Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/8055/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі); про комунальну власність; щодо оренди.
Надіслано для оприлюднення: 18.01.2022. Зареєстровано: 26.01.2022. Забезпечено надання загального доступу: 27.01.2022.
Дата набрання законної сили: 17.01.2022
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"17" січня 2022 р.                                  Справа № 910/8055/20
		 
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Попікової О.В.
		суддів:            Корсака В.А. 
		          Євсікова О.О. 
		 
		розглянувши матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва"
		на рішення Господарського суду міста Києва 18.01.2021 (повний текст складено 25.01.2021)
		у справі №910/8055/20 (суддя Балац С.В.) 
		за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва"
		до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація
		про розірвання договору, виселення та стягнення 93416,79 грн.
		 
		за участю секретаря судового засідання: Руденко Н.С.,
		за участю представників сторін: 
		від позивача: Гайдучок О.О. - адвокат;
		від відповідача: Загорняк Н.Б. - адвокат;
		від третьої особи: не з`явились;
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач), в якому просило розірвати договір оренди від 13.08.2013 №07013, укладений між позивачем, відповідачем та Оболонською районною в місті Києві державною адміністрацією (далі - третя особа), виселити відповідача з орендованих приміщень та стягнути з нього 93 416,79 грн., з яких 86 699,64 грн. - основна заборгованість, 2 497,77 грн. - пеня, 2 036,27 грн. - 3 % річних та 2 183,11 грн. - інфляційні втрати.
		В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відповідачем допущено істотне порушення умов договору щодо своєчасної сплати орендних платежів.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 у задоволенні позову відмовлено повністю з тих підстав, що договір оренди припинився 12.08.2016, позивач не довів, що відповідач використовував після цього орендоване приміщення, крім того, позивач є лише балансоутримувачем майна, а не орендодавцем, яким за спірним договором є третя особа.
		Не погодившись із зазначеним рішенням, Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 відмовлено у задоволенні клопотання Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва" про зупинення провадження у справі до вступу ОСОБА_1 в спадщину та залучення його, як правонаступника відповідача після смерті ОСОБА_2 . Провадження у справі №910/8055/20 за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація про розірвання договору, виселення та стягнення коштів, - закрито на підставі п. 6 ч. 1 статті 231 ГПК України.
		Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 15.09.2021 ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 у справі №910/8055/20 скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
		Згідно з протоколом та витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Корсак В.А., Владимиренко С.В.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 розгляд апеляційної скарги Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва" на рішення Господарського суду міста Києва 18.01.2021 у справі №910/8055/20 призначено на 25.10.2021.
		25.10.2021 від Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва" надійшло клопотання про долучення доказів.
		25.10.2021 від ОСОБА_1 надійшло клопотання, до якого, зокрема, додано копію листа Завідувача Двадцять першої київської державної нотаріальної контори, в якому повідомлено, що спадкоємцем за законом прав та обов`язків померлої ОСОБА_2 є її син - ОСОБА_1 ; спадкова справа №333/2021 зареєстрована у Спадковому реєстрі за реєстраційним номером: 67498085.
		Судове засідання, призначене на 25.10.2021 не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді Попікової О.В. на лікарняному.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2021, після виходу судді Попікової О.В. з лікарняного, розгляд справи №910/8055/20 призначено на 15.11.2021.
		Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2021 №09.1-08/5796/21 відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/8055/20 у зв`язку з перебуванням судді Владимиренко С.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці з 15.11.2021.
		Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Корсак В.А., Євсіков О.О.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 прийнято апеляційну скаргу Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва" на рішення Господарського суду міста Києва 18.01.2021 у справі №910/8055/20 до провадження у визначеному складі суду; розгляд справи призначено на 15.11.2021.
		Присутній у судовому засіданні 15.11.2021 ОСОБА_1 підтвердив, що він є єдиним спадкоємцем померлої ОСОБА_2 .
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 замінено Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 її правонаступником - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ); відкладено розгляд справи №910/8055/20 на 13.12.2021.
		У судовому засіданні 13.12.2021 в порядку статті 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 17.01.2022.
		Крім того, в судовому засіданні протокольно залишено без розгляду клопотання скаржника про доручення доказів до матеріалів справи.
		В судовому засіданні 17.01.2022 представник третьої особи підтримав доводи апеляційної скарги позивача (скаржника).
		Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення залишити в силі.
		Заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд зазначає наступне.
