Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 515/1622/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне легке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 19.01.2022. Зареєстровано: 23.01.2022. Забезпечено надання загального доступу: 24.01.2022.
Дата набрання законної сили: 13.12.2022
Номер судового провадження: 1-кп/515/2/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020165440000011

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 515/1622/20
		Провадження № 1-кп/515/2/22
		 
		Татарбунарський районнийсуд Одеськоїобласті  
		В И Р О К 
		Іменем України 
		 
		19 січня 2022 р.  Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:
		 головуючого  судді ОСОБА_1 
		 за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 
		 прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 
		 потерпілої ОСОБА_6 
		 обвинуваченого ОСОБА_7 
		 захисника  адвоката ОСОБА_8 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Татарбунари Одеської області мате- ріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових роз- слідувань за № 12020165440000011 від 31.07.2020 р., за обвинуваченням 
		 ОСОБА_7 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 
		 в с.Глибоке Татарбунарського району Одеської області, молдованина,
		 громадянина України, військовозобов`язаного, з середньою освітою,
		 одруженого, маючого малолітню дитину, судимого 27.11.2020 р. Та-
		 тарбунарським районним судом Одеської області за ч.1 ст.121, ч.1 ст.
		 122 КК України з застосуванням ст.70 КК України до позбавлення во
		 лі строком на 5 років, в силу ст.75 КК України звільненого від відбу-
		 вання призначеного покарання з випробуванням строком на 1 рік та 6 місяців, судимість не погашена, працюючого за наймом, зареєстрова-
		 ного в АДРЕСА_1 , а проживаючого по  
		 
		АДРЕСА_2 , 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, 
		 
		 В С Т А Н О В И В:
		 
