Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/9933/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин; про невиконання або неналежне виконання зобов’язань; що виникають з договорів оренди.
Надіслано для оприлюднення: 26.01.2022. Зареєстровано: 26.01.2022. Забезпечено надання загального доступу: 27.01.2022.
Дата набрання законної сили: 21.12.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"21" грудня 2021 р.           Справа№ 910/9933/20
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Шаптали  Є.Ю.
		суддів:            Яковлєва М.Л. 
		          Куксова В.В. 
		 
		 
		при секретарі  Токаревій А.Г.
		за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 21.12.2021.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Київської міської прокуратури 
		на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у справі №910/9933/20 (суддя Усатенко І.В., повний текст складено 19.07.2021)
		за позовом Прокурора Львівської області в інтересах держави 
		до 1) Львівської обласної державної адміністрації         
		2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Узлісся"
		про визнання недійсним розпорядження, договору та застосування наслідків недійсного правочину
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач звернувся до суду із позовом до Львівської обласної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю "Узлісся" про визнання недійсним розпорядження, договору та застосування наслідків недійсного правочину.
		В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що рішення про відчуження земельної ділянки водного фонду не може перебувати у приватній власності, що свідчить про його суперечність чинному законодавству. Оскільки, договір купівлі-продажу був укладений на підставі незаконного рішення, то він є недійсним та не створює будь-яких правових наслідків, що є підставою в тому числі для застосування реституції.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у позові прокурора Львівської області  в інтересах держави до 1) Львівської обласної державної адміністрації; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Узлісся" про визнання недійсним розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації "Про продаж земельної ділянки" № 844/0/5-19 від 07.08.2019; про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.09.2019 № 1876, укладеного між Львівською обласною державою адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Узлісся", посвідченого приватним нотаріусом Юзвою В.Я.; про застосування наслідків недійсності правочину шляхом скасування запису № 33043713 від 02.09.2019, внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності ТОВ "Узлісся" на земельну ділянку та повернення її в державну власність - відмовлено повністю.
		Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Київська міська прокуратура звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у справі №910/9933/20 скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим без з`ясування обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи та які суд визнав встановленими, а також з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права.
		Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2021 апеляційну скаргу Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у справі №910/9933/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (судді-доповідача) Шаптала Є.Ю., судді Хрипун О.О., Мартюк А.І.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у справі №910/9933/20 та призначено до розгляду на 19.09.2021.
		Роз`яснено учасникам апеляційного провадження, про право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відповідно.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 виправлено описку, допущену в другому пункті резолютивної частини ухвали Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2021 у справі №910/9933/20, а саме: замість слів " 19.09.2021 об 12 год. 00 хв." вказано читати " 16.09.2021 об 12 год. 00 хв.".
		07.09.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу у відповідності до якого останній просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення просить залишити без змін.
		Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4459/21 від 16.09.2021, у зв`язку з перебуванням судді Мартюк А.І. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
		Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М.Л., Хрипун О.О.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 апеляційну скаргу Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у справі №910/9933/20 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М.Л., Хрипун О.О. та призначено до розгляду на 03.11.2021.
		23.10.2021 до Північного апеляційного господарського суду від Львівської обласної державної адміністрації         надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".
		Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/5626/21 від 03.11.2021, у зв`язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. на лікарняному та судді Хрипуна О.О. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
		Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Куксов В.В., Скрипка І.М.
		У період з 08.11.2021 по 19.11.2021 головуючий суддя - Шаптала Є.Ю. перебував на лікарняному.
		Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/6036/21 від 22.11.2021, у зв`язку з перебуванням судді Скрипки І.М. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи.
		Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Куксов В.В., Яковлєв М.Л.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 апеляційну скаргу Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у справі №910/9933/20 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Куксов В.В., Яковлєа М.Л.
		Клопотання Львівської обласної державної адміністрації  про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
		Розгляд апеляційної скарги Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у справі №910/9933/20 призначено на 21.12.2021 в режимі відеоконфіренції.    
		В судове засідання 21.12.2021 з`явились всі представники сторін та надали свої пояснення по справі та щодо апеляційної скарги.
		Прокурор просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати оскаржуване рішення.
		Відповідачі проти задоволення апеляційної скарги заперечили та просили відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення просили залишити без змін.
		Згідно з частиною першою  статті 270 Господарського процесуального кодексу України  у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
		У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5  ст. 269 Господарського процесуального кодексу України  суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд дійшов до наступних висновків.
		У відповідності до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
		Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України В Україні діє прокуратура, яка здійснює: 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
		Відповідно до частини четвертої ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
		Згідно з ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії. У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина або представництва інтересів держави у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою. Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження:1) звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).
		Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є відсутність компетентного органу.
		Згідно з ч. 1, 2 ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
		Відповідно до ч. 5 ст. 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
		Таким чином Львівська обласна державна адміністрація є уповноваженим органом державної влади, що реалізує право державної власності на спірну земельну ділянку. Чинним законодавством передбачено саме право власника на звернення до суду за захистом свого права. Функції власника щодо спірної земельної ділянки уповноважена реалізовувати саме Львівська обласна державна адміністрація, яка, на думку прокуратури, порушила вимоги чинного законодавства, прийнявши рішення про відчуження земельної ділянки. Тобто, на думку прокуратури, відповідач-1 вчинив протиправні дії по розпорядженню земельною ділянкою, які призвели до порушення права державної власності на земельну ділянку. Відтак Львівська обласна державна адміністрація не може звернутись до суду з метою оскарження свого розпорядження та поєднати позивача та відповідача в одній особі.
		Відповідно до ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (чинній на момент звернення з позовом редакції) державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Моніторинг родючості ґрунтів земель сільськогосподарського призначення та агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення проводить центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики. Статтею 6 вказаного закону визначено повноваження центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, до яких не належить право на звернення із даним позовом.
		Враховуючи те, що повноважний орган державної влади вчинив дії, які є предметом оскарження у даній справі, а інші державні органи не мають повноваження на звернення до суду з позовом про визнання недійсним розпорядження Львівської ОДА та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та застосування наслідків недійсного правочину, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що прокурор належним чином обґрунтував своє право виступати позивачем в рамках даної справи при вирішенні заявленого спору.
		Судом встановлено, що 07.08.2019 Львівською обласною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 844/0/5-19 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення", яким зобов`язано: продати ТОВ "Узлісся" земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 15,1563 (кадастровий № 4623387200:02:000:0249, КВЦПЗ - 07.01), що розташована за межами населеного пункту с. Стрілки на території Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області, для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення за ціною 7231071,00 грн без розстрочення платежу; Перемишлянську районну державну адміністрацію від імені Львівської обласної державної адміністрації укласти договір купівлі-продажу відповідно до вимог чинного законодавства.
		02.09.2019 між Львівською обласною державною адміністрацією, від імені якої діяла Перемишлянська районна державна адміністрація, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Узлісся"  укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Перемишлянського районного округу Юзвою В.Я. та зареєстрований в реєстрі за № 1876, відповідно до п. 1.1 якого продавець продав, а покупець купив, без зміни цільового призначення земельну ділянку площею 15,1563 га, кадастровий № 4623387200:02:000:0249, котра належить продавцю на праві державної власності, що підтверджується витягом № 164776616 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданим Практикою А.Г., державним реєстратором комунального підприємства "Реєстрація" Львівської області, 24.04.2019.
		Цільове призначення земельної ділянки - 07.01 для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення. Категорія земель: землі рекреаційного призначення. Місце розташування земельної ділянки: за межами населеного пункту с. Стрілки, Перемишлянського району, Львівської області на території Стрілківської сільської ради, яка входить в Об`єднану територіальну громаду Бібрської міської ради (п. 1.2 договору).
		У відповідності до п. 2.2 договору, сторони оцінюють покупку в - 7231071,00 грн і підтверджують, що згадана ціна є реальною та такою, що не є нижчою ринкової вартості.
		Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки, який наявний в матеріалах справи, складеного Львівською обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Узлісся" сторона-1 передала з державної власності, а сторона-2 прийняла у приватну власність земельну ділянку площею 15,1563 га, кадастровий № 4623387200:02:000:0249, розташовану за межами населеного пункту с. Стрілки на території Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області.
		Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 02.09.2019 було внесено відповідний запис № 33043713 про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Узлісся" на земельну ділянку кадастровий № 4623387200:02:000:0249, площею 15,1563 га. 
		Позовні вимоги прокурора мотивовані тим, що придбана земельна ділянка включає в себе водне дзеркало става площею 9,2065 га.
		А відповідно до ст. 59 ЗК України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.
		Таким чином, позивач зазначає, що відчужена земельна ділянка площею 15,1563 га кадастровий № 4623387200:02:000:0249 розташована за межами населеного пункту с. Стрілки на території Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області, має в своєму складі землі водного фонду, оскільки, на ній розташовано став площею більше 3 гектарів, а тому може перебувати у юридичних осіб тільки на праві оренди. Вказані обставини, на думку позивача, зумовлюють протиправність розпорядження № 844/0/5-19 від 07.08.2019 та як наслідок недійсність договору купівлі-продажу від 02.09.2019 № 1876.
