Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/12406/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 21.01.2022. Зареєстровано: 23.01.2022. Забезпечено надання загального доступу: 24.01.2022.
Дата набрання законної сили: 18.01.2022
Номер судового провадження: 22-ц/4820/123/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		18 січня 2022 року
		м. Хмельницький
		 
		Справа № 686/12406/21
		Провадження № 22-ц/4820/123/22
		 
		Хмельницький апеляційний суд у складі
		колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Грох Л.М.,
		секретар судового засідання Кошельник В.М.
		з участю: представника позивача, відповідача, його представника
		 
		розглянув у відкритому судову засіданні цивільну справу № 686/12406/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 жовтня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради про визначення місця проживання дитини.
		Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, суд
		в с т а н о в и в :    
		В травні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 та просила суд ухвалити рішення яким визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання його матері  ОСОБА_2 , стягнути з відповідача судові витрати. Позов ОСОБА_2 обґрунтовувала тим, що з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі з 22 серпня 2013 року, який був розірваний на підставі рішення Хмельницького міськрайонного суду від 21 лютого 2020 року. У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_3 . Позивачка вказувала, що син після розірвання шлюбу залишився проживати разом із нею, весь час вони проживають за адресою АДРЕСА_1 . Відповідач, як батько дитини, не виконує своїх обов`язків, зокрема, відмовляється брати участь у вихованні дитини, не виконує свого обов`язку щодо утримання, не забезпечує гармонійний розвиток дитини, аліменти сплачує не регулярно. Крім того, між сторонами відсутня згода, щодо визначення місця проживання спільного сина, тому позивач просила суд задоволити її вимоги.
		Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 жовтня 2021 року вказаний позов було задоволено. Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за місцем проживання його матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 908 грн.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки малолітній проживає разом із матір`ю, яка створила належні умови для його виховання та навчання, матеріально його забезпечує, дитина проявляє до матері більшу прихильність, а тому з огляду на необхідність дотримання найвищих інтересів дитини вважає, за необхідне визначити місце проживання ОСОБА_3 разом із матір`ю.
		Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на не повне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права просить скасувати вказане рішення, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Вказує, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що між сторонами існує спір щодо місця проживання їх сина. Так і позивачем, на думку апелянта, не доведено наявність спору, жодних доказів, на підтвердження предмету спору не надано. При цьому, вказує, що жодного разу не виявляв бажання, щоб син проживав разом з ним, між ними не виникало заперечень щодо проживання сина із матір`ю. Апелянт вважає, що позовна заява надумана, а обставини, викладені в позові штучно створені. Докази надані позивачкою сформовані за короткий проміжок часу до подання позову для формування однобічного внутрішнього переконання суду. Фактично, позивачка ОСОБА_2 переслідує мету вивезення їх сина на постійне місце проживання до США. 
		Апелянт вказує, що наданий позивачкою висновок психологічного обстеження дитини від 10 квітня 2021 року наданий Благодійною організацією «Реабілітація та відродження» не може бути належним доказом, оскільки вказана організація не є медичною установою, не має належної акредитації та відповідно до постанови Верховного Суду від 23.12.2020р. № 712/1152/17 не може бути належним доказом при вирішенні вказаних правовідносин.
		Також вказує, що під час розгляду справи суд не взяв до уваги, доказані ним, на спростування доводів позивачки, зокрема, договір про розстрочення оплати до договору від 15.08.2020 щодо зайнятості футболом їх сина, за яким оплату здійсню він, батько. Також суд не взяв до ваги відсутність заборгованості щодо сплати аліментів та інформацію, надану на запит від 11.03.2021р. № 01-30/09 від Департаменту освіти та науки Хмельницької міської ради, Хмельницького міського дошкільного закладу № 21 «Ластівка», де вихователі їх сина ОСОБА_4 засвідчують те, що батько активно приймає участь у навчанні і вихованні дитини.
		Крім того, на думку апелянта, суд мав постановити рішення про закриття провадження у справі у зв`язку із фактичною відсутністю спору між сторонами. При цьому, висловлена ним на підготовчому засіданні, яке мало місце 01 липня 2021 року незгода із позовом, стосувалася не наявності спору, а заперечення щодо виїзду дитини за кордон, оскільки саме це є метою поданого ОСОБА_2 позову.
		Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
		Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Так судом встановлено, що з 22 серпня 2013 року по 21 лютого 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі.
		Під час перебування сторін у шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 в них народився син  ОСОБА_3 .
		Рішенням суду від 21 лютого 2020 року шлюб між сторонами було розірвано та сторони проживають окремо.
		Після розірвання шлюбу дитина проживає разом з позивачкою за її місцем проживання в АДРЕСА_1 .
		Згідно висновку органу опіки та піклування щодо розв`язання спору від 26 липня 2021 року № 2405/01-31 місце проживання малолітнього ОСОБА_3 доцільно визначити з матір`ю  ОСОБА_2 .
		Згідно ст. 7 СК України жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установленихКонституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.
