Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/20990/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо застосування антимонопольного та конкурентного законодавства; про захист економічної конкуренції.
Надіслано для оприлюднення: 18.01.2022. Зареєстровано: 26.01.2022. Забезпечено надання загального доступу: 27.01.2022.
Дата набрання законної сили: 12.01.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"12" січня 2022 р.           Справа№ 910/20990/20
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Мальченко А.О.
		суддів:            Агрикової  О.В. 
		          Кравчука Г.А. 
		 
		при секретарі судового засідання Линник А.М.,
		розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» 
		на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2021
		у справі №910/20990/20 (суддя Селівон А.М.)
		за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» 
		до  Антимонопольного комітету України, 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-Логістичний комплекс «Арктика»
		про визнання недійсним рішення,
		 
		за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк», Банк, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - АМКУ, Комітет, відповідач)  про визнання недійсним рішення Тимчасової адміністративної колегії АМКУ №36-р/тк від 30.10.2020 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (далі - оспорюване рішення АМКУ). 
		Вимоги позивача обґрунтовані тим, що оспорюване рішення АМКУ було прийнято відповідачем за недоведеності обставин, які мають значення для справи та які були визнані встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, за неповного з`ясування обставин, які мають значення для визначення розміру штрафу внаслідок чого висновки та кваліфікація порушень, викладених АМКУ в оспорюваному рішенні, не відповідають дійсним обставинам справи, а позивача необґрунтовано притягнуто до відповідальності.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» (далі - ТОВ «ТЛК «Арктика», третя особа).
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 у справі №910/20990/20 в задоволенні позову відмовлено повністю.
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачем не доведено, а судом не встановлено на підставі зібраних в матеріалах справи доказів існування обставин, з якими приписи ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачають можливість визнання недійсним оспорюваного рішення АМКУ; викладена в листі АМКУ №24-29/03-8781 від 17.07.2018 вимога щодо надання запитуваної інформації була повною та чіткою, здійснена в межах визначених ст.ст. 3, 6, 7, 16 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» повноважень органу АМКУ - державного уповноваженого, а відтак, підлягала обов`язковому та безумовному виконанню АТ «Ощадбанк», однак, у матеріалах справи відсутні докази надання останнім такої інформації; встановлені судом обставини свідчать виключно про свідоме небажання працівниками АТ «Ощадбанк», маніпулюючи лінгвістичним викладенням спірного запиту, виконувати засновані на нормах Закону вимоги державного органу щодо надання запитуваної інформації, адже його попередня поведінка вказує на безумовне виконання аналогічного запиту того ж органу та з приводу розгляду того ж питання.
		Відхиляючи доводи позивача щодо неправомірності накладеного на нього оспорюваним рішенням штрафу, суд виходив з того, що позивачем не враховано суть порушення, за вчинення якого накладено штраф, а саме, ненадання товариством інформації на вимогу державного уповноваженого АМКУ у встановлені ним строки; сума штрафу обґрунтовано визначена АМКУ у відповідності до приписів статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції»; позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що розмір штрафу  є непропорційним до допущеного ним правопорушення, в тому числі з огляду на встановлені судом ознаки його недобросовісної поведінки.
		Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, АТ «Ощадбанк» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
		Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення судом першої інстанції прийняте за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
		Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач наголошував на тому, що повноваження АМКУ вимагати надання інформації є чітко регламентованими  та можуть бути реалізовані виключно у прямо передбачених законом випадках; судом не надано належної оцінки тому, що в листі АМКУ №24-29/03-8781 від 17.07.2018 фактичною підставою для надання Банком інформації вказано: "дослідження питання стосовно наявності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції...", що не закріплено ані в ст.   ст. 7, 16 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», ані в будь-яких інших положеннях названого Закону чи іншого нормативно-правового акту, як випадок, що надає АМКУ повноваження вимагати від суб`єктів господарювання надання інформації; вказаний лист направлявся позивачеві не при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції чи при проведенні перевірки, а відтак, у АМКУ були відсутні законні правові підстави та відповідні повноваження вимагати у позивача надання інформації.
		Крім того, апелянт вказував на те, що вказаний лист АМКУ №24-29/03-8781 від 17.07.2018 не є вимогою у розумінні статей 22 та 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», яка передбачає необхідність зі сторони Банку надати запитувану інформацію; судом не враховано та не застосовано положення Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 55 від 17.01.2018, якою передбачено, що офіційний документ повинен містити назву виду документу, а в листі № 24-29/03-8781 від 17.07.2018 не зазначена назва виду документу; у зазначеному листі АМКУ не вказувалося про необхідність надання передбаченої в документі інформації, а лише запропоновано надати таку інформацію у десятиденний термін з дня отримання цього листа.