		Судом вірно зазначено, що предметом спору у даній справі є одна земельна ділянка площею 15,1563 га, кадастровий № 4623387200:02:000:0249, при цьому, позивачем не надано доказів та не зазначено про обставини, що землі водного фонду займають площу всієї земельної ділянки - 15,1563 га., та невиокремлено земельні ділянки, які, як вважає позивач, зайняті землями водного фонду та землями рекреаційного призначення.
		Розпорядження Перемишлянської районної державної адміністрації від 07.11.2003 року №545 "Про надання в оренду земельних ділянок ТОВ "Узлісся" на території Стрілківської сільської ради" вирішено надати в оренду ТОВ "Узлісся земельну ділянку загальною площею 15,4412 га, в тому числі земельну ділянку зайняту спорудами стаціонарної рекреації площею 0,2798 га та для рекреаційних цілей площею 15,1614 га, що розташовані за межами села Стрілки в урочищі "Ріпище", на підставі якого укладено договір оренди земельної ділянки від 20.11.2003. Розпорядження Перемишлянської районної державної адміністрації та від 11.04.2007 року №199 "Про продовження ТОВ "Узлісся терміну оренди земельних ділянок на території Стрілківської сільської ради", яким вирішено продовжити термін оренди вищезазначених земельних ділянок. На підставі зазначеного розпорядження укладено договір оренди земельної ділянки від 23.05.2007.
		25.11.2009 між Перемишлянською районною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Узлісся" укладений договір оренди водного об`єкту № 24, відповідно до якого було передано в строкове платне користування водне дзеркало ставу площею 9,2065, розміщеного за межами с. Стрілки. Матеріали справи містять акт прийому-передачі об`єкта оренди від 25.11.2009.
		Угодою від 15.11.2018  про дострокове розірвання договору оренди водного об`єкта № 24 від 25.11.2009 на підставі Розпорядження Перемишлянської районної державної адміністрації від 15.11.2018 № 420 за взаємною згодою сторін було достроково розірвано договір № 24 від 09.11.2009. Об`єкт оренди повернутий орендодавцю на підставі акту (долучений до матеріалів справи) 
		У відповідності до додатного Витягу з Державного земельного кадастру № НВ-4608896192019 від 11.03.2019 про земельну ділянку кадастровий № 4623387200:02:000:0294 у Львівській області, Перемишлянського району, Стрільківської сільської ради, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення. Площею 15,1563 га, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок 25.10.2018, Перемишлянський РВВ Львівської РФ Центру ДЗК Ривак Р.Я. Згідно кадастрового плану земельної ділянки, що є додатком до Витягу до складу земельної ділянки входять виключено землі, які використовуються для відпочинку та оздоровлення та землі, зайняті поточним будівництвом та відведені під будівництво (будівництво на яких не розпочато).
		Відповідачем-1 до матеріалів справи долучено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється ТОВ "Узлісся" для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення. Земельна ділянка розташована: Львівська область, Перемишлянський район, Стрілківська сільська рада.
		Висновком № 10 від 17.01.2019 Відділу містобудування та архітектури Перемишлянської районної державної адміністрації про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється ТОВ "Узлісся" для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення погоджено проект землеустрою. Висновком Держгеокадастру про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки  від 23.01.2019 № 572/82-19 погоджено проект землеустрою ТОВ "Узлісся" земельної ділянки, розташованої у Львівській області, Перемишлянського району, Стрільківської сільської ради. Проект землеустрою також був погоджений Департаментом екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації (№ 31-2051/0/2-18 від 21.11.2018).
		У відповідності до довідки відділу Держгеокадастру у Перемишлянському районі Львівської області № 32-13-0.28-632/171-18 від 01.11.2018 з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) про кількісні характеристики земельних ділянок рекреаційного призначення на території Стрілківської сільської ради Перемишлянського району Львівської області (станом на 01.01.2016) всього в адміністративно-територіальному підпорядкуванні ТОВ "узлісся" с. Стрілки забудовані землі (землі призначення) - 6,2347 га, води (ставки) - 9,2065 га з усіх земель 15,4412 га - землі рекреаційного призначення.
		В матеріалах справи наявний лист Державного агентства водних ресурсів України № 17 від 18.01.2019 (від 29.01.2019 № 27/ЛВ/21-19) адресований Перемишлянського районного виробничого відділу Львівської регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру". З питання погодження проекту землеустрою зазначено, що земельні ділянки в межах прибережних смуг можуть належати до будь-якої категорії земель. В матеріалах проекту запроектована до відведення земельна ділянка віднесена до земель рекреаційного призначення (довідка відділу Держгеокадастру у Перемишлянському районі Львівської області  № 32-13-0.28-632/171-18 від 01.11.2018). Враховуючи викладене, повідомлено, що погодження проектів землеустрою, в яких земельну ділянку не віднесено до земель водного фонду, не належить до компетенції Держводагентства.
