Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 617/1067/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 18.01.2022. Зареєстровано: 20.01.2022. Забезпечено надання загального доступу: 24.01.2022.
Дата набрання законної сили: 17.02.2022
Номер судового провадження: 2/617/36/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                         
		Справа № 617/1067/21 
		Провадження № 2/617/36/22 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		Іменем України
		 
		18 січня 2022 року Вовчанський районний суд Харківської області в складі:
		головуючого судді - Уханьової І.С., за участю секретаря судового засідання - Радченко І.Ю.,
		позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Лебединської І.С.,
		розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гоуфінгоу»,  про захист прав споживача, визнання недійсним кредитного договору,
		В С Т А Н О В И В:
		Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, уточнив його, змінивши номер фінансового кредиту, просить суд визнати недійсним договір № 3374504874/282724 від 10.07.2020 року, укладеним між  ОСОБА_1  та ТзОВ «ГОУФІНГОУ», а також визнати дії ТзОВ «ГОУФІНГОУ» протиправними, зобов`язавши відповідача  припинити дії по нарахуванню заборгованості на імя позивача. Крім того, просить стягнути з  ТзОВ «ГОУФІНГОУ» витрати на правничу правову допомогу в розмірі 5000 грн. 00 коп. Свої позовні вимоги аргументує тим, що вказаний договір 10.07.2020 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОУФІНГОУ» було укладено договір № 3374504874/282724, відповідно до якого ним було отримано позику. Після ознайомлення зі змістом договору Позивач вважає, що укладений договір є недійсним так як він   не укладав з ТОВ "ГОУФШГОУ" Договір        про        надання фінансового        кредиту        №3374504874/282724 від10.07.2020 року. ОСОБА_1 не отримував від ТОВ "ГОУФШГОУ" пропозицію укласти договір (оферту) шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, не заповнював 10.07.2020 року формуляр (заяву) форму про прийняття такої пропозиції в електронній формі, не здійснював оформлення кредиту шляхом подання заявки; не ознайомлювався з індивідуальною частиною договору про надання фінансового кредиту в Особистому кабінеті, не підписував індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту за допомогою одноразового ідентифікатора, не отримував від ТОВ 'ТОУФІНГОУ"підписаних оригіналів Договору про надання фінансового кредиту №3374504874/282724 від 10.07.2020 року та інших документів. Договір про надання фінансового кредиту №3374504874/282724 від 10.07.2020 року ОСОБА_1 не підписував ні власноручно, ані за допомогою електронного одноразового ідентифікатора. ОСОБА_1 не отримував грошових коштів на свій рахунок в банку. Договір про надання фінансового кредиту №3374504874/282724 від 10.07.2020 року було укладено без його волевиявлення в порушення ч.І, 2, 3 ст. 203 ЦК України, згідно з якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі і тому він звернувся з даним позовом до суду.
		Представником відповідача по справі, подано до суду відзив на позовну заяву, в якій просить у позові відмовити повністю. Свої вимоги мотивує тим, що в мережі інтернет відповідач має офіційну сторінку на сайті www.gofingo.com.ua, де розміщена інформація про підприємництво, скановані копії правовстановлюючих документів, фінансові звіти про діяльність підприємства та пропозиції щодо видач кредитів з правилами їх отримання та повернення. Клієнт здійснює оформлення кредиту шляхом заповнення заявки. При підписанні документів на телефонний номер клієнта направляється повідомлення з одноразовим ідентифікатором у вигляді коду, який клієнт зобов`язується ввести на веб-сторінці. У разі прийняття пропозиції про отримання кредиту клієнт ознайомлюється з індивідуальною частиною договору за допомогою отримання одноразового ідентифікатора. Позивач, заповнюючи заявку, надав відповідачу необхідні свої дані, виконав всі вимоги, приєднався до умов публічного договору.
		Крім цього, відповідач стверджує, що примірний договір та Публічна пропозиція, які розміщені на сайті відповідача містять всі умови кредитування, зокрема інформацію про те, що за користування кредитом клієнт сплачує товариству 912,5% річних від суми кредиту в розрахунку 2,5% на добу.
		Також відповідач зазначає, що на правовідносини, які склались не поширюється дія Закону України «Про споживче кредитування», оскільки кредитний договір укладався строком до одного місяця, а розмір кредитування не перевищує однієї мінімальної заробітної плати.
		В судовому засіданні позивач та його представник уточнені позовні вимоги підтримали просили їх задовольнити , пославшись на обставини викладені в позові.
		Представник відповідача у судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, до суду надав письмове заперечення, просив у задоволенні позову відмовити та розглянути справу без їх участі. (а.с. 67, 91-123) 
		Проаналізувавши обставини та документальні докази по справі, суд вважає, що позовна заява підлягає до задоволення мотивуючи це наступним.
		Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.
		За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
		Статтею 13 ЦПК України визначено, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
		Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010р.).
		Судом встановлено, що на офіційному сайті ТОВ «ГОУФІНГОУ» в мережі Інтернет розміщено «Правила надання коштів, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОУФІНГОУ» та Публічна пропозиція Товариства з Обмеженою відповідальністю «ГОУФІНГОУ» на укладення договору про надання фінансового кредиту.