		 03 липня 2020 року приблизно о 18 год. 30 хв. (точний час встановити не надалося можливим) ОСОБА_7 , знаходячись на західній стороні лісосмуги в напрямку с.Глибоке на відстані 5 км від с.Борисівка біля Свято-Преображенського жіночого монастиря, який розташований між с.Бо- рисівка та с.Глибоке Білгород-Дністровського (Татарбунарського) району Одеської області, на гру нті виниклого конфлікту та тривалих неприязних відносин з настоятелькою (керівником) Свято- Преображенського монастиря Одеської єпархії Української православної церкви ОСОБА_6 , реа- лізуючи умисел на спричинення зазначеній особі тілесних ушкоджень, наніс один удар кулаком в область спини та один удар скляною пляшкою по поличній ділянці голови, заподіявши тим самим тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у формі струсу головного мозку та садна на потиличній ділянці голови, які не були небезпечними для життя та спричинили корот- кочасний розлад здоров`я строком понад 6 днів, але не більше 21 дня, і за цим критерієм віднося- ться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
		 Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні свою провину у вчиненні злочину не виз- нав та пояснив, що 03.07.2020 р. після 18.00 год. йому зателефонував батько ОСОБА_9 та по просив його підійти до цегляного заводу, щоб запропонувати настоятельці монастиря Гросу Оле- ні забрати стадо корів, яке заважало їм вигнати своє стадо на пасовище. Разом з батьком він під- їхав до заводу, де перебувала потерпіла разом зі своїми підлеглими. Коли почали виганяти своє стадо корів, то між ним та ОСОБА_10 виникла словесна перепалка, в ході якої вони ображали один одного. Потерпілій тілесні ушкодження він не наносив, в цій метушні вона сама впала в яр. На той момент ніякої пляшки у нього в руці не було, дійсно пасовище має нерівну поверхню, наявність ямок, бугрів та пеньків.
		 Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини, його винуватість у вчиненні криміналь- ного правопорушення підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів:
		--- показами потерпілої ОСОБА_6 , яка пояснила, що 03.07.2020 р. мешканці монастиря випасали череду належних монастирю корів біля цегляного заводу. Крім корів, належних монастирю, на па- совищі випасалася худоба, належна ОСОБА_9 , який є батьком обвинуваченого. ОСОБА_9 почав виганяти корів монастиря, вчинив сварку, у тому числі і з охоронцем цегляного заводу. Побачивши, що він один не може подолати та залякати людей з монастиря, він на автомобілі куди- сь поїхав та через деякий час повернувся разом зі своїм сином ОСОБА_7 та привіз собаку породи німецька вівчарка. Удвох вони почали узгоджено розганяти і бити палками худобу монас- тиря, кидали у тварин скляні пляшки. Мешканці монастиря намагались зібрати худобу і гнати її до монастиря, а обвинувачений з батьком їх переслідували, погрожували їм та висловлювались неце- нзурно. Побачивши це, вона підбігла на допомогу. Між нею та обвинуваченим виникла словесна перепалка, в процесі якої останній вдарив її кулаком по спині, потім скляною пляшкою з під пива вдарив по голові, після чого з усієї сили штовхнув, від чого вона впала на спину на втратила сві- домість. Згодом викликали швидку допомогу та госпіталізували її до хірургічного відділення, де вона знаходилася до повного одужання;
		--- показами свідка ОСОБА_9 , згідно яких, на протязі останніх 20 років у нього та його ро- дини з потерпілою існує конфлікт. Для випасу належних йому корів біля цеглового заводу йому виділили земельну ділянку, на яку потерпіла виганяла також своїх корів. 03 липня минулого року йому зателефонував пастух, який повідомив, що не може пройти до водопою, який він власними силами зробив дл своїх корів. Приїхавши до пасовища, побачив, що череда корів потерпілої пере- бувала біля його водопою. Відразу він поїхав за своїм сином, обвинуваченим у справі, за допомо- гою. Коли почали ганяти череду, ОСОБА_10 перебувала навпроти нього, злякавшись собаки, яка на той момент була з ним, остання впала в траншею, яка розташована біля лісосмуги та почала звати на допомогу. Обвинувачений хотів їй допомогти піднятися, але вона його прогнала і їй на допомо- могу прийшли працівники монастиря та підняли її; 
		--- показами свідка ОСОБА_11 , з яких слідує, що влітку минулого року (більш точну дату вона не пам`ятає) приблизно о 06 год. ранку вона вигнала з монастиря череду корів до цеглового заводу на пасовище, де вони паслись протягом дня. Згодом приїхав ОСОБА_9 , який є батьком обви- нуваченого, та почав виганяти корів, хоча охоронець дозволив їх випасати на цьому місці. Потім він поїхав за сином, привіз його і удвох вони почали виганяти корів, били їх палками, кидали пля- шками. Прибігла матушка ОСОБА_6 , між нею та обвинуваченим виникла сварка, потім вона по- бачила, як обвинувачений вдарив матушку кулаком по спині та, взявши пляшку, вдарив її по голо- ві, від чого вона відразу впала. Обвинувачений та його батько тягнули матушку за руку та кричали «вставай, чого придурюєшся». Вона допомогла піднятися потерпілій та викликали швидку допо- могу; 
		--- показами свідка ОСОБА_12 про те, що 03.07.2021 р. він разом з потерпілою пішли випасати корів до цегляного заводу, приблизно через 30 хвилин на автомобілі під`їхав ОСОБА_9 та по чав кричати, виганяти стадо з пасовища та потім поїхав в невідомому напрямку. Через деякий час він повернувся зі своїм сином (обвинуваченим у справі) та собакою і разом почали знову їх вига- няти с пасовища, кидалися палками, пляшками. Після чого обвинувачений вдарив ОСОБА_10 кула- ком по спині, потім підняв із землі пляшку та вдарив її по голові.
		 Також вина обвинуваченого підтверджується матеріалами кримінального провадження:
		--- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, в якому зареєстроване кримінальне провад- ження за № 12020165440000011 від 31.07.2020 р. за фактом нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.118);
		--- постановою про зміну кваліфікації діяння в кримінальному провадженні від 20.10.2020 р. з ч.1 ст.125 КК України на ч.2 ст.125 КК України (а.с.119-120); 
		--- висновком експерта за № 159 від 05.09.2020 р. (а.с.125-126), у відповідності до якого, у ОСОБА_6 виявлена закрита черепно-мозкова травма у формі струсу головного мозку з наявністю садна на потиличній ділянці голови. Дані ушкодження заподіянні дією тупих предметів або від удару об такі, групові і індивідуальні особливості яких в ушкодженнях не відобразилися, можливо при ме- ханізмі, вказаному потерпілою, а саме при ударі порожньою пляшкою по потиличній ділянці голо- ви від удару потиличною ділянкою голови об тверду поверхню при падінні з висоти власного зро- сту. Вказані ушкодження заподіянні незадовго до звернення потерпілої по медичну допомогу, то- му не виключено їх утворення 03.07.2020 р. Виявлені ушкодження в єдиному морфологічному ко- мплексі не були небезпечними для життя, спричинили короткочасний розлад здоров`я строком по- над 6 днів, але не більше 21 дня, і за цим критерієм відносяться до категорії легких тілесних ушко- джень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Тілесні ушкодження могли утворитися вна слідок одного або двох травматичних впливів в одну ділянку голови;
