Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 523/22687/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп’яніння.
Надіслано судом: 17.01.2022. Зареєстровано: 23.01.2022. Забезпечено надання загального доступу: 24.01.2022.
Дата набрання законної сили: 13.01.2022
Номер судового провадження: 1-кп/523/966/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021162490000965

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Суворовський районнийсуд містаОдеси Справа № 523/22687/21
		Провадження №1-кп/523/966/22
		В И Р О К
		І м е н е м У к р а ї н и
		 
		 
		 
		13.01.2022 р. Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
		головуючого судді - ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря - ОСОБА_2 , 
		прокурора - ОСОБА_3 ,
		потерпілого - ОСОБА_4 ,
		в присутності обвинуваченого - ОСОБА_5 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021162490000965 від 15.07.2021 щодо: 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, маючого на утриманні малолітніх дітей 2005, 2015 років народження, не працюючого, зареєстрованого: АДРЕСА_1 , тимчасово проживаючого: АДРЕСА_2 (оренда), раніше не судимого,
		у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України,-
		   
		ВСТАНОВИВ:
		 
		14.07.2021р., приблизно о 22год. 30хв., ОСОБА_5 перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно справним автомобілем марки «Toyota», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись у нічний час доби, при достатній видимості, по асфальтованому сухому дорожньому покриттю проїжджої частини вул. Чорноморського Козацтва в м. Одесі з боку вул. Миколи Гефта в напрямку Ярмарочної площі, де організований односторонній, трьохрядний рух, у другій від правого краю смузі свого напрямку руху, зі швидкістю приблизно 100-140 км/год, більш точну швидкість не встановлено, яка перевищує встановлену у населених пунктах швидкість руху, допустив порушення вимог п.п.12.1, 12.4 Правил дорожнього руху (далі ПДР), наближаючись до будинку АДРЕСА_3 , діючи необережно, а саме з кримінальною протиправною недбалістю, порушуючи вимоги п.12.1 ПДР, не обрав в установлених межах безпечну швидкість руху керованого ним транспортного засобу, не урахував дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, під час перестроювання з другої смуги в першу смугу свого напрямку руху, не мав постійної змоги контролювати рух та безпечно керувати автомобілем, внаслідок чого, не впорався з керуванням та допустив неконтрольований виїзд за межі проїжджої частини, по правий бік відносно свого напрямку руху, де здійснив наїзд на нерухому перешкоду - бетонний блок. 
		В результаті дорожньо-транспортної події, що настала в результаті кримінальної протиправної недбалості водія автомобіля Літовченка, пасажиру вказаного автомобіля ОСОБА_4 заподіяне тілесне ушкодження у вигляді травматичної ампутації лівої кисті, яке згідно п.2.1.1 «г» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм розладу здоров`я, поєднано зі стійкою втратою загальної працездатності не менш ніж на одну третину.
		Водій автомобіля Літовченко виконуючи вимоги п.12.1, 12.4 ПДР, мав технічну можливість запобігти настанню даної дорожньо-транспортної події і його кримінальні протиправні недбалі дії перебували з нею у причинному зв`язку.
		В судовому засіданні, ОСОБА_6 визнав свою вину за пред`явленим та викладеним в обвинувальному акті обвинуваченні, крім того, пояснив суду про час, місце, спосіб скоєного ним при вказаних вище обставинах, не оспорюючи при цьому докази, які містяться у кримінальному провадженні та фактичні обставини скоєного ним кримінального правопорушення.
		Враховуючи те, що ОСОБА_6 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених у обвинувальному акті, враховуючи, що прокурор, потерпілий, обвинувачений, не оспорювали фактичні обставини провадження та беручи до уваги, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, при цьому роз`яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та вивченням матеріалів кримінального провадження, що характеризують останнього. 
		За таких обставин, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю та дії вказаної особи кваліфікує за ч.2 ст.286-1 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
		При призначенні покарання ОСОБА_6 , суд приймає до уваги характер і обставини вчиненого кримінального правопорушення, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Так, судом враховується особа ОСОБА_6 , який є особою раніше не судимою, вперше скоїв кримінальне правопорушення та притягується до кримінальної відповідальності, в травні 2021р. притягався до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів та яке вчинив з необережності, розлученого, маючого на утриманні малолітніх дітей 2005, 2015 років народження, офіційно не працюючого, маючого постійне місце реєстрації та тимчасового проживання, де проживає із матір`ю, яка є особою похилого віку. 
		Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_6 , передбачені ст.66 КК України, суд визнає: щире каяття, повне визнання своєї вини та активне сприяння розкриттю злочину. 
		Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , передбачені ст.67 КК України, судом не встановлено. 
		На підставі викладеного, при визначенні виду та міри покарання по даному кримінальному провадженню, враховуючи всі встановлені в судовому засіданні обставини кримінального провадження, беручи до уваги особу ОСОБА_6 , який є особою раніше не судимою, вперше скоїв кримінальне правопорушення та притягується до кримінальної відповідальності, в травні 2021р. притягався до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів та яке вчинив з необережності, розлученого, маючого на утриманні малолітніх дітей 2005, 2015 років народження, офіційно не працюючого, маючого постійне місце реєстрації та тимчасового проживання, де проживає із матір`ю, яка є особою похилого віку, беручи до уваги наявність обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому-щире каяття, повне визнання своєї вини та активне сприяння розкриттю злочину та думку потерпілого ОСОБА_4 , який просить призначення покарання відповідно до вимог Законодавства України, при цьому зазначаючи, що з боку обвинуваченого будь-якої матеріальної допомоги не здійснювалось, окрім того, приймаючи до уваги також ті обставини, що до теперішнього часу, обвинувачений ОСОБА_6 не відшкодував завданих збитків та не вибачився перед потерпілим, тим самим, дії та бездіяльність обвинуваченого свідчать про його небажання виправити наслідки вчиненого злочину, враховуючи суспільну небезпеку та характер вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, а також наслідки у виді настання інвалідності 3-групи потерпілого ОСОБА_4 , які є непоправними та наслідком яких є грубе порушення обвинуваченим вимог ПДР, з метою запобігання вчиненню обвинуваченим нових злочинів, суд приходить до висновку про те, що виправлення ОСОБА_6 можливе лише в умовах його ізоляції від суспільства, із призначенням покарання у виді позбавлення волі та із застосуванням додаткової міри покарання, оскільки жодних підстав для призначення покарання з застосуванням положень ст.75 КК України та звільнення обвинуваченого від покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку, судом не вбачається.
		В даному випадку, за переконанням суду, покарання у виді позбавлення волі, передбачене санкцією ст.286-1 КК України, повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. 
		Водночас, вирішуючи питання про необхідність реального відбування обвинуваченим покарання у виді позбавлення волі за вчинений злочин, судом враховується, що статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		 
		 
