Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/16801/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: 17.01.2022. Зареєстровано: 23.01.2022. Забезпечено надання загального доступу: 24.01.2022.
Дата набрання законної сили: 16.02.2022
Номер судового провадження: 2/521/1435/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №521/16801/21
		Провадження №2/521/1435/22
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 січня 2022 року 
		Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
		головуючого судді - Бобуйка І.А.,
		секретаря судового засідання  Пегової М.С.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адресареєстрації: АДРЕСА_1 )до Державноїказначейської службиУкраїни (місцезнаходження:м.Київ,вул.Бастінна,буд.6),Одеська обласнапрокуратура (місцезнаходження:м.Одеса,вул.Пушкінська,буд.3),головного управліннянаціональної поліціїв Одеськійобласті (місцезнаходження:м.Одеса,вул.Академіка Філатовабуд.15-А)про стягненняморальної шкоди, - 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		21.10.2021 року позивачка звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до Державної казначейськоїслужби України,Одеська обласнапрокуратура,головного управліннянаціональної поліціїв Одеськійобласті, та просила суд стягнути за рахунок державного бюджету на її користь у рахунок відшкодування моральної шкоди 1 300000, 00 гривень та стягнути судові втрати з відповідачів.
		В обґрунтування позову позивачка зазначає, що у зв`язку з незаконними діями відносно неї, проведення тривалого незаконного досудового розслідування (майже 11 років), позивачка була відсторонена зайняття своєї посади, не змогла навідувати своїх рідних та втратила з ними зв`язок, та як результат зазнала значних моральних страждань.
		Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 28.10.2021 року відкрито провадження у вищевказаній справі та призначено проведення підготовчого судового засідання.
		Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 18.11.2021 року у задоволенніклопотання ОСОБА_2 про витребуваннядоказів відмовлено.
		Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 18.11.2021 року підготовче провадження у справі закрито та призначено слухання справи по суті.
		24.11.2021 року представник Одеської обласної прокуратури подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову.
		29.11.2021 року представник Державної казначейської служби України подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову.
		30.12.2021 року позивачка подала до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якому просила суд позовні вимоги задовольнити.
		В судовому засіданні позивачка свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі, та просила суд задовольнити її позовну заяву повністю.
		Представник відповідача Одеської обласної прокуратури в судовому засіданні позов не визнавала, та просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
		Представник відповідача Державної казначейської служби України в Одеській області у судове засідання не з`явився повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомив.
		Представник відповідача головного управління національної поліції в Одеській області у судове засідання не з`явився повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав.
		Дослідивши всі матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
		Так, позов обґрунтовано незаконним перебуванням позивачки під слідством та судом на протязі 10 років 7 місяців та 9 днів (з 16.03.2010 року по 24.09.2020) у кримінальній справі № 060201000025 та у подальшому у кримінальному провадженні № 12014160490005923 від 27.11.2014 року за ч. 1 ст. 368 КК України. У зв`язку з цим ОСОБА_1 поставлено питання щодо стягнення на свою користь з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету 1 300 000 грн. моральної шкоди.
		Судом встановлено, що старшим слідчим прокуратури Суворовського району міста Одеси 19.02.2010 року відносно ОСОБА_3 було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України. 
		У ході розслідування кримінальної справи 16.03.2010 року ОСОБА_3 пред`явлено обвинувачення за ч. 2 ст. 368 КК України та 30.03.2010 року відносно неї обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. При цьому, постановою старшого слідчого прокуратури Суворовського району м. Одеси від 09.04.2010 року ОСОБА_4 відсторонено від займаної посади - асистента кафедри «Іноземні мови» Одеського національного морського університету на період досудового слідства, яку 26.04.2010 року скасовано постановою слідчого.
		У подальшому, 23.04.2010 року дії обвинуваченої перекваліфіковано з ч. 2 ст. 368 КК України на ч. 1 ст. 368 КК України та направлено кримінальну справу №060201000025 до суду для вирішення питання про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 7 КПК України. Постановою Приморського районного суду міста Одеси від 11.06.2010 року ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 368 ч. 1 КК України, а кримінальну справу закрито. Проте, ухвалою апеляційного суду Одеської області від 31.08.2010 року вказану постанову від 11.06.2010 року скасовано, кримінальну справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 24.11.2010 ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку зі зміною обстановки, а кримінальну справу закрито. 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.08.2011 за касаційною скаргою заступника прокурора Одеської області постанову від 24.11.2010 року скасовано, кримінальну справу направлено на новий судовий розгляд. Проте, постановою Приморського районного суду міста Одеси від 17.10.2011 року кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 368 КК України повернуто до прокуратури Суворовського району м. Одеси для проведення додаткового розслідування.
