 року (справа №640/6847/15-к) у випадку невідкриття стороні захисту в порядку, передбаченому ст. 290 КПК, процесуальних документів, які стали підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі  НСРД), суд не має права допустити відомості, що містяться в цих матеріалах кримінального провадження, в якості доказів. Сторона обвинувачення повинна вживати необхідних і достатніх заходів для розсекречення матеріалів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД, з метою їх надання стороні захисту, і виконувати в такий спосіб вимоги щодо відкриття матеріалів іншій стороні відповідно до статті 290 КПК.
		Судом встановлено, що ухвали апеляційного суду Харківської області від 29 квітня 2015 року, на підставі яких проводились НСРД з використанням технічних засобів зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, в матеріалах кримінального провадження відсутні та стороні захисту в порядку, передбаченому ст. 290 КПК, не відкривалися, а дані, які би вказували на те, що стороною обвинувачення вживалися всі необхідні та своєчасні заходи, спрямовані на розсекречення таких ухвал, в матеріалах провадження відсутні. Тому дані, що містяться в протоколі, за результатами проведення відповідних НСРД, а також докази, які були отримані в ході проведення цих дій, судом правильно визнано недопустимими. 
		Крім того, відповідно до відомостей з протоколу НСРД, вказані дії проводились в рамках іншого кримінального провадження, дані про яке було внесено до ЄРДР за № 42015220000000242 від 6 квітня 2015 року за правовою кваліфікацією ч. 2 ст. 364 КК, а ухвала про надання дозволу на використання зібраних доказів за результатами проведення цих НСРД у іншому кримінальному провадженні також відсутня у матеріалах даного кримінального провадження щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
		З огляду на викладене, місцевий суд, з рішенням якого погодився й суд апеляційної інстанції, вмотивовано визнав недопустимими й похідні докази від НСРД, а саме: висновки Харківського НДЕКЦ № 164 від 16 грудня 2015 року та № 170 від 19 січня 2016 року, оскільки в ході проведення експертиз використовувались дані отримані в ході проведення цих дій, зокрема звукові файли, на яких містяться фонограми, промовлені слова, фрази та речення, Крім того, за висновками зазначених експертиз встановлено лише приналежність голосу та мовлення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
		Доводи касаційної скарги прокурора в частині безпідставного не взяття судом до уваги показань свідка ОСОБА_9 , які були надані ним під час досудового розслідування, та визнання недопустимим доказом протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю цього свідка, є також необґрунтованими.
		Так, відповідно до ст. 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. 
		За вимогами ст. 95 КПК суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.
		Свідок сторони обвинувачення ОСОБА_9 , котрий працював оператором на АЗС «ВОГ», у судовому засіданні суду першої інстанції не підтвердив факту передачі ним касових чеків чи їх копій стороннім особам, а також зазначив, що він не знайомий з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Крім того, ОСОБА_9 повідомив про те, що під час проведення досудового розслідування він надавав свідчення під тиском з боку працівників правоохоронних органів.
		Також ОСОБА_9 пояснив, що при проведенні впізнання особи за фотознімками, він вказав на фото тієї особи, на яку йому показав один із співробітників правоохоронних органів, що знаходився у кімнаті, де проводилась слідча дія.
		Врахувавши такі показання свідка, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погодився й апеляційний суд, про недопустимість як доказу протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю  ОСОБА_9 .
		Що стосується тверджень прокурора в суді апеляційної інстанції про зміну свідком своїх показань у зв`язку з дружніми стосунками між ним та ОСОБА_8 , то вказане не є передбаченою законом підставою для апеляційного суду вважати показання свідка, надані ним в суді, недостовірними, враховуючи положення ч. 4 ст. 95 КПК. Згідно з ч. 4 ст. 95 КПК суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Відтак, посилання прокурора й у касаційній скарзі на неправдивість показань ОСОБА_9 нічим не підтверджені, а є лише його припущенням і не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.
		При цьому, інших доказів, які би беззаперечно підтверджували винуватість ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в інкримінованих їм кримінальних правопорушеннях суду не надано.
		Таким чином, апеляційний суд,частково дослідивши докази, встановивши відсутність доказів, які би поза розумним сумнівом свідчили про скоєння  ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК, та ОСОБА_8  кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК, залишив виправдувальний вирок без зміни. Крім того, виклав аналіз доказів і навів детальні мотиви прийнятого рішення, спростувавши доводи прокурора, які є аналогічними доводам його касаційної скарги, щодо безпідставності виправдання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 і наявності істотних порушень вимог кримінального процесуального закону.
		Твердження прокурора про те, що апеляційним судом безпідставно відмовлено в задоволенні його клопотання про повторне дослідження доказів, є безпідставними з огляду на наступне.
		Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що суд першої інстанції дослідив їх не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
		Тобто, сама наявність клопотання про повторне дослідження того чи іншого доказу не зобов`язує суд апеляційної інстанції досліджувати всю сукупність доказів, оцінених у суді першої інстанції. У разі, коли суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засад безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, він не має потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції.
		Крім того, обґрунтована відмова в задоволенні клопотання за відсутності, на переконання апеляційного суду, аргументованих доводів щодо необхідності дослідження доказів, які, на думку учасника судового провадження, були досліджені не повністю або з порушеннями, не свідчить про недотримання судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону або неповноту судового розгляду та не може бути безумовною підставою для скасування судового рішення, лише якщо з такими висновками суду не погоджується учасник судового провадження.
		Згідно з матеріалами провадження, апеляційний суд частково задовольнив клопотання прокурора про повторне дослідження доказів, дослідив диск зі звукозаписом судового засідання від 24 січня 2017 року, під час якого надавались пояснення свідком ОСОБА_9 , й обґрунтовано відмовив у повторному дослідженні решти доказів, оскільки прокурором не було наведено відповідного обґрунтування такої необхідності, виходячи саме з положень ч. 3 ст. 404 КПК. Тому інші докази, безпосередньо сприйняті місцевим судом, суд апеляційної інстанції належним чином проаналізував та за результатами перегляду вироку погодився з їх оцінкою, даною судом першої інстанції, відтак застосована ним процедура не суперечила встановленій у ст. 23 КПК засаді безпосередності дослідження доказів.
		Ухвала апеляційного суду вмотивована та відповідає вимогам статей 370, 404, 419 КПК. 
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, не встановлено.
		За таких обставин, касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
		ухвалив:
		Ухвалу Харківського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6  без задоволення.
		Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1    ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...