Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 428/9208/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них; за законом..
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.01.2022. Забезпечено надання загального доступу: 27.01.2022.
Дата набрання законної сили: 19.01.2022
Номер судового провадження: 61-12302ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала                             
		 
		19 січня 2022 року
		м. Київ
		 
		 
		справа № 428/9208/20
		провадження № 61-12302св21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Ступак О. В.,
		суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),  Яремка В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 , 
		відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області на постанову Луганського апеляційного суду від 01 липня 2021 року у складі колегії суддів: Карташова О. Ю., Луганська В. М., Стахова Н. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог 
		 
		У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області про визнання права власності на недоотримані страхові виплати в порядку спадкування за законом та зобов`язання вчинити певні дії.
		На обґрунтування позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дід ОСОБА_2 . За життя ОСОБА_2 перебував на обліку та отримував страхові виплати у Первомайському відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Луганської області. З 01 червня 2015 року нарахування та виплата страхових виплат йому були припинені.
		 
		ОСОБА_1  є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 і з метою отримання спадщини звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте 28 жовтня 2020 року нотаріус виніс постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки ОСОБА_2 страхових виплат не отримував з червня 2015 року по день смерті. На запит нотаріуса відповідач надав інформацію про відсутність заборгованості по страховим виплатам перед померлим.
		 
		Посилаючись на наведене, позивач просив визнати за ним право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на недоотримані ним за життя страхові виплати за період з червня 2015 року по квітень 2020 року; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 страхові виплати в порядку спадкування після померлого ОСОБА_2 за період з червня 2015 року по квітень 2020 року.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 02 квітня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був взятий на облік як внутрішньо переміщена особа, яка перемістилася з тимчасово окупованої території України до Луганської області в Попаснянський район село Вікторівка, та продовжував отримувати раніше призначені щомісячні страхові виплати, які востаннє були призначені за період 01 січня 2015 року по 31 травня 2015 року. Після 31 травня 2015 року ОСОБА_2 страхові виплати не нараховувалися та не виплачувалися. Оскільки припинення нарахування страхових виплат потерпілому ОСОБА_2 здійснено з 01 червня 2015 року, тобто ще за його життя, але він у встановленому законом порядку не вчинив дій спрямованих на відновлення виплат, тому такі страхові виплати не можуть входити до складу спадщини. До складу спадкового майна може входити нарахована, але не виплачена сума страхового відшкодування, а право на її призначення та виплату згідно із статтею 1219 ЦК України до складу спадщини не входить. Враховуючи, що позивач, як спадкоємець, не має права на те, що за життя спадкодавця не було нараховано, суд відмовив в задоволенні вимоги про визнання права власності на недоотримані ОСОБА_2 за життя страхові виплати за період з червня 2015 року по квітень 2020 року.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , не отримані ним за життя страхові виплати за період з червня 2015 року по квітень 2020 року, суд першої інстанції виходив з того, що нарахування страхових виплат після смерті застрахованої особи Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не передбачено.
		 
		Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Луганського апеляційного суду від 01 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 02 квітня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено. 
		 
		Визнано за ОСОБА_1 , як спадкоємцем за законом, право власності у порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на недоотримані страхові виплати за період з червня 2015 року по квітень 2020 року.
		 
		Зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 страхові виплати у порядку спадкування після померлого діда ОСОБА_2 за період з червня 2015 року по квітень 2020 року.
		 
		Вирішено питання розподілу судових витрат.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що потерпілому ОСОБА_2 страхові виплати у зв`язку з втратою працездатності були призначені безстроково, тому він відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» мав право на їх нарахування та виплату незалежно від звернення до робочих груп Фонду про оскарження рішення про припинення нарахування страхових виплат та продовження їх виплати, в тому числі не залежно від перебування його на обліку як внутрішньо переміщена особа чи закінчення строку дії довідки про взяття на такий облік. Враховуючи, що ОСОБА_2 права на нарахування страхових виплат не втратив, апеляційний суд дійшов висновку, що позивач як спадкоємець відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання таких страхових виплат в порядку спадкування, а відповідач відповідно зобов`язаний нарахувати та виплатити спадкоємцеві ОСОБА_2 - ОСОБА_1 страхові виплати в порядку спадкування.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи
		 
		У липні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області, у якій заявник просив скасувати постанову Луганського апеляційного суду від 01 липня 2021 року та залишити в силі рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 02 квітня 2021 року.
		 
