Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/3059/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Справи про банкрутство; Банкрутство.
Надіслано для оприлюднення: 21.01.2022. Зареєстровано: 25.01.2022. Забезпечено надання загального доступу: 26.01.2022.
Дата набрання законної сили: 07.10.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		?
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07 жовтня 2021 року 
		м. Київ
		 
		Справа № 922/3059/16 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Банаська О. О. - головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В. Я.,
		за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.,
		 
		за участю представників:
		ОСОБА_6 (особисто, в режимі відеоконференції),
		ОСОБА_1 : Лимар О. В. (у режимі відеоконференції),
		арбітражного керуючого Гриценка Ігоря Івановича (особисто)
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 
		на постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.03.2021
		у складі колегії суддів: Плахова О. В. - головуючого, Мартюхіна Н. О.,              Шевель О. В.
		та ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.12.2020
		у складі судді Міньковського С. В.
		 
		у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро"
		до фізичної особи - підприємця Довженка Олександра Сергійовича 
		про визнання банкрутом
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Вступ
		 
		1. У справі про банкрутство фізичної - особи-підприємця проведено аукціон з продажу майна банкрута у вигляді цілісного майнового комплексу, до складу якого увійшли квартира та 100 % корпоративних прав фермерського господарства. У результаті аукціону був визначений його переможець, з яким ліквідатор боржника уклав договори купівлі-продажу майна, склав та підписав акти приймання-передачі майна.
		 
		2. Дружина боржника не погодилася з результатами аукціону та звернулася до суду із заявою про визнання їх недійсними, оскільки: ліквідатор при формуванні ліквідаційної маси не здійснив виділ частки в спільному майні подружжя та здійснив продаж майна (корпоративних прав), на яке не може бути звернено стягнення; текст договору, що укладається на аукціоні, не відповідає тексту, який був укладений з переможцем аукціону; договір купівлі-продажу нерухомого майна нотаріально не посвідчений; договір купівлі-продажу майна на аукціоні укладено з особою, іншою, ніж та, що сплатила внески та вартість майна.
		 
		3. Суди першої та апеляційної інстанцій у задоволенні заяви відмовили. Суди, зокрема, дійшли висновку, що дружина боржника не довела належності їй на праві спільної сумісної власності частки в статутному капіталі фермерського господарства та наявності презумпції спільності права власності на майно боржника.
		 
		4. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, розглядаючи касаційну скаргу дружини боржника, має вирішити питання:
		- чи наявні корпоративні права у фермерському господарстві;
		- чи є оборотоздатними корпоративні права учасника господарської організації;
		- яким є правовий режим майна подружжя та чи поширюється такий режим на частку в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства; 
		- чи наявна правова визначеність щодо питання відчуження частки у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства та можливості відчуження фермерського господарства в інший спосіб, ніж шляхом продажу цілісного майнового комплексу, зокрема шляхом продажу корпоративних прав у фермерському господарстві без відповідного рішення та згоди членів фермерського господарства, в тому числі, у складі ліквідаційної маси під час проведення аукціону з продажу майна банкрута?
		 
		Короткий зміст і підстави наведених у заяві вимог 
		 
		5. Господарським судом Харківської області здійснюється провадження у справі                  № 922/3059/16 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (далі - ТзОВ "Спектр-Агро") до фізичної особи - підприємця Довженка Олександра Сергійовича (далі - ФОП Довженко О. С., боржник) про банкрутство.
		 
		6. 27.08.2020 ОСОБА_2 - дружина боржника                    (далі - ОСОБА_2 , заявник, скаржник) звернулася до Господарського суду Харківської області в межах справи № 922/3059/16 про банкрутство                    ФОП Довженка О. С. із заявою від 26.08.2020 б/н (вх. № 19693 від 27.08.2020 ) про визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна боржника, проведеного Центральною універсальною біржею 04.12.2018, в якій просить:
		- визнати недійсними результати другого повторного аукціону з продажу майна ФОП Довженка О. С., а саме квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , проведеного 04.12.2018 Центральною універсальною біржею та майнових прав у статутному капіталі Фермерського господарства "Любава-2015" (далі - ФГ "Любава-2015"), що оформлені протоколом про результати проведення торгів з продажу майна ФОП Довженка О. С. від 04.12.2018;
		- визнати недійсним договір купівлі-продажу майна на аукціоні від 04.12.2018 - частини лоту № 3099/АТ/18, а саме квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між арбітражним керуючим - ліквідатором                       ФОП Довженка О. С. Гриценком Ігорем Івановичем (далі - ліквідатор боржника Гриценко І. І.) та ОСОБА_1                                                 (далі - ОСОБА_1 );
		- визнати недійсним акт приймання-передачі права на нерухоме майно                 від 04.12.2018, згідно з яким ліквідатор боржника Гриценко І. І. передав, а ОСОБА_1 прийняв квартиру АДРЕСА_2 ;
		- визнати недійсним договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному (складеному) капіталі ФГ "Любава-2015" (код 39830422) від 04.12.2018, укладений між ліквідатором боржника Гриценком І. І. та ОСОБА_1 ;
		- визнати недійсним акт приймання-передачі частки у статутному (складеному) капіталі ФГ "Любава-2015" від 04.12.2018.
		 
		7. Заява ОСОБА_2 мотивована проведенням спірного аукціону з продажу майна ФОП Довженка О. С. з порушенням вимог частини шостої статті 42, частини третьої статті 55 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), що є підставою для визнання його результатів недійсними.
		 
		Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
		 
		8. Ухвалою від 10.10.2016 Господарський суд Харківської області порушив провадження у справі № 922/3059/16 про банкрутство ФОП Довженка О. С.;                        визнав розмір безспірних вимог ініціюючого кредитора (ТзОВ "Спектр-Агро") в сумі 786 997,92 грн; ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів.
		9. Постановою від 22.11.2016 Господарський суд Харківської області визнав                            ФОП Довженка О. С. банкрутом; відкрив ліквідаційну процедуру боржника; ліквідатором ФОП Довженка О. С. призначив арбітражного керуючого         Гриценка І. І.; вирішив інші процедурні питання.
		 
		10. 05.07.2018 комітет кредиторів ФОП Довженка О. С. прийняв рішення, оформлене протоколом засідання комітету кредиторів боржника від 05.07.2018 № 5, яким, зокрема, погодив: 1) визначення організатором аукціону з продажу ліквідаційної маси банкрута Центральну універсальну біржу; 2) включення до ліквідаційної маси банкрута майнових прав Довженка О. С. у вигляді 100 % статутного капіталу ФГ "Любава-2015" (код ЄДРПОУ 39830422). 
		 
		11. 17.09.2018 до Господарського суду Харківської області надійшло клопотання боржника - ФОП Довженка О. С. про виключення з ліквідаційної маси майнових прав Довженка О. С. у статутному капіталі ФГ "Любава-2015", у задоволенні якого суд ухвалою від 30.10.2018 відмовив.
		 
		12. 04.12.2018 у межах справи № 922/3059/16 про банкрутство                               ФОП Довженка О. С. Центральною універсальною біржею проведений другий повторний аукціон з продажу майна банкрута у формі цілісного майнового комплексу, до складу якого згідно протоколу увійшли: квартира  АДРЕСА_2 , загальною площею 76,9 кв. м; корпоративні права у вигляді частки у статутному (складеному) капіталі ФГ "Любава-2015" у розмірі 2 500,00 грн або 100 % статутного (складеного) капіталу.
		 
		13. Згідно з протоколом про результати проведення торгів з продажу майна                                   ФОП Довженка О. С. від 04.12.2018 аукціон відбувся за участю гр. ОСОБА_5 (учасник № 1) та гр. ОСОБА_1 (учасник № 2), які погодилися з початковою вартістю продажу лота № 3099АТ/18; ціна, запропонована переможцем аукціону за цим лотом, - 528 862,61 грн без урахування ПДВ (пропозиція учасника № 2).
		 
		14. 04.12.2018 за результатами проведеного аукціону між ліквідатором             ФОП Довженка О. С. Гриценком І. І. (продавець) та переможцем аукціону                                             гр. ОСОБА_1 (покупець) укладено договори купівлі-продажу майна на аукціоні та частки у статутному (складеному) капіталі ФГ "Любава-2015", а також складено та підписано акти приймання-передачі зазначеного майна. 
		 
		15. 11.12.2018 на підставі зазначених правовстановлюючих документів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесені зміни щодо відомостей про юридичну особу                ФГ "Любава-2015", зумовлені переходом права власності на корпоративні права у вигляді частки у статутному (складеному) капіталі ФГ "Любава-2015" у розмірі 100 % статутного (складеного) капіталу до гр. ОСОБА_1 , а саме: зміна керівника юридичної особи; зміна складу підписантів; зміна складу або інформації про засновників; інші зміни (реєстраційні дії № 14761070001001486 "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах", проведена від 11.12.2018 о 12:55:48, та                                  № 14761050002001486 "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи", проведена від 11.12.2018 о 13:13:10 державним реєстратором Харківської філії КП "Агенція адміністративних послуг" Бурдюк І. С.).
		 
		16. 11.12.2018 між гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ФГ "Любава-2015", відповідно до якого гр. ОСОБА_1 передав у власність (продав) гр. ОСОБА_6 корпоративні права у вигляді частки в статутному капіталі ФГ "Любава-2015" у розмірі 100 %, про що сторони підписали відповідний акт приймання-передачі частки від 11.12.2018.
		 