		 
		У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
		При цьому, суд також враховує правову позицію Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлену у Постанові від 28.05.2020року (справа №753/13972/17; провадження №51-986км20), згідно якої, Верховний Суд зазначив, щозаконодавцем саме суду надано дискреційні повноваження щодо визначення виду та міри покарання за вчинення того чи іншого злочину.
		Крім того, приймаючи таке рішення, суд серед іншого враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише Законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, нарішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004у справі №1-33/2004.
		Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року), статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950.
		Цивільний позов Суворовської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» про відшкодування матеріальної шкоди підлягає задоволенню, оскільки підтверджений документально та визнаний обвинуваченим в повному обсязі. 
		Для проведення експертизи залучались експерти, у зв`язку із чим процесуальні витрати необхідно покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 . 
		Долю речових доказів, суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
		Керуючись ст.ст.369-371, 373-374 КПК України, суд -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років.
		Запобіжний західдо набраннявироку законноїсили відносно ОСОБА_5 обрати увигляді особистогозобов`язання,після чого,змінити натримання підвартою вДУ «Одеськийслідчий ізолятор». Строк відбуття покарання рахувати з моменту його взяття під варту. Виконання вироку в цій частині покласти на ВП №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області.
		Цивільний позов Суворовської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» - задовольнити. Стягнути із ОСОБА_5 на користь КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» матеріальну шкоду в розмірі 18706грн. 
		Процесуальні витрати у кримінальному провадженні в розмірі 1029,66грн., 1372,88грн., за проведення експертних досліджень - стягнути з Літовченка в повному обсязі, на користь держави.
		Речовий доказ: автомобіль марки «Toyota» - повернути ОСОБА_5 . 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження та подання апеляції через Суворовський районний суд м. Одеси до Судової палати по кримінальних справах Одеського апеляційного суду, протягом 30 днів з дня проголошення.
		 
		Головуючий суддя:     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...