Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 465/9715/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Дезертирство.
Надіслано для оприлюднення: 14.01.2022. Зареєстровано: 22.01.2022. Забезпечено надання загального доступу: 24.01.2022.
Дата набрання законної сили: 15.02.2022
Номер судового провадження: 1-кп/465/899/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021141370000349

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		465/9715/21
		1-кп/465/899/22 
		 
		 
		 
		Вирок
		Іменем України
		 
		14.01.2022 р. Франківський районний суд м. Львова в складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		прокурора ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_4 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження про обвинувачення 
		ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Чернівці, із середньою спеціальною освітою, неодруженого, офіційно непрацюючого, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.408 КК України, -
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Молодший сержант ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом Збройних Сил України, проходячи військову службу на посаді командира 3 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 5 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини - польова пошта НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), в порушення вимог ст.ст.17, 65 Конституції України, ст.ст.1, 17 Закону України «Про оборону України», ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст.11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в особливий період, який триває з моменту видання Указу Президента України №303/2014 від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилитись від несення обов`язків військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків 26.07.2017 року о 08.00 год. самовільно залишив військову частину - польова пошта НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , та по даний час обов`язки військової служби не виконує.
		Таким чином, військовослужбовець військової частини - польова пошта НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) молодший сержант ОСОБА_4 26.07.2017 року самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) без поважних причин, в умовах особливого періоду, чим вчинив дезертирство  самовільне залишення військової частини з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.408 КК України.
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.408 КК України, визнав повністю, надав детальні показання про мотиви та обставини вчинення злочину. Вказав, що проходив військову службу за контрактом як молодший сержант у військовій частині НОМЕР_2 у АДРЕСА_2 . Сам він родом з м. Чернівців, де проживав у цивільному шлюбі. Завжди прагнув служити в десантних військах, тому пішов служити по контракту. Сподівався, що влаштувавшись до військової частини НОМЕР_2 , він буде мати змогу перевестися у розташування десантних військ, дислоковане у м. Чернівці, тобто ближче до свого дому. Однак, згоди на переведення він не отримав, після чого у період січень-липень 2016 року брав участь в антитерористичній операції на Сході України та, повернувшись і в чергове не отримавши погодження на переведення, 26.07.2017 року самовільно залишив військову частину. Мотивом для цього послужило також те, що у цей період його батько  ОСОБА_4 тяжко захворів і потребував догляду, який він забезпечував своєму батьку. У подальшому 24.11.2021 року добровільно прибув до органу досудового розслідування, розуміючи необхідність нести відповідальність за злочин. Про вчинене шкодує, розуміє, що зробив неправильно, усвідомлює порушення ним обов`язків військовослужбовця, у скоєному кається, просить суворо не карати.
		Суд з`ясував, що обставини справи ніким із учасників судового провадження не оспорюються і кожен з них правильно розуміє зміст цих обставин. Суд також впевнився у добровільності їх позиції та роз`яснив їм процесуальні наслідки зазначених дій, передбачені ч.2 ст.394 КПК України. З урахуванням думки всіх учасників процесу та на підставі ч.3 ст.349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, і судовий розгляд було обмежено допитом обвинуваченого та дослідженням документів, що стосуються його особи.
		Отже, суд вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_4 дезертирства  самовільного залишення військової частини з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.408 КК України.
		Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Згідно із ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
		З огляду на викладене при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує тяжкість вчиненного ним злочину, який з урахуванням положень ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, мету вчинення суспільно небезпечних дій, а саме тимчасово залишити військову службу для вирішення сімейних питань на противагу виконанню військового обов`язку, відсутність обтяжуючих покарання обставин, наявність пом`якшуючих обставин, якими суд визнає щире каяття обвинуваченого та активне сприяння ним у розкритті злочину, особу ОСОБА_4 , який раніше не судимий, брав участь в антитерористичній операції на Сході України, позитивно характеризується за місцем проживання, у період перебування за межами військової частини інших правопорушень не вчиняв.
		Тому, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, характеру і ступеня його суспільної небезпеки обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі. Водночас дані, які позитивно характеризують обвинуваченого ОСОБА_4 , в сукупності із встановленими пом`якшуючими відповідальність обставинами, дають підстави суду визначити таке покарання на рівні мінімальної межі, передбаченої санкцією ч.3 ст.408 КК України. 
		Відповідно до ч.1 ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		У даному випадку, на переконання суду, до ОСОБА_4 можуть бути застосовані положення ст.75 КК України, оскільки встановлені в ході судового розгляду обставини, зокрема, усвідомлення обвинуваченим своєї провини, щире каяття останнього, сприяння ним проведенню досудового розслідування, готовність відповідати за скоєне, відсутність судимостей, позитивна характеристика за місцем проживання, думка прокурора про доцільність застосування до обвинуваченого положень ст.75 КК України, є достатніми для висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання. Разом з тим, на ОСОБА_4 слід покласти обов`язки, визначені ст.76 КК України, які відповідатимуть завданням контролю за поведінкою засудженого з метою встановлення факту його виправлення. 
		Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.
		Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлявся.
		Судові витрати та речові докази у справі відсутні.
		Підстав для застосування правових приписів ст.174 КПК України немає.
		Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.349, 368-371, 373, 374 КПК України, суд -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.408 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.
		На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
		Відповідно до п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Вирок може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Франківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...