		Підставами касаційного оскарження заявник зазначив пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, а саме їх застосування без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі № 431/6232/18-ц та від 16 грудня 2020 року у справі № 428/12730/19.
		 
		Касаційна скарга у межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, обґрунтована посиланням на те, що скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції неправильно застосував статті 1218, 1219, 1227 ЦК України, оскільки з системного аналізу зазначених норм матеріального права вбачається, що до складу спадщини входять лише ті суми відшкодування, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя. 
		 
		Заявник вказував, що відповідно до постанови відділення Фонду в Попаснянському районі №1217/3294/1083 від 23 січня 2015 року страхові виплати ОСОБА_2 призначалися не безстроково, а на чітко визначений строк з 01 січня 2015 року по 31 травня 2015 року включно, а тому оскільки потерпілий ОСОБА_2 в подальшому не звертався для продовження нарахування та виплати страхових виплат, то у відповідача були відсутні підстави для їх нарахування. Враховуючи, що за життя ОСОБА_2 не виявив волі на те, щоб відновити нарахування щомісячної страхової виплати, то страхові кошти, які не були йому нараховані за період з 01 червня 2015 року по дату смерті не можуть входити до складу спадщини, оскільки він фактично не набув права власності на відповідні кошти. 
		 
		Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у ОСОБА_1 , як спадкоємця померлого ОСОБА_2 , відповідно до статті 1227 ЦК України права на нарахування та виплату страхових виплат, які не були нараховані померлому ОСОБА_2 у період з 01 червня2015 року по квітень 2020 року та не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16 грудня 2020 року у справі №428/12730/19 та від 14 квітня 2020 року у справі №431/6232/18-ц, в яких суд касаційної інстанції зазначив «Системний аналіз положень статей 1219 та 1227 ЦК України дає підстави для висновку, що потрібно розрізняти: право на відшкодування у зв`язку з трудовим каліцтвом, як об`єкт цивільних прав, яке нерозривно пов`язане із особою і яке не входить до складу спадщини та припиняється зі смертю особи, яка мала таке право; та право на суми відшкодування (грошових коштів), нараховані у зв`язку з трудовим каліцтвом спадкодавцю за його життя, тобто належали йому, але не отриманні ним за життя, які передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини (стаття 1227 ЦК України). При вирішенні спорів про право на спадщину на належні спадкодавцю за життя суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, визначальним є те, чи були такі виплати нараховані спадкодавцеві за життя, оскільки лише за умови, що такі суми були нараховані за життя, проте не отримані спадкодавцем, вони можуть увійти до складу спадщини.» 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2020  відкрито касаційне провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України та витребувано матеріали справи.
		 
		Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 07 вересня 2021 року.
		 
		Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про необхідність зупинення касаційного провадження у справі з огляду на таке.
		 
		Частиною другою статті 415 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року передано на розгляд Об`єднаної Палати Верховного Суду справу № 243/13575/19 за позовом ОСОБА_3 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про зобов`язання нарахувати страхові виплати та виплатити їх в порядку спадкування, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Донецького апеляційного суду від 01 липня 2020 року.
		 
		Направляючи справу № 243/13575/19 на розгляд Об`єднаної Палати Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2020 року в справі № 243/9613/19-ц (провадження № 61-7355св20), 16 грудня 2020 року у справі № 428/12730/19 (провадження № 61-15863св20), від 26 лютого 2020 року в справі № 243/2404/19-ц (провадження № 61-20134св19) та від 14 квітня 2020 року в справі № 431/6232/18-ц (провадження № 61-17311св19). 
		 