		Розпорядженням Перемишлянської районної державної адміністрації № 254 від 10.07.2018 "Про затвердження детального плану території з метою розширення території рекреаційного призначення будівництва та обслуговування об`єктів на території урочища Ріпище, Стрілківської сільської ради (за межами населеного пункту) с. Стрілки, Перемишлянського району затверджено детальний план території з метою розширення території рекреаційного призначення за заявою ТОВ "Узлісся" на підставі протоколу громадських слухань від 19.06.2018 та протоколу засідання архітектурно-містобудівної ради № 28 від 05.07.2018. Висновком експерта за результатами проведеної будівельно-технічної експертизи у господарській справі № 910/9933/20 від 27.11.2020 № 21644/20-44 встановлено, що детальний план території з метою розширення території рекреаційного призначення будівництва та обслуговування об`єктів на території урочища Ріпище, Стрілківської сільської ради (за межами населеного пункту) с. Стрілки, Перемишлянського району відповідає змісту містобудівної документації, законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань планування і забудови території, а також вимогам завдань з оздоблення містобудівної документації.
		Розпорядженням голови Львівської ОДА від 29.03.2019 №269/0/5-19, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 15,1563 га (кадастровий № 4623387200:02:000:0294), 0,2010 га (кадастровий № 4623387200:02:000:0293) та 0,0839 га (кадастровий № 4623387200:02:000:0242) (загальна площа 15,4412 га), розташовані за межами с. Стрілки Перемишлянського району Львівської області із зміною цільового призначення на "для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення". Згідно висновку експерта за результатами проведення судової експертизи з питань землеустрою у господарській справі № 910/9933/20 від 10.11.2020 № 21643/20-41  за результатами проведених досліджень виявлені не істотні невідповідності проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється ТОВ "Узлісся" - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення. Земельна ділянка розташована: Львівська область, Перемишлянський район, Стрілківська сільська рада, затвердженого Розпорядженням голови Львівської ОДА від 29.03.2019 №269/0/5-19, вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, чинних станом на 29.03.2019, які не впливають на результати заходів передбачених цим проектом землеустрою. Згідно висновку експерта за результатами проведення судової експертизи з питань землеустрою у господарській справі № 910/9933/20 від 12.11.2020 № 21646/20-41 за проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється ТОВ "Узлісся" - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення. Земельна ділянка розташована: Львівська область, Перемишлянський район, Стрілківська сільська рада, затвердженим Розпорядженням голови Львівської ОДА від 29.03.2019 №269/0/5-19, основне цільове призначення (вид користування) земельних ділянок не змінено.
		Розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації від 04.06.2019 № 571/0/5-19 ТОВ "Узлісся" було надано дозвіл на проведення експертної грошової оцінки зазначених вище земельних ділянок. Згідно рецензії на оцінку земельної ділянки кадастровий № 4623387200:02:000:0249 вартість вказаної земельної ділянки становить 7231071,00 грн. Висновком експерта за результатами проведення судової оціночно-земельної експертизи у господарській справі № 910/9933/20 від 23.11.2020 № 21647/20-41 встановлено, що документація з оцінки земель "Звіт про експертну грошову оцінку вартості земельної ділянки площею 15,1563 га кадастровий № 4623387200:02:000:0294, яка підлягає продажу у власність ТОВ "Узлісся" відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам, що діяли на дату його складання.
		Відповідач-2 є власником комплексу будівель профілакторію, об`єкт нежитлової нерухомості за адресою: Львівська область, Перемишлянський район, с. Стрілки, хутір Ріпище. Будинок 1 (Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 31.07.2019 № 175767235).
		Позивачем також до матеріалів справи долучено паспорт ставка № 50 від 26.07.2002, який розташований в с. Стрілки, урочище "Ріпище", площею 9,2065 га, тип ставка - русловий, джерело живлення - канал, в басейні річки Дністер.
		У відповідності до додатку до листа Перемишлянської районної державної адміністрації від 08.09.2020 № 01-21/2004 поінформовано, що доручення Львівської обласної державної адміністрації від 25.04.2013 № 31, від 08.08.2016 № 70/0/6-16, а також матеріали інвентаризації/обстежень ставків/водойм на території Стрілківської сільської ради (за межами населеного пункту) за період 2002, 2008, 2011, 2016 роки та письмові докази затвердження/погодження таких матеріалів Львівською обласною державною адміністрацією в райдержадміністрації відсутні.