		Також, на думку скаржника, суд першої інстанції необґрунтовано відхилив наданий АТ «Ощадбанк» висновок експерта ПП «Консалтингова група «Арго-Експерт» № 002-21 від 21.04.2021 за результатами проведення лінгвістичної (семантико - текстуальної) експертизи, відповідно до якого зміст тексту листа АМКУ № 24/29-03-8781 від 17.07.2018 не містить лінгвістичних підстав вважати, що в ньому наявна чітко сформульована вимога про надання документів/інформації; посилання суду на усталену практику лінгвістичного формулювання вимог про надання інформації органами АМКУ з використанням слів "пропонуємо", а не "вимагаємо" є безпідставними, оскільки ґрунтуються на припущеннях та зроблені виключно на підставі цитування текстів вимог про надання інформації органів АМКУ, що містяться в постановах Верховного Суду, а також суперечать правовій позиції самого АМКУ, який у відзиві на позовну заяву визнав порушення норм процесуального права при формулюванні змісту листа.
		За твердженням апелянта, досліджуючи обставини, які не входять до предмету доказування у даній справі, зокрема ті, що стосуються процесуальної поведінки Банку в межах розгляду іншого судового спору, та правовідносини Банку з АМКУ, які жодним чином не пов`язані з оспорюваним рішенням АМКУ, суд порушив вимоги процесуального закону, внаслідок чого поклав в обґрунтування оскаржуваного рішення додаткові фактичні підстави, які не стосуються предмета та підстав поданого позову і, відповідно, не належать до предмета доказування у справі; накладений на Банк оспорюваним рішенням АМКУ штраф порушує принципи пропорційності, недискримінації і розумності, якими повинен керуватися відповідач при визначенні розміру штрафу, при цьому відповідачем не зазначено та не доведено, що ненадання інформації позивачем перешкоджало виконанню АМКУ покладених на нього завдань; відповідач, з яким безпідставно погодився суд першої інстанції, застосував необґрунтований, непропорційний, непослідовний та, як наслідок, свавільний підхід при визначенні розміру штрафу, накладеного на позивача.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «Ощадбанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 у справі №910/20990/20, розгляд апеляційної скарги призначено на 06.10.2021, встановлено АМКУ та ТОВ «ТЛК «Арктика» строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.
		Відповідач скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
		Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, відповідач вказував на те, що законодавство про захист економічної конкуренції не наділяє суб`єкта господарювання правом на власний розсуд вирішувати питання щодо форми, способу та доцільності витребування органом АМК інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції; уповноважений АМКУ має право при розгляді заяв вимагати від суб`єктів господарювання, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Комітетом завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції; законодавством не визначено певної форми витребування інформації, у зв`язку з чим його може бути здійснено в будь-якій письмовій формі, крім тієї, щодо якої є пряма заборона закону; доводи апеляційної скарги, як і позовної заяви, про те, що лист № 24-29/03-8781 від 17.07.2018  не можна вважати вимогою в розумінні статей 22 та 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», зводяться до відсутності в її тексті слів «вимога» та «необхідно», однак, у даному листі, який є саме вимогою, чітко вказано про підстави, причини витребування інформації та зазначено про відповідальність передбачену за неподання інформації; наведення мотивів в оспорюваному рішенні та норм законодавства, якими керувався АМКУ під час його прийняття є процесуальною складовою прийняття рішення, тому суд має оцінювати відсутність слів «вимога» та «необхідно» у тексті вимоги виключно на предмет впливу на правильність висновків АМКУ; суд дійшов обґрунтованого висновку, що отриманий на замовлення позивача та приєднаний до матеріалів справи експертний висновок жодним чином не спростовує того факту, що листом № 24-29/03-8781 від 17.07.2018 відповідачем була направлена позивачеві саме вимога про надання інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції; розмір накладеного оспорюваним рішенням АМКУ штрафу складає 0,1% від доходу (виручки) AT «Ощадбанк» за 2019 рік, а тому не перевищує розміру встановленого Законом, що свідчить про законність його застосування до позивача.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2021 оголошено у розгляді справи №910/20990/20 перерву на 10.11.2021.
		09.11.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких останній зауважив, що направляючи спірну вимогу № 24-29/03-8781 від 17.07.2018 на адресу АТ «Ощадбанк» в межах проведення дослідження питання наявності ознак правопорушення в діях останнього, АМКУ діяв в порядку, визначеному законодавством та в межах наданих йому повноважень; обов`язок надання інформації на запит (вимогу) уповноваженої особи Комітету повинен виконуватися суб`єктом господарювання незалежно від того, чи розпочата органом АМКУ справа про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; інформація може бути витребувана як під час розгляду заяв, так і під час розгляду справ, а також в інших випадках, передбачених законом.
		На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/5758/21 від 09.11.2021 у зв`язку перебуванням судді Агрикової О.В., яка входить до складу колегії суддів на лікарняному з 26.10.2021, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/20990/20.
		Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2021 апеляційну скаргу у справі №910/20990/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Кравчука Г.А., Чорногуза М.Г.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2021 апеляційну скаргу АТ «Ощадбанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 у справі №910/20990/20, призначену на 10.11.2021, прийнято до провадження вищевказаним складом суду.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2021 оголошено у розгляді справи №910/20990/20 перерву на 08.12.2021.
		На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/6362/21 від 07.12.2021 у зв`язку перебуванням судді Чорногуза М.Г., який входить до складу колегії суддів на лікарняному з 07.12.2021, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/20990/20.
		Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2021 справу №910/20990/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Кравчука Г.А., Агрикової О.В.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 апеляційну скаргу АТ «Ощадбанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 у справі №910/20990/20 прийнято до провадження вищевказаним складом суду.
		Через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду 08.12.2021 від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою повноваженого представника позивача. 
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 розгляд апеляційної скарги АТ «Ощадбанк» відкладено на 12.01.2022.
		У судовому засіданні 12.01.2022 представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, ухваливши нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
		Представник відповідача у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, вважає рішення законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.
		12.01.2022 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційного господарського суду.
		Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи, в межах проведення дослідження питання стосовно наявності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді ознак правопорушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді здійснення концентрації шляхом набуття права власності Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Ощадбанк»), найменування якого в подальшому змінено на АТ «Ощадбанк», над активами ТОВ «ТЛК «Арктика» у вигляді цілісного майнового комплексу «Рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик центр «Скандинавія», що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46А, а також двох земельних ділянок, АМКУ на підставі статей 7, 16, 22 та 221 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» 20.06.2018 звернувся до ПАТ «Ощадбанк» з листом №24-29/03-7505 «Про надання інформації» (а.с. 66-67 т. 1).
		У вказаному листі АМКУ запропонував у п`ятнадцятиденний термін з дня отримання цього листа надати до Комітету наступну інформацію:
		- надати документи, що підтверджують посвідчення та державну реєстрацію права власності на всі об`єкти нерухомості та земельні ділянки, над якими ПАТ «Ощадбанк» набув контроль та які належали ТОВ «ТЛК «Арктика»;
		- надати обґрунтовані пояснення щодо причин здійснення концентрації шляхом набуття права власності ПАТ «Ощадбанк» над активами ТОВ «ТЛК «Арктика» у вигляді цілісного майнового комплексу «Рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик центр «Скандинавія», що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46А, а також двох земельних ділянок, без дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції. 
		17.07.2018 у ході проведеного аналізу інформації, наданої ПАТ «Ощадбанк» листом №55/2-09/949-63255/2018-00/Вих від 06.07.2018 у відповідь на запит АМКУ №24-29/03-7505 від 20.06.2018 щодо надання інформації, у зв`язку з виникненням необхідності в отриманні додаткової інформації, на підставі статей 7, 16, 22 та 221 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», відповідач звернувся до позивача листом №24-29/03-8781 «Про надання інформації» (а.с. 21-22, т. 1), у відповідності до якого запропонував у десятиденний термін з дня отримання цього листа надати до Комітету наступну інформацію:
		- чи користувалося та розпоряджалося ПАТ «Ощадбанк» активами у період з 24.05.2017 по теперішній час?;
		- чи користувалася та розпоряджалася (отримувала прибуток від такої діяльності) будь-яка інша особам активами у період з 24.05.2017 по теперішній час? Якщо так, то вказати на підставі яких документів здійснювалася така діяльність (надати копії відповідних підтверджуючих документів)?;
		- надати інформацію щодо наявності/відсутності «відповідного виробничого обладнання» у комплексі «Рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик центр «Скандинавія» станом на 24.05.2017 та на теперішній час;
		- чи було вказане виробниче обладнання демонтовано та вивезене перед придбанням ПАТ «Ощадбанк» активів?;
		- вказати, кому на праві власності належить/належало (станом на 24.05.2017 та на теперішній час) виробниче обладнання, при цьому надати відповідні підтверджуючі документи;
		- надати обґрунтовані пояснення щодо причин невідчуження протягом більш ніж року ПАТ «Ощадбанк» активів.
		При цьому, у вказаних листах АМКУ від 20.06.2018 та від 17.07.2018  зверталась увага позивача на обов`язковість виконання вимог державного уповноваженого щодо надання інформації у визначений ним термін відповідно до статей 22 та 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», а також на те, що відповідно до пунктів 13, 14, 15 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» неподання інформації Комітету, подання інформації в неповному обсязі у встановлений органами АМКУ строки, а також подання недостовірної інформації є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції і тягне за собою відповідальність відповідно абзацу 4 пункту 2 статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
		У свою чергу, 30.07.2018 ПАТ «Ощадбанк» звернулося до АМКУ з листом №55/2-09/1062/70488/2018-00/вих. (а.с. 25-27, т. 1), в якому вказувало на те, що запитувані відомості містять інформацію з обмеженим доступом, що має спеціальний режим правової охорони, а тому з метою повної відповіді та мінімізації ризику надання такої інформації без урахування обов`язкових нормативних приписів щодо порядку її розкриття, доцільність отримання необхідної правової підстави на її розкриття, зважаючи на приписи ст. 22-1, п. 5 частин 1, 2 ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» щодо надання інформації саме на запит АМКУ, беручи до уваги час, необхідний АТ «Ощадбанк» для підготовки відповіді, просило продовжити АТ строк для надання відповіді на лист АМКУ №24-29/03-8781 від 17.07.2018.