		17. Суди попередніх інстанцій встановили, що в зв`язку з відчуженням частки у розмірі 100 % у статутному (складеному) капіталі ФГ "Любава-2015"                      (код ЄДРПОУ 39830422) на користь ОСОБА_6 власник/засновник                        ФГ "Любава-2015" гр. ОСОБА_1 прийняв рішення від 11.12.2018 № 2, яким вирішив: вийти зі складу засновників/учасників; включити до складу засновників/учасників гр. ОСОБА_6 ; покласти на гр. ОСОБА_6 обов`язки голови фермерського господарства; внести зміни до інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів); змінити юридичну адресу ФГ; затвердити статут у новій редакції.
		 
		18. Після придбання у гр. ОСОБА_1 корпоративних прав                         гр. ОСОБА_6 вніс до відомостей про юридичну особу ФГ "Любава-2015" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань такі зміни: зміна складу або інформації про засновників; зміна місцезнаходження юридичної особи; інші зміни; зміна керівника юридичної особи; зміна складу підписантів (реєстраційні дії                     № 14761050004001486 "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи", проведена від 11.12.2018 о 18:21:34, та № 14761070005001486 "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах", проведена від 11.12.2018 о 18:26:06 приватним нотаріусом Марюхніч Ж. Є.). 
		 
		19. 13.12.2018 боржником було подано до Господарського суду Харківської області заяву про визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна ФОП Довженка О. С., проведеного 04.12.2018 Центральною універсальною біржею.
		20. Ухвалою від 12.07.2019, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2019 та постановою Верховного Суду від 07.05.2020, Господарський суд Харківської області відмовив у задоволенні заяви ФОП Довженка О. С. про визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна ФОП Довженко О. С., який проведено 04.12.2018 Центральною універсальною біржею. 
		 
		21. 27.08.2020 ОСОБА_2 (дружина боржника) звернулася до Господарського суду Харківської області із заявою про визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна ФОП Довженка О. С., яка є предметом цього судового розгляду.
		 
		Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
		 
		22. 10.12.2020 Господарський суд Харківської області постановив ухвалу, якою відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна ФОП Довженка О. С.
		 
		23. Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання оспорюваного аукціону з продажу майна боржника недійсним, оскільки статутний капітал фермерського господарства, незважаючи на його створення під час перебування Довженка О. С. у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , не може бути автоматично визнаний спільною власністю подружжя, адже для визнання майна спільною сумісною власністю необхідно довести спільність коштів, спрямованих на набуття такого майна. Однак ОСОБА_2 не довела спільність коштів, покладених в основу формування статутного капіталу                ФГ "Любава-2015" в розмірі 2 500,00 грн, не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження факту належності їй на праві спільної сумісної власності частки в статутному капіталі ФГ "Любава-2015" та, відповідно, наявності презумпції спільності права власності на майно.
		 
		24. Оскільки ОСОБА_2 не є учасником фермерського господарства, на момент включення майнових прав до ліквідаційної маси була членом сім`ї засновника господарства Довженка О. С. , внесок до статутного капіталу фермерського господарства не вносила, суд дійшов висновку, що вона згідно зі статутом ФГ "Любава-2015" не має права на отримання дивідендів та майна, пропорційного внеску, яке виникає в одного з подружжя щодо спільних коштів у разі припинення членства в фермерському господарстві.
		 
		25. Місцевий господарський суд зазначив, що можливість відчуження частки     ФГ "Любава-2015" третім особам, які не є членами фермерського господарства, передбачена статутом фермерського господарства, а Закон України "Про фермерське господарство" не містить заборони на перехід частки (її частини) учасника у статутному капіталі фермерського господарства. Тож він застосував до спірних правовідносин приписи статті 53 Закону України "Про господарські товариства", якою врегульовано перехід частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи.
		 
		26. Ураховуючи наведене, суд відхилив доводи ОСОБА_2 щодо реалізації на оспорюваному аукціоні майна боржника без виділення частки ОСОБА_2 у ФГ "Любава-2015" як дружини банкрута в спільному майні подружжя та продажу майна, на яке не може бути звернено стягнення.
		 
		27. Крім того, суд першої інстанції визнав необґрунтованими доводи             ОСОБА_2 щодо відмінності особи, з якою були укладені договори купівлі-продажу майна на аукціоні, з особою, яка сплатила внески та вартість майна, з  посиланням на те, що такі доводи не можуть бути самостійною підставою для визнання результатів аукціону недійсними, оскільки стосуються виключно взаємовідносин ОСОБА_1 з податковим органом.
		 
		28. Також місцевий господарський суд не взяв до уваги доводи скаржника щодо відсутності нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого                   майна - квартири, зазначивши, що наведеному питанню була надана оцінка судом під час розгляду заяви Довженка О. С. про визнання недійсними результатів оспорюваного аукціону. До того ж відмова нотаріуса в нотаріальному посвідченні зазначеного договору неодноразово оскаржувалася в судовому порядку. Наразі аналогічна скарга розглядається судом.
		 
		29. Окрім того, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність доводів ОСОБА_2 щодо невідповідності тексту договору, що укладається на аукціоні, з договором укладеним з переможцем аукціону, і зауважив, що організатор аукціону правильно уклав два договори про придбання майна на аукціоні: окремо на нерухоме майно, яке підлягає нотаріальному посвідченню та оформлюється шляхом видачі свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні, та на рухоме майно, яке не підлягає нотаріальному посвідченню.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		30. Східний апеляційний господарський суд постановою від 30.03.2021 ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.12.2020 у справі № 922/3059/16 залишив без змін.
		 
		31. Апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо недоведення ОСОБА_2 спільності коштів, покладених в основу формування статутного капіталу ФГ "Любава-2015", та ненадання доказів належності їй на праві спільної сумісної власності частки в статутному капіталі ФГ "Любава-2015", а також відхиленням як необґрунтованих та безпідставних решти доводів скаржника.
		 
		Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
		 
		32. 12.05.2021 ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.03.2021 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.12.2020 у справі              № 922/3059/16, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення вимог її заяви в повному обсязі.
		 
		33. Як на підстави касаційного оскарження судових рішень скаржник посилається на прийняття судами оскаржуваних судових рішень з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах і за відсутності висновку Верховного Суду щодо можливості примусового продажу частки у статутному капіталі фермерського господарства та наявності у членів фермерського господарства переважного права на придбання цієї частки.
		 
		Рух касаційної скарги
		 
		34. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи                                       № 922/3059/16 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Васьковського О. В., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 12.05.2021.
		 
		35. Ухвалою від 01.06.2021 Верховний Суд задовольнив клопотання       ОСОБА_2 та поновив їй пропущений строк на подання касаційної скарги; відкрив касаційне провадження у справі № 922/3059/16 за касаційною скаргою ОСОБА_2 ;  призначив розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на 01.07.2021; надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 14.06.2021.
		 
		36. У зв`язку з перебуванням судді Васьковського О. В. у відпустці автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи                   № 922/3059/16 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В. Я., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 29.06.2021, яку ухвалою від 30.06.2021 суд прийняв до провадження.
		 
		37. 01.07.2021 Верховний Суд постановив ухвалу, якою на підставі частини п`ятої   статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передав справу № 922/3059/16 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на те, що спір у цій справі містить виключну правову проблему, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки за результатом аналізу норм чинного законодавства, які регулюють відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, встановлено невизначеність законодавчого регулювання питання щодо оборотоздатності корпоративних прав фермерського господарства, а саме можливості виділення та продажу частки корпоративних прав фермерського господарства в примусовому порядку.
		 
		38. Ухвалою від 14.09.2021 Велика Палата Верховного Суду повернула справу                           № 922/3059/16 відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
		 
		39. Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 21.09.2021 для розгляду справи № 922/3059/16 визначено колегію суддів у складі:              Банаська О. О. - головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В. Я.
		 
		40. Ухвалою від 24.09.2021 Верховний Суд прийняв справу № 922/3059/16 за касаційною скаргою ОСОБА_2 та призначив розгляд касаційної скарги на 07.10.2021.
		 
		41. У судове засідання 07.10.2021 з`явилися ОСОБА_6 , арбітражний керуючий Гриценко І. І. та представник ОСОБА_1 , які надали пояснення у справі. 
		 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		( ОСОБА_2 )
		 
		42.  ОСОБА_2 , обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, зазначаючи, зокрема, таке:
		-  суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не врахував висновків Конституційного Суду України, викладених в рішенні від 19.09.2012 у справі                                         № 17-рп/2012;
		- висновки судів попередніх інстанцій щодо недоведення ОСОБА_2 спільності коштів, покладених в основу формування статутного капіталу                ФГ "Любава-2015", прямо суперечать положенням Сімейного кодексу України (далі - СК України), процесуальному праву заявника та сформованій судовій практиці щодо цього питання;
		- суди попередніх інстанцій поклали обов`язок доказування спільності коштів, внесених до статутного капіталу фермерського господарства, на ОСОБА_2 та залишили поза увагою, що набуття майна за час перебування у шлюбі створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Той з подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що спростовують зазначені факти;
		- суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо відсутності порушених прав ОСОБА_2 та не врахували, що внаслідок проведення другого повторного аукціону з продажу майна боржника було порушене майнове право заявника на частку 50 % в статутному капіталі ФГ "Любава-2015" як майно, що має статус спільної сумісної власності подружжя, та законний інтерес ОСОБА_2 , який полягає в тому, щоб продовжувати бути членом фермерського господарства;
		- суди попередніх інстанцій застосували до спірних правовідносин приписи                        статті 53 Закону України "Про господарські товариства" залишивши поза увагою норми статті 22 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" щодо переважного права учасника товариства у разі звернення стягнення на частку учасника товариства на придбання частки в товаристві;
		- ліквідатор під час здійснення примусової реалізації частки в статутному капіталі ФГ "Любава-2015" не запропонував ОСОБА_2 як члену господарства, що має переважне право на придбання відчужуваної частки, придбати частку Довженка О. С. ;
		- висновки судів про те, що ОСОБА_2 не є учасником ФГ не відповідають обставинам справи, оскільки відповідно до пункту 1.2 статуту ФГ "Любава-2015" в редакції від 07.04.2015 ОСОБА_2 є членом ФГ;
		- текст договору, що був укладений з переможцем аукціону, не відповідає розміщеному на сайті ВГСУ тексту договору купівлі-продажу майна, в якому об`єктом продажу було визначено цілісний майновий комплекс (далі - ЦМК), а саме 1. Квартира № 31...2. Корпоративні права: 100% корпоративних прав             ФГ "Любава-2015" код ЄДРПОУ 39830422, тоді як ліквідатором з порушенням частини другої статті 59 Закону про банкрутство за результатом проведеного аукціону укладено два договори купівлі-продажу майна боржника;
		- приписами статті 22 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено лише можливість продажу фермерського господарства як цілісного майнового комплексу, чого суди попередніх інстанцій не врахували;
		- суди зазначили про відсутність обмежень продажу частки фермерського господарства третім особам, однак з огляду на те, що членами фермерського господарства можуть бути лише родичі або члени сім`ї, продаж частки третій особі, яка не є членом сім`ї або родичем, неможливий. Наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо можливості примусового продажу частки у статутному капіталі фермерського господарства та наявності у членів фермерського господарства переважного права на придбання цієї частки;
		- суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання скаржника про зупинення апеляційного провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 916/2813/18.
		 
		Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
		(Доводи ОСОБА_1 , ОСОБА_6 )
		 
		43.  ОСОБА_1 та ОСОБА_6 в обопільно підписаному відзиві на касаційну скаргу зазначають про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_2 та скасування оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій, зокрема, з огляду на таке:
		- клопотання скаржника про зупинення апеляційного провадження у цій справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 916/2813/18 було подане з метою затягування розгляду справи, а висновки суду щодо відмови у задоволенні є мотивованими;
		- право на компенсацію вартості частини коштів виникає в іншого подружжя лише щодо спільних коштів, а не статутного капіталу, при цьому лише в тому разі, коли спільні кошти всупереч статті 65 Цивільного кодексу України               (далі - ЦК України) були використані одним з подружжя саме для внесення до статутного капіталу;
		- учасник господарського товариства має право розпоряджатися належною йому часткою в статутному капіталі товариства без згоди другого з подружжя;
		- статутний капітал фермерського господарства є майном юридичної особи. Статутний капітал ФГ "Любава-2015" сформований за рахунок одноосібного внеску Довженко О. С. ;
		- аргументи ОСОБА_2 щодо наявності в неї інтересу продовжувати бути членом ФГ "Любава-2015" не заявлялися під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій;
		- ОСОБА_2 не довела належності виставленого на аукціон майна до спільної сумісної власності. Крім того, їй було відомо про призначення торгів щодо реалізації корпоративних прав ФГ "Любава-2015" ще в грудні 2018 року;
		-   Довженку О. С. належить 100 % статутного капіталу ФГ "Любава-2015", тому відчуження зазначеної частки для погашення кредиторської заборгованості є правомірним;
		- укладення двох договорів за результатом проведення аукціону не заборонено законом. Ліквідатором дотримано вимог закону щодо продажу майна у вигляді ЦМК.
		 
		Доводи ліквідатора боржника - арбітражного керуючого Гриценка І. І.
		 
		44. Ліквідатор боржника - арбітражний керуючий Гриценко І. І. у відзиві на касаційну скаргу зазначає про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_2 та скасування оскаржуваних судових рішень, посилаючись на мотиви, аналогічні тим, що наведені у відзиві на касаційну скаргу            ОСОБА_1 та ОСОБА_6 
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій
		 
		45. Предметом судового розгляду в цій справі є заява ОСОБА_2 (дружина боржника) про визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна банкрута.
		 
		Щодо умов та підстав для визнання результатів аукціону недійсними і переліку осіб, які можуть оскаржувати результати аукціону, проведеного у процедурі банкрутства
		 
		46. За приписами частин першої, третьої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		 
		47. Відповідно до частини шостої статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
		 
		48. Другий повторний аукціон з продажу майна боржника проведений 04.12.2018, тобто в період дії Закону про банкрутство від 22.12.2011 № 4212-VI   (в редакції від 19.01.2013). Тому оцінка спірних правовідносин здійснюється із застосуванням положень цього Закону в редакції, чинній на час організації та проведення аукціону.
		 
		49. Частиною третьою статті 55 Закону про банкрутство визначено, що результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними.
		 
		50. Правова природа процедури реалізації майна на торгах у формі аукціону в межах провадження у справі про банкрутство полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника до                       покупця - переможця торгів (аукціону), невід`ємною і завершальною стадією якої є оформлення результатів такого продажу договором купівлі-продажу, що укладається власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів. 
		 
		51. Отже, особливості процесу, передбачені законодавством щодо проведення аукціону, полягають у сукупності дій його учасників, спрямованих на досягнення певного результату, що є обставиною, з настанням якої закон пов`язує виникнення, зміну або припинення цивільних правовідносин, а тому він є правочином. 
		 
		52. Така природа продажу майна з торгів (аукціону) дає можливість для визнання (за наявності підстав) результатів таких торгів (аукціону) недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, у тому числі й на підставі норм цивільного законодавства (аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 29.06.2016 у справі № 6-370цс16, від 14.12.2016 у справі № 3-1406гс16, постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду                        від 02.10.2019 у справі № 5006/5/39б/2012).
		 
		53. Розглядаючи заяву про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута, суду належить перевірити обставини його організації та проведення відповідно до положень розділів ІІІ, IV Закону про банкрутство.
		 
		54. Підставами для визнання результатів аукціону недійсними є недодержання ліквідатором або організатором аукціону вимог Закону про банкрутство щодо його проведення, зокрема порядку визначення початкової вартості майна, яке підлягає реалізації в ліквідаційній процедурі, проведення конкурсу та визначення організатора аукціону, оприлюднення оголошення про проведення аукціону та вимог до його змісту, порядку допуску до участі в аукціоні, дотримання строків та часу проведення аукціону, порядку проведення аукціону (повторного, другого повторного аукціону).
		 
		55. Отже, до предмета доказування у разі оскарження результатів аукціону входить з`ясування обставин дотримання ліквідатором та організатором аукціону вимог Закону про банкрутство щодо його проведення, зокрема, порядку отримання згоди заставного кредитора на продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення (стаття 42 Закону); особливостей укладення договору на аукціоні (стаття 50 Закону); порядку оприлюднення оголошення про проведення аукціону певного змісту, письмового повідомлення про проведення аукціону власника майна, замовника та інших осіб, визначених замовником (статті 58, 59 Закону); допуску до участі в аукціоні (стаття 61 Закону); допуску до місця проведення аукціону (стаття 63 Закону); порядку проведення аукціону, повторного, другого повторного аукціонів (статті 64- 68 Закону).
		56. Порушення порядку організації будь-якого із зазначених елементів доказування, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки та проведення аукціону; правил, які регулюють сам порядок проведення аукціону; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону, є підставою для визнання результатів аукціону недійсними в цілому (див. подібні за змістом висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 904/3388/15, від 11.08.2020 у справі № 924/1708/14, від 13.08.2020 у справі № 922/600/17, від 27.01.2021 у справі № 910/18250/16).
		 
		57. Тому при вирішенні спору про визнання недійсними результатів торгів (аукціону) необхідним є встановлення: чи мало місце порушення вимог законодавства при його проведенні; чи вплинули ці порушення на результати аукціону; чи мало місце порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює результати аукціону (див. висновки, викладені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.08.2020 у справі                  № 922/600/17, від 28.01.2021 у справі № 922/987/16, від 09.02.2021 у справі              № 5023/5507/12, від 06.04.2021 у справі № 5027/398-б/2012, від 27.04.2021 у справі № 5023/5836/12).
		 
		58. Суд, розглядаючи вимоги про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника, має системно застосовувати норми Закону про банкрутство, оцінюючи в цілому правомірність дій ліквідатора з обрання ним певних способів продажу майна боржника, правомірність формування ним складу майна, яке виставляється на продаж (як цілісного майнового комплексу, так і окремих лотів), дотримання ліквідатором вимог Закону про банкрутство щодо добросовісності та розсудливості, забезпечення балансу інтересів боржника та кредиторів (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі                       № 911/3132/17, від 21.11.2019 у справі № 20/5007/1475-Б/12, від 28.11.2019 у справі № 5009/2987/12, від 07.05.2020 у справі № 922/3059/16).
		 
		59. Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 5006/5/39б/2012, вимагати визнання недійсними результатів аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть боржник (зокрема арбітражний керуючий від імені боржника), кредитори, зареєстровані учасники аукціону, особи, які вважають себе власником майна, що виставляється на аукціон.
		 
		60. Постановою від 20.05.2021 у справі № 910/24368/14 судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду уточнила наведений перелік осіб, які можуть оспорювати результати аукціону з продажу майна банкрута, включивши до кола таких суб`єктів уповноважену особу засновників (учасників, акціонерів) боржника.
		 
		61. Отже, до кола суб`єктів, що можуть оскаржувати результати аукціону, проведеного в процедурі банкрутства віднесено осіб, які вважають себе власником майна, що виставляється на аукціон.
		 
		62. У справі, що розглядається, враховуючи доводи касаційної скарги заявника, заперечення учасників спору щодо цієї скарги та висновки судів попередніх інстанцій за результатом розгляду заявлених вимог, необхідним є вирішення питань, перелік та зміст яких сформований у пункті 4 цієї постанови.
		 
