Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/4444/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі); про державну власність; щодо оренди.
Надіслано для оприлюднення: 24.01.2022. Зареєстровано: 25.01.2022. Забезпечено надання загального доступу: 26.01.2022.
Дата набрання законної сили: 24.01.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24.01.2022 року м.Дніпро Справа № 904/4444/21
		Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді: Чус О.В.,
		судді: Кощеєв І.М., Орєшкіна Е.В.
		Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2021, повне рішення складено 18.10.2021, суддя Ніколенко М.О., у справі №904/4444/21
		за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хонест", м. Кривий Ріг
		про стягнення суми недоотриманої орендної плати в розмірі 64 583,01 грн.,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хонест" про стягнення суми недоотриманої орендної плати в розмірі 64 583,01 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатом проведеної Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях перевірки стану використання державного майна, яке перебуває в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю «Хонест», встановлено порушення умов договору оренди, а саме орендарем безоплатно використовується державне майно: бетонований майданчик площею 150 кв.м та естакада площею 100,0 кв.м., у зв`язку з чим, відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995, здійснено розрахунок суми недоотриманої орендної плати за період з 26.04.2018 по 25.10.2018 у розмірі 64 583,01 грн.
		Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2021 у позові відмовлено.
		Приймаючи рішення господарський суд виходив з того, що чинне законодавство України та договір не надають Орендодавцю права самостійно, в односторонньому порядку змінювати предмет договору оренди (перелік, кількість майна, що є об`єктом оренди) і, відповідно збільшувати розмір орендної плати.
		Місцевий суд зазначив, що вартість нежитлової будівлі, що орендується, жодним чином не може бути базою нарахування орендної плати за використання будь-яких інших об`єктів чи споруд, а отже, позивачем взагалі не доведено правильності нарахування плати за користування такими об`єктами.
		Щодо правових підстав користування відповідачем бетонованим покриттям та естакадою суд вказав, що спірні бетоноване покриття та естакада використовуються орендарем для підходу (під`їду), потрапляння осіб та внесення/винесення майна відповідача до орендованого приміщення, жодних відомостей про огородження відповідачем території площею 250 кв.м., зведення на цій території будь-яких споруд тощо в спірному акті не містяться та позивачем не доведено.
		Також суд першої інстанції дійшов висновку, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях не є належним позивачем за позовними вимогами про стягнення недотриманого доходу з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди, оскільки бетонований майданчик не є частиною будівлі, а є дорожнім покриттям, тобто, фактично, в розумінні положень чинного законодавства бетонований майданчик є землею, а здійснення державного контролю за використанням та охороною земель віднесено до повноважень Держгеокадастру.
		 
		Доводи та вимоги апеляційної скарги.
		Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулося з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на не в повній мірі з`ясування господарським судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2021 у справі №904/4444/21 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
		В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на ті обставини, що предметом договору оренди № 12/02є3737-ОД є нерухоме майно  приміщення адміністративного призначення та склад площею 279,2 кв.м., розміщене за адресою: м.Кривий Ріг, вул. Щорса, буд. 35 на 1-му поверсі будівлі, що перебуває на балансі Криворізького навчально-виробничого центру, та передано в оренду відповідачу з метою розміщення офісу 113,1 кв.м., під склад продуктів харчування без права реалізації  166,1 кв.м.
		Позивач зазначає, що вказане майно є державною власністю та згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.08.2021 загальна площа складу складає 977,1 кв.м., до яких входить орендоване майно, бетонний майданчик площею 150,0 кв.м. який розташований безпосередньо перед входом до складських приміщень та естакада площею 100,0 кв.м.
		Скаржник вважає, що посилання суду першої інстанції, що державне майно, яке незаконно використовував відповідач на момент перевірки є дорожнім покриттям та місцем загального користування, не відповідає дійсним обставинам справи, з огляду на те, що приміщення, яке орендує відповідач має окремий в`їзд та огородження забором, що підтверджує той факт, що доступ до бетонованого майданчика є лише у відповідача, а отже бетонований майданчик не є місцем загального користування. 