		Як вбачається із матеріалів справи та вказувалось вище, позивач звернувся до місцевого господарського суду із позовом до ФОП ОСОБА_2 про: 1) розірвання договору оренди від 13.08.2013 №07013, укладеного між позивачем, відповідачем та третьою особою у справі, 2) виселення відповідача з орендованих приміщень, 3) про стягнення з відповідача 93 416,79 грн., з яких 86 699,64 грн. - основна заборгованість, 2 497,77 грн. - пеня, 2 036,27 грн. - 3 % річних та 2 183,11 грн. - інфляційні втрати.
		Місцевим господарським судом в задоволенні вказаного позову відмовлено повністю, про що 18.01.2021 постановлено відповідне рішення. 
		Під час перегляду вказаного рішення місцевого господарського суду в суді апеляційної інстанції настала смерть відповідача - ФОП ОСОБА_2, про що сином відповідача було подано до суду апеляційної інстанції відповідну заяву разом зі свідоцтвом про смерть ОСОБА_2 .
		Як вже зазначалось вище, ухвалою суду апеляційної інстанції від 17.05.2021 провадження у даній справі було закрито на підставі п. 6 ч. 1 статті 213 ГПК України.
		Північний апеляційний господарський суд, враховуючи вказівки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові останнього від 15.09.2021, якою скасовано ухвалу апеляційного господарського суду у даній справі від 17.05.2021, зазначає наступне.
		Підставою для процесуального правонаступництва на будь-якій стадії судового процесу є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони із спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав і обов`язків сторони, яка вибула з таких правовідносин.
		Статтею 52 ЦК України передбачено, що фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення (ч.1).
		В постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі №640/16902/18 та від 13.02.2019 у справі №910/8729/18 зазначено, що у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця її господарські зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за її зобов`язаннями, пов`язаними із підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
		При цьому, якщо спірні правовідносини виникли щодо виконання фізичною особою-підприємцем умов господарського договору, зобов`язання за яким у особи з втратою статусу фізичної особи-підприємця не припинилися, то спір відноситься до юрисдикції господарського суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі №640/16902/18).
		Відповідно до ч.1 статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.
		Статтею 1219 ЦК України встановлено, що не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
		Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		Статтею 1218 цього Кодексу визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч.1 статті 1222 ЦК України).
		Відповідно до ч. 1 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
		За частиною першою статті 1296 цього Кодексу спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
		Частиною 1 статті 1297 вказаного Кодексу передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
		Таким чином вбачається, що при вирішенні питання про заміну учасника справи судам необхідно встановити коло всіх спадкоємців померлого боржника, які прийняли спадщину (за законом або за заповітом).
		Як вказувалось вище, ОСОБА_1 подано до Північного апеляційного господарського суду клопотання, до якого, зокрема, додано копію листа Завідувача Двадцять першої київської державної нотаріальної контори, в якому повідомлено, що спадкоємцем за законом прав та обов`язків померлої ОСОБА_2 є її син - ОСОБА_1 ; спадкова справа №333/2021 зареєстрована у Спадковому реєстрі за реєстраційним номером: 67498085.
		Згідно із ч. 1 статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину (частини друга та третя статті 1281 ЦК України). Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги (ч.4 вказаної статті 1281 цього Кодексу).
		Відповідно до положень статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
		За змістом наведених вище норм права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. Звідси обов`язок спадкоємців боржника перед кредиторами спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.
		Оскільки зі смертю боржника грошові зобов`язання включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців боржника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. 
		Стаття 1281 цього Кодексу, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до боргових зобов`язань. Сплив цих строків має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а також припинення таких зобов`язань (подібний правовий висновок викладено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного суду від 01 квітня 2020 року у справі №520/13067/17 (провадження 14-397цс19)).
		Звідси сплив строків, визначених частиною четвертою статті 1281 ЦК України, має своїм наслідком і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права.
		За таких обставин при вирішенні питання заміни учасника справи правонаступником в порядку статті 52 ГПК України та заміни сторони виконавчого провадження в порядку статті 334 цього ж Кодексу у разі смерті фізичної особи (боржника, відповідача) судам перш за все необхідно з`ясувати коло всіх спадкоємців померлої особи, а також встановити, чи пред`явлено кредитором вимоги до спадкоємців боржника.
		З викладеного також вбачається, що, до складу спадщини померлої фізичної особи-підприємця входить все майно (сукупність речей, майнові права та обов`язки), крім того, на яке не може бути звернено стягнення, перелік якого міститься в Додатку до Закону України "Про виконавче провадження".