		Позивачем до матеріалів справи було надано лист Басейнового управління водних ресурсів річок західного Бугу та Сяну Державного агентства водних ресурсів України від 11.05.2021 № 19221-21, в якому зазначено, що відсутність водних об`єктів на геопорталі не означає їх фактичну відсутність на місцевості. Згідно відомості інвентаризації водних об`єктів Перемишлянського району станом на 01.09.2016 складеної на виконання доручення Львівської ОДА від 08.08.2016 № 70/0/6-16 за межами населеного пункту с. Стрілки наявні землі водного фонду, паспорт ставка № 50, площею 9,2065 га, цільове призначення водного об`єкта - рекреація, орендар ТОВ "Узлісся".
		Обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції в якості належного доказу результати інвентаризації, оскільки, вони в супереч ст. 35 Закону України "Про землеустрій", Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 № 513 та Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 не були погоджені та затверджені в порядку, передбаченому ст. 186 ЗК України, а їх відомості не були внесені до Державного земельного кадастру України.
		В матеріалах справи наявний висновок № 05/21 судової гідротехнічної експертизи від 10.04.2021 зроблений Незалежним центром судових експертиз НУВГП.
		Експертом у висновку зазначено, Паспорт ставка №50 від 26 липня 2002 року не є офіційним документом і не відповідає вимогам чинного законодавства оскільки за таким документом неможливо ідентифікувати водойму, яка в ньому зазначена, оскільки відсутні інвентаризаційна справа, топографо-геодезична зйомка водного об`єкта, ситуаційний план водного об`єкта, план водного об`єкта М 1:500 - 1:2000, плани та розрізи всіх основних елементів гідровузла (водовідвідних, водорегулювальних, водоскидних, водовідвідних та інших споруд), повздовжній профіль по осі водного об`єкта, поперечні перерізи у характерних місцях, графіки залежності площі водного дзеркала та об`єму від відмітки рівня води.
		У відповідності до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження інтегрованих підходів управлінні водними ресурсами за басейновим принципом від 04.10 2016 року № 1641-VIII та постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2017 № 372 внесено зміни до Порядку ведення державного, водного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.1996 № 413. Зокрема, зазначеними змінами передбачено, що розділ "Поверхневі води" державного водного кадастру доповнюється частиною щодо обліку водних об`єктів.
		Повноваження щодо ведення розділу "Поверхневі води" у частині обліку поверхневих водних об`єктів покладено на Держводагенство України. Відповідно до вимог Водної Рамкової Директиви ЄС наразі розроблено геопортал "Водні ресурси України", в якому міститься інформація про розташування та межі поверхневих водних об`єктів за такими дескрипторами для річок - довжиною більше 10 км, для озер - площею більше 0,5 км2. На сьогодні інших вимог щодо обліку поверхневих водних об`єктів не існує.
		Під час дослідження було використано геопортал "Водні ресурси України" Водного кадастру України та за даними геопорталу було встановлено, що у межах досліджуваної ділянки природні водні об`єкти відсутні.
		На земельній ділянці загальною площею 15,1563 га розташовано спортивний майданчик для занять різними видами спорту на відкритому повітрі, в тому числі споруда загальною площею в 9,2 га для занять водними видами спорту. Основне призначення спортивного майданчика забезпечувати активний відпочинок відвідувачів ТОВ "Узлісся".
		Досліджувана споруда має статус замкненого штучно створеного елемента довкілля, в якому зосереджуються води, згідно з положеннями [1,3], оскільки він не зв`язаний з будь- якими поверхневими водними об`єктами, а його живлення (наповнення) відбувається завдяки водоносним (підземним) горизонтам, які утворюють на території об`єкта значну кількість джерел, що забезпечують його функціювання. Досліджувану споруду створено у виїмці; загальна площа складає 9,2 га, максимальна глибина складає 3,0 м, мінімальна - 1,5 м. Споруда обладнана автоматичним (шандорним) водоскидом та трубчастим водоспуском, з діаметром труби 0,8 м, яка споруджена в підошві ділянки земляної греблі, розташованої в нижній частині. На правому березі гідротехнічної споруди влаштовано пляж; її лівий берег створено природним крутим схилом існуючого ландшафту. Стійкість зазначених ділянок гідротехнічної споруди забезпечується бетонною підпірною стінкою, влаштованою по усьому периметру споруди. За результатами натурного обстеження досліджуваного об`єкта назначеного замовником, експертами було підтверджено основні положення, які експерти дослідили і вивчили попередньо, працюючи з копіями документів.