		Відповідно ч. 1ст. 141 СК Українимати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
		За нормами з ч.ч. 1, 2ст. 155 СК Україниздійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
		Із положень ч. 1ст. 160 СК Українислідує, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
		В силу ч.ч. 1, 2ст. 161 СК Україниякщо мати та батько,які проживають окремо,не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
		Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
		Згідно з п.п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Україною 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27вересня 1991 року (даліКонвенція про права дитини), яка в силу положеньст. 9 Конституції Україниє частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
		Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (п. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини).
		П. 1 ст. 18 Конвенції передбачено, що батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
		Відповідно дост.8Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої ЗакономУкраїни від17липня1997року№475/97-ВР«Проратифікацію Конвенціїпро захистправ людиниі основоположнихсвобод1950року» кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
		Рішенням у справі «М.С. v. Ukraine» від 11 липня 2017 року (заява №2091/13) ЄСПЛ, установивши порушення статті 8 Конвенції, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.
		При цьому ЄСПЛ зазначав, що наразі існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї проте, що в усіх рішеннях,що стосуються дітей,забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення (Neulingerand Shuruk v. Switzerland, заява № 41615/07, п. 135, ECHR 2010).
		При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, в якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Mamchur v. Ukraine, заява №10383/09, п. 100, ECHR, 16 липня 2015 року).
		З матеріалів справи вбачається, що малолітній ОСОБА_5 проживає з матір`ю  ОСОБА_2 , яка забезпечує його і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також рівень життя, необхідний для такого розвитку, в зв`язку з чим має найбільш емоційну прив`язаність до своєї матері.
		З врахуванням цих обставин обставини, норм міжнародних договорів, які є чинними для України, ст. 141,160,161 СК України, висновку органу опіки і піклування суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_6 з матір`ю, ОСОБА_2 . 
		Доводи апеляційної скарги про відсутність спору між сторонами щодо місяця проживання дитини, а метою даного позову є вивезення дитини за кордон без згоди батька в США з метою створити перешкоди в спілкуванні дитини з батьком слід відхилити.
		Так відповідно до ст. 157 СК України той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, крім того з батьків, до якого застосовуються заходи примусового виконання рішення про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк, що не перевищує одного місяця, з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей, та у разі, якщо йому відомо місце проживання іншого з батьків, який не ухиляється та належно виконує батьківські обов`язки, інформує його шляхом надсилання рекомендованого листа про тимчасовий виїзд дитини за межі України, мету виїзду, державу прямування та відповідний часовий проміжок перебування у цій державі.
		Той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк до одного місяця та більше з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей, у разі:
		1) наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, підтвердженої довідкою про наявність заборгованості зі сплати аліментів;
		2) наявності заборгованості зі сплати аліментів, підтвердженої довідкою про наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три місяці, якщо аліменти сплачуються на утримання дитини з інвалідністю, дитини, яка хворіє на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, або на утримання дитини, яка отримала тяжкі травми, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я.
		Отже за даними нормами сімейного законодавства у вищевказаних випадках передбачено лише тимчасовий виїзд дитини за межі України на строк, що не перевищує одного місяця, з конкретною метою, а саме лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном.
		Отже сімейним законодавством не передбачено виїзд дитини за межі України на постійне місце проживання або на строк понад один місяць в іншу країну без згоди того із батьків, хто проживає окремо від дитини.
		Таким чином вказане рішення не порушує права відповідача на спілкування дитиною чи створення йому в цьому перешкод, а також не дає право особі, з ким проживає дитина, виїхати разом з дитиною за межі України на постійне місце проживання в іншу країну.
		Також позивач заперечує досягнення згоди з відповідачем про визначення місця проживання дитини з нею, крім того досягнення такої згоди не підтверджується відповідними доказами (письмовими угодами в простій чи нотаріальній формі тощо).
		Сам факт проживання дитини з матір`ю на даний час не може свідчити про таку згоду, адже відповідач не позбавлений можливості за відсутністю врегулювання між сторонами даного питання у відповідному порядку, в тому числі шляхом укладення відповідних угод, ухвалення судового рішення, визначати місце проживання дитини з ним.
		Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
		Керуючись ст.ст.374,375, 382,384,389,390 ЦПК України,
		п о с т а н о в и в:
		   
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 жовтня 2021 року залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
		Повне судове рішення складено 21 січня 2022 року.
		 
		    Судді                     А.М.Костенко
		 
		Р.С. Гринчук
		 
		Л.М. Грох

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...