		Після цього 01.11.2011 року кримінальну справу №060201000025 прийнято до провадження старшим слідчим прокуратури Суворовського району міста Одеси. та 22.11.2011 року ОСОБА_3 пред`явлено обвинувачення та ч. 2 ст. 368 КК України. Під час досудового слідства у кримінальній справі ОСОБА_3 під вартою не перебувала.
		Вироком Приморського районного суду міста Одеси від 20.03.2014 ОСОБА_3 визнано винною за ч.2 ст. 368 КК України та призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади пов`язані з адміністративно-господарською діяльністю строком на 2 роки. При цьому, відповідно до ст. 75 КК України засуджену ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробувальним строком на 2 роки. 
		Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 02.10.2014 року вказаний вирок суду від 20.03.2014 року скасовано, матеріали кримінальної справи повернуто прокурору Суворовського району міста Одеси для організації проведення додаткового досудового слідства.
		Після цього, на підставі ухвали Апеляційного суду Одеської області від 02.10.2014 року та матеріалів кримінальної справи 27.11.2014 року, внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014160490005923 за ч. 2 ст. 368 КК України за фактом одержання асистентом кафедри «Іноземні мови» Одеського національного морського університету ОСОБА_3 неправомірної вигоди від студентів університету за здачу модуля по предмету «Англійська мова» на позитивну оцінку. Склад злочину 05.01.2015 року перекваліфіковано з ч. 2 ст. 368 КК України на ч. 1 ст. 368 КК України.
		Під час досудового розслідування кримінального провадження, ОСОБА_3 про підозру не повідомлялося, запобіжний захід не обирався.
		За результатами досудового розслідування 29.12.2014 року слідчим СВ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст.284 КПК України. Проте ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду міста Одеси від 13.02.2015 року за скаргою ОСОБА_3 скасовано постанову слідчого від 10.09.2019 року про закриття кримінального провадження № 1201416049000592.
		Постановою слідчого СВ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області від 16.03.2015 року кримінальне провадження № 12014160490005923 закрито на підставі п.2 ч.1ст.284 КПК України. Проте, ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду міста Одеси від 10.09.2019 року за скаргою ОСОБА_3 , також, скасовано вказану постанову слідчого від 16.03.2015 року.
		За результатами досудового розслідування 15.11.2019 року слідчим СВ Суворовського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.
		У зв`язку з тим, що рішення слідчого про його закриття прийнято передчасно, без проведення усіх необхідних та можливих слідчих дій, зокрема без виконання вказівок суду, зазначених в ухвалі Апеляційного суду Одеської області від 02.10.2014 року, процесуальним керівником у вказаному кримінальному провадженні 19.05.2020 року винесено постанову про скасування постанови про закриття кримінального провадження від 15.11.2019 року.
		За результатами досудового розслідування 23.09.2020 року слідчим СВ Суворовського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1ст.284 КПК України.
		Вимоги про відшкодування моральної шкоди заявлено з підставст. 56 Конституції України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», частин 1, 2, 7статті 1176 ЦК України, відтак, з огляду на обставини (факти), що обґрунтовують позовні вимоги, спеціальні підстави відповідальності тощо, слід виходити з того, що право на відшкодування заявленої шкоди ОСОБА_1 пов`язує з окремим (спеціальним) деліктом.
		Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Яковлев проти України» суд визнає порушенням ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод у контексті права на справедливий суд. Причинами такого роду порушень є: неодноразове повернення кримінальної справи на додаткове розслідування, неспроможність державних органів протягом тривалого часу надати суду належно підготовлені матеріали для розгляду кримінальної справи, що порушує розумні строки їх розгляду та вирішення.
		Згідно зістаттею 56 Конституції Україникожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Так, шкода, завдана фізичній особі внаслідок, зокрема, її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду (ч. 1ст.1176 ЦК України).
		Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (ч. 2ст.1176 ЦК України).
		Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом (ч. 7ст.1176 ЦК України).
		Таким законом єЗакон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 року №266/94-ВР(із змінами), статтею 1 якого визначено, що підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбаченихзаконами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю»та іншими актами законодавства.
		Статтею 2 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 року №266/94-ВР, визначено перелік випадків виникнення права на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом; такими випадками є: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення.