		Експертами було зроблено наступні висновки: 
		на земельній ділянці площею 15,1563 га, кадастровий номер 4623387200:02:000:0294, яка розташована за межами населеного пункту Стрілки Перемишлянського району Львівської області, відсутній природний елемент довкілля загальнодержавного значення, в якому зосереджуються води. Наявна споруда як штучний елемент довкілля, в якому зосереджуються води, не зв`язаний з будь-якими природніми і штучними водними об`єктами. В зв`язку з відсутністю на досліджуваній земельній ділянці природнього (поверхневого) водного об`єкту встановлювати прибережно-захисні смуги і здійснювати будівництво обхідного колектору не потрібно. Досліджуваний об`єкт - це спортивна споруда, призначена для відпочинку та занять спортом на відкритому повітрі, в тому числі водними видами спорту. Враховуючи, що станом на 2002 актів законодавства, які б регламентували порядок паспортизації водного об`єкта (крім річки) не існувало, тому Паспорт ставка №50 від 26 липня 2002 року не відповідає вимогам чинного законодавства оскільки за таким документом неможливо ідентифікувати водойму. З 2013 року наявність водного об`єкту на земельній ділянці підтверджується згідно Порядку розроблення паспорта водного об`єкта, який затверджено наказом Мінекології та природних ресурсів України за №99 від 18.03.12., що являється основним документом який засвідчує наявність водного об`єкта на конкретній території. До паспорта додаються ситуаційний план водного об`єкта, план водного об`єкта М 1:500 - 1:2000, плани та розрізи всіх основних елементів гідровузла (водопідвідних, водорегулювальних, водоскидних, водовідвідних), повздовжній профіль по осі водного об 'єкта, поперечні перерізи в характерних місцях, графіки залежності площі водного дзеркала та об`єму від відмітки рівня води (п. 4.8 Наказу).
		Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 
		1) письмовими, речовими і електронними доказами; 
		2) висновками експертів.
		У відповідності до ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.
		Відповідно до ст. 1 ВК України ставок - штучно створена водойма місткістю не більше 1 млн. кубічних метрів.
		Відповідно до ст. 3, 4 ВК України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об`єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море. До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
		Згідно з ст. 24, 26 ВК України завданням державного обліку вод є встановлення відомостей про кількість і якість вод, а також даних про водокористування, на основі яких здійснюється розподіл води між водокористувачами та розробляються заходи щодо раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів. Державний облік поверхневих вод здійснюється: центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері гідрометеорологічної діяльності, шляхом проведення постійних гідрометричних, гідрохімічних спостережень за кількісними і якісними характеристиками поверхневих вод згідно з програмою, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері гідрометеорологічної діяльності, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, і центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства; центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, у частині обліку поверхневих водних об`єктів.
		У відповідності до ст. 28 ВК України державний водний кадастр складається з метою систематизації даних державного обліку вод та визначення наявних для використання водних ресурсів. Державний водний кадастр ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері гідрометеорологічної діяльності в    порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
		Як встановлено  п. 2 ,4 Порядку ведення державного водного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 1996 р. № 413 (далі Порядок № 413) державний водний кадастр являє собою систематизований звід відомостей про: поверхневі, підземні, внутрішні морські води та територіальне море (далі - водні об`єкти); обсяги, режим, якість і використання вод (водних об`єктів); водокористувачів (крім вторинних). Державний водний кадастр включає дані державного обліку поверхневих і підземних вод, державного обліку артезіанських свердловин та державного обліку водокористування, які систематизуються за водними об`єктами та їх ділянками, водозбірними басейнами річок та морів, басейнами підземних вод, водогосподарськими ділянками, економічними районами, адміністративно-територіальними одиницями і в цілому в Україні.
		Згідно з п. 6, 7, 8 Порядку № 413 державний водний кадастр ведеться: Держводагентством за розділом "Поверхневі води" у частині обліку поверхневих водних об`єктів та за розділом "Водокористування"; Держгеонадрами за розділом "Підземні води". Зазначені центральні органи виконавчої влади є замовниками робіт із складення державного водного кадастру і затверджують кадастрові матеріали. Держводагентство за результатами робіт із складення державного водного кадастру за розділом "Поверхневі водні об`єкти" передає відомості (зміни до відомостей) про включені до нього поверхневі водні об`єкти до Державного земельного кадастру відповідно до    Порядку інформаційної взаємодії між кадастрами та інформаційними системами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2013 р. № 483. Під час ведення державного водного кадастру Держводагентство, ДСНС та Держгеонадра здійснюють: планування і виконання робіт з ведення державного водного кадастру; розроблення наукових принципів, методичних вказівок та інструкцій з ведення державного водного кадастру; форм видання відомостей, що публікуються; аналіз, систематизацію та зберігання даних про водні та водогосподарські об`єкти, водні ресурси, їх режим та якість, водокористування, а також про водокористувачів; оцінку стану водних ресурсів та їх використання; ведення бази даних державного водного кадастру засобами електронно-обчислювальної техніки; забезпечення органів державної виконавчої влади даними державного водного кадастру в необхідному для них обсязі безкоштовно; забезпечення даними державного водного кадастру підприємств, установ, організацій та громадян у встановленому порядку.
