Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 235/101/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про встановлення батьківства або материнства.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.01.2022. Забезпечено надання загального доступу: 24.01.2022.
Дата набрання законної сили: 19.01.2022
Номер судового провадження: 61-18062ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова  
		Іменем  України
		19 січня 2022 року
		м. Київ
		справа № 235/101/21
		провадження № 61-18062св21
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Грушицького А. І.,
		суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Сердюка В. В., Ткачука О. С. (суддя-доповідач), 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Святошинський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про визнання батьківства та стягнення аліментів, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 липня 2021 року, ухвалене суддею Величко О. В., та постанову Донецького апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Халаджи О. В., Кішкіної І. В., Мірути О. А., 
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до 
		ОСОБА_3 , третя особа - Святошинський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про визнання батьківства та стягнення аліментів. 
		Позов обґрунтований тим, що з 2002 року вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_3 , у яких ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_4 . Оскільки, як зазначала позивачка, вона не перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, то з метою отримання свідоцтва про народження дитини, вона вказала у ньому батьком дитини ОСОБА_5 .
		Після цього продовжувала підтримувати близькі стосунки з відповідачем і у 2004 році вони зареєстрували шлюб, який розірвали 28 вересня 2005 року.             12 березня 2009 року вдруге зареєстрували шлюб, у якому ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дочка ОСОБА_6 . 
		Рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 19 серпня 2011 року у справі № 2-1645/11 шлюб між ними було розірвано.
		Протягом тривалого часу  ОСОБА_3 не оспорював батьківства стосовно старшої дочкиОСОБА_4 ,  вона, у свою чергу, називала його «батьком».
		Проте у 2020 році відповідач заявив, що не визнає себе батьком ОСОБА_4 .
		У зв`язку з цим  ОСОБА_1 просила визнати ОСОБА_3 батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; внести зміни до актового запису про народження № 342, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Будьоннівського районного управління юстиції                            м. Донецька від 30 липня 2003 року, де зазначити батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , стягнути з останнього на її користь аліменти на утримання ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08 лютого 2021 року і до досягнення дитиною відповідного віку. 
		Короткий зміст судових рішень 
		Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області 
		від 15 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року, у задоволенні позову 
		ОСОБА_1 відмовлено.
		Судові рішення мотивовані тим, що позивачка не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження заявлених нею позовних вимог. Зокрема, матеріали справи не містять висновку судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи, за якими можливо встановити батьківство відповідача. Наявний висновок генетипоскопічного дослідження від 05 квітня 2021 року суд не прийняв як доказ, оскільки він складений не експертною установою та взагалі не експертом.
		 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У листопаді 2021 року  ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 липня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року і направити справу на новий розгляд. 
		Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах. Крім того, заявник посилається на порушення судами норм процесуального права (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Доводи інших учасників справи
		Відзив на касаційну скаргу не надходив.
		Рух справи у суді касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
		Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів.
		Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до пунктів 3 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а також якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. 
		Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 411 ЦПК України  підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Ухвалені у справі судові рішення не відповідають цим вимогам у повній мірі.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Суди встановили, щоОСОБА_3 та ОСОБА_1  познайомились у травні 2002 року, перебували у близьких стосунках, однак однією сім`єю не проживали.
		ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 народилася дочка ОСОБА_4 , відомості про батька якої - ОСОБА_5 , внесені до актового запису про народження дитини відповідно до частини першої статті 135 СК України за вказівкою матері (а. с. 9, т. 1). 
		У 2004 році  ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, який 28 вересня 2005 року було розірвано, про що відділом реєстрації актів цивільного стану Будьоннівського районного управління юстиції м. Донецька видано свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 28 вересня 2005 року (а. с. 6, т. 1).
		12 березня 2009 року вони вдруге зареєстрували шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них  народилася дочка ОСОБА_6 (а. с. 10, т. 1). 
		Рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 19 серпня 2011 року у справі № 2-1645/11 шлюб між ними було розірвано (а. с. 7-8, т. 1). 
		Предметом розгляду у цій справі є вимоги ОСОБА_1 про визнання   ОСОБА_3 батьком  ОСОБА_4 , внесення відомостей про це до актового запису про народження дитини та стягнення аліментів. 
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
		Згідно із частинами першою, другою статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
		Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
		Статтею 130 СК України передбачено, що заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.
		Згідно із частиною першою статті 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
		Таким чином, передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері. Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
		Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.
		З матеріалів справи вбачається, що суди вирішили цей спір без належної оцінки наявних у справі доказів. Так, позивачка на підтвердження своїх позовних вимог в якості доказів надала суду документи, заявила клопотання про виклик свідків та 05 січня 2021 року подала до суду письмове клопотання про проведення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи. 