		За результатами розгляду вказаного листа, АМКУ листом №24-03/11278 від 31.08.2018 «Про продовження терміну та надання роз`яснення» (а.с. 23, т. 1) повідомлено позивача, що строк надання інформації на лист державного уповноваженого №24-29/03-8781 від 17.07.2018 продовжено до 01.10.2018, а також викладено прохання про надання інформації та/або документів, що підтверджують відсутність/наявність ознак порушення в діях ПАТ «Ощадбанк» у вигляді здійснення концентрації шляхом набуття права власності ПАТ «Ощадбанк» над активами.
		01.10.2018 позивачем направлено на адресу АМКУ лист №55/2-09/1424/91481/2018-00/Вих (а.с. 109-110, т. 1), в якому зазначено про відсутність у АТ «Ощадбанк» правових підстав для надання відповідної інформації, посилаючись на те, що вказаний лист № 24-29/03-8781 від 17.07.2018 не є вимогою про надання інформації в розумінні п. 5 ч. 1, 2 ст. 7, ст.   22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України».
		До вказаного листа АТ «Ощадбанк» додано копію «Наукового висновку щодо застосування законодавства України про захист економічної конкуренції до правовідносин переходу права власності до банку - кредитора на цілісний майновий комплекс у результаті звернення стягнення на предмет іпотеки» Київського регіонального центру НАПН України (а.с. 112-137, т. 1).
		30.10.2020 АТ «Ощадбанк» звернулося до АМКУ з листом №55/2-08/697/72101/2020-00/Вих (а.с. 68-71, т. 1), в якому вказувало на те, що лист АМКУ №24-29/03-8781 від 17.07.2018 не є вимогою про надання інформації в розумінні приписів Закону України «Про Антимонопольний комітет України», а є лише пропозицією її надати, тобто,фактично не мало місця звернення відповідача саме з вимогою, у зв`язку з чим позивач просив закрити провадження у справі №130-26.13/94-20.
		Рішенням Тимчасової адміністративної колегії АМКУ від 30.10.2020 №36-р/тк «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (далі також - Рішення №36-р/тк), за наслідками розгляду матеріалів справи №130-26.13/94-20 про порушення ПАТ «Ощадбанк»  законодавства про захист економічної конкуренції та подання Департаменту досліджень і розслідувань ринків невиробничої сфери від 19.10.2020 року №130-26.13/94-20/481-спр, постановлено:
		- визнати, що ПАТ «Ощадбанк» вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді неподання інформації на вимогу державного уповноваженого АМКУ №24-29/03-8781 від 17.07.2018 у встановлений ним строк;
		- за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накласти на ПАТ «Ощадбанк» штраф у розмірі 1 057 865,00 грн.
		Також у рішенні зазначено, що штраф, розмір якого визначено з урахуванням доходу (виручки) ПАТ «Ощадбанк» від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2019 рік в сумі 1 057 865 000,00 грн,  підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення, яке може бути оскаржене до Господарського суду міста Києва у двомісячний строк з дня його одержання.
		Як встановлено судом першої інстанції, супровідним листом № 130-26.13./01-15115 від 04.11.2020 відповідач повідомив позивача про результати розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та надіслав останньому копію вказаного Рішення №36-р/тк.
		Факт отримання супровідного листа та копії рішення позивачем 06.11.2020 підтверджується відміткою вхідної кореспонденції АТ «Ощадбанк» на відповідному листі та сторонами не заперечувався. 
		Не погоджуючись з висновками Тимчасової адміністративної колегії АМКУ щодо порушення АТ «Ощадбанк» законодавства про захист економічної конкуренції, позивач звернувся в межах законодавчо визначеного строку з даним позовом до суду про визнання недійсним вказаного  рішення АМКУ з підстав порушення та неправильного застосування останнім норм матеріального та процесуального права, а також недоведеності обставин, які мають значення для справи та які були визнані встановленими відповідачем.
		Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи вимоги чинного законодавства, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, а твердження скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне. 
		В силу положень ч. 1 ст. 3 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 №2210-III (далі - Закон) законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України «Про Антимонопольний комітет України», «Про захист від недобросовісної конкуренції», інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
		Згідно зі статтею 1 зазначеного Закону АМКУ є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
		Стаття 3 Закону до основних завдань АМКУ відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції АМКУ має повноваження, зокрема, приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.
		Частиною 1 ст. 48 Закону визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи АМКУ приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, накладення штрафу тощо.
		Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» розпорядження, рішення та вимоги органу АМКУ, голови територіального відділення АМКУ, вимоги уповноважених ними працівників АМКУ, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.
		За приписами п.   32 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ), затверджених розпорядженням АМКУ від 19.04.1994 №5 (в редакції Розпорядження АМКУ № 169-р від 29.06.1998), у рішенні наводяться  його мотиви, зазначаються встановлені  органом  Комітету  обставини  справи  з посиланням на відповідні  докази,  а  також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення. 
		Частиною 1 ст. 60 Закону встановлено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів АМКУ повністю або частково до господарського суду.
		Відповідно до ч.ч.   6,7 ст. 12-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» рішення адміністративних колегій АМКУ та його територіальних відділень приймаються відповідно від імені АМКУ або від імені його територіального відділення. Рішення адміністративної колегії повинно бути  підписане керівником органу АМКУ  або  іншою уповноваженою на це  посадовою  особою та не потребує підписання усіма членами даної колегії. 