		63. Вирішуючи наведені питання, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, беручи до уваги приписи                                    статті 300 ГПК України, вважає необхідним зауважити, що подальші висновки щодо правозастосування викладаються судом касаційної інстанції на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин цієї справи (продаж у справі про банкрутство з прилюдних торгів майна боржника (фізичної               особи - підприємця), до ліквідаційної маси якого включено  корпоративні права фермерського господарства, яке утворене після укладення боржником шлюбу; членами фермерського господарства є боржник та його дружина, але згідно зі статутом фермерського господарства частка, що становить 100 % статутного капіталу, належить боржнику), та виходить з такого.
		 
		Щодо наявності корпоративних прав у фермерському господарстві
		 
		64. За змістом абзацу першого частини першої статті 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. 
		 
		65. Юридична особа може бути створена шляхом об`єднання осіб та (або) майна. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу (частини перша, друга статті 81 ЦК України).
		 
		66. Згідно із частиною першою статті 83 ЦК України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. 
		 
		67. Отже, ЦК України не містить вичерпного переліку організаційно-правових форм юридичних осіб та не обмежує їх створення виключно у формі товариств та установ, адже передбачає можливість їх створення і в інших встановлених законом формах.
		 
		68. Відповідно до частин першої, другої статті 62 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.
		 
		69. Частиною третьою статті 63 ГК України визначено, що залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.
		 
		70. Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 63 ГК України корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб. Особливості правового статусу унітарних і корпоративних підприємств встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.
		 
		71. За змістом наведеної норми корпоративними є не тільки кооперативні підприємства та підприємства, що створюються у формі господарського товариства, але й інші підприємства, особливості правового регулювання та статусу яких визначається ГК України та іншими законодавчими актами.
		 
		72. Згідно із частинами першою, третьою статті 167 ГК України корпоративні              права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
		 
		73. За пунктом 1 частини другої статті 55 "Поняття суб`єкта господарювання"     ГК України господарською організацією є юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
		 
		74. Господарською діяльністю в розумінні частини першої статті 3 ГК України є діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
		 
		75. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку - некомерційна господарська діяльність (частина друга статті 55 ГК України).
		 
		76. Главою 11 "Приватні підприємства. Інші види підприємств" розділу ІІ "Суб`єкти господарювання" ГК України одним із суб`єктів господарювання визначено фермерське господарство (стаття 114 ГК України).
		 
		77. Відповідно до частин першої, третьої статті 114 ГК України фермерське господарство є формою підприємництва громадян з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції. Відносини, пов`язані із створенням та діяльністю фермерських господарств, регулюються цим Кодексом, а також законом про фермерське господарство, іншими законами.
		 
		78. Частиною першою статті 1 Закону України від 19.06.2003 № 973-IV "Про фермерське господарство" (тут і далі за текстом постанови у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
		 
		79. Згідно із частиною другою статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.
		 
		80. Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту, для господарства без статусу юридичної особи - договору (декларації) про створення фермерського господарства). В установчому документі зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України (частина четверта статті 1 Закону України "Про фермерське господарство").
		 
		81. Відповідно до статті 19 Закону України "Про фермерське господарство" до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.
		 
		82. Згідно із частиною першою статті 22 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання.
		 
		83. Оскільки правовий статус фермерських господарств у законодавстві чітко не визначений, то у з`ясуванні наявності в нього ознак корпоративного підприємства суд виходить зі змісту статті 63 ГК України, якою корпоративне підприємство визначається як родове поняття, а видами корпоративних підприємств є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб. 
		 
		84. Ураховуючи наведене, створене шляхом об`єднання трудової участі членів сім`ї з метою отримання прибутку та зареєстроване як юридична особа фермерське господарство, в якому наявний статутний (складений)                капітал поділений на частки, відповідає визначеним частиною п`ятою                              статті 63 ГК України ознакам корпоративного підприємства.
		 
		85. Наявність статутного (складеного) капіталу фермерського господарства дає певний обсяг корпоративних прав особі, частка якої визначається у статутному фонді (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.10.2018  та від 10.09.2019 у справі                          № 923/875/17).
		 
		86. З огляду на зазначене у членів фермерського господарства, які передали до статутного (складеного) капіталу майно, виникають корпоративні права, пов`язані з наявністю їх частки у статутному (складеному) капіталі господарства.
		 
		Щодо оборотоздатності корпоративних прав учасника господарської організації
		 
		87. Відповідно до статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
		 
		88. Згідно із частиною першою статті 178 ЦК України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.
		 
		89. Отже, за змістом наведених норм об`єктами цивільних прав також є майнові права, які можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої, якщо вони не вилучені з цивільного обороту або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.
		 
		90. Законодавство не містить чіткого та вичерпного переліку майнових прав. Абзац третій частини другої статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" такими правами визначає будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.
		 
		91. До майнових прав належить право на частку в статутному капіталі господарської організації, а до корпоративних - права із частки, які відповідно до статті 167 ГК України надають право на управління, на дохід у вигляді дивідендів та інші права, передбачені законом та статутними документами.
		 
		92. Тож об`єктом обороту (продажу, спадкування тощо) є саме частка в статутному (складеному) капіталі господарської організації, з набуттям прав на яку в особи виникають і корпоративні права. Статутний капітал, який є лише засобом бухгалтерського обліку, та самі по собі корпоративні права відчужуватися не можуть, адже не є оборотоздатним об`єктом цивільного права. 
		 
		Щодо правового режиму майна подружжя 
		 
		93. За змістом частин першої, другої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
		 
		94. Відповідно до частини першої статті 2 СК України цей Кодекс регулює, зокрема, сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям. 
		 
		95. Якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин (стаття 8 СК України).
		 
		96. Згідно з положеннями глав 7 та 8 СК України власність у сім`ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя, залежно від якого регулюється питання розпорядження таким майном.
		 
		97. За статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		 
		98. Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
		 
		99. Статтею 63 СК України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
		 
		100. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.
		 
		101. Схожі за змістом положення містять частини перша, третя статті                     368 ЦК України, які визначають, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
		 
		102. Отже, наведеними нормами закріплено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, яка означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.
		 
		103. Така презумпція може бути спростована, і один з подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі № 6-843цс17, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.02.2018 у справі    № 235/9895/15-ц, від 05.04.2018 у справі № 404/1515/16-ц, постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17, від 29.06.2021 у справі № 916/2813/18).
		 
		Щодо поширення правового режиму майна подружжя на частку в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства
		 
		104. Частиною першою статті 65 СК України визначено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
		 
		105. Відповідно до частини першої, абзацу першого частини другої                   статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.
		 
		106. Тобто, якщо майно належить особі не на праві особистої приватної власності, а разом з іншим співвласником на праві спільної сумісної власності, то розпорядження майном здійснюється за згодою з ним.
		 
		107. Тлумачення наведених норм, що визначають порядок розпорядження майном, яке перебуває у спільній сумісній власності подружжя, свідчить, що чоловік та дружина розпоряджаються цим майном за взаємною згодою, наявність якої презюмується (див. схожий за змістом висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі                        № 916/2813/18).
		 
		108. Одним із способів розпорядження власністю є право власника використовувати своє майно для здійснення господарської діяльності, крім випадків, установлених законом; законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності (стаття 320 ЦК України).
		 
		109. Частиною першою статті 91 ЦК України визначено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. 
		 
		110. Згідно із частинами першою, другою статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Тому засновники (учасники) наділяють юридичну особу майном, на яке вона набуває право власності.
		 
		111. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки (частина четверта                                              статті 62 ГК України).
		 
		112. Відповідно до частин першої, другої статті 66 ГК України майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Джерелами формування майна підприємства є, зокрема, грошові та матеріальні внески засновників.
		 
		113. За змістом статті 19 Закону України "Про фермерське господарство" до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити, зокрема, грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.
		 
		114. Згідно із частинами першою, третьою статті 20 Закону України "Про фермерське господарство" майно фермерського господарства належить йому на праві власності. У власності фермерського господарства може перебувати будь-яке майно, в тому числі земельні ділянки, житлові будинки, господарські будівлі і споруди, засоби виробництва тощо, яке необхідне для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і набуття якого у власність не заборонено законом.
		 
		115. Отже, з моменту внесення грошових коштів чи іншого майна як вкладу до статутного (складеного) капіталу фермерського господарства таке майно втрачає ознаки об`єкта права спільної сумісної власності подружжя (близький за змістом висновок щодо правового режиму майна подружжя, переданого до статутного капіталу, викладено в постанові Верховного Суду України від 03.07.2013 у справі № 6-61цс13, який згодом був також підтриманий Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 у справі № 916/2813/18).
		 
		116. Тобто в разі передання подружжям свого майна для здійснення підприємницької діяльності шляхом участі одного з них у заснуванні фермерського господарства зазначене майно стає власністю такого господарства, а подружжя набуває право на частку в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства, яка стає замінником відповідного корпоративного вкладу.
		 
		117. Частиною першою статті 61 СК України визначено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
		 
		118. Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами (стаття 190 ЦК України).
		 
		119. Таким майном у розумінні статті 190 ЦК України є частка у статутному капіталі господарської організації.
		 
		120. Тож частка в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства, яка придбана (набута) за рахунок спільних коштів подружжя, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя (див. схожий за змістом висновок щодо поширення правового режиму майна подружжя на частку в статутному капіталі господарської організації, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 916/2813/18).
		 
		121. Отже, трансформація правового режиму майна в разі внесення вкладу до статутного (складеного) капіталу фермерського господарства одним з подружжя за рахунок спільної власності подружжя має наслідком формування такої правової моделі: лише один з подружжя стає учасником господарства і саме йому належать усі права з частки, однак сама частка є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		 
		122. Ураховуючи наведене, режим спільної сумісної власності подружжя поширюється і на частку в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства.
		 