		Так, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2020 року у справі № 243/9613/19-ц (провадження № 61-7355св20), аналізуючи положення статей 1219, 1227 ЦК України, зазначила, що потрібно розрізняти право на відшкодування у зв`язку з трудовим каліцтвом, яке нерозривно пов`язане із особою і не входить до складу спадщини, та право на суми відшкодування у зв`язку із трудовим каліцтвом, нараховані за життя спадкодавцю, але не отримані ним за життя. Колегія суддів вважала, що при вирішенні спорів про право на отримання коштів у порядку статті 1227 ЦК України визначальним є те, чи були такі виплати нараховані спадкодавцеві за життя, оскільки лише за умови, що такі суми були нараховані за життя, проте не отримані спадкодавцем, вони можуть увійти до складу спадщини. Право на призначення певних виплат згідно зі статтею 1219 ЦК України за висновком колегії суддів до складу спадщини не входить. З огляду на викладене колегія суддів не вбачала підстав для визнання за позивачкою права на отримання страхових виплат, оскільки як спадкоємець вона не має права на те, що за життя спадкодавця йому не нараховано, а останній дій відповідача із ненарахування спірних страхових виплат не оспорював.
		 
		Близькі за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: від 26 лютого 2020 року у справі № 243/2404/19-ц (провадження 
		№ 61-20134св19); від 14 квітня 2020 року у справі № 431/6232/18-ц (провадження № 61-17311св19); від 16 грудня 2020 року у справі № 428/12730/19 (провадження № 61-15863св20).
		 
		Разом з тим? у практиці Касаційного цивільного суду у складі Верховного 
		Суду існує протилежний висновок щодо застосування положень статей 1218, 1219, 1227 ЦК України у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі № 243/8684/19-ц (провадження № 61-22401св19) зазначено, що не є підставою для припинення страхових виплат особі ненадання їй довідки про взяття на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, та не звернення цієї особи до робочих груп Фонду на підконтрольній Україні території із заявою про подальше здійснення відповідних нарахувань. При цьому колегія суддів виходила із того, що право на отримання страхових платежів закріплено за особою на підставі положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»і може бути обмежено лише введенням воєнного чи надзвичайного стану на окремій території чи на всій території України. З огляду на викладене колегія суддів зробила висновок про те, що незвернення особи до робочих груп Фонду на підконтрольній Україні території після припинення нарахування страхових виплат унаслідок невзяття такої особи на облік як внутрішньо переміщеної не припиняє право її спадкоємців на отримання таких виплат на підставі статті 1227 ЦК України у порядку спадкування за законом.
		 
		Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, вважала, що зазначений правовий висновок має бути застосований до спірних правовідносин з огляду на таке. 
		 
		До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов`язків що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України (стаття 1219 ЦК України).
		 
		Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини (стаття 1227 ЦК України).
		 
		Тлумачення статті 1227 ЦК України свідчить про те, що: 
		 
		 - цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
		 
		 - право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
		 
		 - право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.
		 
		З огляду на наведене колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала за необхідне передати справу на розгляд Об`єднаної Палати Верховного Суду для відступлення від висновку щодо застосування статей 1218, 1219, 1227 ЦК України у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2020 року у справі № 243/9613/19-ц (провадження № 61-7355св20), 16 грудня 2020 року у справі № 428/12730/19 (провадження № 61-15863св20), від 26 лютого 2020 року в справі № 243/2404/19-ц (провадження № 61-20134св19) та від 14 квітня 2020 року в справі № 431/6232/18-ц (провадження № 61-17311св19).
		 
		Ухвалою Об`єднаної Палати Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року прийнято до розгляду цивільну справу № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20).
		 
		За змістом пункту десятого частини першої статті 252 ЦПК України суд може з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
		 
		Ураховуючи, що правовідносини та матеріально-правове регулювання у зазначеній справі є подібними тим, які встановлені у судовому рішенні, яке передано на розгляд Об`єднаної Палати Верховного Суду, колегія суддів вважає необхідним зупинити касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною Палатою Верховного Суду справи № 243/13575/19.
		 
		Керуючись статтями 252, 409 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Зупинити касаційне провадження у справі №  428/9208/20 за позовом  ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання права власності на недоотримані страхові виплати в порядку спадкування за законом та зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області на постанову Луганського апеляційного суду від 01 липня 2021 року до закінчення перегляду у касаційному порядку Об`єднаною Палатою Верховного Суду справи №  243/13575/19 за позовом ОСОБА_3 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про зобов`язання нарахувати страхові виплати та виплатити їх у порядку спадкування.
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                            О. В. Ступак
		Судді:                                                                                     І. Ю. Гулейков
		С. О. Погрібний
		Г. І. Усик
		В. В. Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...