		Відповідно до п.1.4 Публічної пропозиції клієнт, виконуючи дії передбачені даною офертою, зокрема шляхом подання заявки на сайті товариства за адресою www.gofingo.com.ua, виражає свій намір отримати фінансовий кредит та акцептує пропозицію товариства, приєднуючись до договору в цілому в відповідності до вимог статті 634 ЦКУ.
		Відповідно до п.1.6 індивідуальної частини договору № 3374504874/282724 від 10.07.2020 року невід`ємною частиною договору є Публічна пропозиція товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на офіційному сайті товариства.
		Як вбачається з п.1 індивідуальної частини договору № 3374504874/282724 від 10.07.2020 року, ТзОВ «ГОУФІНГОУ» надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 2000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 912,5% річних від суми кредиту в розрахунку 2,5 % на добу.
		Згідно п.2.2 Публічної пропозиції клієнт обирає персональний логін і пароль для входу в особистий кабінет. При підписанні документів на телефонний номер клієнта направляється повідомлення з одноразовим ідентифікатором у вигляді коду, який клієнт зобов`язаний ввести на веб-сторінці (електронний підпис одноразовим ідентифікатором). Електронний підпис одноразовим ідентифікатором як аналог власноручного підпису є підтвердженням особи клієнта.
		Згідно з роз`ясненнями, що викладені в п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам необхідно враховувати, що згідно зі статтями 4,10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України та іншим нормативно-правовим актам. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
		Також, відповідно до роз`яснень, які містяться в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини якщо їх недійсність встановлена законом та оспорювані якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом. Положення ч.2 ст.215 ЦК України щодо підстав нікчемності правочинів є імперативними.
		Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.202 ЦК України ). По своїй суті правочин це вольовий акт і цим відрізняється від подій, що відбуваються незалежно від волі людини.
		Як встановлено в ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
		Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Згідно положень ст.204 ЦК України (презумпція правомірності правочину), правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Згідно зі ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Так, стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
		Відповідно до положень ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
		Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію).
		Згідно п.6.1 оскаржуваного договору цей договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
		Отже, відповідачем не надано суду доказів , що саме використовувався електроний підпис позивача при укладанні вищевказаного кредитного дововору , відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис. А тому доводи позивача про те, що договір ним не укладався і не підписувався, суд визнає обґрунтованими.
		Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» встановила, що у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) умови дострокового розірвання договору; 7) інші умови, визначені законодавством.
		Зі змісту оспорюваного кредитного договору № 3374504874/282724 від 10.07.2020 року вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування , але відповідач не надав суду докази , що позивач ОСОБА_1 погодився на укладення цього договору , а саме ним подана заявка до ТзОВ «ГОУФІНГОУ» та саме він підписав договор за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а також , що саме на його особову картку були відповідачем перераховані кошти , і чи позивач отримував в загалі ці кошти.
		Згідно ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.
		Стаття 19 Закону встановлює, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
		Оскільки в ході розгляду справи було встановлені обставини, які свідчать про те, що кредитний договір № 3374504874/282724 від 10.07.2020 року було укладено з порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів», так як позичальник взагалі не укладав цей договір , як і договір не було підписано позивачем за допомогою його електронного підпису і не були ним отримані кошти.
		Відповідно до п.6.8 оскаржуваного договору підписанням цього договору клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту товариства.
		Відповідно до ч.ч. 1,5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Згідно ч.ч. 1,2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Згідно ч. 3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Таким чином, суд вбачає підстави для визнання недійсним спірного кредитного договору. 
		З урахуванням викладених обставин, суд вважає уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гоуфінгоу»про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору підлягають задоволенню в повному обсязі.
		Керуючись ст.ст. 509, 526, 527, 530, 610, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про електронну комерцію», роз`ясненнями, що викладені в пунктах 2,4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78,81, 259, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд -
		ВИРІШИВ:
		Уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гоуфінгоу»,  про захист прав споживача, визнання недійсним кредитного договору - задовольнити у повному обсязі.
		Визнати недійсним Договір про надання фінансового кредиту № 3374504874/282724 від 10.07.2020 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГОУФІНГОУ".
		Визнати протиправними дії Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОУФІНГОУ" по нарахуванню ОСОБА_1 (зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованості за сумою кредиту в розмірі 2000 грн. за Договором про надання фінансового кредиту № 3374504874/282724 від 10.07.2020 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГОУФІНГОУ"; зобов"язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ГОУФІНГОУ" припинити дії по нарахуванню заборгованості на ім"я ОСОБА_1 (зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ) за Договором про надання фінансового кредиту № 3374504874/282724 від 10.07.2020 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГОУФІНГОУ".
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОУФІНГОУ" ( ЄДРПОУ 42059219, юридична адреса 01001 м.Київ вул.Михайлівська буд 24 А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу (правову) допомогу в розмірі 5000 (п"ять тисяч) гривень.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду .
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...