		Таким чином, як роз`яснено у п. 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» від 26.12.2011 № 15, у господарських судів немає правових підстав  для  висновку про відсутність у відповідних адміністративних  колегій  повноважень  щодо прийняття  рішень. Водночас сторонами  у судовому  процесі  виступають відповідно саме АМКУ або його територіальне відділення,  від  імені  яких  прийнято оскаржуване рішення. 
		Статтею 59 Закону визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМКУ є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
		Як було зазначено вище, пунктом 1 резолютивної частини оспорюваного рішення АМКУ було встановлено, що   ПАТ «Ощадбанк» вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді неподання інформації на вимогу державного уповноваженого АМКУ №24-29/03-8781 від 17.07.2018 у встановлений ним строк.
		Згідно з роз`ясненнями, наданими у пункті 13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» від 26.12.2011 № 15, у перевірці правильності застосування органами АМКУ пунктів 13 та 14 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» судам необхідно враховувати, що зазначені органи не обмежені у виборі джерела для отримання інформації, необхідної для виконання їх завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції. Обов`язок з надання інформації передбачено статтею 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», а обсяг запитуваної інформації повинен відповідати змістовному колу цих завдань.
		Судам у розгляді справ про неподання інформації чи подання інформації в неповному обсязі АМКУ, його територіальному відділенню слід з`ясовувати, чи було повідомлено суб`єкта господарювання про необхідність надання ним відомостей та у який саме спосіб, а також причини, з яких відомості не було надано або надано невчасно.
		Як правильно зазначено місцевим господарським судом, вирішення спору у даній справі зводиться до вирішення питання чи було АТ «Ощадбанк» зобов`язане надавати запитувані в листі АМКУ №24-29/03-8781 від 17.07.2018 інформацію та документи з огляду на обставини її запитування та оформлення відповідного листа, адже сам факт ненадання відповідної інформації та документів на підставі такого листа не заперечується жодним з учасників справи.
		Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно зі ст.ст. 9, 10 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Голова Антимонопольного комітету України має статус державного уповноваженого, передбачений цим Законом. Перший заступник і заступник Голови Антимонопольного комітету України виконують за дорученням Голови окремі його функції і заступають Голову Комітету у разі його відсутності або неможливості здійснення ним своїх повноважень.
		Відповідно до п. 6 ч. 1   ст. 16 вказаного Закону   державний уповноважений АМКУ має право при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
		Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» розпорядження, рішення та вимоги органу АМКУ, голови територіального відділення АМКУ, вимоги уповноважених ними працівників АМКУ, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.
		Відповідно до ч. 2 ст. 22-1 вказаного Закону документи, статистична та інша інформація, необхідні для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, надаються на вимогу органу АМКУ, голови територіального відділення АМКУ, уповноважених ними працівників АМКУ, його територіального відділення безкоштовно. Вимоги органу АМКУ, голови територіального відділення АМКУ можуть передбачати як одноразове, так і періодичне надання інформації.
		Статтею 21 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадові особи зобов`язані передавати АМКУ та його територіальним відділенням відомості, що можуть свідчити про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
		Враховуючи положення вищенаведених норм чинного законодавства, а також встановлені судом фактичні обставини справи, державний уповноважений орган як орган АМК у межах наданих йому повноважень мав право витребувати у АТ «Ощадбанк» інформацію, необхідну для з`ясування дійсних обставин набуття права власності АТ «Ощадбанк» над активами ТОВ «ТЛК «Арктика», а Банк, в свою чергу, був зобов`язаний надати достовірну та повну інформацію у встановлений строк.
		Суд першої інстанції правомірно зауважив, що неподання суб`єктом господарювання інформації на вимогу органу АМКУ є конкретним актом невиконання конкретної заснованої на законі вимоги державного органу, що й тягне за собою встановлену чинним законодавством відповідальність.
		При цьому, з огляду на приписи ч. 1 ст. 16 Закону, обов`язок надання інформації на запит (вимогу) уповноваженої особи органу АМКУ повинен виконуватись суб`єктом господарювання незалежно від того, чи розпочата органом АМКУ справа про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Інформація може бути витребувана як під час розгляду заяв, так і під час розгляду справ, а також в інших випадках, передбачених законом.
		З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що законодавство про захист економічної конкуренції не містить вичерпного переліку випадків, за яких органи АМКУ мають право витребувати інформацію у суб`єктів господарювання та інших осіб, адже така інформація може бути витребувана як під час розгляду заяв, так і під час розгляду справ, а також в інших випадках, передбачених Законом, а також не наділяє суб`єкта господарювання правом на власний розсуд вирішувати питання щодо форми, способу та доцільності витребування органом АМКУ інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, позаяк саме орган АМКУ визначає форму, спосіб та строк надання такої інформації, за відсутності при цьому законодавчих обмежень стосовно підстав витребування АМКУ необхідної йому інформації.