		Щодо оборотоздатності частки у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства
		 
		123. Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств визначені Законом України "Про фермерське господарство".
		 
		124. Аналіз положень Закону України "Про фермерське господарство" свідчить про відсутність в ньому норм, які б розкривали поняття частки в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства, прав, які надаються нею (корпоративні права), в тому числі порядок виділення та продажу частки в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства в примусовому порядку.
		 
		125. Такі норми також відсутні й у інших нормативно-правових актах, які регулюють відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств.
		 
		126. Частиною шостою статті 20 Закону України "Про фермерське господарство" закріплено лише право члена фермерського господарства на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або в разі припинення членства у фермерському господарстві, розмір та порядок отримання якої визначаються Статутом фермерського господарства.
		 
		127. Окрім того, частинами другою, третьою статті 22 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено можливість продажу фермерського господарства як ЦМК, визначивши, що за рішенням членів фермерського господарства відповідно до закону фермерське господарство як цілісний майновий комплекс може бути відчужене на підставі цивільно-правових угод громадянам України, які мають право на створення фермерського господарства, або юридичним особам України для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Громадяни, які придбали майно фермерського господарства як цілісного майнового комплексу на підставі цивільно-правової угоди, подають у встановленому порядку Статут фермерського господарства на державну реєстрацію.
		 
		128. До складу цілісного майнового комплексу згідно з приписами частини першої статті 22 Закону України "Про фермерське господарство" віднесено майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання.
		 
		129. Однак частка у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства не входить до складу цілісного майнового комплексу, адже не належить фермерському господарству, а є власністю його членів.
		 
		130. До того ж за змістом частини другої статті 22 Закону України "Про фермерське господарство" відчуження цілісного майнового комплексу допускається лише за цивільно-правовими угодами та на підставі відповідного рішення членів фермерського господарства.
		 
		131. Отже, наразі питання відчуження частки у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства нормативно невизначене та неурегульоване.
		 
		132. Суд зауважує, що принцип правової визначеності є невід`ємною, органічною складовою принципу верховенства права. Він гарантує забезпечення легкості з`ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності. Правова визначеність вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість ситуацій правовідносин, що виникають. 
		 
		133. Принцип правової визначеності має широке застосування у практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Зокрема, у рішенні ЄСПЛ                                 від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначено, що відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу "якості закону". У разі коли законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.
		 
		134. Поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 24.04.2008 у справі "C. G. та інші проти Болгарії"         (C. G. and Others v. Bulgaria)).
		 
		135. Очевидно, що відсутність чіткого регулювання питання щодо відчуження частки у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства не відповідає якості закону, а тому зумовлює на практиці виникнення низки питань, зокрема щодо:
		- можливості відчуження прав на фермерське господарство в інший спосіб, ніж шляхом продажу ЦМК, зокрема шляхом продажу частки у статутному капіталі фермерського господарства без відповідного рішення та згоди членів фермерського господарства; 
		- можливості відчуження частки у статутному капіталі фермерського господарства у примусовому порядку, в тому числі у складі ліквідаційної маси під час проведення аукціону з продажу майна банкрута;
		- поширення на подібні правовідносини інституту переважних прав та можливості їх захисту за аналогією закону із застосуванням механізму переведення прав та обов`язків покупця на позивача.
		 
		136. Суд враховує, що зареєстроване як юридична особа фермерське господарство за своє природою є специфічним суб`єктом господарювання, правове регулювання статусу якого має певні, характерні лише для нього, особливості, що відрізняють його від інших суб`єктів господарювання.
		 
		137. Однією з таких особливостей є визначений частиною першою статтею 3 Закону України "Про фермерське господарство" суб`єктний склад фермерського господарства. Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім`ї, родичі, які об`єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень установчого документа фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).
		 
		138. При створенні фермерського господарства одним із членів сім`ї інші члени сім`ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його установчого документа. Для цілей Закону України "Про фермерське господарство" до членів сім`ї та родичів голови фермерського господарства відносяться дружина (чоловік), батьки, діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, мачуха, вітчим, падчерка, пасинок, рідні та двоюрідні брати та сестри, дядько, тітка, племінники як голови фермерського господарства, так і його дружини (її чоловіка), а також особи, які перебувають у родинних стосунках першого ступеня споріднення з усіма вищезазначеними членами сім`ї та родичами (батьки такої особи та батьки чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти) (частини друга, третя статті 3 цього Закону).
		 
		139. Згідно з абзацом першим частини п`ятої статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство, зареєстроване як юридична особа, має статус сімейного фермерського господарства, за умови що в його підприємницькій діяльності використовується праця членів такого господарства, якими є виключно члени однієї сім`ї відповідно до статті 3               СК України.
		 
		140. Аналогічні умови визначені абзацом другим частини п`ятої статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" для фермерського господарства без статусу юридичної особи.
		 
		141. Залучення сімейним фермерським господарством інших громадян відповідно до статті 27 Закону України "Про фермерське господарство" може здійснюватися виключно для виконання сезонних та окремих робіт, які безпосередньо пов`язані з діяльністю господарства і потребують спеціальних знань чи навичок (абзац четвертий частини п`ятої статті 1 цього Закону).
		 
		142. Тлумачення норм статей 1, 3 Закону України "Про фермерське господарство" свідчить про те, що фермерське господарство визначається як підприємництво саме сімейного типу, коли його членами можуть бути саме подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім`ї, родичі, тобто головною особливістю фермерського господарства як організаційно-правової форми є його сімейно-трудовий або родинно-трудовий характер.
		 
		143. Отже, фермерське господарство як юридична особа наближена за своїми ознаками до підприємств корпоративного типу, має певні особливості, а саме: воно засновано на членстві, а також майновій та особистій трудовій участі його членів, яка є обов`язковою; коло учасників/членів фермерського господарства обмежується членами сім`ї; діяльність фермерського господарства може стосуватися лише фермерства.
		 
		144. Така специфіка правового статусу фермерського господарства щодо суб`єктного складу членів фермерського господарства зумовлює неможливість набуття статусу члена господарства юридичними особами та особами, не пов`язаними родинними або сімейними зв`язками з існуючими членами господарства. 
		 
		145. Більше того, поза межами сімейних/родинних зв`язків такий суб`єкт господарювання існувати не може, адже якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства у порядку, встановленому законом, діяльність фермерського господарства припиняється (пункт 4 частини першої статті 35 Закону України "Про фермерське господарство").
		 
		146. Відповідні обмеження щодо суб`єктного складу членів фермерського господарства (за винятком набуття членства юридичною особою) не стосуються у випадку, коли частка в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства належить 100 % одній особі. У такому разі зазначена особа за аналогією механізму відчуження частки учасником товариства з обмеженою відповідальністю, визначеною статтею 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", може відчужити належну їй частку (100 %) іншій особі - не обов`язково члену своєї сім`ї, адже бути головою фермерського господарства має право будь-яка особа і не вимагається, щоб вона була пов`язана родинними/сімейними стосунками з відчужувачем частки в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства.
		 
		147. Однак наведені особливості суб`єктного складу членів фермерського господарства не можуть бути не враховані при вирішенні питання щодо можливості відчуження частки у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства, в якому частка в статутному (складеному) капіталі належить декільком особам - членам сім`ї. 
		 
		148. Тому, хоча фермерське господарство створене за рахунок об`єднання майна громадян та їх підприємницької діяльності з метою одержання прибутку та за своїми ознаками є наближеним до корпоративного підприємства, не є виправданим та можливим застосування до нього за аналогією на підставі статті 8 ЦК України механізму щодо відчуження частки у статутному капіталі, визначеного статтею 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" для товариства з обмеженою відповідальністю, адже на відміну від фермерського господарства, членство в якому обмежене принципом родинної афілійованості та обов`язкової трудової участі, для товариства з обмеженою відповідальністю відповідних обмежень щодо учасників законом не визначено. 
		 
		149. Так само відсутні підстави для застосування до фермерського господарства, в якому частка в статутному (складеному) капіталі належить кільком особам - членам сім`ї, механізму передачі паю (його частини), визначеного статтею 166 ЦК України для виробничого кооперативу, яка не передбачає особливостей вимог щодо суб`єктного складу учасників, встановлених законом для фермерського господарства.
		 
		150. Зазначена правова невизначеність механізму відчуження частки у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства зумовлює вплив на права кредиторів боржника щодо можливості задоволення наявних в них вимог до боржника за рахунок його майна.
		 
		151. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		 
		152. Частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. 
		 
		153. Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		 
		154. Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності",                           а отже і "майном" (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 10.03.2011 у справі                "Сук проти України", від 02.03.2005 у справі "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини").
		 
		155. У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути, у тому числі, "легітимні очікування" та "майнові права" (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 23.10.1991 у справі "Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії").
		 
		156. Частка в товаристві наділена економічною цінністю, а право на таку частку вважається майном у розумінні статті 1 Протоколу до Конвенції (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 11.12.1986 у справі "Company S. and T. v. Sweden").
		 
		157. Крім того, зважаючи на виникнення спірних правовідносин під час розгляду справи про банкрутство, суд також враховує, що обов`язковим завданням провадження у справі про банкрутство є справедливе задоволення усієї сукупності вимог кредиторів. 
		 
		158. За змістом статті 42 Закону про банкрутство (чинного на момент проведення спірного аукціону в цій справі) усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси. Приписи зазначеної статті кореспондуються зі статтею 62 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), чинного на момент розгляду касаційної скарги.
		 
		159. Ліквідатор, виявивши частку, яка належить банкруту в спільному майні, з метою задоволення вимог кредиторів у встановленому порядку порушує питання про виділення цієї частки (частина шоста статті 42 Закону про банкрутство, частина п`ята статті 62 КУзПБ).
		 