		Стосовно висновків місцевого суду про недоведеність нарахування недоотриманої орендної плати апелянт пояснив, що при нарахуванні недотриманої орендної плати Регіональне відділення виходило з загальної вартості майна, яке передано в оренду.
		Також позивач звернув увагу, що беручи до уваги, що оскільки відповідач відмовився укладати додаткову угоду щодо використання бетонованого майданчика та естакади, у Регіонального відділення були відсутні підстави для здійснення оцінки майна, що використовувалось, а тому використало дані звіту про оцінку за подібним договором оренди, предметом оренди якого був також бетонований майданчик.
		 
		Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
		Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2021 апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2021 у справі №904/4444/21 залишено без руху, надано апелянту строк 10 днів, з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків, а саме, для надання доказів сплати судового збору у сумі 3405,00 грн.
		Недоліки апеляційної скарги скаржником усунуто.
		Ухвалою суду від 01.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2021 у справі №904/4444/21, для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи; надано сторонам строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань.
		 
		Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
		Між Регіональним відділення Фонду державного майна України у Дніпропетровській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, (надалі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хонест" (надалі - орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 12/02-3737-ОД від 18.11.2009 (надалі - договір).
		Відповідно до п. 1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно - приміщення адміністративного призначення та складу (надалі - майно) площею 279,2 кв.м., розміщене за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Щорса, 35, на 1-му поверсі будинку, що перебуває на балансі Криворізького начально-виробничого центру (надалі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 02.11.20009 і становить за незалежною оцінкою 216 127 грн.
		Згідно з п. 1.2 договору, майно передається в оренду з метою розміщення офісу - 113,1 кв.м; під склад продуктів харчування без права реалізації - 166,1 кв.м.
		У п. 2.1. договору визначено, що орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації Договору) та акта приймання-передачі майна.
		Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 (зі змінами) або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції)  жовтень 2009 року 2 506,3 грн. Орендна плата за перший місяць оренди  листопад 2009 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за листопад (п.3.1. договору).
		Пунктом 3.6. договору передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні: 50% - до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря податковій інспекції на рахунки, відкриті відділеннями казначейства - у розмірі 1 253,15 грн.; 50% - балансоутримувачу у розмірі  1 253,15 грн.; щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець період, за який здійснюється платіж.
		Орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п.3.8. договору).
		У разі виявлення орендодавцем фактичного використання орендарем державного майна не за цільовим призначенням, визначеним у розділі 1 цього договору, розмір збільшеної орендної ставки, визначеної відповідно до Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 застосовується з дня укладення договору оренди (п.9.5. договору).
		Відповідно до п. 5.19. Договору, Орендар, у разі наміру продовжити строк дії договору оренди, зобов`язаний не пізніше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору оренди подати Орендодавцю про це заяву з документами щодо виконання умов договору оренди (дозвіл пожежників, копія договору страхування державного майна, платіжні доручення про сплату страхового платежу та ін.).
		Договір укладений строком на один рік, що діє з 18.11.2009 до 17.11.2010 включно (п.10.1. Договору).
		Згідно акту приймання-передачі від 18.11.2009 Орендодавець передав в оренду Орендарю нерухоме майно загальною площею 279,2 м2 (нежитлові вбудовані приміщення - 113,1 м2 та складські приміщення - 166,1 м2), незалежна оцінка на 02.11.2009 р. - 216 127,00 грн. (площа 113,1 м2 - 92 731,00 грн., площа 166,1 м2 - 123 396,00 грн. ).
		В подальшому сторонами підписано додаткову угоду від 06.02.2012 до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 18.11.2009 № 12/02-3737-ОД; додаткову угоду від 13.06.2013 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 18.11.2009 № 12/02-3737-ОД, додаткову угоду від 17.01.2015 до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 18.11.2009 № 12/02-3737-ОД, додаткову угоду від 26.04.2018, про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 18.11.2009 № 12/02-3737-ОД.