		--- протоколами проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 та таблицями ілюстрацій до них від 17.08.2020 р. (а.с.127-136, 137- 143, 144-151). В процесі зазначеної слідчої дії потерпіла та свідки на місці злочину детально роз- повіли про його вчинення, підтвердивши свої показання, які давали раніше;
		--- копією вироку Татарбунарського районного суду Одеської області від 27.11.2020 р., яким ОСОБА_15 було засуджено за вчиненя злочинів, передбаченихч.1 ст.121, ч.1 ст.122 КК України, до позбавлення волі строком на 5 років, згідно ст.75 КК України його звільнено від відбування при значеного покарання з випробуванням строком на 1 рік та 6 місяців.
		 Дії ОСОБА_7 суд кваліфікує за ч.2 ст.125 КК України, оскільки він умисно заподіяв по- терпілій легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
		 Ствердження обвинуваченого про те, що він не наносив потерпілій тілесні ушкодження, а вона сама впала в яр та отримала тілесні ушкодження, суд не може прийняти до уваги, оскільки вони спростовуються дослідженими у судовому засіданні доказами.
		 Невизнання ОСОБА_7 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому зазначеного криміна- льного правопорушення суд пов`язує з вибором захисної позиції та намаганням уникнути відпові- дальності за скоєне.
		 До показів свідка ОСОБА_9 в тій частині, що обвинувачений не наносив потерпілій уда- рів та не спричинив тілесних ушкоджень суд відноситься критично і не може прийняти їх до ува- ги, оскільки вони спростовуються дослідженими у судовому засіданні доказами, а також врахову- ючи, що свідок є батьком обвинуваченого, а, отже  особою, що заінтересована в результатах роз- гляду справи. 
		 При вирішенні питання про призначення покарання суд приймає до уваги характер та ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим, дані про його особу та всі обставини справи.
		 ОСОБА_7 має на утриманні малолітню дитину, позитивно характеризується за місцем проживання (а.с.156, 158).
		 Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, суд визнає рецидив злочинів.
		 З урахуванням всіх обставин справи, особи обвинуваченого, відсутності ознак каяття, суд вва- жає, що виправлення і перевиховання ОСОБА_7 можливе в умовах призначення йому пока- рання у вигляді арешту в середніх межах санкції ч.2 ст.125 КК України. Призначення йому пока- рання у вигляді штрафу та громадських робіт, на думку суду, не буде співрозмірним з вчиненим ним.
		 Оскільки кримінальне правопорушення, за скоєння якого ОСОБА_7 притягується до від- повідальності, він вчинив до постановлення Татарбунарським районним судом Одеської області вироку від 27.11.2020 р., то при призначенні йому покарання слід керуватися правилами, передба- ченими ч.4 ст.70 КК України.
		 Також при вирішенні питання про призначення покарання судом було прийнято до уваги досу- дову доповідь стосовно обвинуваченого, підготовлену Татарбунарським районним сектором філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області, відповідно до якої, ризик вчинення об- винуваченим повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства оці- нюються як середні (а.с.66-69). Проте, враховуючи наведене, суд не може погодитись з висновком представника органу пробації з тим, що виправлення ОСОБА_7 можливе без ізоляції від су- спільства.
		 Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		 Згідно ч.1 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспіль- но небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час криміналь- ного провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, об винуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила сус- пільно небезпечне діяння.
		 Відповідно до вимог ч.5 ст.128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кри- мінального судочинства.
		 Судом встановлено, що майнова шкода, заподіяна ОСОБА_6 діями обвинуваченого, яка поля- гає у понесених збитків, що підтверджується наданими копіями чеків та документів (а.с.23-24), ста новить суму в розмірі 2641 грн. Отже, враховуючи вище викладене, суд, вважає, що цивільний по- зов в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягає задоволенню у повному обсязі.
		 Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фі зична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражда- ннях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сі- м`ї чи близьких родичів.
		 Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі непра- вомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявно- сті її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		 Враховуючи характер вчиненого кримінального правопорушення та його наслідки, глибину фі- зичних та душевних страждань потерпілої ОСОБА_6 , ступінь вини обвинуваченого, характер та обсяг страждань, яких зазнала потерпіла, характер немайнових втрат та стан її здоров`я, суд при- ходить до висновку, що отримання тілесних ушкоджень спричинило потерпілій моральні страж- дання, пов`язані з фізичним болем та душевні страждання від спричинених тілесних ушкоджень, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи. Суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає, що потерпілій ОСОБА_6 обвинуваченим спричинена мо- ральна шкода, компенсація за яку не може перевищувати 25000 грн., яка підлягає стягненню з ос- таннього на користь потерпілої. А тому цивільний позов в частині стягнення моральної шкоди під- лягає частковому задоволенню.
		 На підставі викладеного, керуючись ст.ст.368-371, 373, 374 КПК України, суд 
		 
		 У Х В А Л И В:
		 
		 ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального право- порушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, та призначити йому покарання у вигляді арешту строком на 4 місяці.
		 Відповідно до ч.4 ст.70 КК України, до призначеного покарання приєднати не відбуте покаран- ня за вироком Татарбунарського районного суду Одеської області від 27.11.2020 р. у вигляді 5 ро- ків позбавлення волі і остаточно ОСОБА_7 визначити  5 (п`ять) років та 4 місяці позбав- лення волі.
		 Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_7 обчислювати з моменту звернення вироку до виконання  з моменту його затримання для відбування покарання.
		 Цивільний позов ОСОБА_6 задовольнити частково. 
		 Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у відшкодування матеріальної шкоди 2641 грн., та ко мпенсацію за моральну шкоду в розмірі 25000 грн. В решті позовних вимог відмовити.
		 Відповідно до ч.6 ст.376 КПК України, копію вироку вручити засудженому та прокурору.
		 Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його про- голошення.
		 Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		 
		 
		 Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...