		За таких обставин відповідно до положень статті 1281 ЦК України позивач повинен пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину (або ж з дня, коли вона дізналася про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину).
		Отже, колегія суддів вважає, що звернення кредитора безпосередньо до суду, зокрема, із заявами про процесуальне правонаступництво слід розглядати як пред`явлення кредитором вимог до спадкоємця боржника в порядку статті 1281 ЦК України.
		Аналогічні за змістом правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 зі справи №916/617/17, які відповідно до положень статті 236 ГПК України підлягають врахуванню судами при застосуванні норм права.
		Колегія суддів зазначає, що під час первісного розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, позивачем подавались клопотання про зупинення провадження у даній справі до залучення до участі у справі правонаступника відповідача - її сина ОСОБА_1 , в задоволенні яких ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2021, яку в наступному було скасовано Верховним Судом, відмовлено.
		Водночас, як вказувалось вище, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 у даній справі в порядку статті 52 ГПК України, здійснено заміну ФОП ОСОБА_2 її правонаступником - ОСОБА_1
		Стосовно позовних вимог про розірвання договору оренди, укладеного між ФОП ОСОБА_2, позивачем та третьою особою у справі, колегія суддів вважає за необхідне в їх задоволенні відмовити (без дослідження наведених позивачем підстав в їх обґрунтування), оскільки договір оренди згідно зі статтею 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" припиняється у разі, зокрема, смерті фізичної особи - орендаря і не можуть бути адресовані спадкоємцю, оскільки вказані зобов`язання за спірним договором оренди є припиненими.
		Разом з цим, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду, зробленим з посиланням на позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 06.09.2019 у справі №910/7364/18, про те, що чинне законодавство не надає право балансоутримувачу виступати орендодавцем щодо орендованого майна та мати права орендодавця, то відповідно балансоутримувач не вправі заявляти вимогу про зобов`язання орендаря повернути орендоване майно та повідомляти відповідача про відсутність наміру продовжити договір, позаяк, спір у даній справі про розірвання договору оренди та виселення заявлений неналежним позивачем (балансоутримувачем) орендованого майна.
		Щодо позовних вимог майнового характеру, а саме: стягнення заборгованості з орендної плати, а також нарахованих на розмір заборгованості пені, інфляційних та 3% річних, колегія суддів зазначає наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем, як балансоутримувачем, третьою особою, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 13.08.2013 № 07013 (надалі - договір), відповідно до предмету якого третя особа передає, а відповідач приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (надалі - об`єкт оренди), яке знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Оболонський, 23-Г для розміщення торгівельного об`єкту з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи (об`єкт оренди - нежиле приміщення, загальною площею 26,6 кв.м., згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід`ємну частину договору) (п. 1.1, 2.1 Договору).
		Відповідно до п. 3.6 договору орендна плата сплачується відповідачем незалежно від наслідків господарської діяльності відповідача щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця.
		Положеннями пункту 5.2 договору передбачено, що при несплаті відповідачем орендної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу третя особа має право відмовитися від договору та вжити необхідних заходів для примусового виселення відповідача.
		Так між сторонами Договору підписано акт приймання-передачі нерухомого майна від 13.08.2013 згідно з яким орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування орендоване майно за Договором.
		Відповідно до пункту 9.1 Договору, цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 13.08.2013 по 12.08.2016. 
		Згідно з п. 9.2. договору усі зміни та доповнення до цього договору оформляються в письмовій формі і вступають в силу з моменту підписання їх сторонами.
		Умовами пункту 9.7 Договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Зазначені дії оформлюються додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього Договору.
		Матеріали справи містять лист третьої особи (орендодавця за договором) від 15.09.2016 №104/ОП/К-967/2-4077 "Про продовження терміну дії договору оренди", з якого вбачається, що орендодавець опрацював заяву відповідача від 05.09.2016 №104/ОП/К-967/2 про продовження дії договору та повідомив відповідача про те, що питання продовження дії Договору буде вирішено після розгляду питання постійною комісією Київради з питань власності.
		Водночас, учасниками судового процесу не надано до матеріалів справи ані рішення постійної комісії Київради з питань власності, ані укладеної між сторонами договору додаткової угоди про продовження строку його дії, як того вимагають положення  пунктів 9.1 Договору та  9.7 договору (обов`язковість укладення додаткової угоди після закінчення строку дії Договору).