		Враховуючи те, що відповідач знаходиться на окупованій території Донецької області і за його доводами, він не може з`явитися для проведення експертизи на території підконтрольній Уряду України, ОСОБА_1 вважала єдиним варіантом вирішення питання проведення експертизи за участю своїх двох дітей, які походять від спільного батька.
		Для з`ясування можливості проведення експертними установами такого дослідження були направлені відповідні запити (а. с. 53-56, т. 2).  
		Медико-генетичний центр «Мама-Папа» у відповіді на такий запит повідомив про можливість проведення такого дослідження.
		Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 08 лютого 2021 року у справі за клопотанням позивачки була призначена судово-генетична експертиза, проведення якої доручено Медико-генетичному центру «Мама-Папа». На вирішення експерта поставлено питання: «Чи мають ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , спільного батька?»Також попереджено експертів про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 384, 385 КК України               (а. с. 74, т. 1).
		Відповідно до висновку генотипоскопічного дослідження від 05 квітня 2021 року, складеного Медико-генетичним центром «Мама-Папа», ґрунтуючись на результатах, отриманих при аналізі індивідуалізуючих маркерів Х-хромосомами, встановлена ймовірність того, що донор зразка передбачувана сестра « ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 » і донор зразка передбачувана сестра « ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 » є кровними сіблінгами, тобто мають обох спільних батьків, становить 99,99 %, оскільки у них виявлено збіг алелів умовно батьківського походження по всіх 12 проаналізованих STR локусах. Ймовірність спорідненості в 422127000000 разів вища, ніж у випадкових людей загальної популяції (а. с. 104-122, т. 1). 
		До вказаного вище висновку була надана ліцензія Медико-генетичного центру «Мама-Папа», з якої суд встановив, що останній не має статусу експертної установи, вид діяльності - медична практика. 
		Встановивши ці обставини у справі, суд першої інстанції своєю ухвалою від 09 червня 2021 року закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду, за результатами якого ухвалив рішення про відмову в задоволенні позову  ОСОБА_1 . 
		Такий висновок суду ґрунтується на тому, що матеріали справи не містять висновку судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи, за якими можливо встановити батьківство відповідача. Водночас наявний висновок генетипоскопічного дослідження від 05 квітня 2021 року не може бути прийнятий як доказ, оскільки він проведений не експертною установою та взагалі не експертом. 
		Статтею 103 ЦПК України унормовано, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.
		При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. 
		Переглядаючи справу в касаційному порядку, колегія суддів виходить із того, що доцільність призначення експертизи у цій справі, як спосіб здобуття доказів, кореспондується з предметом заявлених вимог - визнання   батьківства. А тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухилився від обов`язку призначення експертизи у цій справі, зокрема, суд, встановивши, що визначена ним для проведення судової експертизи медична установа, не є експертною установою, не вирішив питання щодо призначення експертизи у справі, проведення якої мав би доручити експертній установі, яка відповідно має повноваження на проведення такого дослідження. 
		Іншим доказам у справі - показам свідків та документам, наданим позивачкою на підтвердження заявленого позову, суд також не надав належної оцінки.
		Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		На допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права, звертала увагу позивачка у поданій до суду апеляційної інстанції апеляційній скарзі, однак останні залишилися поза увагою та оцінкою апеляційного суду.  
		Указане свідчить про те, що суди попередніх інстанцій не врахували вищезазначені положення ЦПК України та статті 128 СК України, відповідно до якої підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до  Цивільного процесуального кодексу України.
		Крім того, суди ухвалили рішення у порушення частини четвертої статті 263 ЦПК України, не врахувавши висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 319/1358/16-ц  (провадження             № 61-3971св19), від 25 березня 2020 року у справі № 322/496/18 (провадження № 61-989св20), від 05 лютого 2020 року у справі                                          № 752/23356/17 (провадження № 61-11367св19) в аналогічних справах.
		Ураховуючи те, що суд касаційної інстанції позбавлений права досліджувати докази, які не були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, отже, і ухвалити своє рішення не має процесуальної можливості.
		Частинами першою та другою статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		При новому розгляді справи суду слід виконати вимоги Закону щодо всебічного, повного і об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, що передбачено частинами першою, другою статті 89 ЦПК України.
		За необхідності суд повинен вирішити питання призначення нової судової експертизи у справі. 
		Ухилившись від виконання своїх обов`язків, суд порушив вимоги процесуального права. 
		Згідно з частиною третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
		За правилами частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		За викладених обставин доводи, наведені в касаційній скарзі ОСОБА_1 ,  колегія суддів вважає обґрунтованими та достатніми для скасування судових рішень з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Керуючись статтями 400, 402, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 липня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                    А. І. Грушицький
		Судді                                                                                                І. В. Литвиненко
		Є. В. Петров
		В. В. Сердюк
		                                                                                                                        О.С. Ткачук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...