		Згідно пунктів 1, 5 частини 1статті 3 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 року №266/94-ВР(із змінами) у випадках, наведених устатті 1 цього Закону, громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, моральна шкода.
		Кримінальна справа № 060201000025 та у подальшому у кримінальне провадження № 12014160490005923 від 27.11.2014 року, у відношенні ОСОБА_1 є завершеним прийняттям постанови про закриття кримінального провадження у зв`язку із встановленням відсутності в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення.
		Таким чином, на час звернення до суду з позовом у ОСОБА_1 було наявним право на відшкодування шкоди, передбаченої частиною 1статті 1176 ЦК України, статтями1,3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 року №266/94-ВР(із змінами), так як передбачений частиною 2статті 1176 ЦК Українитастаттею 2вказаного Закону випадок, з яким пов`язується право на відшкодування шкоди (спеціальний делікт), настав.
		Суд не приймає доводи представників відповідачів щодо відмови у захисті права на відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_1 як громадянці внаслідок незаконно притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу тощо, що обмежують та порушують права громадян, з тих підстав, що має місце передбачений законом випадок, який надає позивачу таке право, а саме закриття кримінального провадження у зв`язку із встановленням відсутності в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення.
		Судова практика орієнтує на те, що право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках передбачених законом, а саместаттею 2 Закону від 1 грудня 1994 року №266/94-ВР(постанова Великої Палати Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року в справі №713/216/17, від 20 вересня 2018 року в справі 686/23731/15-ц, постанова Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі №6-2089цс15, постанова Верховного Суду України від 26 лютого 2016 року у справі №6-2089цс15, постанова Верховного Суду України від 22 червня 2017 року у справі №638/11853/15-ц).
		Щодо ОСОБА_1 , то передбаченийстаттею 2 Закону від 1 грудня 1994 року №266/94-ВР,випадок настав, відтак, правові підстави для часткового задоволення заявлених нею вимог наявні.
		ОскількиЗакон від 1 грудня 1994 року №266/94-ВР,не містить вимог щодо процесуальної форми документа, з яким особа має звернутися до суду за захистом свого порушеного права, то таким способом захисту в силу положень статей15,16 ЦК Україниможе бути, зокрема, звернення до суду з відповідною позовною заявою.
		З огляду на викладене, не приймаються доводи представника казначейства щодо не дотримання порядку та форми звернення до суду з вимогами про відшкодування шкоди.
		Не приймаються й доводи відповідачів. Що до кола учасників справи, так як в даному випадку за завдану ОСОБА_1 шкоду відповідає держава незалежно від вини посадових чи службових осіб органів.
		У визначенні грошового відшкодування моральної шкоди суд виходить з наступного.
		Мінімальний розмір моральної шкоди законодавцем визначено виходячи з установленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати на момент винесення постанови про закриття кримінального провадження за кожен місяць перебування під слідством та судом; цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом.
		Визначення розміру відшкодування моральної шкоди залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких позивач зазнав, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.
		Судом встановлено, що під слідством та судом ОСОБА_1 перебувала 10 років, 7 місяців та 9 днів, з 16.03.2010 року по 24.09.2020 рік, тобто з моменту коли позивачку було притягнено до участі у кримінальній справі у якості обвинуваченої та до моменту винесення постанови про закриття кримінального провадження. ОСОБА_1 була незаконно позбавлена права на нормальне життя та трудову діяльність протягом 127,9 (сто двадцять сім) місяців та 9 днів.
		У зв`язку з незаконними діями працівників органів прокуратури Одеської області ОСОБА_1 була позбавлена права на працю, яке гарантується ст. 43 Конституції України.
		Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2020 року встановлено 4723,00 грн., тобто на момент винесення постанови про закриття кримінального провадження, коли позивачка відновила своє право на працю.
		Таким чином, гарантований мінімум відшкодування моральної шкоди є рівним 605 488 (шістсот п`ять тисяч чотириста вісімдесят вісім) гривень 60 копійок (4723,00 грн. х 127,9 місяців = 605488, 60 грн.).
		Суд зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості та справедливості, визначає розмір відшкодування моральної шкоди 605488, 60 гривень, та, відповідно, обмежується законодавчо гарантованим мінімумом відшкодування. Цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08 листопада 2018 року у справі № 296/2443/16-ц.