		160. Тобто законодавством з питань банкрутства передбачено здійснення примусового відчуження майна та майнових прав банкрута в ліквідаційній процедурі на аукціоні без будь-якого обмеження участі у ньому потенційних покупців.
		161. Однак в результаті примусового відчуження частки у статутному капіталі  фермерського господарства шляхом його продажу на аукціоні, набувачем такої частки (переможцем аукціону) може бути особа, яке не пов`язана сімейними чи родинними відносинами з іншими членами фермерського господарства, що прямо суперечить вимогам щодо суб`єктного складу членів фермерського господарства, визначених Законом України "Про фермерське господарство".
		 
		162. Тож нормативна неврегульованість питання відчуження частки у статутному капіталі фермерського господарства не сприяє, зокрема, виконанню завдань провадження у справі про банкрутство, оскільки, як наслідок,  унеможливлює задоволення вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яким є також частка у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства.
		 
		163. Очевидно, що наведена невизначеність, у тому числі в розумінні практики ЄСПЛ, покладає несправедливий та непропорційний тягар на кредиторів, оскільки вони можуть бути позбавлені можливості задовольнити свої вимоги до боржника за наявності у нього активів у вигляді частки у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства з огляду на відсутність у законодавстві закріплення порядку відчуження такої частки.
		 
		164. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
		 
		165. ЄСПЛ зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення від 06.12.2007 у справі "Воловік проти України").
		 
		166. Отже, наразі за відсутності юридичної визначеності можливості відчуження частки у статутному капіталі фермерського господарства та відповідного правового регулювання постає питання про формування моделі звернення стягнення на частку в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства, яка б враховувала особливості природи фермерського господарства і забезпечувала дотримання прав й інтересів членів фермерського господарства, кредиторів та боржника.
		 
		167. До такої моделі можна віднести механізм звернення стягнення на частку                          в разі неможливості її виділу в натурі зі спільного майна, закріплений у            статтях 366, 371 ЦК України.
		 
		168. Відповідно до частини першої статті 371 "Звернення стягнення на частку майна, що є у спільній сумісній власності" ЦК України кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред`явити позов про виділ частки зі спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. 
		 
		169. Частиною другою статті 371 ЦК України визначено, що виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, для звернення стягнення на неї здійснюється у порядку, встановленому статтею 366 цього Кодексу. 
		 
		170. Згідно із частиною першою статті 366 ЦК України кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред`явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. Якщо виділ в натурі частки із спільного майна має наслідком зміну його призначення або проти цього заперечують інші співвласники, спір вирішується судом.
		 
		171. Відповідно до абзацу першого частини другої статті 366 ЦК України у разі неможливості виділу в натурі частки зі спільного майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу. 
		 
		172. У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов`язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку (абзац другий частини другої статті 366 ЦК України).
		 
		173. Аналіз змісту частини другої статті 366 ЦК України свідчить, що продаж боржником своєї частки в праві спільної сумісної власності з направленням суми виторгу на погашення боргу відповідно до абзацу першого цієї частини відбувається на вимогу кредитора, а за відсутності згоди боржника на продаж своєї частки або відмови інших співвласників від придбання частки кредитор набуває право звернути стягнення на частку в спосіб, передбачений абзацом другим частини другої цієї статті.
		 
		174. У будь-якому випадку продаж боржником його частки з направленням суми виторгу на погашення боргу здійснюється з дотриманням переважного права купівлі частки в праві часткової власності. Зокрема, статтею 362 ЦК України встановлено обов`язок продавця-співвласника майна письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку за відповідною ціною та про інші умови продажу, а також правові наслідки порушення ним права переважної купівлі.
		 
		175. Відповідно до частини другої статті 362 ЦК України продавець частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснюють цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.
		 
		176. У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця. Одночасно позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець (частина четверта статті 362 ЦК України).
		 
		177. Тлумачення статті 366 ЦК України дає змогу зробити висновок, що кредитор для звернення стягнення на частку в майні, що є в спільній частковій власності, може пред`явити: 1) позов про виділ частки боржника зі спільного майна в натурі з подальшим зверненням стягнення на неї; 2) вимогу про продаж боржником своєї частки в праві спільної часткової власності, у тому числі іншим співвласникам; 3) вимогу або позов про продаж частки з публічних торгів; 4) вимогу або позов про переведення на кредитора прав та обов`язків співвласника-боржника.
		 
		178. Відповідно до частини другої статті 366 ЦК України звернення стягнення на майно боржника шляхом виділу його частки із спільного майна в певних випадках буває неможливим. Це може бути викликане специфікою майна або незгодою інших співвласників на виділ частки.
		 
		179. Суд звертає увагу, що частка в статутному капіталі є специфічним майном - майновим правом, виділ з якого в натурі неможливий. Тому може йтися лише про поділ частки із набуттям права пропорційно цієї частки іншим(-и) із співвласників. 
		 
		180. За відсутності на це згоди співвласника(-ів) боржника наділення його(їх) правом на частку в статутному капіталі пропорційно його(їх) частці неможливе. За наявності згоди іншого(-их) співвласника(-ів) на визнання за ним(-и) права на частку в статутному капіталі фермерського господарства у розмірі пропорційно його(їх) частці воно(-и) має(-ють) одночасно погодитися з придбанням цієї частки, на яке буде звернено стягнення за боргами одного із членів (боржника)   у порядку реалізації свого переважного права, передбаченого                          статтею 362 ЦК України.
		181. Натомість у разі відмови іншого(-их) співвласника(-ів) від придбання частки боржника у статутному капіталі фермерського господарства звернення стягнення на таку частку може бути здійснено за аналогією зі                         статтею 131 ЦК України.
		 
		182. Відповідно до частини першої статті 131 ЦК України звернення стягнення на частку учасника у складеному капіталі повного товариства за його власними зобов`язаннями допускається тільки у разі недостатності іншого майна для задоволення вимог кредиторів. У разі недостатності майна учасника повного товариства для виконання його зобов`язань перед кредиторами вони можуть вимагати у встановленому порядку виділу частини майна повного товариства, пропорційної частці учасника-боржника у складеному капіталі товариства.
		 
		183. Частиною другою статті 131 ЦК України визначено, що частина майна повного товариства, пропорційна частці учасника-боржника у складеному капіталі, виділяється у грошовій формі чи в натурі відповідно до балансу, складеного на момент вибуття такого учасника з товариства.
		 
		184. Отже, за змістом цієї норми стягнення може звертатися на частку члена фермерського господарства-боржника шляхом виділення частини майна фермерського господарства, пропорційної частці члена-боржника у складеному капіталі господарства.
		 
		185. У такому випадку майно фермерського господарства може бути виділено пропорційно частці боржника (члена фермерського господарства) в статутному капіталі або може бути виплачена його вартість пропорційно частці боржника в статутному капіталі господарства на вимогу кредитора, тобто частка може виділятися в грошовій формі чи в натурі відповідно до балансу, складеного на момент вибуття такого члена з господарства.
		 
		186. Водночас виплата вартості частки майна або виділення частки майна боржника, пропорційної частці боржника в статутному капіталі, повинні відбуватися з дотриманням положень закону та статуту товариства (близький за змістом висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 17.09.2014 у справі № 6-31цс14).
		 
		187. З наведеного слідує, що законодавець дозволяє виділення не лише частки у складеному капіталі, а й частки у майні товариства.
		 
		188. Зазначене означає, що в разі коли член товариства має право на прибуток товариства, частка виділяється з урахуванням прибутку товариства. Або ж навпаки - при збитковій діяльності товариства кредитори мають розраховувати тільки на частку відповідно до балансу.
		189. Екстраполяція положень наведених норм на правовідносини щодо відчуження частки у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства з урахуванням особливостей правового статусу фермерського господарства свідчить про обмежену оборотоздатність частки у статутному капіталі фермерського господарства та дає змогу сформувати правову модель звернення стягнення на частку боржника у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства (в якому частка в статутному (складеному) капіталі належить декільком особам - членам сім`ї), яка на практиці реалізовується так:
		- за наявності згоди іншого (-их) співвласника(-ів) на визнання за ним(-ми) права на частку в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства звернення стягнення на таку частку здійснюється у порядку, встановленому статтею 366 ЦК України, з дотриманням переважного права співвласника, передбаченого статтею 362 ЦК України, на придбання частки;
		- у разі відмови іншого (-их) співвласника(-ів) від придбання частки боржника у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства - звернення стягнення на таку частку здійснюється за аналогією зі статтею 131 ЦК України.
		 
		190. Така модель відчуження частки у статутному капіталі фермерського господарства: 1) враховує особливості статусу фермерського господарства;                         2) забезпечує можливість відчуження фермерського господарства в інший спосіб, ніж шляхом продажу ЦМК, зокрема шляхом продажу частки у статутному капіталі фермерського господарства без відповідного рішення та згоди членів фермерського господарства, а також можливість відчуження частки у статутному капіталі фермерського господарства у примусовому порядку, в тому числі у складі ліквідаційної маси; 3) дає змогу зберегти фермерське господарство як самостійну одиницю господарського обороту у визначеній законодавством організаційно-правовій формі і одночасно задовольнити вимоги кредиторів, які існують до будь-якого із членів фермерського господарства;            4) надає можливість іншим членам фермерського господарства при зверненні стягнення на частку боржника у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства реалізувати переважне право на придбання такої частки;                     5) гарантує дотримання балансу прав та інтересів членів фермерського господарства, кредиторів та боржника тощо.
		 
		Щодо суті касаційної скарги та наявності підстав для визнання результатів спірного аукціону недійсними
		 
		191. Зміст доводів касаційної скарги ОСОБА_2 зводиться до незгоди скаржника з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна ФОП Довженка О. С.
		 