		Відповідні висновки застосування наведених положень законодавства про захист економічної конкуренції при вирішенні спорів щодо законності дії органів АМКУ по збору інформації та документів, необхідних для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, викладені Верховним Судом у постановах від 02.04.2019 у справі №910/10740/18, від 23.04.2019 у справі №915/827/18, від 04.07.2019 у справі № 910/13461/18, від 01.08.2019 у справі №910/15697/18, від 07.08.2019 у справі № 910/13460/18, від 07.08.2019 у справі №910/13472/18, від 26.09.2019 у справі № 910/12393/18, від 21.11.2019 у справі №908/24/19, від 16.01.2020 у справі №910/12392/18, від 21.01.2020 у справі №910/12400/18, від 23.01.2020 у справі №922/1124/18, від 23.01.2020 у справі №910/13204/18, від 11.06.2020 у справі №910/2079/19.
		При цьому, колегія суддів враховує письмові пояснення відповідача, в яких останній зазначив, що до АМКУ надійшла заява ТОВ «ТЛК «Арктика» від 03.11.2017 за №   17-11-03/61 (зареєстрована в АМКУ 07.11.2017 за № 8-01/558-АМ) про порушення законодавства про захист економічної конкуренції AT «Ощадбанк» шляхом набуття у власність активів у вигляді цілісного майнового комплексу «Рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик центр «Скандинавія», що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво- Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46-А, а також двох земельних ділянок (далі - Заява).
		У зв`язку з тим, що зазначена Заява була подана без додержання вимог, встановлених у пункті 18 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням АМКУ від 19.04.1994 № 5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за № 90/299 (у редакції розпорядження АМКУ від 29.06.1998 № 169-р) (зі змінами) (далі - Правила розгляду заяв і справ) листом АМКУ № 24-29.1/07-154 від 04.01.2018, заяву залишено без розгляду.
		За приписами абзацу 4 пункту 17 Правил розгляду заяв і справ заяви осіб, які не мають права їх подавати згідно з абзацом третім цього пункту, органами Комітету не розглядаються, що не є перешкодою для проведення у разі необхідності за власною ініціативою органів Комітету розслідування щодо фактів, викладених у такій заяві.
		Так, за дорученням голови АМКУ №13-01/262 від 20.04.2018 відповідачем було розпочато дослідження питання стосовно наявності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а саме, здійснення концентрації шляхом набуття права власності на активи без дозволу АМКУ, в діях AT «Ощадбанк» за власною ініціативою АМКУ, відповідно до абзацу 4 пункту 17 Правил розгляду заяв і справ. Термін дослідження: 01.07.2018.
		В межах вказаного дослідження відповідачем, з метою отримання необхідної інформації, було надіслано на адресу AT «Ощадбанк» вищевказаний лист № 24-29/03-7505 від 20.06.2018 з вимогою про надання інформації (а.с. 66-67 т. 1).
		Враховуючи, що станом на 25.06.2018 позивачем не було надано запитувані АМКУ інформацію та документи, термін дослідження було продовжено на 2 місяці, що підтверджується копією Звіту щодо аналізу прийнятих Комітетом рішень за заявами про надання попереднього дозволу на концентрацію та у справах про концентрацію без дозволу шляхом набуття контролю/права власності банками (іншими фінансовими установами) на активи, що забезпечують, можуть забезпечити здійснення господарської діяльності, шляхом звернення стягнення на іпотечне/заставне майно.
		Отже, направляючи спірну вимогу листом АМКУ №24-29/03-8781 від 17.07.2018 на адресу AT «Ощадбанк» в межах проведення дослідження питання наявності ознак правопорушення в діях AT «Ощадбанк», відповідач діяв в порядку, визначеному законодавством та в межах наданих йому повноважень.
		Посилання АТ «Ощадбанк» на те, що відповідний лист не містив безпосередніх слів «вимога» чи «вимагаємо», а натомість мав у своєму змісті слово «пропонуємо», що, на його думку, наділяло останнього правом вирішення питання необхідності надання запитуваної інформації на власний розсуд, не спростовує правильності висновків суду першої інстанції про безумовну обов`язковість надання запитуваної інформації, адже чинними приписами законодавства про захист економічної конкуренції не визначено будь-яких вимог до формулювання органом АМКУ своїх запитів про надання інформації до суб`єктів господарювання, а також не встановлено права таких суб`єктів на відмову в наданні інформації в силу стилістично невірного формулювання відповідного запиту.
		При цьому, судом першої інстанції правомірно враховано правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №910/10740/18, від 26.09.2019 у справі №910/12393/18, від 21.01.2020 у справі №910/12400/18, від 11.06.2020 у справі №910/2079/19 щодо цитування текстів вимог про надання інформації органів АМКУ України, незгода з якими (невиконання яких) стали предметом дослідження при розгляді відповідних спорів про оскарження рішень АМКУ про накладення штрафів за їх невиконання, відповідно до якої за відповідними запитами органами АМКУ також «пропонувалося», а не «вимагалося» надання запитуваної інформації. 
		З вказаних постанов вбачається, що таке лінгвістичне формулювання вимог про надання інформації органами АМКУ є сталим в його практиці, а Верховним Судом не знайдено підстав для визнання недійсним рішень АМКУ про стягнення штрафів за наслідками невиконання суб`єктами господарювання таким чином лінгвістично оформлених запитів, визнавши їх обов`язковими до виконання відповідними суб`єктами в силу вимог Закону.
		Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження своїх доводів було надано суду висновок експерта ПП «Консалтингова група «Арго-Експерт» № 002-21 від 21.04.2021 за результатами проведення на його замовлення лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи, на вирішення якої було поставлене питання: «Чи є лист Антимонопольного комітету України № 24/29-03-8781 від 17.07.2018  «Про надання інформації», виходячи з його тексту, а також лексичного значення використаних в ньому слів, словосполучень, їх стилістичної забарвленості та смислового навантаження, чітко вираженою вимогою надати документи/інформацію?».
		За приписами ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
		З вказаного висновку вбачається, що при його складанні дотримано вищевказані вимоги ст. 101 ГПК України, зокрема, зазначено, що такий підготовлений для подання до суду, а експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку.
		Так, за результатами проведення вказаної лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи, експертом надано висновок про те, що зміст тексту листа АМКУ № 24/29-03-8781 від 17.07.2018  «Про надання інформації» не містить лінгвістичних підстав вважати, що в ньому наявна чітко виражена вимога надати документи/інформацію.
		Разом з тим, відповідно до ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. 
		На переконання колегії суддів, надаючи оцінку вказаному висновку, судом першої інстанції правомірно зазначено, що виходячи з поняття та змісту семантико-текстуальної експертизи, під час якої експерт у галузі семантико-текстуальної експертизи не виходить за межі своїх спеціальних знань, містить лише лінгвістичну оцінку змісту листа від 17.07.2018 року №24-29/03-8781, яка не є правовою кваліфікацією, здійснюється виключно в межах лінгвістичного аналізу та не може спростовувати визначену Законом та підтверджену чинною судовою практикою обов`язковість, ультимативність вимог органу АМКУ щодо необхідності надання інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
		Як встановлено судом першої інстанції, в даному випадку лист АМКУ №24-29/03-8781 від 17.07.2018 містить визначення підстави витребування запитуваної інформації - дослідження питання стосовно наявності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції в діях позивача; посилання на відповідні норми Закону, на підставі яких запитується відповідна інформація - ст.ст. 7, 16, 22, 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»; визначення строку надання запитуваної інформації - десять днів з дня отримання листа; чітко поставлені питання відносно того, яка саме інформація має бути надана; повідомлення про обов`язковість виконання вимог державного уповноваженого у визначений термін у відповідності до приписів статей 22 та 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»; роз`яснення наслідків ненадання запитуваної інформації відповідно до п.п.13, 14, 15 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та відповідальності відповідно до абз. 4 п. 2 ст. 52 вказаного Закону тощо.
		При цьому, місцевий господарський суд правомірно зауважив, що для належної оцінки вимоги АМКУ від 17.07.2018 року №24-29/03-8781 необхідно здійснювати її аналіз як цілісного документу, а вживані слова та словосполучення - в сукупності, з урахуванням правового змісту вказаного документу. 
		Однак, експерт в даному випадку не здійснив оцінки інших абзаців листа від 17.07.2018 № 24-29/03-8781, в яких містилась інформація про необхідні до вчинення дії та наслідки їх невиконання, обмежившись при цьому дослідженням словникового (тлумачного) значення слова «пропонуємо» та виходячи виключно з лінгвістичних підстав, в той час як з урахуванням викладених в листі посилань на правові норми ст.ст. 22, 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та п.п.13, 14, 15 ст. 50,  абз. 4 п. 2 ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», спірний лист мав бути розцінений як вимога до виконання.
		Також судом першої інстанції враховано попередній запит на надання інформації, а саме, лист АМКУ від 20.06.2018 №24-29/03-7505, який містив аналогічний зміст формулювання вимоги про отримання інформації (не мав слів «вимога» чи «вимагаємо», а натомість мав у своєму змісті слово «пропонуємо»), однак, попри  наведене АТ «Ощадбанк» листом №55/2-09/949-63255/2018-00/вих. від 06.07.2018 у визначені строки було надано запитувану інформацію та документи без будь-яких зауважень, що не заперечується останнім.
		Крім того, у відповідь на лист №24-29/03-8781 від 17.07.2018 АТ «Ощадбанк» у листі №55/2-09/1062/70488/2018-00/вих. від 30.07.2018 просило АМКУ продовжити строки на надання відповіді на нього та  жодних посилань на його неналежне оформлення не зазначало, що свідчить про оцінку позивачем такого листа саме як вимоги в розумінні приписів статей 22 та 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України».
		Будь-яких пояснень щодо зміни обставин у період з 06.07.2018 (надання АТ «Ощадбанк» запитуваної інформації на перший запит АМКУ, аналогічний за своїм лінгвістичним змістом до запиту, оформленого листом №24-29/03-8781 від 17.07.2018) по 31.08.2018 (повідомлення про відмову у наданні інформації з підстав відсутності обов`язковості її надання в силу лінгвістичного викладення відповідного запиту) позивачем ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.