		Відповідно до п. 11 Порядку № 413 дані Державного водного кадастру використовуються для: поточного і перспективного планування використання вод та здійснення водоохоронних заходів; розміщення виробничих сил на території країни; складання схем комплексного використання та охорони вод і водогосподарських балансів; проектування водогосподарських, транспортних, промислових та інших підприємств і споруд, пов`язаних з використанням вод; прогнозування змін гідрологічних і гідрогеологічних умов, водності річок та якості вод; розроблення заходів щодо підвищення ефективності роботи водогосподарських систем; формування водоспоживання і водовідведення, а також показників якості вод; розроблення заходів щодо запобігання шкідливій дії вод та ліквідації її наслідків; здійснення державного контролю за проведенням заходів для раціонального використання та охорони вод; регулювання взаємовідносин між водокористувачами, а також між водокористувачами та іншими підприємствами, організаціями і установами; вирішення інших питань, пов`язаних з обліком та використанням вод.
		Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, що землі, відчужені за спірним розпорядженням та договором є землями рекреаційного призначення. Доказів того, що на спірній земельній ділянці є землі водного фонду чи розміщена водойма, яка згідно чинного законодавства обліковується у Державному водному кадастрі і чи Державному земельному кадастрі матеріали справи не містять.
		Наявні в матеріалах справи результати перевірок дотримання вимог земельного законодавства також не підтверджують наявність на спірній земельній ділянці водних об`єктів.
		Згідно з ст. 6, 13, 20, 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов`язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами. До відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених    Конституцією    і законами України, належить вирішення питань: 1) забезпечення законності, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян; 4) управління майном, приватизації, сприяння розвитку підприємництва та здійснення державної регуляторної політики; 7) використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля. Місцева державна адміністрація: 6) погоджує документацію із землеустрою у випадках та порядку, визначених    Земельним кодексом України    та    Законом України    "Про землеустрій", щодо відповідності зазначеної документації законодавству у сфері містобудування та архітектури, охорони культурної спадщини. Місцева державна адміністрація: 2) розпоряджається землями державної власності відповідно до закону; 11) погоджує документацію із землеустрою у випадках та порядку, визначених    Земельним кодексом України    та    Законом України    "Про землеустрій", щодо відповідності зазначеної документації законодавству у сфері охорони навколишнього природного середовища;
		У відповідності до ст. 17 ЗК України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом;
		Згідно з ст. 122 ЗК України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб. Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у межах їхніх територій передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Рада міністрів Автономної Республіки Крим на території Автономної Республіки Крим передає земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст, що не входять до складу певного району, та за межами населених пунктів для всіх потреб, а також погоджує передачу таких земель у власність або у користування районними державними адміністраціями на їхній території для будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо). Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування, які не входять до складу адміністративно-територіальних одиниць, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
		Відповідно до ч. 4 ст. 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: а) землі атомної енергетики та космічної системи; б) землі під державними залізницями, об`єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту; в) землі оборони; г) землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом; ґ) землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом; д) землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом; е) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; є) земельні ділянки зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ж) земельні ділянки, закріплені за державними закладами професійної (професійно-технічної) освіти; ж-1) земельні ділянки, закріплені за державними закладами фахової передвищої освіти; з) земельні ділянки, закріплені за державними закладами вищої освіти; і) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; ї) землі під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем, які перебувають у державній власності.
		Статтею 19 ЗК України встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
		Як передбачено статтями 50, 52 ЗК України, що до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів. Землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель. На таких землях (крім земельних ділянок зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельних ділянок, зайнятих об`єктами фізичної культури і спорту, інших аналогічних об`єктів) допускається будівництво відповідно до чинної містобудівної документації об`єктів житлового та громадського призначення, що не порушують режим використання земель рекреаційного призначення.
		Згідно з ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі    Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
		У відповідності до ст. 82 ЗК України юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; в) прийняття спадщини; г) виникнення інших підстав, передбачених законом.