		192. За своєю суттю доводи касаційної скарги ОСОБА_2 фактично ґрунтуються на аргументах щодо помилковості висновків судів попередніх інстанцій, зокрема, про: 
		- недоведення ОСОБА_2 спільності коштів, унесених до статутного капіталу                    ФГ "Любава-2015", та покладення на неї обов`язку доказування спільності набуття таких коштів;
		- відсутність порушених прав скаржника за результатом проведення оспорюваного аукціону з продажу майна ФОП Довженка О. С. та відсутність у ОСОБА_2 статусу члена ФГ "Любава-2015";
		- можливість відчуження частки в статутному капіталі ФГ "Любава-2015" на користь третіх осіб;
		- обґрунтованість укладення ліквідатором за результатом проведення аукціону двох окремих договорів щодо продажу квартири та купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі ФГ "Любава-2015" зміст яких не відповідає тексту договору, що був розміщений на вебсайті ВГСУ.
		 
		193. Оскільки решта аргументів заяви ОСОБА_2 про визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна боржника (щодо відсутності нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна; укладення договору купівлі-продажу майна на аукціоні з особою, іншою, ніж та, що сплатила внески та вартість майна) не є предметом доводів касаційної скарги, суд касаційної інстанції відповідно до приписів статті               300 ГПК України не надає оцінки таким аргументам в якості наявності/відсутності підстав для задоволення вимог наведеної заяви під час перегляду справи в касаційному порядку.
		 
		Щодо висновків судів про недоведення ОСОБА_2 спільності коштів, унесених до статутного капіталу ФГ "Любава-2015"
		 
		194. У справі, яка переглядається суди попередніх інстанцій встановили, що згідно із свідоцтвом серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 з 17.07.2004 є дружиною Довженка О. С. (боржника, щодо якого здійснюється провадження у справі про банкрутство).
		 
		195. Крім того, суди встановили, що 07.04.2015, тобто в період шлюбу, було створене ФГ "Любава-2015", членом якого також є ОСОБА_2 . 
		 
		196. Згідно з пунктом 1.2 статуту ФГ "Любава-2015" в редакції від 07.04.2015                   ОСОБА_2 є членом фермерського господарства.
		 
		197. Відповідно до пункту 5.12 статуту ФГ "Любава-2015" в редакції від 07.04.2015 статутний (складений) капітал ФГ "Любава-2015" створено (сформовано) за рахунок внеску Довженко О. С. у розмірі 2 500,00 грн, що становить 100 % від загального розміру статутного капіталу.
		 
		198. Суди попередніх інстанцій встановили, що зазначений розмір статутного капіталу ФГ "Любава-2015" не змінювався до 2018 року, тобто до моменту реалізації на відкритому аукціоні спірного майна, інших внесків до статутного капіталу від голови та членів фермерського господарства не надходило. Дружина боржника не вносила внеску до статутного (складеного) капіталу фермерського господарства.
		 
		199. Ураховуючи наведене, суди дійшли висновку про недоведення                          ОСОБА_2 спільності коштів покладених в основу формування статутного капіталу ФГ "Любава-2015" в розмірі 2 500,00 грн.
		 
		200. Утім такий висновок судів попередніх інстанцій є помилковим, таким, що не відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства.
		 
		201. Суди залишили поза увагою, що нормами статті 368 ЦК України,                                   статті 60 СК України закріплено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу, яка може бути спростована одним з подружжя, який має право оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. 
		 
		202. Доказів того, що правовий режим спільного сумісного майна (коштів, унесених до статутного капіталу ФГ "Любава-2015") заперечується та спростовується одним з подружжя, встановлені судами обставини справи не містять.
		 
		203. Однак суди попередніх інстанцій зазначеного не врахували та помилково поклали спростування презумпції спільності майна подружжя на заявника (дружину боржника), тоді як відповідно до наведених вище норм її спростування має здійснювати особа, яка заперечує набуття права власності на майно за спільні кошти подружжя.
		 
		Щодо висновків судів про відсутність у ОСОБА_2 підстав для звернення до суду та порушення її прав за результатом проведення оспорюваного аукціону з продажу майна ФОП Довженка О. С.
		 
		204. Висновки судів попередніх інстанцій у наведеній частині ґрунтуються на відсутності у ОСОБА_2 майнового інтересу у справі з огляду на недоведення нею спільності майнових прав у ФГ "Любава-2015".
		 
		205. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій та звертає увагу, що одним із суб`єктів, які можуть оскаржувати результати аукціону, проведеного у процедурі банкрутства, є особи, які вважають себе власником майна, що виставляється на аукціон (див. висновки, викладені у постановах судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 5006/5/39б/2012, від 20.05.2021 у справі № 910/24368/14).
		 
		206. За приписами частини першої статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, до якого в розумінні                    статті 190 ЦК України відноситься і частка у статутному капіталі господарської організації.
		 
		207. Як уже зазначалося у цій постанові, з моменту внесення коштів чи іншого майна як вкладу до статутного (складеного) капіталу фермерського господарства таке майно втрачає ознаки об`єкта права спільної сумісної власності подружжя внаслідок трансформації його правого режиму з виникнення в одного з подружжя, яким здійснено вклад, статусу учасника фермерського господарства та прав із частки, а в обох із подружжя - права спільної сумісної власності подружжя на частку.
		 
		208. Окрім того, із встановлених обставин справи вбачається, що                             ФГ "Любава-2015" було створено в період перебування ОСОБА_2 у шлюбі з               Довженком О. С. та скаржник згідно із статутом ФГ "Любава-2015" є членом такого господарства.
		 
		209. Проте суди попередніх інстанцій наведеного не врахували та залишили поза увагою, що режим спільної сумісної власності подружжя поширюється і на частку в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства.
		 
		210. Тож висновок судів щодо відсутності у ОСОБА_2 підстав для звернення до суду та відсутності впливу оспорюваного аукціону на її права є помилковим, адже у скаржника як в особи, яка вважає себе власником майна (в цьому випадку особи, якій належать право на частку в статутному капіталі            ФГ "Любава-2015"), що було виставлене на аукціон, наявне право на оскарження результатів аукціону з продажу такого майна в судовому порядку.
		 
		211. Крім того, враховуючи наведені вище висновки суду касаційної інстанції щодо правового режиму частки в статутному капіталі фермерського господарства та обставини справи щодо перебування ОСОБА_2 згідно з пунктом 1.2 статуту ФГ "Любава-2015" у складі членів фермерського господарства, помилковим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_2 не є членом фермерського господарства та відсутність у неї права на отримання дивідендів та майна, пропорційного внеску, в разі припинення членства в фермерському господарстві. Адже у разі якщо один з подружжя є членом фермерського господарства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього господарства. В іншого ж з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у вимозі виплати половини вартості частки в статутному капіталі, яка відповідно до статуту фермерського господарства належить другому з подружжя, та половини отриманого доходу від діяльності господарства.
		 
		212. Також неаргументованим з урахуванням правового режиму частки в статутному капіталі фермерського господарства є визнання судами попередніх інстанцій правомірними дій ліквідатора щодо невчинення заходів, визначених частиною шостою статті 42 Закону про банкрутство від 19.01.2013, а саме вирішення питання про виділення частки, яка належить банкруту в спільному майні.
		 
		Щодо можливості відчуження частки в статутному капіталі ФГ "Любава-2015" на користь третіх осіб
		 
		213. Висновки судів попередніх інстанцій у цій частині обґрунтовані з посиланням на: визначення статутом ФГ "Любава-2015" можливості відчуження частки фермерського господарства третім особам, які не є його членами; відсутність у Законі України "Про фермерське господарство" заборони на перехід частки (її частини) учасника у статутному капіталі фермерського господарства; урегульованість переходу частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства до іншої особи статтею 53 Закону України "Про господарські товариства" та віднесення ФГ "Любава-2015" до унітарного підприємства.
		 
		214. Суд не погоджується з наведеними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
		 
		215. Із встановлених обставин справи вбачається, що згідно із статутом                                       ФГ "Любава-2015" фермерське господарство є юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність з метою отримання прибутку.
		 
		216. Довженко О. С. згідно зі статутом ФГ "Любава-2015" є засновником фермерського господарства, а ОСОБА_2 відповідно до пункту 1.2 статуту ФГ "Любава-2015" є членом господарства.
		 
		217. Відповідно до пункту 5.12 статуту ФГ "Любава-2015" у фермерського господарства наявний статутний капітал, який створено (сформовано) за рахунок внеску Довженко О. С. у розмірі 2 500,00 грн, що становить 100 % від загального розміру статутного капіталу.
		 
		218. Отже, ФГ "Любава-2015" має статус сімейного фермерського господарства та за своїми ознаками є наближеним до корпоративного підприємства.
		 
		219. Тому помилковим є висновок судів попередніх інстанцій про віднесення                      ФГ "Любава-2015" до унітарного підприємства, а отже можливість з посиланням на статтю 53 Закону України "Про господарські товариства" його відчуження, з огляду на передбачення відповідної умови статутом, на користь третіх осіб, адже таке могло мати місце у випадку, якщо частка в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства належить 100-відсотково одній особі. 
		 
		220. Натомість у цьому разі з урахуванням обставин справи щодо правового режиму майна подружжя частка в статутному капіталі ФГ "Любава-2015" Довженко О. С. не належить, оскільки статутний капітал фермерського господарства з огляду на презумпцію спільності майна подружжя сформовано за рахунок коштів подружжя.
		 
		221. За таких умов неможливим є відчуження частки в статутному капіталі                          ФГ "Любава-2015" за аналогією, яка визначена законом для товариств з обмеженою відповідальністю, та без урахування переважного права членів господарства на придбання частки, в тому числі особливостей, визначених Законом України "Про фермерське господарство" щодо суб`єктного складу членів господарства.
		 