		За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що викладена в листі АМКУ №24-29/03-8781 від 17.07.2018  вимога щодо надання запитуваної інформації була повною та чіткою, здійснена в межах визначених ст.ст. 3, 6, 7, 16 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» повноважень органу АМКУ - державного уповноваженого, а відтак, підлягала обов`язковому та безумовному виконанню АТ «Ощадбанк».
		Разом з тим, матеріали справи не містять доказів надання АТ «Ощадбанк» визначеної в листі АМКУ №24-29/03-8781 від 17.07.2018 інформації, що не заперечується самим позивачем.
		При цьому, позивачем не спростовано наявності в його діях (ненадання інформації на вимогу органу АМКУ) факту невиконання конкретної заснованої на законі вимоги державного органу, що тягне за собою встановлену чинним законодавством відповідальність.
		Так, відповідно до ч.   3 ст. 22 вказаного Закону невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу АМКУ, голови територіального відділення АМКУ, вимог уповноважених ними працівників АМКУ, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.
		Згідно зі статтею 51 Закону України «Про захист економічної конкуренції»   порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
		Крім того, як було зазначено вище, у листі №24-29/03-8781 від 17.07.2018  позивачеві було повідомлено, що відповідно до пунктів 13, 14, 15 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» дії з неподання інформації у встановлені строки, подання інформації в неповному обсязі у встановлені строки, подання недостовірної інформації Комітету визнаються порушенням законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою відповідальність відповідно до абз. 4 п. 2 ст. 52 цього Закону.
		Доводи апелянта про неправильне визначення відповідачем в оспорюваному рішенні АМКУ розміру накладеного на Банк штрафу, який, на думку останнього, порушує принципи пропорційності, недискримінації і розумності, якими повинен керуватися відповідач при визначенні розміру штрафу, а також не враховує наданих самим відповідачем Рекомендаційних роз`яснень від 09.08.2016 № 39-рр щодо застосування положень частин другої, п`ятої та шостої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», частин першої та другої статті 21 Закону України «Про захист від недобросовісноїконкуренції» (далі - "Рекомендаційні роз`яснення"), колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного.
		Відповідно до пункту 3 Рекомендаційних роз`яснень органи АМКУ своїми рішеннями накладають штрафи відповідно до статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та статті 21 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції».
		За змістом ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на об`єднання, суб`єктів господарювання: юридичних осіб; фізичних осіб; групу суб`єктів господарювання - юридичних та/або фізичних осіб, що відповідно до статті 1 цього Закону визнається суб`єктом господарювання, у випадках, передбачених частиною четвертою цієї статті. 
		За порушення, передбачені пунктами 9, 13 - 18 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
		Як було встановлено відповідачем та не заперечується позивачем, чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) АТ «Ощадбанк» за 2019 рік становив 1 057 865 000,00 грн.
		Таким чином, граничний розмір штрафу, за вчинення АТ «Ощадбанк» порушення, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» становить 1 057 865,00 грн, тобто, розрахунок розміру штрафу, визначеного п. 2 резолютивної частини оспорюваного Рішення  №36-р/тк, здійснено відповідачем в межах чинного законодавства.
		При цьому, позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що така сума є непропорційною до допущеного ним правопорушення, в тому числі з огляду на встановлені судом ознаки його недобросовісної поведінки.
		Крім того, рекомендаційні роз`яснення АМКУ згідно з їх пунктом 1 та назвою мають виключно рекомендаційний, а не обов`язковий характер, і питання, пов`язані з їх застосуванням до спірних правовідносин не можуть бути підставами для висновку про правильність застосування норм Закону як АМКУ, так і господарським судом.
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.08.2019 у справі № 916/2670/18 та від 21.01.2020 у справі №910/12400/18.
		Дослідивши зібрані у справі документи, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті оспорюваного рішення АМКУ діяв у межах власних повноважень, у порядку та спосіб, встановлений законом, висновки, викладені в оспорюваному рішенні АМКУ, відповідають фактичним обставинам справи та є обґрунтованими.
		Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Згідно з ч.ч.   1-3 ст.   13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. 
		Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. 
		Водночас, саме позивач повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та які підтверджують факт порушення/невизнання його права відповідачем.
		Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що позивачем не доведено обставин, з якими закон пов`язує можливість визнання недійсними та скасування рішень АМКУ, колегія суддів вважає, що права позивача, за    захистом яких він звернувся до суду, не порушено відповідачем, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог та визнання недійсним рішення Тимчасової адміністративної колегії АМКУ №36-р/тк від 30.10.2020 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.
		Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1    ст. 9 Конституції України  та беручи до уваги ратифікацію    Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР    Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод  1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття  Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати   Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод   (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
		З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
		Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 у справі №910/20990/20 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга АТ «Ощадбанк» має бути залишена без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. 
		Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта. 
		Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		1.          Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 у справі №910/20990/20 залишити без задоволення.
		           2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 у справі №910/20990/20 залишити без змін.
		           3.          Матеріали справи №910/20990/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст.   286-291 ГПК України.
		          Повний текст постанови складено   17.01.2022.           
		 
		Головуючий суддя                                                            А.О. Мальченко 
		 
		Судді                                                                                О.В. Агрикова
		 
		                                                                                Г.А. Кравчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...