		Крім того, враховуючи наявні в матеріалах справи заперечення безпосередньо померлої ФОП ОСОБА_2, викладені у відзиві на позовну заяву щодо продовження дії договору оренди, факту користування орендованим майном, а також заперечення щодо підписання саме ФОП ОСОБА_2 наданих позивачем до позовної заяви актів прийняття-передачі робіт (про надання послуг), підписи від імені якої проставлені в них та не завірені печаткою останньої на відміну від договору оренди та додатків до нього, колегія суддів не може стовідсотково ідентифікувати як такі, що належать саме ФОП ОСОБА_2, а призначення експертизи навіть за ініціативою суду не видається можливим через смерть вказаної особи, суд апеляційної інстанції вважає заявлені позивачем майнові вимоги такими, що є недоведеними та не можуть бути задоволені за рахунок спадкоємця померлої ФОП ОСОБА_2 
		Стосовно поданого позивачем до суду апеляційної інстанції клопотання про долучення доказів, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з ч.ч. 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Згідно з частиною 1 статті 76 ГПК України  належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
		Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень у господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять до предмета доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Зазначена правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі  №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі  №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.
		При цьому одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
		Названий принцип полягає у тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
		Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі  № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).
		Відповідно до приписів статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
		За змістом ч. 1 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
		Так, відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
		Суд апеляційної інстанції зазначає, що скаржник, звертаючись із апеляційною скаргою, додав до неї ряд документів, проте, вже під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції після скасування Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду ухвали Північного апеляційного господарського суді від 17.05.2021, позивач надав перелік документів, які на його думку підтверджують факт користування ФОП ОСОБА_2 спірним приміщенням після припинення дії договору. При цьому, в обґрунтування підстав їх неподання до суду першої інстанції, скаржник послався на те, що необхідності їх подання до суду першої інстанції він не вбачав, зважаючи на те, що ФОП ОСОБА_2 не заперечувала факту внесення орендних платежів за договором оренди. 
		Колегія суддів зазначає, що по-перше, виходячи із принципу диспозитивності, обов`язковості доведення тих чи інших обставин, на які посилається сторона у справі, остання й повинна надати в силу статей 74, 76 ГПК України усі докази, що підтверджують ці обставини своєчасно, у визначені ГПК України строки, на відповідній стадії судового провадження, по-друге, як вказувалось вище, ФОП ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву заперечувала факт як продовження договору оренди на новий строк, так і факт підписання нею наданих позивачем актів прийняття-передачі робіт (про надання послуг), водночас позивачем не було подано відповідних документів до суду першої інстанції на спростування вказаних доводів ФОП ОСОБА_2, якими могли б бути, наприклад, виписки з банківських рахунків про здійснення нею орендних платежів після  закінчення строку договору оренди, тощо. 
		Таким чином, колегія суддів, виходячи із положень статті 269 ГПК України, що регулює межі перегляду справи у суді апеляційної інстанції і, зокрема, передбачає право суду прийняти документи, що не були подані до суду першої інстанції лише у виняткових випадках і за наведення особою причини неможливості їх подання до суду першої інстанції, не може прийняти подані позивачем докази разом з клопотанням про долучення доказів від 22.10.2021, адже, за наведених обставин (відсутність будь-якого обґрунтування неможливості їх подання позивачем до суду першої інстанції), їх прийняття та врахування при розгляді даної справи, може свідчити про упередженість суду, про порушення принципу змагальності сторін та рівності сторін перед законом і судом.
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1  статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод  зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1  статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод  зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
		Відповідно до вимог статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Дослідивши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 18.01.2021 у даній справі - без змін. 
		У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до статті 129 ГПК України  покладаються на апелянта.
		Керуючись статтями 74, 76, 129, 269, 271, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 у справі №910/8055/20 залишити без задоволення.
		Рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2021 у справі №910/8055/20  залишити без змін.
		Справу №910/8055/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
		Повний текст постанови складено 18.01.2022.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                            О.В. Попікова 
		 
		 
		 
		 
		Судді                                                                                В.А. Корсак
		 
		 
		 
		 
		                                                                                О.О. Євсіков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...