		222. Утім, наведені обставини та особливості правового статусу фермерського господарства суди залишили поза увагою.
		 
		223. Крім того, суди попередніх інстанцій не звернули уваги, що об`єктом відчуження (продажу) може бути частка в статутному капіталі юридичної особи, тоді як згідно протоколу засідання комітету кредиторів                                    ФОП Довженка О. С. від 05.07.2018 № 5 до складу ліквідаційної маси було включено майнові права, а саме: 100 % статутного капіталу ФГ "Любава-2015". Однак в оголошенні про продаж майна та тексті договору, які було розміщено на вебсайті ВГСУ, що в розумінні частини третьої статті 75 ГПК України є загальновідомими обставинами з огляду на розміщення цієї інформації на офіційному вебсайті в мережі "Інтернет" із загальним доступом, зазначено про продаж 100 % корпоративних прав ФГ "Любава-2015", які не є оборотоздатним об`єктом.
		 
		224. Водночас за результатом проведення аукціону з продажу майна боржника у вигляді ЦМК ліквідатором укладено два окремі договори щодо продажу квартири та купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі             ФГ "Любава-2015". Зміст останнього з названих договорів не відповідає змісту оголошення про продаж майна та тексту договору розміщених на вебсайті ВГСУ в яких зазначено про продаж 100 % корпоративних прав ФГ "Любава-2015", що підтверджує обгрунтованість доводів скаржника в цій частині.
		 
		225. Отже, сукупність наведених обставин переконливо свідчить про наявність низки порушень щодо продажу майна ФОП Довженка О. С., які впливають на права та інтереси заявника ( ОСОБА_2 ).
		 
		226. Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 про визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна             ФОП Довженка О. С.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		227. За приписами пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		 
		228. Згідно із частинами першою - третьою статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
		 
		229. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що постанова Східного апеляційного господарського суду від 30.03.2021 та ухвала Господарського суду Харківської області від 10.12.2020 у справі № 922/3059/16 підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення заяви ОСОБА_2 та визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна                                    ФОП Довженка О. С., що оформлені протоколом про результати проведення торгів з продажу майна ФОП Довженка О. С. від 04.12.2018; визнання недійсним договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному (складеному) капіталі ФГ "Любава-2015" від 04.12.2018, укладеного між арбітражним керуючим (ліквідатором) боржника Гриценком І. І. та ОСОБА_1
		 
		230. У задоволенні вимог заяви ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна на аукціоні від 04.12.2018 - частини лота             № 3099/АТ/18, а саме квартири АДРЕСА_2 , суд відмовляє, оскільки оскаржуваний договір з огляду на встановлені обставини справи                        щодо відсутності його нотаріального посвідчення суперечить нормам               статті 657 ЦК України, частин першої, четвертої статті 50 Закону про банкрутство та є нікчемним в силу приписів частини першої статті 220 ЦК України. Визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).
		 
		231. Також не підлягають задоволенню вимоги заявника щодо визнання недійсними акта приймання-передачі права на нерухоме майно від 04.12.2018 та акта приймання-передачі частки у статутному (складеному) капіталі                       ФГ "Любава-2015" від 04.12.2018, оскільки наведені акти не мають ознак правочину в розумінні статті 202 ЦК України, а тому не підлягають визнанню судом недійсними (аналогічна правова позиція викладена в постановах  Верховного Суду Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.06.2018 у справі № 916/613/17, від 20.07.2021 у справі № 911/1707/18).
		 
		Щодо судових витрат
		 
		232. Відповідно до статті 315 ГПК України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. 
		 
		233. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина чотирнадцята статті 129 ГПК України).
		 
		234. Оскільки за результатом розгляду касаційної скарги Верховним Судом прийнято нове судове рішення в частині вимог заяви ОСОБА_2 про визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна ФОП Довженка О. С., витрати скаржника зі сплати судового збору за подання заяви до суду, апеляційної та касаційної скарг підлягають покладенню на Центральну універсальну біржу, ОСОБА_1 та ФОП Довженка О. С.
		 
		 
		Висновки щодо застосування норм права 
		 
		235. Створене шляхом об`єднання трудової участі членів сім`ї з метою отримання прибутку та зареєстроване як юридична особа фермерське господарство, в якому наявний статутний (складений) капітал поділений на частки, відповідає визначеним частиною п`ятою статті 63 ГК України ознакам корпоративного підприємства.
		 
		236. У членів фермерського господарства, зареєстрованого як юридична особа, які передали до складеного капіталу майно, наявні корпоративні права, пов`язані з наявністю їх частки у статутному (складеному) капіталі господарства.
		 
		237. Належним об`єктом обороту (продажу, спадкування тощо) є частка в статутному (складеному) капіталі господарської організації, з набуттям прав на яку в особи виникають і корпоративні права. Статутний капітал, який є лише засобом бухгалтерського обліку, та самі по собі корпоративні права відчужуватися не можуть, адже не є оборотоздатним об`єктом цивільного права. 
		 
		238. Статтею 355 ЦК України, статтею 60 СК України закріплено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, яка означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Така презумпція може бути спростована, і один із з подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на особу, яка її спростовує.
		 
		239. Режим спільної сумісної власності подружжя поширюється і на частку в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства.
		 
		240. Частка у статутному капіталі фермерського господарства є обмежено оборотоздатною.
		 
		241. У разі коли частка в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства належить 100-відстоково одній особі, така особа за аналогією механізму відчуження частки учасником товариства з обмеженою відповідальністю, визначеного статтею 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", може відчужити належну їй частку (100 %) іншій особі - не обов`язково члену своєї сім`ї.
		 
		242. Звернення стягнення на частку боржника у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства, в якому частка в статутному (складеному) капіталі належить декільком особам - членам сім`ї, реалізовується так:
		- за наявності згоди іншого (-их) співвласника(-ів) на визнання за ним права на частку в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства звернення стягнення на таку частку здійснюється у порядку, встановленому статтею 366 ЦК України, з дотриманням переважного права співвласника, передбаченого статтею 362 ЦК України, на придбання частки;
		- у разі відмови іншого (-их) співвласника(-ів) від придбання частки боржника у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства звернення стягнення на таку частку здійснюється за аналогією зі статтею 131 ЦК України.
		 
		На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у                                 складі колегії суддів Касаційного господарського суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
		 
		2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.03.2021 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.12.2020 у справі                   № 922/3059/16 скасувати повністю та ухвалити нове рішення. 
		 
		3. Заяву ОСОБА_2 від 27.08.2020 вх. № 19693 про визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна фізичної особи - підприємця Довженка Олександра Сергійовича задовольнити частково.
		 
		4. Визнати недійсними результати другого повторного аукціону з продажу майна фізичної особи - підприємця Довженка Олександра Сергійовича, а саме: квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , проведеного 04.12.2018 Центральною універсальною біржею та майнових прав у статутному капіталі    ФГ "Любава-2015" (64641, Харківська обл., Лозівський р-н, смт Орілька, Мікрорайон 2, буд. З, кв. 31, код ЄДРПОУ 39830422), оформлених протоколом про результати проведення торгів з продажу майна ФОП Довженка О. С.                       від 04.12.2018.
		 
		5. Визнати недійсним договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному (складеному) капіталі Фермерського господарства "Любава-2015" (код 39830422) від 04.12.2018, укладений між арбітражним керуючим (ліквідатором) фізичної особи - підприємця Довженка Олександра Сергійовича Гриценком Ігорем Івановичем та ОСОБА_1 .
		 
		6. У задоволенні вимог заяви ОСОБА_2 про визнання недійсними: 1) договору купівлі-продажу майна на аукціоні від 04.12.2018 - частини лота № 3099/АТ/18, а саме квартири АДРЕСА_2 , укладеного між ліквідатором фізичної особи - підприємця Довженка Олександра Сергійовича Гриценко Ігорем Івановичем та ОСОБА_1 ; 2) акта приймання-передачі права на нерухоме майно                     від 04.12.2018, згідно з яким арбітражний керуючий Гриценко Ігор Іванович передав, а ОСОБА_1 прийняв квартиру АДРЕСА_2 ; 3) акта приймання-передачі частки у                            статутному (складеному) капіталі Фермерського господарства "Любава-2015"                            від 04.12.2018, - відмовити повністю.
		 
		7. Стягнути з Центральної універсальної біржі (вул. Ляхова, 1, кім. 64, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код - 32996161) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) - 1 401,33 грн (одну тисячу чотириста одну гривню 33 коп.) витрат зі сплати судового збору за подання заяви до суду, 6 306,00 грн (шість тисяч триста шість гривень 00 коп.) витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та 8 408,00 грн (вісім тисяч чотириста вісім гривень 00 коп.) витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
		 
		8. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) - 1 401,33 грн (одну тисячу чотириста одну гривню 33 коп.) витрат зі сплати судового збору за подання заяви до суду, 6 306,00 грн (шість тисяч триста шість гривень 00 коп.) витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та 8 408,00 грн (вісім тисяч чотириста вісім гривень 00 коп.) витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
		 
		9. Стягнути з фізичної особи - підприємця Довженка Олександра Сергійовича ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) - 1 401,33 грн (одну тисячу чотириста одну гривню 33 коп.) витрат зі сплати судового збору за подання заяви до суду, 6 306,00 грн (шість тисяч триста шість гривень 00 коп.) витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та 8 408,00 грн (вісім тисяч чотириста вісім гривень 00 коп.) витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
		 
		10. Видачу наказів доручити Господарському суду Харківської області.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і             оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                          О. О. Банасько
		 
		Судді                                                                                                    В. Г. Пєсков
		 
		                                                                                                    В. Я. Погребняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...