		Додатковою угодою від 06.02.2012 до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 18.11.2009. № 12/02-3737-ОД п. п. 3.1. та п. 3.6. викладена в наступній редакції: "Орендна плата визначається відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку ( останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції ) - серпень 2001 року 3 531,01 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - вересень 2011 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за вересень 2011р."
		Орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні: 50 % до державного бюджету по місцю реєстрації Орендаря у податковій інспекції на рахунки відкриті відділенням казначейства у розмірі 1 765,51 грн.; 50 % балансоутримувачу у розмірі 1 765,51 грн..
		Пункт 1 цієї додаткової угоди набирає чинність з 20.09.2011.
		Пункт 5.5. викладено в наступній редакції: "У разі припинення або розірвання Договору повернути Балансоутримувачу орендоване майно за актом приймання-передачі у належному стані, ні гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати /повної або часткової/ орендованого майна з вини орендаря. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі, один примірник якого надається орендарем орендодавцю у триденний термін з дати його підписання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендаря. У разі ненадання у триденний строк з дати підписання акту приймання-передачі орендодавцеві, зобов`язання орендаря по поверненню орендованого державного майна вважаються не виконаними, а Орендар зобов`язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування державним майном за час прострочення.
		Додатковою угодою від 26.04.2018 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 18.11.2009 № 12/02-3737-од п. 1.1. Договору викладено в наступній редакції: Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно приміщення адміністративного призначення та склад (далі - майно) площею 279,2 кв. м., розміщене за адресою: м.Кривий Ріг, вул. Щорса, 35, на 1-му поверсі(ах), що перебуває на балансі Криворізького навчально-виробничого центру (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 22.02.2018 і становить 398 964,00 грн."
		Керуючись ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та у зв`язку з тим, що у результаті переоцінки орендованого державного майна базова орендна плата за новою оцінкою є нижчою ніж орендна плата проіндексована за попередньою оцінкою, п.п.3.1. та 3.6 договору залишаються незмінними.
		Абзац 2 п.10.1. розділу 10 викладена в наступній редакції "Цей договір є пролонгованим з 17.10.2017 по 16.09.2020 включно".
		Відповідно до розрахунку орендної плати до договору оренди, орендна плата розподіляється таким чином: 50 % до державного бюджету, у розмірі 3 670,48 грн.; 50 % балансоутримувачу, у розмірі 3 670,48 грн.
		Додатковою угодою від 26.04.2018 договір продовжено до 16.09.2020.
		На виконання доручень Прем`єр-міністра України від 21.06.2018 № 19693/1/1-18, Фонду державного майна України від 27.06.2018 № К/29, Регіонального відділення Фонду державного майна України від 13.07.2018 № 04 та наказу Регіонального відділення від 18.09.2018 №170/05-Н головним спеціалістом відділу з питань контролю за договірною діяльністю Регіонального відділення Ткачук А.В. в присутності завідуючої відділення Державного професійно-технічного навчального закладу "Криворізький навчально-видавничий центр" Миронової Л.М. проведено перевірку з 20.09.2018 по 25.10.2018, з перервою з 24.09.2018 по 24.10.2018, про що було 25.10.2018 складено акт.
		За результатами перевірки виконання відповідачем умов договорів оренди нерухомого майна від 18.11.2009 №12/02-3737-ОД було встановлено, що для здійснення статутної діяльності відповідач використовує частину будівлі адміністративного призначення (договір від 18.11.2009 № 12/02-3737-ОД) на момент проведення огляду приміщення площею 113,1 кв.м. використовується орендарем під офіс - встановлено офісні меблі та техніка, приміщення площею 166,1 кв.м. використовуються під склад, встановлено обладнання морозильних камер. Також в акті зазначено, що вхід до складських та офісних приміщень здійснюється через бетонований майданчик площею 150,0 кв.м., на момент проведення огляду на території майданчика знаходилися автомобілі та інше майно орендаря. При вході до орендованих складських приміщень орендарем додатково безоплатно використовується естакада площею 100,0 кв.м. 