		Згідно з ч. ч. 2ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
		Отже, виконання рішень суду, які передбачають відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними рішеннями, діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду здійснюється Державним казначейством України за попереднім інформуванням Міністерства фінансів України за вимогою органів державної виконавчої служби України за черговістю їх надходження, за рахунок і в межах бюджетних асигнувань, затверджених у Державному бюджеті України на цю мету (пункти 1.2, 1.3 Порядку виконання Державним казначейством України рішень суду щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів, затвердженогонаказом Державного казначейства України від 4 лютого 2008 року №39).
		Таким чином, виходячи з законодавчо встановлено порядку виконання рішень про відшкодування державою коштів, суд приймає доводи казначейства щодо безпідставності зазначення в рішенні суду щодо списання присуджених до стягнення коштів у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, так як дане дійсно порушує положенняБюджетного кодексу України, яким керується казначейство.
		Так, відповідно до пункту 23-1статті 1 Бюджетного кодексу Україниєдиний казначейський рахунок відкритий центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (Державній казначейській службі України) у Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України, на якому консолідуються кошти державного та місцевого бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування та кошти інших клієнтів, які відповідно до законодавства знаходяться на казначейському обслуговуванні. Функціонування єдиного казначейського рахунку як основного рахунку держави для проведення фінансових операцій та ефективного управління коштами державного та місцевого бюджетів через Систему електронних платежів Національного банку України регламентується Положенням про єдиний казначейський рахунок, затвердженийнаказом Державного казначейства України від 26 червня 2002 року №122. Згідно з положеннями частини 4статті 45 Бюджетного кодексу Україниподатки, збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на інших рахунках. Відтак, стягнення з єдиного казначейського рахунку шляхом безспірного списання коштів матиме наслідком нецільового використання бюджетних коштів.
		За таких обставини, моральна шкода, що підлягають відшкодуванню ОСОБА_1 державою, в її грошову виразі стягується з держави за рахунок коштів Державного бюджету України, при цьому виконання судового рішення має бути проведено відповідно до Порядку виконання Державним казначейством України рішень суду щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів, затвердженогонаказом Державного казначейства України від 4 лютого 2008 року №39.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Згідно п.1ч.1,3ст.133ЦПК України,судові витратискладаються зсудового зборута витрат,пов`язаних зрозглядом справи. Довитрат,пов`язаних зрозглядом справи,належать витрати на професійну правничу допомогу.
		Відповідно доч.1,2,3ст.137ЦПК України,витрати,пов`язані зправничою допомогоюадвоката,несуть сторони,крім випадківнадання правничоїдопомоги зарахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
		1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
		1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
		2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
		3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
		4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічний висновок викладено в постанові ВП ВС від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.
		Згідно матеріалів справи, позивач просить стягнути з держави на свою користь витрати на правничу допомогу у розмірі 35000,00 копійок, проте не надає суду належних та допустимих доказів, що позивачка понесла такі витрати, оскільки в матеріалах справа відсутні квитанції до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки. 
		До того ж у судовому засіданні позивачка підтвердила, що ще не сплатила для АО «Грань» витрати за правничу допомогу у відповідності до Договору про надання правової допомоги від 01.05.2021 року та протоколу погодження договору від 01.05.2021 року. 
		Враховуючи все вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги яка стосується стягнення на корить позивачки з Держаного бюджету України судових витрат на правову допомогу.
		Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі. У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Згідностатті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Керуючись ст. 56 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 1 Бюджетного кодексу України, Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», ст. 1176 Цивільного кодексу України, 76-83, 95, 128-131, 133, 141, 208, 211, 223, 247, 263-265, 268, 272, 273, 280-284, 288, 289, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, суд-
		В И Р І Ш И В :
		 
		Позов ОСОБА_1 (адресареєстрації: АДРЕСА_1 )до Державноїказначейської службиУкраїни (місцезнаходження:м.Київ,вул.Бастінна,буд.6),Одеська обласнапрокуратура (місцезнаходження:м.Одеса,вул.Пушкінська,буд.3),головного управліннянаціональної поліціїв Одеськійобласті (місцезнаходження:м.Одеса,вул.Академіка Філатовабуд.15-А)про стягненняморальної шкоди  задовольнити частково.
		Стягнути з держави за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на відшкодування моральної шкоди 605 488 (шістсот п`ять тисяч чотириста вісімдесят вісім) гривень 60 копійок.
		В іншій частині позову  відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. 
		Повний текст рішення виготовлено 17.01.2022 року.
		 
		 
		 
		С У Д Д Я:   І.А. Бобуйок

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...