		Частиною першою    статті 15 ЦК України    визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до частини першої    статті 16 ЦК України    кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Відповідно до ст. 152 ЗК України Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
		Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення про відчуження було прийнято з приводу земельної ділянки з категорії земель рекреаційного призначення, в складі якої відсутні землі водного фонду, то приймаючи спірне розпорядження відповідач-1 діяв в межах своїх повноважень, та згідно чинного законодавства.
		Також колегія суддів погоджується з тим, що позивачем не обґрунтовано та належними доказами не доведено підстави для звернення з позовом щодо визнання недійсним розпорядження та договору в цілому, тобто щодо всієї площі відчуженої земельної ділянки. Натомість, позивач не посилається і не доводить тих обставин, що вся площа спірної земельної ділянки складається з земель водного фонду. А отже, відсутні підстави в будь-якому випадку для визнання недійсними розпорядження щодо всієї спірної земельної ділянки. Також, позивачем не доведено належними та допустимими доказами знаходження у складі спірної земельної ділянки земель водного фонду у заявленому позивачем розмірі.
		Отеж, відсутні підстави для визнання недійсним розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації "Про продаж земельної ділянки" № 844/0/5-19 від 07.08.2019.
		Відповідно до п. 1 ч. 2 статті 11 ЦК України    підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.
		Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша    статті 626 ЦК України).
		Відповідно до частини першої    статті 627 ЦК України    сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента, визначені умов договору з урахуванням вимог цього    кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (частина перша    статті 638 ЦК України).
		Позивач, звертаючись до суду з позовом, посилався на підставу недійсності договору, що він укладений на підставі незаконного розпорядження та в зв`язку з набуттям у власність земельної ділянки водного фонду, що суперечить чинному законодавству.
		Відповідно до ч. 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Згідно з ч. 1-5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Суди повинні враховувати, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.
		У відповідності до ст. 59 ЗК України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. Землі водного фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування: а) державним водогосподарським організаціям для догляду за водними об`єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами, а також ведення аквакультури тощо; б) державним підприємствам для розміщення та догляду за державними об`єктами портової інфраструктури; в) державним рибогосподарським підприємствам, установам і організаціям для ведення аквакультури; г) військовим частинам Державної прикордонної служби України у межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом. Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.
		Враховуючи викладене та те, що спірна земельна ділянка складається з земель віднесених до категорії земель рекреаційного призначення, і не містить земель водного фонду, при укладенні спірного договору не було порушено чинного законодавства, зокрема ст. 59 ЗК України. Перебування у приватній (комунальній) власності земель рекреаційного призначення не суперечить земельному законодавству. 
		Крім того, судом першої інстанції встановлено та перевірено судом апеляційної інстанції відсутність підстав для визнання розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації "Про продаж земельної ділянки" № 844/0/5-19 від 07.08.2019 недійсним, на підставі якого був укладений спірний договір купівлі-продажу земельної ділянки від 02.09.2019 № 1876, укладеного між Львівською обласною державою адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Узлісся", посвідченого приватним нотаріусом Юзвою В.Я.
		Враховуючи те, що договір не суперечить чинному законодавству та укладений повноважними особами, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.09.2019 № 1876, укладеного між Львівською обласною державою адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Узлісся", посвідченого приватним нотаріусом Юзвою В.Я. недійсним. 
		У відповідності до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
		Суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку з яким погоджується суд апеляційної інстанції, що оскільки договір купівлі-продажу земельної ділянки від 02.09.2019 № 1876, укладений між Львівською обласною державою адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Узлісся", посвідчений приватним нотаріусом Юзвою В.Я. є дійсним, то відсутні підстави для реституції, про яку заявлено позивачем шляхом скасування запису про право власності та повернення земельної ділянки в державну власність.
		Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
		Крім того, судом першої інстанції було всебічно досліджено матеріали справи, надано оцінку наявним в матеріалах справи доказам з урахуванням всіх обставин справи, за результатами чого прийнято законне та обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого судова колегія не вбачає.
		Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи учасників справи, дійшла висновку, що скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.
		Відтак, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у справі №910/9933/20.  
		Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. 
		За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. 
		Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). 
		Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
		Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
		У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
		За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у справі №910/9933/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
		Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду, наведені в оскаржуваному рішенні.
		З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у справі №910/9933/20 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
		Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Апеляційну скаргу Київської міської прокуратури  - залишити без задоволення.
		2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у справі №910/9933/20 - залишити без змін.
		3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
		4. Матеріали справи № 910/9933/20 повернути до господарського суду першої інстанції.
		Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.
		Повний текст постанови складено та підписано 24.01.2022.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                            Є.Ю. Шаптала 
		 
		Судді                                                                                М.Л. Яковлєв
		 
		                                                                                В.В. Куксов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...