		Як вбачається з матеріалів справи, 30.06.2020 позивач отримав лист від відповідача, в якому останній звернувся з проханням продовжити дію Договору № 12/02-3737-ОД від 18.11.2009 на 2 роки та 11 місяців.
		Відповідно до п. 5.19. Договору, Орендар у разі наміру продовжити строк дії договору оренди, зобов`язаний не пізніше ніж за місць до закінчення терміну дії договору оренди подати Орендодавцю про це заяву з документами щодо виконання умов договору оренди (дозвіл пожежників, копія договору страхування державного майна, платіжні доручення про сплату страхового платежу та ін.).
		Листом від 09.09.2020 № 16-02-04879, позивач повідомив Орендаря про відсутність правових підстав для продовження договору оренди.
		Листом від 15.10.2020 № 11-02-05993, позивач повідомив відповідача та Балансоутримувача про припинення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-3737-ОД від 18.11.2009, та наполягав на сплаті заборгованості. 
		За розрахунком позивача, загальна недоотримана сума орендної плати склала 129 166,02 грн., із якої недоотримано державним бюджетом 64 583,01 грн.
		Наведені обставини стали причиною звернення позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
		 
		Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Спірні правовідносини сторін виникли у ході виконання укладеного між сторонами господарського договору.
		Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
		Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
		За вимогами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
		Стаття 173 Господарського кодексу України визначає, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання. Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов`язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.
		Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).
		Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
		Згідно зі статтями 216-217, 230-231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
		За приписами статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення невизнання або оспорювання.
		Згідно зі статтею 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів, способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
		Отже, матеріально-правовий аспект захисту прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені.
		Оскільки, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на пред`явлення позову у особи виникає після порушення її права.
		Тобто, захисту в судовому порядку підлягає вже порушене право.
		При вирішенні даного спору підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного права. За результатами розгляду такого спору має бути встановлено не лише наявність підстав його задоволення, але й визначено, чи було порушене право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
		Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
		Отже, з огляду на положення вказаних статей підставою для захисту права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Відтак, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.
		Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про орендну державного і комунального майна" (в редакції, чинній на момент укладання договору) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
		За вимогами частини третьої статті 18 Закону України "Про орендну державного і комунального майна" (у редакції, чинній на момент укладання договору) орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
		Відповідно до частин першої, третьої статті 17 Закону України "Про орендну державного і комунального майна" (у чинній редакції) орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно.
		Згідно з частиною статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
		Відповідно до частин першої, п`ятої, шостої статті 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
		Договір найму укладається на строк, встановлений договором. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк. (частини перша, друга статті 763 Цивільного кодексу України).
		Згідно зі статтею 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму.
		За статтею 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
		Відповідно до статті 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.
		Одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму (частина перша статті 796 Цивільного кодексу України).
		Відповідно до частини 2 статті 796 Цивільного кодексу України у договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.
		Згідно частини 3 статті 796 Цивільного кодексу України, якщо наймодавець не є власником земельної ділянки, вважається, що власник земельної ділянки погоджується на надання наймачеві права користування земельною ділянкою, якщо інше не встановлено договором наймодавця з власником земельної ділянки.
		За статтею 797 Цивільного кодексу України плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.
		Зі змісту акта від 25.10.2018 вбачається, що вхід до складських та офісних приміщень здійснюється через бетонований майданчик; при вході до орендованих приміщень знаходиться естакада.
		Як правильно вказано судом першої інстанції, спірні бетоноване покриття та естакада використовуються орендарем для підходу (під`їду), потрапляння осіб та внесення/винесення майна відповідача до орендованого приміщення.
		Жодних відомостей про огородження відповідачем території площею 250 кв.м., зведення на цій території будь-яких споруд тощо в спірному акті не містяться та позивачем не доведено. 
		Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що чинне законодавство України та договір не надають орендодавцю права самостійно, в односторонньому порядку змінювати предмет договору оренди (перелік, кількість майна, що є об`єктом оренди) і, відповідно збільшувати розмір орендної плати.
		Позивач не надав доказів направлення відповідачу проекту договору оренди спірного майна чи внесення доповнень у діючий договір оренди після виявлених порушень, в якому було б ідентифіковано спірний майданчик та естакаду як частини майна, що підлягають використанню на платній основі на умовах оренди.
		Зазначення в акті перевірки виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Хонест» умов договорів оренди нерухомого майна від 18.11.2009 №12/02-3737-ОД та №12/02-3738-ОД, що перебуває на балансі Державного професійно-технічного навчального закладу «Криворізький навчально-виробничий центр» від 25.10.2018 щодо безоплатного користування відповідачем нерухомим майном  бетонованим майданчиком площею 150 кв.м. та естакадою площею 100,0 кв.м для навантаження-розвантаження продукції та її зберігання за період з 26.04.2018 по 25.10.2018 не підтверджено матеріалами справи, оскільки позивачем не надано, матеріали справи не містять доказів наявності об`єкта цивільно-правових відносин - бетонованої площадки площею 150 кв.м. та естакади площею 100,0 кв.м перед входом до складських та офісних приміщень, який орендує відповідач (державної реєстрації речових прав на таке нерухоме майно, реєстрації права власності на нерухоме майно) станом на час проведення перевірки.
		З наявної в матеріалах справи копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.08.2021 неможливо виокремити спірне майно, про яке йдеться в зазначеному вище акті перевірки від 25.10.2018 (бетоновану площадку площею 150 кв.м. та естакаду площею 100,0 кв.м.,) з нерухомого майна - зі складу площею 977,1 кв.м.
		Отже, на момент проведення з 20.09.2018 по 25.10.2018 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях перевірки виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Хонест» умов договорів оренди нерухомого майна від 18.11.2009 №12/02-3737-ОД та №12/02-3738-ОД, що перебуває на балансі Державного професійно-технічного навчального закладу «Криворізький навчально-виробничий центр» доказів державної реєстрації об`єкту спірної нерухомості, існування сформованого об`єкту цивільно-правових відносин, позивачем не надано.
		А отже є правильний висновок місцевого суду, що позивачем не доведено порушення його законних прав та інтересів відповідачем внаслідок користування зазначеними об`єктами.
		У зв`язку з чим, у позивача відсутні були підстави здійснювати розрахунок суми недоотриманої орендної плати за користування відповідачем за період з 26.04.2018 по 25.20.2018 бетонованою площадкою площею 150 кв.м. та естакадою площею 100,0 кв.м.
		Слід виокремити, що, позивач нараховував орендну плату за користування бетонованим покриттям та естакадою, виходячи з вартості приміщення, що знаходиться поряд.
		Вартість нежитлової будівлі, що орендується, жодним чином не може бути базою нарахування орендної плати за використання будь-яких інших об`єктів чи споруд.
		А отже, позивачем взагалі не доведено правильності нарахування плати за користування такими об`єктами.
		Таким чином, доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.
		За приписами частини першої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Відповідно до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно й об`єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
		Доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують викладених вище висновків суду.
		Тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
		Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.
		Керуючись ст.ст. 129, 240, 269-270, 275, 276, 281-282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,-
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях - залишити без задоволення.
		Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2021 у справі №904/4444/21 залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту з підстав, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
		Повна постанова складена 24.01.2022.
		 
		Головуючий суддя О.В. Чус
		 
		Суддя І.М. Кощеєв 
		 
		Суддя Е.В. Орєшкіна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...